Рішення № 140769341, 20.10.2026, Володимирський міський суд Волинської області (до 25.04.2025 - Володимир-Волинський міський суд Волинської області)

154/3448/26

2/154/1866/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

заочне

20 жовтня 2026 року м. Володимир

Володимирський міський суд Волинської області

у складі: головуючого судді Вітера І.Р.,

за участю секретаря судового засідання Багдасарової Л.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

17 серпня 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» (далі - ТОВ «ФК «ЕЙС») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 816820729 від 01 травня 2021 року в загальному розмірі 34 073,01 грн.

Стислий виклад позовних вимог.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 01 травня 2021 року між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено кредитний договір № 816820729, за умовами якого відповідачу надано кредит у розмірі 8 000,00 грн. У подальшому суму кредиту збільшено на 500,00 грн, у зв`язку з чим загальний розмір наданих кредитних коштів становив 8 500,00 грн.

Позивач зазначає, що кредитний договір укладено з дотриманням вимог Закону України «Про електронну комерцію» шляхом реєстрації відповідача в інформаційно-телекомунікаційній системі кредитодавця, оформлення заявки на отримання кредиту та підписання електронного договору одноразовим ідентифікатором MNV9BK29.

Первісний кредитодавець виконав свої договірні зобов`язання, перерахувавши кредитні кошти на платіжну картку відповідача. Однак останній належним чином не виконав зобов`язань щодо повернення кредиту та сплати процентів, унаслідок чого виникла заборгованість.

Право грошової вимоги за зазначеним кредитним договором послідовно відступалося від первісного кредитодавця до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС», надалі до ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та зрештою до ТОВ «ФК «ЕЙС».

За наданим позивачем розрахунком заборгованість відповідача становить 34 073,01 грн, з яких 8 499,40 грн - заборгованість за основною сумою кредиту та 25 573,61 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом.

Посилаючись на неналежне виконання відповідачем кредитних зобов`язань та набуття права вимоги за договором факторингу, позивач просить стягнути зазначену заборгованість, а також понесені судові витрати.

Процесуальні дії та рішення у справі.

Ухвалою Володимирського міського суду Волинської області від 18 серпня 2026 року відкрито провадження у справі та визначено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Судове засідання призначено на 22 вересня 2026 року.

Цією ж ухвалою частково задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів та витребувано в АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» відомості щодо належності відповідачу платіжної картки з маскою НОМЕР_7, зарахування на неї кредитних коштів, відповідних банківських операцій та фінансового номера телефону.

31 серпня 2026 року на виконання ухвали суду надійшла відповідь АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» № БТ/Е-37993 від 28 серпня 2026 року з доданими документами.

Представник позивача в судове засідання не з`явився. У позовній заяві просив розглядати справу за його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі та не заперечував проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце судового розгляду, у судові засідання повторно не з`явився, причин неявки суду не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи не подав. У встановлений судом строк відзиву на позовну заяву не надіслав.

Відповідно до частини першої статті 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Оскільки відповідач належним чином повідомлений про судовий розгляд, повторно не з`явився без повідомлення причин, відзиву не подав, а позивач не заперечує проти заочного розгляду справи, суд відповідно до статей 223, 280, 281 ЦПК України постановив ухвалу про заочний розгляд справи за наявними матеріалами.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Фактичні обставини справи, встановлені судом за доказами сторін.

З наданої позивачем копії кредитного договору № 816820729 від 01 травня 2021 року вбачається, що він укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» в особі директора Андронікової О.О. та ОСОБА_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Володимир-Волинським РО УГМС 28 серпня 2012 року, РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідно до пункту 1.1 договору кредитодавець зобов`язався надати позичальнику кредит у розмірі 8 000,00 грн на умовах строковості, зворотності та платності, а позичальник - повернути отримані кошти і сплатити проценти відповідно до умов договору, додатків до нього та Правил надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «СМАРТ».

Згідно з пунктом 1.2 договору кредит надавався строком на 30 днів від дати його отримання позичальником. Зазначений строк сторони визначили як дисконтний період.

Пунктом 1.4.1 договору передбачено, що протягом первісного дисконтного періоду проценти за користування кредитом нараховуються за дисконтною ставкою 62,05 % річних, що становить 0,17 % від суми кредиту за кожний день користування ним.

Відповідно до пункту 1.3 договору сторони погодили можливість продовження дисконтного періоду за умови сплати позичальником усіх фактично нарахованих процентів протягом дисконтного або пільгового періоду та активації функції продовження строку в особистому кабінеті чи терміналах самообслуговування партнерів кредитодавця. Кількість таких продовжень договором не обмежувалася.

Згідно з пунктом 1.4.2 договору в разі продовження дисконтного періоду відповідно до пункту 1.3, починаючи з наступного дня після закінчення первісного строку кредитування, проценти нараховуються за індивідуальною процентною ставкою 620,50 % річних, що становить 1,70 % від суми кредиту за кожний день користування ним. Кредитодавець мав право надавати позичальнику знижки на розмір зазначеної ставки.

Пунктом 1.4.3 договору встановлено, що в разі продовження користування кредитом після закінчення дисконтного періоду без своєчасної сплати процентів у порядку, передбаченому пунктом 1.3, умови застосування дисконтної та індивідуальної процентних ставок за весь дисконтний період скасовуються з дати надання кредиту. У такому випадку за цей період застосовується базова процентна ставка 620,50 % річних, або 1,70 % на день, із покладенням на позичальника обов`язку сплатити різницю між процентами, обчисленими за базовою ставкою, та фактично сплаченими процентами за зниженими ставками.

Настання зазначеної обставини сторони визначили відкладальною обставиною в розумінні статті 212 ЦК України.

Відповідно до пункту 1.5 договору позичальник зобов`язався не пізніше останнього дня дисконтного періоду, з урахуванням усіх його продовжень, сплатити всі фактично нараховані проценти за користування кредитом.

Згідно з пунктом 1.6 договору основна сума кредиту підлягала поверненню не пізніше дати закінчення дисконтного періоду. У разі продовження користування кредитними коштами після його закінчення строк повернення основної суми визначався за правилами пункту 1.7.1 договору, але не пізніше граничного строку його дії.

