Рішення № 140768900, 20.10.2026, Городоцький районний суд Хмельницької області

Справа№672/1324/26

Провадження №2-а/672/42/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2026 року м. Городок

Городоцький районний суд Хмельницької області в складі: головуючого судді Шинкоренка С.В., за участю секретаря Терещук Н.А., позивачки ОСОБА_1 , представниці відповідача Бєлової В.А.. розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду м. Городка адміністративну справу №672/1324/26 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Хмельницькій області

про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 14.09.2026 звернулася до Городоцького районного суду Хмельницької області із адміністративним позовом до ГУНП у Хмельницькій області, про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі (серія ЕНА №7869262).

Позивачка пояснила суду, що 12.09.2026 року вона керувала транспортним засобом Volkswagen Transporter д/н НОМЕР_1 о 01.43 год. по вул. Гончара поблизу буд. №7 у м. Городок, Хмельницького району, Хмельницької області, де її зупинив інспектор поліції та звинуватив позивачку в тому, що вона переобладнала без дозволу відповідного органу свій транспортний засіб, а саме зменшила кількість місць для сидіння.

У зв`язку із цим, до позивачки застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340,00 грн.

В судовому засідання позивачка позов підтримала, просить визнати протиправною та скасувати постанову серії ЕНА №7869262 від 12.09.2026 про накладення на неї адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 340 грн. та закрити провадження в зв`язку із відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

Додатково пояснила, що дійсно було демонтоване сидіння заднього рядку для перевезення двох радіаторів від сільськогосопдарської техніки для доставлення їх до місця ремонту.

Представниця відповідача Головного управління Національної поліції у Хмельницькій області в судовому засіданні у задоволенні позову відмовити. Вказує, що інспектор поліції діяв виключно у межах своїх повноважень та прийняв законне рішення. Вважає, що позивачка дійсно допустила переобладнання транспортного засобу із порушенням встановленого законом порядку, оскільки згідно свідоцтва про реєстрацію транспортний засіб має 8 місць для сидіння, а фактично їх було шість.

Суд, заслухавши позивачку та представницю відповідача, дослідивши письмові докази, перевіривши матеріали справи, вважає, що позовна заява підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом об`єктивно встановлено, що 12.09.2026 поліцейським інспектором ВнП №1 (м. Городок) Хмельницького РУП ГУНП в Хмельницькій області Літвінчуком В.С. було складено постанову серії ЕНА №7869262 у справі про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.121 КУпАП відносно ОСОБА_1 . Згідно даної постанови на позивачку накладеного стягнення у вигляді штрафу в сумі 340 грн. за те, що вона 12.09.2026. о 01.59 год. по вул. Гончара поблизу буд. №7 у м. Городок, Хмельницького району, Хмельницької області, керувала транспортним засобом Volkswagen Transporter д/н НОМЕР_1 , переобладнаним з пасажирського на вантажопасажирський, а саме демонтовано задній ряд сидінь, чим порушила п.п.31.3 (а) ПДР України

При оцінці правомірності дій інспектора поліції, суд враховує таке.

Згідно ч.2 ст.77 КАС України: В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Ч.2,3 ст.79 КАС України визначено, що: Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом із поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом із поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Отже, судом взяті до уваги всі подані сторонами докази, підстав для прийняття додаткових доказів у понад визначені законом строки немає і відповідних клопотань з доводами про поважність причин пропуску подання суду доказів не надходило.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух", встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306.

Відповідно до п. 1.1. Правил дорожнього руху ці Правила відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.

Ст.14 Закону України «Про дорожній рух» визначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

У відповідності до підп. (а) п.31.3 ПДР України: Забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством: у разі їх виготовлення або переобладнання з порушенням вимог стандартів, правил і нормативів, що стосуються безпеки дорожнього руху.

Тобто, підп. (а) п.31.3 ПДР України є бланкетною нормою, яка відсилає до спеціальних правил, які саме і регулюють випадки того, що є переобладнанням транспортного засобу і регулюють стандарти, правила і нормативи такого переобладнання.

Таким нормативним актом є Закон України "Про дорожній рух", а саме ч.1,2,4,5 ст.32 якого визначає, що: Переобладнання транспортних засобів, тобто зміна типу або марки (моделі), призначення чи параметрів конструкції транспортних засобів, що перебувають в експлуатації, шляхом установки кабіни, кузова чи їх деталей, спеціального обладнання і номерних агрегатів, не передбачених нормативно-технічною документацією на даний транспортний засіб, повинно відповідати встановленим правилам і нормативам.

Не дозволяється без погодження з виробниками транспортних засобів та їх складових частин або іншої спеціально уповноваженої на це Кабінетом Міністрів України організації переобладнання, що призводить до зміни повної маси та її розподілу по осях, розміщення центру ваги, типу двигуна, його ваги і потужності, колісної бази чи колісної формули, системи гальмового і рульового керування та трансмісії.

Переобладнання, що призвело до зміни облікових даних механічного транспортного засобу, повинно бути відображено у його реєстраційних документах.

Переобладнання транспортних засобів здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

У свою чергу, у п.1 Порядку переобладнання транспортних засобів, затв. Постановою КМУ від 21.07.2010 року № 607 визначено, що: Цей Порядок визначає процедуру переобладнання транспортних засобів, призначених для експлуатації на вулично-дорожній мережі загального користування, що призводить до зміни повної маси та її розподілу по осях, розміщення центру ваги, типу двигуна, його ваги і потужності, колісної бази чи колісної формули, системи гальмового і рульового керування та трансмісії, зокрема для роботи на газовому моторному паливі та альтернативних видах рідкого і газового палива (далі - переобладнання транспортного засобу).

Отже, виходячи із аналізу вищевказаних норм є цілком очевидним та логічним, що зняття певної кількості сидінь в салоні автомобіля не є переобладнанням такого транспортного засобу в розумінні діючого законодавства.

В іншому випадку, відповідач має довести належними та допустимими доказами, що зняття певної кількості сидінь у транспортному засобі призвело до : зміни повної маси та її розподілу по осях, розміщення центру ваги, типу двигуна, його ваги і потужності, колісної бази чи колісної формули, системи гальмового і рульового керування та трансмісії, зокрема для роботи на газовому моторному паливі та альтернативних видах рідкого і газового палива.

Крім того, виходячи із логічного тлумачення діючого законодавства в цій сфері, очевидним є, що головна вимога під час експлуатації автомобіля без певних сидінь це те, що кількість фактичних пасажирів у салоні не повинна перевищувати кількість місць, які фізично обладнані ременями безпеки та самими сидіннями на момент поїздки, і в жодному разі не може перевищувати максимум, зазначений у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу. Адже саме за таких умов його експлуатації очевидною є небезпека для життя і здоров`я людей. Тоді як саме по собі тимчасове зняття певного сидіння не може призводити до небезпеки ні для водія, ні для інших пасажирів.

Більш того, виходячи із діючого законодавства, в органів, які погоджують (дозволяють) переобладнання транспортних засобів відсутні будь-які можливості і законодавчі механізми погодити такий вид "переобладнання" як тимчасове зняття певної кількості сидінь в транспортному засобі, оскільки, в даному контексті, переобладнанням може вважатись зміна призначення транспортного засобу (наприклад із пасажирського на вантажний чи навпаки), що призводить до неможливості його використовувати за попереднім призначенням через внесення таких змін в конструкцію транспортного засобу, які є невідворотними.

При цьому суд враховує і те, що в будь-якому транспортному засобі передбачена заводом виробником можливість зняття сидінь з метою збільшення простору салону, перевезення певних вантажів тощо, про що прямо зазначається у довіднику по експлуатації транспортних засобів.

В даному випадку позивачка також вказує, що в її транспортному засобі передбачена можливість швидкого зняття сидінь, що вона і зробила для власних потреб.

Крім того, як вбачається з підп. (а) п.31.3 ПДР України, порушення якого ставиться у вину ОСОБА_1 , дана бланкетна норма відсилає до вимог стандартів, правил і нормативів, що стосуються безпеки дорожнього руху, у кожному з яких сформульована певна об`єктивна сторона окремого правопорушення.

Разом із тим, в оскаржуваній постанові відсутнє посилання на конкретну норму законодавства, порушення якої ставиться у вину позивачці.

А отже, обвинувачення, пред`явлене ОСОБА_1 є неконкретизованим за змістом.

Факт пред`явлення особі неконкретизованого обвинувачення автоматично призводить до порушення її права на захист, оскільки є незрозумілим від якого саме обвинувачення особа повинна захищатись. У свою чергу, притягнення особи до відповідальності без зазначення конкретної норми (в даному норми, яка констатує, що має місце переобладнання з порушенням вимог стандартів, правил і нормативів, що стосуються безпеки дорожнього руху), порушення якої ставиться у вину особі є свавільним.

За приписами ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Ст.280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Отже, уповноважена особа має всебічно, повно і об`єктивно з`ясувати обставини справи, зокрема, на підставі належних доказів, які підтверджують факт вчинення особою правопорушення.

В даному випадку судом в ході дослідження матеріалів справи не було встановлено жодних обставин, вказаних в оскаржуваній постанові у справі про адміністративне правопорушення.

Згідно ч.3 ст. 62 Конституції України: Обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Отже, оскільки відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження факту вчинення ОСОБА_1 порушень вимог ПДР України, як і не доведено самої події такого правопорушення, а доводи про зворотне є безпідставними твердженнями, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивачки.

З огляду на це суд вважає, що у діях позивачки відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 121 КУпАП.

Ч.3 ст.286 КАС України визначено, що: За наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:

1)залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;

2)скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);

3)скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;

4)змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Отже, виходячи із вищевказаного, суд вважає обґрунтованими позовні вимоги ОСОБА_1 .

Щодо вимог позивачки про визнання протиправною оскаржуваної постанови.

Виходячи із положень ч.3 ст.286 КАС України, в даній категорії спорів, суд не вправі вирішувати питання щодо правомірності (протиправності) дій відповідача, оскільки це не входить до повноважень суду. Крім того, дана вимога є фактично беззмістовною і дублюючою в даному контексті, оскільки цілком достатнім для поновлення позивача у його правах є скасування незаконного рішення суб`єкта владних повноважень, яке і скасовується, зокрема, з підстав неправомірності дій суб`єкта владних повноважень при його ухваленні.

Керуючись ст.ст. 244-246, 286 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Хмельницькій області, про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення задовольнити частково.

Скасувати постанову від 12.09.2026 серії ЕНА №7869262 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.121 КУпАП ОСОБА_1 і накладення на неї стягнення у вигляді штрафу в сумі 340 грн., а провадження по справі про адміністративне правопорушення - закрити.

У задоволенні решти вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення строку на апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Позивачка: ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , фактично проживає по АДРЕСА_1 , зареєстрована по АДРЕСА_2 .

Відповідач: Головне управління Національної поліції в Хмельницькій області, код ЄДРПОУ 40108824, 29017, вул. Зарічанська 7 м. Хмельницький.

Представниця відповідача: Бєлова Вікторія Андріївна, 29017, вул. Зарічанська 7 м. Хмельницький.

Суддя: