Рішення № 140769428, 19.10.2026, Горохівський районний суд Волинської області

Справа №155/1441/26

Провадження №2/155/1092/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.10.2026 м. Горохів

Горохівський районний суд Волинської області в складі:

головуючого судді Сметани В.М.,

при секретарі судових засідань Воронюк Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

УСТАНОВИВ:

Позивач 21 серпня 2026 року звернувся до суду із позовною заявою до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Свій позов обґрунтовує, що 07 березня 2024 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 за допомогою вебсайту (credos.com.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «УКР Кредит Фінанс», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено електронний договір про відкриття кредитної лінії №1670-8742. Відповідно до умов кредитного договору кредитодавець взяв на себе зобов`язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб, на наступних умовах: сума кредиту 4700,00 гривень; строк кредитування 365 днів; базовий період 30 днів; комісія за видачу кредиту 15 %, знижена % ставка 1,00 % в день.

Зазначає, що кредитодавець виконав взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши відповідачу кредит відповідно до умов укладеного кредитного договору. Відповідач підтвердив виникнення своїх зобов`язань, відповідно до умов укладеного кредитного договору, шляхом прийняття виконання зобов`язання кредитодавця, а саме отримавши кредитні кошти Відповідач не скористався своїм правом протягом 14 календарних днів з дня укладення Кредитного договору відмовитися від договору без пояснення причин, у тому числі в разі отримання ним грошових коштів. Вказує, що станом на 08 липня 2026 року загальний розмір заборгованості відповідача за кредитним договором становить 13536,00 гривень, а саме: заборгованість за кредитом 4700,00 гривень, заборгованість за нарахованими процентами 5781,00 гривень, заборгованість за процентами річних на підставі ст..625 ЦК України 2350,00 гривень.

Враховуючи вищенаведене просить стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 13536,00 гривень та судові витрати у розмірі 2662,40 гривень.

Ухвалою судді від 25 серпня 2026 року відкрито провадження у справі та постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

На адресу суду 17 вересня 2026 року від відповідача надійшло клопотання про відмову в задоволенні позовних вимог. Клопотання мотивує, що вимоги позивача про стягнення з нього суми комісії 15,00% від суми кредиту в розмірі 705,00 гривень є незаконною та задоволенню не підлягає. Крім того, стягнення процентів за ст. 625 ЦК України, є безпідставним та подвійності нарахування, що суперечить вимогам закону. Також, зазначає, що позивачем не доведено належності картки № НОМЕР_1 саме позивачу та факт зарахування кредитних коштів. Водночас, вказує, що позивачем порушено процедури пред`явлення вимог про дострокове повернення кредиту, в результаті чого позивач передчасно звернувся з позовною заявою.

Крім того, на адресу суду 17 вересня 2026 року від відповідача надійшло клопотання про залишення заяви без розгляду. Мотивуючи, що позовна заява подана ОСОБА_2 , яка не має процесуально дієздатності.

Також, позивачем 17 вересня 2026 року подано клопотання про витребування ряд доказів з ТОВ «Укр кредит фінанси», яке було задоволено ухвалою Горохівського районного суду Волинської області 21 вересня 2026 року.

На виконання ухвали Горохівського районного суду Волинської області 21 вересня 2026 року, представник ТОВ «Укр кредит фінанси» подав заяву про виконання ухвали суду, та зазначив, що відповідач попередньо ознайомився з договором та правилами надання споживчих кредитів, паспортом споживчого кредиту, Інформацією, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит та таблицями обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за Договором № 1670-8742 (Графік платежів за Договором) відповідно до методики Національного банку України, які складають єдиний договір в якому визначаються всі його істотні умови. Також, вказує, що відповідач підписав кредитний договір № 1670-8742 від 07.03.2026 року відповідно до розділу 13 Договору електронним підписом одноразовим ідентифікатором A2318, а позивач засвідчив кваліфікованою електронною печаткою із позначкою часу, що відповідає вимогам Закону України «Про електронну комерцію». Щодо вжиття заходів досудового врегулювання спору та направлення вимоги відповідачу вказує, що обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору (направлення вимоги), є правом, а не обов`язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує.

На адресу суду 07 жовтня 2026 року від відповідача надійшли додаткові пояснення, в яких вказує, що позовна заява та заява про виконання ухвали суду підписані особою, чиї процесуальні повноваження не підтверджені ні в порядку самопредставництва, ні в порядку представництва. Також стягнення комісії за видачу кредиту в розмірі 705,00 гривень є нікчемною. Крім того, позивачем не виконано ухвалу про витребування доказів та не надав IP-адреси та MAC-адреси, жодної мережевої адреси (IPv4/IPv6) чи фізичного ідентифікатора пристрою в лог-файлі не вказано. Дані геолокації (GeoIP): Відсутні будь-які відомості про географічне розташування пристрою в момент введення коду. Електронний цифровий підпис системного адміністратора: Документ не надано в оригінальному електронному файлі (.json, .log, .xml) з КЕП відповідальної особи. Також не долучено доказів вручення відповідачу вимоги про дострокове повернення кредиту. Враховуючи наведене просить залишити вищевказану позовну заяву на підставі п. 2 ч. 1 ст. 257 ЦПК України у зв`язку з непідтвердженням повноважень осіб, які підписали позовну заяву та заяву про виконання ухвали суду (відсутність первинної довіреності на передоручення та доказів самопредставництва згідно з Ухвалою ВП ВС у справі № 303/4297/20). Визнати документ «Моніторинг дій користувача в ІТС» неналежним та недопустимим доказом у зв`язку з відсутністю витребуваних ухвалою суду IP-адреси, MAC-адреси, геоданих та КЕП системного адміністратора. Вважати факт вручення вимоги про дострокове повернення кредиту від 10 липня 2026 року недоведеним, а вимогу позивача про дострокове повернення усієї суми кредиту передчасною на підставі ч. 2 ст. 16 Закону України «Про споживче кредитування». У разі відмови у залишенні позовної заяви без розгляду відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В судове засідання представник позивача не з`явився, подав клопотання про розгляд справи проводити без його участі. Не заперечував проти заочного розгляду справи, просить позовні вимоги задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з`явився, подав суду заяву про розгляд справи у його відсутності, заявлені заперечення підтримує в повному обсязі та просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до п.1 ч.3 ст.223 ЦПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника), без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

У відповідності до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши у судовому засіданні матеріали справи в порядку спрощеного позовного провадження та подані докази, з`ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 ЦК України, договори та інші правочини є підставами виникнення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст.ст.525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору і одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Істотними умовами договору відповідно до частини 1 статті 638 ЦК України, є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом встановлено, що 07 березня 2026 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 було укладено договір про відкриття кредитної лінії № 1670-8742 продукту «MiniCredos».

Як передбачено п.п. 3.1 п. 3 кредитного договору, цей договір укладається сторонами у вигляді електронного договору у розумінні Закону України «Про електронну комерцію».

Відповідно до п.2.2., 2.3., 4.1., 4.2., 4.9., 4.10., 4.14., 4.17. договору кредитодавець відкрив кредитну лінію для позичальника шляхом надання позичальнику кредиту на умовах строковості, зворотності, платності для задоволення особистих потреб позичальника, позичальник зобов`язується повернути Кредит не пізніше останнього дня строку кредитування та сплатити нараховані кредитодавцем проценти за користування кредитом та інші платежі, передбачені цим договором у порядку, передбаченому цим договором. Мета отримання кредиту, тобто мета відкриття кредитної лінії: для задоволення особистих потреб.

Для укладання цього Договору, у порядку встановленому Правилами, позичальник надав кредитодавцю інформацію щодо бажання отримати кредит, шляхом оформлення заявки на веб-сайті кредитодавця або у Мобільному додатку, заповнивши інформацію щодо особистих даних вручну або передавши такі дані Кредитодавцю через Систему BankID НБУ. Надаючи таку інформацію, позичальник вказує повні, точні та достовірні особисті дані, заповнення яких передбачено відповідною сторінкою вебсайту кредитодавця/мобільним додатком та які необхідні для укладення цього Договору. Позичальник несе відповідальність за дійсність та достовірність таких даних позичальника.

Загальний розмір Кредиту (сума Кредиту) за цим Договором становить 4700,00 гривень. Дата надання/видачі Кредиту: 07 березня 2026 року.

