Єдиний державний реєстр судових рішень Справа № 183/4063/26
Провадження № 2/342/737/2026
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 жовтня 2026 року м. Городенка
Городенківський районний суд Івано-Франківської області в складі:
головуючого судді Федів Л.М.,
за участю секретаря судового засідання Москалюк А.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Городенка цивільну справу в порядку спрощеного позовного провадження за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
В С Т А Н О В И В:
Представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (місцезнаходження: вул. Лісова, 2 м. Бровари, Київська область, 07400, ЄДРПОУ: 35625014) Какун Анна Станіславівна звернулася до Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_1 (фактичне місце проживання внутрішньо переміщеної особи: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ), в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором №8740823 в розмірі 27600,00 грн та судові витрати.
В обгрунтування заявлених вимог зазначено, що 04 травня 2025 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №8740823. Підписанням Кредитного договору Відповідач підтвердив, що він ознайомився з наявними схемами кредитування, отримав проект цього кредитного Договору разом з додатками (в електронному вигляді в особистому кабінеті), ознайомився з усіма його умовами. Приймаючи умови Кредитного Договору, Відповідач також підтверджує, що умови Договору йому зрозумілі та він підтверджує, що договір адаптовано до його потреб та фінансового стану, а інформація надана йому Кредитодавцем з дотриманням вимог законодавства та забезпечує правильне розуміння Позичальником суті фінансової послуги без нав`язування її придбання. Ці правила є публічною пропозицією (офертою) у розумінні ст. ст. 641, 644 ЦК України на укладення договору кредиту та визначають порядок і умови кредитування, права і обов`язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору.
24 грудня 2025 року між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» укладено Договір факторингу № 24122025/1, у відповідності до умов якого ТОВ «МІЛОАН» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «МІЛОАН» Права Вимоги до Боржників, вказаними у Реєстрі боржників.
Відповідно до Реєстру боржників від 24 грудня 2025 рку до Договору факторингу № №24122025/1 від 24.12.2025, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до Відповідача в сумі 27600,00 грн., з яких: - 10000,00 грн. сума заборгованості за основним зобов`язанням; - 0,00 грн. сума заборгованості по процентам за користування кредитом; - 0,00 грн. сума заборгованості по комісії за надання кредиту; - 12600,00 грн. сума заборгованості по комісії за обслуговування кредиту; - 5000,00 грн. сума заборгованості за неустойкою (штраф, пеня).
Всупереч умовам Кредитного договору, незважаючи на повідомлення, Відповідач не виконав свого зобов`язання. Після відступлення Позивачу права грошової вимоги до Відповідача, останній не здійснив жодного платежу для погашення існуючої заборгованості ні на рахунки ТОВ «ФК «ЄАПБ», ні на рахунки попереднього кредитора. З моменту отримання права вимоги до Відповідача, а саме з 24 грудня 2025 року позивачем не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій. Таким чином, ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ « ФК « ЄАПБ» за кредитним договором № 8740823 в розмірі 27600,00 грн., з яких: - 10000,00 грн. сума заборгованості за основним зобов`язанням; - 0,00 грн. сума заборгованості по процентам за користування кредитом; - 0,00 грн. сума заборгованості по комісії за надання кредиту; - 12600,00 грн. сума заборгованості по комісії за обслуговування кредиту; - 5000,00 грн. сума заборгованості за неустойкою (штраф, пеня).
Ухвалою судді Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області Городецького Д.І. від 14.04.2026 цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості передано за підсудністю на розгляд до Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області.
Ухвалою судді Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області Махно Н.В. від 20.05.2026 цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості передано за підсудністю на розгляд до Городенківського районного суду Івано-Франківської області.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду вказаної цивільної справи визначено суддю Федів Л.М.
18 червня 2026 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у даній справі. Справу постановлено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження. Призначено судове засідання.
02.07.2026 року через систему «Електронний суд» відповідач ОСОБА_1 подав до суду відзив на позовну заяву, в якому вимоги позивача, викладені в позовній заяві, вважає необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню в повному обсязі з наступних причин: Щодо передчасності звернення до суду, Позивач не надав належних доказів виникнення права на дострокове стягнення всієї суми кредиту та доказів належного направлення відповідачу відповідної вимоги. Щодо вимоги про стягнення 12 600 грн комісії, разом з тим до матеріалів справи не додано жодних доказів фактичного надання послуг, за які така комісія була нарахована. Щодо стягнення неустойки під час дії воєнного стану, вимога позивача про стягнення 5 000 грн неустойки суперечить пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України та підлягає відхиленню. Щодо обов`язку доказування, надані позивачем документи не дозволяють перевірити правильність формування розрахунку комісії та штрафних санкцій. Позивач не надав детального розрахунку комісії у сумі 12 600 грн, неустойки у сумі 5 000 грн, а також доказів фактичного надання послуг, за які заявлено вимогу про стягнення комісії. За таких обставин вимоги позивача не можуть вважатися належним чином доведеними. Просив прийняти даний відзив та долучити його до матеріалів справи. Відмовити у задоволенні позовних вимог у частині стягнення комісії 12 600 грн. Відмовити у задоволенні позовних вимог у частині стягнення неустойки 5 000 грн у повному обсязі у зв`язку з дією пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України. У разі незгоди суду з пунктом 4 зменшити розмір неустойки відповідно до статті 551 ЦК України. Судові витрати розділити відповідно до вимог статті 141 ЦПК України та результатів розгляду справи.
