Ухвала суду № 140764785, 12.10.2026, Подільський районний суд міста Кропивницького (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Кіровограда)

Справа № 405/7165/26

провадження № 1-кс/405/3232/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.10.2026м. Кропивницький

Слідчий суддя Подільського районного суду м. Кропивницького ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , з участю прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшого слідчого ВР ОТЗ СУ ГУНП в Кіровоградській області ОСОБА_6 , яке погоджено прокурором Кропивницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_7 у кримінальному провадженні № 42025121550000030, відомості про яке внесені 17 січня 2025 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою до

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який до затримання проживав за адресою: АДРЕСА_1 ,

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України, -

встановив:

до Подільського районного суду м. Кропивницького від старшого слідчого ВР ОТЗ СУ ГУНП в Кіровоградській області ОСОБА_6 надійшло клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_4 .

Клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою слідчим мотивовано тим, що органом досудового розслідування ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України; існуванням ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, та неможливістю їх запобігання в разі застосування менш суворого запобіжного заходу.

Прокурор у судовому засіданні клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_4 підтримав за обставин, які в ньому зазначені, на задоволенні наполягав.

Захисник заперечував проти задоволення клопотання, посилаючись на те, що на утриманні ОСОБА_4 перебуває батько, який має інвалідність II групи та потребує стороннього догляду. Просив врахувати відомості про особу підозрюваного, який раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, вину у вчиненому визнав та виявив бажання повернутися до проходження військової служби, а також надану згоду командира військової частини НОМЕР_1 на продовження ним проходження військової служби. За наведених обставин просив застосувати інший, більш м`який запобіжний захід, а у разі застосування тримання під вартою визначити заставу у мінімальному розмірі, оскільки підозрюваний не працює та не має доходу.

Підозрюваний підтримав позицію захисника та пояснив, що вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення визнає. Зазначив, що самовільно залишив військову частину у грудні 2024 року у зв`язку з необхідністю догляду за хворим батьком, який має інвалідність II групи, оскільки на той час мати також хворіла та не могла здійснювати такий догляд. На цей час стан здоров`я матері задовільний і вона може самостійно доглядати за батьком. Також повідомив про бажання повернутися до проходження військової служби та наявність згоди командира військової частини НОМЕР_1 на продовження ним військової служби у цій військовій частині. Просив у разі застосування тримання під вартою визначити заставу у мінімальному розмірі.

Вивчивши клопотання та додані до нього матеріали, заслухавши доводи прокурора, підозрюваного і захисника, слідчий суддя дійшов таких висновків.

Встановлено, що слідчими ВР ОТЗ СУ ГУНП в Кіровоградській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42025121550000030, відомості про яке внесені 17 січня 2025 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.

За підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, о 23 год. 57 хв. 09.10.2026 затримано ОСОБА_4 на підставі ст. 208 КПК України.

09.10.2026, у порядку та у строки, передбачені ст.ст. 277, 278 КПК України, слідчим повідомлено ОСОБА_4 про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, відповідно до якої:

В травні 2004 року (точної дати в ході досудового розслідування встановити не представилось можливим) ОСОБА_4 призваний на військову службу ІНФОРМАЦІЯ_2 , надалі проходить військову службу за контрактом з 11.12.2018 року, перебуваючи на посаді старшого водія пожежної роти військової частини НОМЕР_2 у військовому званні «старший солдат».

Згідно положень п. 2 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», початком проходження військової служби для громадян, прийнятих на військову службу за контрактом, у тому числі військовозобов`язаних, які проходять збори, та резервістів під час мобілізації, є день зарахування до списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо).

Відтак, з моменту призову на військову службу ОСОБА_4 набув статусу військовослужбовця особи, яка проходить військову службу та з цього ж дня розпочав виконання військового обов`язку проходження військової служби за призовом.

Так, відповідно до п.п. 1-3 ч. 4 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби, на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять); на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби; поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов`язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника).

Проходячи військову службу на посаді старшого водія пожежної роти військової частини НОМЕР_2 , старший солдат ОСОБА_4 , як військовослужбовець відповідно до ст.ст. 11, 16-17 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст.ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України був зобов`язаний, зокрема, свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок; беззастережно виконувати накази командирів (начальників); постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку та майстерність, знати та виконувати свої обов`язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою, а також спеціальні обов`язки; бездоганно і неухильно додержуватися порядку і правил, встановлених статутами Збройних Сил України та іншим законодавством України; усвідомлювати та свідомо ставитися до виконання свого військового обов`язку; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.

Згідно зі ст.ст. 2, 127-128, 130 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України старший солдат ОСОБА_4 також був зобов`язаний, зокрема, захищати Вітчизну, незалежність та територіальну цілісність України; точно та вчасно виконувати покладені на нього обов`язки і поставлені йому завдання; зразково виконувати свої службові обов`язки; додержуватися військової дисципліни; своєчасно доповідати командирові відділення про захворювання, надзвичайні події та факти порушення військової дисципліни; неухильно виконувати розпорядок дня військової частини; точно, вчасно та сумлінно виконувати накази командирів (начальників); у разі потреби відлучитися питати дозволу в командира відділення, а після повернення доповідати йому про прибуття.

Відповідно ст. 1 Закону України «Про оборону України» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Зважаючи на викладене, 05.12.2024 року ОСОБА_4 будучи військовослужбовцем та проходячи військову службу за контрактом та перебуваючи на посаді старшого водія пожежної роти військової частини НОМЕР_2 у військовому званні «старший солдат», діючи умисно в порушення вимог ст.ст. 2, 11, 16-17, 127-128, 130 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, п. 1, 3 ч. 4 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», усвідомлюючи протиправний характер своїх дій і передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків не повернувся з реабілітаційної відпустки за станом здоров`я до місця розташування військової частини НОМЕР_2 в АДРЕСА_2 та не виконав наказ Начальника Генерального штабу від 25.10.2024 року №1285-РС про переведення особового складу до військової частини НОМЕР_3 , без поважних причин в умовах воєнного стану та ухилявся від проходження військової служби, перебуваючи у різних місцях, використовуючи виниклий у зв`язку з цим вільний час на власний розсуд, що не пов`язано з виконанням його обов`язків з військової служби, починаючи з 05.12.2024 року до моменту його виявлення 08.10.2026 року в АДРЕСА_3 та встановлення як військовослужбовця, який не з`явився на службу після реабілітаційної відпустки за станом здоров`я до військової частини НОМЕР_2 та не виконав наказ Начальника Генерального штабу від 25.10.2024 року №1285-РС про переведення особового складу до військової частини НОМЕР_3 .

Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та суду; знищити, сховати або спотворити речі чи документи, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, експерта, спеціаліста; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином або вчинити інше кримінальне правопорушення.

Підставою для застосування запобіжного заходу є одночасна наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення та одного чи декількох ризиків, передбачених ст. 177 КПК України. При цьому обов`язок доведення як існування відповідних ризиків, так і недостатності застосування більш м`яких запобіжних заходів покладається на сторону обвинувачення.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання відповідному ризику або ризикам.

Поняття «обґрунтована підозра» не передбачає на цій стадії кримінального провадження наявності доказів, достатніх для висновку про винуватість особи. Для вирішення питання про застосування запобіжного заходу достатнім є встановлення фактів та відомостей, які могли б переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа могла вчинити кримінальне правопорушення. Такий підхід відповідає практиці Європейського суду з прав людини, зокрема у справах «Нечипорук і Йонкало проти України» та «K.-F. проти Німеччини».

На підтвердження обґрунтованості повідомленої ОСОБА_4 підозри стороною обвинувачення надано, зокрема, матеріали проведення службового розслідування щодо старшого солдата військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_4 та інші долучені до клопотання матеріали.

На цій стадії кримінального провадження слідчий суддя не оцінює зазначені докази з точки зору їх достатності для постановлення обвинувального вироку, не вирішує питання про доведеність вини ОСОБА_4 та правильність остаточної кримінально-правової кваліфікації його дій. Разом із тим сукупність наданих матеріалів є достатньою для висновку про існування обґрунтованої підозри у розумінні ст. 177 КПК України.

Вирішуючи питання щодо наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя виходить із того, що ризик не може ґрунтуватися виключно на припущеннях або формальному посиланні на тяжкість інкримінованого кримінального правопорушення. Його наявність має випливати із сукупності конкретних обставин кримінального провадження та відомостей про особу підозрюваного. Водночас від сторони обвинувачення не вимагається доведення того, що підозрюваний неодмінно вчинить відповідні дії; достатнім є встановлення реальної, а не абстрактної можливості такої поведінки.

Сторона обвинувачення посилається на існування ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Щодо ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя враховує, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років. Тяжкість можливого покарання сама по собі не може бути достатньою підставою для висновку про наявність ризику переховування, однак відповідно до практики Європейського суду з прав людини може враховуватися у сукупності з іншими обставинами.

Як встановлено зі змісту повідомленої ОСОБА_4 підозри та наявних у справі доказів, 05.12.2024 ОСОБА_4 самовільно залишив військову частину та був викритий /затриманий/ працівниками поліції без його волі на те. Кримінальне провадження за даним фактом розпочато 17.01.2025. Тобто, з 05.12.2024 ОСОБА_4 , розуміючи та усвідомлюючи протиправність своїх дій, умисно не вчиняв дії щодо повернення до проходження військової служби. Крім цього, як було встановлено, ОСОБА_4 не одружений, не працює та не має самостійного доходу. Наведені обставини збільшують ймовірність ризику переховування від органу досудового розслідування та суду.

Разом із тим слідчий суддя враховує і обставини, які характеризують підозрюваного позитивно: ОСОБА_4 має постійне місце проживання, доглядає за батьком ОСОБА_8 , який згідно висновку ВКЛ від 07.05.2024 потребує стороннього догляду, що також підтверджується Актом про встановлення факту здійснення особою постійного догляду за ОСОБА_8 від 06.08.2025, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався.

Слідчий суддя також враховує визнання ОСОБА_4 вини, висловлений ним намір повернутися до проходження військової служби та надану стороною захисту згоду командира військової частини НОМЕР_1 на продовження ним військової служби. Наведені обставини зменшують ступінь встановленого ризику, однак не усувають його повністю з огляду на тривалий період неповернення ОСОБА_4 до проходження військової служби до моменту його виявлення. Питання про наявність передбачених ч. 5 ст. 401 КК України підстав для звільнення особи від кримінальної відповідальності не належить до предмета розгляду цього клопотання про застосування запобіжного заходу.

Зазначені дані зменшують ступінь відповідного ризику, проте з урахуванням наведених вище обставин та тяжкості можливого покарання не усувають його повністю.

За сукупністю наведених обставин слідчий суддя вважає доведеним існування ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Щодо ризику незаконного впливу на свідків, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя враховує, що у матеріалах клопотання містяться відомості про свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 . Відомості про цих осіб та зміст частини зібраних доказів стали відомі стороні захисту внаслідок їх долучення до клопотання.

Слідчий суддя враховує, що відповідний ризик не може виводитися лише з факту обізнаності підозрюваного про особу свідка чи зміст його показань. Водночас з огляду на значення показань свідків для встановлення обставин події можливість позапроцесуального контакту з такими особами до завершення збирання та перевірки доказів об`єктивно створює ризик впливу на їх процесуальну поведінку та показання.

При цьому даних про те, що ОСОБА_4 вже вчиняв спроби незаконного впливу на свідків, матеріали клопотання не містять. Ця обставина враховується слідчим суддею при визначенні ступеня відповідного ризику та обсягу процесуальних обмежень, необхідних для його нейтралізації.

За наведених обставин ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя також вважає доведеним.

Щодо ризику, передбаченого п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, сторона обвинувачення посилається, зокрема, на можливість приховування підозрюваним від органу досудового розслідування відомих йому обставин кримінального правопорушення.

Разом із тим відповідно до ч. 1 ст. 18 КПК України жодна особа не може бути примушена визнати свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення або давати пояснення чи показання, які можуть стати підставою для підозри чи обвинувачення у вчиненні нею кримінального правопорушення. Реалізація підозрюваним права зберігати мовчання та не свідчити проти себе не може сама по собі розцінюватися як перешкоджання кримінальному провадженню. Інших конкретних обставин, які б підтверджували реальність ризику, передбаченого п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, стороною обвинувачення не наведено, у зв`язку з чим цей ризик слідчий суддя не вважає доведеним.

Також стороною обвинувачення обґрунтовується наявність ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України виключно можливістю вчинення кримінального правопорушення відносно осіб, які дають викривальні покази відносно підозрюваного, тобто за своїм змістом переважно стосуються можливого впливу на учасників кримінального провадження та охоплюються оцінкою ризику, передбаченого п. 3 цієї норми.

Рішенням Другого сенату Конституційного Суду України від 24.06.2026 № 4-р(ІІ)/2026 частину восьму ст. 176 КПК України, якою під час дії воєнного стану передбачалося безальтернативне застосування тримання під вартою до військовослужбовців, підозрюваних або обвинувачених, зокрема, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 407 КК України, визнано неконституційною та встановлено втрату нею чинності через три місяці з дня ухвалення цього Рішення. Отже, на час розгляду клопотання питання про застосування запобіжного заходу до ОСОБА_4 підлягає вирішенню за загальними правилами КПК України, з урахуванням конкретних обставин кримінального провадження та даних про особу підозрюваного.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти доведеним під час розгляду клопотання ризикам.

Таким чином, саме на стороні обвинувачення лежить обов`язок довести не лише наявність ризиків, а й недостатність більш м`яких засобів їх нейтралізації. Невиконання стороною захисту обов`язку доводити достатність певного запобіжного заходу процесуальним законом не передбачено.

ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до десяти років, раніше не судимий, а тому з урахуванням положень п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України застосування до нього запобіжного заходу у виді тримання під вартою законом є можливим.

При вирішенні питання про вид запобіжного заходу слідчий суддя відповідно до ст. 178 КПК України враховує вагомість наявних доказів про можливе вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, яке йому загрожує у разі визнання винуватим, вік, міцність соціальних зв`язків, наявність постійного місця проживання, відсутність роботи та самостійного доходу, а також те, що його батько потребує стороннього догляду, відсутність судимостей.

Слідчий суддя також бере до уваги визнання ОСОБА_4 вини, висловлений намір повернутися до проходження військової служби, наявність згоди командира військової частини НОМЕР_1 на продовження ним військової служби, а також відсутність даних про попередні спроби переховування від органу досудового розслідування чи суду або незаконного впливу на учасників кримінального провадження. Такі обставини мають значення для оцінки ступеня встановлених ризиків, однак самі по собі їх не усувають.

Перевіряючи можливість застосування особистого зобов`язання, особистої поруки чи домашнього арешту, слідчий суддя враховує тривалий період неповернення ОСОБА_4 до проходження військової служби та відсутність його добровільного повернення до моменту виявлення, що у сукупності з установленим ризиком незаконного впливу на свідків свідчить про недостатність передбаченого такими запобіжними заходами обсягу процесуальних обмежень для належного запобігання встановленим ризикам.

Оцінюючи наведені обставини у сукупності, а не ізольовано, слідчий суддя доходить висновку, що сторона обвинувачення довела недостатність особистого зобов`язання, особистої поруки та домашнього арешту для запобігання встановленим ризикам.

За таких обставин на даному етапі кримінального провадження застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою є необхідним та співмірним меті, визначеній ст. 177 КПК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених КПК України, крім випадків, передбачених ч. 4 цієї статті.

Водночас ч. 4 ст. 183 КПК України під час дії воєнного стану надає слідчому судді право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого, зокрема, ст. 407 КК України. Таке положення встановлює право, а не обов`язок слідчого судді не визначати заставу. З урахуванням установлених обставин кримінального провадження, ступеня доведених ризиків та даних про особу ОСОБА_4 підстав для невизначення альтернативи триманню під вартою слідчий суддя не вбачає.

При визначенні розміру застави слідчий суддя враховує положення ст. 182 КПК України та правову позицію, викладену у Рішенні Другого сенату Конституційного Суду України від 21.07.2026 № 9-р(II)/2026 у справі № 3-176/2025(355/25), відповідно до якої розмір застави повинен бути індивідуалізованим, не бути завідомо непомірним та забезпечувати реальну, а не формальну можливість заміни тримання під вартою заставою.

Сторонами не надано документів, які б достовірно підтверджували розмір доходів, наявність у власності ОСОБА_4 нерухомого чи іншого цінного майна або його інший майновий стан. Із пояснень самого підозрюваного встановлено, що він не працює, проживає разом із батьками, здійснює догляд за батьком. За відсутності більш повних відомостей про його фінансове становище слідчий суддя не вбачає підстав для визначення застави у максимальному розмірі, передбаченому для тяжкого злочину.

Водночас мінімальний розмір застави, з огляду на характер інкримінованого кримінального правопорушення, тривалий період неповернення до проходження військової служби, тяжкість можливого покарання та одночасне існування двох установлених процесуальних ризиків, не забезпечував би належного стримуючого впливу застави та виконання покладених на підозрюваного процесуальних обов`язків.

Разом із тим умисний характер кримінального правопорушення, відсутність судимостей, визнання підозрюваним вини, відсутність даних про фактичне переховування від органу досудового розслідування чи суду або незаконний вплив на учасників кримінального провадження виключають необхідність визначення застави у верхній межі, передбаченій законом.

З огляду на наведене слідчий суддя вважає, що застава у розмірі 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 99840 грн, відповідає характеру та тяжкості повідомленої підозри, ступеню встановлених ризиків та даним про особу підозрюваного, є достатньою для забезпечення виконання ним процесуальних обов`язків і водночас не має характеру прихованого безальтернативного тримання під вартою.

Саме такий розмір застави забезпечує необхідний баланс між потребами кримінального провадження та правом підозрюваного на свободу й особисту недоторканність, у зв`язку з чим підстав для визначення застави у більшому розмірі слідчий суддя не вбачає.

У разі внесення підозрюваним або заставодавцем визначеної суми застави слідчий суддя вважає за необхідне покласти на ОСОБА_4 такі обов`язки:

1.прибувати до слідчого, прокурора та слідчого судді, суду за кожною вимогою;

2.не відлучатися з селища Олександрівка Кропивницького району Кіровоградської області, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

3.повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи/служби;

4.утримуватися від спілкування зі свідками у кримінальному провадженні: ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , за винятком спільної участі в слідчих, процесуальних діях та в суді;

5.здати на зберігання до Центрально-південного міжрегіонального управління Державної міграційної служби паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Оцінивши всі встановлені обставини у їх сукупності, слідчий суддя дійшов висновку, що на цьому етапі кримінального провадження наявна обґрунтована підозра у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, стороною обвинувачення доведено існування ризиків, передбачених п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а також недостатність більш м`яких запобіжних заходів для їх належної нейтралізації. Водночас ризики, передбачені п.п. 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, належним чином не доведені, а підстав для визначення застави у максимальному розмірі, передбаченому п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, не встановлено.

За таких обставин клопотання слідчого підлягає частковому задоволенню із застосуванням до ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою та визначенням застави як альтернативного запобіжного заходу у розмірі 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 99840 грн.

Керуючись ст.ст. 131, 132, 176-178, 199, 309, 369-372 КПК України, -

постановив:

клопотання старшого слідчого ВР ОТЗ СУ ГУНП в Кіровоградській області ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою до ОСОБА_4 задовольнити частково.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 40 днів.

Строк тримання під вартою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обчислювати з моменту його фактичного затримання, тобто з 23 год. 57 хв. 09.10.2026 до 17.11.2026 включно, в межах строку досудового розслідування.

На підставі ч. 5 ст. 182 КПК України визначити ОСОБА_4 заставу у розмірі 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 99840 (дев`яності дев`ять тисяч вісімсот сорок) грн., яка може бути внесена як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок: отримувач - ТУ ДСА України в Кіровоградській області, МФО 820172, ЄДРПОУ 26241445, рахунок UA768201720355219001015002505, призначення платежу забезпечення виконання ухвали суду від 12.10.2026 по справі № 42025121550000030 від 17 січня 2025 року.

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.

В разі внесення застави ОСОБА_4 , або заставодавцем зазначеного розміру, покласти на підозрюваного ОСОБА_4 , на строк до 17.11.2026 наступні обов`язки:

1) прибувати до слідчого, прокурора та слідчого судді, суду за кожною вимогою;

2) не відлучатися з селища Олександрівка Кропивницького району Кіровоградської області, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи/служби;

4) утримуватися від спілкування зі свідками у кримінальному провадженні: ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , за винятком спільної участі в слідчих, процесуальних діях та в суді;

5) здати на зберігання до Центрально-південного міжрегіонального управління Державної міграційної служби паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

В іншій частині клопотання - відмовити.

Роз`яснити ОСОБА_4 наслідки невиконання покладених обов`язків. У разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо ОСОБА_4 будучи належним чином повідомленим, не з`явиться за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд, вирішує питання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч. 7 ст. 194 КПК України.

У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, у розмірі, визначеному в даній ухвалі, підозрюваний ОСОБА_4 та заставодавець повинні виконувати покладені на них обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у виді застави.

З моменту звільнення з під-варти у зв`язку із внесенням застави, ОСОБА_4 вважається таким, що до нього застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Роз`яснити підозрюваному ОСОБА_4 , що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розміру, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок коштів, має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув`язнення, під вартою в якому він буде знаходитись.

Вручити копію цієї ухвали прокурору, підозрюваному, захиснику негайно після її оголошення.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення, а особою, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Слідчий суддя ОСОБА_12