Строк кредитування, тобто, строк на який надається Кредит Позичальнику: 365 (триста шістдесят п`ять) календарних днів з моменту перерахування Кредиту Позичальнику (далі Строк кредитування). Дата повернення (виплати) Кредиту 06 березня 2027 року. Продовження Строку кредитування або строку виплати Кредиту в односторонньому порядку Кредитодавцем або Позичальником не допускається. У Позичальника відсутнє право ініціювати укладення додаткового договору для продовження Строку кредитування та/або строку виплати Кредиту, установлених цим Договором. Строк кредитування може бути продовжений за взаємною згодою Сторін шляхом укладення Додаткової угоди до цього Договору, згідно з якою після укладення Додаткової угоди Строк кредитування продовжується і складає з моменту укладення Додаткової угоди до його закінчення 365 (триста шістдесят п`ять) календарних днів. У такому випадку актуальний Строк кредитування зазначається в останній укладеній Сторонами Додатковій угоді до цього Договору, якою змінювався Строк кредитування.

Реальна річна процентна ставка на дату укладення цього договору складає 3181,68 процентів.

Орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення цього договору (за весь Строк кредитування) складає: 20441,38 гривень та включає в себе: суму кредиту, комісію за видачу кредиту (якщо умови цього договору передбачають сплату комісії за видачу кредиту), проценти за користування кредитом та комісійну винагороду, яка стягується з позичальника на користь третьої особи, що надає платіжні послуги під час здійснення платежів за договором через вебсайт кредитодавця або через особистий кабінет.

Денна процентна ставка на дату укладення цього договору складає: 0,918 процентів.

Відповідно до п. 3.1 3.3 договору, цей договір укладається сторонами у вигляді електронного договору у розумінні Закону України «Про електронну комерцію». Для укладання цього Договору, у порядку встановленому Правилами, Позичальник надав Кредитодавцю інформацію щодо бажання отримати Кредит, шляхом оформлення заявки на вебсайті Кредитодавця або у Мобільному додатку. Необхідна інформація про особисті дані Позичальника передається Кредитодавцю за допомогою Системи BankID НБУ, бюро кредитних історій або шляхом використання інструменту покладання. При поданні заявки відповідно до п.3.2. цього Договору Позичальником вперше, відбувається реєстрація Позичальника у ІКС Кредитодавця через вебсайт Кредитодавця або Мобільний додаток та

формується Позичальнику його особистий розділ у ІКС Кредитодавця (Особистий кабінет). Доступ до Особистого кабінету здійснюється Позичальником у порядку, передбаченому Правилами. Під час реєстрації Позичальника у ІКС Кредитодавця Позичальник проставляючи відповідну відмітку (чекбокс) у спеціальному полі підтверджує, що Позичальник надав Згоду на обробку своїх персональних даних Кредитодавцю і телекомунікаційним операторам, надав згоду на отримання маркетингових розсилок та надав згоду на укладення з Кредитодавцем Договору про використання електронних підписів для вчинення правочинів, а також підтвердив, що ознайомився з Положенням про конфіденційність, Правилами надання кредиту, Правилами укладення договорів поруки та Порядком здійснення належної перевірки особи поручителя.

Кредитний договір №1670-8742 від 07 березня 2026 року та правила відкриття кредитної лінії продукту «Credos» підписані одноразовим ідентифікатором A2318.

Також, ОСОБА_1 ознайомився з додатками до договору про відкриття кредитної лінії №1670-8742 від 07 березня 2026 року. Таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором №1670-8742 (Графік платежів за договором за стандартною ставкою) відповідно до Методики Національного банку України розрахована за умови застосування стандартної процентної ставки за користування кредитом у розмірі 1.00% на день шляхом підписання Електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

Як вбачається з копії довідки про перерахування суми кредиту №1670-8742 від 07 березня 2026 року, виданої ТОВ «УКР кредит Фінанс», ОСОБА_1 було видано кредитні кошти за кредитним договором №1670-8742 від 07 березня 2026 року, а саме, 07 березня 2026 року, на картку № НОМЕР_1 сума 4700,00 гривень.

Відповідно до копії листа ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КОНТРАКТОВИЙ ДІМ», 07 березня 2026 року о 16:56, на номер катки № НОМЕР_2 , здійснена платіжна операція, а саме: видача кредитних коштів за договором 1670-8742..

