Рішення № 140766668, 13.10.2026, Бориславський міський суд Львівської області

Справа № 438/1168/26

Провадження 2/438/670/2026

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

(заочне)

13 жовтня 2026 року м.Борислав

Бориславський міський суд Львівської області в складі:

головуючого судді Радановича Г.М.,

за участю секретаря судового засідання Терлецької Ю.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ТАЙГЕР-ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

Представником ТОВ «Фінансова Компанія «ТАЙГЕР-ФІНАНС» Усенко М.І. через систему «Електронний суд» подано позовну заяву до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №41691084 від 31.03.2025, у якому просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 19281,60 грн, судовий збір у розмірі 2662,40 грн, витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8000 грн.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що 31.03.2025 між ТОВ «Фінансова Компанія «ТАЙГЕР-ФІНАНС» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено договір про кредитний кредит №41691084, відповідно до якого відповідач отримав кредит у розмірі 4000 грн та зобов`язався повернути грошові кошти зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що визначені договором. Відповідач не повернув в повному обсязі кредит, а також не виконав в повному обсязі всі інші свої грошові зобов`язання перед кредитодавцем за кредитним договором. Загальний розмір заборгованості відповідача за договором №41691084 від 31.03.2025 станом на день подачі позову, яку позивач просить стягнути в судовому порядку, становить 19281,60 грн, з яких: 4000 грн заборгованість за сумою кредиту, 13081,60 грн заборгованість за сумою відсотків, заборгованість за комісією за видачу кредиту 200 грн, прострочена заборгованість за штрафами 2000 грн.

Ухвалою судді від 30 липня 2026 року прийнято до розгляду та відкрито провадження в справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Відповідачу встановлено п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали для подання відзиву на позовну заяву, пред`явлення зустрічного позову.

Ухвалою суду від 01.09.2026 року розгляд справи відкладено у зв`язку з неявкою відповідача в судове засідання.

Представник позивача ТОВ «Фінансова Компанія «ТАЙГЕР-ФІНАНС» Усенко М.І. у позовній заяві просив проводити розгляд справи у відсутності представника позивача, позовні вимоги задовольнити, проти заочного розгляду справи не заперечує.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання повторно не з`явилася, про причини неявки суд не повідомила, хоча належним чином повідомлена про час і місце розгляду справи, що підтверджується поштовими повідомленнями. Правом на подачу відзиву на позовну заяву не скористалася. Ухвала суду про відкриття провадження у справі, позовна заява з додатками були направлені відповідачу рекомендованим листом за зареєстрованим місцем проживання. Конверт з рекомендованими повідомленнями з ухвалою суду повернулися до суду із відміткою «адресат відсутній». Відповідно до положень ст.131 ЦПК України та правових висновків Верховного Суду відповідач вважається повідомленим про розгляд справи належним чином.

У відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч.4 ст.223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Враховуючи повторну неявку відповідача в судові засідання та згоду позивача на проведення заочного розгляду справи, суд відповідно до вимог ч.4 ст.223, ст.280 ЦПК України вважає за можливе вирішити справу на підставі наявних у ній доказів та ухвалити заочне рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов таких висновків.

Згідно з положеннями ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 2 статті 639 ЦК України визначено що у випадку, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію». Зокрема, вказаний Закон визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-комунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Положеннями ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі; електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

За змістом частин 3, 4, 6 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до частини 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Судом встановлено, що 31.03.2025між кредитором ТОВ «Фінансова Компанія «ТАЙГЕР-ФІНАНС» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит №41691084 з використанням інформаційно телекомунікаційних систем, дистанційно, в електронній формі, у порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію».

Зокрема, 31.03.2025 відповідач ОСОБА_1 ознайомилася з умовами та підписала за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором пропозицію кредитодавця про укладення кредитного договору (оферти), розміщеної на вебсайті кредитодавця, а також у особистому кабінеті позичальника на сайті кредитодавця, у якій визначено порядок кредитування, умови надання та повернення кредиту, строк дії договору, порядок укладення електронного кредитного договору, порядок створення та накладання електронних підписів сторонами договору; спосіб та порядок прийняття пропозиції укласти електронний договір (акцепту).

Підписання позичальником відповідачем ОСОБА_1 вищевказаного електронного кредитного договору за допомогою одноразового ідентифікатору в смс-повідомленні на номер телефону, вказаний позичальником при його ідентифікації (реєстрації) в особистому кабінеті на сайті кредитодавця - відповідає положенням розділу 6 договору №41691084 від 31.01.2025.

Про підписання відповідачем ОСОБА_1 кредитного договору аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора P4wFOdn7 свідчить довідка №24336090/1 від 28.05.2026, видана директором ТОВ «Фінансова Компанія «ТАЙГЕР-ФІНАНС» Є.Заковіч.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 12.01.2021 року у справі №524/5556/19.

Матеріалами справи підтверджено, що 31.03.2025 між ТОВ «Фінансова Компанія «ТАЙГЕР-ФІНАНС» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит №41691084, за умовами якого позивач надав відповідачу кредит в розмірі 4000 грн строком дії на 360 днів, що підтверджується копією цього договору.

