Вирок № 140766333, 20.10.2026, Заводський районний суд м. Запоріжжя

Заводський районний суд м. Запоріжжя

вул. Мирослава Симчича 65, м. Запоріжжя, 69106, тел.099-55-49-125 , inbox@zv.zp.court.gov.ua

Справа № 332/2352/24

Провадження №: 1-кп/332/79/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 жовтня 2026 р.м. ЗапоріжжяЗаводський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючої судді: ОСОБА_1 ,

за участю:

секретаря судового засідання: ОСОБА_2 ,

прокурорів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

захисника обвинуваченого адвоката: ОСОБА_6 ,

провівши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Заводського районного суду міста Запоріжжя судовий розгляд в порядку ч. 3 ст. 323 КПК України (in absentia) у кримінальному провадженні за № 22024080000000135 від 29.01.2024 за обвинуваченням:

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Верхня Криниця Василівського району Запорізької області, громадянина України, одруженого, який у період з 28.03.1991 по 08.09.1994 проходив службу в УМВС України в Запорізькій області, звільнений за порушення дисципліни з посади помічника чергового з обробки інформації на ЕОМ Василівського відділу дорожньої міліції ДАІ, в спеціальному званні - прапорщик міліції, офіційно непрацевлаштованого, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий, -

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України,

ВСТАНОВИВ:

1.Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.

Згідно з Конституцією України, Україна є суверенною і незалежною державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною. Незалежність України визнано значною кількістю держав світу, у тому числі 05.12.1991 Російською Федерацією.

За загальновідомими фактом, в порушення норм міжнародного права, приблизно о 5 годині 00 хвилин 24 лютого 2022 року підрозділи збройних сил та інших збройних формувань РФ на виконання наказів вищого військового та політичного керівництва РФ шляхом збройної агресії із застосуванням зброї, військової техніки та артилерії, з нанесенням ракетних та авіаційно-бомбових ударів по військовій та цивільній інфраструктурі, незаконно вторглись на територію Україну через державні кордони України в Донецькій, Запорізькій, Житомирській, Київській, Луганській, Сумській, Харківській, Херсонській та Чернігівській областях, та здійснили збройний напад на державні органи влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, військові частини, інші об`єкти військової та цивільної інфраструктури, які мають важливе народногосподарське та оборонне значення, після чого здійснили військову окупацію частини території України, в тому числі і Пологівського району Запорізької області, який був захоплений 26.02.2022.

Указом Президента України ОСОБА_8 від 24 лютого 2022 року № 64/2022, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки та оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» запроваджено воєнний стан на всій території України, який неодноразово був продовжений та діє на теперішній час.

Так, відповідно до положень ч. 1 ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15.04.2014 (в редакції від 07.05.2022, далі за текстом - Закон №1207- VII), тимчасово окупована російською федерацією територія України (далі - тимчасово окупована територія) є невід`ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Тимчасова окупація російською федерацією територій України, визначених частиною першою статті 3 цього Закону, незалежно від її тривалості, є незаконною і не створює для російської федерації жодних територіальних прав. За державою Україна, територіальними громадами сіл, селищ, міст, розташованих на тимчасово окупованій території, органами державної влади, органами місцевого самоврядування та іншими суб`єктами публічного права зберігається право власності, інші речові права на майно, у тому числі на нерухоме майно, включаючи земельні ділянки, що знаходиться на тимчасово окупованій території.

Порядок створення органів місцевого самоврядування, обрання сільських, селищних, міських голів, встановлюється Конституцією України, Законом України «Про місцеве самоврядування України» та іншими Законами та ґрунтується на основі загального, рівного, прямого виборчого права шляхом таємного голосування.

Тимчасово окупованою територією, відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 1-1 Закону №1207-VII, є частини території України, в межах яких збройні формування російської федерації та окупаційна адміністрація російської федерації встановили та здійснюють фактичний контроль або в межах яких збройні формування російської федерації встановили та здійснюють загальний контроль з метою встановлення окупаційної адміністрації російської федерації.

Починаючи з 10.03.2022 м. Василівка Василівського району Запорізької області тимчасово окуповане представниками збройних формувань держави- агресора Російської Федерації (наказ Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України № 309 від 22.12.2022 «Про затвердження Переліку територій на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією»), що у відповідності до вимог Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15.04.2014 (в редакції від 07.05.2022) є незаконним і не створює для Російської Федерації жодних територіальних прав.

Після остаточної військової окупації міста Василівка Василівського району Запорізької області, представниками збройних формувань Російської Федерації узурповано всі владні повноваження на тимчасово окупованій території громади, шляхом збройного захоплення адміністративних будівель органів державної влади та місцевого самоврядування, встановлення інституту військових комендатур, запровадження тотального контролю та жорсткого управління у всіх сферах життєдіяльності громади.

Продовжуючи встановлення тотального контролю та розповсюджуючи свою владу на захоплених військових шляхом територіях Василівського району Запорізької області, представники збройних формувань РФ, діючи за підтримки місцевих колаборантів, окупаційної адміністрації та інших лояльних до держави- агресора верств місцевого населення із числа діючих та колишніх співробітників правоохоронних органів України, створили на тимчасово окупованій території Запорізької області незаконний правоохоронний орган - Управління внутрішніх справ по м. Василівка і Василівському району Головного управління внутрішніх справ в Запорізькій області (мовою оригіналу «Управление внутренних дел по г. Васильевка и Васильевскому району Главного управления внутренних дел по Запорожской области») на захопленій матеріально-технічній базі ГУ НП в Запорізькій області, наділивши його всіма необхідними владними повноваженнями, необхідними для здійснення поліцейського контролю місцевого населення.