07.07.2026 представник позивача ТОВ «ФК «ЄАПБ» Канак М.С. через систему «Електронний суд» подала до суду відповідь на відзив, в якому вважає його безпідставним, необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню. Відповідно до умов кредитного договорору 2.4.3. У разі затримання Позичальником сплати частини кредиту та/або процентів та/або комісії щонайменше на один календарний місяць, Кредитодавець має право вимагати повернення кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі. Відповідачем умови кредитного договору не виконувались належним чином, а отже твердження Відповідача щодо передчасності звернення до суду є хибним. Щодо нарахування неустойки (штраф, пеня), на підставі змін, за договорами укладеними з 24.01.24 року, кредиторам дозволено здійснювати нарахування неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання зобов`язань. Враховуючи те, що Договір позики був укладений після набрання чинності Закону No 3498-IX, заборгованість по зазначеним договорам була нарахована Первісним кредитором згідно вимог чинного законодавства. Щодо нарахування комісії, вся інформація та умови надання споживчого кредиту були доведені до відома Позичальника безоплатно, що підтверджується змістом підписаного ним кредитного договору, згідно з яким підписання свідчить про те, що Відповідач з всіма Умовами ознайомлений та погоджується, перед підписанням повідомлено у встановленій законом формі про всі істотні умови договору. Враховуючи вищевикладене, просила відзив на позовну заяву залишити без розгляду та задоволення. Розгляд справи проводити за відсутності представника Позивача. Стягнути з Відповідача на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ» понесені судові витрати. 5. Позовні вимоги ТОВ «ФК «ЄАПБ» до Відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити в повному обсязі.
09.07.2026 року відповідач ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» подав до суду заперечення (на відповідь на відзив), в яких зазначив, що станом на дату подання позову Позивач не довів факту виникнення у нього права вимоги щодо дострокового повернення всієї суми кредиту. Відсутність доказів направлення письмової вимоги, її вручення Відповідачу та спливу передбаченого договором 30-денного строку свідчить про недоведеність підстав для дострокового стягнення кредиту. За таких обставин вимоги про стягнення всієї суми кредитної заборгованості є передчасними та не підлягають задоволенню. Позивач фактично просить суд стягнути 5 000 грн штрафу без наведення розрахунку кожного окремого випадку порушення та без надання доказів, які б підтверджували підстави нарахування кожного штрафу. За таких обставин вимоги в цій частині ґрунтуються лише на припущеннях і не відповідають вимогам належності, допустимості та достатності доказів. Також посилання Позивача на умови договору саме по собі не є достатнім доказом правомірності стягнення 12 600 грн комісії. Оскільки належних доказів фактичних підстав її нарахування, порядку розрахунку, періоду нарахування, а також відповідності зазначеної комісії вимогам законодавства про споживче кредитування суду не надано, вимоги у цій частині є недоведеними та не підлягають задоволенню. Таким чином, просить долучити дані заперечення до матеріалів справи. Врахувати викладені доводи при вирішенні справи. Відмовити у задоволенні позовних вимог у частині стягнення комісії у розмірі 12 600 грн. Відмовити у задоволенні позовних вимог у частині стягнення неустойки у розмірі 5 000 грн. Відмовити у задоволенні позовних вимог у частині стягнення кредитної заборгованості, строк виконання якої станом на дату подання позову не настав та право вимоги щодо якої не було належним чином реалізоване відповідно до пункту 2.4.3 кредитного договору. У разі визнання підстав для стягнення неустойки зменшити її розмір відповідно до статті 551 ЦК України. У разі часткового задоволення позову стягнути виключно ту частину заборгованості, яка належним чином підтверджена належними, допустимими та достатніми доказами. Судові витрати розподілити відповідно до результатів розгляду справи.
Також, 09.07.2026 року відповідач ОСОБА_1 подав заяву, в якій просив розглянути справу за його відсутності на підставі наявних у справі матеріалів. Подані ним відзив на позов та заперечення на відповідь на відзив підтримує в повному обсязі та просить врахувати їх під час ухвалення рішення.
Судове засідання, призначене на 14.07.2026 року не відбулося у зв`язку з тим, що суддя згідно наказу №02-13/7/2026 від 15.06.2026 "Про надання відпустки Лідії Федів" перебувала у відпустці.
17.08.2026 року відповідач ОСОБА_1 через систему Електронний суд, подав заяву, в якій просив розглянути справу за його відсутності на підставі наявних у справі матеріалів. Подані ним відзив на позов та заперечення на відповідь на відзив підтримує в повному обсязі та просить врахувати їх під час ухвалення рішення.
Ухвалою суду від 26.08.2026 визнано обов`язковою явку та участь в судовому засіданні представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» по цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, що відбудеться в приміщенні Городенківського районного суду за адресою: Івано-Франківська область, м. Городенка, вул. Героїв Євромайдану, 7 о 09:50 год 23 вересня 2026 року, для надання пояснень щодо предмету спору, зокрема і щодо розрахунку заборгованості та повернення кредиту.
21.09.2026 відповідач через систему «Електронний суд» подав заяву згідно якої просив розглянути справу за його відсутності на підставі наявних у справі матеріалів та з урахуванням відзиву на позовну заяву та заперечення на відповідь на відзив.
22.09.2026 представник позивача Канак М.С. через систему «Електронний суд» подала письмові пояснення, в яких просила розгляд справи провести без участі представника позивача.
В судове засідання 23 вересня 2026 року учасники справи не з`явилися.
Ухвалою суду від 23 вересня 2026 року визнано обов`язковою явку та участь в судовому засіданні представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» по цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, що відбудеться в приміщенні Городенківського районного суду за адресою: Івано-Франківська область, м. Городенка, вул. Героїв Євромайдану, 7 о 11:20 год 19 жовтня 2026 року, для надання пояснень щодо предмету спору, зокрема і щодо розрахунку заборгованості та повернення кредиту.
08.10.2026 року представник позивача Канак М.С. через систему «Електронний суд» подала клопотання про долучення доказів та надала відомості про щоденні нарахування та погашення за кредитним договором №8740823. Позовну заяву просила задовольнити в повному обсязі. Розгляд справи проводити за відсутності представника позивача.
14.10.2026 року відповідач ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» подав заяву згідно якої просив розглянути справу за його відсутності на підставі наявних у справі матеріалів та з урахуванням відзиву на позовну заяву та заперечення на відповідь на відзив.
Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Проаналізувавши викладені в позовній заяві обґрунтування позивача, дослідивши матеріали справи, в тому числі відзив на позовну заяву відповідача, відповідь на відзив позивача, заперечення (на відповідь на відзив) відповідача, оцінивши докази, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, врахувавши також правові норми, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Розглядаючи даний спір, суд виходить із того, що між сторонами виникли правовідносини, які регулюються загальними положення ЦК України щодо зобов`язання та параграфом 2 Глави 71 ЦК України «ПОЗИКА. КРЕДИТ. БАНКІВСЬКИЙ ВКЛАД».
Згідно з вимогами ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Судом встановлено, що 04.05.2025 року ОСОБА_1 звернувся до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та заповнив Анкету-заяву на кредит №8740823.
04.05.2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено Договір про споживчий кредит №8740823 (індивідуальна частина), який підписано одноразовим ідентифікатором 321549.
Вказаний кредитний договір укладено в електронній формі в Особистому кабінеті Позичальника, що створений в інформаційно-комунікаційній системі Товариства та доступний зокрема через сайт Товариства та або відповідний мобільний додаток чи інші засоби, відповідно до п.6 Кредитного договору, Порядок (технологія) укладення договору та спосіб ідентифікації, верифікації Позичальника.
Відповідно до п.2.1. Кредитного договору, кредитні кошти надаються позичальнику безготівково на рахунок з використанням карти НОМЕР_2 .
Як зазначено у п.1.2 вказаного Договору, сума (загальний розмір) кредиту становить 10000,00 грн.
Відповідно до п.п.1.3 Договору, кредит надається загальним строком на 345 днів за умови виконання позичальником Графіку платежів, з 04.05.2025 (дата надання кредиту).
Повернення кредиту, сплата комісії за надання кредиту, комісії за обслуговування кредиту та процентів за користування кредитом має здійснюватись позичальником зі встановленою періодичністю відповідно до Графіку платежів, наведеному у додатку №1 до Договору. Остаточний термін (дата) повернення кредиту, сплати комісій, та процентів за користування кредитом (за умови дотримання графіку платежів) 14.04.2026 (дата остаточного погашення заборгованості) (п. 1.4. Договору).
З п.1.5. Договору загальні витрати Позичальника за кредитом складають 33300,00 грн. Денна процентна ставка складає 0.97%. Орієнтовна реальна річна процентна ставка дорівнює 3257.21 відсотків річних. Орієнтовна загальна вартість кредиту для Позичальника складає 43300.00 грн.
Відповідно до п. 1.5.1. Комісія за надання кредиту: 2500.00 грн., яка нараховується за ставкою 25.00 відсотків від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту.
Відповідно до п.1.5.2. Договору Комісія за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) (за весь строк кредитування): 30800.00 грн., що нараховується за ставкою 14.00 відсотків від суми кредиту в перший день кожного наступного розрахункового періоду за попередній розрахунковий період (крім останнього періоду), що встановлені Графіком платежів, який є додатком №1 до цього Договору.
Як зазначено у п.1.5.3. Договору Проценти за користування кредитом протягом першого розрахункового періоду, визначеного Графіком платежів, нараховуються за ставкою 0,0010% річних на фактичну заборгованість за кредитом.
Згідно п.1.5.4. Договору проценти за користування кредитом протягом решти строку кредитування нараховуються за стандартною процентною ставкою 0,0010% річних від фактичного залишку кредиту починаючи з другого розрахункового періоду, визначеного Графіком платежів. Нараховані згідно п.1.5.3. та 1.5.4.Договору проценти за користування кредитом за весь строк кредитування складатимуть 0,00 грн.
Відповідно до п. 2.4.3. У разі затримання Позичальником сплати частини кредиту та/або процентів та/або комісії щонайменше на один календарний місяць, Кредитодавець має право вимагати повернення кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі. Кредитодавець у письмовій формі повідомляє позичальника про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку, протягом якого вони мають бути здійснені. Якщо кредитодавець відповідно до умов Договору вимагає здійснення платежів, строк сплати яких ще не настав, або повернення кредиту, такі платежі або повернення кредиту здійснюється позичальником протягом 30 календарних днів. Якщо протягом цього періоду позичальник усуне порушення умов Договору, вимога кредитодавця втачає чинність.
Відповідно до п.4.1.Договору у разі прострочення Позичальником зобов`язань з повернення кредиту (частини кредиту згідно Графіку 13 платежів) та/або сплати процентів за його користування та/або комісій та/або інших платежів згідно з умовами цього Договору та Графіку платежів, Позичальник зобов`язаний сплатити на користь Кредитодавця штраф у розмірі 1000 гривень за кожний випадок порушення (невиконання або неналежного виконання) зобов`язання зі сплати платежів у визначені Графіком платежів дати платежів, якщо порушення відповідної дати платежу триває більш ніж 2 днів.
Як зазначено у п.4.2. Договору, у разі прострочення Позичальником зобов`язань з повернення кредиту (частини кредиту згідно Графіку платежів), Кредитодавець починаючи з дня наступного за датою спливу строку сплати чергового платежу, згідно Графіку платежів, має право (не обов`язок) нарахувати проценти за ставкою 0,00 відсотків річних в якості процентів за порушення грошового зобов?язання, передбачених ст.625 Цивільного кодексу України. У випадку нарахування процентів, вважається, що ця умова Договору встановлює інший розмір процентів в розумінні ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України. Нарахування процентів відбувається (якщо Кредитодавець скористався правом) щоденно на суму простроченої заборгованості за кредитом. Обов`язок Позичальника по сплаті таких процентів настає після відповідної вимоги Кредитодавця.
Підписанням кредитного договору, відповідач ОСОБА_1 підтвердив, що він ознайомлений з наявними схемами кредитування, отримав проект цього кредитного договору разом з додатками (в електронному вигляді в особовому кабінеті), ознайомився з усіма його умовами.
Додатком №1 до Договору про споживчий кредит №8740823 (індивідуальна частина) від 04.05.2025 року сформовано графік платежів за Договором про споживчий кредит.
Додатком №2 до Договору про споживчий кредит №№8740823 (індивідуальна частина) від 04.05.2025 року позивачем долучено Заяву на отримання кредиту №8740823.
До матеріалів позовної заяви позивачем долучено також паспорт споживчого кредиту №8740823 від 04.05.2025 року, який підписано відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором 877462, відповідно до якого сторони погодили умови кредитування.
З копії платіжного доручення №152987506 від 04.05.2025 року вбачається, що 04.05.2025 року ТОВ «Мілоан» здійснило переказ грошових коштів ОСОБА_1 у сумі 10 000,00 грн., згідно договору №8740823.
Позивачем до матеріалів позовної заяви долучено відомість про щоденні нарахування та погашення ТОВ «МІЛОАН» згідно кредитного договору №8740823 укладеного з ОСОБА_1 . З наданих відомостей вбачається, що відповідач здійснював платежі по сплаті комісії по вказаному договору.
24 грудня 2025 року між ТОВ «Мілоан» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Європейська Агенція з повернення боргів» укладено Договір факторингу № 24122025/1, у відповідності до умов якого ТОВ «МІЛОАН» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «МІЛОАН» права вимоги до боржників, вказаними у Реєстрі боржників.
