Рішення № 140768949, 19.10.2026, Кам'янець-Подільський міськрайонний суд Хмельницької області

Справа №676/2363/26

Номер провадження 2/676/2984/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2026 року

Кам`янець-Подільський міськрайонний суд Хмельницької області у складі:

головуючої судді Пилипенко І.О.,

за участю секретаря судового засідання Бойка Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кам`янець-Подільський, Хмельницької області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит Капітал» звернулося до суду із вищевказаним позовом до ОСОБА_1 , обґрунтовуючи свої позовні вимоги тим, що 24.07.2017 року між Публічним акціонерним товариством «Ідея Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №F94.695.70383, відповідно до умов якого відповідачу було надано споживчий кредит, а відповідач зобов`язалася одержати кредит і повернути його разом з процентними платежами (процентами та платою за обслуговування кредитної заборгованості) згідно з умовами цього Договору.

Банк свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк визначеними умовами Договору.

26.11.2020 року АТ «Ідея Банк» та ТзОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», керуючись главою 47 ЦК України, уклали Договір факторингу № 12/84, згідно умов якого ТзОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які були боржниками АТ «Ідея Банк», включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором № F94.695.70383 від 24.07.2017 року.

Представник позивача вказує, що ОСОБА_1 належним чином не виконала умови взятих на себе зобов`язань за кредитним договором, внаслідок чого допустила заборгованість, яка станом на дату подання позову становить 25728,02 грн., а саме: заборгованість за тілом кредиту 10728,03 грн., заборгованість за відсотками 4981,11 грн. та заборгованість за комісією 10018,88 грн., яку ні первісному кредитору, а ні ТзОВ «Фінансова компанія «Кредит Капітал» не сплачує у добровільному порядку, що стало підставою звернення до суду із даним позовом. Окрім того, просить стягнути з відповідача на користь позивача понесені судові витрати.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, через систему «Електронний суд» направив письмове клопотання про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.

Відповідач у судове засідання повторно не з`явилася без повідомлення причин, незважаючи на те, що про дату, час і місце судового засідання повідомлялася за місцем реєстрації та оголошенням на сайті суду, відзиву до суду не подала.

Зі згоди представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За вказаних обставин, суд вважає можливим провести судове засідання за відсутності учасників справи та без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 24.07.2017 року між Публічним акціонерним товариством «Ідея Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №F94.695.70383, відповідно до умов якого відповідачу було надано кредит у сумі 11850,00 грн. строком на 30 місяці, зі сплатою процентів в розмірі 16,50% річних від залишкової суми кредиту. За обслуговування кредиту Банком позичальник сплачує плату за обслуговування кредитної заборгованості щомісячно в розмірі 2.85% від початкової суми кредиту.

26.11.2020 року АТ «Ідея Банк» та ТОВ «Фінансова компанія "Кредит Капітал» уклали Договір факторингу №12/84 за яким ТзОВ «Фінансова компанія "Кредит Капітал» набуло статусу нового кредитора до боржників АТ «Ідея Банк» включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором № F94.695.70383 від 24.07.2017 року.

Відповідно до п. 5.1. Договору факторингу № 12/84 від 26.11.2020 року права вимоги вважаються такими, що перейшли від АТ «ІДЕЯ БАНК» до ТзОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» в день підписання відповідного Реєстру Боржників, за умови виконання ТзОВ «Фінансова компанія «Кредит Капітал» зобов`язань передбачених п. 4.1. цього Договору (сплата суми фінансування).

Згідно платіжного доручення № 20281 від 26.11.2020 року ТзОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» перерахувало АТ «ІДЕЯ БАНК» 3 102 412,74 грн., а згідно платіжної інструкції № 20004 від 21.10.2020 року, ще 200 000,00 грн., як плату за право відступу права вимоги за Договором факторингу № 12/84 від 26.11.2020 року.

Первісний кредитор належним чином виконав свій обов`язок щодо надання позичальнику кредиту та надав відповідачу кредит на суму 11850,00 грн., що підтверджується ордером-розпорядженням №1 про видачу кредиту від 24.07.2017 року.

Позичальник своїх зобов`язань за кредитним договором належним чином не виконала, внаслідок чого, станом на дату розрахунку заборгованості, а саме 26.11.2020 року заборгованість відповідачки за кредитним договором №F94.695.70383 від 24.07.2017 року складає 25728,02 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту 10728,03 грн., заборгованість за відсотками 4981,11 грн., заборгованість за комісією 10018,88 грн.,

Доказів повного погашення заборгованості а ні перед первісним кредитором, а ні перед новим кредитором - позивачем у даній справі, відповідачка суду не надала.

Норми права, які підлягають застосуванню при вирішенні спору та мотиви їх застосування.

До спірних правовідносин, які виникли між сторонами, підлягають застосуванню норми Цивільного кодексу України (далі ЦК України).

Зобов`язання виникають із підстав, передбачених ст.11 ЦК України, зокрема з договорів.

Частиною 1 ст.509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше осіб, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних справа та обов`язків.

Відповідно ч.1 ст.526 ЦК України, зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Частиною 1 ст.610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст.628 ЦК України).

Відповідно ч. 1 ст.629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно із ч.1 ст.633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх.

Загальні правила щодо форми договору визначено ст.639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Статтею 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірах та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі (ч.1 ст.1055 ЦК України).

Таким чином, суд дійшов висновку, що сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов кредитного договору, який оформлений ними в письмовій формі.

Згідно із ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Підстави заміни кредитора у зобов`язанні визначені ст.512 ЦК України, відповідно до якої кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, зокрема внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом (ч.3ст.512 ЦК України).

За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає. Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається (ст.ст.1077-1078 ЦК України).

Відповідно ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Судом встановлено, що ПАТ «Ідея Банк» своєчасно та в повному обсязі виконало зобов`язання перед відповідачкою за кредитним договором №F94.695.70383 від 24.07.2017 року та надало в кредит грошові кошти в сумі 11850,00 грн., з нарахуванням відсотків та комісії.

Відступлення ПАТ «Ідея Банк» свого права грошової вимоги ТзОВ «ФК Кредит Капітал до ОСОБА_1 підтверджується наявними у справі доказами.

Натомість, відповідачка свої зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконала, заборгованість не погасила, що підтверджується розрахунком заборгованості, здійсненим первісним кредитором, згідно якого загальна заборгованість станом на 26.11.2020 року відповідачки за кредитним договором № F94.695.70383 від 24.07.2017 року складає 15709,14 грн., з яких: заборгованість за основним боргом 10728,03 грн., заборгованість за відсотками 4981,11 грн., які підлягають стягненню з відповідачки на користь позивача.

Що стосується стягнення з відповідачки комісії за обслуговування кредитної заборгованості щомісячно в розмірі 2,85% від початкової суми кредиту, що за розрахунками первісного кредитора становить 10 018,88 грн., суд зазначає про наступне.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про споживче кредитування", загальні витрати за споживчим кредитом витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця для отримання, обслуговування та повернення кредиту.

Згідно з ч.2 ст.8 Закону України "Про споживче кредитування", до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і повернення кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахункове-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 11 Закону України "Про споживче кредитування" після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Як встановлено ч.5 ст.12 Закону України "Про споживче кредитування", умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України "Про споживче кредитування" (10.06.2017), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною, відповідно до ч. 1 та 2 ст.11, ч. 5 ст.12 Закону України "Про споживче кредитування".

Відповідні висновки містяться у постанові Великої палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 496/3134/19 (провадження № 14-44цс21).

Так, нікчемним є той правочин, недійсність якого встановлена законом і для визнання його недійсним не вимагається рішення суду (ч.2 ст. 215 ЦК України). Нікчемність правочину конструюється за допомогою "текстуальної" недійсності, оскільки вона існує тільки у разі прямої вказівки закону. Така пряма вказівка може втілюватися, зокрема, в термінах "нікчемний", "є недійсним". Нікчемний правочин, на відміну від оспорюваного, не створює юридичних наслідків, тобто, не "породжує" (змінює чи припиняє) цивільних прав та обов`язків.