Починаючи з квітня 2022 (точна дата та час судом не встановлені), Управління внутрішніх справ по м. Василівка і Василівському району Головного управління внутрішніх справ в Запорізькій області (мовою оригіналу «Управление внутренних дел по г. Васильевка и Васильевскому району Главного управления внутренних дел по Запорожской области») очолила особа (обвинувальний акт відносно якого у кримінальному провадженні № 1202224300000334 від 28.04.2022 за ч.7 ст. 111-7 КК України перебуває на розгляді в Заводському районному суді м. Запоріжжя) під керівництвом якого почалося формування нового особового складу вказаного територіального підрозділу незаконного правоохоронного органу держави-агресора.

Далі у невстановлений судом час, але не пізніше жовтня 2022 року, громадянин України ОСОБА_7 , перебуваючи на території міста Василівка Василівської міської територіальної громади Василівського району Запорізької області, яке з 26.02.2022 та на час постановлення вироку є тимчасово окупованою територією представниками збройних формувань держави-агресора Російської Федерації (далі - зф держава-агресор РФ), діючи умисно, маючи відповідну освіту, фахові знання, управлінські навички та досвід роботи у правоохоронному органі понад 3 роки, діючи із власних корисливих мотивів та з метою підтримання окупаційної влади, встановленої збройними формуваннями російської федерації, маючи проросійські погляди та критичне ставлення до діючої законної влади в Україні, усвідомлюючи протиправність своїх дій прийняв пропозицію від невстановлених під час досудового розслідування та під час судового слідства осіб із числа представників окупаційної адміністрації Російської Федерації, відповідальних за правоохоронну діяльність на тимчасово окупованих територіях Запорізької області та добровільно зайняв посаду (мовою оригіналу): «Инспектор (дорожно-патрульной службы) ДПС» у незаконному правоохоронному органі - т.зв. Управлінні внутрішніх справ по м. Василівка і Василівському району Головного управління внутрішніх справ в Запорізькій області (мовою оригіналу «Управление внутренних дел по г. Васильевка и Васильевскому району Главного управления внутренних дел по Запорожской области»), створеному на тимчасово окупованій території міста Василівка Запорізької області, у спеціальному званні молодшого лейтенанта, створеному на тимчасово окупованій території міста Василівка Запорізької області за адресою: вул. Чекістів, буд. 9.

2. Стаття (частина статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнаний обвинувачений.

Своїми умисними діями ОСОБА_7 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 7 ст. 111-1 КК - а саме добровільне зайняття громадянином України посади в незаконних правоохоронних органах, створених на тимчасово окупованій території.

3. Позиція обвинуваченого.

Судовий розгляд у межах даного кримінального провадження здійснювався за відсутності обвинуваченого ОСОБА_7 (in absentia), який показань суду не надавав та з будь-якими клопотаннями до суду не звертався.

Враховуючи ті обставини, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України, знає про розпочате щодо нього кримінальне провадження і протягом тривалого часу переховується від органів досудового розслідування, а також, що досудове розслідування даного кримінального провадження здійснювалось у спеціальному провадженні, згідно ухвали слідчого судді Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 08.04.2024 року (т. 1 а.п. 93-94), то виходячи зі змісту ухвали Заводського районного суду м. Запоріжжя від 30.07.2024 року було прийнято рішення про здійснення спеціального судового провадження у даному кримінальному провадженні (т. 1 а.п. 127-128) і, відповідно, судовий розгляд проводився за відсутності обвинуваченого.

У зв`язку з цим обвинуваченого ОСОБА_7 не було допитано судом в якості обвинуваченого по суті пред`явленого йому обвинувачення.

Відповідно до ч. 2 ст. 7 КПК України зміст та форма кримінального провадження за відсутності підозрюваного або обвинуваченого (in absentia) повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, зазначеним у частині першій цієї статті, з урахуванням особливостей, встановлених законом.

Отже, кримінальне провадження за відсутності обвинуваченого повинно відповідати, у тому числі таким загальним засадам судочинства, як законність, рівність перед законом і судом, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, тощо (п.п. 2, 3, 10 ч. 1 ст. 7 КПК України).

Суть принципу законності відповідно до ч. 1 ст. 9 КПК України, крім іншого, полягає у тому, що під час кримінального провадження суд, прокурор та слідчий зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 10 КПК України, суть принципу рівності перед законом і судом полягає у тому, що не може бути привілеїв чи обмежень у процесуальних правах, передбачених цим Кодексом, за будь-якими ознаками, у тому числі за політичними переконаннями.

Зважаючи на специфіку спеціального судового провадження (ч. 3 ст. 323 КПК України), суд, зберігаючи неупередженість та безсторонність, надає особливого значення охороні прав та законних інтересів обвинуваченого як учасника кримінального провадження, яке відбувається за його відсутності, забезпеченню повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб до обвинуваченого була застосована належна правова процедура в контексті приписів ст. 2 КПК України з дотриманням всіх загальних засад кримінального провадження з урахуванням особливостей, встановлених виключно законом. Ці особливості вимагають від суду прискіпливої оцінки кожного поданого доказу обвинувачення, відтак поріг вимогливості до доказування у даному випадку має бути підвищений.

Аналіз наявних в матеріалах справи численних документів на підтвердження завчасних належних викликів ОСОБА_7 до слідчого (прокурора), направлених йому повідомлень з приводу його прав та обов`язків, оголошеної підозри, висунутого обвинувачення та руху спеціального судового провадження свідчить про те, що він мав підстави усвідомлювати, що проти нього розпочато кримінальне провадження, він отримав чи мав би отримати оголошену підозру, відповідні виклики та пред`явлене обвинувачення, мав можливість бути обізнаним із усіма своїми правами, в тому числі, на захист та доступ до правосуддя.

