Єдиний державний реєстр судових рішень
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 жовтня 2026 рокусправа № 580/5652/26м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Рідзеля О.А., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної установи Черкаський слідчий ізолятор про визнання протиправним та скасування наказу,
ВСТАНОВИВ:
28.05.2026 у Черкаський окружний адміністративний суд надійшов позов ОСОБА_1 (далі позивач) до Державної установи Черкаський слідчий ізолятор (далі відповідач) позов, в якому просить визнати протиправним та скасувати наказ начальника Державної установи Черкаський слідчий ізолятор від 07.05.2026 №18/ОС/СТ-26 про накладення на начальника оперативного відділу слідчого ізолятора ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення Сувора догана.
В обґрунтування позову зазначено, що комісією з службового розслідування встановлено окремі недоліки в організації оперативної роботи та контролю за оперативною обстановкою, а також у забезпеченні належного нагляду за ув`язненими (засудженими), які утримуються в ДУ «Черкаський слідчий ізолятор».
З висновку службового розслідування встановлено, що підставою для ініціювання та проведення службового розслідування стало виконання вимог листа Офісу Генерального прокурора від 26.03.2026 № 20/2/1-28779ВИХ-26 щодо констатації смерті засудженого ОСОБА_2 в медичній частині Державної установи «Райківська виправна колонія № 73» (Бердичівський район, Житомирська область).
У засудженого, на момент прибуття до ДУ «Райківська виправна колонія № 73» були наявні тяжкі тілесні ушкодження, а саме множинні перелами ребер, пневмоторакс, перелами лопатки та кісток гомілки, що на думку Офісу Генерального прокурора потребувало невідкладного медичного втручання, належного обстеження та безперервного медичного нагляду.
Окрім того, як вбачається з листа Офісу Генерального прокурора від 26.03.2026 № 20/2/1-28779ВИХ-26, факт настання смерті засудженого свідчить про можливі порушення вимог законодавства, зокрема бездіяльності або неналежного виконання службових обов`язків посадовими особами, несвоєчасне чи неналежне надання медичної допомоги, а також про недотримання встановлених стандартів поводження з особами, які перебувають під контролем держави.
З фактичних даних висновку службового розслідування встановлено, що засуджений ОСОБА_2 в період часу з 31.05.2022 по 11.02.2026 утримувався в ДУ «Черкаський слідчий ізолятор». В свою чергу в період часу з 11.02.2026 по 06.03.2026 утримувався в ДУ «Київський слідчий ізолятор», на період його переведення до місця відбування покарання. 06.03.2026 засуджений ОСОБА_2 був доставлений до ДУ «Райківська виправна колонія № 73» де в подальшому настала смерть останнього.
Як зазначено у висновку службового розслідування, комісія дійшла висновків щодо позивача, зазначивши, що наслідки у вигляді смерті ОСОБА_2 стали можливими через неналежне володіння оперативною обстановкою та процесами, що відбуваються серед осіб, узятих під варту, унаслідок чого не було забезпечено своєчасне з`ясування обставин отримання засудженим ОСОБА_2 , тілесних ушкоджень, а тому Позивачем було порушено п.п. 2.1, 2.4, 2.10 розділу ІІ Посадової інструкції.
Позивач вказує, що посадова інструкція, якою визначаються його обов`язки не передбачає виявлення та/або фіксації наявності тілесних ушкоджень, оскільки про такі події або обставини позивачу, в силу своїх повноважень може бути відомо лише у разі звернення осіб (засуджених, ув`язнених) з приводу вчинення відносно них протиправних дій працівників слідчого ізолятора, а також реєстрації відповідних відомостей у КОЗП.
Під час службового розслідування було встановлено, що відповідно до відомостей, які містяться в КОЗП, виявлено два записи стосовно засудженого ОСОБА_2 за період його перебування у мовах слідчого ізолятора, зокрема повідомлення № 35 від 04.05.2025 про отримання тілесних ушкоджень (параорбітальна гематома зліва) та повідомлення № 2 від 07.01.2026 (перелом гомілко-ступного суглобу праворуч). Щодо зазначених повідомлень, на підставі наказів Відповідача № 236/ОД-25 від 04.05.2025 та № 90/ОД-26 від 07.01.2026 були проведені службові розслідування, за результатами яких встановлено, що засуджений ОСОБА_2 отримав тілесні ушкодження з власної необережності, претензій до працівників слідчого ізолятору, а також осіб, з якими останній утримується в камері не має.
Поза увагою комісії залишились відомості, що засуджений ОСОБА_2 вибув з ДУ «Черкаський слідчий ізолятор» 11.02.2026 до ДУ «Київський слідчий ізолятор», куди прибув в той же день. З ДУ «Київський слідчий ізолятор», після перебування в установі протягом 24 днів, засуджений ОСОБА_2 вибув 06.03.2026 до ДУ «Райківська виправна колонія № 73», куди прибув у той же день.
Висновок службового розслідування, а також його матеріали, не містять відомостей про дослідження обставин прибуття засудженого ОСОБА_2 до ДУ Київський слідчий ізолятор», а також відомостей про проведення відповідного медичного огляду.
