Рішення № 140764877, 20.10.2026, Новгородківський районний суд Кіровоградської області

Справа № 393/517/26

пров. 2/393/473/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2026 року с-ще Кам`янець

Новгородківський районний суд Кіровоградської області у складі:

головуючого судді Подліпенця Є.О.,

за участі секретаря судових засідань Гладир К.С.,

учасники справи:

позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС»,

відповідачка ОСОБА_1 ,

представники учасників справи:

представник позивача Романенко М.Е.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, за правилами спрощеного позовного провадження в залі суду селища Кам`янець цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з відповідачки ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором №2245482 від 25.04.2025 року в загальному розмірі 27 150,00 грн. Свої вимоги мотивує тим, що 25.04.2025р. між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СЛОН КРЕДИТ» (далі - ТОВ «СЛОН КРЕДИТ») та ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту №2245482 (далі - кредитний договір) в електронному вигляді, підписаний електронним підписом з одноразовим ідентифікатором. Відповідно до умов кредитного договору ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» виконав взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши відповідачці ОСОБА_1 кредит у сумі 5 000 грн, шляхом перерахування грошових коштів на її картковий рахунок. Проте, відповідачка не виконала належним чином свої кредитні зобов`язання. 28.11.2025р. між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» (ЄДРПОУ: 42350798) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ДІДЖИ ФІНАНС" (ЄДРПОУ: 42649746), (далі - ТОВ "ДІДЖИ ФІНАНС", позивач) укладений договір факторингу №28112025 (далі - договір факторингу) згідно якого відбулося відступлення права вимоги за кредитним договором №2245482 від 25.04.2025 року на суму 27 150,00 грн, із яких: заборгованість за тілом кредиту 5 000 грн, заборгованість за відсотками 12 150,00 грн, заборгованість за комісією 0,00 грн, заборгованість за пенею 10 000,00 грн. Оскільки відповідачка не виконала свого обов`язку та припинила повертати наданий їй кредит в строки, передбачені кредитним договором, а тому позивач був змушений звернутися до суду за захистом своїх порушених прав. Також позивач просить суд стягнути з відповідачки ОСОБА_1 судові витрати у виді судового збору та витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалою судді Новгородківського районного суду Кіровоградської області від 14.07.2026 у вищевказаній цивільній справі відкрито провадження та справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Крім цього, відповідачці визначено п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву. Також цією ухвалою за клопотанням сторони позивача витребувано у АТ «УНІВЕРСАЛБАНК»» інформацію про належність відповідачці платіжної картки та щодо зарахування на неї кредитних коштів.

Витребувана інформація надійшла до суду 27.07.2026.

За зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання відповідачки направлялась ухвала про відкриття провадження.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, у позовній заяві просив справу розглянути без участі представника позивача, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідачка ОСОБА_1 до суду не з`явилася, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялася належним чином. Заперечень проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, а також відзив на позовну заяву суду не надала.

Згідно з ч.8 ст.178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Визнаючи наявні матеріали про права та взаємини сторін достатніми, суд розглянув справу в порядку ч.2 ст.247 ЦПК України без фіксування судового процесу технічними засобами, на підставі наявних у справі доказах у відсутність нез`явившихся сторін.

Дослідивши матеріали справи, письмові докази, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Так, судом встановлено, що 25.04.2025 між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та ОСОБА_1 було укладено електронний договір №2245482 про надання споживчого кредиту по продукту «Зручний» (а.с.21-27). Відповідно до пункту 1.3 кредитного договору, сума кредиту складає 5 000,00 грн. Згідно п.1.4 строк кредиту 360 дні. Детальні терміни повернення кредиту визначені в таблиці загальної вартості кредиту для споживачів, що є додатком №1 до кредитного договору. В пункті 1.5 кредитного договору зазначено, що тип процентної ставки фіксована: підвищена процентна ставка становить 15% в день; стандартна процентна ставка становить 3% в день; знижена процентна ставка становить 1,8% в день; пільгова процентна ставка 0,75% в день. Згідно пункту 1.7.1 денна процентна ставка на дату укладення кредитного договору складає 0,971% в день; пункт 1.7.2 вказує на знижену процентну ставку, яка становить 0,874% в день. Орієнтовна реальна річна процентна ставка зазначена в п.19 становить 13 574,76% річних (стандартна процентна ставка) або 3 649,46% річних (знижена процентна ставка). Пункт 2.1 передбачає, що кошти кредиту надаються в безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок споживача, реквізити платіжної картки № НОМЕР_1 (а.с.18-27).

Кредитний договір підписано відповідачкою ОСОБА_1 за допомогою одноразового ідентифікатора Т620.