Відповідно до п.1.1 договору, кредитодавець зобов`язується на умовах, визначених цим договором, на строк, визначений п.1.3 договору надати позичальнику грошові кошти у сумі визначеній в п.1.2 договору, а позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити проценти за користування кредитом відповідно до Графіку платежів, сплатити комісію та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки, що визначені договором.

Відповідно до пунктів 1.2, 1.3 сума кредиту становить 4000 грн, кредит надається загальним строком на 360 днів за умови виконання позичальником Графіку платежів, з 31.03.2025.

Повернення кредиту, сплата процентів за користування кредитом та сплата комісії має здійснюватися позичальником відповідно до Графіку платежів. Остаточний термін повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом та комісії: 26.03.2026 (п.1.4).

Відповідно до п.2.1 договору кредитні кошти надаються позичальнику у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок позичальника за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки).

Згідно 2.2.3 за користуванням кредитом нараховуються проценти відповідно до наступних умов:

Пільгова процентна ставка фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 0.8% за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується лише протягом пільгового періоду користування кредитом. Після закінчення строку пільгового періоду нараховується стандартна процентна ставка.

Стандартна процента ставка фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 0.96% за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується з першого дня стандартного періоду.

Відповідно до п.3.3.2 позичальник зобов`язаний повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, а також інші платежі передбачені цим договором у порядку, строки та терміни передбачені п.п.1.1.-1.6. цього договору та Графіком платежів.

При цьому, суд звертає увагу на те, що в договорі про споживчий кредит у розділі «Реквізити сторін» зазначено дані позичальника, а саме: ПІБ позичальника ОСОБА_1 , її паспортні дані, податковий номер, поштова адреса, номер телефону, e-mail.

Відповідно до паспорта споживчого кредиту, який підписаний відповідачем 31.03.2025електронним підписом одноразовим ідентифікатором G5dwDK6Z, перед укладенням договору відповідач була ознайомлена з інформацією про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту, підтвердила отримання нею всіх пояснень, необхідних для забезпечення можливості оцінити, чи адаптовано договір до її потреб та фінансової ситуації.

ТОВ «Фінансова Компанія «ТАЙГЕР-ФІНАНС» повністю виконало свої зобов`язання перед відповідачем за договором №41691084 від 31.03.2025, надавши ОСОБА_1 кредит, шляхом зарахування кредитних коштів на рахунок платіжної карти відповідача.

Відповідач ОСОБА_1 своїх зобов`язань за договором не виконала, у зв`язку з чим, утворилась заборгованість.

З наданої позивачем виписки з особового розрахунку за кредитним договором №41691084 від 31.03.2025 вбачається, що заборгованість ОСОБА_1 складає 19281,60 грн, з яких: 4000 грн заборгованість за сумою кредиту, 13081,60 грн заборгованість за сумою відсотків, заборгованість за комісією за видачу кредиту 200 грн, прострочена заборгованість за штрафами 2000 грн.

Проценти по кредиту нараховані за період з 31.03.2025 по 25.03.2026, в межах строку кредитування.

Спірні правовідносини між сторонами виникли у зв`язку з неналежним виконанням позичальником ОСОБА_1 взятих на себе зобов`язань перед ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» з повернення кредитних коштів, внаслідок чого утворилась заборгованість.

Зобов`язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору і в установлений договором строк (статті 526, 530 ЦК України).

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом (ст. 1054 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до положень ст.1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до ч.1 ст.598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Згідно ст.599 ЦК України зобов`язання припиняється зокрема виконанням, проведеним належним чином.

За умовами ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання /неналежне виконання/.

Згідно з ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання наступають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Згідно ч.3 ст.12, ч.ч.1, 5 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Позивач ТОВ «Фінансова Компанія «ТАЙГЕР-ФІНАНС» надав суду належні, допустимі та достатні докази на підтвердження позовних вимог.

Відповідач ОСОБА_1 належним чином не виконала взяті на себе зобов`язання за договором, у зв`язку з чим у неї утворилася заборгованість за цим договором. Доказів виконання обов`язку по сплаті заборгованості за кредитним договором відповідачем суду не надано, як і не надано доказів на спростування розрахунку заборгованості, поданого позивачем.

Оскільки у встановлений договором строк відповідач ОСОБА_1 не повернула кредитні кошти та не сплатив нараховані проценти за користування кредитом, суд вважає, що у позивача ТОВ «Фінансова Компанія «ТАЙГЕР-ФІНАНС» виникло право на заявлення вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором №41691084 від 31.03.2025 за основним зобов`язанням в розмірі 4000 грн, 13081,60 грн заборгованість за відсотками, тому позов в цій частині є обґрунтованим та підлягає до задоволення.

Щодо позовної вимоги про стягнення комісії за видачу кредиту згідно кредитного договору №41691084 від 31.03.2025 суд зазначає таке.

Згідно п.1.5.3 договору №41691084 від 31.03.2025 кредитодавець одноразово нараховує комісію за надання кредиту в розмірі 5% від суми кредиту, що складає 200 грн.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця для отримання, обслуговування та повернення кредиту.

Згідно з ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і повернення кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахункове-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Законом України «Про споживче кредитування» передбачено право фінансової установи встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

Відповідно до правової позиції викладеної у постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року (справа № 202/5330/19) у кредитному договір не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлено щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору. За таких обставин умова кредитного договору щодо обов`язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемною відповідно до ч. 1 ст. 11 цього Закону.

Суд звертає увагу, що у договорах не вказано за яку саме послугу позивач встановив комісію. Умови самих договорів не містять переліку додаткових та супутніх послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються відповідачу та за які позивачем встановлена комісія за обслуговування кредиту.

Позивач не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і їх погодження із споживачем при укладенні договору, а тому обов`язок позичальника сплачувати плату за обслуговування кредиту є нікчемним відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Враховуючи те, що позивачем не подано доказів, які б підтверджували, які саме послуги надаються відповідачеві за котрі необхідно здійснювати сплату комісії у розмірі 200 грн, тому у задоволенні вимог щодо стягнення комісії за видачу кредиту згідно кредитного договору №41691084 від 31.03.2025 необхідно відмовити.

Щодо позовної вимоги про стягнення заборгованості за штрафом у розмірі 2000 грн за кредитним договором суд зазначає таке.

Відповідно до п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у 30-денний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 на території України з 24.02.2022 строком на 90 днів введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався і триває по теперішній час.

Верховний Суд у постанові від 31.01.2024 №183/7850/22 (61-14740св23) зазначив, що тлумачення п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється: (1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; (2) в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; (3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Кредитні відносини між сторонами за кредитним договором №41691084 виникли 31 березня 2025 року, тобто у період дії в Україні воєнного стану, який діє і на даний час.

За таких обставин, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення заборгованості за штрафом за кредитним договором №41691084 від 31.03.2025 є безпідставними у зв`язку зі звільненням позичальника від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки у період дії воєнного стану, тому задоволенню не підлягають.

Вирішуючи вимогу про розподіл судових витрат, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до частин 1-3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Частиною 1 статті 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Позивач просив стягнути з відповідача судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 8000 грн.

Відповідно до ч.3, 4 ст.137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

На підтвердження розміру витрат на правову допомогу, представник позивача надає договір про надання правової допомоги №0207 від 02.07.2025; Акт №2176 наданих послуг правової допомоги від 28.05.2026; детальний опис наданих послуг до Акту №2176 від 28.05.2026.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Вирішуючи питання про відшкодування витрат на правничу допомогу, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи вказані у статях 137, 141 ЦПК України критерії.

Предметом позову ТОВ «Фінансова Компанія «ТАЙГЕР-ФІНАНС» є стягнення заборгованості за кредитним договором №41691084 від 31.03.2025 в загальному розмірі 19281,60 грн, зокрема тіло кредиту 4000 грн, яка є незначною. Дана справа є типовою та нескладною за своєю суттю. Підготовка адвокатом позову не вимагали аналізу великого обсягу документів та значних затрат часу.

Верховний Суд у постанові від 06.03.2019 року у справі № 910/15357/17, додатковій постанові від 05.09.2019 року у справі № 826/841/17 зазначив, що суд може зменшити суму судових витрат не тільки за клопотанням іншої сторони судового провадження, а і самостійно з посиланням на приписи процесуального законодавства та практику Європейського суду з прав людини.

Враховуючи наведені обставини, предмет спору, складність справи, виходячи із засад реальності та співмірності суд вважає, що розмір витрат на правову допомогу у цій справі, який включає в себе збір та аналіз доказів і документів для подання та складення позовної заяви, яка подана до суду через систему "Електронний Суд", в сумі 8000 грн є завищеним, тому з відповідача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2000,00 грн.

При зверненні до суду з позовом позивач ТОВ «Фінансова Компанія «ТАЙГЕР-ФІНАНС» сплатив судовий збір у розмірі 2662,40 грн (позовна заява подана в електронній формі, що є підставою для застосування коефіцієнта 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору).

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки суд ухвалив рішення про часткове задоволення позову, тому з відповідача підлягає стягненню в користь позивача оплачений судовий збір в сумі 2358,62 грн (17081,60 грн х 2662,40 грн /19281,60 грн).

Керуючись статтями 13, 19, 81, 82, 89, 141, 263-265, 268, 280-283, 289, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд

ухвалив:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ТАЙГЕР-ФІНАНС» заборгованість за кредитним договором №41691084 від 31.03.2025 у розмірі 17081,60 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ТАЙГЕР-ФІНАНС» судові витрати, пов`язані з розглядом справи: судовий збір у розмірі 2358,62 грн, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2000 грн.

В задоволенні решти частини позовних вимог та судових витрат відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 19 жовтня 2026 року.

Повне найменування учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ТАЙГЕР-ФІНАНС», адреса: 79018, м.Львів, вул.Смаль-Стоцького, буд.1 корпус 28, ЄДРПОУ: 43561909, р/р НОМЕР_1 в ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», МФО 300335).

Відповідач: ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Суддя Григорій РАДАНОВИЧ