З медичних документів засудженого ОСОБА_2 за період перебування останнього на стаціонарному лікуванні в КНП «Третя Черкаська міська лікарня швидкої медичної допомоги» було встановлено діагноз: S22.4 Множинні переломи ребер 3-8 праворуч, J9.42 Правобічний гемоторакс, а також було отримано консервативне лікування, із покращенням та наданими рекомендаціями виписаний із відділення.
Натомість у листі Офісу Генерального прокурора від 26.03.2026 № 20/2/1-28779ВИХ-26, зазначено, що у засудженого на момент прибуття до ДУ «Райківська виправна колонія № 73 були наявні тяжкі тілесні ушкодження, а саме множинні переломи ребер, пневоторакс, переломи лопатки та кісток гомілки.
Таким чином, порівнюючи між собою зазначені документи позивач звертає увагу про виникнення нових тілесних ушкоджень, після вибуття засудженого ОСОБА_2 з ДУ «Черкаський слідчий ізолятор», що мало місце 06.03.2026, а також зміну в діагнозі з гемотораксу на пневмоторакс.
Посилання комісії з проведення службового розслідування, у висновку, на неналежну організацію роботи та недостатній контроль з боку позивача, є протиправним та таким, що не знаходиться у причинно-наслідковому зв`язку із настанням події смерті засудженого ОСОБА_2 .
З огляду на вищевикладені обставини, позивач вважає спірний наказ про притягнення до дисциплінарної відповідальності незаконним та таким, що підлягає скасуванню.
Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 02.06.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження у справі.
Дослідивши письмові докази та оцінивши заявлені доводи, суд встановив таке.
Наказом начальника державної установи "Черкаський слідчий ізолятор" від 07.04.2017 №42/ОС-17 призначено з 07.04.2017 підполковника внутрішньої служби ОСОБА_1 начальником оперативного відділу державної установи "Черкаський слідчий ізолятор" звільнивши з посади начальника оперативного відділу Черкаського слідчого ізолятора управління ДПтС в Черкаській області.
На виконання наказу Міністерства юстиції України від 27.03.2026 №691/7 «Про проведення службового розслідування» та наказу Північно-Центрального міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції від 31.03.2026 №30/0/1-26 «Про утворення комісії для проведення службового розслідування», утворено комісію у складі: голови комісії - т.в.о. начальника Управління майора внутрішньої служби ОСОБА_3 , членів комісії: першого заступника начальника Управління підполковника внутрішньої служби Перова Д.О.; заступника начальника відділу оперативно-розшукової роботи Управління капітана внутрішньої служби ОСОБА_4 ; заступника начальника відділу охорони і режиму в Житомирській області Управління забезпечення охорони і режиму Управління підполковника внутрішньої служби ОСОБА_5 ; заступника начальника відділу охорони і режиму в Черкаській та Чернігівській областях Управління забезпечення охорони і режиму Управління капітана внутрішньої служби Лебедя Р.І.; начальника Сектору контролю за виконанням судових рішень Управління майора внутрішньої служби Омельчук І.М.; старшого інспектора з особливих доручень відділу охорони і режиму в Житомирській області Управління забезпечення охорони і режиму Управління підполковника внутрішньої служби Лосвського Д.В.; старшого інспектора з особливих доручень відділу охорони і режиму в Черкаській та Чернігівській областях Управління забезпечення охорони і режиму Управління капітана внутрішньої служби Чабана В.О.; старшого інспектора з особливих доручень Сектору з питань дотримання прав засуджених та осіб, узятих під варту Управління старшого лейтенанта внутрішньої служби Менька О.М.; начальника відділу контролю та організації медичної допомоги державної установи «Центр охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служим України» ОСОБА_6 ; лікаря-методиста відділу контролю та організації медичної допомоги ЦОЗ ДКВС України ОСОБА_7 .
Підставою для ініціювання та проведення службового розслідування стало виконання вимог листа Офісу Генерального прокурора від 26 березня 2026 року Лга 20/2/1-28779ВИХ-26 щодо констатації смерті засудженого ОСОБА_2 в медичній частині державної установи «Райківська виправна колонія (№ 73)».
Під час проведення службового розслідування встановлено таке.
У Листі Офісу Генерального прокурора зазначено, що до Офісу Генерального прокурора надійшло повідомлення про те, що в медичній частині державної установи «Райківська виправна колонія (№ 73)» констатовано смерть засудженого ОСОБА_2 .
Установлено, що засуджений ОСОБА_2 прибув до зазначеної установи 06.03.2026 із державної установи «Черкаський слідчий ізолятор» транзитом через державну установу «Київський слідчий ізолятор».
У засудженого на момент прибуття до державної установи «Райківська виправна колонія (М 73)» були наявні тяжкі тілесні ушкодження, а саме множинні переломи ребер, пневмоторакс, переломи лопатки та кісток гомілки, що об`єктивно потребувало невідкладного медичного втручання, належного обстеження та безперервного медичного нагляду.