Відтак, держава Україна під контролем сторони захисту та суду використала всі можливості для того, щоб обвинувачений мав право під час судового провадження як мінімум на такі гарантії: а) бути терміново і докладно повідомлена мовою, яку він розуміє, про характер і підставу обвинувачення; б) мати достатній час і можливості для підготовки свого захисту, обрати самим захисника; в) бути засудженим в його присутності і захищати себе особисто або за посередництвом обраного ним захисника, бути повідомленим про це право і мати призначеного йому захисника безплатно.

Така ситуація узгоджується із взятими на себе зобов`язаннями, яких повинна дотримуватися держава Україна з тим, щоб забезпечити реальне використання права, яке гарантується статтею 6 Європейської Конвенції з прав людини та ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права.

Вказані висновки ґрунтуються і на правовій позиції Європейського суду з прав людини (напр., справа «Колоцца проти Італії» від 12 лютого 1985 року, «Шомоді проти Італії» від 18 травня 2004 року та ін.), за якою суд при розгляді справи в порядку спеціального судового провадження зобов`язаний обґрунтувати чи були здійсненні всі можливі, передбачені законом заходи, щодо дотримання прав обвинуваченого на захист та доступ до правосуддя.

Так, у рішеннях ЄСПЛ у справах «Колоцца проти Італії» від 12 лютого 1985 року; «F.C.B. проти Італії» від 28 серпня 1991 року; «Т. проти Італії» від 12 жовтня 1992 року; «Пуатрімоль проти Франції» від 23 листопада 1993 року; «Кромбах проти Франції» від 13 лютого 2001 року; «Меденіца проти Швейцарії» від 14 червня 2001 року; «Шомоді проти Італії» від 18 травня 2004 року; «Да Лус Домінгеш Ферейра проти Бельгії» від 24 травня 2007 року висвітлено пункт про здійснення судового провадження за відсутності обвинуваченого в аспекті вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка закріплює право кожного на справедливий суд, коли немає підстав вважати, що обвинувачений не був належно повідомлений про розпочате щодо нього судове провадження; якщо він згодом може домогтися ухвалення нового судового рішення за його участі, в якому містилася б оцінка обґрунтованості висунутих проти нього обвинувачень, а також під час дотримання інших гарантій його конвенціальних прав. Це свідчить про те, що здійснення судового провадження за відсутності обвинуваченого не суперечить вимогам цього нормативно-правового акту міжнародного значення.

Натомість, ОСОБА_7 скористався своїми правами на власний розсуд за відсутності будь-яких перешкод для їх реалізації на території України.

Таким чином, ОСОБА_7 , в силу п. 3 ч. 3 ст. 323 КПК України, обізнаний, тобто повинен був знати, що стосовно нього розпочато кримінальне провадження, винесено повідомлення про підозру та обвинувальний акт спрямовано до суду, втім до слідчого та до суду жодного разу не з`явився. Про причини неявки суду не повідомив, можливістю взяти участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду не скористався.

Суд вважає, що наявні у справі документи свідчать про відмову ОСОБА_7 , який повинен знати про розпочате кримінальне провадження, від здійснення свого права предстати перед українським судом за діяння вчинені на території суверенної України, юрисдикцію якої над собою не визнає, та захищати себе безпосередньо в такому суді, а так само свідчать про його наміри ухилитися від зустрічі з правосуддям держави Україна. Ухилення обвинуваченого від правосуддя суд оцінює як реалізацію останнім його невід`ємного права на свободу від самозвинувачення чи самовикриття (п/п. «g» п. 3 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, ст. 63 Конституції України), як одну з ключових гарантій презумпції невинуватості.

Крім того, інтереси обвинуваченого ОСОБА_7 в судовому процесі належно і якісно були представлені захисником ОСОБА_6 , яка була забезпечена державою з Південно-Східного міжрегіонального центру з надання безоплатної правничої допомоги.

Отже, судом виконаний обов`язок щодо вжиття усіх заходів, необхідних для забезпечення обвинуваченому у колабораційній діяльності ОСОБА_7 , права на кваліфікований захист, у тому числі і призначення захисника, який би надавав практичну юридичну допомогу ефективно, оскільки такий захист не може бути ілюзорним заради «видимості судового процесу», що є одним із основоположних елементів справедливого розгляду, на що неодноразово наголошував і наголошує у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини.

Позиція сторони захисту.

Так, захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_6 у судовому засіданні зазначила, що з обвинуваченим ОСОБА_7 не була узгоджена позиція захисту, у неї не було конфіденційної бесіди. Водночас, вважає, що у справі відсутні докази, що обвинувачений ОСОБА_7 обізнаний про наявність стосовно нього порушеного кримінального провадження. Вона не заперечує, що письмові докази, можливо, і свідчать про те, що ОСОБА_7 обіймав певну посаду, однак стороною обвинувачення не доведена добровільність зайняття такої посади. З урахуванням наведеного просила постановити виправдувальний вирок за відсутність складу злочину.

4. Докази на підтвердження встановлених судом обставин вчинення кримінального правопорушення.

Судом встановлено, що ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Верхня Криниця Василівського району Запорізької області, документований паспортом громадянина України серії НОМЕР_1 , є громадянином України, що підтверджується інформацією про особу Державної міграційної служби України (т. 2 а.п. 132).

Отже, обвинувачений ОСОБА_7 є суб`єктом кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України.

