Ухвала суду № 140769355, 20.10.2026, Володимирський міський суд Волинської області (до 25.04.2025 - Володимир-Волинський міський суд Волинської області)

931/755/26

2/154/2355/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

про задоволення заяви про забезпечення позову шляхом заборони розпорядження грошовими коштами малолітньої дитини

20 жовтня 2026 року м. Володимир

Суддя Володимирського міського суду Волинської області Вітер І.Р., розглянувши без повідомлення учасників справи заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за її позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Служба у справах дітей виконавчого комітету Володимирської міської ради, про позбавлення батьківських прав, встановлення опіки, призначення опікуна та стягнення аліментів,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав щодо малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , встановлення над дитиною опіки, призначення позивачки опікуном та стягнення аліментів.

Одночасно з позовом 18 вересня 2026 року позивачка подала заяву про забезпечення позову, у якій просить заборонити відповідачці розпоряджатися належними малолітній дитині коштами одноразової грошової допомоги в розмірі 3 750 000 грн та спадковим грошовим забезпеченням у розмірі 163 084 грн 16 коп., а також установити відповідні обмеження щодо здійснення банківських операцій та виплати зазначених коштів.

Заяву обґрунтовує реальною загрозою використання відповідачкою майна дитини на власні потреби, з огляду на зловживання алкогольними напоями, неналежне виконання батьківських обов`язків, жорстоке поводження з дитиною та її відібрання від матері рішенням органу опіки та піклування.

Ухвалою Локачинського районного суду Волинської області від 22 вересня 2026 року цивільну справу передано за підсудністю до Володимирського міського суду Волинської області.

Ухвалою Володимирського міського суду Волинської області від 20 жовтня 2026 року відкрито загальне позовне провадження у справі.

Дослідивши заяву про забезпеченн позову та додані до неї матеріали, суд встановив наявність правових і фактичних підстав для забезпечення позову.

Відповідно до частини другої статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається, якщо невжиття відповідних заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання судового рішення або ефективний захист чи поновлення порушених або оспорюваних прав та інтересів, за захистом яких особа звернулася до суду.

Пунктами 2, 4 частини першої статті 150 ЦПК України передбачено забезпечення позову шляхом заборони вчиняти певні дії та заборони іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору, здійснювати платежі або передавати майно відповідачеві. Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими вимогами.

За змістом статті 3 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року в усіх діях щодо дітей, які здійснюються, зокрема, судами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держава зобов`язана забезпечити дитині захист і піклування, необхідні для її благополуччя.

Стаття 19 Конвенції покладає на державу обов`язок захищати дитину від усіх форм фізичного та психологічного насильства, зловживань, відсутності піклування і недбалого поводження з боку батьків або інших осіб, які здійснюють догляд за нею.

Відповідно до статті 20 Конвенції дитина, яка тимчасово або постійно позбавлена сімейного оточення чи в її найкращих інтересах не може залишатися в такому оточенні, має право на особливий захист і допомогу держави.

Стаття 27 Конвенції гарантує кожній дитині право на рівень життя, необхідний для її фізичного, розумового, духовного, морального та соціального розвитку.

Отже, забезпечення найкращих інтересів дитини є визначальним критерієм при вирішенні питання про застосування заходів судового захисту. Цей принцип охоплює не лише особисту безпеку дитини, а й збереження належного їй майна як матеріальної основи її належного утримання, виховання та розвитку.

З матеріалів справи встановлено, що малолітня ОСОБА_3 є дочкою ОСОБА_4 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 під час проходження військової служби.

Відповідно до витягу з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України від 19 червня 2026 року № 92/168 малолітній ОСОБА_3 призначено одноразову грошову допомогу у зв`язку із загибеллю батька в розмірі 3 750 000 грн.

Згідно з листом ІНФОРМАЦІЯ_3 від 06 липня 2026 року № 5202 виплата зазначеної допомоги здійснюється поетапно: одна п`ята призначеної суми виплачується першочергово, а решта рівними частинами протягом 80 місяців.

Наявність банківського рахунку № НОМЕР_1 , відкритого в АТ «Державний ощадний банк України» на ім`я малолітньої ОСОБА_3 , підтверджується карткою реквізитів.