Пунктом 1.7 договору передбачено, що продовження користування кредитними коштами після закінчення дисконтного періоду є відкладальною обставиною в розумінні статті 212 ЦК України, яка зумовлює продовження строку користування кредитом та загального строку дії договору.

Відповідно до пункту 1.7.1 договору строк виконання зобов`язання щодо повернення основної суми кредиту переноситься на наступний день після закінчення дисконтного періоду, а за відсутності платежу надалі щоденно переноситься ще на один календарний день, проте не більше ніж на 90 календарних днів від дати закінчення дисконтного періоду.

Згідно з пунктом 1.7.2 договору, починаючи з наступного дня після закінчення дисконтного періоду, позичальник зобов`язаний щоденно сплачувати кредитодавцю проценти за ставкою 839,50 % річних, що становить 2,30 % від суми кредиту за кожний день користування ним.

Пунктом 1.8 договору передбачено, що проценти в розмірі, визначеному пунктами 1.4 та 1.7.2 договору, нараховуються за кожний день користування кредитом, починаючи з першого дня його надання до дня фактичного повернення суми кредиту позичальником.

Згідно з пунктами 1.9 та 1.10 договору в разі продовження строку кредитування оновлений графік розрахунків відображається в особистому кабінеті позичальника. Настання передбачених договором відкладальних обставин, продовження строку надання кредиту та застосування відповідних процентних ставок сторони визначили такими, що не потребують укладення окремих додаткових угод.

Відповідно до пункту 4.2 договору строк його дії обчислюється з моменту підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором до закінчення строку надання кредиту, визначеного пунктом 1.2, із можливістю продовження відповідно до пунктів 1.3 та 1.7 договору. Зобов`язання, які виникли під час дії договору, зберігаються до повного їх виконання.

Пунктом 4.3 договору передбачено, що проценти, нараховані після закінчення строку його дії, тобто після спливу 90 днів від дати закінчення дисконтного періоду або після дострокового розірвання договору, у розмірі, визначеному пунктом 1.7.2, сторони кваліфікували як проценти за користування грошовими коштами в розумінні частини другої статті 625 ЦК України.

Згідно з пунктом 4.6 договору в разі розбіжностей між його положеннями та Правилами надання грошових коштів у позику перевагу мають положення договору.

Додатком № 1 до кредитного договору визначено графік розрахунків, відповідно до якого 31 травня 2021 року позичальник мав сплатити 8 000,00 грн основної суми кредиту та 408,00 грн процентів, усього 8 408,00 грн.

У графіку також зазначено, що в разі настання передбаченої пунктом 1.4.3 договору відкладальної обставини орієнтовна загальна вартість кредиту за базовою процентною ставкою становитиме 12 080,00 грн, із яких 8 000,00 грн - основна сума кредиту та 4 080,00 грн - проценти.

Пунктом 5 графіка розрахунків передбачено, що в разі користування кредитом понад первісний дисконтний період або його продовження відповідно до пункту 1.3 договору первісний графік втрачає юридичну силу, а оновлений графік відображається в особистому кабінеті позичальника.

У реквізитах електронного підпису зазначено одноразовий ідентифікатор MNV9BK29, який 01 травня 2021 року о 18 год 47 хв 00 с надіслано на номер телефону НОМЕР_3 , а о 18 год 47 хв 27 с введено для підписання договору № 816820729 на суму 8000,00 грн строком на 30 днів.

До матеріалів справи долучено паспорт споживчого кредиту продукту «СМАРТ» від 01 травня 2021 року, в якому зазначено суму кредиту 8 000,00 грн, строк кредитування 30 днів, дисконтну процентну ставку 62,05 % річних, орієнтовну загальну вартість кредиту 8408,00 грн та процентну ставку 839,50 % річних, яка застосовується при невиконанні зобов`язання щодо повернення кредиту.

09 травня 2021 року між сторонами оформлено додаткову угоду про збільшення суми кредиту на 500,00 грн. Загальний розмір кредитних коштів за договором становив 8500,00 грн.

На підтвердження фактичного надання кредиту позивачем надано довідки ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» № 816820729/26052026/Э від 26 травня 2026 року, письмові пояснення первісного кредитодавця та відповідь АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» із доданою випискою про рух коштів за картковим рахунком відповідача.

Згідно з довідкою ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» №816820729/26052026/Э від 26 травня 2026 року на виконання кредитного договору №816820729 від 01 травня 2021 року кредитодавцем ініційовано переказ 8 000,00 грн на платіжну картку ОСОБА_1 з маскою НОМЕР_7.

У довідці зазначено ідентифікатор платіжної операції fa55d5a4-9d54-4113-8bd9-df38fd805421, дату та час ініціювання платіжної інструкції - 01 травня 2021 року о 18 год 47 хв 27 с, завершення операції - о 18 год 47 хв 39 с.

Із другої довідки первісного кредитодавця № 816820729/26052026/Э від 26 травня 2026 року вбачається, що 09 травня 2021 року за цим самим договором ініційовано додаткову платіжну операцію на суму 500,00 грн на ту саму картку відповідача.

Ідентифікатор зазначеної операції - bd16c558-134a-4a37-9f83-6c2e751ed88d, дата та час ініціювання платіжної інструкції - 09 травня 2021 року о 22 год 58 хв 46 с, завершення операції - о 22 год 58 хв 53 с.

На виконання ухвали суду від 18 серпня 2026 року АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» надало відповідь № БТ/Е-37993 від 28 серпня 2026 року, яка надійшла до суду 31 серпня 2026 року.

У зазначеній відповіді банк повідомив, що на ім`я ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , емітовано платіжну картку № НОМЕР_4 , якій відповідає зазначена у кредитній заявці маска НОМЕР_7. Банківський рахунок відповідача - НОМЕР_5 .

Банк також підтвердив, що номер мобільного телефону НОМЕР_6 був фінансовим номером телефону за відповідним картковим рахунком та містився в анкетних даних відповідача.

Згідно з відповіддю банку та доданою випискою за картковим рахунком 01 травня 2021 року відповідачу зараховано 8 000,00 грн із зазначенням у деталях операції «Moneyveo», а 09 травня 2021 року - 500,00 грн із зазначенням «MNV».