Із розрахунку заборгованості за договором №1670-8742 від 07 березня 2026 року станом на 08 липня 2026 року загальний розмір грошових вимог кредитодавця до відповідача, які виникли на підставі кредитного договору, становить 13536,00 гривень, яка складається з: заборгованості з основного боргу 4700,00 гривень; заборгованості за нарахованими відсотками 5781,00 гривень, залишок відсотків за ст..625 ЦК України 2350,00 гривень, залишок комісії 705,00 гривень.

У постанові Верховного Суду від 07 квітня 2021 року у справі № 623/2936/19 зазначено: «Відповідно до статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частини 1 статті 5 ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Згідно частин 1 та 2 статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію(оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частини 1 статті 3 ЗУ «Про електронну комерцію»).

У статті 11 ЗУ «Про електронну комерцію», передбачено, порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до ЗУ «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (стаття 12 ЗУ «Про електронну комерцію»).

За правилом частини 8 статті 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Матеріалами справи підтверджено, що договір про відкриття кредитної лінії № 1670-8742 від 07 березня 2026 із зазначенням у ньому усіх реквізитів відповідача, в тому числі паспортних даних, реєстраційної номер облікової картки платника податків, місця проживання, електронної пошти, рахунку позичальника, а також інформація щодо умов кредитування, містить електронний підпис із одноразовим ідентифікатором НОМЕР_3 , який відповідно до вимог ч.6 та 8 ст.11 і ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» був власноручно введений відповідачем для електронного підпису, що свідчить про те, що сторони досягли усіх істотних умов та уклали в належній формі договір про відкриття кредитної лінії.

Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений

Аргументи відповідача про неналежне проведення ідентифікації суд відхиляє, оскільки відповідач не подав належних та допустимих доказів на підтвердження своїх заперечень. Доказів про те, що персональні дані відповідача, зокрема, РНОКПП, дані паспорта громадянина України, місце проживання, електронна адреса, банківський рахунок були використані ТОВ «Укр Кредит Фінанс» для укладення кредитного договору без його згоди, ОСОБА_1 до суду не надано. До правоохоронних органів із відповідною заявою щодо вчинення відносно нього шахрайських дій відповідач не звертався. Тобто, в силу положень статті 204 ЦК України діє презумпція правомірності указаного правочину.

Доводи відповідача щодо відсутності в матеріалах справи доказів перерахування коштів за договором відхиляються судом, як безпідставні, і спростовуються наступним.

Із матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 1670-8742 від 07 березня 2026 року з ТОВ «Укр Кредит Фінанс», що підписаний електронним підписом позичальника та яким передбачено передачу коштів в безготівковій формі шляхом їх зарахування на його банківський рахунок зазначений відповідачем у кредитному договорі, відкриття кредитної лінії.

На підтвердження указаних обставин ТОВ «Укр Кредит Фінанс» надало листа № 646391-1766529213-08072026 від 08 липня 2026 року, наданого ТОВ «Фінансова компанія «Контрактовий дім» про підтвердження успішного перерахування коштів від ТОВ «Укр Кредит Фінанс» через систему платежів Easy Pay, якою підтверджується ідентифікація платежів: Транзакція № 1766529213, сума 4700,00 гривень, Дата виконання платіжної операції 07 березня 2026 року о 16:56, номер замовлення d69b2c6fa24d4c59ab469456c3600f4d, номер картки НОМЕР_2 , статус виконано. Призначення платежу: «Видача кредитних коштів за договором 16708742, 20260307, Пограничний І. С., НОМЕР_4 , ОСОБА_1 ІПН: НОМЕР_4 ».

Суд враховує, що відповідно до пункту 10 постанови Правління НБУ «Про затвердження Положення про додаткові вимоги до договорів небанківських фінансових установ про надання коштів у позику (споживчий, фінансовий кредит)» від 03 листопада 2021 року № 113, передбачено, що договори, умови яких передбачають безготівкове перерахування кредитодавцем коштів у рахунок кредиту на рахунок споживача, включаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача, з урахуванням вимог пункту 9 розділу II цього Положення повинні містити номер такого рахунку споживача за стандартом IBAN, сформований відповідно до вимог нормативно-правових актів Національного банку України з питань запровадження міжнародного номера рахунку, та/або номер такого особистого електронного платіжного засобу споживача у форматі № НОМЕР_5 (перші шість знаків і останні чотири знаки номера електронного платіжного засобу).