За таких обставин факт настання смерті засудженого свідчить про можливі порушення вимог законодавства, зокрема бездіяльність або неналежне виконання службових обов`язків посадовими особами, несвоєчасне чи неналежне надання медичної допомоги, а також про недотримання встановлених стандартів поводження з особами, які перебувають під контролем держави.
За результатами вивчення матеріалів особової справи засудженого встановлено, що ОСОБА_2 , громадянин України, раніше не судимий. Засуджений 22.12.2025 вироком Маньківського районного суду Черкаської області за ч.1 ст.115. ч.2 ст.317. ч.1 ст.70. ч.5 ст.72 Кримінального кодексу України до 7 років позбавлення волі з конфіскацією майна.
Під час вивчення руху засудженого встановлено, що у період з 31.05.2022 по 11.02.2026 ОСОБА_2 тримався у СІЗО. У період з 08.12.2025 по 10.12.2025 вибував до ізолятора тимчасового гримання №2 Головного управління Національної поліції в Черкаській області.
11.02.2026 ОСОБА_2 етаповано до державної установи Київський слідчий ізолятор» (Київський СІЗО), де він перебував до 06.03.2026.
06.03.2026 ОСОБА_2 прибув до ВК №73, де ІНФОРМАЦІЯ_1 помер.
Під час вивчення службової документації встановлено, що відповідно до Книги обліку заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події СІЗО внесені два записи стосовно засудженого ОСОБА_2 : від 04.05.2025 №35 (тілесні ушкодження, параорбітальна гематома зліва) та від 07.01.2026 №2 (тілесне ушкодження, перелом гомілко-ступного суглоба справа).
Стосовно вище зазначених подій в СІЗО на підставі наказів начальника №236/ОД-25 від 04.05.2025 та №90/ОД-26 від 07.01.2026 проведено відповідні службові розслідування, за результатами яких встановлено, що засуджений ОСОБА_8 отримав тілесні ушкодження з власної необережності, претензій до працівників СІЗО та співкамерників не має.
З метою перевірки та підтвердження (спростування) отриманої в СІЗО інформації щодо травмування засудженого ОСОБА_2 . Комісією на надіслано запит до Головного управління Національної поліції в Черкаській області.
Відповідно до отриманої відповіді встановлено, що повідомлення від 04.05.2025 зареєстровано в журналі єдиного обліку заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події Черкаського районною управління поліції ГУНП в Черкаській області за №37723.
Проведеною перевіркою встановлено, що інформація від лікаря медичної частини СІЗО про виявлення у засудженого ОСОБА_2 , тілесного ушкодження у вигляді параорбітальної гематоми надійшла до поліції 04.05.2025.
Згідно з поясненнями наданими працівникам поліції, засуджений ОСОБА_8 вказані ушкодження отримав з власної необережності. У подальшому засуджений ОСОБА_8 звернувся із заявою, в якій просив додаткову перевірку не проводити, оскільки претензій до персоналу СІЗО не мав. За результатами перевірки даних, які б свідчили про вчинення стосовно нього кримінального правопорушення не встановлено, у зв`язку з чим підстав для внесення відомостей до ЄРДР не було.
Крім того встановлено, що повідомлення від 07.01.2026 зареєстровано в Журналі єдиного обліку заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення, інші події поліцією за №1253 від 07.01.2026.
Згідно з матеріалами перевірки, 07.01.2026 до поліції надійшли інформація від лікаря медичної частини СІЗО про виявлення у засудженого ОСОБА_2 тілесного ушкодження у вигляді перелому гомілко-ступного суглоба. Під час опитування засуджений ОСОБА_2 пояснив, що зазначене ушкодження отримав з власної необережності. У подальшому засуджений ОСОБА_2 також подав заяву, в якій просив перевірку за вказаним фактом не проводити, відомостей до ЄРДР не вносити, оскільки тілесне ушкодження отримав самостійно та претензій до персоналу СІЗО не має.
Інших повідомлень щодо ОСОБА_9 , на спеціальну лінію 102 не надходило.
Відповідно до матеріалів особової справи, по прибуттю до ІТТ №2 ГУНП в Черкаській області із СІЗО, 08.12.2025 в засудженого ОСОБА_2 під час первинного огляду виявлені тілесні ушкодження: застарілі рани на спині, лівій руці, лівій та правій нозі, застарілий синець на грудях та правій руці, трофічна виразка лівої стопи. Натомість, по прибуттю до СІЗО з ІТТ №2 ГУНП в Черкаській області тілесні ушкодження працівниками СІЗО не було зафіксовано.
В ході службової перевірки встановлено, що для надання медичної допомоги засудженому ОСОБА_2 викликалась швидка медична допомога 06.08.2025 та 22.01.2026.
06.08.2025 було споряджено екстрену варту для охорони засудженого, після надання допомоги, того ж дня, засудженої о ОСОБА_2 було повернуто до СІЗО.
22.01.2026 виклик бригади швидкої медичної допомоги відбувся о 19 год. 58 хв. за попереднім діагнозом: колапс, стан після синкопе. Засудженого ОСОБА_2 було госпіталізовано до КНП «Третя Черкаська міська лікарня швидкої медичної допомоги». Персоналом СІЗО відповідно до вимог глави 9 розділу ІІІ Інструкції із забезпечення режиму, охорони і нагляду за особами, які тримаються у слідчих ізоляторах Державної кримінально-виконавчої служби, затвердженої наказом Міністерства Юстиції України від 13 грудня 2019 року №7.3/5-ДСК забезпечено охорону та нагляд за засудженим в лікувальному закладі до повернення його в СІЗО 26.01.2026.
Комісією встановлено, що до засудженого ОСОБА_2 , за період його перебування в СІЗО, фізична сила та спеціальні засоби не застосовувались, про що свідчить відсутність відповідних записів в Журналі реєстрації рапортів про застосування фізичної сили, спеціальних засобів га гамівної сорочки до ув`язнених (засуджених) СІЗО.
Комісії не вдалося переглянути записи з камер відеоспостереження та портативних відео реєстраторів за період перебування засудженого в ЗІЗО у зв`язку із закінченням строку їх зберігання.
Відповідно до характеристики, наданої СІЗО від 10.04.2026 встановлено, що засуджений ОСОБА_2 за час перебування в СІЗО характеризувався посередньо, мав одне дисциплінарне стягнення, заохочень не мав. По відношенню до представників адміністрації, засуджених та осіб, узятих під варту дотримувався правомірних та ввічливих відносин.
Протягом тривалого часу спостерігалося погіршення стану здоров`я, у зв`язку з чим перебував під постійним наглядом медичних працівників. Намагався утримувати в чистим спальне місце, не завжди мав охайний зовнішній вигляд. До виконання передбачених законом вимог персоналу СІЗО ставився не завжди сумлінно через особисту неорганізованість. В СІЗО на профілактичному обліку, як особа схильна до самоушкодження та самогубства, не перебував. Соціальні зв`язки і рідними підтримував, мав одне побачення з рідним братом.
В ході службового розслідування, членом Комісії проведено телефонну розмову з рідним братом засудженого ОСОБА_2 , громадянином ОСОБА_10 . Під час спілкування з громадянином ОСОБА_10 . Останній пояснив, що соціальні зв`язки з братом підтримував під час перебування його у СІЗО та особисто спілкувався з ним один раз під час короткострокового побачення, орієнтовно у червні 2023 року. Вказав, що на той час засуджений ОСОБА_2 перебував у пригніченому морально-психологічному стані, був замкнутим, на запитання відповідав неохоче та будь-яких скарг щодо умов тримання, неправомірних дій працівників СІЗО чи інших обставин не висловлював. На запитання стосовно наявних травм та тілесних ушкоджень у засудженого ОСОБА_2 повідомив, що у молодому віці його брат потрапив у дорожньо-транспортну пригоду, внаслідок чого отримав травму голови, інших обставин, які могли б свідчити про отримання тілесних ушкоджень, погіршення стану здоров`я чи наявність надзвичайних подій під час перебування засудженого ОСОБА_2 у СІЗО, громадянину ОСОБА_10 , не відомо.
Відповідно до Витягу від 28.01.2026 № 2.11/8-2026 з протоколу засідання міжрегіональної комісії з питань визначення засудженим до позбавлення волі виду установи виконання покарань та місця відбування покарання Управління, прийнято рішення про направлення засудженого ОСОБА_2 для відбування покарання з СІЗО до сектору середнього рівня безпеки для чоловіків, вперше засуджених до позбавлення волі, при ВК №73.
Згідно з приписом на призначення зустрічної варти з переміщення засуджених до ВК №73 від 06.03.2026 №14 було здійснено доставку засуджених, які слідували до установи. До складу варти по переміщенню засуджених із залізничної станції «Бердичів» до установи входили: начальник варти - капітан внутрішньої служби ОСОБА_11 , помічник начальника варти старший прапорщик внутрішньої служби ОСОБА_12 , а також співробітники: ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 та ОСОБА_16 .
Здійснено перегляд відеозапису з портативного відеореєстратор під час прибуття засудженого ОСОБА_2 до ВК №73. На відеозаписі зафіксовано, що на запитання про стан здоров`я чергового помічника начальника ВК №73 майора внутрішньої служби ОСОБА_17 , засуджений ОСОБА_2 , повідомив про неможливість самостійного пересування протягом останніх шести місяців та поскаржився на оніміння руки.
По прибуттю до ВК №73 засудженого ОСОБА_2 було ознайомлено з порядком і умовами відбування покарання, його правами та обов`язками, встановленими законодавством України. Проведено інструктаж щодо заходів пожежної безпеки, засудженого попереджено про відповідальність за порушення встановленого порядку відбування покарання та поінформовано про підстави для застосування заходів фізичного впливу, спеціальних засобів і зброї. Також йому повідомлено про використання в установі аудіовізуальних, електронних та інших технічних засобів нагляду і контролю.
