Рішення № 140763047, 20.10.2026, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2026 р. м. Чернівці Справа № 600/6058/25-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Боднарюка О.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (далі - відповідач), у якому просить:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області щодо неналежного виконання вимог чинного законодавства України в частині визначення розміру нарахування та виплати ОСОБА_1 державної соціальної допомоги як батькові дитини з інвалідністю віком до 18 років та надбавки на догляд за дитиною з інвалідністю віком до 18 років як працездатній особі, яка не працює та здійснює догляд за дитиною з інвалідністю віком до 18 років, відповідно до частини третьої статті 46 Конституції України, у розмірі не нижче прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого Законом України «Про Державний бюджет України на відповідний рік», за період з 01 липня 2025 року по 31 грудня 2025 року.

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 державну соціальну допомогу як батькові дитини з інвалідністю віком до 18 років та надбавку на догляд за дитиною з інвалідністю віком до 18 років як працездатній особі, яка не працює та здійснює догляд за дитиною з інвалідністю віком до 18 років, відповідно до частини третьої статті 46 Конституції України, у розмірі не нижче прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого Законом України «Про Державний бюджет України на відповідний рік», за період з 01 липня 2025 року по 31 грудня 2025 року, з урахуванням раніше проведених виплат.

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області надалі неухильно виконувати вимоги чинного законодавства України щодо визначення розміру нарахування та виплати ОСОБА_1 державної соціальної допомоги як батькові дитини з інвалідністю віком до 18 років та надбавки на догляд за дитиною з інвалідністю віком до 18 років як працездатній особі, яка не працює та здійснює догляд за дитиною з інвалідністю віком до 18 років, відповідно до частини третьої статті 46 Конституції України, у розмірі не нижче прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого Законом України «Про Державний бюджет України на відповідний рік».

- встановити судовий контроль за виконанням судового рішення шляхом зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області подати до суду звіт про виконання судового рішення у цій справі протягом одного місяця з дня набрання ним законної сили.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.

1. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що є батьком та законним представником ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , якій встановлено статус дитини з інвалідністю віком до 18 років.

Позивач вказує, що отримує державну соціальну допомогу на дитину з інвалідністю та надбавку на догляд за дитиною віком від 6 до 18 років. З 01 липня 2025 року функції з призначення та виплати відповідних державних соціальних допомог передано органам Пенсійного фонду України.

За твердженням позивача, у період з липня по грудень 2025 року відповідач виплачував йому зазначені виплати в загальному розмірі 3250,70 грн щомісяця (замість належних 6224,00 грн), з яких 1652,70 грн становила державна соціальна допомога, а 1598,00 грн - надбавка на догляд.

Позивач вважає, що державна соціальна допомога мала б становити не менше прожиткового мінімуму для дитини віком від 6 до 18 років, а надбавка на догляд - не менше прожиткового мінімуму для працездатних осіб, які на 2025 рік становили відповідно 3196,00 грн та 3028,00 грн.

На думку позивача, виплата в меншому розмірі суперечить частині третій статті 46 Конституції України, Закону України «Про прожитковий мінімум» та Закону України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю». Позивач також посилається на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 11 квітня 2024 року у справі № 500/429/23, та вказує на необхідність застосування норм Конституції України як норм прямої дії.

Позивач просить визнати дії відповідача протиправними, зобов`язати здійснити перерахунок і виплату недоотриманих сум за період з 01 липня по 31 грудня 2025 року з урахуванням фактично проведених виплат, надалі виплачувати допомогу та надбавку у відповідних розмірах, а також встановити судовий контроль за виконанням рішення.

2. Відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому заперечив проти задоволення позову та просив відмовити в його задоволенні повністю.

Відповідач зазначив, що з 01 липня 2025 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23 червня 2025 року № 766 «Про реалізацію експериментального проекту щодо централізації механізму виплати деяких державних допомог» органи Пенсійного фонду України забезпечують призначення та виплату окремих державних допомог, які раніше призначалися органами соціального захисту населення.

Посилаючись на Закон України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю» та Порядок призначення і виплати державної соціальної допомоги особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03 лютого 2021 року № 79 (далі - Порядок № 79), відповідач указує, що допомогу на дитину з інвалідністю призначено в розмірі 70 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, а надбавку на догляд за дитиною віком від 6 до 18 років - у розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку. За розрахунком відповідача, розмір виплат становить 1652,70 грн та 1598,00 грн відповідно, загалом - 3250,70 грн.