Відповідно до витягу з Реєстру боржників від 24 грудня 2025 року до Договору факторингу № 24122025/1 від 24 грудня 2025 року, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за Кредитним договором №8740823 від 04.05.2025, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до Відповідача в сумі 27600,00 грн., з яких: - 10000,00 грн. сума заборгованості за основним зобов`язанням; - 0,00 грн. сума заборгованості по процентам за користування кредитом; - 0,00 грн. сума заборгованості по комісії за надання кредиту; - 12600,00 грн. сума заборгованості по комісії за обслуговування кредиту; - 5000,00 грн. сума заборгованості за неустойкою (штраф, пеня).
Між ТОВ «Мілоан» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Європейська Агенція з повернення боргів» підписаний АКТ прийому передачі Реєстру боржників за Договором факторингу № 24122025/1 від 24.12.2025 року.
Вирішуючи цивільно-правовий спір, що виник між сторонами, суд виходить з такого.
Частинами 1, 2 ст. 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (п.1 ч.2 ст.11 ЦК України).
Сттаттею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно якої договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріальне посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Згідно зі ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Отже, положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання, як електронного підпису або електронного цифрового підпису вiдповiдно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно зі ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Частиною 1 статті 1082 ЦК України встановлено, що боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.
Згідно з положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом; особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання; відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Отже, відступлення права вимоги за суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.
Стаття 629 ЦК України встановлює, що договір є обов`язковим до виконання сторонами.
Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання не допускається.
Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ст.599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст.ст.610, 611 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання наступають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Частиною першою ст.625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом(ч.2 ст.625 ЦК України).
Згідно з вимогами ст.ст.12,81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст.77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст.79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч.1 ст.80 ЦПК України).
Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Виходячи з вищенаведених положень чинного законодавства та встановлених обставин справи вбачається, що 04.05.2025 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено кредитний договір №8740823, на суму 10000,00 грн.
Факт отримання відповідачем кредитних коштів підтверджується копією платіжного доручення 152987506 від 04.05.2025.
Більше того із копії відомостей про щоденні нарахування та погашення за Кредитним договором №8740823 від 04.05.2025 вбачається, що відповідач здійснював платежі по сплаті комісії за надання кредиту та комісії за обслуговування кредиту по вказаному договору, що також підтверджує факт існування та визнання ОСОБА_1 наявних у нього кредитних зобов`язань перед кредитодавцем.
Доказів належного виконання зобов`язань по сплаті кредиту відповідач суду не надав, не подав будь-яких доказів на спростування укладення договору про надання фінансового кредиту, користування ним наданими позикодавцем кредитними коштами.
Верховний Суд у постанові від 07 квітня 2021 року у справі № 478/300/19 зауважив, що під схваленням правочину можуть розумітися будь-які дії, спрямовані на виконання укладеного правочину, в тому числі, приймання майна для використання, реалізація інших прав та обов`язків відповідно до укладеного правочину.
Судом встановлено, що позивачем надано належні та допустимі докази укладення кредитного договору № 8740823 від 04 травня 2025 року, а також отримання відповідачем кредитних коштів у розмірі, визначених договором.
Позивач, відповідно до умов договору факторингу №24122025/1 від 24.12.2025 та реєстру боржників від 24.12.2025 до договору факторингу №24122025/1 від 24.12.2025 має право вимоги до відповідача.
Щодо вимоги позивача про стягнення комісії за обслуговування кредиту за Договором про споживчий кредит № 8740823 від 04.05.2025 року суд зазначає наступне.
Згідно зі статтею 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.
Частиною третьою зазначеної статті передбачено, що банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг.
Згідно із частиною третьою статті 13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
Отже, виходячи із принципів справедливості, добросовісності на позичальника не може бути покладено обов`язок сплачувати платежі за послуги, які ним фактично не замовлялись і які банком фактично не надавались, а встановлення платежів за такі послуги було заборонено нормативно-правовими актами.
Відповідно до правового висновку, викладеного Верховним Судом України у постанові від 06 вересня 2017 року у справі № 6-2071цс16 послугою з надання споживчого кредиту є діяльність банку або іншої фінансової установи з передачі споживачу коштів на придбання продукції для його особистих потреб, а тому встановлення кредитором будь-яких зборів, відсотків, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на придбання продукції, є незаконним, а такі умови споживчого кредиту є нікчемними і не потребують визнання недійсними.
Вказана позиція послідовно підтримана у постанові Верховного Суду від 6 листопада 2023 року у справі № 204/224/21. Згідно зі змістом зазначеної постанови, якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позичальнику та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Водночас, суд звертає увагу, що Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у своєму правовому висновку у постанові від 09 грудня 2019 року в справі № 524/5152/15 (провадження № 61-8862сво18) зазначив, що надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при виконанні прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії банку не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику.
