Рішення № 140764105, 14.10.2026, Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 350/1375/26

Номер провадження 2/350/1069/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 жовтня 2026 року селище Рожнятів

Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області

в складі головуючого судді Пулика М.В.,

секретаря судового засідання Юречко Т.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Рожнятів цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

установив:

Стислий виклад позиції позивача

Представник позивача звернулася до суду з позовом, у якому просить стягнути з відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії №1673-3514 від 13 березня 2026 року у загальному розмірі 65 323,75 грн, а також понесені судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 2 662,40 грн.

Позовні вимоги мотивовано тим, що 13 березня 2026 року між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено договір про відкриття кредитної лінії №1673-3514, відповідно до умов якого відповідачу надано кредитні кошти у розмірі 18 000,00 грн.

01 квітня 2026 року між сторонами укладено додаткову угоду, відповідно до якої позивач надав відповідачу додаткові кредитні кошти у розмірі 6 500,00 грн, у зв`язку з чим загальна сума наданого кредиту склала 24 500,00 грн.

Позивач зазначає, що свої зобов`язання за договором виконав належним чином та у повному обсязі, перерахувавши відповідачу кредитні кошти. Натомість ОСОБА_1 передбачених договором платежів належним чином не здійснював, у зв`язку з чим утворилася заборгованість. Станом на 08 липня 2026 року загальний розмір заборгованості відповідача становить 65 323,75 грн, з яких: 24 500,00 грн - заборгованість за кредитом; 24 898,75 грн - заборгованість за нарахованими процентами за користування кредитом; 12 250,00 грн - проценти, нараховані відповідно до статті 625 ЦК України; 3 675,00 грн - заборгованість за комісією.

Посилаючись на неналежне виконання відповідачем взятих на себе договірних зобов`язань, позивач просить стягнути з нього зазначену заборгованість та понесені судові витрати.

Стислий виклад позиції відповідача

ОСОБА_1 подав до суду відзив на позовну заяву, у якому проти задоволення позову у заявленому розмірі заперечив.

Відповідач не заперечував факту укладення договору про відкриття кредитної лінії №1673-3514 від 13 березня 2026 року та факту отримання кредитних коштів у загальному розмірі 24 500,00 грн. Водночас ОСОБА_1 не погодився із заявленим позивачем розміром заборгованості. Зазначив, що відповідно до додаткової угоди та графіка платежів кінцевий строк повернення всієї суми основного боргу визначено 31 березня 2027 року, а тому на момент звернення позивача до суду такий строк ще не настав.

У зв`язку з цим відповідач вважав, що можливість дострокового стягнення всієї суми основного боргу залежала від належного пред`явлення кредитодавцем вимоги про дострокове повернення кредиту.

Щодо 12 250,00 грн процентів, нарахованих відповідно до статті 625 ЦК України, ОСОБА_1 заперечив проти їх стягнення, посилаючись на положення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України. Також відповідач заперечив проти стягнення 3 675,00 грн комісії, зазначаючи, що позивач повинен довести правові підстави для її стягнення.

У поданому контррозрахунку ОСОБА_1 вважав такою, що може бути стягнута, суму договірних процентів у розмірі 24 898,75 грн, водночас заперечував проти дострокового стягнення 24 500,00 грн основного боргу, 12 250,00 грн процентів за статтею 625 ЦК України та 3 675,00 грн комісії.

14.10.2026 відповідач подав заяву про розгляд справи у його відсутності, зазначив про часткове визнання позову на суму 36 950,00 грн.

Заяви та клопотання сторін, процесуальні дії у справі:

Ухвалою Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 26 серпня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України, у зв`язку з розглядом справи за відсутності всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин:

Судом установлено, що 13 березня 2026 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено Договір про відкриття кредитної лінії №1673-3514 продукту «MiniKasa», відповідно до умов якого відповідачу надано кредитні кошти у розмірі 18 000,00 грн. Договір укладено в електронній формі з використанням інформаційно-комунікаційної системи кредитодавця та підписано відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором А8498.

01 квітня 2026 року між сторонами укладено додаткову угоду до договору про відкриття кредитної лінії №1673-3514, відповідно до умов якої відповідачу додатково надано кредитні кошти у розмірі 6 500,00 грн, у зв`язку з чим загальний розмір наданого відповідачу кредиту становив 24 500,00 грн. Факт укладення кредитного договору, додаткової угоди та отримання кредитних коштів ОСОБА_1 не заперечує.

Відповідно до умов договору строк кредитування після укладення додаткової угоди становить 384 дні, а кінцевою датою повернення всієї суми кредиту згідно з графіком платежів визначено 31 березня 2027 року.

Умовами договору передбачено, що базовий період сплати процентів становить 28 календарних днів, а проценти за користування кредитом та комісія за видачу кредиту підлягають сплаті не пізніше останнього дня відповідного базового періоду.

Також договором передбачено одноразову комісію за видачу кредиту у розмірі 15 % від суми виданого кредиту. На суму первісно виданого кредиту у розмірі 18 000,00 грн позивачем нараховано комісію у сумі 2 700,00 грн, а при наданні 01 квітня 2026 року додаткових кредитних коштів у розмірі 6 500,00 грн - комісію у сумі 975,00 грн. Загальний розмір нарахованої комісії становить 3 675,00 грн.

Із наданого позивачем розрахунку вбачається, що у період з 13 березня 2026 року по 09 квітня 2026 року до відповідача фактично застосовувалася передбачена умовами кредитування знижена процентна ставка у розмірі 0,55 % за один день користування кредитом. У зв`язку з цим з 13 березня 2026 року по 31 березня 2026 року на суму кредиту 18 000,00 грн проценти нараховувалися у розмірі 99,00 грн за день, а після збільшення суми кредиту до 24 500,00 грн - у розмірі 134,75 грн за день. Починаючи з 10 квітня 2026 року позивачем застосовувалася стандартна процентна ставка у розмірі 1 % за день, що становило 245,00 грн за кожен день користування кредитом.

З розрахунку позивача також убачається, що за період з 13 березня 2026 року по 31 березня 2026 року проценти нараховувалися на суму кредиту 18 000,00 грн у розмірі 99,00 грн за день, за період з 01 квітня 2026 року по 09 квітня 2026 року - у розмірі 134,75 грн за день, а з 10 квітня 2026 року по 07 липня 2026 року - у розмірі 245,00 грн за день. Загальна сума нарахованих договірних процентів становить 24 898,75 грн.

Окрім договірних процентів, позивачем за період прострочення нараховано 12 250,00 грн процентів відповідно до статті 625 ЦК України.

Матеріали справи містять вимогу позивача про дострокове повернення кредитної заборгованості.

Таким чином, між сторонами виникли правовідносини, що випливають із договору споживчого кредитування, а спір стосується належного виконання ОСОБА_1 зобов`язань за договором №1673-3514 від 13 березня 2026 року, настання строку дострокового повернення основної суми кредиту, а також правомірності та розміру заявлених до стягнення процентів і комісії.

Оцінка суду

Згідно з частиною першою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з частинами першою, другою статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених цим Кодексом.

За змістом частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частинами першою, п`ятою та шостою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За змістом статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь установленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Вирішуючи спір, суд виходить із того, що факт укладення ОСОБА_1 договору про відкриття кредитної лінії №1673-3514 від 13 березня 2026 року, укладення 01 квітня 2026 року додаткової угоди до нього, а також отримання відповідачем кредитних коштів у загальному розмірі 24 500,00 грн сторонами фактично не оспорюється.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, у якому одна сторона - боржник зобов`язана вчинити на користь другої сторони - кредитора певну дію, зокрема сплатити гроші, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі статтею 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк.

За змістом статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Статтею 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно зі статтею 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі статтею 628 ЦК України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За змістом частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій, у тому числі електронній, формі.

Згідно зі статтею 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, якими обмінялися сторони. Правочин також вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Абзацом другим частини другої статті 639 ЦК України передбачено, що договір, укладений за допомогою інформаційно-комунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір є домовленістю двох або більше сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформленою в електронній формі.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями та підписаний у порядку, визначеному Законом України «Про електронну комерцію», за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

За змістом частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа - кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються у договорі.

Позивач просить стягнути з відповідача 24 500,00 грн заборгованості за основною сумою кредиту.

Із матеріалів справи встановлено, що 13 березня 2026 року відповідачу фактично надано кредитні кошти у розмірі 18 000,00 грн, а 01 квітня 2026 року відповідно до додаткової угоди - ще 6 500,00 грн. Таким чином, загальна сума фактично отриманих ОСОБА_1 кредитних коштів становить 24 500,00 грн.

Отримання цієї суми відповідачем не заперечується.

Водночас у відзиві ОСОБА_1 посилався на те, що відповідно до умов додаткової угоди та графіка платежів кінцевою датою повернення основної суми кредиту визначено 31 березня 2027 року, а тому на момент звернення позивача до суду строк повернення всієї суми кредиту ще не настав. Також відповідач зазначав, що вимогу кредитодавця про дострокове повернення кредиту фактично не отримував.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач направляв відповідачу вимогу про дострокове повернення кредиту. Зі змісту самої вимоги вбачається, що позивач пропонував відповідачу сплатити заборгованість протягом 30 календарних днів саме з дня отримання такої вимоги.

Враховуючи, що відповідач не заперечує факту отримання основної суми кредиту у розмірі 24 500,00 грн, а розмір частково визнаних ним позовних вимог перевищує суму основного боргу, суд доходить висновку, що визнання позову охоплює, зокрема, вимогу про повернення фактично отриманих кредитних коштів у сумі 24 500,00 грн.

Відповідно до частини першої статті 206 ЦПК України відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі.

Згідно з частиною четвертою статті 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання позову і продовжує судовий розгляд.

Судом не встановлено обставин, які б свідчили, що часткове визнання ОСОБА_1 позову у сумі 36 950,00 грн суперечить закону, порушує права чи інтереси інших осіб або вчинене ним не добровільно.

Заявлені до стягнення 24 898,75 грн за своєю правовою природою є саме договірною платою за користування кредитними коштами, а не мірою відповідальності за прострочення виконання грошового зобов`язання. Нарахування таких процентів здійснено в межах строку кредитування, встановленого сторонами.

З огляду на наведене суд доходить висновку, що вимога позивача про стягнення з ОСОБА_1 24 898,75 грн договірних процентів є обґрунтованою та підлягає задоволенню у повному обсязі.

Позивач просить стягнути з відповідача 3 675,00 грн заборгованості за комісією.

ОСОБА_1 у відзиві заперечив проти стягнення зазначеної суми, посилаючись на необхідність перевірки правових підстав для її нарахування та фактичного надання кредитодавцем окремої платної послуги.

Вирішуючи зазначену вимогу, суд виходить із конкретного змісту укладеного сторонами договору. Відповідно до умов договору плата за надання та користування кредитом складається, зокрема, із процентів за користування кредитом та одноразової комісії за видачу кредиту. Тип такої комісії безпосередньо визначено сторонами як одноразовий. Договором встановлено, що комісія за видачу кредиту становить 15 % від суми фактично виданого кредиту та нараховується одноразово в день його видачі.

За кредитними коштами у розмірі 18 000,00 грн, наданими відповідачу 13 березня 2026 року, позивачем нараховано комісію у розмірі 2 700,00 грн, що становить 15 % від виданої суми.

Відповідно до додаткової угоди від 01 квітня 2026 року при наданні відповідачу додаткових кредитних коштів у розмірі 6 500,00 грн нараховано комісію у розмірі 975,00 грн, що також становить 15 % від суми додатково наданого кредиту. Загальна сума такої комісії становить 3 675,00 грн.

Отже, розмір комісії є конкретно визначеним умовами договору та додаткової угоди, нарахований одноразово у зв`язку з фактичним наданням кредитних коштів та відповідає погодженому сторонами процентному значенню.

Вказана комісія не є щомісячною платою за надання інформації про стан кредитної заборгованості, за надання виписки з рахунку чи іншою періодичною платою за дії, які кредитодавець відповідно до закону зобов`язаний вчиняти безоплатно.

Матеріали справи також не містять доказів сплати відповідачем зазначеної комісії.

За таких обставин самі по собі заперечення відповідача щодо необхідності перевірки правомірності комісії не спростовують встановленого договором обов`язку щодо її сплати.

Тому суд доходить висновку про обґрунтованість вимоги позивача щодо стягнення з ОСОБА_1 3 675,00 грн заборгованості за комісією.

Позивач просить стягнути з відповідача 12 250,00 грн процентів, нарахованих відповідно до статті 625 ЦК України.

Відповідно до частини першої статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Частиною другою зазначеної статті передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, передбачені статтею 625 ЦК України нарахування за своєю правовою природою є мірою відповідальності за прострочення виконання грошового зобов`язання.

Разом із тим пунктом 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України встановлено спеціальне правове регулювання відповідальності позичальників у період дії воєнного стану.

Відповідно до зазначеної норми у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після дня його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит банком або іншим кредитодавцем, позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця неустойки за таке прострочення.

Договір №1673-3514 укладено 13 березня 2026 року, тобто у період дії в Україні воєнного стану.

Отже, на спірні правовідносини в цій частині поширюється пункт 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, який прямо звільняє позичальника від відповідальності, передбаченої статтею 625 ЦК України.

За таких обставин вимога ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» про стягнення з ОСОБА_1 12 250,00 грн процентів, нарахованих відповідно до статті 625 ЦК України, задоволенню не підлягає.

Розподіл судових витрат

Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з частиною першою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як убачається з матеріалів справи, позивачем заявлено до стягнення з відповідача заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії №1673-3514 від 13 березня 2026 року у загальному розмірі 65 323,75 грн.

За результатами розгляду справи суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з ОСОБА_1 заборгованості у розмірі 53 073,75 грн, з яких: 24 500,00 грн - заборгованість за основною сумою кредиту; 24 898,75 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом; 3 675,00 грн - заборгованість за комісією.

У задоволенні позовних вимог про стягнення 12 250,00 грн процентів, нарахованих відповідно до статті 625 ЦК України, відмовлено.

Таким чином, позовні вимоги задоволено частково.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2 662,40 грн.

Враховуючи часткове задоволення позовних вимог та положення частини першої статті 141 ЦПК України, з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 2 163,13 грн.

Керуючись ст.ст. 1-4, 19, 89, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 273 ЦПК України, суд -

ухвалив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» (код ЄДРПОУ 38548598, місцезнаходження: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 26, офіс 407, IBAN НОМЕР_2 в АБ «УКРГАЗБАНК», МФО 320478) заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії №1673-3514 від 13 березня 2026 року у загальному розмірі 53 073 (п`ятдесят три тисячі сімдесят три) гривні 75 копійок, з яких: 24 500,00 грн - заборгованість за основною сумою кредиту; 24 898,75 грн - заборгованість за нарахованими процентами; 3 675,00 грн - заборгованість за комісією.

У задоволенні позовних вимог про стягнення 12 250,00 грн процентів, нарахованих на підставі статті 625 ЦК України, - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» судовий збір пропорційно до задоволеної частини позову у розмірі 2 163 (дві тисячі сто шістдесят три) гривні 13 копійок.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 20.10.2026.

Суддя