Відтак вважає, що виплати проведено відповідно до чинного нормативного регулювання, а позивач не довів порушення його прав.

3. У відповіді на відзив позивач не погодився з доводами відповідача, зазначивши, що наведені у відзиві доводи не спростовують його позовних вимог.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ В СПРАВІ.

1. Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 30.12.2025 року відкрито провадження в адміністративній справі № 600/6058/25-а та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження.

2. Відповідач подав відзив на позовну заяву 13.01.2026 року.

3. Позивач подав відповідь на відзив, датовану 19.01.2026 року.

4. Інших заяв чи клопотань, які мають значення для вирішення справи, матеріали надані суду не містять.

ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ОБСТАВИНИ ТА ВІДПОВІДНІ ПРАВОВІДНОСИНИ.

1. ОСОБА_1 є батьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . З наданих матеріалів убачається, що донька позивача має статус дитини з інвалідністю віком до 18 років.

2. Позивач є отримувачем державної соціальної допомоги на дитину з інвалідністю та надбавки на догляд за дитиною з інвалідністю віком від 6 до 18 років. Відповідач не заперечує факт перебування позивача на обліку як отримувача відповідних виплат.

3. Згідно з матеріалами справи та доводами сторін, за період з 01 липня 2025 року державна соціальна допомога на дитину з інвалідністю віком до 18 років виплачувалася ОСОБА_1 в розмірі 1652,70 грн на місяць, а надбавка на догляд за дитиною з інвалідністю віком від 6 до 18 років - у розмірі 1598,00 грн на місяць. Загальний розмір зазначених виплат становив 3250,70 грн на місяць.

Зазначені обставини підтверджуються відомостями з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів, наданими щодо ОСОБА_1 станом на 15 грудня 2025 року, а також поясненнями відповідача, викладеними у відзиві на позовну заяву.

4. Відповідач зазначає, що розмір державної соціальної допомоги визначено відповідно до пункту 10 Порядку № 79, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 лютого 2021 року № 79. Згідно з наведеним відповідачем розрахунком державна соціальна допомога визначена як 70 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність (2361,00 грн Ч 70 % = 1652,70 грн), а надбавка на догляд - як 50 відсотків прожиткового мінімуму для дітей віком від 6 до 18 років (3196,00 грн Ч 50 % = 1598,00 грн).

5. Отже, між сторонами існує спір не щодо самого права позивача та його доньки на державну соціальну допомогу й надбавку на догляд, а щодо правомірності визначення розміру цих виплат за період з липня по грудень 2025 року та можливості їх подальшої виплати в розмірах, на яких наполягає позивач.

ДО ВКАЗАНИХ ПРАВОВІДНОСИН СУД ЗАСТОСОВУЄ НАСТУПНІ ПОЛОЖЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА ТА РОБИТЬ ВИСНОВКИ ПО СУТІ СПОРУ

1. Визначаючись щодо позовних вимог, суд керується та виходить з такого.

Спірні правовідносини регулюються Законом України від 16 листопада 2000 року № 2109-III «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю», Порядком призначення і виплати державної соціальної допомоги особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 3 лютого 2021 року № 79, Законом України від 15 липня 1999 року №966-XIV «Про прожитковий мінімум», Законом України від 19 листопада 2024 року № 4059-IX «Про Державний бюджет України на 2025 рік».

2. За змістом статті 1 Закону № 2109-III право на державну соціальну допомогу мають особи з інвалідністю з дитинства та діти з інвалідністю віком до 18 років. Закон гарантує цим особам матеріальне забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України.

Статтею 2 Закону № 2109-III передбачено, що державна соціальна допомога на дітей з інвалідністю віком до 18 років призначається в розмірі 70 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Водночас абзацом третім частини четвертої статті 3 Закону № 2109-III установлено, що надбавка на догляд за іншою дитиною з інвалідністю віком від 6 до 18 років призначається в розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дітей віком від 6 до 18 років.

Відповідно до частини шостої статті 1 Закону України від 16 листопада 2000 року №2109-III «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю» порядок призначення і виплати державної соціальної допомоги, а також перелік документів, необхідних для її призначення, встановлюються Кабінетом Міністрів України з урахуванням вимог Закону України «Про адміністративну процедуру».

На виконання зазначених положень постановою Кабінету Міністрів України від 3 лютого 2021 року № 79 «Деякі питання призначення і виплати державної соціальної допомоги особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю» затверджено Порядок призначення і виплати державної соціальної допомоги особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю (далі - Порядок № 79).

3. Пунктом 1 Порядку № 79 передбачено, що цей Порядок визначає умови призначення і виплати та перелік документів, необхідних для призначення державної соціальної допомоги особам з інвалідністю з дитинства або дітям з інвалідністю віком до 18 років, а також надбавок на догляд за особами з інвалідністю з дитинства або дітьми з інвалідністю віком до 18 років.

Відповідно до пункту 5 Порядку № 79 право на державну соціальну допомогу мають особи з інвалідністю з дитинства та діти з інвалідністю віком до 18 років.

До державної соціальної допомоги призначається також надбавка на догляд за дітьми з інвалідністю віком до 18 років.

Надбавка на догляд за дитиною з інвалідністю віком до 18 років призначається одному з батьків, усиновлювачів, опікуну, піклувальнику, які не працюють, не навчаються в закладах професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти (крім заочної форми здобуття освіти), не проходять військову службу, не займають виборну посаду і фактично здійснюють догляд за дитиною з інвалідністю віком до 18 років.

Згідно з пунктом 9 Порядку № 79 державна соціальна допомога (в тому числі надбавка на догляд) призначається з дня звернення за їх призначенням, якщо протягом трьох місяців подано всі необхідні документи. Якщо до заяви подано документи не в повному обсязі, орган соціального захисту населення повідомляє заявнику про прийняття відповідних документів із зазначенням дати їх прийняття, а також про документи, які у тримісячний строк необхідно подати (повідомлення видається/надсилається йому у паперовій або електронній формі (за наявності електронної адреси).

Днем звернення за призначенням державної соціальної допомоги, у тому числі надбавки на догляд, вважається день прийняття заяви з документами. Якщо заява з документами надсилається засобами поштового зв`язку, днем звернення вважається дата, зазначена на відбитку календарного штемпеля.

Заява розглядається не пізніше ніж через десять днів після її надходження з документами.

Відповідно до пункту 10 Порядку № 79 розмір державної соціальної допомоги призначається відповідно до прожиткового мінімуму, що визначається згідно із законом.

Державна соціальна допомога призначається в таких розмірах: на дітей з інвалідністю віком до 18 років - 70 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Розмір надбавки на догляд призначається в таких розмірах: надбавка на догляд за дитиною з інвалідністю віком від 6 до 18 років - 50 відсотків прожиткового мінімуму для дітей віком від 6 до 18 років.

У разі збільшення розміру прожиткового мінімуму перерахунок державної соціальної допомоги (в тому числі з надбавкою на догляд) проводиться органами соціального захисту населення без подання заяви особою з інвалідністю з дитинства чи законним представником особи з інвалідністю з дитинства, визнаної недієздатною, та дитини з інвалідністю віком до 18 років, яка отримує державну соціальну допомогу.

Якщо щомісячний розмір державної соціальної допомоги не досягає прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність, таким особам призначається щомісячна доплата в сумі, якої не вистачає до зазначеного розміру.

Крім того, пункт 10 Порядку № 79 передбачає спеціальну доплату особам з інвалідністю з дитинства I групи, віднесеним до підгрупи А, а саме у разі коли щомісячний розмір державної соціальної допомоги з надбавкою на догляд особам з інвалідністю з дитинства I групи, віднесених до підгрупи А, не досягає розміру державної соціальної допомоги з надбавкою на догляд, що виплачується на дітей з інвалідністю підгрупи А віком від 6 до 18 років, призначається щомісячна доплата в сумі, якої не вистачає до зазначеного розміру.

Таким чином, наведені положення Закону № 2109-III та Порядку № 79 установлюють базовий нормативний механізм розрахунку виплат.

Однак вирішення цього спору потребує оцінки конституційної гарантії, на яку прямо посилається позивач, а також урахування релевантних висновків Верховного Суду, а не лише буквального відтворення нормативного регулювання.

4. Постановою Кабінету Міністрів України від 23 червня 2025 року № 766 «Про реалізацію експериментального проекту щодо централізації механізму виплати деяких державних допомог» передбачено передачу з 01 липня 2025 року органам Пенсійного фонду України функцій із призначення та виплати визначених державних допомог, які до цього здійснювали органи соціального захисту населення. Отже, відповідач є органом, уповноваженим забезпечувати виплату спірних допомог у відповідний період.

Разом з тим, передача адміністративної функції іншому органу не змінює змісту конституційних гарантій одержувачів соціальних виплат та не звільняє суб`єкта владних повноважень від обов`язку застосовувати законодавство з урахуванням статей 8 і 46 Конституції України.

