Рішення № 140764405, 19.10.2026, Голованівський районний суд Кіровоградської області

Справа № 386/865/26

Провадження № 2/386/475/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2026 року селище Голованівськ

Голованівський районний суд Кіровоградської області

В складі головуючого судді Гарбуз О. С.

з участю: секретаря судового засідання Хромей А.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ФІНТРАСТ КАПІТАЛ" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ФІНТРАСТ КАПІТАЛ" звернулось до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, шляхом направлення 24.05.2026 позовної заяви через підсистему "Електронний суд" в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, яка надійшла до суду 25.05.2026.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та відповідачкою 26.01.2023 в електронній формі укладено кредитний договір №6307263, за умовами якого, позикодавець надав відповідачці кредит в розмірі 3700 грн. Вказує, що відповідачка свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим, станом на дату відступлення права вимоги, утворилась заборгованість у розмірі 19015,04 грн, з яких 3700 грн заборгованість за тілом кредиту, 6626,7 грн заборгованість за процентами нарахованими первісним кредитором та 8688,34 грн - за процентами нарахованими позивачем, чим порушуються права та інтереси позивача, до якого перейшли права за кредитним договором, як до нового кредитора на підставі договору факторингу №25.09/23-Ф від 25.09.2023. У зв`язку з викладеним, позивач просить стягнути з відповідачки на його користь заборгованість за кредитним договором в розмірі 19015,04 грн, а також просить стягнути судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2662,4 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10000 грн.

Позовну заяву було передано на розгляд судді Червоненку Дмитру Валерійовичу згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.05.2026.

Ухвалою суду від 26.05.2026 в даній справі відкрито провадження, визначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження та призначено проведення судового засідання для розгляду справи по суті; за клопотанням позивача в АТ КБ «ПРИВАТБАНК» витребувано докази.

На виконання ухвали суду 15.06.2026 від АТ КБ «ПРИВАТБАНК» до суду надійшли витребувані докази.

16.06.2026 від представника відповідачки Коваль Яни Юріївни до суду надійшов відзив на позов, направлений до суду 16.06.2026 через підсистему "Електронний суд" в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, який прийнятий до розгляду (а.с. 115-134). У відзиві представник відповідачки вказала, що відповідачка категорично не погоджується з заявленими позовними вимогами, вважає їх необґрунтованими, недоведеними та такими, що не підлягають задоволенню в повному обсязі. Відповідачка заперечує сам факт укладення кредитного договору, заперечує факт отримання будь-яких кредитних коштів, а також заперечує наявність будь-яких договірних відносин із позивачем або первісним кредитором у заявленому позивачем вигляді. Представник відповідачки зазначає про те, що кредит відповідачка особисто не оформлювала, заявок на його отримання не подавала, умов договору не погоджувала, одноразовий ідентифікатор (ОТР-код) не вводила та волевиявлення на укладення договору не висловлювала. Про існування спірного кредитного зобов'язання відповідачка дізналася лише після отримання копії позовної заяви у даній справі.

Як вказує представник відповідачки, у спірний період доступ до мобільного телефону та фінансового номера, на який нібито здійснювалося оформлення кредиту, мав третій (сторонній) суб'єкт - колишній хлопець відповідачки, що виключає можливість однозначної ідентифікації особи позичальника та достовірного встановлення факту вчинення електронного правочину саме відповідачкою. Жодних платежів за спірним кредитом відповідачка не здійснювала, кредитними коштами не користувалася, вигоди від їх отримання не отримувала. Сторона відповідачки вважає, що позовні вимоги ґрунтуються на припущеннях та неповних електронних даних, без належного підтвердження первинними та допустимими доказами, у зв'язку з чим позивачем не доведено: 1) факт фактичного отримання кредитних коштів відповідачкою (відсутня банківська виписка з рахунку отримувача; відсутні первинні бухгалтерські документи банку; відсутнє беззаперечне підтвердження зарахування коштів саме відповідачці); 2) факт належного укладення кредитного договору саме відповідачкою (відсутній доказ особистого волевиявлення відповідачки; відсутній доказ подання заявки саме відповідачкою; відсутній доказ підписання договору уповноваженою особою ); 3) факт належної електронної ідентифікації відповідачки при укладенні договору (відсутні дані BankID/ Дія.Підпис/КЕП/відеоверифікації; відсутні журнали авторизацій та логів входу; відсутні докази прив'язки фінансового номера саме до відповідачки) ; 4) факт належного використання одноразового ідентифікатора (ОТР); не доведено, ким саме введено ОТР-код; не доведено контроль відповідачки над SІМ-картою/телефоном; не виключено використання коду третьою особою ; 5) факт належності платіжного інструменту (банківської картки): не доведено, що картка належала відповідачці на момент операцій; відсутні підтвердження ідентифікації власника картки банком; відсутні первинні документи емітента картки ; 6) факт фактичного користування кредитними коштами відповідачкою: відсутні транзакції, здійснені саме відповідачкою; відсутні докази розпорядження коштами з боку відповідачки ; 7) факт переходу права вимоги до позивача за конкретним кредитним договором: відсутній реєстр боржників із ідентифікацією відповідачки; відсутній належний акт приймання-передачі із конкретизацією договору; не доведено включення саме цього кредиту до предмета факторингу ; 8) факт належного повідомлення відповідачки про відступлення права вимоги: відсутні докази відправлення повідомлення; відсутні докази доставки/отримання; надано лише текст без електронних технічних метаданих ; 9) факт правомірності та правильності нарахування процентів: відсутній зрозумілий детальний розрахунок; не підтверджено періоди нарахування первинними документами; не доведено законність продовження нарахування після прострочення; 10) факт наявності повного ланцюга електронного правочину: відсутній технічний ланцюг дій користувача (login > заявка > підтвердження > підпис); відсутні серверні логи системи кредитодавця; відсутня можливість ідентифікувати особу, яка діяла в системі.

Представник відповідачки зазначає, що матеріали справи на даний час не містять належного та допустимого доказу фактичного зарахування грошових коштів на рахунок відповідачки, а саме банківської виписки з рахунку, на який, за твердженням позивача, здійснювалося перерахування кредитних коштів. Саме банківська виписка, сформована установою-емітентом або банком обслуговування платіжної картки, є первинним фінансовим документом, який безпосередньо підтверджує рух коштів та їх зарахування на рахунок конкретної особи. Натомість надана позивачем довідка ТОВ «ПЕЙТЕК УКРАЇНА» не може вважатися належним та достатнім доказом факту отримання відповідачкою грошових коштів. Крім того, як вказує представник відповідачки, сама по собі наявність договору між фінансовими компаніями та платіжною установою, а також перелік транзакцій із зазначенням масок карток і внутрішніх ідентифікаторів, не доводить належним чином факт отримання саме відповідачкою конкретної суми кредитних коштів, оскільки не виключає можливості помилкового зарахування, технічних збоїв або невстановленого кінцевого отримувача коштів без підтвердження банківською установою.

Таким чином, на думку представника відповідачки, сам факт зазначення у кредитному договорі формулювання про підписання «одноразовим ідентифікатором» (зокрема: С3038, 26.01.2023 20:12:41) не є беззаперечним доказом волевиявлення відповідачки на укладення договору, якщо позивачем не доведено належними та допустимими доказами весь ланцюг формування, направлення та використання такого ідентифікатора. Представник відповідачки вважає, що позивач зобов'язаний довести не лише факт технічної фіксації підпису, але й те, що: номер телефону/канал зв'язку, на який надсилався одноразовий ідентифікатор, належав саме відповідачці та був нею контрольований; саме відповідачка здійснила введення одноразового ідентифікатора з метою підтвердження укладення кредитного договору; відсутні обставини компрометації засобів доступу або можливості використання коду іншою особою. У разі відсутності таких доказів електронний підпис одноразовим ідентифікатором не може автоматично вважатися належним підтвердженням укладення договору саме відповідачкою.

Представник відповідачки зазначає, що позивач посилається на Договір факторингу №25.09/23-Ф від 25.09.2023 та акти приймання-передачі Реєстру боржників як на підставу набуття права вимоги до відповідачки. Проте подані документи не підтверджують переходу до позивача права вимоги саме за кредитним договором, укладеним з відповідачкою. Таким чином, надані акти підтверджують лише факт передачі невизначеного масиву прав вимоги, але не підтверджують передачу права вимоги саме за кредитним договором, на який посилається позивач. Оскільки таких доказів суду не надано, позивач не довів набуття ним статусу кредитора у спірному зобов'язанні, а тому не підтвердив наявність у нього матеріально-правової вимоги до відповідачки.

Сторона відповідача вважає, що суд, з урахуванням умов Договору №6307263 та законодавчих норм, має провести перерахунок процентів за користування кредитом з урахуванням встановленої максимальної денної ставки, строку користування кредитом, оскільки відповідачка не погоджується із наданим позивачем розрахунком з наступних підстав. З матеріалів справи вбачається, що кредит було надано 26.01.2023 у сумі 3700 грн. При цьому позивачем заявлено до стягнення: 3700 грн основного боргу; 6626,7 грн процентів, нарахованих первісним кредитором; 8688,34 грн процентів, нарахованих позивачем за період після відступлення права вимоги. Отже, загальна сума процентів більш ніж у чотири рази перевищує суму самого кредиту. Разом із тим, позивачем не надано належного обґрунтування правових підстав для продовження нарахування договірних процентів після виникнення прострочення виконання зобов'язання та після переходу права вимоги до нового кредитора. Крім того, розрахунок заборгованості, доданий до позовної заяви, не містить детального пояснення механізму нарахування процентів, не дозволяє перевірити правильність застосованих ставок та не містить відомостей про фактичні дати й підстави здійснення кожного нарахування. Відповідно, позивачем не доведено належними та допустимими доказами обставини набуття ним статусу кредитора у спірному зобов'язанні, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.

На підтвердження укладення з відповідачкою договору у електронній формі позивач не надав електронних доказів, що підтверджують укладення між сторонами кредитних договорів в електронній формі, як і не надав електронні докази в паперових копіях, посвідчених у порядку, передбаченому законом. Як вбачається з паперових копій договорів, їх укладення здійснюється сторонами в електронній формі з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором з використанням мобільного телефону відповідачки. Електронних доказів на підтвердження того, що відповідачка вчинила вищезазначені дії з використанням абонентського номеру мобільного телефону, який їй належить, матеріали справи не містять. Отже, факти укладення кредитних договорів та наявності заборгованості позивачем не підтверджено належними, допустимими та достовірними доказами, а надані ним паперові копії договорів не відповідають критеріям допустимості й достовірності доказів, а також вимогам щодо визначення доказів, оскільки згідно ст. 76 ЦПК України, не підпадають ні під поняття письмового, ні під поняття електронного доказу. Крім цього, представник відповідачки зауважує, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Банківський розрахунок не є первинним документом, а тому він сам по собі, без первинних документів, не може достовірно підтвердити наявність або відсутність заборгованості, а також, підтверджувати розмір зазначеної заборгованості, який неможливо перевірити. Первинних бухгалтерських документів, з яких можна встановити усі здійснені операції за кредитом, в тому числі, й факти надання позичальнику кредитних коштів, нарахування відсотків, погашення боргу, тощо, позивач не надав.

Окрім цього, відповідачка не погоджується із заявленими позивачем витратами на професійну правничу допомогу у розмірі 10000 грн та вважає їх необґрунтованими, непропорційними та такими, що не підлягають стягненню у заявленому розмірі, з огляду на таке. У даній справі позовні вимоги становлять 19015,04 грн, тоді як витрати на правничу допомогу заявлені у розмірі 10000 грн, що становить понад 50% від ціни позову. Такий розмір витрат на думку відповідачки, є явно непропорційним предмету спору та фактично призводить до покладення на відповідачку витрат, які істотно наближаються до розміру основного боргу, що суперечить принципу справедливості та співмірності судових витрат. Дана категорія справ є типовою справою про стягнення заборгованості, яка не потребує значного обсягу складних юридичних дій, формування унікальної правової позиції чи значних витрат часу адвоката. Просила витребувати у позивача всі оригінали документів, на яких ґрунтуються позовні вимоги; у задоволенні позовних вимог відмовити повністю як таких, що є недоведеними, необґрунтованими та не підтвердженими належними, допустимими і достовірними доказами.

Також представник відповідачки разом з відзивом на позов подала клопотання про застосування наслідків спливу позовної давності (а.с. 135-137).

09.07.2026 суд постановив ухвалу без оформлення окремого документу, зазначену в протоколі судового засідання, якою задовольнив клопотання представника відповідачки та витребував у позивача всі оригінали документів (у тому числі електронні) доданих до позову, визнав обов`язкову явку у судове засідання представника позивача (а.с. 147).