Також відповідачкою був підписаний додаток №1 до кредитного договору, що є Таблицею обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (а.с.28).

На виконання умов кредитного договору кредитодавцем на картковий рахунок відповідачки ОСОБА_1 , були перераховані кредитні кошти в сумі 5 000,00 грн, що підтверджується листом ТОВ «ПЕЙТЕК» (а.с.40) та відповіддю АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» про здійснення переказу грошових коштів на картку № НОМЕР_2 , яка емітована на ім`я відповідачки ОСОБА_1 та інформацією щодо руху коштів по вищевказаній картці, наданою на запит суду (а.с.66-67).

Проте , відповідачка в порушення умов договору про надання фінансового кредиту №2245482 від 25.04.2025р. суму кредиту, відсотки, комісії не сплатила у зв`язку з чим у останньої утворилась заборгованість на загальну суму 27 150,00 грн із яких: заборгованість за тілом кредиту 5 000,00 грн, заборгованість за відсотками 12 150,00 грн, заборгованість за комісією 0,00 грн, заборгованість за пенею 10 000,00 грн (нарахована по 28.11.2025р.) (а.с.16).

Також, судом встановлено, що 28.11.2025 між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та ТОВ "ДІДЖИ ФІНАНС" укладено договір факторингу №28112025. Згідно якого відбулося відступлення права вимоги за кредитним договором №2245482 від 25.04.2025 року на суму 27 150,00 грн із яких: заборгованість за тілом кредиту 5 000,00 грн, заборгованість за відсотками 12 150,00 грн, заборгованість за комісією 0,00 грн, заборгованість за пенею 10 000,00 грн (а.с. 14, 30-38).

Відповідно до положень частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цього Кодексу.

Відповідно до ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Дослідивши усі докази, та беручи до уваги документально підтверджені доводи позивача, суд вважає встановленим, що між сторонами виникли спірні договірні цивільні правовідносини, за якими позивач зобов`язався надати та надав грошові кошти (кредит) відповідачу у розмірі та на умовах, встановлених договором, а відповідач зобов`язався повернути кредитні кошти.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

Згідно із ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч.ч.1, 3, 4, 7 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч.12ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

За змістом ст.ст.626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Як встановлено ч.1 ст.638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання, а в ч.1 ст.625 ЦК України зазначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч.1ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно із ст.1077 ЦК України за договором факторингу фактор передає або зобов`язується передати грошові кошти клієнту шляхом сплати ціни права грошової вимоги за плату (винагороду) (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити фактору своє право грошової вимоги до боржника. Відносини у сфері факторингу регулюються Законом України "Про факторинг".

Надана копія договору факторингу містить підписи сторін, які підтверджують укладення договору та перехід права вимоги від клієнта ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» до фактора ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» та є належним та допустимим доказом відступлення права вимоги у вказаних спірних правовідносинах.

Згідно ст.1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що була передана йому позикодавцем) у строк та порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч.1 ст.1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст.625 цього Кодексу.

Відповідно до змісту ст.610, 612 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.

Статтею 525 ЦК України передбачена недопустимість односторонньої відмови від зобов`язання.

Відповідно до ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч.1 ст.598 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Таким чином, в порушення умов кредитного договору, а також вимог ст.509, 526, 1054 ЦК України відповідачка зобов`язання за вищевказаним договором не виконала та має заборгованість за договором про надання фінансового кредиту №2245482 від 25.04.2025р. на загальну суму 27 150,00 грн, із яких: заборгованість за тілом кредиту 5 000,00 грн, заборгованість за відсотками 12 150,00 грн, заборгованість за комісією 0,00 грн, заборгованість за пенею 10 000,00 грн.

За правилами ст.12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідачка ОСОБА_1 не надала суду жодних доказів, які спростовували б розрахунок заборгованості перед позивачем за вказаним кредитним договором.

Аналізуючи вищезазначені норми права та оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд приходить до висновку, що оскільки фактично отримані та використані відповідачкою ОСОБА_1 кошти в добровільному порядку позивачу не повернуті, що свідчить про порушення прав останнього, тобто відповідачка взяті на себе договірні зобов`язання за вищевказаним договором не виконала.

Враховуючи наведене, суд вважає, що позовні вимоги до відповідачки ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за тілом кредиту, нарахованими процентами є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо позовної вимоги в частині стягнення з відповідачки суми заборгованості за пенею в розмірі 10 000,00 грн, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення та проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За своєю правовою природою проценти, передбачені ст.625 ЦК України, не є платою за користування кредитом у розумінні статей 1048, 1054 ЦК України, а є спеціальною мірою цивільно-правової відповідальності боржника за прострочення виконання грошового зобов`язання.