Крім того, відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 17 липня 2026 року, виданого приватним нотаріусом Володимирського районного нотаріального округу Волинської області Величаницею А.І., зареєстрованого в реєстрі за № 1477, малолітній ОСОБА_3 належить одна четверта частка невиплаченого грошового забезпечення загиблого батька в сумі 163 084 грн 16 коп.

Зазначене грошове забезпечення згідно зі свідоцтвом зберігалося на депозитному рахунку військової частини НОМЕР_2 .

Таким чином, документально підтверджено належність малолітній дитині двох самостійних майнових прав: на отримання одноразової грошової допомоги в розмірі 3 750 000 грн та спадкової частки грошового забезпечення в розмірі 163 084 грн 16 коп.

Ці кошти є майном дитини, а не відповідачки. Їх призначення полягає у забезпеченні майнових інтересів малолітньої, її належного утримання та розвитку.

Відповідно до частини першої статті 177 СК України батьки або опікун управляють майном малолітньої дитини, однак зобов`язані дбати про його збереження та використання виключно в інтересах дитини.

Отже, право матері на управління майном дочки не є необмеженим та не передбачає можливості використання належних дитині коштів для задоволення власних потреб.

У цій справі наявність реальної загрози порушення майнових прав дитини підтверджується сукупністю письмових доказів.

З актів обстеження умов проживання, складених Службою у справах дітей виконавчого комітету Володимирської міської ради у липні 2026 року, вбачається, що відповідачка не забезпечувала дитині належних умов проживання та догляду, перебувала у стані алкогольного сп`яніння, а також висловлювала наміри використовувати отримувані грошові виплати на особисті потреби, зокрема придбання алкогольних напоїв.

За результатами оцінки рівня безпеки дитини від 24 серпня 2026 року рівень безпеки малолітньої ОСОБА_3 визначено як «дуже небезпечно».

У відповідному акті зафіксовано ознаки неналежного догляду, жорстокого поводження, психологічного та фізичного насильства, зловживання матір`ю алкогольними напоями та відсутності безпечних умов для проживання дитини.

Наведені обставини стали підставою для невідкладного втручання органу опіки та піклування.

Рішенням виконавчого комітету Володимирської міської ради від 26 серпня 2026 року № 322 малолітню ОСОБА_3 відібрано від матері ОСОБА_2 .

Наказом Служби у справах дітей виконавчого комітету Володимирської міської ради від 25 серпня 2026 року № 36 дитину тимчасово влаштовано до сім`ї бабусі ОСОБА_1 , де вона фактично проживає та перебуває під її доглядом.

Отже, загроза інтересам дитини не обмежується твердженнями позивачки, а підтверджується документами компетентних державних органів та ухваленими ними рішеннями про застосування заходів невідкладного захисту.

Водночас відібрання дитини від матері в адміністративному порядку не припиняє автоматично її батьківських прав, у тому числі повноважень щодо законного представництва дочки та управління належним їй майном.

Таким чином, незважаючи на фактичне усунення дитини від небезпечних умов проживання, зберігається можливість розпорядження її коштами особою, від якої дитину відібрано у зв`язку із загрозою її життю та здоров`ю.

Суд визнає такий стан речей несумісним із необхідністю належного захисту майнових інтересів малолітньої.

Відібрання дитини від матері, вчинене для забезпечення її безпеки, не може залишати поза захистом належне дитині майно. Дієвий захист прав малолітньої вимагає збереження як її особистої безпеки, так і матеріальних засобів, призначених для забезпечення її майбутнього.

Саме такий підхід відповідає статтям 3, 19, 20 та 27 Конвенції про права дитини і принципу якнайкращого забезпечення інтересів дитини.

Предметом основного позову є, зокрема, позбавлення матері батьківських прав, встановлення опіки та призначення опікуна, тобто визначення особи, яка надалі здійснюватиме законне представництво дитини та захист її майнових прав.

До вирішення цього спору збереження за відповідачкою можливості безперешкодно розпоряджатися належними дочці коштами створює реальний ризик їх втрати або використання всупереч інтересам дитини.

Такий ризик є реальним, стосується як одноразової грошової допомоги, так і спадкового грошового забезпечення.

Право дитини на спадкові кошти вже посвідчене нотаріально. Відсутність відомостей про їх фактичне перерахування на банківський рахунок не позбавляє це право судового захисту. Навпаки, необхідність збереження спадкового майна існує саме до моменту його належного отримання та передачі під управління уповноваженого законного представника.

Відмінність джерел походження одноразової грошової допомоги та спадкових коштів не змінює їх правового режиму як майна малолітньої особи та не дає підстав забезпечувати збереження однієї суми, залишаючи іншу під ризиком неправомірного використання.

Суд також враховує, що повернення неправомірно витрачених коштів потребуватиме окремих заходів правового захисту, результативність яких не може бути гарантована. Тому запобігання їх втраті є необхідним уже на цій стадії провадження.

У постанові від 24 квітня 2024 року у справі № 754/5683/22 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що характер спору майновий чи немайновий та можливість примусового виконання майбутнього судового рішення самі по собі не визначають допустимості забезпечення позову. Вирішальними є наявність спору, ризик неможливості ефективного захисту прав та співмірність обраного заходу.

У цій справі зв`язок між предметом позову та заявленими забезпечувальними заходами є безпосереднім: суд вирішуватиме питання про законне представництво малолітньої дитини, а до його вирішення необхідно зберегти майно, управління яким здійснюватиме відповідний законний представник.

Заявлені заходи є співмірними, оскільки обмежують розпорядження виключно коштами, належними дитині, не поширюються на особисте майно відповідачки, її частку одноразової грошової допомоги або спадкові права інших осіб.

Водночас забезпечення позову не повинно перешкоджати зарахуванню коштів на рахунок дитини та використанню їх в установленому законом порядку для задоволення її невідкладних потреб.

Суд вважає належним передбачити можливість документально підтверджених цільових безготівкових платежів на забезпечення невідкладних потреб дитини за погодженням органу опіки та піклування без передання коштів у вільне розпорядження відповідачки.

Це забезпечує належний баланс між збереженням майна та правом дитини на необхідне утримання, лікування й освіту.

При цьому тимчасове влаштування дитини до сім`ї бабусі не є встановленням опіки та не наділяє позивачку правом самостійно розпоряджатися майном малолітньої. Застосовані заходи не вирішують наперед питання про призначення опікуна.

Наведені обставини підтверджують необхідність забезпечення позову. Невжиття відповідних заходів створить реальну загрозу втрати майна дитини та істотно ускладнить ефективний захист її прав.

Натомість тимчасова заборона розпорядження належними дитині коштами забезпечить їх збереження до остаточного вирішення спору, не порушуючи майнових прав відповідачки.

Підстав для застосування зустрічного забезпечення суд не встановив, оскільки заходи спрямовані виключно на збереження майна малолітньої особи та не передбачають обмеження розпорядження відповідачкою власними коштами.

Відповідно до пункту 12 частини другої статті 3 Закону України «Про судовий збір» судовий збір за подання заяви, спрямованої на захист прав малолітньої дитини, не справляється.

Отже, на підставі встановлених обставин, положень національного законодавства та Конвенції про права дитини суд дійшов висновку, що застосування заявлених заходів є необхідним, обґрунтованим і співмірним способом забезпечення найкращих інтересів малолітньої ОСОБА_3 , у зв`язку з чим заява підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 3, 19, 20, 27 Конвенції про права дитини, статтями 7, 170, 177, 258 СК України, статтями 149154, 157, 158, 260, 261, 353, 354 ЦПК України, статтями 4, 12 Закону України «Про виконавче провадження», суд

ПОСТАНОВИВ:

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за її позовом до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав, встановлення опіки, призначення опікуна та стягнення аліментів задовольнити.

1.Заборонити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , як матері та законному представнику малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , до скасування заходів забезпечення позову в установленому законом порядку отримувати у власне розпорядження, знімати готівкою, переказувати, відчужувати або іншим способом використовувати кошти одноразової грошової допомоги, призначеної малолітній ОСОБА_3 відповідно до витягу з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України від 19 червня 2026 року № 92/168, у межах належної дитині суми 3 750 000 (три мільйони сімсот п`ятдесят тисяч) грн.

Зазначена заборона поширюється на відповідні кошти, які зараховані або будуть зараховані на рахунок № НОМЕР_1 , відкритий в АТ «Державний ощадний банк України» на ім`я ОСОБА_3 .

2.Заборонити Акціонерному товариству «Державний ощадний банк України» (код ЄДРПОУ 00032129, місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Госпітальна, 12-Г) до скасування заходів забезпечення позову здійснювати за розпорядженнями ОСОБА_2 видаткові операції з коштами одноразової грошової допомоги, призначеної малолітній ОСОБА_3 , за банківським рахунком № НОМЕР_1 у межах належної дитині суми 3 750 000 грн.

Заборона не поширюється на зарахування коштів на рахунок дитини, а також на безготівкові платежі для забезпечення її невідкладних потреб, здійснені безпосередньо на рахунки постачальників товарів чи послуг за наявності письмового погодження органу опіки та піклування, в якому визначено отримувача, суму й цільове призначення платежу, без видачі коштів відповідачці або перерахування їх на її особисті рахунки.

3.Заборонити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , до скасування заходів забезпечення позову в установленому законом порядку отримувати у власне розпорядження, знімати готівкою, переказувати на власні рахунки чи рахунки інших осіб, відчужувати або іншим способом використовувати належну малолітній ОСОБА_3 одну четверту частку невиплаченого грошового забезпечення її батька ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 163 084 (сто шістдесят три тисячі вісімдесят чотири) грн 16 коп., право на яку підтверджено свідоцтвом про право на спадщину за законом від 17 липня 2026 року, виданим приватним нотаріусом Володимирського районного нотаріального округу Волинської області Величаницею А.І., зареєстрованим у реєстрі за № 1477.

4.Заборонити військовій частині НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) до скасування заходів забезпечення позову здійснювати виплату чи передачу ОСОБА_2 або іншим особам, які діють за її дорученням, належної малолітній ОСОБА_3 спадкової частки невиплаченого грошового забезпечення ОСОБА_4 в розмірі 163 084 грн 16 коп., у тому числі шляхом видачі готівки або перерахування на особисті банківські рахунки відповідачки чи визначених нею третіх осіб.

Зазначена заборона не перешкоджає перерахуванню відповідних коштів безпосередньо на банківський рахунок, відкритий на ім`я малолітньої ОСОБА_3 , або їх виплаті особі, яка в установленому законом порядку буде призначена опікуном дитини та матиме повноваження на отримання таких коштів.

5.Встановити, що застосовані заходи забезпечення позову стосуються виключно майна малолітньої ОСОБА_3 та не поширюються на особисті кошти ОСОБА_2 , призначену їй частку одноразової грошової допомоги, її спадкову частку та майнові права інших спадкоємців.

6.Зустрічне забезпечення не застосовувати.

5.Ухвала про забезпечення позову відповідно до статті 157 ЦПК України є виконавчим документом та підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від оскарження і відкриття виконавчого провадження.

6.Примірники ухвали направити ОСОБА_2 , Акціонерному товариству «Державний ощадний банк України» та військовій частині НОМЕР_2 для негайного виконання встановлених судом заборон у частині, що стосується кожної із зазначених осіб.

7.Строк пред`явлення ухвали до примусового виконання три роки з урахуванням особливостей обчислення та переривання строків, установлених законом.

Ухвала може бути оскаржена до Волинського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів із дня її складення.

Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

Реквізити для виконання ухвали:

Стягувач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_6 , місце проживання: АДРЕСА_1 , яка звернулася до суду в інтересах малолітньої ОСОБА_3 .

Боржник: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_2 .

Особа, якої стосується заборона, визначена пунктом 2 резолютивної частини ухвали: Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України», код ЄДРПОУ 00032129, місцезнаходження: м. Київ, вул. Госпітальна, буд. 12-Г.

Особа, якої стосується заборона, визначена пунктом 4 резолютивної частини ухвали: військова частина НОМЕР_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 .

Суддя І.Р. Вітер