Якщо недійсність певного правочину встановлена законом, тобто якщо цей правочин нікчемний, позовна вимога про визнання його нікчемним не є належним способом захисту права чи інтересу позивача. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину.

Нікчемний правочин (ч. 2 ст. 215 ЦК України) є недійсним вже в момент свого вчинення (abinitio), і незалежно від волі будь-якої особи, автоматично (ipsoiure). Нікчемність правочину має абсолютний ефект, оскільки діє щодо всіх (ergaomnes).

Нікчемний правочин не створює юридичних наслідків, тобто, не зумовлює переходу/набуття/зміни/встановлення/припинення прав ні для кого. Саме тому посилатися на нікчемність правочину може будь-хто. Суд, якщо виявить нікчемність правочину, має її враховувати за власною ініціативою в силу свого положення (exofficio), навіть якщо жодна із заінтересованих осіб цього не вимагає.

Такі висновки зроблені у постанові Верховного Суду від 08.02.2023 року у справі №359/12165/14-ц.

Тлумачення ч. 1 ст. 203 ЦК України свідчить, що під змістом правочину розуміється сукупність умов, викладених в ньому. Зміст правочину, в першу чергу, має відповідати вимогам актів цивільного законодавства, перелічених ст. 4 ЦК України. Проте, більшість законодавчих актів носять комплексний характер і в них поряд із приватно - правовими можуть міститися норми різноманітної галузевої приналежності. За такої ситуації необхідно вести мову про те, що зміст правочину має не суперечити вимогам, встановленим у приватно - правовій нормі, хоча б вона містилася в будь-якому нормативно-правовому акті, а не лише акті цивільного законодавства. Під вимогами, яким не повинен суперечити правочин, мають розумітися ті правила, що містяться в імперативних приватно - правових нормах.

Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 18.05.2022 року у справі №613/1436/17.

Суд звертає увагу, що в кредитному договорі № F94.695.70383 від 24.07.2017 року встановлена комісія за обслуговування кредитної заборгованості щомісячно.

Пунктом 1.10 кредитного договору ОСОБА_1 встановлено плату за надання інформації щодо кредиту без уточнення систематичності запиту такої інформації споживачем.

Таким чином, позовна вимога про стягнення заборгованості за комісією згідно з кредитним договором № F94.695.70383 від 24.07.2017 року задоволенню не підлягає.

За таких обставин, умови договору щодо сплати щомісячно позичальником на користь кредитодавця комісії за обслуговування кредиту є нікчемними з моменту укладення договору, а відтак відсутні підстави для їх стягнення з відповідача.

Згідно з ч. ч. 3, 4 ст.12, ч. ч. 1, 3 ст.13, ч. ч. 1, 5, 6 ст.81 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Враховуючи наведене, керуючись вимогами законодавства, здійснивши перевірку розрахунку заборгованості, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, а саме в розмірі 15709,14 грн., з яких: заборгованість за основним боргом 10728,03 грн., заборгованість за відсотками 4981,11 грн.

Як вбачається з платіжної інструкції № 15516 від 10.03.2026 року, позивач сплатив за подання даного позову 2 662,40 грн. судового збору.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.

Таким чином, з відповідачки підлягає стягненню судовий збір на користь позивача в пропорційному розмірі до задоволених позовних вимог, що становить 1625,62 грн. (2 662,40 грн.*15709,14 грн. /25728,02 грн.); в іншій частині сплачений судовий збір покладається на позивача та відшкодуванню не підлягає.

Щодо стягнення з відповідачки судових витрат, понесених позивачем на оплату правничої допомоги слід зазначити наступне.

Згідно положень ч.1 4 ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 та 6 ст. 137 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з ч. 3 ст.141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Частиною 8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Як вбачається з матеріалів справи, у прохальній частині позову міститься вимога про стягнення з відповідачки 8 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

У матеріалах справи наявний договір про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01.07.2025 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" та адвокатським об`єднанням "Апологет", згідно якого договору клієнт замовляє, приймає та оплачує, а виконавець надає послуги правової (правничої) допомоги, адвокатського захисту, представництва клієнтів у всіх судах загальної юрисдикції, а також у відносинах з юридичними особами незалежно від форми власності, та надає інші послуги, необхідні для забезпечення належного захисту прав і законних інтересів клієнта.

Порядок виконання та інші умови договору визначені в розділі 2 договору.

Відповідно до акту наданих послуг №518 від 09.03.2026 року АО "Апологет" в особі адвоката Усенка М.І. та ТзОВ "ФК "Кредит-Капітал" підписанням цього акту підтверджують факт надання адвокатським об`єднанням та прийняття клієнтом послуг відповідно до положень укладеного ними Договору про надання правової (правничої) допомоги №0107 від 01.07.2025 року. Сума наданих послуг відповідно до договору складає 8000,00 грн. Сторони не мають жодних претензій, скарг та зауважень одна до одної стосовно виконання ними вищевказаного договору.

З детального опису наданих послуг до акту №518 від 09.03.2026 року слідує, що АО "Апологет" було надано наступні послуги: усна консультація клієнта щодо перспектив та порядку стягнення заборгованості за кредитним договором 30 хв., ознайомлення з матеріалами кредитної справи 2 год., погодження правової позиції клієнта у справі 30 хв., складення позовної заяви з урахування правової позиції клієнта 3 год. 30 хв., подання заяви до суду від імені клієнта 1 шт. Усього витрачено 6 год. 30 хв.

При цьому суд бере до уваги правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 08.09.2020 у справі № 640/10548/19, в якому наголошується, що витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України).

Згідно з ч. 4 ст.137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Суд бере до уваги, що у разі недотримання вимог ч. 4 ст.137 ЦПК України суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, якщо неспівмірність таких витрат буде доведена стороною, яка заявила таке клопотання (ч.ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України).

У постанові Верховного суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22.10.2025 року (справа №761/415/24, провадження №61-6667св25), Верховний Суд висловив свою позицію про те, що за відсутності клопотання іншої сторони суд не може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Разом з тим, у разі часткового задоволення позову суд може застосувати критерії співмірності та пропорційності витрат на професійну правничу допомогу.

Зазначене узгоджується із висновками Великої плати Верховного Суду, викладеними у постановах: від 14 червня 2023 року у справі № 357/8277/19, провадження № 14-65цс22, від 22 травня 2024 року у справі № 206/4841/20, провадження № 14-55цс22, від 05 червня 2024 року у справі № 910/14524/22, провадження № 12-4гс24, від 26 червня 2024 року у справі №686/5757/23, провадження № 14-50цс24, від 02 квітня 2025 року у справі №925/457/23, провадження №12-33гс24.

Верховний Суд звертає увагу, що Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).

Таким чином, з огляду на відсутність доказів зі сторони відповідачки, які б стверджували суд у необхідності зменшення розміру відшкодування витрат на надання правничої допомоги позивачу, з огляду на принцип змагальності сторін і необхідність доведення певних обставин саме відповідною стороною процесу, суд вважає обгрунтованими вимоги представника позивача про стягнення з відповідачки судових витрат на надання правничої допомоги, з урахуванням вимог законодавства, в пропорційному розмірі до задоволених позовних вимог, а саме в розмірі 4884,68 грн. (8 000,00 грн.* 15709,14 грн. /25728,02 грн.).

На підставі статтей 525, 526, 527, 530, 610, 634, 639, 1048, 1054 ЦК України, керуючись статтями 12, 81, 89, 141, 247, 263-265, 282 Цивільного процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (код ЄДРПОУ 35234236) заборгованість за кредитним договором № F94.695.70383 від 24.07.2017 року у розмірі 15709,14 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (код ЄДРПОУ 35234236) витрати по сплаті судового збору у розмірі 1625,62 грн. та витрати за надання правничої допомоги у розмірі 4884,68 грн.

В решті позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили через 30 днів з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом 20 днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку, встановленим цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Відомості про учасників справи:

позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», код ЄДРПОУ 35234236, адреса: 79029, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28, IBAN: НОМЕР_2 в АТ «Креді Агріколь Банк»;

відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Дата складення повного судового рішення - 19 жовтня 2026 року.

Суддя І.О. Пилипенко