Тобто, зазначення повного номеру платіжної картки відповідача в кредитному договорі є неможливим, у зв`язку з чим з боку позивача порушень не відбулося, з урахуванням вимог Закону здійснено захист інформації щодо клієнта від третіх осіб.

Заперечуючи факт отримання кредитних коштів, будучи обізнаним про підписання кредитного договору відповідач не вчиняв дії щодо захисту, на його думку, порушених прав на отримання кредитних коштів за вказаним договором, будь-яких претензій щодо невиконання позивачем свого обов`язку по наданню коштів протягом дії договору не подавав.

Відповідач, заперечуючи проти наданих позивачем доказів, доказів, які б заперечували факт перерахування ТОВ «Укр Кредит Фінанс» кредитних коштів відповідачу, останнім не надано.

Окрім цього, ТОВ «Укр Кредит Фінанс» не є банківською установою, а має статус фінансової установи, яка здійснює господарську діяльність з надання фінансових послуг, зокрема надання кредитів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, без відкриття, обслуговування рахунку, та, відповідно, не може надати первинні банківські документи, тому наданий суду позивачем розрахунок заборгованості, довідка про перерахування суми кредиту № 1670-8742 від 07 березня 2026 року, суд вважає належними та допустимими доказами заборгованості у справі.

Згідно з нормами статті 46 Закону України «Про платіжні послуги» порядок виконання платіжних операцій, у тому числі обмеження щодо виконання платіжних операцій з використанням конкретних платіжних інструментів, визначається цим Законом та нормативно-правовими актами НБУ; виконання платіжних операцій у платіжній системі здійснюється відповідно до правил такої платіжної системи з урахуванням вимог цього Закону; надавач платіжних послуг має право виконувати платіжні операції користувачів за допомогою/з використанням однієї чи кількох платіжних систем, учасником яких він є, або залучати для виконання платіжних операцій інших надавачів платіжних послуг як посередників; надавач платіжних послуг отримувача під час виконання платіжної операції з метою встановлення належного отримувача коштів за платіжною операцією.

У разі невідповідності номера рахунку та/або коду отримувача надавач платіжних послуг утримувача має право:

-зупинити проведення платіжної операції на строк до чотирьох робочих днів та зарахувати кошти на відповідний рахунок для встановлення належного утримувача. У разі неможливості встановлення належного отримувача надавач платіжних послуг утримувача зобов`язаний не пізніше четвертого робочого дня після надходження коштів повернути їх надавачу платіжних послуг платника із зазначенням причини повернення;

-не уточнювати номер рахунку та/або код утримувача. У такому разі надавач платіжних послуг утримувача зобов`язаний повернути кошти надавачу платіжних послуг платника не пізніше наступного робочого дня після їх надходження із зазначенням причини повернення.

Зважаючи на наведені норми Закону про платіжні послуги у разі, якщо б під час виконання платіжної операції щодо перерахування кредитних коштів відповідачу, відомості про нього, як про належного утримувача кредиту не підтвердились, то операція із зарахування таких коштів взагалі б не відбулась.

Суд звертає увагу, що зазначаючи в поданих клопотаннях, що позивачем неналежних доказів на підтвердження переказу коштів за кредитним договором не надано, про відсутність доказів перерахування кредитних коштів, відповідач не надав до суду виписки по своїх рахунках в банківських установах, у тому числі по рахунку НОМЕР_1 , який він зазначив в договорі, як номер особистого платіжного засобу, на спростування доказів, наданих стороною позивача, хоча такий обов`язок передбачений статтею 81 ЦПК України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. До того ж відповідач не спростував тієї обставини, що вказана платіжна картка, на яку були перераховані кредитні кошти, належить не йому, а іншій особі.

Отримавши кредитні кошти за вказаним договором, відповідач належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання, не повернув у передбачений договором строк тіло кредиту, проценти за користування кредитними коштами та комісії. Тому зважаючи на умови укладеного договору, у відповідача виник обов`язок повернення кредиту, сплати процентів та комісії.

Щодо доводів відповідача про безпідставність нарахування позивачем комісії за видачу кредиту, суд зазначає наступне.

Сторони Договору передбачили сплату позичальником комісії за надання кредиту в розмірі 15% від суми виданого кредиту. (пункт 4.11 договору).

