Ухвала суду № 140769638, 20.10.2026, Ковельський міськрайонний суд Волинської області

Справа № 159/4777/26

Провадження № 1-кп/159/646/26

КОВЕЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

20 жовтня 2026 року м. Ковель

Ковельський міськрайонний суд Волинської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

за участю прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченої ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

потерпілих ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду м. Ковель обвинувальний акт у кримінальному провадженні відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026030000000145 від 09.04.2026 у відношенні ОСОБА_4 , обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

В провадженні суду перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026030000000145 від 09.04.2026 у відношенні ОСОБА_4 , обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

20.10.2026 між прокурором відділу організації та процесуального керівництва досудовим розслідуванням і підтримання публічного обвинувачення у кримінальному провадженні за участю дитини та пов`язаному з домашнім насильством управління захисту інтересів дітей та протидії домашньому насильству Волинської обласної прокуратури ОСОБА_3 та обвинуваченою ОСОБА_4 у присутності захисника адвоката ОСОБА_5 в порядку передбаченому ст.ст. 468, 469, 472 КПК України, укладено угоду про визнання винуватості.

В судовому засіданні прокурор зазначив, що при укладенні угоди про визнання винуватості дотримані вимоги та правила КПК України та КК України, просив угоду про визнання винуватості затвердити і призначити обвинуваченій узгоджене в угоді покарання.

Обвинувачена зазначила, що вона цілком розуміє характер обвинувачення яке їй пред`явлено. Визнала себе винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, визнала фактичні обставини справи встановлені досудовим розслідуванням. Крім того зазначила, що вона розуміє надані їй законом права, розуміє наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, визначені ст. 473 КПК України, наслідки її не виконання, передбачені ст. 476 КПК України, дала згоду на застосування узгодженого виду та розміру покарання у разі затвердження угоди. Просила угоду про визнання винуватості затвердити та призначити узгоджене покарання.

Захисник обвинуваченої просив угоду про визнання винуватості затвердити та призначити узгоджене покарання.

Потерпілі не заперечували проти укладення угоди про визнання винуватості.

Вислухавши думку учасників судового провадження, дослідивши матеріали кримінального провадження та угоду про визнання винуватості, суд приходить до наступного висновку.

Згідно ст. 470 КПК України, прокурор при вирішенні питання про укладення угоди про визнання винуватості зобов`язаний враховувати такі обставини: 1) ступінь та характер сприяння підозрюваного чи обвинуваченого у проведенні кримінального провадження щодо нього або інших осіб; 2) характер і тяжкість обвинувачення (підозри); 3) наявність суспільного інтересу в забезпеченні швидшого досудового розслідування і судового провадження, викритті більшої кількості кримінальних правопорушень; 4) наявність суспільного інтересу в запобіганні, виявленні чи припиненні більшої кількості кримінальних правопорушень або інших більш тяжких кримінальних правопорушень.

Разом з тим, аналізуючи зміст угоди про визнання винуватості, суд приходить до висновку, що вказана угода не відповідає вищезазначеним критеріям, а саме умови угоди суперечать вимогам цього Кодексу та закону, зокрема, умови угоди не відповідають інтересам суспільства, оскільки крім зобов`язання ОСОБА_4 беззастережно визнати обвинувачення в обсязі обвинувачення у кримінальному провадженні та надати покази, не містить жодних інших зобов`язань, а спрямована лише винятково на задоволення приватного інтересу обвинуваченої в частині призначення пом`якшеного покарання.

Також, згідно змісту даної угоди, сторони досягли домовленості щодо призначення ОСОБА_4 узгодженого покарання, а саме:

- за ч. 2 ст. 286 КК України із застосуванням ст. 69 КК України у виді штрафу в розмірі 10000 (десять тисяч) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 170000 (сто сімдесят тисяч) гривень, без позбавлення права керувати транспортними засобами.