Позивач ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» у розрахунку заборгованості виокремив суму 10 000,00 грн як заборгованість за пенею, тобто не як договірні проценти за користування кредитом, а саме як відповідальність за прострочення виконання грошового зобов`язання.

Пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування, у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит банком або іншим кредитодавцем, позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст.625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця неустойки, штрафу, пені за таке прострочення.

Спірний договір є договором споживчого кредиту, укладеним з фінансовою установою - ТОВ «СЛОН КРЕДИТ», який згодом за договором факторингу був відступлений в праві вимоги ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС», тобто іншим кредитодавцем у розумінні пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

Кредитні кошти були надані відповідачкі у 2025 році, а нарахування пені за ст.625 ЦК України здійснено позивачем ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» у період дії воєнного стану.

Отже, до спірних правовідносин підлягає застосуванню пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

З огляду на це, заявлені позивачем ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» вимоги про стягнення заборгованості за пенею є відповідальністю за прострочення виконання кредитного зобов`язання, а не платою за користування кредитом, тому на підставі пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України не підлягають стягненню з відповідачки.

Таким чином, позовні вимоги ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» у частині стягнення з відповідачки ОСОБА_1 10 000,00 грн заборгованості за пенею є необґрунтованими та задоволенню не підлягають, а тому в цій частині позовних вимог слід відмовити.

Отже, враховуючи, що відповідач не виконав взятих на себе зобов`язань за кредитним договором, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог позивача та стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором №2245482 від 25.04.2025 року на загальну суму 17 150,00 грн, з яких: 5 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 12 150,00 грн - заборгованість по процентам за користування кредитом.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення витрат на правову допомогу у розмірі 6 000,00 грн та на підтвердження понесених витрат надано договір №42649746 про надання правової допомоги від 01.06.2026 (а.с.18), додаткову угоду №2245482 від 03.07.2026 до договору №42649746 про надання правової допомоги від 01.06.2026 (а.с.39), акт надання послуг на підтвердження факту надання правової допомоги від 03.07.2026 (а.с.12), детальний опис робіт виконаних для надання правничої допомоги (а.с.15).

Відповідно до вимог ст.133 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу відноситься до витрат пов`язаних з розглядом справи.

За правилами ст.137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Зазначене узгоджується з правовим висновком, наведеним у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 02 вересня 2020 року у справі №329/766/18 (провадження №61-6627св20).

У постанові від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц (провадження №14-382цс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що за результатами аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі №206/6537/19 (провадження №61-5486св21) зазначено, що, попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268). У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

З огляду на характер правовідносин у цій справі, суд дійшов висновку, що витрати позивача на професійну правничу допомогу підлягають частковому задоволенню у розмірі 4 000,00 грн, оскільки витрати саме на вказану суму є співмірними зі складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг, відповідають критерію реальності таких витрат та розумності їхнього розміру.

Крім того, згідно із ч.1, 2 ст.141 ЦПК України судовий збір у разі часткового задоволення позову покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Так як позов задоволено частково, то суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору у сумі 1 681,77 грн, виходячи з розрахунку: 17 150,00 грн (розмір задоволених позовних вимог) х 2662,40 грн (сума сплаченого судового збору) / 27 150,00 грн (розмір заявлених позовних вимог).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.3, 12, 13, 19, 76-82, 141, 178, 247, 258, 259, 263, 265, 268, 274, 284, 288, 289, 354 ЦПК України, ст.ст.15, 16, 526, 527, 530, 599, 610, 625, 634, 1048, 1050, 1054 ЦК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІДЖИ ФІНАНС" (ЄДРПОУ 42649746, адреса: 07406, Київська область, м.Бровари, вул. Симона Петлюри, буд. 21/1; IBAN: НОМЕР_4 в АТ «ПУМБ», МФО: 334851) заборгованість за кредитним договором №2245482 від 25.04.2025 на загальну суму 17 150 (сімнадцять тисяч сто п`ятдесят) гривень, із яких: заборгованість за тілом кредиту 5 000 грн, заборгованість за відсотками 12 150 грн.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІДЖИ ФІНАНС" (ЄДРПОУ 42649746, адреса: 07406, Київська область, м.Бровари, вул. Симона Петлюри, буд. 21/1; IBAN: НОМЕР_4 в АТ «ПУМБ», МФО: 334851) судові витрати у виді судового збору в розмірі 1 681,77 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4 000,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Копію рішення надіслати сторонам.

Суддя Є.О. Подліпенець