Також судом приймається до уваги, що загальновідомими обставинами є те, що 24.02.2022 збройні сили рф вторглись на визнану міжнародним співтовариством територію Україну через державні кордони України в Донецькій, Запорізькій, Житомирській, Київській, Луганській, Сумській, Харківській, Херсонській та Чернігівській областях, та здійснили збройний напад на державні органи влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, військові частини, інші об`єкти військової та цивільної інфраструктури, які мають важливе народногосподарське та оборонне значення, після чого здійснили військову окупацію частини території України, в тому числі і Василівського району Запорізької області.

24.02.2022 Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», у зв`язку з військовою агресією рф проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено введення в Україні воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, в подальшому дія якого неодноразово продовжувалась, і який продовжує існувати станом на час ухвалення цього вироку.

Відповідно до положень частини 1 статті 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15.04.2014 (в редакції від 07.05.2022, далі за текстом - Закон № 1207-VII), тимчасово окупована рф територія України є невід`ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Тимчасово окупованою територією, відповідно до пункту 7 частини 1 статті 1-1 Закону № 1207-VII, є частини території України, в межах яких збройні формування та окупаційна адміністрація рф встановили та здійснюють фактичний контроль або в межах яких збройні формування рф встановили та здійснюють загальний контроль з метою встановлення окупаційної адміністрації рф.

Тимчасова окупація рф територій України, визначених частиною першою статті 3 цього Закону, незалежно від її тривалості, є незаконною і не створює для рф жодних територіальних прав.

Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25.04.2022 № 75 «Про затвердження Переліку територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) станом на 12 серпня 2022 року», Василівська міська територіальна громада Василівського району Запорізької області внесена до вказаного переліку територіальних громад, розташованих в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) та перебувала у ньому протягом всього періоду чинності вказаного наказу, який втратив чинність на підставі Наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій № 309 від 22.12.2022.

Наказ Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій № 309 від 22.12.2022 втратив чинність на підставі наказу Міністерства розвитку громад та територій України № 376 від 28.02.2025.

Відповідно до нині діючого наказу Міністерства розвитку громад та територій України № 376 від 28.02.2025 Василівська міська територіальна громада також віднесена до тимчасово окупованих територій України.

Дослідивши матеріали кримінального провадження, надані прокурором під час судового розгляду, суд вважає, що вина ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України, повністю підтверджується такими доказами:

- показами свідка ОСОБА_9 , який суду повідомив, що він особисто із ОСОБА_7 не знайомий. Він проживав у місті Василівка, а ОСОБА_7 знає як мешканця с. Попове або с. Верхня Криниця. Свідок покинув окуповану територію 20.05.2022. Вже, коли він був на підконтрольній території (з травня 2022 року по січень 2023 року) він спілкувався зі своїм другом ОСОБА_10 , який розповів йому, що коли ОСОБА_11 хотів проїхати на мотоциклі пропускний пункт на виїзді з м. Василівка, так звана « ОСОБА_12 », його зупинив ОСОБА_7 , який спитав його, чому він їде без шолома. ОСОБА_13 представився, він був одягнений по формі. Йому не відомі факти примису до співпраці з окупаційною владою. На досудовому слідстві з ним проводили упізнання за фотознімками, під час якого він упізнав ОСОБА_7 за зовнішністю, також зазначив, що останній був невисокого зросту, віком приблизно 60 років.

Від виклику та допиту інших свідків прокурор відмовився у судовому засіданні через неможливість встановлення їх місця перебування та доставки до суду.

Разом з тим, у судовому засіданні з урахуванням приписів ч. 11 ст. 615 КПК України був досліджений протокол допиту свідка ОСОБА_14 від 07.12.2023.

Так, під час допиту свідка ОСОБА_14 , що було зафіксовано та записано на відеозапис, останній повідомив, що м. Василівку було окуповано 25.02.2022. А 17.04.2022 до нього додому прийшли з обшуком, під час обшуку нічого не забрали. Серед місцевих мешканців знає, що ОСОБА_7 почав працювати на окупаційну владу у поліції. Бачив його у місті у військові формі зеленого кольору з піксельним малюнком. У ОСОБА_7 був автомат.

Покази допитаного у судовому засіданні свідка логічні, послідовні, тому сумнівів у суду не викликають. У суду не має підстав сумніватися в достовірності показів свідка, який приводився до присяги. Крім того, зазначені покази відповідають показанням свідка ОСОБА_14 та письмовим доказам, наданим стороною обвинувачення на підтвердження провини обвинуваченого, що досліджені судом у судовому засіданні, тому на підставі ч. 2 ст. 97 КПК України суд визнає такі показання допустимим доказом.

Так, під час судового засідання за клопотанням сторони обвинувачення були досліджені наступні письмові докази:

- протокол огляду від 11.01.2024 року, об`єктом якого є Інтернет сайт «Федеральная налоговая служба россии» за посиланням: «https://www.nalog.gov.ru/rn77/». В процесі огляду даного сайту було здійснено перехід на вкладку з заголовком « ІНФОРМАЦІЯ_2 », де було відкрито вкладку за електронною адресою: «https://www.nalog.gov.ru/rn77/about_fts/el_usl/», де в розділі «Сведения из реестров» підрозділ «Предоставление сведений из ЕГРЮЛ/ЕГРИП в електронном виде», здійснено перехід на вкладку за електронною адресою: «https://egrul.nalog.ru/index.html», де виявлено головну сторінку сайту «Предоставление сведений из ЕГРЮЛ/УГРИП в електронном виде». В процесі подальшого огляду у панелі навігації з назвою «Поисковый запрос», введено ідентифікатор «ОТДЕЛ МИНИСТЕРСТВА ВНУТРЕННИХ ДЕЛ РОССИЙСКОЙ ФЕДЕРАЦИИ «ВАСИЛЬЕВСКИЙ», за результатами пошуку знайдено інформацію (мовою оригіналу): 271601, РОССИЯ, ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , Д. 9, ОГРН:1239000003989, Дата присвоения ОГРН: 21.02.2023, ИНН: 9001016970, КПП: 900101001, НАЧАЛЬНИК: ОСОБА_19 .

До вказаного протоколу додано (мовою оригіналу): «Выписку из Единого государственного реестра юридических лиц» от 11.01.2024 № ЮЭ9965-24-2829825, которая содержит сведения о юридическом лице ОТДЕЛ МИНИСТЕРСТВА ВНУТРЕННИХ ДЕЛ РОССИЙСКОЙ ФЕДЕРАЦИИ «ВАСИЛЬЕВСКИЙ» (т. 1 а.с. 179-192);

- протокол огляду від 11.01.2024 року, об`єктом якого послугував Інтернет сайт «Федеральная налоговая служба россии» за посиланням: «https://www.nalog.gov.ru/rn77/». В процесі подальшого огляду сайту було здійснено перехід на вкладку із заголовком «Сервисы и госуслуги», де було відкрито вкладку за електронною адресою: «https://www.nalog.gov.ru/rn77/about_fts/el_usl/», де в розділі «Сведения из реестров» підрозділ «Предоставление сведений из ЕГРЮЛ/ЕГРИП в електронном виде», здійснено перехід на вкладку за електронною адресою: «https://egrul.nalog.ru/index.html», де виявлено головну сторінку сайту «Предоставление сведений из ЕГРЮЛ/УГРИП в електронном виде». В процесі подальшого огляду у панелі навігації з назвою «Поисковый запрос», введено ідентифікатор «УПРАВЛЕНИЕ ВНУТРЕННИХ ДЕЛ ПО ГОРОДУ ВАСИЛЬЕВКА И ВАСИЛЬЕВСКОМУ РАЙОНУ ГЛАВНОГО УПРАВЛЕНИЯ ВНУТРЕННИХ ДЕЛ ПО ЗАПОРОЖСКОЙ ОБЛАСТИ», за результатами пошуку знайдено інформацію (мовою оригіналу): 71601, РОССИЯ, ЗАПОРОЖСКАЯ ОБЛ., ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ЛЕНИНА УЛ., Д. 10, ОГРН: 1229000020435, Дата присвоения ОГРН: 22.12.2022, ИНН: 9001011876, КПП: 900101001, ПРЕДСЕДАТЕЛЬ ЛИКВИДАЦИОННОЙ КОМИССИИ: ОСОБА_20 , Дата прекращения деятельности: 24.11.2023, Сведения о номерах юридического лица на день принятия в Российскую Федерацию: 15, 4022008990

До вказаного протоколу додано (мовою оригіналу): «Выписку из Единого государственного реестра юридических лиц» от 11.01.2024 № ЮЭ9965-24-2758060, которая содержит сведения о юридическом лице «УПРАВЛЕНИЕ ВНУТРЕННИХ ДЕЛ ПО ГОРОДУ ВАСИЛЬЕВКА И ВАСИЛЬЕВСКОМУ РАЙОНУ ГЛАВНОГО УПРАВЛЕНИЯ ВНУТРЕННИХ ДЕЛ ПО ЗАПОРОЖСКОЙ ОБЛАСТИ» (т. 1 а.п. 193-209);

- протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 29.11.2023 за участю свідка ОСОБА_9 , який після огляду фотокарток, заявив, що впізнає особу під № 3, як громадянина ОСОБА_7 (т. 1 а.п. 210-213);

- протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 28.11.2023 за участю свідка ОСОБА_21 , який після огляду фотокарток, заявив, що впізнає особу під № 3, як особу, яку бачив у приміщенні районного відділу поліції м. Василівка (т. 1 а.п. 214-217);

- протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 27.11.2023 за участю свідка ОСОБА_22 , який після огляду фотокарток, заявив, що впізнає особу під № 3, як ОСОБА_7 (т. 1 а.п. 218-221);

- протокол огляду від 12.01.2024, об`єктом якого є інформація, розміщена в публікаціях на інформаційному каналі, створеному у системі миттєвого обміну повідомленнями (месенджері) «Telegram» під назвою: «Зрадники (Запорізька обл.)», де було здійснено перехід на публікацію від 18.09.2022 15 година 53 хвилини. Вказана публікація складається із фотографій та текстового повідомлення наступного змісту (мовою оригіналу): «!! ОСОБА_23 , Василівський р.н, Запорізька область. Бережний Геннадій. Зустрічав орків з хлібом сіллю і водярою. Їздить на машині з ганчіркою триколором. Здав в селі ТРО та тих хто був в АТО...» (т. 1 а.п. 222-226);

- протокол про результати проведення негласної слідчої (розшукової) дії (зняття інформації з електронних інформаційних систем) від 17.05.2023 року, здійсненої на підставі ухвали слідчого судді Запорізького апеляційного суду від 03.05.2023 року (т. 2 а.п. 1-59);

- протокол огляду від 05.04.2024, предметом якого є копія флеш носія (microSD) реєстр. №55/623т від 13.09.2022. Після запуску флеш носія, було виявлено, крім іншого, чат «РУВД». В ході огляду чату «РУВД», виявлено текстовий документ з назвою «ГРАФІК 31.12.2022». Відкривши виявлений документ, встановлено, що графік адресований співробітникам незаконного правоохоронного органу, створеного на тимчасово окупованій території Запорізької області (мовою оригіналу) «УВД по г. Васильевка и Васильевскому району».

З виявленого текстового документу встановлено, що ОСОБА_7 , в період з 08 год. 00 хв. 31.12.2022 по 19 год. 00 хв. 31.12.2022 року був задіяний до охорони громадського порядку 31.12.2022 в складі наряду ДПС на тимчасово окупованої території м. Василівка Запорізької області безпеки (т. 2 а.п. 62-68);

- протокол за результатами проведеної негласної слідчої (розшукової) дії зняття інформації з електронних інформаційних систем від 15.12.2023 року, здійсненої на підставі ухвали слідчого судді Запорізького апеляційного суду від 14.12.2023 року (т. 2 а.п. 77-112);

- протокол огляду від 04.04.2024 предметом якого є копія носія інформації (оптичний DVD-R диск) №59/14/413т від 15.12.2023. Після запуску вказаного оптичного DVD-R диску, серед інших чатів у мобільному додатку «Telegram» було виявлено листування з профілем (обліковим записом ) на ім`я « ОСОБА_24 », зареєстрований на номер мобільного телефону: НОМЕР_2 та виявлено текстовий документ у форматі «Microsoft Exel (.xlsx)» з назвою: ОМВД ОСОБА_25 на 29.05.2023r.xlsx», на 2 сторінках, розміром 18 КБ, з заголовком мовою оригіналу): Информация сотрудников ОМВД России " Васильевский".

Відкривши виявлений текстовий документ у форматі «Microsoft Exel (.xlsx)» з назвою: « ОСОБА_26 на 29.05.2023r.xlsx» встановлено, що громадянин України ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зайняв посаду (мовою оригіналу) «Инспектор дорожно-патрульной службы) у незаконному правоохоронному органі - т.зв. відділу Міністерства внутрішніх справ Російської Федерації «Василівський» (мовою оригіналу «Отдел Министерства внутренних дел Российской Федерации Васильевский), створеному на тимчасово окупованій території міста Василівка Василівської міської територіальної громади Василівського району Запорізької області.

Серед інших чатів також було виявлено:

- 01.11.2022 текстовий документ у форматі «Microsoft Exel (xlsx)» з назвою: Реестр_Персон_учет_Васильевка октябрь_2022. ОБЩАЯ.хlsх», із значенням отримання ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт НОМЕР_3 , заробітної плати у розмірі: 74419,65 (т. 2 а.п. 113-121).

Також, під час судового розгляду було досліджено інші процесуальні документи:

- витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань № 22024080000000135 від 29.01.2024 за правовою кваліфікацією кримінального правопорушення за ч. 7 ст. 111-1 КК України (т. 1 а.п. 53);

- постанова про виділення матеріалів досудового розслідування від 29.01.2024, відповідно до якої було вділено з матеріалів досудового розслідування кримінального провадження №22023080000001831 від 14.11.2023 матеріали досудового розслідування за епізодом вчинення ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України в окреме провадження № 22024080000000135 (т. 1 а.п. 54-55);

- витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань № 22023080000001831 від 14.11.2023 за правовою кваліфікацією кримінального правопорушення за ч. 7 ст. 111-1 КК України (т. 1 а.п. 56);

- повідомлення про підозру ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого за ч. 7 ст. 111-1 КК України від 19.01.2024 (т. 1 а.п. 57-60);

- постанова про доручення на призначення адвоката для здійснення захисту за призначенням та доручення для надання безоплатної вторинної правової допомоги особі у кримінальному провадженні, згідно до якого адвоката ОСОБА_6 призначено захисником обвинуваченого ОСОБА_7 (т. 1 а.п. 81-82);

- постанова про оголошення ОСОБА_7 у розшук підозрюваного та зупинення досудового розслідування у кримінальному провадженні від 30.01.2024 (т. 1 а.п. 83-85);

- клопотання про здійснення спеціального досудового розслідування від 03.04.2024 (т. 1 а.п. 88-92);

- ухвала слідчого судді Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 08.04.2024 про надання дозволу на здійснення спеціального досудового розслідування у кримінальному провадженні № 22024080000000135, внесеному до ЄРДР 29.01.2024 відносно ОСОБА_7 за ч. 7 ст. 111-1 КК України (т. 1 а.п. 93-94);

- постанова про створення групи слідчих, яким доручено проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 22023080000001831 від 14.11.2023 (т. 1 а.п. 173-174);

- постанова про створення групи слідчих, яким доручено проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 22024080000000135 від 29.01.2024 (т. 1 а.п. 175-176);

- постанова про призначення групи прокурорів у кримінальному провадженні № 22024080000000135 від 31.01.2024 (т. 1 а.п. 177-178);

- клопотання про дозвіл на проведення негласної слідчої (розшукової) дії від 02.05.2023 року (т. 1 а.п. 227-230);

- ухвала слідчого судді Запорізького апеляційного суду від 03.05.2023, якою надано дозвіл на проведення негласних слідчих (розшукових) дій відносно громадянина України ОСОБА_27 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , а саме: аудіо-, відео контролю особи ОСОБА_27 з використанням відеозапису, фотографування, спеціальних технічних засобів для спостереження строком на 15 днів (т. 1 а.п. 231-233);

- постанова про доручення проведення негласних слідчих (розшукових дій від 03.05.2023 (т. 1 а.п. 233-235);

- ухвала слідчого судді Запорізького апеляційного від 04.04.2024 про надання дозволу на використання у кримінальному провадженні № 22024080000000135 від 29.01.2024 за підозрою ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст.111-1 КК України, інформації, яка міститься у протоколі про результати зняття інформації з електронних інформаційних систем № 55/2-3473т від 17.05.2023 з додатками до нього, отриманих і складених у рамках досудового розслідування кримінального провадження № 22022080000000102 від 29.03.2022 (т. 2 а.п. 60-61);

- клопотання про дозвіл на проведення негласної слідчої (розшукової) дії від 11.12.2023 року (т. 2 а.п. 69-72);

- ухвала слідчого судді Запорізького апеляційного суду від 14.12.2023, якою надано дозвіл на проведення негласної слідчої (розшукової) дії, пов`язаної з втручанням у приватне спілкування: зняття інформації з електронних інформаційних систем відомостей з мобільного телефону з абонентським номером НОМЕР_4 , на який зареєстровано облікові записи у месенджерах «Telegram», «WhatsApp» та «Viber», які використовує ОСОБА_28 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , строком на 10 днів (т. 2 а.п. 73-74);

- ухвала слідчого судді Запорізького апеляційного від 04.04.2024 про надання дозволу на використання у кримінальному провадженні № 22024080000000135 від 29.01.2024 за підозрою ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст.111-1 КК України, інформації, яка міститься у протоколі про результати зняття інформації з електронних інформаційних систем № 59/14/1057т від 15.12.2023 з додатками до нього, отриманих і складених у рамках проведення досудового розслідування кримінального провадження № 22023080000001831 від 14.11.2023 (т. 2 а.п. 75-76);

- ухвала слідчого судді Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 10.04.2024, відповідно до якої відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою (т. 2 а.п. 122-124);

- ухвала слідчого судді Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 10.04.2024, відповідно до якої було накладено арешт на майно, яке належить ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (т. 2 а.п. 125-126).

Судом досліджені докази, що характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно яким встановлено наступне:

- виходячи з вимоги № 59/14/11490нт від 29.12.2023 року, ОСОБА_7 є раніше не судимою особою (т. 2 а.п. 131);

- за даними послужного списку ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 проходив службу в УМВС України в Запорізькій області в період з 28.03.1991 по 08.09.1994. Звільнений за порушення дисципліни з посади помічника чергового з обробки інформації на ЕОМ Василівського відділу дорожньої міліції ДАІ, в спеціальному званні - прапорщик міліції (т. 2 а.п. 134-140);

- за даними КНП «Обласний клінічний заклад з надання психіатричної допомоги» ЗМР, під наглядом лікаря нарколога не перебуває, за медичною допомогою не звертався (т. 2 а.п. 141);

- за даними з Державного реєстру актів цивільного стану громадян по місту Запоріжжю та Запорізької області, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 одружений. Має повнолітню доньку: ОСОБА_29 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . Інших актових записів відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 не виявлено (т. 2 а.п. 142);

5. Висновок суду щодо винуватості обвинуваченого.

Отже, розглянувши кримінальне провадження з дотриманням положень ч. 1 ст. 337 КПК України, в межах висунутого обвинувачення, суд, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, оцінивши кожний доказ, наданий стороною обвинувачення, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, вважає зазначені докази належними, допустимими, достовірними та в сукупності достатніми для прийняття рішення про винуватість обвинуваченого ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України, поза розумним сумнівом.

Суд відхиляє доводи захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_6 щодо відсутності доказів, на підтвердження добровільності зайняття посади у створеному окупаційної владою правоохоронному органі, і як наслідок наявність вини ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого злочину, виходячи з наступного.

За загально відомою інформацією з лютого до вересня 2022 року між Україною та тимчасово окупованими територіями діяв так званий «зелений коридор», через який усі громадяни та мешканці, у тому числі, м. Василівка та Василівського району могли вільно пересуватися, будь-яких спроб залишити тимчасово окуповану територію ОСОБА_7 не робив.

Під час допиту свідок ОСОБА_14 підтвердив, що вони бачив ОСОБА_7 в формі поліцейського рф при виконанні обов`язків.

Під час вивчення матеріалів кримінального провадження не виявлено даних, які б давали підстави вважати, що свідок з будь-яких причин обмовив чи міг обмовити ОСОБА_7 в інкримінованому йому злочині.

Фактичні дані, що містяться у протоколах оглядів телеграм-каналів, сторінок Інтернет мережі, які з урахуванням відсутності доказів, що підривають довіру до них, узгоджуються із встановленими судом обставинами вчинення кримінального правопорушення.

Проведення огляду інформації, яка містилася у відкритому доступі, його хід і результати фіксувалися у відповідному протоколі огляду. Під час його проведення відображалась хронологічна послідовність зберігання інформації та доказів, а також з метою встановлення належної системи цифрового збереження, була виготовлена доказова копія електронного документа, яка була збережена на окремий носій інформації, який, в свою чергу, долучений до матеріалів кримінального провадження.

Дані з відкритих джерел узгоджуються із показами свідків, а також із інформацією, отриманою за результатами проведених негласних слідчих (розшукових) дій.

Суд вважає, що обвинувачений усвідомлював факт окупації та агресії з боку Російської Федерації, створення окупаційною владою незаконних органів, зайняття посади у незаконному органі, створеному на тимчасово окупованій території здійснював свідомо, умисно, добровільно за власним волевиявленням.

У матеріалах провадження відсутні об`єктивні дані, які б давали обґрунтовані підстави вважати, що ОСОБА_7 діяв не добровільно, виконував обов`язки під психічним впливом та фізичним примусом, та дії були необхідними для усунення небезпеки, що безпосередньо загрожувала йому чи іншим особам, або інтересам держави.

Судом не встановлено доказів, на яких ґрунтується доказування вини обвинуваченого ОСОБА_7 , які були б отримані внаслідок істотного порушення прав і свобод людини, та не встановлено підстав, які б призвели до визнання їх недопустимими.

За таких обставин, суд доходить висновку, що обвинувачення є доведеним та кваліфікує дії ОСОБА_7 за ч. 7 ст. 111-1 КК України, як добровільне зайняття громадянином України посади в незаконних правоохоронних органах, створених на тимчасово окупованій території.

6. Обставини, які пом`якшують або обтяжують покарання.

Обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання ОСОБА_7 , судом не встановлено.

Посилання прокурора на наявність обтяжуючої обставини, а саме - вчинення злочину з використанням умов воєнного стану, суд відхиляє, оскільки вказана обставина не була встановлена під час досудового слідства. Натомість, відповідно до частини першої ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею.

7. Мотиви призначення судом покарання.

Вирішуючи питання про обрання обвинуваченому ОСОБА_7 виду та міри покарання, суд відповідно до ст. ст. 50, 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують його покарання.

Так, відповідно до ч. 6 ст. 12 КК України, ОСОБА_7 вчинив кримінальне правопорушення, яке відноситься до особливо тяжкого злочину. Виходячи з даних про особу обвинуваченого, останній під наглядом у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, розлучений, має на утриманні неповнолітніх або малолітніх дітей не має.

Отже, враховуючи фактичні обставини справи, ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, його суспільне значення, дані про особу обвинуваченого, відсутність обставин, які пом`якшують або обтяжують його покарання, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_7 , основне покарання у вигляді позбавлення волі в межах передбачених санкцією відповідної частини статті, яка передбачає відповідальність за вчинене ним правопорушення.

Санкцією ч. 7 ст. 111-1 КК України передбачено додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, яке є обов`язковим.

Враховуючи, що ОСОБА_7 вчинив злочин, об`єктом якого є основи національної безпеки України, своїми діями фактично допомагав державі-агресору створити незаконний правоохоронний орган, зайнявши і виконуючи функції працівника такого органу, тобто фактично вчинив злочин проти незалежності, суверенітету та територіальної цілісності держави, а тому слід призначити останньому додаткове покарання у вигляді позбавлення права обіймати посади в будь-які посади у правоохоронних органах, органах державної влади та місцевого самоврядування, у державних та комунальних підприємствах, установах, а також організаціях, що надають публічні послуги в межах санкції ч. 7 ст. 111-1 КК України.

Строк додаткового покарання слід обчислювати, відповідно до ч. 3 ст. 55 КК України, з моменту відбуття основного покарання.

Крім того, санкцією ч. 7 ст. 111-1 КК України передбачено додаткове покарання у виді конфіскації майна, яке не є обов`язковим і може не призначатися судом.

Разом з тим, відповідно до ст. 59 КК України конфіскація майна встановлюється за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини, а також за злочини проти основ національної безпеки України та громадської безпеки незалежно від ступеня їх тяжкості і може бути призначена лише у випадках, спеціально передбачених в Особливій частині цього Кодексу.

Згідно з частиною першою наведеної статті КК України, покарання у виді конфіскації майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого.

Враховуючи, що ОСОБА_7 вчинив суспільно-небезпечне кримінальне діяння у сфері злочинів проти основ Національної безпеки України, суд вважає необхідним призначити йому додаткове покарання у вигляді конфіскації усього належного на праві приватної власності майна.

Призначення обвинуваченому такого покарання буде справедливим, співмірним і достатнім для його виправлення, кари та запобігання вчинення нових злочинів як самим обвинуваченим, так і іншими особами, а також буде відповідати таким принципам Європейської конвенції з захисту прав людини і основоположних свобод як пропорційність обмеження прав людини, легітимна мета та невідворотність покарання.

8. Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.

Ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 10.04.2024 обвинуваченому ОСОБА_7 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Отже, до набрання вироком законної сили, запобіжний захід слід залишити без змін.

Водночас оскільки суд дійшов висновку про призначення ОСОБА_7 покарання у вигляді позбавлення волі, то строк відбування ним покарання слід рахувати з часу фактичного затримання.

Відповідно до ч. 4 ст. 174 КПК України, суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна.

Ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 10.04.2024 було накладено арешт на майно ОСОБА_7 .

З огляду на те, що суд дійшов висновку про призначення ОСОБА_7 покарання з конфіскацією майна, то підстави для скасування арешту з майна засудженого відсутні.

Цивільний позов не заявлявся, процесуальні витрати по справі відсутні, речові докази відсутні.

Керуючись ст. ст. 50, 52 ч. 2, 65-67, ст. 111-1 ч. 7 КК України, ст. ст. 297-1, 323, 369-371, 374, 376, 395 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України, та призначити йому покарання у вигляді 13 (тринадцять) років позбавлення волі з позбавленням права обіймати будь-які посади у правоохоронних органах, органах державної влади та місцевого самоврядування, у державних та комунальних підприємствах, установах, а також організаціях, що надають публічні послуги на 15 (п`ятнадцять) років, з конфіскацією всього належного йому на праві власності майна.

До набрання вироком законної сили запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, обраний відносно ОСОБА_7 , - залишити без змін.

Строк відбування покарання ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рахувати з моменту фактичного його затримання.

Строк додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати будь-які посади у правоохоронних органах, органах державної влади та місцевого самоврядування, у державних та комунальних підприємствах, установах, а також організаціях, що надають публічні послуги ОСОБА_7 обчислювати з моменту відбуття основного покарання.

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м.Запоріжжя від 10 квітня 2024 року на майно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме на: квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 ; житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом заборони відчуження та розпорядження вказаним майном, з огляду на призначення обвинуваченому додаткового покарання у виді конфіскації майна, слід залишити незмінним до приведення вироку до виконання в частині конфіскації всього належного йому майна на користь держави.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду через Заводський районний суд м. Запоріжжя протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити прокурору та захиснику.

Інформацію про ухвалений вирок, опублікувати у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті суду.

Роз`яснити учасникам судового провадження право подати клопотання про помилування, право ознайомитися із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження.

Суддя: ОСОБА_1