Верховний Суд звертає увагу на те, що умови договору про сплату позичальником на користь банку винагороди за надання фінансового інструменту, відсотків за дострокове погашення кредиту та винагороди за проведення додаткового моніторингу, тобто за дії, які банк здійснює на власну користь, що є несправедливим, суперечить принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов`язків на погіршення становища споживача, за своєю природою є дискримінаційним та таким, що суперечить моральним засадам суспільства.
Відповідно до чинного законодавства, господарсько-правова сутність комісії у кредитних відносинах полягає у визначенні її як плати за супровідні послуги банку (відкриття рахунку, касове обслуговування, моніторинг), що є частиною вартості кредитування. Комісія є правомірною, якщо вона передбачена договором за реальні послуги, що не покриваються відсотками, відповідно до Закону «Про споживче кредитування».
А тому, господарсько-правова сутність комісій, яка передбачена п.1.5.2. Договору про споживчий кредит № 8740823 від 04.05.2025 року від початкової суми кредиту, є недоведеною.
Нарахована позивачем комісія за обслуговування кредиту підміняє правову природу кредитного договору, оскільки вона фактично є прихованою платою за користування коштами, а не за реальну послугу. Велика Палата Верховного Суду констатувала, що такі умови є нікчемними, оскільки банк не може брати плату за дії, які є його обов`язком (надання та супроводження кредиту).
А тому умови кредитного договору в частині стягнення з відповідача додаткової комісії у визначеному розмірі є нікчемними.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, у задовленні вимоги позивача про стягнення з відповідача комісії за обслуговування кредиту за договором № 8740823 від 04.05.2025 року в сумі 12600,00 грн слід відмовити.
Що стосується позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача пені у розмірі 5000,00 грн суд враховує наступне.
Умовами п.4.1 Договору про споживчий кредит №8740823 від 04.05.2025 року передбачено право кредитодавця нараховувати штраф у разі прострочення Позичальником зобов`язань з повернення кредиту (частини кредиту згідно Графіку платежів) та/або сплати процентів за його користування та/або комісій та/або інших платежів згідно з умовами цього Договору та Графіку платежів, Позичальник зобов`язаний сплатити на користь Кредитодавця штраф у розмірі 1000 гривень за кожний випадок порушення (невиконання або неналежного виконання) зобов`язання зі сплати платежів у визначені Графіком платежів дати платежів, якщо порушення відповідної дати платежу триває більш ніж 2 днів.
Відповідно до ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктом 18 розділу Прикінцеві та перехідні положення ЦК України передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України Указом Президента України №64/2022, затвердженим Законом України №2102-IX від 24.02.2022, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався і діє по сьогоднішній день.
Згідно правового висновку, що викладений у постанові Верховного Суду від 18.10.2023 в справі №706/68/23 дія п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України розповсюджується на кредитний договір.
Аналогічний правовий висновок, щодо аналізу п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, викладений у постанові Верховного Суду від 12.06.2024 у справі №910/10901/23.
У зв`язку із викладеним, суд дійшов висновку, що заявлена позивачем вимога про стягнення з відповідача ОСОБА_1 нестойки у розмірі 5000,00 грн. до задоволення не підлягає.
Щодо доводів позивача про те, що до даних правовідносин підлягали застосуванню приписи Закону України «Про споживче кредитування», тому неустойка не застосовується тільки до кредитних договорів, що були укладені до 24.01.2024 суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.21 Закону України «Про споживче кредитування» споживач, який порушив своє зобов`язання щодо повернення кредиту та процентів за ним, має відшкодувати кредитодавцю завдані цим збитки відповідно до закону з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. У договорах про споживчий кредит пеня за невиконання зобов`язання щодо повернення кредиту та процентів за ним не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, та не може бути більшою за 15 відсотків суми простроченого платежу. Сукупна сума неустойки (штраф, пеня) та інших платежів, що підлягають сплаті споживачем за порушення виконання його зобов`язань на підставі договору про споживчий кредит, не може перевищувати половини суми, одержаної споживачем за таким договором, і не може бути збільшена за домовленістю сторін.
Згідно п.6 розділу IV Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про споживче кредитування» у разі прострочення споживачем у період з 1 березня 2020 року до припинення зобов`язань за договором про споживчий кредит, укладеним до тридцятого дня включно з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», у тому числі того, строк дії якого продовжено після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У тому числі, але не виключно, споживач у разі допущення такого прострочення звільняється від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з інших причин, ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Дія положень цього пункту поширюється, у тому числі, на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит, нараховані за період, зазначений у цьому пункті, за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) зобов`язань за таким договором, підлягають списанню кредитодавцем.
Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» набрав чинності 24.12.2023, тобто приписи вказаного пункту стосувалися договорів, які були укладені до 23.01.2024.
Проте помилковим є тлумачення позивачем цього пункту Закону як такого, що дозволяє (заборона відпадає й відсутня) нараховувати неустойку за прострочення виконання споживачем зобов`язань за кредитним договором, оскільки Закон, який має захищати споживачів не може встановлювати для них умови гірші, ніж це передбачено загальним і основним актом цивільного законодавства - Цивільним кодексом України.
У постанові Верховного Суду від 10.01.2024 у справі №240/4894/23 вказано, що принцип тлумачення закону на користь особи є однією з основних засад правової системи, яка вказує, що суди повинні намагатися тлумачити закони та його норми в такий спосіб, щоб максимально захищати права та інтереси фізичної особи. Цей принцип також часто відомий як «in dubio pro persona» або «in dubio pro homine» (латинською мовою), що означає «у вагомих сумнівах - на користь людини». Принцип тлумачення закону на користь особи не означає безумовне ігнорування закону, але вказує на те, що в сумнівних ситуаціях суди повинні намагатися вибрати інтерпретацію, яка максимально захищає права та інтереси саме фізичної особи.
Крім того, з аналізу наведених норм права не вбачається, що вказаний як спеціальний Закон суперечить нормам ЦК України щодо списання кредитодавцем (позикодавцем) неустойки (штрафу, пені), нарахованих у період дії в Україні воєнного стану та у тридцятиденний строк після його припинення, а лише встановлює що таке списання відбувається також згідно п.6 розділу IV Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про споживче кредитування» за період з 1 березня 2020 року до припинення зобов`язань за договором про споживчий кредит, укладеним до тридцятого дня включно з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг».
Посилання позивача на те, що Законом України «Про споживче кредитування» не заборонено застосування неустойки до кредитних договорів, що були укладені після 24.01.2024 не спростовують вказаних висновків суду, оскільки списання таких платежів кредитодавцем прямо встановлено в п.18 розділу Прикінцеві та перехідні положення ЦК України.
У зв`язку із викладеним, не підлягає до задоволення вимога позивача за Договором про споживчий кредит № 8740823 від 04.05.2025 року щодо стягнення заборгованості за пенею/неустойкою в розмірі 5 000,00 грн.
Щодо доводів відповідача про відсутність підстав для дострокового стягнення кредиту, враховуючи, що строк дії договору закінчується 14.04.2026, а позивач звернувся до суду у 27 березня 2026 року, суд зважає на таке.
Спірний договір укладено 04 травня 2025 року строком на 345 днів, до 14.04.2026 року. При цьому позивач звернувся до суду з позовом 27.03.2026, тобто достроково.
Відповідно до правової позиції, викладеної у пунктах 20, 21 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі №638/13683/15-ц, частина 10 статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» встановлювала обов`язковий досудовий порядок врегулювання питання дострокового повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту. Звернення до суду з позовом про дострокове повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту не замінює визначений вказаним Законом порядок. Якщо кредитодавець звертається до суду з таким позовом, не виконавши вимоги частини десятої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» у редакції, чинній до 10 червня 2017 року, не дотримавши передбачений зазначеним договором порядок, який не має погіршувати порівняно із цим Законом становище споживача, то в останнього як у позичальника відсутній обов`язок достроково повернути кошти за договором про надання споживчого кредиту, а у суду відсутня підстава для задоволення відповідного позову у частині, яка стосується дострокового стягнення коштів за таким договором.
Положення частини десятої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» у редакції, чинній до 10 червня 2017 року, втратили чинність, проте, аналогічним чином обов`язковий досудовий порядок врегулювання питання дострокового повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту передбачено частиною 4 статті 16 Закону України «Про споживче кредитування».
Відповідно до ч. 4 ст. 16 Закону України «Про споживче кредитування» у разі затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - щонайменше на три календарні місяці кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, якщо таке право передбачене договором про споживчий кредит.
Кредитодавець зобов`язаний у письмовій формі повідомити споживача про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку, протягом якого вони мають бути здійснені.
Якщо кредитодавець відповідно до умов договору про споживчий кредит вимагає здійснення платежів, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі платежі або повернення споживчого кредиту здійснюються споживачем протягом 30 календарних днів, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - 60 календарних днів з дня одержання від кредитодавця повідомлення про таку вимогу. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про споживчий кредит, вимога кредитодавця втрачає чинність.
Відповідно до п.п. 2.4.3 спірного договору у разі затримання Позичальником сплати частини кредиту та/або процентів та/або комісії щонайменше на один календарний місяць, Кредитодавець має право вимагати повернення кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі. Кредитодавець у письмовій формі повідомляє Позичальника про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку, протягом якого вони мають бути здійснені. Якщо Кредитодавець відповідно до умов Договору вимагає здійснення платежів, строк сплати яких не настав, або повернення кредиту, такі платежі або повернення кредиту здійснюються Позичальником протягом 30 календарних днів. Якщо протягом цього періоду Позичальник усуне порушення умов Договору, вимога Кредитодавця втрачає чинність.
Суд звертає увагу, що в письмових поясненнях 22.09.2026 року представник позивача зауважила, що позивач не звертався до суду з позовною заявою для дострокового стягнення кредитних коштів за кредитним договором. Відповідно до п. 1.5. Кредитного договору Загальні витрати Позичальника за кредитом складають 33300.00 грн. Денна процентна ставка складає (33300.00 грн. / 10000.00 грн.) / 345 днів * 100% = 0.97%. Орієнтовна реальна річна процентна ставка дорівнює 3257.21 відсотків річних. Орієнтовна загальна вартість кредиту для Позичальника складає 43300.00 грн. В той же час, Позивач звертаючись до суду з позовною заявою, просив лише стягнути заборгованість яка сформувалась на момент відступлення прав вимоги за Кредитним договором № 8740823 від Первісного кредитора в загальній сумі 27600,00 грн., а саме: - 10 000,00 грн. сума заборгованості за основним зобов`язанням; - 0,00 грн. сума заборгованості по процентам за користування кредитом; - 0,00 грн. сума заборгованості по комісії за надання кредиту; - 12 600,00 грн. сума заборгованості по комісії за обслуговування кредиту; - 5 000,00 грн. сума заборгованості за неустойкою (штраф, пеня).
Водночас, згідно з відомостями про щоденні нарахування та погашення за кредитним договором № 8740823 встановлено, що відповідач вносив кошти на виконання умов спірного кредитного договору, які були зараховані в рахунок сплати комісії за обслуговування кредиту, зокрема, 03.06.2025, 12.06.2025, 01.07.2025, 18.07.2025, 31.07.2025, 17.08.2025 у розмірі по 1400,00 грн., що в загальному розмірі становить 8400,00 грн.
При цьому, з огляду на нікчемність положень пункту кредитного договору, що визначають плату за обслуговування кредиту, зважаючи на те, що відповідач за даними відомостей про щоденні нарахування та погашення, здійснив погашення вказаної комісії у загальному розмірі 8400,00 грн., суд дійшов висновку про необхідність зарахування у рахунок погашення заборгованості за тілом кредиту, сплаченої відповідачем суми комісії за обслуговування кредиту, у зв`язку з чим, з відповідача, як боржника, підлягає стягненню заборгованість за тілом кредиту у сумі 1600,00 грн.
На підставі вищенаведеного, беручи до уваги, що відповідач не виконав зобов`язання за укладеним договором, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову, а саме з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість за Договором № 8740823 про споживчий кредит від 04.05.2025 року у розмірі, що становить 1600,00 грн., яка складається з: 1600,00 грн. - заборгованість за тілом кредитом.
Щодо стягнення судових витрат суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з платіжною інструкцією № 154321 від 24.03.2026 позивачем при поданні даної позовної заяви до суду сплачений судовий збір у сумі 2662,40 грн.
Позивачем заявлені позовні вимоги на загальну суму 27600,00 грн, однак позов підлягає задоволенню на суму 1600,00 грн, тобто відсоток задоволених позовних вимог становить 5,79 % (1600,00 : 27600,00 х 100), тому сума судового збору, яка підлягає стягненню, складає 154,15 грн (2662,40 х 5,79 % : 100).
На підставі ст.ст. 526, 610, 611, 612, 1049, 1050, 1054 Цивільного Кодексу України, керуючись ст.ст. 12, 81, 247, 258, 259, 264, 265, 268, 274-279, 289, 352-355 ЦПК України, суд,-
У Х В А Л И В:
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів", ЄДРПОУ: 35625014, заборгованість за кредитним договором у розмірі 1600,00 грн (одна тисяча шістсот гривень 00 коп.) та витрати по сплаті судового збору у розмірі 154,15 грн (сто п`ятдесят чотири гривні 15 коп.).
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення до Івано-Франківського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому судового рішення.
Учасники справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів", місцезнаходження: вул. Лісова, 2, м. Бровари, Броварський район, Київська область, 07400, ЄДРПОУ: 35625014.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , фактичне місце проживання внутрішньо переміщеної особи: АДРЕСА_1 .
Рішення суду складено 19.10.2026.
Суддя: Федів Л. М.
Судове рішення № 140763742, Городенківський районний суд Івано-Франківської області було прийнято 19.10.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти ключові відомості про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити ключові відомості.
Це рішення відноситься до справи № 183/4063/26. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: