Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа №333/9039/26
Провадження №1-кп/333/953/26
УХВАЛА
Іменем України
19 жовтня 2026 року м.Запоріжжя
Комунарський районний суд м.Запоріжжя у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
захисника адвоката ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
розглянувши у судовому засіданні, в залі Комунарського районного суду м.Запоріжжя, кримінальне провадження №12026082040001046 від 28.07.2026 року відносно
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Запоріжжя, громадянина України, українця, із середньою освітою, неодруженого, на утриманні малолітніх та неповнолітніх дітей не має, військовослужбовця, у військовому званні «солдат», без реєстрації, фактично проживаючого за адресою АДРЕСА_1 , раніше судимого:
15.06.2009 року Комунарським районним судом м. Запоріжжя за ч. 2 ст. 121, ст.69 КК України до 5 років позбавлення волі, звільнений 23.11.2012 року з Кам`янської виправної колонії Запорізької області №101 по відбуттю строку покарання;
21.07.2014 року Комунарським районним судом м. Запоріжжя за ч. 1 ст. 185, ч.2 ст.185, ст. 70 КК України до 3 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання звільнений з іспитовим строком 2 роки;
24.09.2014 року Комунарським районним судом м. Запоріжжя за ч. 2 ст. 185, ч.3 ст.185, ч. 1 ст. 70, ч. 4 ст. 70 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання звільнений з іспитовим строком 3 роки, 19.02.2026 року знятий з обліку на підставі вироку Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 16.09.2015 року, у зв`язку з новим засудженням;
16.09.2015 року Комунарським районним судом м. Запоріжжя за ч. 2 ст. 185 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі, на підставі ч. 3 ст. 78, ч. 1 ст. 71 КК України частково приєднаного вирок Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 24.09.20214 року (ч. 2 ст. 185 КК) та визначено до відбуття 4 роки 7 місяців позбавлення волі. 22.09.2016 року ухвалою Апеляційного суду Запорізької області скасовано вирок Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 16.09.2015 року та призначено новий судовий розгляд в суді першої інстанції, звільнено з зали суду. 08.12.2016 року обрано запобіжний захід тримання під вартою. 12.10.2017 року зміна вироку, ухвала Комунарського районного суду м.Запоріжжя, засуджений за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі, на підставі ч. 3 ст. 78, ч. 1 ст. 71 КК України приєднано вирок Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 24.09.2014 року, до відбуття покарання у вигляді 4 років 7 місяців позбавлення волі. Звільнений 28.12.2017 року з Оріхівської виправної колонії Запорізької області №88 по відбуттю строку покарання;
26.03.2020 року Комунарським районним судом м. Запоріжжя за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст.185 КК України, із застосуванням ч. 1 ст. 70 КК України, до 3 років позбавлення волі, звільнений 05.02.2021 року з Кам`янської виправної колонії Запорізької області №101 по відбуттю строку покарання,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.186 КК України, -
В С Т А Н О В И В:
У провадженні Комунарського районного суду м.Запоріжжя знаходиться кримінальне провадження №12026082040001046 від 28.07.2026 року відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за обвинуваченням в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.186 КК України.
У судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, застосованого до обвинуваченого ОСОБА_5 , на 60 днів. Аргументуючи необхідність продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому, прокурор посилався на наявність обґрунтованого обвинувачення щодо вчинення ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.186 КК України, за обставин, визначених в обвинувальному акті, а також на наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків та вчинити інше кримінальне правопорушення. На час розгляду клопотання вказані ризики не зменшилися та продовжують існувати.
У судовому засіданні захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_4 заперечувала проти продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_5 , а також заявила клопотання про зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, застосованого відносно ОСОБА_5 на запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання, із покладенням на нього обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України. В обґрунтування клопотання, захисник зазначила, що будь який із зібраних органом досудового розслідування доказів, ані окремо, ані у їхній сукупності не вказує на винуватість ОСОБА_5 в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні. ОСОБА_5 переховуватися від органів досудового розслідування та суду не має, ані здоров`я, ані бажання, оскільки сам зацікавлений у справедливому розгляді даного кримінального провадження, має місце постійного проживання за адресою: АДРЕСА_1 . У нього наявні серйозні проблеми зі здоров`ям: багато гриж, перебиті внутрішні органи та хребет, виразки на ногах. Також відсутній наведений у клопотанні ризик незаконного впливу на свідків, оскільки ОСОБА_5 з ними незнайомий, а тому вплинути на них неможливо. Також відсутній ризик вчинення іншого кримінального правопорушення, адже ОСОБА_5 не є схильним до вчинення кримінальних правопорушень. Також відсутній ризик знищити речові докази, адже телефон органом досудового розслідування повернуто ОСОБА_6 . Запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання із носінням електронним засобом контролю буде достатнім для виконання ОСОБА_5 покладених на нього процесуальних обов`язків. Разом із тим, участь ОСОБА_5 у судових засіданнях у режимі відеоконференції, ураховуючи, що він перебуває під вартою, перешкоджатиме його праву на захист, оскільки він погано чує. Таким чином, ОСОБА_5 не вчиняв інкримінованого йому кримінального правопорушення, перебуває під вартою майже три місяці, що у подальшому перешкоджатиме його праву на захист, а достатні підстави вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, відсутні.
Обвинувачений ОСОБА_5 у судовому засіданні клопотання свого захисника підтримав, заперечував проти продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, просив обрати відносно нього особисте зобов`язання. Також зазначив, що намірів переховуватись від суду не має, адже сам зацікавлений у справедливому розгляді кримінального провадження. Зі свідками особисто не знайомий та місце проживання останніх він не знає. Він має ряд хронічних захворювань.
Прокурор у судовому засіданні щодо клопотання захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_4 про зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на особисте зобов`язання заперечував.
Заслухавши думку сторін кримінального провадження, дослідивши клопотання і копії матеріалів, якими прокурор і захисник обґрунтовують доводи своїх клопотань, проаналізувавши наявні матеріали кримінального провадження, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув`язнення.
Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України. Метою запобіжного заходу у виді тримання під вартою є запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється особа.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, ухвалою слідчого судді Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 30.07.2026 року ОСОБА_5 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 25.09.2026 року з правом внесення застави у розмірі 133120,00 гривень. Ухвалою Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 07.09.2026 року продовжено відносно обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 05 листопада 2026 року включно із можливістю внесення застави у розмірі 133120,00 гривень.
Суд вважає, що з моменту взяття ОСОБА_5 під варту та до моменту вирішення вказаного питання, не змінилися обставини, які стали підставою для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та не змінилася обстановка, яка дає суду підстави вважати, що належну процесуальну поведінку обвинуваченого може забезпечити інший, більш м`який запобіжний захід.
Вирішуючи питання про доцільність продовження раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до обвинуваченого ОСОБА_5 , суд враховує дані про особу обвинуваченого, який неодружений, малолітніх та неповнолітніх дітей на утриманні не має, раніше неодноразово судимий, у тому числі за вчинення злочинів проти власності, судимість за які в установленому законом порядку не знята та не погашена.
Суд дійшов висновку, що наведені прокурором підстави для продовження строків тримання під вартою є належним чином обґрунтовані та мотивовані, ризики, які слугували підставою для обрання запобіжного заходу на даний час не зменшилися та продовжують існувати.
Так, ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь вірогідності, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності поза процесуальних дій зазначеної особи. Ухвалою слідчого судді при обранні запобіжного заходу була встановлена наявність існування ризиків можливого переховування ОСОБА_5 від органів досудового розслідування та суду, вчинення іншого кримінального правопорушення і незаконного впливу на свідків. Даних про їх усунення чи істотне зменшення стороною захисту не наведено.
Суд погоджується з доводами прокурора про продовження існування зазначених ризиків, виходячи з того, що, зокрема, інкриміноване ОСОБА_5 кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст.186 КК України, є тяжким злочином, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до десяти років. Наведена обставина у виді тяжкості покарання сама по собі може бути мотивом та підставою для обвинуваченого вчинити дії з метою переховування від суду для уникнення притягнення до кримінальної відповідальності. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
Разом з цим, суд зауважує, що кримінальний процесуальний закон не вимагає доказів того, що обвинувачений обов`язково здійснить відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснення у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Обраний відносно обвинуваченого запобіжний захід, з урахуванням його тривалості, не виходить за межі розумного строку, відповідає характеру та тяжкості діянь, які йому інкримінуються, кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу.
Будь-яких обставин, які б свідчили про те, що даний захід забезпечення кримінального провадження не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого судом, на даному етапі, не встановлено та стороною захисту не доведено.
На даний час ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які існували на час застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою, не зменшились та не перестали існувати. Суд вважає, що інші, більш м`які запобіжні заходи, є недостатніми для запобігання ризикам, встановленим ст. 177 КПК України.
Твердження захисника щодо відсутності та необґрунтованості ризиків, передбачених ст. 177 КПК України не знайшли свого підтвердження, адже ОСОБА_5 є особою, раніше неодноразово судимою, без наявних соціальних зв`язків і джерел доходу, які б були стримуючим чинником для вчинення нових кримінальних правопорушень. Також суд розглянув питання щодо стану здоров`я обвинуваченого, однак на противагу цьому суду не надано було документів, які б підтверджували неможливість ОСОБА_5 перебувати в місцях попереднього ув`язнення.
Розглядаючи можливість альтернативних запобіжних заходів, з урахуванням вищенаведених ознак, суд вважає їх такими, що не здатні забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого, тобто застосування більш м`яких запобіжних заходів, в тому числі особистого зобов`язання, до обвинуваченого на даний час неможливе, ризики, які виправдовують тримання його під вартою, не зменшились. Суд не вбачає підстав вважати, що інші, менш суворі запобіжні заходи, передбачені статтею 176 КПК України, здатні на цьому етапі забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого та відвернути зазначені ризики.