З наданого позивачем розрахунку заборгованості ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» вбачається, що відповідач здійснив два платежі: 31 травня 2021 року в сумі 427,00 грн та 30 червня 2021 року в сумі 4 335,00 грн. Загальна сума внесених коштів становила 4 762,00 грн.

У період із 01 по 08 травня 2021 року первісний кредитодавець нараховував проценти в розмірі 13,60 грн на день, що відповідало ставці 0,17 % від початкової суми кредиту 8 000,00 грн.

Після збільшення суми кредиту на 500,00 грн щоденне нарахування процентів здійснювалося за тією самою ставкою від збільшеної основної суми. Загальний розмір процентів за первісний строк кредитування, відображений у розрахунку, становив 426,70 грн.

31 травня 2021 року кредитодавцем відображено надходження платежу в сумі 427,00 грн, з яких 426,70 грн зараховано на погашення процентів, а 0,30 грн - на погашення основної суми кредиту. Після цього залишок основного боргу становив 8 499,70 грн.

Починаючи з 01 червня 2021 року кредитодавець застосував ставку 1,70 % на день і здійснював нарахування процентів у сумі 144,49 грн щоденно.

За період із 01 по 30 червня 2021 року загальна сума нарахованих процентів становила 4 334,70 грн.

30 червня 2021 року відповідач сплатив 4 335,00 грн, із яких 4 334,70 грн кредитодавець зарахував на погашення процентів та 0,30 грн - на погашення основної суми кредиту. Після цього в розрахунку відображено залишок основного боргу в сумі 8 499,40 грн.

Із 01 по 30 липня 2021 року кредитодавець нараховував проценти в розмірі 115,59 грн щоденно, загалом 3 467,70 грн за зазначений період.

03 серпня 2021 року в розрахунку відображено одноразове нарахування процентів у сумі 5 489,26 грн без окремого зазначення складових цього нарахування.

Із 04 по 31 серпня 2021 року кредитодавець здійснював щоденне нарахування процентів у сумі 195,49 грн, що відповідало ставці 2,30 % від відображеного залишку основної суми кредиту 8 499,40 грн.

Станом на 31 серпня 2021 року в розрахунку первісного кредитодавця зазначено загальну заборгованість 22 930,08 грн, з яких 8 499,40 грн - основна сума кредиту та 14430,68 грн - проценти.

Інших платежів відповідача після 30 червня 2021 року в розрахунку первісного кредитодавця не відображено.

28 листопада 2018 року між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» укладено договір факторингу № 28/1118-01, на підставі якого сторонами підписано Реєстр прав вимоги № 149 від 31 серпня 2021 року.

До зазначеного реєстру під порядковим номером 1334 включено право вимоги до ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , за кредитним договором № 816820729 від 01 травня 2021 року.

Згідно з реєстром розмір відступленої заборгованості становив 22 930,08 грн, з яких 8 499,40 грн - основна сума кредиту та 14 430,68 грн - проценти.

Протоколом узгодження предмета факторингової операції та обсягу переданих прав вимоги від 31 серпня 2021 року підтверджено перехід права грошової вимоги за зазначеним реєстром до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС».

З наданого розрахунку заборгованості ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» вбачається, що товариство продовжувало нарахування процентів із 01 вересня по 27 жовтня 2021 року включно за ставкою 2,30 % на день, або 195,49 грн щоденно.

За зазначений період додатково нараховано 11 142,93 грн процентів. Станом на 27 жовтня 2021 року загальна заборгованість становила 34 073,01 грн, з яких 8 499,40 грн - основна сума кредиту та 25 573,61 грн - проценти.

28 жовтня 2021 року право вимоги за зазначеним кредитним договором передано ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» відповідно до Реєстру прав вимоги № 7 до договору факторингу № 05/0820-01 від 05 серпня 2020 року.

Зазначений реєстр містить відомості про заборгованість ОСОБА_1 за договором № 816820729 в загальному розмірі 34 073,01 грн, із яких 8 499,40 грн - основна сума кредиту та 25 573,61 грн - проценти.

05 червня 2025 року між ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та ТОВ «ФК «ЕЙС» укладено договір факторингу № 05/06/25-Е, відповідно до якого до позивача перейшло право грошової вимоги за кредитним договором № 816820729.

Факт передання права вимоги підтверджується Реєстром боржників та актом приймання-передачі від 05 червня 2025 року.

Відповідно до платіжної інструкції № 345 від 10 вересня 2025 року ТОВ «ФК «ЕЙС» перерахувало ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» 2 004 222,05 грн як оплату фінансування за договором факторингу № 05/06/25-Е.

З наданої позивачем виписки з особового рахунку за кредитним договором №816820729 вбачається, що станом на 15 червня 2026 року облікована заборгованість ОСОБА_1 становила 34 073,01 грн, з яких 8 499,40 грн - прострочена заборгованість за основною сумою кредиту та 25 573,61 грн - прострочена заборгованість за процентами.

У зазначеній виписці відсутні відомості про додаткові нарахування, погашення заборгованості чи здійснення відповідачем інших платежів після переходу права вимоги до ТОВ «ФК «ЕЙС».

Мотиви суду та застосування норм права.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності та перевіривши обґрунтованість заявлених вимог, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з таких підстав.

Щодо доказування та оцінки доказів.

Відповідно до частини першої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини шостої статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За змістом частин першої та другої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Отже, на позивача покладається обов`язок довести укладення кредитного договору, фактичне надання кредитних коштів, виникнення та розмір заборгованості, а також набуття права вимоги за відповідним зобов`язанням.

Неявка відповідача та неподання ним відзиву не звільняють позивача від виконання цього обов`язку.

Щодо укладення кредитного договору.

Відповідно до частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з частинами першою та другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти та її прийняття. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями та підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі.

Згідно зі статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Верховний Суд у постановах від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 та від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 виходив із того, що електронний договір, підписаний одноразовим ідентифікатором із дотриманням вимог Закону України «Про електронну комерцію», є належною письмовою формою правочину.

Із кредитного договору № 816820729 від 01 травня 2021 року вбачається, що він містить відомості про особу позичальника, суму кредиту, строк його надання, процентні ставки, порядок повернення коштів та інші істотні умови кредитування.

Договір підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором MNV9BK29, який 01 травня 2021 року о 18 год 47 хв 00 с надіслано на номер телефону НОМЕР_3 та о 18 год 47 хв 27 с використано для підписання договору.

Належність зазначеного номера телефону відповідачу підтверджується відповіддю АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» № БТ/Е-37993 від 28 серпня 2026 року, відповідно до якої цей номер був фінансовим номером телефону за банківським рахунком ОСОБА_1 .

Надана позивачем довідка щодо дій позичальника в інформаційно-телекомунікаційній системі кредитодавця містить відомості про оформлення кредиту 01 травня 2021 року та укладення додаткової угоди від 09 травня 2021 року про збільшення його суми.

Зазначені докази узгоджуються між собою щодо особи позичальника, реквізитів договору, способу його підписання та використаного номера телефону.

Суд установив, що кредитний договір № 816820729 від 01 травня 2021 року та додаткова угода від 09 травня 2021 року укладені ОСОБА_1 в електронній формі з дотриманням вимог законодавства.

Щодо фактичного надання кредиту та виникнення обов`язку його повернення.

Згідно із частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до частини другої статті 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно із частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Суд установив, що первісний кредитодавець на виконання договору № 816820729 здійснив два перекази: 01 травня 2021 року на суму 8 000,00 грн та 09 травня 2021 року на суму 500,00 грн.

Відповідні платіжні операції відображені в довідках ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» № 816820729/26052026/Э від 26 травня 2026 року.

Перший переказ на суму 8 000,00 грн підтверджується платіжною операцією з ідентифікатором fa55d5a4-9d54-4113-8bd9-df38fd805421, завершеною 01 травня 2021 року о 18 год 47 хв 39 с.

Другий переказ на суму 500,00 грн підтверджується платіжною операцією з ідентифікатором bd16c558-134a-4a37-9f83-6c2e751ed88d, завершеною 09 травня 2021 року о 22 год 58 хв 53 с.

Однак зазначені довідки первісного кредитодавця підтверджують насамперед ініціювання платіжних операцій. Факт отримання відповідачем коштів суд перевірив за незалежними банківськими доказами.

Згідно з відповіддю АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» № БТ/Е-37993 від 28 серпня 2026 року платіжна картка № НОМЕР_4 , зазначена в кредитній заявці під маскою НОМЕР_7, емітована на ім`я ОСОБА_1 .

Додана до відповіді банківська виписка підтверджує зарахування на рахунок відповідача 01 травня 2021 року 8 000,00 грн із зазначенням «Moneyveo» та 09 травня 2021 року 500,00 грн із зазначенням «MNV».

Відомості банку відповідають даним кредитного договору, додаткової угоди та документів первісного кредитодавця щодо сум і дат переказів.

Отже, факт надання відповідачу кредитних коштів у загальному розмірі 8 500,00 грн підтверджено належними, допустимими та взаємоузгодженими доказами.

Відповідач отримав зазначені кошти, у зв`язку з чим у нього виник обов`язок повернути основну суму кредиту та сплатити належні проценти на умовах договору з урахуванням вимог закону.

Водночас доведеність факту отримання кредиту не підтверджує автоматично правильності заявленого позивачем розрахунку заборгованості. Правові підстави, періоди та розміри процентних нарахувань підлягають самостійній перевірці судом.

Щодо виникнення та виконання кредитного зобов`язання.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною першою статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Суд установив, що відповідач отримав за кредитним договором № 816820729 від 01 травня 2021 року грошові кошти в загальному розмірі 8 500,00 грн, а також здійснив на користь первісного кредитодавця два платежі: 31 травня 2021 року в сумі 427,00 грн та 30 червня 2021 року в сумі 4 335,00 грн.

Зазначені обставини підтверджуються розрахунком заборгованості ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА», у якому відображено дати, суми надходжень та порядок їх зарахування.

Водночас правильність визначення залишку основного боргу та процентів залежить від правомірності застосованих кредитодавцем умов кредитування. Тому здійснене ним зарахування платежів підлягає перевірці судом з урахуванням погоджених сторонами строків, процентних ставок та вимог законодавства.

Щодо строку кредитування та доказів його продовження.

Відповідно до пункту 1.2 кредитного договору № 816820729 кредит надавався строком на 30 днів від дати отримання коштів позичальником. Зазначений строк визначено сторонами як дисконтний період.

Пунктом 1.3 договору передбачено право позичальника продовжити дисконтний період шляхом сплати всіх фактично нарахованих процентів за умови активації ним функції продовження строку дисконтного періоду в особистому кабінеті або в терміналах самообслуговування партнерів кредитодавця.

Аналогічний порядок установлено пунктом 4.1 Правил надання грошових коштів у позику продукту «СМАРТ», відповідно до якого продовження дисконтного періоду здійснюється за вибором позичальника шляхом сплати нарахованих процентів та активації відповідної функції.

Отже, для продовження дисконтного періоду відповідно до пункту 1.3 договору необхідне одночасне виконання двох умов: сплата нарахованих процентів та здійснення позичальником передбаченої договором активації пролонгації.

Наявність лише однієї із зазначених умов не підтверджує належного продовження дисконтного періоду.

Згідно з розрахунком первісного кредитодавця 31 травня 2021 року відповідач сплатив 427,00 грн, а 30 червня 2021 року - 4 335,00 грн. Ці платежі кредитодавець зарахував переважно на погашення нарахованих процентів та продовжив обліковувати користування кредитом на умовах продовженого дисконтного періоду.

Однак матеріали справи не містять доказів активації відповідачем функції добровільного продовження строку кредитування відповідно до пункту 1.3 договору.

Надана позивачем довідка щодо дій позичальника в інформаційно-телекомунікаційній системі кредитодавця містить відомості про оформлення заявки 01 травня 2021 року, підписання кредитного договору одноразовим ідентифікатором MNV9BK29 та збільшення суми кредиту 09 травня 2021 року.

Відомостей про активацію відповідачем функції продовження дисконтного періоду 31 травня або 30 червня 2021 року зазначена довідка не містить.

Витягів із журналів подій інформаційно-телекомунікаційної системи, електронних повідомлень про активацію пролонгації, відомостей про відповідні дії відповідача в особистому кабінеті або інших доказів виконання цієї умови позивач не надав.

Крім того, відповідно до пункту 1.9 договору у разі продовження строку кредитування кредитодавець зобов`язувався надавати позичальнику оновлений графік розрахунків із відповідним коригуванням терміну платежу шляхом відображення такої інформації в особистому кабінеті.

Пунктом 5 додатка № 1 до договору передбачено, що в разі користування кредитом понад первісний дисконтний період або його продовження первісний графік розрахунків втрачає юридичну силу, а оновлений графік відображається кредитодавцем в особистому кабінеті позичальника.

Натомість до матеріалів справи долучено лише первісний графік розрахунків від 01 травня 2021 року, яким визначено термін платежу 31 травня 2021 року. Оновлених графіків із зазначенням продовжених дисконтних періодів та нових термінів платежів матеріали справи не містять.

Відсутність таких графіків сама собою не виключає передбаченого договором автоматичного продовження строку кредитування, однак додатково підтверджує недоведеність застосування саме добровільної пролонгації на умовах пункту 1.3 договору.

Будь-яких платіжних документів із призначенням платежу за пролонгацію також матеріали не містять.

Саме лише відображення кредитодавцем у власному розрахунку процентів за ставками 1,70 % та 1,36 % на день не є доказом здійснення позичальником дій, необхідних для добровільного продовження дисконтного періоду.

Відповідно до частин першої та шостої статті 81 ЦПК України обов`язок доказування зазначених обставин покладається на позивача, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, позивач не довів продовження дисконтного періоду відповідно до пункту 1.3 кредитного договору.

За таких обставин первісний дисконтний період завершився 31 травня 2021 року, а правові наслідки подальшого користування кредитом визначаються іншими умовами договору та вимогами закону.

Пунктом 1.7 договору передбачено, що факт користування позичальником сумою кредиту після закінчення дисконтного періоду є відкладальною обставиною в розумінні статті 212 ЦК України, яка має наслідком продовження строку користування кредитом та загального строку дії договору.

Згідно з пунктом 1.7.1 договору зобов`язання щодо повернення основної суми кредиту переноситься на наступний день після закінчення дисконтного періоду, а за відсутності його виконання надалі відкладається на один календарний день, але не більше ніж на 90 календарних днів від дати закінчення дисконтного періоду.

На відміну від добровільної пролонгації за пунктом 1.3 договору, застосування пункту 1.7.1 не обумовлено необхідністю активації позичальником відповідної функції в інформаційно-телекомунікаційній системі кредитодавця.

Суд установив, що після 31 травня 2021 року основна сума кредиту повністю повернута не була, у зв`язку з чим настала передбачена пунктом 1.7 договору обставина, що зумовлювала продовження строку користування кредитом.

Отже, відповідно до пункту 1.7.1 договору загальний строк кредитування продовжився на 90 календарних днів після закінчення первісного дисконтного періоду, тобто з 01 червня по 29 серпня 2021 року включно.

Таким чином, загальний строк кредитування за договором № 816820729 завершився 29 серпня 2021 року.

Водночас передбачене пунктом 1.7.1 продовження строку кредитування не зумовлює автоматичної правомірності збільшення процентної ставки, встановленого іншими положеннями договору.

Щодо правомірності процентних нарахувань.

Відповідно до пункту 1.4.1 договору протягом первісного дисконтного періоду проценти за користування кредитом нараховуються за дисконтною процентною ставкою 62,05 % річних, що становить 0,17 % від суми кредиту за кожний день користування ним.

Пунктом 1.4.2 договору передбачено, що за умови продовження дисконтного періоду відповідно до пункту 1.3 нарахування процентів здійснюється за індивідуальною процентною ставкою 620,50 % річних, що становить 1,70 % на день. Кредитодавець може надавати позичальнику знижки на розмір зазначеної ставки.

Отже, застосування індивідуальної ставки 1,70 % договором безпосередньо пов`язане з добровільним продовженням дисконтного періоду в установленому пунктом 1.3 порядку.

Оскільки виконання передбачених цим пунктом умов позивач не довів, підстав для застосування індивідуальної ставки 1,70 % на день у червні 2021 року немає.

Так само відсутні підстави для застосування похідної від зазначеної ставки знижки, за якою кредитодавець нараховував проценти протягом липня 2021 року.

Крім того, пунктом 1.4.3 договору передбачено, що в разі продовження користування кредитом після закінчення дисконтного періоду без своєчасної оплати процентів раніше встановлені дисконтна та індивідуальна процентні ставки скасовуються, а проценти за попередній період користування кредитом перераховуються за базовою ставкою 1,70 % на день.

Зазначена умова встановлює збільшення процентних нарахувань за вже минулий період внаслідок несвоєчасного виконання позичальником грошового зобов`язання.

Відповідно до пункту 13 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, в період здійснення в Україні заходів щодо запобігання виникненню, поширенню і розповсюдженню епідемій, пандемій коронавірусної хвороби (COVID-19), забороняється підвищення процентної ставки за кредитним договором.

Згідно з пунктом 15 цього розділу в разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за кредитним договором у період дії карантину або протягом тридцяти днів після його завершення позичальник звільняється від обов`язку сплати неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Водночас відповідно до пункту 6 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, у разі прострочення споживачем у період з 01 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), виконання зобов`язань за договором про споживчий кредит (в тому числі, але не виключно, прострочення споживачем у період з 01 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), виконання зобов`язань зі сплати платежів) споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. В тому числі, але не виключно, споживач в разі допущення такого прострочення звільняється від обов`язків сплачувати кредитодавцю неустойку (штраф, пеню) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з причин, інших ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період з 01 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), наступного за місяцем, в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19) (в тому числі, але не виключно, прострочення споживачем у період з 01 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), наступного за місяцем, в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), виконання зобов`язань зі сплати платежів). Норми цього пункту поширюються у тому числі на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону.

Зазначені положення мають імперативний характер та підлягають застосуванню незалежно від того, чи передбачили сторони договором можливість збільшення процентної ставки внаслідок невиконання позичальником зобов`язань.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 з 12 березня 2020 року на всій території України встановлено карантин з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби COVID-19. Надалі його дію неодноразово продовжено, зокрема постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236. Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 карантин на всій території України відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року.

Усі спірні нарахування здійснювалися протягом 2021 року, тобто в період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби COVID-19.