На часткове виконання ухвали суду від 09.07.2026, 24.07.2026 від представника позивача ОСОБА_2 до суду надійшли додаткові пояснення у справі, направлені до суду 23.07.2026 через підсистему "Електронний суд" в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, до яких додано копію паспорта відповідачки, копію договору про надання споживчого кредиту з копією додатку до договору, копію публічної пропозиції на укладення договору та копії судових рішень судів апеляційної інстанції, які прийняті до розгляду (а.с. 153-203). У додаткових поясненнях представник позивача вказав, що кредитний договір укладений між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та відповідачкою повністю відповідає вимогам чинного законодавства України, нормативно-правове регулювання укладання електронного кредитного договору та процедура укладання електронного кредитного договору детально описана позивачем в позовній заяві. Як зазначає представник позивача, 26.01.2023 між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 за допомогою Інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» було укладено електронний договір №6307263 про надання споживчого кредиту. Так, на підтвердження укладання договору про надання споживчого кредиту з ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА», позивачем було надано оригінал електронного доказу (додаток до позовної заяви № 22), який було підписано шляхом зазначення одноразового ідентифікатора «С3038», який відповідно до вимог чинного законодавства був власноручно введений відповідачкою для електронного підпису, у відповідності до вимог частини 6 та 8 статті 11 і статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», що свідчить про те, що відповідачка ознайомилася та погодилася з умовами договору, а тому сторони досягли усіх істотних умов та уклали в належній формі кредитний договір. Представник позивача зазначає, що відповідачка, оформлюючи кредитний договір заходить на веб-сайт ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» https://www.creditplus.ua, реєструється та створює електронний кабінет, в якому йому надходить текст кредитного договору та де вона має змогу ознайомитись з Правилами, Паспортом споживчого кредиту (додається до позовної заяви), інформацією передбаченою частиною 2 статті 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», ліцензією, фінансовим звітом тощо. Таким чином, представник позивача вказує, що відповідачка має примірник оригіналу кредитного договору та паспорту споживчого кредиту. Доступ до особистого кабінету клієнта має тільки відповідачка.

Як зазначає представник позивача, підписання договору відбулося 26.01.2023 о 20:12:41, одноразовим ідентифікатором «С3038». Інформація про прізвище, ім`я та по батькові відповідачки, яка підписала договір, місце проживання, ідентифікаційний номер, паспортні дані, відомості про дату та час підписання договору згенеровано в момент підписання договору містяться в розділі 10 «РЕКВІЗИТИ ТА ПІДПИСИ СТОРІН» та у відповідному розділі додатку № 1 до договору. А тому, на думку представника позивача, жодних сумнівів в тому, що 26.01.2023 між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» було досягнуто згоди щодо всіх суттєвих вимог та укладено електронний Договір №6307263 не виникає.

Переказ коштів, виданих в рамках кредитного договору здійснено шляхом перерахування на банківську картку № НОМЕР_1 , яку відповідачкою вказано особисто в заяві на отримання кредиту та підтверджується копією довідки платіжного провайдера ТОВ «ПЕЙТЕК УКРАЇНА» про перерахування коштів. Зазначений платіжний провайдер має відповідну Ліцензію Національного банку України на здійснення переказів коштів у національній валюті без відкриття рахунків та внесений в Державний реєстр фінансових установ, що підтверджується свідоцтвом. Довідка ТОВ «ПЕЙТЕК УКРАЇНА» містить інформацію про здійснення платежу в рамках договірних відносин між первісним кредитором і відповідачем, що безпосередньо свідчить про проведення фінансової операції, яка є предметом судового розгляду. З огляду на викладене вище, кредитні кошти відповідачці перераховувалися за допомогою платіжного провайдера, що має відповідну ліцензію та у спосіб обумовлений умовами кредитного договору на банківську картку № НОМЕР_1 , що повною мірою відповідає вимогам чинного законодавства.

Так, укладаючи кредитний договір, сторони, передбачили нарахування процентів на наступних умовах: п. 1.5.1. договору - стандартна процентна ставка становить 1,99 % в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п.1.4 цього Договору; п.1.5.2. - знижена процентна ставка 1,493 % в день та застосовується відповідно до наступних умов - якщо Споживач до 25.02.2023 р., або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти у сумі не менше суми першого платежу, визначеного в Графіку платежів або здійснить часткове дострокове повернення кредиту, Споживач, як учасник Програми лояльності, отримає від Товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, в зв`язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити Споживач за стандартною процентною ставкою до вказаної вище дати, буде перераховано за зниженою процентною ставкою.

Як зазначає представник позивача, 25.02.2023 відповідачка не здійснила оплату процентів згідно графіку платежу та не повернула тіло кредиту. Від так, позивачем нараховано проценти за 118 календарних днів (26.09.2023 - 21.01.2024) в межах строку договору відповідно до наступного (Розрахунок заборгованості ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» додається): 3700грн*1,99 %=73,63грн*118 календарних днів = 8688,34 грн.

Згідно із п. 1.1. Договору факторингу № 25.09/23-Ф від 25.09.2023, за цим договором Фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта (ціна продажу) за плату, а Клієнт відступити Факторові Право грошової Вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - Боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить Клієнту. Враховуючи те, що на момент укладання Договору факторингу № 25.09/23-Ф від 25.09.2023 між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА», як клієнтом, та ТОВ «ФК «Фінтраст Україна», як фактором, строк Договору №6307263 про надання споживчого кредиту від 26.01.2023 року не сплив, позивачем було здійснено нарахування процентів за користування грошовими коштами за 118 календарних днів з 26.09.2023 по 21.01.2024. Нарахування процентів за користування кредитним коштами, виданими в рамках кредитного договору, здійснювалося в межах строку користування кредитом, враховуючи вимоги чинного законодавства та на підставі умов кредитного договору.

Представник позивача вказує про те, що про відступлення права грошової вимоги за кредитним договором ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» повідомило відповідачку шляхом направлення на електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_1 зазначену при укладенні кредитного договору відповідного повідомлення, що передбачено розділом 8 Кредитного договору (копію повідомлення про відступлення прав вимоги додано до позовної заяви). Щодо реєстру боржників представник позивача зазначає, що позивачем додано до позовної заяви належним чином оформлений витяг з даного реєстру, що підписаний керівником Товариства та скріплений печаткою Товариства відповідно до вимог ДСТУ 4163:2020, оскільки сам реєстр боржників містить персональні дані інших осіб, розголошення яких суперечить положенням ЗУ «Про захист персональних даних».

Представник позивача наголошує про те, що станом на сьогоднішній день, ані кредитний договір, ані будь-яке його положення чи пункт, включаючи ціну договору, не визнано відповідно до чинного законодавства недійсними, не справедливими чи не добросовісним. Отже, нарахування відповідачці процентів за користування кредитним коштами, виданими в рамках кредитного договору, здійснювалося в межах строку користування кредитом, враховуючи вимоги чинного законодавства та на підставі умов кредитного договору. Просить відмовити представнику відповідачки в задоволенні клопотання про витребування доказів, оскільки оригінали відповідних доказів містяться в системі «Електронний суд» в електронному вигляді, а їх паперові копії містяться в матеріалах справи і не потребують додаткового витребування.

03.08.2026 від представника відповідачки ОСОБА_3 до суду надійшло заперечення на додаткові пояснення позивача, направлене до суду 02.08.2026 через підсистему "Електронний суд" в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі (а.с. 209-213). Відповідачка, ознайомившись із додатковими поясненнями позивача, не погоджується з викладеними у них доводами, вважає їх необґрунтованими та такими, що не спростовують заперечення, викладені у відзиві на позовну заяву. Відповідачка не заперечує можливість укладення електронних договорів як таку, однак заперечує факт того, що саме вона здійснювала будь-які дії щодо оформлення спірного кредиту. Зазначає, що позивач обмежився лише посиланням на факт направлення ОТР-коду на певний номер телефону. Однак направлення SMS-повідомлення на номер телефону не підтверджує особу користувача, який фактично отримав та використав такий код. Телефонний номер не є тотожним особі. Крім того, відповідачка у відзиві зазначала, що у відповідний період доступ до мобільного телефону та фінансового номера мав інший суб'єкт, що виключає можливість беззаперечного висновку про те, що дії щодо оформлення кредиту здійснювала саме відповідачка. Отже, позивачем не доведено головну обставину - наявність вільного та усвідомленого волевиявлення відповідачки на укладення кредитного договору. Навіть за умови припущення про існування електронного договору, сам факт його оформлення не звільняє позивача від обов'язку довести виконання кредитодавцем свого основного обов'язку - фактичної передачі кредитних коштів позичальнику. У даній справі відповідачка категорично заперечує отримання кредиту та користування будь-якими кредитними коштами. Сам факт укладення договору факторингу між двома фінансовими установами не є достатнім доказом переходу права вимоги саме за кредитним договором відповідачки. Представник відповідачки зазначає, що позивач не довів належного повідомлення відповідачки про заміну кредитора.

Згідно позовної заяви, загальна сума заявлених процентів становить 15315,04 грн, що більш ніж у чотири рази перевищує суму отриманого, за твердженням позивача, кредиту. Відповідачка в свою чергу заперечує правильність такого розрахунку та вважає його недоведеним. Надані позивачем матеріали не підтверджують повного юридичного складу виникнення кредитного зобов'язання. Не надано доказів належної ідентифікації відповідачки, проходження процедури верифікації, контролю нею засобу зв'язку, а також технічних даних, які б підтверджували, що саме відповідачка здійснювала оформлення кредиту. Враховуючи вищевикладене, представник відповідачки просить у задоволенні позовних вимог відмовити повністю, як таких, що є недоведеними, необґрунтованими та не підтвердженими належними, допустимими і достовірними доказами.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.09.2026, дану справу передано на розгляд судді Гарбузу Олександру Сергійовичу у зв`язку зі звільненням з посади судді ОСОБА_4 .

Ухвалою суду від 14.09.2026 в складі судді Гарбуз О.С., дану справу прийнято до свого провадження та призначено проведення судового засідання для розгляду справи по суті.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином, відповідно до ст.ст. 128, 130 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), що підтверджується довідкою про доставку судової повістки-повідомлення в електронному вигляді від 18.09.2026; в додаткових поясненнях, просив розгляд справи здійснювати без його участі, позов підтримує повністю, не заперечує проти заочного розгляду справи.

Представник відповідачки та відповідачка в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені своєчасно та належним чином, відповідно до ст.ст. 128, 130 ЦПК України, що підтверджується довідками про доставку судових повісток-повідомлень в електронному вигляді від 18.09.2026; 03.08.2026 представник відповідачки подала до суду клопотання про розгляд справи без її участі та без участі відповідачки, заперечує щодо задоволення позовних вимог та просить відмовити у задоволенні позову.

Враховуючи норми ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання учасників справи не перешкоджає розгляду справи по суті, оскільки вони належним чином повідомлені про дату, час і місце засідання, тому суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності сторін і ухвалити рішення на підставі наявних у справі доказів.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що в позові слід відмовити, виходячи з наступного.

Згідно зі ст.ст. 526, 530 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання (ч.1 ст. 625 ЦК України).

За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно якої договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріальне посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно ст. 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

У відповідності до положень ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Статтями 1048 та 1049 ЦК України визначено що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можлива на будь-якій стадії процесу.

Відповідно до ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Судом встановлено, що на підтвердження факту укладення кредитного договору позивачем надано суду копію договору про надання споживчого кредиту №6307263 від 26.01.2023, який начебто укладений між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та відповідачкою (а.с. 17-21, 162-171).

В пункті 1.1. вказаного договору зазначено, що його укладення здійснюється сторонами за допомогою ІТС (інформаційно-телекомунікаційної системи) товариства, доступ до якої забезпечується споживачу через Веб-сайт або Мобільний додаток «CreditPlus». Електронна ідентифікація споживача здійснюється при вході споживача в особистий кабінет, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», в тому числі шляхом перевірки товариством правильності введення коду, направленого товариством на номер мобільного телефону споживача, вказаний при вході, та/або шляхом перевірки правильності введення Пароля входу до особистого кабінету. При цьому, споживач самостійно і за свій рахунок забезпечує і оплачує технічні, програмні і комунікаційні ресурси, необхідні для організації каналів доступу і підключення до Веб-сайту/ІТС товариства.

Пунктом 9.6. зазначеного договору встановлено, що цей договір укладається шляхом направлення його тексту підписаного зі сторони товариства електронним підписом, в Особистий кабінет споживача для ознайомлення та підписання.

Договір вважається укладеним з моменту його підписання електронним підписом споживача, що створений шляхом використання споживачем одноразового ідентифікатора, який формується автоматично на стороні товариства для кожного разу використання та направляється споживачу на номер мобільного телефону повідомлений останнім товариству в ІТС товариства/зазначений в цьому договорі. Введення споживачем коду одноразового ідентифікатора з метою підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором цього договору створює підпис споживача на договорі та вважається направленням товариству повідомлення про прийняття в повному обсязі умов цього договору.

Отже, проаналізувавши наданий позивачем договір, судом встановлено, що договір вважається укладеним після його підписання електронним підписом. Електронний підпис відтворюється шляхом використання споживачем одноразового ідентифікатора, який йому (споживачу) направляється товариством. Одноразовий ідентифікатор споживачем використовується та вводиться або через Веб-сайт або через Мобільний додаток «CreditPlus».

Також на підтвердження укладення кредитного договору позивачем суду надано: копію додатку №1 до договору про надання споживчого кредиту-таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит від 26.01.2023 (а.с. 22); копію паспорту споживчого кредиту від 26.01.2023 (а.с. 24-25); копію правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» в редакції від 2022 року (а.с. 54-63).

Відповідачка заперечувала факт укладення нею кредитного договору та використання одноразового ідентифікатора.

За клопотанням відповідачки у позивача судом було витребувано всі оригінали документів (у тому числі електронні) доданих до позову.

Однак позивач нових письмових доказів на підтвердження укладення кредитного договору суду не подав.

Дослідивши надані позивачем письмові докази, враховуючи заперечення відповідачки, суд приходить до висновку про те, що позивачем не доведено факту укладення кредитного договору відповідачкою з первісним кредитором.

Позивачем суду не надано доказів на підтвердження підписання кредитного договору в електронному вигляді, а саме: не надано доказів використання відповідачкою інформаційно-телекомунікаційної системи товариства, доступ до якої забезпечується споживачу через Веб-сайт або Мобільний додаток «CreditPlus», зокрема й не надано доказів на підтвердження використання відповідачкою Веб-сайту чи мобільного додатку.

Твердження позивача про те, що відповідачка для оформлення договору заходила на Веб-сайт ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» https://www.creditplus.ua не підтверджуються жодним доказом.

Крім того, позивачем не надано суду доказів на підтвердження електронної ідентифікації відповідачки, яка мала б здійснитися при її вході в особистий кабінет, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», в тому числі шляхом перевірки товариством правильності введення коду, направленого товариством на номер мобільного телефону відповідачки, вказаний при вході, та/або шляхом перевірки правильності введення Пароля входу до особистого кабінету.

Також позивачем не надано суду доказів на підтвердження відправлення підписаного товариством договору в Особистий кабінет відповідачки для ознайомлення та підписання.

Зазначення вищезазначених відомостей в кредитному договорі, без доведення таких обставин суду іншими доказами, самі по собі не підтверджують його підписання відповідачкою.

Надані позивачем копія постанови Вінницького апеляційного суду від 29.07.2024 по справі №141/145/24 (а.с. 177-186), копія постанови Київського апеляційного суду від 19.11.2024 по справі №755/19629/23 (а.с. 187-203), є неналежними доказами, оскільки не стосуються обставин даної справи та не містять інформацію щодо предмета доказування в справі, що розглядається.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справу в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Таким чином, аргументи позивача, викладені у позовній заяві та додаткових поясненнях, не знаходять свого підтвердження матеріалами справи, тоді як заперечення відповідачки, викладені у відзиві та запереченнях на додаткові пояснення, є обґрунтованими та підтверджуються відсутністю належної доказової бази з боку позивача.

При виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин в даній справі суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 по справі №342/180/17 про те, що згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може не може ґрунтуватися на припущеннях.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду вказала, що обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

В постанові від 27.03.2020 по справі №703/3063/18 Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду зробив висновок, що суди першої та апеляційної інстанцій, встановивши фактичні обставини справи, що мають істотне значення для її вирішення, дослідивши надані сторонами докази у їх сукупності, зробили правильний та обґрунтований висновок про недоведеність і необґрунтованість заявлених позовних вимог про стягнення кредиту, оскільки позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, яким обґрунтовував свої вимоги, що є його процесуальним обов`язком.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про недоведеність позивачем факту укладення між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та відповідачкою кредитного договору, а від так, переходу права вимоги до позивача за кредитним договором, згідно копій договору факторингу №25.09/23-Ф від 25.09.2023 з додатками, укладеного між АТ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та позивачем (а.с. 40-53), а тому доводи позивача про необхідність стягнення заборгованості та відсотків за користування кредитом є безпідставними.

Надані суду письмові докази, а саме: копія довідки ТОВ «АВЕНТУС Україна» від 28.11.2024 (а.с. 16); копія витягу з Договору про організацію переказу грошових коштів №190122-1 від 19.01.2022, укладеного між ТОВ «АВЕНТУС Україна» та ТОВ «ПЕЙТЕК Україна» (а.с. 16 зворот); копія довідки ТОВ «ПЕЙТЕК УКРАЇНА» від 10.10.2023 (а.с. 81-83); лист АТ КБ «ПРИВАТБАНК» від 04.06.2026 з випискою про рух коштів (а.с.112-113), підтверджують те, що АТ КБ «ПРИВАТБАНК» на ім`я ОСОБА_1 було відкрито рахунок № НОМЕР_2 , до якого емітовано банківську платіжну картку з № НОМЕР_3 , на яку 26.01.2023 було зараховано кошти у розмірі 3700 грн, однак без доведення факту укладення кредитного договору, такі кошти не можуть вважатись такими, що надані за цим договором.

Крім того, суд зауважує, що в призначенні платежу вказується «зарахування переказу», що також підтверджує доводи відповідачки про не укладення нею кредитного договору.

Суд не розглядає питання щодо підставності чи безпідставності отримання зазначених грошових коштів відповідачкою, для недопущення виходу за межі заявлених позовних вимог.

З наведених підстав, суд дійшов до висновку про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

Доводи відповідачки про застосування наслідків пропуску позовної давності є безпідставними, оскільки судом встановлено відсутність порушеного права позивача.

Суд не розглядає доводи сторін щодо правильності нарахування позивачем відсотків за користування кредитом, у зв`язку з недоведеністю факту укладення кредитного договору та не проводить оцінку наданих доказів на підтвердження цих доводів, при цьому застосовує практику Європейського суду з прав людини у рішенні від 10.02.2010 року по справі "Серявін та інші проти України", який у пункті 58 зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно частин 1, 2, 4 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Враховуючи відмову в задоволенні позову, судові витрати зі сплати позивачем судового збору при зверненні до суду в розмірі 2662,4 грн, що підтверджується копією платіжної інструкції №5708 від 18.05.2026 (а.с. 10) та випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету України (а.с. 94), покладаються на позивача.

Також, у зв`язку з відмовою в задоволенні позову, на позивача покладаються понесені ним витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката в розмірі 10000 грн, що підтверджується: копією договору про надання правової допомоги №10/12-2024 від 10.12.2024, укладеного між позивачем та адвокатом Столітнім М.М. (а.с. 38-39); копією акту прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) №19511 згідно договору №10/12-2024 від 10.12.2024, укладеного між позивачем та адвокатом Столітнім М.М. (а.с. 36); копією заявки №19511 на виконання доручення до Договору №10/12-2024 від 10.12.2024, укладеної між позивачем та адвокатом Столітнім М.М. (а.с. 89-90); копією свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю Столітнім М.М. (а.с. 65).

Відповідачкою не заявлено вимог про стягнення на її користь понесених судових витрат з позивача.

Підстави для допущення до негайного виконання судового рішення та для скасування заходів забезпечення позову відсутні.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4-5, 12-13, 76-89, 137, 141-142, 258-259, 263-265 ЦПК України, суд -

ухвалив:

Відмовити у задоволенні позову ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ФІНТРАСТ КАПІТАЛ" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №6307263 від 26.01.2023.

Судові витрати зі сплати позивачем судового збору в розмірі 2662,4 грн та витрати на правову допомогу в розмірі 10000 грн покласти на позивача.

Місцезнаходження позивача ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ФІНТРАСТ КАПІТАЛ": вул. Набережно-Корчуватська, буд. №27, приміщення 2, м. Київ, поштовий індекс 03045; ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 44559822.

Місце проживання відповідачки ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_4 .

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду апеляційної скарги. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: Гарбуз О. С.