Згідно з ч. 3 ст. 183 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
З урахуванням наведеного, тяжкості інкримінованого ОСОБА_5 діяння, особи обвинуваченого, його віку та стану здоров`я, відсутності жодних медичних документів, які б могли підтвердити неможливість утримання обвинуваченого в слідчому ізоляторі, суд вважає за доцільне на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів та оцінених в сукупності з усіма обставинами, у тому числі визначеними ст.ст.177, 178, 183, 199, 315 КПК України, продовжити строк тримання під вартою обвинуваченому на 60 днів з продовженням визначеного альтернативного запобіжного заходу застави.
Разом з тим, у відповідності до ч. 3 ст. 183 КПК України обвинуваченому ОСОБА_5 слід визначити розмір застави, достатній для забезпечення виконання покладених на нього обов`язків.
Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Пунктом другим частиною п`ятою статті 182 КПК України регламентовано, що розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, визначається у таких межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Розмір застави щодо обвинуваченого ОСОБА_5 визначено у вигляді сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (133120,00 грн). Обвинувачений перебуває під вартою з 30.07.2026 року, тобто майже 3 місяці, проте заставу в такому розмірі не внесено. За таких обставин суд вважає, що визначений розмір застави виявився для обвинуваченого непомірним і фактично перетворив тримання під вартою на безальтернативний запобіжний захід, що не узгоджується зі статтею 29 Конституції України, статтею 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Визначення розміру застави має переслідувати реальну легітимну мету, а не мати формальний характер через неможливість реалізувати обвинуваченим право на її внесення.
Визначаючи розмір застави, суд враховує, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стимулюючим засобом, щоб відбити в особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини в кримінальному провадженні. Розмір застави повинен визначатися виходячи з особи обвинуваченого, його майнового стану, іншими словами, враховувати той факт, чи буде втрата забезпечення у випадку неявки обвинуваченого в суд достатнім стримуючим фактором для обвинуваченого, щоб не здійснити втечу.
З урахуванням наведеного, аналізуючи вимоги чинного кримінального процесуального законодавства, що регулює застосування інституту застави, повноваження суду у вирішенні цього питання при застосуванні даного запобіжного заходу як альтернативи триманню під вартою, обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_5 , його підвищену суспільну небезпеку, майновий стан обвинуваченого, інші дані про його особу, як того вимагають вимоги ч.4 ст.182 КПК України, та наявні ризики, передбачені ст.177 КПК України, суд вважає за необхідне зменшити розмір застави до 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 99840 (дев`яносто дев`ять тисяч вісімсот сорок) грн. 00 коп. Такий розмір, з одного боку, надає обвинуваченому або іншому заставодавцю реальну можливість внести заставу, а з іншого з урахуванням тяжкості обвинувачення та наявних ризиків є достатнім, щоб гарантувати належну процесуальну поведінку обвинуваченого.
Таким чином, у задоволенні клопотання захисника про зміну запобіжного заходу слід відмовити повністю, клопотання прокурора підлягає задоволенню, строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_5 слід продовжити, а визначений раніше розмір застави зменшити.
Керуючись ст.ст.1-29, 131-132, 176-178, 183, 193-194, 199, 331, 369-372, 376 КПК України, суд, -
У Х В А Л И В:
У задоволенні клопотання захисника про зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_5 відмовити повністю.
Клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_5 у кримінальному провадженні №12026082040001046 задовольнити повністю.
Продовжити відносно обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з утриманням у Державній установі «Дніпровська установа покарань (№4)» до 17 грудня 2026 року включно.
Продовжити щодо обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , визначений альтернативний запобіжний захід у вигляді застави.
ОСОБА_5 або заставодавець (інша фізична або юридична особа) мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб що складає 99840 (дев`яносто дев`ять тисяч вісімсот сорок) грн. 00 коп на депозитний рахунок місцевих загальних судів (отримувач платежу ТУ ДСАУ в Запорізькій області, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ: 26316700, рахунок №UA928201720355289002015001205, Державна казначейська служба України, м.Київ, МФО 820172, призначення платежу: застава за (вказати П.І.Б. особи, за яку вноситься застава); номер справи (провадження); суд, в якому розглядається справа).
У разі внесення вказаної застави на обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , покладаються наступні обов`язки, передбачені ст.194 КПК України, а саме:
1) не відлучатись із населеного пункту, в якому він проживає без дозволу суду;
2) повідомляти суд про зміну свого місця проживання, місця роботи;
3) прибувати до суду за першою вимогою.
Роз`яснити обвинуваченому ОСОБА_5 , що з моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави він вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави, а у разі невиконання покладених на нього обов`язків, застава звертається в дохід держави.
Виконання ухвали доручити начальнику Державної установи «Дніпровська установа покарань (№4)».
Ухвала підлягає негайному виконанню після її проголошення, подання апеляційної скарги не зупиняє її виконання.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п`яти днів з дня її оголошення до Запорізького апеляційного суду.
Суддя Комунарського районного суду
м.Запоріжжя ОСОБА_1
Судове рішення № 140766477, Комунарський районний суд м. Запоріжжя було прийнято 19.10.2026. Форма судочинства - Кримінальне, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні відомості про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити необхідні відомості.
Це рішення відноситься до справи № 333/9039/26. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа: