Рішення № 140764626, 20.10.2026, Фортечний районний суд міста Кропивницького (до 25.04.2025 - Кіровський районний суд м. Кіровограда)

Справа № 404/6239/24

Номер провадження 2/404/2284/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2026 року Фортечний районний суд міста Кропивницького в складі:

головуючого судді Іванової Н.Ю.

при секретарі - Коцюбі Т.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості

ВСТАНОВИВ:

У липні 2024 року представник ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 4246995 від 31 травня 2021 року у розмірі 29 027 грн. 22 коп., 3 028 витрат по сплаті судового збору та 9 000 грн. понесених витрат на правову допомогу, посилаючись, що відповідач не виконує умови кредитного договору.

Заочним рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 06 грудня 2024 року у справі № 404/6239/24 задоволено позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ-ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та стягнуто з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 4246995 від 31 травня 2021 року у розмірі 29 027 грн. 22 коп., 3 028 грн. витрат по сплаті судового збору та 9 000 грн. понесених витрат на правову допомогу.

Ухвалою Фортечного районного суду міста Кропивницького від 04 травня 2026 року заочне рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 06 грудня 2024 року скасовано, розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

05 травня 2026 року від представника відповідача, адвоката Осіпової Ю.Ю. надійшов відзив на позов, в якому вона просила відмовити ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» у задоволенні позовних вимог повністю.

Зазначала, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази надання ОСОБА_1 грошових коштів у розмірі визначених кредитними договорами, що б свідчило про належне виконання кредитором своїх зобов`язань за кредитним договором, наданий позивачем розрахунок заборгованості, та інші додані до матеріалів справи документи, не є первинним документом у розумінні ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» та не свідчить про видачу відповідачу грошових коштів, які зазначені в кредитних договорах. Також вказувала, що нарахування відсотків за користування кредитом може здійснюватися на підставі статті 1048 Цивільного кодексу України виключно протягом строку дії договору. Відповідно до умов договору відповідачу надані кошти в розмірі 8 800 гривень строком на 30 днів під 1,90 % за кожен день користування, тобто відповідно розмір нарахованих відсотків становить 5 016 гривень.

З приводу відшкодування витрат на правничу допомогу вважає, що матеріалами справи не підтверджується факт надання позивачу правничої допомоги під час розгляду судом та відповідно не підтверджується факт понесення таких витрат заявником у сумі 9000 грн.

07 травня 2026 року від представника відповідача Осіпової Ю.Ю. надійшла заява про розмір судових витрат та про відшкодування зазначених судових витрат, в якій просила стягнути з ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» на користь відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 11 000 грн.

11 травня 2026 року представник позивача надав відповідь на відзив, де просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Учасники справи у судове засідання не з`явились, повідомлялись належним чином.

Представник позивача подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав та просив задовольнити.

Представник відповідача, адвокат Осіпова Ю.Ю. у судове засідання надала заяву про розгляд справи за її відсутності.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково із наступних підстав.

За приписами ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом на підставі наданих матеріалів встановлено, що 31 травня 2021 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту № 4246995.

Відповідно до умов договору, кредитодавець надає позичальнику кредит у гривні, а позичальник зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором.

Відповідно до положень договору: сума кредиту(загальний розмір) складає: 8800 гривень; стандартна процентна ставка становить 1,90 % в день та застосовується у межах строку кредиту; у межах нового строку кредиту, якщо відбулася пролонгація за ініціативою позичальника; у межах нового строку кредиту, якщо відбулася автопролонгація.

Сторони домовились, що у випадку, якщо у споживача на дату закінчення строку кредиту (нового строку кредиту після пролонгації або автопролонгації) наявна заборгованість за кредитом, строк кредиту продовжується кожен раз на один наступний календарний день, що слідує за днем закінчення такого строку, але не більше ніж на 90 (дев`яносто) календарних днів поспіль, крім випадку, якщо в цей день повинна відбутися пролонгація строку кредиту за ініціативою споживача, відповідно до пп. 4.2.2- 4.2.4. Договору. Тобто в даному випадку кожен день автопролонгації є новою датою повернення кредиту.

Відповідно до умов договору кошти кредиту надаються у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки, реквізити якої надані позичальником кредитодавцю з метою отримання кредиту.

Згідно з умовами договору строк кредиту може бути продовжено, за ініціативою споживача на кількість днів, якщо між сторонами буде досягнута домовленість про таке продовження у порядку, визначеному в договорі, або в порядку автопролонгації, на кількість днів та відповідно до умов визначених договором.

Позичальник вважається таким, що прострочив повернення кредиту, якщо після закінчення періоду автопролонгації у нього наявна заборгованість за кредитом та не відбулося продовження строку кредиту за ініціативою позичальника, у порядку передбаченому умовами договору.

Укладення договору здійснюється сторонами за допомогою ІТС Товариства, доступ до якої забезпечується позичальнику через Веб-сайт або Мобільний додаток. Електронна ідентифікація позичальника здійснюється при вході останнього в Особистий кабінет, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», в тому числі шляхом перевірки Кредитодавцем правильності введення коду, направленого на номер мобільного телефону позичальника, вказаний при вході, та/або шляхом перевірки правильності введення Пароля входу до Особистого кабінету.

Відповідно до положень Договору, договір укладається шляхом направлення його тексту підписаного зі сторони Кредитодавця аналогом власноручного підпису уповноваженої особи Кредитодавця та відтиску печатки Кредитодавця, що відтворені засобами копіювання, в Особистий кабінет позичальника для ознайомлення та підписання. Договір вважається укладеним з моменту його підписання електронним підписом позичальника, що відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора, який формується для кожного разу використання та направляється на номер мобільного телефону, повідомлений останнім Кредитодавцю в ІТС /зазначений в цьому Договорі.

Введення позичальником коду одноразового ідентифікатора з метою підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором договору вважається направленням Кредитодавцю повідомлення про прийняття в повному обсязі умов договору.

Підписанням договору відповідач підтвердила, що ознайомлена з усіма його істотними умовами та їй була надана вся інформація, передбачена вимогами чинного законодавства.

Таким чином, відповідач здійснила дії, спрямовані на укладання договору шляхом заповнення заяви про надання (отримання) кредиту на сайті, з введенням код) підтвердження, який є одноразовим ідентифікатором на підписання електронного договору, та зазначенням інформації щодо реквізитів банківської картки, на рахунок якої, в подальшому, кредитодавцем було перераховано грошові кошти у розмірі встановленому договором.

Відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12цього Закону є оригіналом такого документа.

Відповідно до ч. 13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із ст. 64 ЦПК України.

Згідно ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

24 січня 2022 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено договір факторингу № 24-01/2022, за умовами якого ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» зобов`язується відступити за плату право грошової вимоги до позичальників, а ТОВ «Вердикт Капітал» зобов`язується, здійснивши фінансування в порядку передбаченому цим Договором, прийняти право грошової вимоги до Боржників, що належить ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» і стає новим кредитором за договорами про надання фінансових послуг, укладених між ТОВ «АВЕНТУС Україна» і боржниками. За цим Договором ТОВ «Вердикт Капітал» одержує право вимагати від боржників належного виконання всіх грошових зобов`язань за договорами про надання фінансових послуг, право вимоги за якими передається.

10 січня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» та Товариством з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» було укладено договір № 10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги, в тому числі за договором позики № 4246995 від 31 травня 2021 року.

Станом на дату звернення до суду з позовною заявою заборгованість відповідача перед позивачем становила 29 027,22 грн., з яких: 8 800 грн. тіло кредиту, 20 064 грн. нараховані відсотки, інфляційні збитки в сумі 140,80 грн. та 3% річних в сумі 22,42 грн.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст. 626,628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України, істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Згідно з ч. 2 ст. 1054 ЦК України, до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ст.1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі.

Згідно з ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

На адресу суду надійшли інформація, витребувана судом від у АТ «ПриватБанк», в тому числі виписка по картковому рахунку № НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) за період з 31-05-2021 - 04-06-2021 р. відповідача, якою підтверджується факт зарахування грошових коштів за кредитним договорам.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту в розмірі 8 800 грн.

Крім того, позивач просить стягнути заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги в сумі 20 064 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Згідно з ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року по справі №444/9519/12, після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Згідно з п. 6.23 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 910/1238/17 плата за прострочення виконання грошового зобов`язання врегульована законодавством. У цьому разі відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. У пункті 6.20. цієї постанови також зазначається, що термін «користування чужими грошовими коштами» може використовуватися у двох значеннях. Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення - прострочення виконання грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.

Згідно п. 20 ухвали Великої Палати Верховного Суду від 24 січня 2019 року у справі №5017/1987/2012 зазначено, що така правова позиція Великої Палати Верховного Суду полягає у тому, що відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК кредитний договір може встановлювати проценти за неправомірне користування боржником грошовими коштами як наслідок прострочення боржником виконання грошового зобов`язання. І такі проценти можуть бути стягнуті кредитодавцем й після спливу визначеного кредитним договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК.

У постанові від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16 Велика Палата Верховного Суду зауважила, що надання кредитору можливості одночасного стягнення як процентів за «користування кредитом», так і процентів як міри відповідальності, може призводити до незацікавленості кредитора як у вчиненні активних дій щодо повернення боргу, так і у якнайшвидшому виконанні боржником зобов`язань за кредитним договором, оскільки після спливу строку кредитування грошове зобов`язання боржника перед кредитором зростає навіть швидше, ніж зростало протягом строку кредитування. Тобто фактично кредитор продовжує строк кредитування на власний розсуд на ще вигідніших для себе умовах, маючи при цьому можливість в будь-який момент вчинити дії, спрямовані на стягнення боргу з боржника (наприклад, звернути стягнення на заставне майно боржника або стягнути борг з поручителя).

Несправедливість цього підходу стає особливо очевидною у випадках, коли ринковий розмір процентів за «користування кредитом» за час після укладення кредитного договору істотно знизився. У таких випадках кредитор стає навіть більше зацікавлений у невиконанні договору, ніж у задоволенні своїх вимог. За такого підходу кредитор може продовжувати нарахування процентів за «користування кредитом» (який при цьому навіть не надавався на новий строк) у розмірі, якого вже не існує на ринку. Цим самим створюються штучні передумови для банкрутства підприємств та збільшення кількості фізичних осіб, які не мають надії повернутися до нормального життя інакше, як через банкрутство, що негативно відбивається на економіці та підвищує соціальну напруженість.

Такий підхід вочевидь не відповідає балансу інтересів сторін кредитного договору та призводить до того, що кредитор не використовує ефективні способи захисту своїх прав (звернення стягнення на заставне майно боржника, стягнення боргу з поручителя тощо) одразу після порушення боржником умов договору.

Принципи справедливості, добросовісності та розумності передбачають, зокрема, обов`язок особи враховувати потреби інших осіб у цивільному обороті, проявляти розумну дбайливість і добросовісно вести переговори (див. пункт 6.20 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі № 910/719/19). Отже, сторони повинні сумлінно та добросовісно співпрацювати з метою належного виконання укладеного договору. Кредитор у зобов`язанні має створити умови для виконання боржником свого обов`язку, для чого вчиняє не тільки дії, визначені договором, актами цивільного законодавства, але й ті, які випливають із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту (див. частину першу статті 613 ЦК України). Вказаного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17 (пункт 57).

Для вирішення подібних спорів важливим є тлумачення умов договорів, на яких ґрунтуються вимоги кредиторів, для з`ясування того, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування. Для цього можуть братися до уваги формулювання умов про сплату процентів, їх розміщення в структурі договору (в розділах, які регулюють правомірну чи неправомірну поведінку сторін), співвідношення з іншими положеннями про відповідальність позичальника тощо. У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).

Отже, можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»).

Якщо за допомогою загальних підходів до тлумачення змісту правочину, передбачених у ч. 3 та 4 ст. 213 ЦК України, неможливо встановити порядок проведення розрахунків між сторонами, необхідно застосовувати тлумачення contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem - слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав). Поки не доведене інше, презюмується, що такою стороною була особа, яка є професіоналом у відповідній сфері, що вимагає спеціальних знань (висновки Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року в справі № 753/8945/19).

Позивач, як юридична особа, діяльність якою пов`язана з наданням фінансових послуг і яка є правонаступником особи, яка підготувала проєкт договору позики - є сильнішою стороною у цих правовідносинах, а тому тлумачення умов договору повинно здійснюватися на користь відповідача.

За умовами укладеного між сторонами договору, ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», відповідно до ст. 1048 ЦК України, має право стягнути заборгованість за нарахованими та несплаченими процентами за користування кредитними коштами у межах погодженого сторонами строку кредитування, а після закінчення строку кредитування у позикодавця відсутні правові підстави нараховувати передбачені договором проценти, а у разі прострочення позичальником грошового зобов`язання позикодавець має право на стягнення грошових коштів відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, а тому, вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за простроченими процентами поза межами дії кредитного договору є безпідставними та такими, які не підлягають задоволенню судом.

Розмір процентів, які ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» мав право нараховувати у межах строку дії кредитного договору: 5 016 гривень (30 днів * (8 800 гривень * 1,90 %)

Таким чином, вимоги позивача про стягнення заборгованості підлягають частковому задоволенню в сумі 13 979 грн. 22 коп., що складається з: 8 800 заборгованість за сумою кредиту,інфляційні збитки в сумі 140 грн. 80 коп., нараховані 3% річних в сумі 22 грн. 42 коп. та 5 016 грн. 00 коп. заборгованості за сумою відсотків.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Згідно положень ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.

Статтею 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» від 26.02.2015, пунктах 34-36 рішення у справі «Гімайдуліна і інших проти України» від 10.12.2009, пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» від 12.10.2006, пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» від 30.03.2004 заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини 3 статті 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Частиною 8 статті 141 ЦПК України, визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У постанові Верховного Суду від 12.02.2020 р. в справі № 648/1102/19 вказано, що витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено.

З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження понесення витрат на правничу допомогу ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» надав суду наступні докази: договір про надання правової допомоги та витяг з акту №1 про надання юридичної допомоги, заявка на надання юридичної допомоги та платіжну інструкцію.

Враховуючи наведені обставини, предмет спору, складність справи, розгляд справи проводився в порядку спрощеного позовного провадження, виходячи із засад реальності та співмірності, суд вважає, що з відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», підлягає стягненню 5000 грн., витрат на правову допомогу в суді.

Щодо стягнення з позивача понесених відповідачем судових витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.

За приписами ст. 15 ЦПК України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою або тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 137 та ч. 8 ст. 141 ЦПК України).

Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у постанові від 28.06.2023 у справі № 463/2001/19 де зазначено, що витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 137 та ч. 8 ст. 141 ЦПК України).

Так, в обґрунтування заявленої суми на надання професійної правничої допомоги та на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу стороною відповідача суду надано: договір б/н від 28 січня 2026 року про надання правничої (правової) допомоги, який укладено між адвокатом Осіповою Ю.Ю. та ОСОБА_1 ; додаток № 1 від 28 січня 2026 до договору про надання правничої (правової) допомоги від 28 січня 2026; детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги від 06 травня 2026 року, акт приймання-передачі послуг 1 від 06 травня 2026; рахунок на оплату № 07/26 від 06 травня 2026 року, квитанцію до прибуткового касового ордеру розрахункової квитанції № 07/26 до договору від 06 травня 2026 року.

Адвокат Осіпова Ю.Ю. здійснювала представництво та захист інтересів ОСОБА_1 у справі № 404/6239/24, що полягало в ознайомленні з матеріалами справи, формуванні правової позиції, написанні заяв по суті (заява про оскарження заочного рішення, відзив на позовну заяву), інших заяв та клопотань, та інше. Загальна вартість наданих послуг становить 11 000,00 грн.

Таким чином, аналізуючи викладені норми права та враховуючи обставини справи, обґрунтованості та реальності понесених відповідачем витрат на професійну правничу допомогу, розумності їхнього розміру, складністю справи та виконаними адвокатом Осіповою Ю.Ю. послугами, часом, витраченим адвокатом на виконання робіт з надання правничої допомоги, обсягом наданих адвокатом послуг, значенням справи для сторін, результатами розгляду справи, суд вважає необхідним відшкодувати за рахунок позивача понесені відповідачкою витрати на професійну правничу допомогу пропорційно задоволених позовних вимог в розмірі 5 000 грн.

При пред`явленні позовної заяви до суду позивачем були понесені витрати по сплаті судового збору в розмірі 3 028 грн.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню на загальну суму 13 979,22 грн., то із відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1 458, 25 грн.

Керуючись ст. 4, 5, 12, 13, 19, 76-81, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю

«КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» заборгованість за кредитним договором № 4246995 від 31 травня 2021 року у сумі 13 979 грн. 22 коп., 1 458, 25 грн. у відшкодування витрат по сплаті судового збору та 5 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» на користь ОСОБА_1 5 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», місцезнаходження: 01133, місто Київ, вул. Мечнікова, будинок 3, офіс 306, Код ЄДРПОУ: 44276926.

Відповідач: ОСОБА_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Повний текст судового рішення складено 20.10.2026 року.

Суддя Фортечного районного суду

міста Кропивницького Н. Ю. Іванова