Рішення № 140769561, 20.10.2026, Ковельський міськрайонний суд Волинської області

Справа № 159/4800/26

Провадження № 2/159/2796/26

КОВЕЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2026 року м. Ковель

Суддя Ковельського міськрайонного суду Волинської області Смалюх Р.Я., вивчивши позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова Нова», від імені якого діє представник Андрущенко Михайло Валерійович, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Іннова Нова» (далі - позивач або кредитор або позикодавець) від імені якої діє представник Андрущенко Михайло Валерійович (далі представник позивача) звернулось в суд з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач або позичальник або боржник) в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 6764760125 від 19.01.2025 в розмірі 63224,00 грн (далі кредитний договір).

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 19.01.2025 між ТОВ «Іннова Фінанс» (правонаступником якого є ТОВ «Іннова Нова») та відповідачем було укладено електронний договір про надання грошових коштів у кредит, за умовами якого відповідачу на умовах строковості, зворотності та платності було надано фінансовий кредит у безготівковій формі у національній валюті. Банк виконав взяті на себе зобов`язання та перерахував грошові кошти на банківську карту відповідача.

Відповідач взяті на себе зобов`язання не виконав, внаслідок чого станом на 14.01.2026 виникла заборгованість. Заборгованість за кредитним договором становить 63224,00 грн, у зв`язку з чим просить стягнути з відповідача на користь позивача 63224,00 грн з яких: заборгованість за тілом кредиту 14000,00 грн, заборгованість за нарахованими процентами 47124,00 грн, заборгованість по комісії 2100,00 грн.

Оскільки на даний час відповідач заборгованість не погасив, керуючись статями 11, 16, 526, 525, 530, 610, 626, 628, 629, 1048, 1049, 1050, 1054 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), позивач просить стягнути борг у судовому порядку.

Також позивач просив стягнути з відповідача на його користь понесені ним судові витрати.

Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.

Ухвалою суду від 10.08.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, розгляд (формування та зберігання) справи вирішено здійснювати у змішаній (паперовій та електронній) формі. Цією ж ухвалою суду клопотання позивача було задоволено частково та витребувано у АТ КБ «Приват Банк» письмові докази, які містять банківську таємницю, щодо руху коштів.

04.09.2026 до суду надійшла витребувана судом інформація з АТ КБ «Приват Банк».

До суду повернулося без вручення рекомендоване поштове відправлення R067252419222, яким відповідач повідомлявся про розгляд справи, з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

Відповідно до ст. 128 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) відповідач вважається належним чином повідомленим про судовий розгляд.

Про розгляд справи судом за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, позивач та відповідач повідомлені у спосіб передбачений Цивільним процесуальним кодексом України (далі - ЦПК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксація судового процесу за допомогою технічних засобів звукозапису не проводилася.

Згідно з ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення, яка може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершується розгляд справи у яке не з`явились всі учасники такої справи (постанова КЦС ВС від 30.09.2022 у справі №761/38266/14).

Вивчивши матеріали справи суд встановив такі обставини.

19.01.2025 між позичальником та ТОВ «Іннова Фінанс» укладено договір надання грошових коштів у кредит № 6764760125, за умовами якого відповідачу надається кредит у розмірі 14000,00 грн (п. 2.3).

Договір укладено строком на 360 днів (п. 2.5).

За користування кредитом нараховуються проценти за стандартною ставкою, що становить 1% за кожен день користування протягом перших 180 календарних днів з дати укладення договору, та 0,87% за кожен день користування починаючи з 181 календарного дня до закінчення строку дії договору або до дати фактичного повернення кредиту (п. 2.6.1).

Комісія за надання кредиту становить 15% від суми наданого кредиту (2100,00 грн) та нараховується на суму виданого кредиту в день його надання (п. 2.7).

Штрафні санкції за порушення зобов`язань передбачають штраф у розмірі 28% від суми простроченого платежу за кожен факт прострочення з наступного календарного дня (п. 7.3) та пеню за кожен день прострочення у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, але не більше ніж 15% від суми простроченого платежу, яка сплачується в день закінчення строку дії договору або дострокового повернення кредиту (п. 7.4).

Умовами договору передбачено право кредитора здійснювати відступлення права вимоги за цим договором або укладати договір факторингу без окремої згоди позичальника з повідомленням останнього протягом 10 робочих днів (п. 5.1.3).

Кредитні кошти надаються у безготівковій формі шляхом перерахування на поточний рахунок / реквізити електронного платіжного засобу НОМЕР_1 (п. 3.1).

Цей договір укладено відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» за допомогою інформаційно-комунікаційної системи (п. 2.1, п. 10.6.110.6.8).

В реквізитах кредитного договору зазначені паспортні дані, РНОКПП, номер телефону, адреса проживання, адреса реєстрації, електронна поштова адреса та номер банківської картки НОМЕР_1 позичальника. Кредитний договір підписано позичальником електронним підписом одноразовим ідентифікатором «6347», а кредитором кваліфікованим електронним підписом «3ebz9xknb».

У Додатку № 1 «Графік платежів» до Договору про надання грошових коштів у кредит № 6764760125 від 19.01.2025 року визначено розрахований графік з 12 платежів кожні 30 днів (останній з періодом внесення 30 днів), відповідно до якого загальна сума до сплати становить 63224,00 грн, що включає 14000,00 грн тіла кредиту, 47124,00 грн процентів та 2100,00 грн комісії за надання кредиту. Згідно з графіком, комісія у розмірі 2100,00 грн підлягає сплаті першим платежем 18.02.2025 разом із процентами у сумі 4200,00 грн; наступні платежі з 2 по 6 (20.03.2025, 19.04.2025, 19.05.2025, 18.06.2025, 18.07.2025) становлять по 4200,00 грн процентів; платежі з 7 по 11 (17.08.2025, 16.09.2025, 16.10.2025, 15.11.2025, 15.12.2025) по 3654,00 грн процентів; 12 платіж 14.01.2026 становить 17654,00 грн (14000,00 грн тіла кредиту та 3654,00 грн процентів).

У реквізитах Додатка № 1 зазначені анкетні дані, РНОКПП, адреса проживання, номер телефону, електронна поштова адреса та номер банківської картки НОМЕР_1 позичальника, а також підписи сторін: позичальника одноразовим ідентифікатором «6347», кредитора електронним підписом.

У матеріалах справи міститься Паспорт споживчого кредиту від 19.01.2025 (стандартизована форма), наданий кредитором (ТОВ «Іннова Фінанс») позичальнику до укладення кредитного договору. У документі визначено основні умови кредитування: сума кредиту 14000,00 грн, строк 360 днів, процентна ставка протягом перших 180 днів 1% на день, з 181 по 360 день 0,87% на день, комісія за надання кредиту 2100,00 грн, орієнтовна загальна вартість кредиту 63224,00 грн, реальна річна процентна ставка 3195,29% річних.

Документ підписаний позичальником шляхом використання одноразового ідентифікатора «5935» та електронним підписом кредитора.

Витягом з інформаційно-телекомунікаційної системи від 08-07-2026 підтверджується, що 19.01.2025 позичальник пройшов ідентифікацію та верифікацію через Систему BankID НБУ.

Правилами надання коштів та банківських металів у кредит ТОВ «Іннова Фінанс» (нова редакція, діюча з 17.11.2024) встановлено загальні порядок та умови укладення кредитних договорів, порядок використання електронного підпису та одноразового ідентифікатора, нарахування процентів на залишок заборгованості, порядок сплати комісій та позасудового врегулювання простроченої заборгованості.

Підтвердженням успішної оплати від 22.05.2026, відповіддю АТ КБ «Приват Банк» від 2708.2026 та випискою з банківського рахунку відповідача за 19.01.2026 підтверджується перерахування кредитором та отримання позичальником 19.01.2025 грошових коштів у розмірі 14000,00 грн на банківську картку, яка емітована та ім`я позичальника НОМЕР_2 .

Витягом із Державного реєстру фінансових установ від 12.07.2024 № 21/811-рк та Свідоцтвом про реєстрацію фінансової установи від 14.05.2021 № 21/1200-пк (серія ФК № В0000242, реєстраційний номер 48, код фінансової установи 13) підтверджується, що ТОВ «Іннова Фінанс» (код ЄДРПОУ 44127243) зареєстроване як фінансова установа та має ліцензію на надання коштів та банківських металів у кредит. Відомості підтверджуються роздруківкою з Комплексної інформаційної системи НБУ (КІС НБУ) станом на 05.02.2025.

Рішенням єдиного учасника від 05.09.2025 підтверджується зміна найменування позивача з ТОВ «Іннова Фінанс» на ТОВ «Іннова Нова».

У розрахунку заборгованості за кредитним договором № 6764760125 станом на 14.01.2026 позивач зазначив, що 19.01.2025 позичальнику видано кредит у розмірі 14000,00 грн та нараховано комісію за надання кредиту у розмірі 2100,00 грн.