Визначена кредитним договором процентна ставка є фіксованою, а спірне збільшення нарахувань не пов`язане з обставинами, передбаченими частиною четвертою статті 1056-1 ЦК України.

За змістом пункту 1.4.3 договору підставою ретроспективного перерахунку процентів є саме несвоєчасне виконання позичальником обов`язку щодо їх сплати.

Тому передбачене цим пунктом збільшення процентних нарахувань суперечить імперативній забороні, встановленій пунктом 6 розділу IV Закону України «Про споживче кредитування».

Посилання в договорі на статтю 212 ЦК України та визначення ретроспективного перерахунку як наслідку настання відкладальної обставини не змінює правової природи такого нарахування.

Вирішальним є те, що внаслідок невиконання зобов`язання розмір плати за вже минулий період користування кредитом збільшується порівняно з раніше погодженою та застосованою процентною ставкою.

Отже, положення пункту 1.4.3 договору в частині ретроспективного збільшення процентів не підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Окремо суд оцінює положення пункту 1.7.2 договору, відповідно до якого з наступного дня після закінчення дисконтного періоду позичальник зобов`язаний щоденно сплачувати проценти за ставкою 839,50 % річних, що становить 2,30 % на день від суми кредиту.

У паспорті споживчого кредиту зазначена ставка прямо визначена як процентна ставка, що застосовується при невиконанні зобов`язання щодо повернення кредиту.

Зі змісту пунктів 1.6, 1.7.1, 1.7.2 договору та паспорта споживчого кредиту вбачається, що застосування ставки 2,30 % на день обумовлене неповерненням позичальником кредиту після завершення дисконтного періоду.

Отже, йдеться про підвищення процентної ставки саме у зв`язку з невиконанням кредитного зобов`язання.

Таке підвищення суперечить пункту 6 розділу IV Закону України «Про споживче кредитування», у зв`язку з чим ставка 2,30 % на день до спірних правовідносин не застосовується.

Пунктом 1.8 договору передбачено нарахування процентів за кожний день користування кредитом від першого дня його надання до дня фактичного повернення.

Однак зазначена умова визначає загальний порядок нарахування процентів і не усуває законодавчих обмежень щодо розміру процентної ставки та строку її застосування.

Так само положення пункту 1.10 договору, за яким застосування базової та підвищеної процентних ставок не визнається зміною істотних умов договору, не звільняє кредитодавця від дотримання імперативної заборони збільшення процентної ставки через невиконання зобов`язань.

Недопустимість збільшення процентної ставки не припиняє обов`язку позичальника сплачувати проценти за правомірне користування кредитом у межах погодженого сторонами строку.

Водночас застосування ставки, яка перевищує раніше встановлену договором ставку 0,17 % на день, за відсутності доведеного добровільного продовження дисконтного періоду та за наявності законодавчої заборони її збільшення є неправомірним.

Тому при визначенні належної плати за користування кредитом протягом 90-денного автоматичного продовження строку суд виходить із раніше погодженої сторонами ставки 0,17 % на день.

Таке застосування ставки забезпечує виконання передбаченого статтею 1048 ЦК України обов`язку сплачувати проценти за користування кредитом без покладення на споживача додаткового фінансового тягаря внаслідок забороненого законом підвищення процентної ставки.

Отже, правомірними є проценти за первісний дисконтний період та за наступні 90 календарних днів автоматичного продовження строку кредитування, визначені за ставкою 0,17 % на день від фактичного залишку основної суми кредиту.

Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного в постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування.

У постанові від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16 Велика Палата Верховного Суду розмежувала проценти за правомірне користування кредитом відповідно до статті 1048 ЦК України та проценти як наслідок прострочення виконання грошового зобов`язання відповідно до статті 625 ЦК України.

Оскільки загальний строк кредитування в цій справі завершився 29 серпня 2021 року, нарахування договірних процентів за користування кредитом після зазначеної дати не має правових підстав.

Вимог про застосування наслідків прострочення грошового зобов`язання відповідно до статті 625 ЦК України позивач не заявив.

В той же час, передбачені частиною другою статті 625 ЦК України інфляційні втрати та проценти річних є заходами цивільно-правової відповідальності за порушення грошового зобов`язання, тому їх стягнення за прострочення, допущене у 2021 році, суперечить зазначеній спеціальній нормі - пункту 6 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин.

У постанові від 03 червня 2026 року у справі № 757/8409/22-ц Верховний Суд дійшов висновку, що зазначене звільнення поширюється також на платежі, передбачені частиною другою статті 625 ЦК України.

Отже, нарахування відповідачу процентів як відповідальності за прострочення кредитного зобов`язання у 2021 році суперечить наведеній спеціальній нормі закону.

Водночас передбачене кредитним договором збільшення процентної ставки через невиконання зобов`язання не відповідає встановленим на цей період законодавчим обмеженням.

Таким чином, заявлені позивачем проценти підлягають перерахунку за ставкою 0,17% на день виключно в межах установленого судом строку кредитування.

Щодо перевірки розрахунку заборгованості та зарахування здійснених платежів.

Відповідно до частини першої статті 19 Закону України «Про споживче кредитування» у разі недостатності суми здійсненого платежу для виконання зобов`язання за договором про споживчий кредит у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості:

У першу чергу сплачуються прострочена до повернення сума кредиту та прострочені проценти за користування кредитом.

У другу чергу сплачуються сума кредиту та проценти за користування кредитом.

У третю чергу сплачуються неустойка та інші платежі відповідно до договору про споживчий кредит.

Визначення залишку заборгованості потребує врахування фактично здійснених відповідачем платежів та їх зарахування лише на погашення передбачених законом і договором грошових зобов`язань.

Суд установив, що загальна сума виданих відповідачу кредитних коштів становила 8 500,00 грн.

За первісний дисконтний період із 01 по 31 травня 2021 року кредитодавець нарахував проценти за ставкою 0,17 % на день у загальному розмірі 426,70 грн.

31 травня 2021 року відповідач сплатив 427,00 грн, з яких 426,70 грн правомірно зараховано на погашення процентів, а 0,30 грн - на погашення основної суми кредиту.

Отже, станом на 31 травня 2021 року залишок основного боргу становив 8 499,70 грн, а заборгованість за процентами за первісний дисконтний період була відсутня.

Протягом наступного періоду автоматичного продовження кредитування з 01 по 30 червня 2021 року проценти підлягали нарахуванню за ставкою 0,17 % на день від залишку основної суми кредиту 8 499,70 грн.

Розмір щоденних процентів з округленням до копійок становив 14,45 грн, а загальна сума процентів за 30 календарних днів - 433,50 грн.

30 червня 2021 року відповідач здійснив платіж у сумі 4 335,00 грн.

Із зазначеного платежу на погашення правомірно нарахованих процентів підлягало зарахуванню 433,50 грн, а решта коштів у сумі 3 901,50 грн - на погашення основної суми кредиту.

Таким чином, після платежу від 30 червня 2021 року залишок основного боргу становив 4 598,20 грн.

Зарахування кредитодавцем 4 334,70 грн із зазначеного платежу на погашення процентів за червень 2021 року не відповідає встановленому судом правомірному розміру процентних нарахувань, оскільки ґрунтується на застосуванні індивідуальної ставки 1,70 % на день за відсутності доказів добровільної пролонгації.

За період із 01 липня по 29 серпня 2021 року включно, що становить 60 календарних днів, проценти підлягали нарахуванню за ставкою 0,17 % на день від залишку основного боргу 4 598,20 грн.

Розмір щоденних процентів з округленням до копійок становить 7,82 грн, а загальна сума за зазначені 60 днів - 469,20 грн.

Доказів здійснення відповідачем інших платежів після 30 червня 2021 року матеріали справи не містять.

Таким чином, за результатами перевірки розрахунку суд установив, що належна до стягнення заборгованість за кредитним договором № 816820729 від 01 травня 2021 року становить 5 067,40 грн, з яких 4 598,20 грн - основна сума кредиту та 469,20 грн - несплачені проценти за користування кредитом.

Натомість заявлена позивачем заборгованість у сумі 34 073,01 грн ґрунтується на застосуванні ставок 1,70 %, 1,36 % та 2,30 % на день без належного підтвердження добровільного продовження дисконтного періоду, а також на ретроспективному перерахунку процентів і нарахуванні їх після закінчення встановленого судом строку кредитування.

Зазначені нарахування не відповідають імперативним вимогам законодавства.

Різниця між заявленою позивачем сумою 34 073,01 грн та встановленою судом заборгованістю 5 067,40 грн становить 29 005,61 грн і стягненню не підлягає.

Щодо переходу права вимоги до позивача.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 1077 ЦК України за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно зі статтею 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав, а також право вимоги, яке виникне в майбутньому.

Суд установив, що право вимоги за кредитним договором № 816820729 від 01 травня 2021 року послідовно перейшло від ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС», надалі до ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та зрештою до ТОВ «ФК «ЕЙС».

Перехід права вимоги до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» підтверджується договором факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, Реєстром прав вимоги № 149 від 31 серпня 2021 року, до якого під порядковим номером 1334 включено заборгованість відповідача, та документами про виконання договору факторингу.

Наступне відступлення підтверджується договором факторингу № 05/0820-01 від 05 серпня 2020 року, Реєстром прав вимоги № 7 від 28 жовтня 2021 року та платіжною інструкцією № 742 від 29 жовтня 2021 року.

Набуття права вимоги позивачем підтверджується договором факторингу № 05/06/25-Е від 05 червня 2025 року, Реєстром боржників, актом приймання-передачі Реєстру боржників від 05 червня 2025 року та платіжною інструкцією № 345 від 10 вересня 2025 року.

Зазначені документи містять відомості, які дозволяють ідентифікувати відповідача, кредитний договір та право вимоги, що було предметом послідовного відступлення.

Надані докази узгоджуються між собою та підтверджують безперервність переходу права вимоги від первісного кредитодавця до позивача.

Верховний Суд у постанові від 07 січня 2026 року у справі № 727/2790/25, розглядаючи спір за участю ТОВ «ФК «ЕЙС» щодо кредитного договору ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА», перевірив правові підстави переходу права вимоги за послідовними договорами факторингу, у тому числі за участю ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС».

Отже, позивач довів набуття права вимоги за кредитним договором № 816820729 від 01 травня 2021 року та є належним кредитором у спірному зобов`язанні.

Водночас за змістом статті 514 ЦК України новий кредитор набуває права вимоги лише в тому обсязі та на тих умовах, які існували на момент його переходу.

Визначення сторонами договорів факторингу розміру відступленої заборгованості не встановлює для боржника нового грошового зобов`язання та не підтверджує правомірності окремих складових заборгованості, нарахованих із порушенням вимог закону.

Тому зазначення в реєстрах прав вимоги заборгованості ОСОБА_1 у сумі 34073,01 грн не є самостійною підставою для стягнення цієї суми без перевірки її відповідності умовам первісного кредитного договору та законодавству.

Оскільки належний розмір заборгованості, встановлений судом, становить 5 067,40 грн, саме в цих межах право позивача підлягає судовому захисту.

Висновки суду щодо позовних вимог.

Оцінивши докази в їх сукупності та застосувавши до встановлених обставин належні норми матеріального права, суд дійшов висновку, що позивач довів факт укладення кредитного договору, надання відповідачу кредитних коштів, неповернення їх у повному обсязі та набуття права грошової вимоги.

Разом із тим позивач не довів добровільного продовження дисконтного періоду на умовах пункту 1.3 договору, а здійснене первісним кредитодавцем збільшення процентних ставок і ретроспективний перерахунок процентів суперечать імперативним положенням законодавства, чинним на час виникнення спірних правовідносин.

Крім того, частина заявлених процентів нарахована після закінчення загального строку кредитування, визначеного відповідно до пункту 1.7.1 договору.

Здійснені відповідачем платежі підлягають урахуванню з огляду на правомірний розмір процентів та встановлену законом черговість погашення кредитної заборгованості.

За результатами перевірки суд установив заборгованість відповідача в загальному розмірі 5 067,40 грн, з яких 4 598,20 грн - неповернута основна сума кредиту та 469,20 грн - проценти за користування кредитом.

Отже, позов ТОВ «ФК «ЕЙС» підлягає частковому задоволенню шляхом стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № 816820729 від 01 травня 2021 року в сумі 5 067,40 грн.

У задоволенні решти позовних вимог на суму 29 005,61 грн належить відмовити.

Щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з пунктом 3 частини другої статті 141 ЦПК України у разі часткового задоволення позову інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи, чи є їх розмір обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову і значення справи для сторін.

Позивач сплатив судовий збір у розмірі 2 662,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 54398 від 14 серпня 2026 року.

Заявлена ціна позову становить 34 073,01 грн, з яких суд визнав обґрунтованими вимоги на суму 5 067,40 грн, що становить 14,8722 % заявлених вимог.

Отже, пропорційно розміру задоволених позовних вимог із відповідача на користь позивача підлягає стягненню 395,96 грн судового збору.

Крім того, позивач заявив вимогу про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000,00 грн.

На підтвердження зазначених витрат надано договір про надання правничої допомоги № 20/01/26-01 від 20 січня 2026 року, укладений між ТОВ «ФК «ЕЙС» та Адвокатським бюро «ТИМОШЕНКО ТА ПАРТНЕРИ», протокол погодження вартості послуг до зазначеного договору, додаткову угоду № 25770958780 від 19 червня 2026 року та акт приймання-передачі наданих послуг від 25 червня 2026 року.

Згідно з актом від 25 червня 2026 року адвокатським бюро надано послуги зі складання позовної заяви вартістю 5 000,00 грн, вивчення матеріалів справи - 1 000,00 грн, підготовки та подання адвокатського запиту - 500,00 грн, підготовки клопотання про витребування доказів - 500,00 грн. Загальна вартість послуг становить 7 000,00 грн.

Наведені послуги за своїм змістом пов`язані з підготовкою та розглядом цієї справи. Відсутність документів про фактичну оплату гонорару сама собою не виключає можливості розподілу витрат на професійну правничу допомогу, обов`язок оплати яких підтверджений договором та актом наданих послуг.

Водночас підтвердження погодження сторонами вартості правничої допомоги не означає обов`язку суду покласти всю суму відповідного гонорару на іншу сторону.

У пункті 268 рішення від 23 січня 2014 року у справі «Іст/Вест Альянс Лімітед проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що компенсації підлягають лише фактичні та неминучі витрати, розмір яких є обґрунтованим.

Верховний Суд у постанові від 05 листопада 2024 року у справі № 758/9035/23 розмежував зменшення витрат на правничу допомогу за критерієм співмірності, яке здійснюється за клопотанням іншої сторони, та вирішення питання про їх розподіл, під час якого суд із власної ініціативи вправі не покладати на іншу сторону всі заявлені витрати, керуючись критеріями обґрунтованості, необхідності та пропорційності, визначеними статтею 141 ЦПК України.

Оцінюючи заявлені витрати, суд враховує, що предметом спору є стягнення заборгованості за типовим договором споживчого кредиту. Позивач є професійним учасником ринку фінансових послуг, а підготовлена позовна заява містить переважно стандартний виклад умов кредитування, послідовності відступлення права вимоги та нормативного обґрунтування заявлених вимог.

Вивчення кредитного договору, розрахунків заборгованості, договорів факторингу та інших письмових доказів становить необхідну складову підготовки позовної заяви. Тому окреме визначення вартості вивчення матеріалів справи та складання позову потребує оцінки з погляду фактичного обсягу самостійних робіт і недопущення подвійного врахування взаємопов`язаних послуг.

З огляду на типовість спору, зміст підготовлених процесуальних документів, обсяг матеріалів та відсутність необхідності виконання складної індивідуальної процесуальної роботи суд визнає обґрунтованими для цілей розподілу судових витрат 2 500,00 грн за складання позовної заяви та 500,00 грн за вивчення матеріалів справи.

Витрати в розмірі 500,00 грн на підготовку адвокатського запиту та 500,00 грн на підготовку клопотання про витребування доказів суд визнає необхідними та обґрунтованими. Відповідні дії були спрямовані на одержання банківських документів, що підтверджують фактичне надання кредиту та мають безпосереднє значення для вирішення спору.

Таким чином, обґрунтована вартість професійної правничої допомоги, яка може бути врахована при розподілі судових витрат, становить 4 000,00 грн.

Решта заявлених витрат у розмірі 3 000,00 грн не підлягає покладенню на відповідача, оскільки її відшкодування за рахунок іншої сторони не відповідає критеріям необхідності, розумності та пропорційності з урахуванням характеру спору й фактично виконаних робіт.

При цьому суд не змінює погодженого між позивачем та адвокатським бюро розміру гонорару, а визначає виключно ту частину витрат, відшкодування якої за рахунок відповідача є обґрунтованим відповідно до статті 141 ЦПК України.

Оскільки позов задоволено на 14,8722 %, витрати на професійну правничу допомогу в установленому судом обґрунтованому розмірі 4 000,00 грн підлягають розподілу пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Отже, із відповідача на користь позивача належить стягнути 594,89 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Загальна сума судових витрат, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить 990,85 грн, з яких 395,96 грн - судовий збір та 594,89 грн - витрати на професійну правничу допомогу.

Решта судових витрат покладається на позивача.

Керуючись статтями 12, 13, 81, 89, 133, 137, 141, 259, 263-265, 268, 280-284, 287-289, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» заборгованість за кредитним договором № 816820729 від 01 травня 2021 року в розмірі 5 067 (п`ять тисяч шістдесят сім) гривень 40 копійок, з яких:

-4 598,20 грн - заборгованість за основною сумою кредиту;

-469,20 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» судові витрати в загальному розмірі 990 (дев`ятсот дев`яносто) гривень 85 копійок, з яких 395,96 грн - судовий збір та 594,89 грн - витрати на професійну правничу допомогу.

Решту судових витрат покласти на позивача.

Заочне рішення може бути переглянуте Володимирським міським судом Волинської області за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Відповідач, якому повне заочне рішення не було вручено в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк також може бути поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі залишення заяви відповідача про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку. У такому разі строк на апеляційне оскарження обчислюється з дня постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, установлених ЦПК України, не подано заяву про перегляд заочного рішення або апеляційну скаргу, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду.

Інформація про сторони справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС», місцезнаходження: 02094, м. Київ, вул. Юрія Поправки, буд. 6, каб. 13, код ЄДРПОУ 42986956.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Суддя І.Р. Вітер