Ухвала суду № 140766584, 20.10.2026, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1 УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИСправа № 335/5188/26 2/335/3023/2026

20 жовтня 2026 року м. Запоріжжя

Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя у складі

головуючого - судді Мінаєва М.М.,

за участю секретаря судового засідання - Бойкинюк Д.П.,

за участю позивача - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з урахуванням трьох відсотків річних та втрат від інфляції,

В С Т А Н О В И В:

У травні 2026 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до АТ «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» (надалі відповідач), яким, з урахуванням заяв про зміну розміру позовних вимог, просила стягнути з відповідача:

середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з роботи за період з 19.02.2019 по 19.01.2023 року у розмірі 951 582,32 грн.;

три відсотки річних від суми, що належала їй до виплати при розрахунку при звільненні з роботи, за період з 20.02.2020 по 25.12.2023 року, у розмірі 12 954,95 грн.;

інфляційні втрати від затримки розрахунку при звільненні з роботи у розмірі 47335,4416 грн. за період з березня 2020 по грудень 2023 року.

Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на таке.

Позивач з 13.06.2016 року працювала в Акціонерному товаристві «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» та згідно наказу № ЗАлК-19-П018/02а від 04.03.2019 року була звільнена 04.03.2019 р. з посади провідного юрисконсульта-адвоката юридичного відділу підрозділу підпорядкування генерального директора акціонерного товариства «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» на підставі п.3 ст.38 КЗпП України у зв`язку з невиконанням роботодавцем законодавства про працю, умов колективного та трудового договору.

Також наказом № ЗАлК-19-П019/02а від 04.03.2019 року позивач була звільнена 04.03.2019 р. з посади провідного юрисконсульта юридичного відділу підрозділу підпорядкування генерального директора акціонерного товариства «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» на підставі п.3 ст.38 КЗпП України у зв`язку з невиконанням роботодавцем законодавства про працю, умов колективного та трудового договору.

При звільненні відповідач в порушення вимог ст. 116 КЗпП України не провів остаточного розрахунку з позивачем.

Рішенням Комунарського районного суду міста Запоріжжя від 24.09.2019 у справі № 333/2017/19 на користь позивача стягнуто з відповідача заборгованість по заробітній платі у розмірі 39 398 грн. 23 коп., компенсацію за невикористану відпусту у розмірі 19 956 грн. 22 коп., вихідну допомогу у сумі 49 567 грн. 20 коп., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільнені за період з 5 березня по 29 серпня 2019 р. у розмірі 97 522 грн. 37 коп., компенсацію втрати частини заробітної плати в зв`язку з порушенням строків виплати відповідно до індексу інфляції за грудень 2018 р. червень 2019 р. у розмірі 1 957 грн. 17 коп., а всього - 208 401 грн. 19 коп.

26.09.2019 відповідач частково перерахував суму заборгованості визначену у рішенні від 22.07.2019 року по справі № 333/2017/19, а саме: заборгованість з заробітної плати у розмірі 37 598,23 грн., компенсацію за невикористану відпустку у розмірі 19 956 грн. 22 коп., вихідну допомогу у сумі 49 567 грн. 20 коп.

В подальшому, Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 19.02.2020 у справі № 335/13146/19 стягнуто з відповідача на користь позивача середню заробітну плату за затримку у розрахунку по заробітній платі при звільненні за період з 30.08.2019 року по 18.02.2019 року у розмірі 114 613 грн. 66 коп. (сума без відрахування обов`язкових платежів та зборів), та судовий збір у розмірі 768 грн. 40 коп., а всього стягнуто 115 382 грн. 06 коп.

Остаточний розрахунок заборгованості було проведено у березні 2024 році у зв`язку з чим до виконавчої служби було подані заяви про повернення виконавчих листів без виконання.

Посилаючись на відповідні положення ст. 117 КЗпП у редакції до і після 19.07.2022, Рішення КСУ від 9 лютого 1999 року № 1-7/99, правову позицію Великої Палати Верховного Суду в постанові від 12.11.2025 у справі № 306/2708/23, позивач вважала, що суми, передбачені ст. 117 КЗпП України, слід нараховувати на її користь в такому порядку: з 04 березня 2019 року по 18 липня 2022 року без обмеження строку шістьма місяцями, оскільки попередня редакція наведеної норми не містила відповідних обмежень; з 19 липня 2022 року по 19 січня 2023 року 6 місяців, відлік яких починається з дня набрання Законом № 2352-ІХ чинності, або до дня остаточного розрахунку, якщо він здійснений раніше спливу наведених шести місяців.

Оскільки раніше рішенням Комунарського районного суду міста Запоріжжя по справі №333/2017/19 встановлено, що розмір середньоденного доходу позивача становить 963,14 грн., позивач вважала, середній заробіток за час затримки за період з 19.02.2019 року по 19.01.2023 року (за 988 робочі дні), що належить до стягнення з позивача, становить 951 582,32 грн.

Крім того, посилаючись на положення ч. 2 ст. 625 ЦК України та правові висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 03.12.2019 року у справі № 520/10134/18, позивач вважала, що має право на стягнення з позивача трьох відсотків річних та втрат від інфляції, нарахованих за період 20.02.2020 по 20.03.2024 на суму середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 114613,66 грн., стягнуту з відповідача на користь позивача Рішенням Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя від 19.02.2020 у справі № 335/13146/19.

Ухвалою від 21.05.2026 було відкрите загальне позовне провадження у справі за позовом ОСОБА_1 , сторонам бути встановлені процесуальні строки для подання письмових заяв по суті спору та доказів на їх обґрунтування.

В підготовчому судовому засіданні позивач свої вимоги, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 04.08.2026, підтримала.

Відповідач двічі не забезпечив явку представника в підготовче судове засідання без повідомлення причин, відзиву на позов та (або) заяв процесуального характеру не подав.

Ухвалою суду від 07.08.2026 підготовче провадження у справі було закрите, справу призначено до судового розгляду.

Відповідач двічі не забезпечив явку представника в судове засідання з розгляду справи по суті, про причини неявки не повідомив, заяв процесуального характеру не подав.

Позивач в судовому засіданні вважала за можливе розглянути справу без участі представника відповідача, проти ухвалення заочного рішення не заперечувала, позовні вимоги підтримала в редакції заяви про зменшення позовних вимог від 04.08.2026, пославшись на факти і норми права, викладені в позовній заяві, просила також не брати до уваги окремі неточності і описки в тексті позовної заяви.

Беручи до уваги наведену вище процесуальну поведінку відповідача та думку позивача щодо можливості ухвалення заочного рішення, суд на місці постановив ухвалу про заочний розгляд справи.

25.09.2026 судом завершено розгляд справи та суд перейшов до стадії ухвалення рішення, оголосивши перерву для виготовлення його повного тексту до 30.09.2026.

Ухвалою від 30.09.2026 було поновлено судовий розгляд у зв`язку з тим, що суд дійшов висновку про надання позивачем особистих пояснень та витребування доказів від відповідача.

Зокрема, з наявних у справі матеріалів судом встановлено, що Наказом генерального директора Публічного акціонерного товариства «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат», правонаступником якого є Акціонерне товариство «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» (АТ «ЗАЛК»), від 10.06.2016 позивача призначено на посаду провідного юрисконсульта по спеціалізованому правовому забезпеченню юридичного відділу підрозділів підпорядкування генерального директора по строковому трудовому договору на період з 13 червня 2016 р. по 23 липня 2016 р.

Наказом генерального директора АТ «ЗАЛК» від 22 липня 2016 р. строковий трудовий договір з позивача визнано вважати договором, укладеним на невизначений строк з 24 липня 2016 р. без зміни умов праці і оплати.

Наказом генерального директора АТ «ЗАЛК» від 9 січня 2019 р. позивачу дозволено внутрішнє суміщення провідного юрисконсульта юридичного відділу підрозділу підпорядкування генерального директора на 0,5 ставки з 3 січня 2019 р.

Наказом генерального директора АТ «ЗАЛК» від 4 березня 2019 р. позивача, провідного юрисконсульта юридичного відділу підрозділу підпорядкування генерального директора, звільнено за власним бажанням згідно п. 3 ст. 38 КЗпП України у зв`язку з невиконанням роботодавцем законодавства про працю, умов трудового та колективного договору, призначено виплату компенсації за 5,18 календарних днів невикористаної відпустки.

Наказом генерального директора АТ «ЗАЛК» від 4 березня 2019 р. позивача, провідного юрисконсульта-адвоката юридичного відділу підрозділу підпорядкування генерального директора, звільнено за власним бажанням згідно п. 3 ст. 38 КЗпП України у зв`язку з невиконанням роботодавцем законодавства про працю, умов трудового та колективного договору, призначено виплату компенсації за 45,87 календарних днів невикористаної відпустки.

При звільнені позивача з роботи 4 березня 2019 р. відповідач не сплатив позивачу всіх сум, що належать їй від підприємства.

Рішенням Комунарського районного суду міста Запоріжжя від 24.09.2019, яке набрало законної сили 25.10.2019, з урахуванням ухвали Комунарського районного суду міста Запоріжжя від 24.12.2019, було стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість по заробітній платі у розмірі 37 998 грн. 23 коп., компенсацію за невикористану відпусту у розмірі 19 956 грн. 22 коп., вихідну допомогу у сумі 49 567 грн. 20 коп., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільнені за період з 5 березня по 29 серпня 2019 р. у розмірі 97 522 грн. 37 коп., компенсацію втрати частини заробітної плати в зв`язку з порушенням строків виплати відповідно до індексу інфляції за грудень 2018 р. червень 2019 р. у розмірі 1 957 грн. 17 коп., а всього - 207 001 грн. 19 коп.

За ствердженням позивача, 26.09.2019 відповідач частково сплатив на користь позивача суму заборгованості, визначену у рішенні від 24.09.2019 року по справі № 333/2017/19, а саме: заборгованість з заробітної плати у розмірі 37 598,23 грн., компенсацію за невикористану відпустку у розмірі 19 956 грн. 22 коп., вихідну допомогу у сумі 49 567 грн. 20 коп., а всього 107121,65 грн.

Таким чином, з наведеного випливає, що станом на 27.09.2019 загальна заборгованість відповідача щодо розрахунку з позивачем при звільненні з роботи становила 99879,54 грн. (208401,19 грн. 107121,65 грн.), з яких заборгованість із власне заробітної плати становила 400,00 грн.

В подальшому, Рішенням Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя від 19.02.2020 у справі № 335/13146/19, з урахуванням про виправлення описки від 26.06.2020, з відповідача на користь позивача було стягнуто середню заробітну плату за затримку у розрахунку по заробітній платі при звільненні за період з 30.08.2019 року по 18.02.2020 року у розмірі 114 613,66 грн. (сума без відрахування обов`язкових платежів та зборів).

Згаданим рішенням суду було встановлено, зокрема, той факт, що станом на 18.02.2020 року за відповідачем рахується сума заборгованості по заробітній платі перед ОСОБА_1 у розмірі 400,00 грн., що не заперечується сторонами.

За ствердженням позивача з посиланням на виписку про рух коштів по її рахунку в АТ «ПУМБ», Рішення Комунарського районного суду міста Запоріжжя від 24.09.2019 та Рішення Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя від 19.02.2020, відповідач остаточно виконав 25.12.2023.

Таким чином, позовні вимоги складаються з двох частин, а саме:

1) стягнення власне середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні;

2) стягнення сум, нарахованих в порядку ч. 2 ст. 625 ЦК України на суму середнього заробітку при розрахунку при звільненні, що була стягнута на користь позивача Рішенням Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя від 19.02.2020 у справі № 335/13146/19.

Як свідчить надана позивачем виписка про рух коштів по належному їй рахунку в АТ «ПУМБ», протягом спірного періоду (з 19.02.2020 по 25.12.2023) відповідач сплатив на її користь в цілому 463861,39 грн., в тому числі:

24.02.2020 1325,94 грн.;

04.03.2020 6730,00 грн.;

05.03.2020 15695,48 грн.;

17.03.2020 10050,00 грн.;

01.04.2020 4245,00 грн.;

08.04.2020 11111,00 грн.;

13.04.2020 4428,98 грн.;

27.04.2020 10413,00 грн.;

30.04.2020 2317,08 грн.;

07.05.2020 7466,18 грн;

08.05.2020 7864,49 грн.;

22.05.2020 11190,00 грн.;

26.05.2020 1600,00 грн.;

03.06.2020 01,00 грн.;

04.06.2020 - 19255,75 грн.;

11.06.2020 3307,95 грн.;

30.06.2020 12208,50 грн.;

08.07.2020 15822,01 грн.;

15.07.2020 32,84 грн.;

17.07.2020 4238,08 грн.;

22.07.2020 7360,00 грн.;

27.07.2020 4254,00 грн.

30.07.2020 4574,00 грн.;

03.08.2020 1177,00 грн.;

10.08.2020 16241,67 грн.;

11.08.2020 6333,40 грн.;

12.08.2020 8364,73 грн.;

13.08.2020 320,00 грн.;

20.08.2020 64,58 грн.;

26.08.2020 - 17755,00 грн.;

31.08.2020 7925,00 грн.;

10.09.2020 9959,66 грн.;

11.09.2020 1158,19 грн.;

30.09.2020 10752,00 грн.;

05.10.2020 51,00 грн.;

05.10.2020 4398,00 грн.;

19.10.2020 23853,69 грн.;

27.10.2020 15419,82 грн.;

05.11.2020 2252,34 грн.;

10.02.2021 100000,00 грн.;

01.06.2023 35000,00 грн.;

25.12.2023 37345,03 грн.

При цьому лише чотири з наведених платежів за 27.10.2020, 05.11.2020, 01.06.2023 та 25.12.2023, на загальну суму 90017,19 грн., мають призначення «зараховано розрахункові на поточні рахунки працівників».

Решта виплат мають інші призначення, а саме:

- з призначенням «зараховано з/п на поточні рахунки працівників» - на загальну суму 244627,83 грн.;

- з призначенням «зараховано господарські витрати на поточні рахунки працівників» - на загальну суму 14399,42 грн.

- з призначенням «зараховані інші на поточні рахунки працівників» - один платіж на суму 100000,00 грн.;

- з призначенням «зараховано відрядні на поточні рахунки працівників» - на загальну суму 3627,05 грн.;

- з призначенням «зараховано аванс на поточні рахунки працівників» - один платіж на суму 11190,00 грн.

При вирішенні питання про розмір середнього заробітку, що підлягає стягненню, суд має враховувати, зокрема:

- розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором;

- період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;

- імовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника;

- інші обставини справи, встановлені судом, зокрема дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність імовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Ці критерії спрямовані на досягнення справедливого балансу між інтересами працівника, який має право на компенсацію, та інтересами роботодавця, аби відповідальність не була надмірною.

Суд констатує, що з наданої позивачем виписки про рух коштів по її рахунку, а також з наданих нею пояснень в судовому засіданні, неможливо дійти обґрунтованого висновку поза розумним сумнівом щодо того, які саме надходження від відповідача на користь позивача протягом спірного періоду слід вважати погашенням заборгованості, що виникла внаслідок затримки розрахунку її при звільненні, які виконанням Рішення Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя від 19.02.2020, а які взагалі не мають відношення до спірних правовідносин.

В судовому засіданні позивач пояснила, що після звільнення у квітні 2019 року вона знову була прийнята на роботу до відповідача та перебувала у трудових відносинах з ним в період з лютого по жовтень 2020 року. Саме цим пояснюється факти виплати їй протягом спірного періоду витрат на відрядження та платежів, що входять до структури заробітної плати. Після повторного звільнення у жовтні 202 року розрахунок з нею також не був проведений у день звільнення, однак протягом приблизно місяця після цього розрахунок з нею був проведений, і частина наявних у виписці з її банківського рахунку платежів належить до проведення розрахунку при її повторному звільненні.

Також позивач підтвердила, що отриманий нею платіж у 100000,00 грн. був виконанням з боку відповідача Рішення Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя від 19.02.2020 у справі № 335/13146/19.

Разом з цим позивача пояснила, що не володіє повною і вичерпною інформацією щодо того, що які саме з наведених вище платежів з боку відповідача слід вважати частковим погашенням заборгованості з розрахунку при звільненні, що сталося у квітні 2019 року, і на підставі яких відомостей їх можна відокремити від інших отриманих нею виплат з боку відповідача. Крім того, виконавчі провадження з виконання вказаних вище рішень судів були завершені на підставі заяв позивача про повернення виконавчих документів, а тому у цих виконавчих документах також відсутні відомості про стан виконання вказаних рішень

Тому позивач просила витребувати безпосередньо від відповідача докази на підтвердження того, які саме з виплат, що були проведені відповідачем на користь позивача протягом спірного періоду, були відображені у фінансовій звітності відповідача як погашення заборгованості з розрахунку з позивачем у зв`язку з її звільненням у квітні 2019 року.

Беручи до уваги наведені вище обставини і матеріали справи, суд вважає таке клопотання обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання щодо заявленого позивачем клопотання, слід виходити з такого.

За ч. 1 ст. 82 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до закріпленого у ст. 11 ЦПК України принципу пропорційності, суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Відповідно до п. 4 ч. 4 ст. 12 ЦПК України суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 7 ст. 81 ЦПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених ЦПК України.

Суд зауважує, що відповідач протягом всього часу розгляду справи не лише не скористався правом на подання письмових заяв по суті справи та участь представника, а й не виконав без пояснення причини обов`язку з надання наявних у нього доказів щодо предмета спору, що породжує обґрунтовані сумніви у добросовісності відповідача.

Враховуючи вищенаведене, керуючись ст. ст. 4, 5, 12, 81, 83, 259, 261 Цивільного процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Витребувати від Акціонерного товариства «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» (м. Запоріжжя, Південне шосе, буд. 15) документи фінансової та (або) іншої звітності, що містять відомості про те, коли і якими саме платежами була погашена заборгованість перед ОСОБА_1 щодо розрахунку з нею у зв`язку із її звільненням з роботи з 04.03.2019 року, в тому числі коли і якими платежами було виконане Рішення Комунарського районного суду міста Запоріжжя від 24.09.2019 у справі № 333/2017/19, з урахуванням ухвали Комунарського районного суду міста Запоріжжя від 24.12.2019, про стягнення на користь ОСОБА_1 заборгованості із заробітної плати.

Витребувати від Акціонерного товариства «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» (м. Запоріжжя, Південне шосе, буд. 15) документи фінансової та (або) іншої звітності, що містять відомості про те, коли і якими саме платежами було виконане Рішення Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя від 19.02.2020 у справі № 335/13146/19 про стягнення на користь ОСОБА_1 середньої заробітної плати за затримку у розрахунку при звільненні за період з 30.08.2019 року по 18.02.2020 року у розмірі 114 613,66 грн.

Судове засідання з розгляду справи відкласти до 09 год. 00 хв. 10.11.2026.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя М.М. Мінаєв