10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Положення частин 1, 2, 5 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною 2 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

На виконання вимог, у тому числі пункту 4 частини 1 статті 1 та частини 2 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, уключаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

Таким чином, виходячи з аналізу вимог пункту 4 частини 1 статті 1,частини 2 статті 8, частини 1 статті 1, статті 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність», роз`яснень Великої Палати Верховного Суду щодо застосування статті 11 Закону України «Про споживче кредитування», які викладені у постанові від 13 липня 2022 року у справі №496/3134/19, така форма витрат як комісія за надання кредиту існує на законодавчому рівні, визначається кожним банком (фінансовою установою) індивідуально та затверджується внутрішніми актами.

Отже, спеціальним законодавством України прямо визначені легальні можливості позивача як включати до тексту кредитних договорів із споживачами умови щодо нарахування комісії, так і в подальшому нараховувати її, а також витребувати суму несплаченої вищевказаної комісії від відповідача (в т.ч. і в судовому порядку).

За такого, включення до тексту кредитного договору умови про необхідність сплати відповідачем комісії за надання кредиту у розмірі 15,00 % від суми кредиту, а також подальше витребування нарахованої комісії позивачем з відповідача, суд вважає таким, що відповідає вимогам діючого законодавства.

Підстав для визнання умови договору про сплату комісії за надання кредиту нікчемною немає.

Тому вимоги позивача про стягнення комісії є правомірними, що є підставою для їхнього задоволення, тому суд дійшов висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача комісії за видачу кредиту в розмірі 705,00 гривень.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Щодо передчасності звернення до суду із позовом суд зауважує таке.

У Рішенні Конституційного Суду України від 09 липня 2002 року у справі № 1-2/2002 за конституційним зверненням Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Кампус Коттон клаб» щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 124 Конституції України (справа про досудове врегулювання спорів) вказано, що можливість використання суб`єктами правовідносин досудового врегулювання спорів може бути додатковим засобом правового захисту, який держава надає учасникам певних правовідносин, що не суперечить принципу здійснення правосуддя виключно судом. Виходячи з необхідності підвищення рівня правового захисту держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов`язком особи, яка потребує такого захисту.

Конституційний Суд України виснував, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб`єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.

У частинах 1, 3 статті 4 ЦПК України, закріплено право особи в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відмова від права на звернення до суду за захистом є недійсною.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України).

Аналіз частини 10 статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» дає можливість зробити висновок, що головною умовою для звернення кредитодавця до суду з позовом про дострокове стягнення споживчого кредиту є направлення банком відповідної вимоги, що дає можливість боржнику її виконати протягом строку, встановленого в договорі чи Законі, після чого кредитодавець позбавляється права вимагати повернення кредиту достроково.

У разі якщо кредитор направив споживачу вимогу про дострокове погашення кредиту і таке направлення підтверджене, то звернення кредитора до суду з позовом до споживача про стягнення заборгованості за кредитним договором до закінчення визначеного у цій вимозі строку для її виконання не позбавляє можливості споживача виконати умови вимоги, а саме усунути порушення умов договору про надання споживчого кредиту, за умови, що на момент ухвалення рішення у справі строк виконання вимоги про дострокове повернення кредиту сплив (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2023 року у справі № 553/1501/15-ц (провадження 14-50цс22)).

Як вбачається з матеріалів справи, кредитор ТОВ «УКР кредит фінанс» направило на адресу ОСОБА_1 вимогу про дострокове повернення кредиту за №1670-8742 від 10 липня 2026 року. В якій просили протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дати отримання цієї Вимоги сплатити заборгованість за Кредитом на банківські реквізити ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» зазначені в Договорі. У разі невиконання зобов`язань щодо погашення заборгованості ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» буде змушено звернутись до суду з позовною заявою про стягнення кредитної заборгованості, надавши докази її направлення. Крім того зазначили, що станом на 08 липня 2026 року загальна заборгованість за Кредитним договором складає 13536.00 гривень, а саме: за основною заборгованістю 4700,00 гривень; за процентам 5781,00 гривень; за процентами річних на підставі ст 625 ЦК України 2350.00 гривень; по комісії 705.00 гривень.

Відповідно до копії списку №21218-04-62-113 рекомендованих листів з рекомендованими повідомленням, ОСОБА_1 на адресу АДРЕСА_1 , Номер відправлення: R0 6722 5514 175.

За даними відстеження АТ «Укрпошта», 22 серпня 2026 року о 07 годині 22 хвилин це відправлення вручено одержувачу за адресою 45779, с.Широке (обслуговується пересувним відділенням за адресою та графіком надання послуг у населеному пункті).

Відтак, встановивши, що станом на 10 липня 2026 року у позичальника виникла заборгованість за кредитом, а банк скористався правом достроково вимагати його повернення в судовому порядку, звернувшись до суду з позовом та зафіксувавши розмір заборгованості на момент звернення до суду з позовом, попередньо направивши засобами поштового зв`язку на адресу боржника вимогу про повернення боргу, що не було спростовано відповідачем у цій справі, суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Виходячи з викладеного, встановивши укладення між сторонами Кредитного договору та наявність заборгованості за ним, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за заборгованість за тілом кредитом 4700,00 гривень, заборгованість за процентами 5781,00 гривень, заборгованість по комісії 705,00 гривень.

Суд також відхиляє доводи відповідача, що позовна заява подана особою, яка немає процесуальної дієздатності, оскільки дана обставина спростовується долученими до матеріалів справи доказами повноважень представника позивача.

Щодо заявленої позивачем вимоги про стягненні з відповідача 2350,00 гривень заборгованості за процентами річних на підставі ст..625 ЦК України, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого відповідним Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, на всій території України введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який діє до теперішнього часу.

Відповідно до положень п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Відповідно до статті 4 ЦК України основу цивільного законодавства України становить Конституція України. Основним актом цивільного законодавства є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово виснувала, що якщо ЦК України та інший нормативно-правовий акт, який має юридичну силу закону України, містять однопредметні приписи різного змісту, то пріоритетними є приписи ЦК України (постанова від 29 червня 2022 року у справі № 477/874/19 (пункт 69)).

Відповідно до частини 1 статті 14 ЦК України особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.

Враховуючи вищевикладене, та, що заборгованість за процентами річних на підставі ст.625 ЦК України за договором від 07 березня 2026 року нараховані під час дії воєнного стану, до спірних правовідносин підлягають застосуванню вимоги пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

Таким чином, у період дії воєнного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), що встановлено пунктом 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України згідно із Законом № 2120-IX від 15.03.2022, який набрав чинності 17.03.2022.

З урахуванням вище зазначеного, заборгованість за процентами річних на підставі ст.625 ЦК України нарахована позивачем у розмірі 2350,00 гривень стягненню з відповідача не підлягає.

Відповідно до норм ЦПК України, саме на сторону лягає обов`язок довести ті обставини на які вона посилається. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч.1 ст.80 ЦПК України).

Згідно з положеннями ст.12, 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Частиною 1 статті 89 ЦПК України, встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості підлягають задоволенню частково у розмірі 11186,00 гривень, з яких: 4700,00 гривень - заборгованість за тілом кредитом; 5781,00 гривень заборгованість за відсотками, 705,00 комісії.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає таке.

Згідно з п.6 ч.1 ст.264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, і питання як розподілити між сторонами судові витрати.

Частиною 1 статті 141 ЦПК України, встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України стягує із відповідача на користь позивача документально підтверджені витрати зі сплати судового збору в сумі 2200,17 гривень (11186/13536,00*2662,40=2200,17), враховуючи часткове задоволення позову та його надходження до суду через систему "Електронний суд".

На підставі викладеного, керуючись ст. 11,15-16, 509, 526, 633, 634, 638-639, 1048-1049, 1054 ЦК України, ст. 4, 5, 12-13, 76-81, 141, 142, 258-259, 268, 273 -274, 280-282, 354-356 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» заборгованість за кредитним договором №1670-8742 від 07 березня 2026 року в розмірі 11186,00 (одинадцять тисяч сто вісімдесят шість) гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» на відшкодування судових витрат по сплаті судового збору в розмірі 2200 (дві тисячі двісті) гривень 17 (сімнадцять) копійок.

Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Сторони у справі є:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс», (місцезнаходження: бульвар Лесі Українки, 26, офіс 407, м. Київ, код ЄДРПОУ: 38548598; рахунок: НОМЕР_6 , Банк АБ «Укргазбанк», МФО 320478);

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Дата складення повного тексту заочного рішення 19 жовтня 2026 року.

Суддя Горохівського районного суду

Волинської області В.М. Сметана