Разом з тим, узгоджена сторонами міра покарання не відповідає вимогам закону, оскільки сторонами не наведено підстави для застосування ст. 69 КК України.

Як вбачається з обвинувального акта, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 286 КК України санкція якої передбачає покарання позбавленням волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років або без такого.

Положеннями ст. 69 КК України визначено, що призначення більш м`якого покарання, ніж передбачено законом, може бути обумовлено: 1) наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення 2) урахування особи винного.

Так, в угоді про визнання винуватості в якості пом`якшуючих обставин зазначено: щире каяття, добровільний внесок на підтримку Сил оборони України.

Визначені в угоді про визнання винуватості обставини, що пом`якшують покарання (щире каяття), насправді є обставинами для вирішення питання про можливість укладення самої угоди, відповідно до ст. 469 КПК України.

Отже, угода не містить обґрунтування того, які саме обставини та внаслідок чого істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, тому сторонами при укладенні угоди про визнання винуватості та узгодженні покарання, ст. 69 КК України була застосована безпідставно.

Відповідно до вимог статей 50, 65 КК особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути співмірним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

Згідно ч. 2 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Суд вважає, що визначена в угоді міра покарання не зможе в повній мірі виконати покладену на неї мету, оскільки застосовуючи покарання, суд, серед іншого, таким чином констатує, що відповідні діяння є суспільне небезпечними і всі особи зобов`язані уникати їх вчинення. Сама можливість караності таких діянь виступає засобом стримування осіб, схильних до кримінально-протиправної поведінки.

Домовленості сторін угоди при узгодженні покарання не мають виходити за межі загальних та спеціальних засад призначення покарання, встановлених законом України про кримінальну відповідальність.

Отже, суд вважає, що узгоджене сторонами угоди покарання за своїм видом та розміром не відповідає характеру, тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, не відповідає соціальному аспекту даної категорії кримінальних правопорушень, тому визнає умови угоди такими, що не відповідають інтересам суспільства та суперечать вимогам КК та КПК України.

Відповідно до ч. 7 ст. 474 КПК України, суд відмовляє в затвердження угоди, якщо: 1) умови угоди суперечать вимогам цього Кодексу та/або закону, в тому числі допущена неправильна правова кваліфікація кримінального правопорушення, яке є більш тяжким ніж те, щодо якого передбачена можливість укладання угоди; 2) умови угоди не відповідають інтересам суспільства; 3) умови угоди порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб; 4) існують обґрунтовані підстави вважати, що укладання угоди не було добровільним або сторони не примирилися; 5) очевидна неможливість виконання обвинуваченим взятих на себе за угодою зобов`язань; 6) відсутні фактичні підстави для визнання винуватості.

Суд, перевіривши відповідність угоди вимогам кримінального процесуального закону, врахувавши заслухані доводи сторін кримінального провадження, не вбачає законних підстав для її затвердження.

Згідно з ч. 7 ст. 474 КПК у випадку відмови у затвердженні угоди судове провадження продовжується в загальному порядку.

Таким чином, судом встановлено, що дана угода про визнання винуватості суперечить вимогам КПК України та закону, а тому зазначена угода, відповідно до вимог ст. 474 КПК України, не може бути затверджена судом а судове провадження кримінального провадження слід продовжити в загальному порядку.

Керуючись ст.ст. 314, 370-372, 470, 472, 474 КПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

В затвердженні угоди про визнання винуватості, укладеної 20 жовтня 2026 року між прокурором ОСОБА_3 та обвинуваченою ОСОБА_4 у кримінальному провадженні відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026030000000145 від 09.04.2026 у відношенні ОСОБА_4 , обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України відмовити.

Продовжити судове провадження в загальному порядку.

Матеріали кримінального провадження пов`язані з речовими доказами, судовими витратами та заходами забезпечення кримінального провадження повернути прокурору

Ухвала оскарженню не підлягає.

СуддяОСОБА_1