За період з 19.01.2025 по 14.01.2026 позичальнику нараховано процентів на загальну суму 47124,00 грн (у період з 19.01.2025 по 17.07.2025 проценти нараховувались за ставкою 1,00% на день у сумі 140,00 грн щоденно, а у період з 18.07.2025 по 14.01.2026 за ставкою 0,87% на день у сумі 121,80 грн щоденно).

Заборгованість станом на 14.01.2026 складає 63224,00 грн, з яких: 14000,00 грн тіло кредиту, 47124,00 грн проценти, 2100,00 грн комісія.

З розрахунку вбачається, що погашення заборгованості позичальником не здійснювалося. Нарахування процентів припинилося 14.01.2026.

Розглянувши та оцінивши подані учасниками справи обґрунтування та заперечення позовних вимог, пояснення та докази, суд дійшов висновку, що спір у справі виник у сфері договірних правовідносин, а саме щодо виконання грошових зобов`язань за кредитним договором.

Спірні правовідносини, що склалися між сторонами регулюються Цивільним Кодексом України, Законом України «Про електронну комерцію», Законом України «Про споживче кредитування».

Відповідно до п.5 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно положень ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Відповідно до положень ст.12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

У справі № 561/77/19 від 16.12.2020 р. Верховний Суд у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду зазначив: «Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч.2 ст.639 ЦК України.) Абзац 2 ч.2 ст.639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним у письмовій формі. Аналізуючи викладене, слід дійти висновку, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.205, 207 ЦК України). Особливості укладення кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію». Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі».

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 р. у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 р. у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 р. у справі №127/33824/19.

Згідно зі ст.12 Закону України «Про електронну комерцію» в редакції на момент укладення кредитного договору, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:

електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину;

електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;

аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Кредитний договір № 6764760125 від 19.01.2025 підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «6347», який був власноручно введений відповідачем для електронного підпису. Зазначений підпис підтверджує, що відповідач ознайомився та погодився з усіма умовами договору. Отже, сторони погодили усі істотні умови та уклали в належній формі кредитний договір.

Верховний Суд у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 524/5556/19 від 12.01.2021 р. дійшов такого висновку: «Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і літер, або тільки цифр, або тільки літер, яку заявник отримує за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення. Оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний позивачкою за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора, тобто укладення між сторонами спірного правочину підтверджено належними та допустимими доказами».

Відповідно до ч.12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Отже, відповідач за допомогою електронних засобів, доступ до яких був отриманий ним особисто і за власною ініціативою, ознайомився з усіма умовами кредитного договору, мав достатньо часу і можливостей для такого ознайомлення, погодив ці умови, а отже, взяв на себе передбачені договором зобов`язання.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтею 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина перша статті 530 ЦК України).

Підтвердженням успішної оплати ТОВ «ФК «КОНТРАКТОВИЙ ДІМ» (EasyPay) від 22.05.2026, відповіддю АТ КБ «Приват Банк» від 2708.2026 та випискою з банківського рахунку відповідача за 19.01.2026 підтверджується перерахування кредитором та отримання позичальником 19.01.2025 грошових коштів у розмірі 14000,00 грн на банківську картку, яка емітована та ім`я позичальника НОМЕР_2 .

Отже, суд дійшов висновку, що відповідач 19.01.2025 отримав кредитні кошти в розмірі 14000,00 грн.

Дата остаточного повернення (виплати) кредиту встановлена згідно з умовами договору (строком на 360 днів).

У матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач повернув одержану суму кредиту.

Контррозрахунку заборгованості за тілом кредиту відповідач не надав.

Отже, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача суми кредиту в розмірі 14000,00 грн є підставною.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ч. 1 ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

За користування кредитом нараховуються проценти за стандартною ставкою, що становить 1% за кожен день користування протягом перших 180 календарних днів з дати укладення договору, та 0,87% за кожен день користування починаючи з 181 календарного дня до закінчення строку дії договору або до дати фактичного повернення кредиту (п. 2.6.1).

У матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач сплачував проценти за кредитним договором.

Контррозрахунку заборгованості за процентами відповідач не надав.

Перевіривши розрахунок заборгованості за процентами, суд з ним погоджується.

На підставі викладеного, керуючись принципом диспозитивності, суд погоджується з наданим позивачем розрахунком заборгованості за процентами та дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача процентів в розмірі 47124,00 грн є правомірною.

Щодо правомірності встановленої в умовах кредитного договору комісії за надання кредиту в розмірі 2100,00 грн (15% від суми кредиту) суд зазначає таке.

Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а аза відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Договором передбачена комісія за видачу кредиту в розмірі 2100,00 грн, яка нараховується на суму виданого кредиту в день його надання (п. 2.7).

Доказів того, що відповідач сплатив комісію у матеріалах справи відсутні.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 1 зазначеного Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом визначаються як витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

Згідно з абзацом 3 частини 2 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», до загальних витрат за споживчим кредитом включаються комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Аналогічна норма закріплена у Додатку 1 до Правил розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, затверджених постановою Правління Національного банку України від 08.06.2017 № 49.

Цим нормативно-правовим актом передбачено, що загальні витрати за споживчим кредитом включають витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, уключаючи комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги банку, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, -щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Виходячи з системного аналізу вказаних норм, чинне законодавство наділяє кредитодавця правом вимагати від позичальника сплати комісії при видачі кредиту, однак встановлює для цього чіткі умови: така комісія повинна бути платою за реальне надання додаткових та/або супутніх послуг банку, пов`язаних з отриманням чи обслуговуванням кредиту.

Відтак, кредитодавець зобов`язаний фактично вчинити певні дії на користь споживача (оцінка майна, нотаріальні послуги, провести оцінку платоспроможності позичальника, здійснивши запити щодо його майнового стану чи наявності боргових зобов`язань тощо), за які стягується така плата, та вказати їх у договорі.

Як встановив суд під час розгляду справи, укладений між сторонами кредитний договір містить умову щодо сплати позичальником одноразової комісії за видачу кредиту. При цьому суд звертає увагу на те, що ані у тексті самого кредитного договору, ані у правилах про кредитування жодним чином не описано, які саме дії (додаткові чи супутні послуги) будуть вчинені або вже вчинені на користь позичальника в обмін на сплату вказаної суми.

Крім того, під час судового розгляду кредитодавець не надав жодних доказів того, що він фактично вчинив якісь дії чи надав супутні послуги, за які має бути сплачена зазначена комісія.

Частина 1 статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» вказує, що цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Частиною 1 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» імперативно визначено, що продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими.

Відповідно до частини 2 статті 18 цього ж Закону, умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 06.11.2023 у справі №204/224/21 дійшов висновку про те, що якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до ч. 5 ст. 12 ЗУ «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

У зв`язку з наведеним, суд дійшов висновку, що нарахування позичальнику комісії не відповідає вимогам чинного законодавства, та обмежує права споживача порівняно з правами, встановленими ЗУ «Про споживче кредитування» (ч. 2 ст. 8), відтак, відповідно до ч. 5 ст. 12 цього Закону, така умова кредитного договору є нікчемною, а тому вимога про стягнення з відповідача комісії в розмірі 2100,00 грн є безпідставною.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ст. 16 ЦК України).

Підсумовуючи наведене, вивчивши матеріали справи, повно, всебічно, об`єктивно з`ясувавши обставини справи, оцінивши докази безпосередньо досліджені в судовому засіданні, з точки зору належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а у сукупності - з точки зору достатності та взаємозв`язку, застосувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини, виходячи з мотивів наведених вище, керуючись внутрішнім переконанням суд дійшов висновку про те, що відповідач порушив умови кредитного договору щодо погашення процентів та тіла кредиту, а тому позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова Нова» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором належить задовольнити частково стягнувши з відповідача на користь позивача 61124,00 грн з яких: 14000,00 грн суми виданого кредиту та 47124,00 грн суми нарахованих процентів; у стягненні 2100,00 грн комісії необхідно відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки суд частково задовольняє позовні вимоги, то з відповідача необхідно стягнути сплачений позивачем судовий збір пропорційно до розміру задоволених вимог - 2573,95 грн (96,68% від 2662,40 грн).

Керуючись статтями 12, 76-81, 141, 247, 262-265, 280 Цивільного процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова Нова» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова Нова» заборгованість за договором надання грошових коштів у кредит № 6764760125 від 19.01.2025 у розмірі 61124,00 грн з яких:

- 14000,00 грн простроченої заборгованості за сумою кредиту;

- 47124,00 грн простроченої заборгованості за процентами.

Відмовити у стягненні з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова Нова» 2100,00 грн комісії.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова Нова» судовий збір у сумі 2573,95 грн.

Копію цього рішення суду надіслати сторонам у справі.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Волинського апеляційного суду упродовж тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування сторін:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Іннова Нова» (04071, м. Київ, вул. Верхній Вал, 10; ЄДРПОУ 44127243);

Відповідач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_3 ).

Повне судове рішення складене 20.10.2026.

Головуючий Смалюх Р.Я.