5. Суд звертає увагу на те, що у постанові від 11 квітня 2024 року у справі №500/429/23 Верховний Суд розглянув спір за позовом батька дитини з інвалідністю щодо нарахування та виплати державної соціальної допомоги на дитину й надбавки на догляд у розмірах не нижче прожиткових мінімумів, установлених законом. Фактична та правова основа тієї справи є подібною до спору, що розглядається, оскільки в обох випадках оспорюється визначення розміру виплат із посиланням на частину третю статті 46 Конституції України та Закон № 2109-III.

Верховний Суд дійшов висновку, що державна соціальна допомога на дитину з інвалідністю та надбавка на догляд не можуть розглядатися сукупно як одна виплата, оскільки вони призначені для забезпечення потреб різних осіб: допомога - на утримання дитини з інвалідністю, а надбавка - на утримання особи, яка здійснює догляд. Суд зазначив, що розмір допомоги на дитину має бути не нижчим за прожитковий мінімум, установлений законом для дитини відповідного віку, а розмір надбавки на догляд - не нижчим за прожитковий мінімум, установлений законом для працездатних осіб, за наявності встановлених законом умов її призначення.

Правова позиція щодо необхідності застосування частини третьої статті 46 Конституції України під час визначення розміру соціальних виплат була раніше викладена Верховним Судом у постанові від 16 липня 2020 року у справі № 562/2658/15-а та надалі розвинута в постанові від 11 квітня 2024 року у справі № 500/429/23.

6. Відповідно до частини четвертої статті 9 КАС України в разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу. Конституція України має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії.

Позивач здійснює догляд за дитиною з інвалідністю віком до 18 років, - своєю донькою ОСОБА_2 , та відповідно до вимог Закону України № 2109-III і Порядку № 79 отримує державну соціальну допомогу на дитину з інвалідністю в розмірі 1652,70 грн на місяць, що є нижчим за розмір прожиткового мінімуму, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік», а також надбавку на догляд за дитиною з інвалідністю віком від 6 до 18 років у розмірі 1598,00 грн на місяць, що також є нижчим за відповідний розмір прожиткового мінімуму. Разом, у період з 01 липня 2025 року до 31 грудня 2025 року, щомісячний розмір державної соціальної допомоги на дитину з інвалідністю та надбавки на догляд становив 3250,70 грн.

З огляду на викладене суд доходить висновку, що розмір державної соціальної допомоги на дитину з інвалідністю має бути не нижчим за прожитковий мінімум, установлений законом для дитини відповідного віку, а розмір надбавки на догляд - не нижчим за прожитковий мінімум, установлений законом для працездатних осіб. Зазначені виплати не можна розглядати сукупно, оскільки вони призначені для забезпечення потреб різних осіб - дитини з інвалідністю та особи, яка здійснює догляд за нею.

Суд зазначає, що державна соціальна допомога та надбавка на догляд пов`язані між собою, однак мають різне призначення. Допомога на дитину спрямована на її утримання, тоді як надбавка на догляд призначається особі, яка фактично здійснює догляд за дитиною, за наявності передбачених законодавством умов. Тому ці виплати не можуть розглядатися сукупно під час оцінки дотримання конституційної гарантії, передбаченої частиною третьою статті 46 Конституції України.

Доводи відповідача про те, що виплати обчислено відповідно до статті 2 Закону №2109-III та пункту 10 Порядку № 79, самі по собі не спростовують позовних вимог. Такий підхід не враховує висновок Верховного Суду у справі № 500/429/23, за яким державна соціальна допомога на дитину та надбавка на догляд не можуть сумуватися для перевірки дотримання конституційної гарантії, оскільки стосуються різних осіб. Крім того, у спірних правовідносинах належить застосувати статтю 46 Конституції України з урахуванням її найвищої юридичної сили.

З огляду на викладене суд доходить висновку, що нарахування та виплата позивачу державної соціальної допомоги на дитину з інвалідністю у розмірі, нижчому за прожитковий мінімум, а також надбавки на догляд у розмірі, нижчому за прожитковий мінімум, не відповідають вимогам частини третьої статті 46 Конституції України з урахуванням наведених висновків Верховного Суду.

7. Стосовно періоду, за який позивач просить здійснити перерахунок, суд зазначає, що спірні вимоги стосуються періоду з 01 липня по 31 грудня 2025 року. Матеріали справи підтверджують, що з 01 липня 2025 року відповідач здійснював виплату допомоги та надбавки, а сам відповідач у відзиві визнає їх розміри. Тому наявні підстави зобов`язати відповідача провести перерахунок зазначених виплат за цей період, виходячи з відповідних прожиткових мінімумів, із зарахуванням фактично виплачених сум.

При цьому суд не визначає в цьому рішенні остаточну суму заборгованості у фіксованому грошовому вираженні, оскільки її розрахунок має здійснювати відповідач з урахуванням помісячних сум, які належало нарахувати, фактично виплачених сум, а також інших передбачених законом обставин. Такий спосіб захисту відповідає характеру заявленої вимоги про перерахунок та виплату з урахуванням проведених виплат.

8. Щодо вимоги про подальше нарахування та виплату допомоги й надбавки суд зазначає, що порушення права позивача має триваючий характер у частині застосованого відповідачем підходу до визначення розміру виплат. Однак, суд не може приймати рішення про зобов`язання відповідача вчиняти чи утримуватись від вчинення певних дій в майбутньому до моменту порушення прав, свобод та інтересів особи. На переконання суду така вимога є необґрунтованою і передчасною, оскільки стосується подій майбутніх правовідносин, відносно яких відсутні об`єктивні дані існування у владного суб`єкта наміру на недотримання закону та порушення прав позивача.

9. Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень суд перевіряє, чи вчинені вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією і законами України, обґрунтовано, добросовісно, розсудливо та пропорційно.

За приписами частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У цій справі відповідач підтвердив факт нарахування та виплати допомоги й надбавки в розмірах 1652,70 грн та 1598,00 грн відповідно, однак обґрунтував ці розміри переважно приписами Закону № 2109-III і Порядку № 79. Такий розрахунок не враховує правову позицію Верховного Суду щодо застосування частини третьої статті 46 Конституції України до кожної з виплат окремо. Відтак відповідач не довів правомірності застосованого ним підходу до визначення розміру соціальних виплат у спірний період.

З огляду на викладене суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог у частині визнання протиправними дій відповідача щодо визначення розміру державної соціальної допомоги на дитину з інвалідністю та надбавки на догляд за період з 01 липня по 31 грудня 2025 року, зобов`язання провести перерахунок та виплату з урахуванням проведених виплат.

10. Окремо щодо вимоги позивача встановити судовий контроль за виконанням судового рішення суд зазначає наступне.

З огляду на те, що предметом спору є правомірність обчислення та виплати державної соціальної допомоги на дитину з інвалідністю і надбавки на догляд за нею, суд вважає за необхідне встановити судовий контроль за виконанням судового рішення шляхом зобов`язання відповідача подати звіт про його виконання.

Відповідно до абзацу другого частини першої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення.

11. Оскільки спір у цій справі стосується соціальних виплат, а позивач заявив вимогу про встановлення судового контролю, суд дійшов висновку про наявність передбачених законом підстав для зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення у встановлений судом строк.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.

1. Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

2. Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору у встановленому законом порядку та доказів понесення інших судових витрат, які підлягають розподілу, матеріали справи не містять, підстави для здійснення розподілу судових витрат у цій справі відсутні.

Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області - задовольнити частково.

2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області щодо визначення розміру державної соціальної допомоги на дитину з інвалідністю віком до 18 років - ОСОБА_2 - та надбавки на догляд за нею за період з 01 липня 2025 року до 31 грудня 2025 року в розмірах, нижчих за відповідні прожиткові мінімуми, установлені Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік».

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 за період з 01 липня 2025 року до 31 грудня 2025 року державну соціальну допомогу як батькові дитини з інвалідністю віком до 18 років - ОСОБА_2 , відповідно до частини третьої статті 46 Конституції України у розмірі не нижче прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік», та надбавку на догляд за дитиною з інвалідністю віком до 18 років як особі, яка не працює та здійснює догляд за дитиною з інвалідністю віком до 18 років, ОСОБА_2 , у розмірі не нижче прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік».

4. У задоволенні іншої частини позову відмовити.

5. Встановити судовий контроль за виконанням рішення суду шляхом зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області подати безпосередньо до Чернівецького окружного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня набрання цим рішенням законної сили звіт про виконання рішення Чернівецького окружного адміністративного суду у справі № 600/6058/25-а за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.

У відповідності до статей 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України рішення може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його складання.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повне найменування учасників процесу:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код РНОКПП: НОМЕР_1 );

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (площа Центральна, 3, м. Чернівці, 58002, код ЄДРПОУ: 40329345).

Суддя О.В. Боднарюк