Ознайомившись із зазначеними вимогами, засуджений ОСОБА_2 в категоричній формі відмовився ставити підпис у розписці про ознайомлення. Про цей факт було складено відповідний акт від 06.03.2026 у присутності заступника начальника установи із соціально-виховної та психологічної роботи підполковника внутрішньої служби ОСОБА_18 начальника відділення соціально-психологічної служби старшого лейтенанта внутрішньої служим ОСОБА_19 та начальника соціально-психологічної служби капітана внутрішньої служби ОСОБА_20
13.03.2026 о 01 год. 18 хв. на електронну адресу чергової частини Управління надійшло спецповідомлення із ВК №73 від 12.03.2026 №19ЧЧ про те, що цього ж дня, о 20 год. 55 хв., в медичній частині без ознак життя виявлено засудженого ОСОБА_2 , який з 06.03.2026 одразу після прибуття з Київської о СІЗО до ВК №73, був госпіталізований до медичної частини та перебував на стаціонарному лікуванні з діагнозом: множинні консолідовані переломи ребер і обох боків, правобічний пневмоторакс, неправильно консолідований перелом обох кісток правої гомілки.
Черговим фельдшером реанімаційні заходи не проводилися у зв`язку із явними ознаками біологічної смерті, що супроводжувалася зниженням температури тіла до навколишнього середовища, було відсутнє дихання та пульс, зіниці ока не реагували на світло. Згідно з доповідною запискою медичного працівника, смерть засудженого настала 12.03.2026 близько 20 год. 00 хв.
По даному факту викликано слідчо-оперативну групу Бердичівського РУП ГУНП в Житомирській області. Під час огляду тіла засудженого ОСОБА_2 слідів насильницької смерті не виявлено. Подію зареєстровано в Книзі обліку заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події в ВК №73 за №16 від 12.03.2026.
Відповідно до свідоцтва про смерть від 13.03.2026 № 74, виданого судово-медичним експертом, причиною смерті засудженого ОСОБА_2 є хронічна недостатність кровообігу, кардіоміопатія змішаного генезису.
З огляду на викладене, у висновку службового розслідування вказано про встановлення окремих недоліків в організації оперативної робота та контролю за оперативною обстановкою, а також у забезпеченні належного нагляду за ув`язненими (засудженими), які утримуються у СІЗО.
Так, начальник оперативного відділу СІЗО підполковник внутрішньої служби ОСОБА_1 , усупереч вимогам пунктів 2.1, 2.4, 2.10 Посадової інструкції начальника оперативного відділу СІЗО неналежним чином володів оперативною обстановкою та процесами, що відбувалися осіб, взятих під варту, унаслідок чого не було забезпечено своєчасне з`ясування обставин отримання засудженим ОСОБА_2 тілесних ушкоджень.
Комісія запропонувала начальнику державної установи «Черкаський слідчий ізолятор» полковнику внутрішньої служби ОСОБА_21 за порушення службової дисципліни та неналежне виконання посадових обов`язків, що негативно вплинуло на забезпечення виконання покладених на установу завдань на підставі Закону України «Про Дисциплінарний статуї органів внутрішніх справ України» розглянути питання щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності винних осіб з числа персоналу СІЗО, зокрема: начальника оперативного відділу державної установи «Черкаський слідчий ізолятор» підполковника внутрішньої служби ОСОБА_1 , у виді суворої догани.
Наказом начальника Державної установи Черкаський слідчий ізолятор від 07.05.2026 №18/ОС/СТ-26 за допущене порушення службової дисципліни в частині неналежного виконання посадових обов`язків, слабким володінням оперативною обстановкою та процесами, що відбуваються серед осіб узятих під варту, порушення пунктів 2.1, 2.4, 2.10 розділу II Посадової інструкції підполковнику внутрішньої служби внутрішньої служби ОСОБА_1 , начальнику оперативного відділу державної установи «Черкаський слідчий ізолятор», оголошено дисциплінарне стягнення «Сувора догана».
Не погоджуючись із наказом про притягнення до дисциплінарної відповідальності позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд врахував таке.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові основи організації та діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України, її завдання та повноваження визначає Закон України від 23.06.2005 №2713-IV «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» (далі - Закон №2713-IV).
Відповідно до статті 1 Закону №2713-IV на Державну кримінально-виконавчу службу України покладається завдання щодо здійснення державної політики у сфері виконання кримінальних покарань.
Правовою основою діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України є Конституція України, цей та інші закони України, акти Президента України і Кабінету Міністрів України, чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також видані відповідно до них нормативно-правові акти Міністерства юстиції України (стаття 3 цього ж Закону).
За змістом положень частини 1 статті 6 Закону №2713-IV Державна кримінально-виконавча служба України відповідно до закону здійснює правозастосовні та правоохоронні функції і складається з центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, його територіальних органів управління, кримінально-виконавчої інспекції, установ виконання покарань, слідчих ізоляторів, воєнізованих формувань, навчальних закладів, закладів охорони здоров`я, підприємств установ виконання покарань, інших підприємств, установ і організацій, створених для забезпечення виконання завдань Державної кримінально-виконавчої служби України.
Структура, штати територіальних органів управління, підрозділів кримінально-виконавчої інспекції, установ виконання покарань, слідчих ізоляторів, воєнізованих формувань, навчальних закладів, закладів охорони здоров`я та положення про них затверджуються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань (частина 4 статті 6 цього Закону).
Відповідно до частин першої та другої статті 14 Закону №2713-IV до персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України належать особи рядового і начальницького складу (далі - особи рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби), спеціалісти, які не мають спеціальних звань, та інші працівники, які працюють за трудовими договорами в Державній кримінально-виконавчій службі України (далі - працівники кримінально-виконавчої служби).
Служба в Державній кримінально-виконавчій службі України є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України. Час проходження служби в Державній кримінально-виконавчій службі України зараховується до страхового стажу, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби відповідно до закону.
Громадяни України, які вперше зараховуються на посади рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби та у відповідних випадках пройшли встановлений строк випробування, складають присягу (частина четверта статті 14 Закону).
Персонал Державної кримінально-виконавчої служби України зобов`язаний неухильно виконувати закони України, додержуватися норм професійної етики, гуманно ставитися до засуджених і осіб, узятих під варту. Жорстокі, нелюдські або такі, що принижують людську гідність, дії є несумісними зі службою і роботою в органах, установах виконання покарань та слідчих ізоляторах (частина перша статті 16 цього Закону).
Статтею 18 Закону №2713-IV визначені права та обов`язки посадових і службових осіб органів і установ виконання покарань, слідчих ізоляторів.
Частиною першою цієї статті визначено, що посадові та службові особи органів і установ виконання покарань, слідчих ізоляторів зобов`язані, зокрема: 1) виконувати покарання відповідно до вимог кримінально-виконавчого законодавства; 2) забезпечувати дотримання прав людини і громадянина, реалізацію законних прав та інтересів засуджених і осіб, узятих під варту, вимог законодавства щодо виконання і відбування кримінальних покарань; 3) виконувати вироки, постанови і ухвали суду, а також рішення, прийняті прокурорами і слідчими в установленому законом порядку і в межах їх компетенції; тримати осіб, узятих під варту; 6) забезпечувати правопорядок, додержання вимог режиму, правил внутрішнього розпорядку в установах виконання покарань, слідчих ізоляторах і на прилеглих до них територіях та вимагати від засуджених і осіб, узятих під варту, інших осіб виконання ними обов`язків, установлених законом; 8) забезпечувати безпеку засуджених і осіб, узятих під варту, персоналу і громадян, які перебувають на території установ виконання покарань та слідчих ізоляторів; 11) забезпечувати охорону, ізоляцію та нагляд за засудженими і особами, узятими під варту; здійснювати заходи щодо розшуку осіб, які вчинили втечу з установ виконання покарань і слідчих ізоляторів, та засуджених, які ухиляються від покарань, не пов`язаних з позбавленням волі; 15) створювати належні умови для тримання засуджених і осіб, узятих під варту, їх комунально-побутового і медико-санітарного забезпечення;18) здійснювати контроль за поведінкою осіб, звільнених від відбування покарання з випробуванням або умовно-достроково; 20) здійснювати інші повноваження, передбачені законом.
Відповідно до частини третьої статті 21 Закону №2713-IV персонал Державної кримінально-виконавчої служби України під час виконання покладених на нього обов`язків керується законами та іншими нормативно-правовими актами, діє на підставі та в межах своїх повноважень.
Преамбулою Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22.02.2006 №3460-IV Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України (далі - Дисциплінарний статут) встановлено, що цей Статут визначає сутність службової дисципліни, обов`язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України (далі - особи рядового і начальницького складу) стосовно її дотримання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень.
Дія цього Статуту поширюється на осіб начальницького складу Національного антикорупційного бюро України, осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України та податкової міліції, які повинні неухильно додержуватися його вимог.
Абзацом 1 статті 1 Дисциплінарного статуту визначено, що службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.
Дисциплінарний проступок - невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни (стаття 2 Дисциплінарного статуту).
Статтею 7 Дисциплінарного статуту визначені обов`язки осіб рядового і начальницького складу.
Службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов`язує кожну особу рядового і начальницького складу:
дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників;
захищати і охороняти від протиправних посягань життя, здоров`я, права та свободи громадян, власність, довкілля, інтереси суспільства і держави;
поважати людську гідність, виявляти турботу про громадян і бути готовим у будь-який час надати їм допомогу;
дотримуватися норм професійної та службової етики;
берегти державну таємницю;
у службовій діяльності бути чесною, об`єктивною і незалежною від будь-якого впливу громадян, їх об`єднань та інших юридичних осіб;
стійко переносити всі труднощі та обмеження, пов`язані зі службою;
постійно підвищувати свій професійний та культурний рівень;
сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку;
виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку, носіння встановленої форми одягу, вітання та етикету;
з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють;
берегти та підтримувати в належному стані передані їй в користування вогнепальну зброю, спеціальні засоби, майно і техніку.
У разі виявлення порушень законодавства, зловживань чи інших правопорушень у службовій діяльності особа рядового або начальницького складу повинна вжити заходів щодо припинення цих порушень та доповісти про це безпосередньому або старшому прямому начальникові.
За вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом (частина 1 статті 5 Дисциплінарного статуту).
Відповідно до пункту 8 частини першої статті 12 Дисциплінарного статуту на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: 1) усне зауваження; 2) зауваження; 3) догана; 4) сувора догана; 5) попередження про неповну посадову відповідність; 6) звільнення з посади; 7) пониження в спеціальному званні на один ступінь; 8) звільнення з органів внутрішніх справ.
Порядок накладення дисциплінарних стягнень визначений статтею 14 Дисциплінарного статуту.
Так, з метою з`ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування.
Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником. У разі необхідності цей термін може бути продовжено начальником, який призначив службове розслідування, або старшим прямим начальником, але не більш як на один місяць.
Забороняється проводити службове розслідування особам, які є підлеглими порушника, а також особам - співучасникам проступку або зацікавленим у наслідках розслідування. Розслідування проводиться за участю безпосереднього начальника порушника.
Порядок проведення службового розслідування встановлюється міністром внутрішніх справ України.
Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення.
Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ.
Зміст наказу доводиться до відома особи рядового або начальницького складу, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності, під підпис. У разі звільнення з посади або звільнення з органів внутрішніх справ особі рядового або начальницького складу видається витяг з наказу.
За кожне порушення службової дисципліни накладається лише одне дисциплінарне стягнення. У разі порушення службової дисципліни кількома особами дисциплінарне стягнення накладається на кожного окремо.
При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов`язків, рівень кваліфікації тощо.
У разі вчинення незначного порушення службової дисципліни начальник може обмежитись усним попередженням особи рядового або начальницького складу щодо необхідності суворого додержання службової дисципліни.
У разі притягнення до дисциплінарної відповідальності осіб рядового і начальницького складу, які мають дисциплінарне стягнення і знову допустили порушення службової дисципліни, дисциплінарне стягнення, що накладається, має бути більш суворим, ніж попереднє.
У разі повторного вчинення особою рядового або начальницького складу незначного проступку з урахуванням його нетяжкості, сумлінного ставлення цієї особи до виконання службових обов`язків, нетривалого перебування на посаді (до шести місяців) та з інших поважних причин начальник може обмежитися раніше накладеним на таку особу дисциплінарним стягненням.
Наказом Міністерства юстиції України №356/5 від 12.03.2015 затверджено Порядок проведення службових розслідувань у Державній кримінально-виконавчій службі України (далі - Порядок №356/5), який визначає підстави для призначення, процедуру та мету проведення службових розслідувань у Державній кримінально-виконавчій службі України (далі - ДКВС України); порядок документування й оформлення результатів службових розслідувань, прийняття за ними рішення та їх виконання; компетенцію структурних підрозділів апарату Міністерства юстиції України, Департаменту з питань виконання кримінальних покарань, міжрегіональних управлінь з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції (далі - органи), воєнізованих формувань, установ виконання покарань, слідчих ізоляторів, уповноважених органів з питань пробації, навчальних закладів, підприємств установ виконання покарань, інших підприємств, установ та організацій, створених для забезпечення виконання завдань ДКВС України (далі - установи), під час проведення службових розслідувань; права та обов`язки посадових осіб органів і установ під час проведення службових розслідувань.
За визначенням понять, наведених у пункті 2 розділу І Порядку №356/5:
висновок службового розслідування документ, який складається за результатами службового розслідування, містить правову оцінку виявлених фактів та обставин, дій чи бездіяльності осіб рядового і начальницького складу, висновки та пропозиції;
дисциплінарний проступок - невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни; персонал особи рядового і начальницького складу ДКВС України (далі особи рядового і начальницького складу), спеціалісти, які не мають спеціальних звань, та інші працівники, які працюють за трудовими договорами в ДКВС України (далі працівники);
службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства юстиції України та Присяги особи рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України.
Пунктом 1 розділу II Порядку №356/5 визначено, що підставами для проведення службового розслідування є, зокрема: порушення особами рядового і начальницького складу службової дисципліни, скоєння кримінальних або адміністративних правопорушень, знищення або втрата службових документів, доручених або охоронюваних матеріальних цінностей, вчинення особами рядового і начальницького складу діянь, які порушують права і свободи громадян, інші події, пов`язані із загибеллю (смертю) осіб рядового чи начальницького складу або їх травмуванням (пораненням), а також події, які сталися за участю осіб рядового чи начальницького складу та можуть викликати суспільний резонанс.
Згідно з пунктом 2 розділу II вказаного Порядку службове розслідування проводиться за рішенням уповноваженого на те начальника у разі, зокрема: невиконання або неналежного виконання особами рядового і начальницького складу під час службової діяльності вимог чинного законодавства, що призвело до порушення прав та законних інтересів громадян або негативно вплинуло на забезпечення виконання покладених на органи і установи завдань; надходження акта прокурорського реагування, окремої ухвали суду про виявлені у службовій діяльності ДКВС України порушення законодавства.
Пунктом 6 розділу II вказаного Порядку визначено, що підставою для проведення службового розслідування є належним чином оформлений письмовий наказ уповноваженого на те начальника.
Згідно з пунктом 12 розділу III Порядку забороняється призначення службових розслідувань за відсутності підстав, визначених цим Порядком.
Розділом V Порядку №356/5 передбачено, що службове розслідування повинне бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення уповноваженим на те начальником.
У разі необхідності за мотивованим рапортом (доповідною запискою) виконавця або голови комісії визначений строк проведення службового розслідування може бути продовжено начальником, який призначив службове розслідування, або старшим прямим начальником, але не більш як на один місяць.
Початок службового розслідування визначається датою видання наказу про його призначення. Завершення службового розслідування визначається датою затвердження начальником, який призначив службове розслідування, висновку службового розслідування.
Відповідно до пункту 4 розділу V Порядку №356/5 особа рядового чи начальницького складу, стосовно якої проводиться службове розслідування, має право: отримувати інформацію про підстави проведення службового розслідування; брати участь у службовому розслідуванні, у тому числі давати усні чи письмові пояснення, робити заяви, подавати виконавцю (голові, членам комісії), який (які) проводить (ять) службове розслідування, документи, які мають значення для проведення службового розслідування; висловлювати письмові зауваження щодо об`єктивності та повноти проведення службового розслідування, дій або бездіяльності службової особи (осіб), яка (і) його проводить (ять); відмовлятися давати будь-які пояснення щодо себе, членів своєї сім`ї чи близьких родичів, коло яких визначено законодавством України; за письмовим зверненням ознайомлюватися із затвердженим висновком службового розслідування, а також із матеріалами, зібраними в процесі його проведення, у частині, яка її стосується, крім випадків, визначених законодавством України; оскаржувати рішення, прийняте за результатами службового розслідування, у строки і в порядку, що визначені законодавством України.
Згідно з пунктом 1 розділу VIII Порядку №356/5 за результатами службового розслідування складається висновок службового розслідування, який складається із вступної, описової та резолютивної частин.
У вступній частині висновку зазначаються посада, звання, прізвище, ініціали виконавця (голови, членів комісії), який (які) проводив (ли) службове розслідування, підстави для проведення службового розслідування.
В описовій частині висновку зазначаються:
відомості про обставини, за яких особа рядового чи начальницького складу, стосовно якої призначено службове розслідування, вчинила дію або бездіяльність, що стали підставою для призначення службового розслідування, а також те, чи мали вони місце взагалі;
час, місце, спосіб, мотив та мета вчинення дисциплінарного проступку, його наслідки, що настали у зв`язку з цим;
посада, звання, прізвище, ім`я та по батькові, персональні дані (дата та місце народження, освіта, період служби в ДКВС України і на займаній посаді з дотриманням вимог Закону України «Про захист персональних даних»), характеристика особи (зокрема наявність або відсутність у неї діючих дисциплінарних стягнень), яка вчинила дисциплінарний проступок, та осіб, дії чи бездіяльність яких сприяли вказаним обставинам;
наявність причинного зв`язку між діями або бездіяльністю особи рядового чи начальницького складу, стосовно якої призначено службове розслідування, та їх наслідками;
умови, що передували вчиненню дії або бездіяльності чи спонукали до цього;
вимоги законодавства або посадові обов`язки, які було порушено; наявність вини особи рядового чи начальницького складу, стосовно якої призначено службове розслідування, обставини, що пом`якшують чи обтяжують ступінь відповідальності, а також ставлення до скоєного;
відомості про залучення до проведення службового розслідування фахівців та дані про них, подані ними результати..
У резолютивній частині висновку службового розслідування зазначаються:
пропозиції щодо закінчення службового розслідування, застосування до осіб рядового і начальницького складу конкретних видів заохочень або дисциплінарних стягнень, класифікації отриманих тілесних ушкоджень, обставин загибелі (смерті) осіб рядового і начальницького складу, списання чи відновлення використаних, пошкоджених або втрачених матеріальних цінностей, зброї, боєприпасів, службових документів, а також про направлення матеріалів службового розслідування до відповідних органів для прийняття рішення згідно із законодавством;
підтвердження чи спростовування відомостей, які стали підставою для його призначення;
запропоновані заходи, спрямовані на усунення виявлених під час службового розслідування недоліків, причин та умов виникнення обставин, які стали підставою для призначення службового розслідування.
Згідно з п.3 розділу VIII Порядку №356/5 висновок службового розслідування підписується виконавцем (головою та членами комісії), затверджується заступником начальника та подається на розгляд начальнику, який призначив службове розслідування.
Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення та надіслати (або надати) йому засвідчений належним чином висновок службового розслідування. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення (пункт 4 VIII Порядку №356/5).
Відповідно до п.6, 7 розділу VIII Порядку №356/56 за результатами службового розслідування особи рядового і начальницького складу, стосовно яких воно проводилося, притягаються до відповідальності в установленому законом порядку.
Про накладення дисциплінарного стягнення за результатами службового розслідування видається наказ, зміст якого оголошується персоналу органу або установи, де проходить службу особа рядового чи начальницького складу, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності. Оголошувати дисциплінарне стягнення особі начальницького складу в присутності її підлеглих забороняється.
Особа рядового чи начальницького складу, стосовно якої проводилось службове розслідування, має право оскаржити рішення щодо накладення на неї дисциплінарного стягнення у порядку, визначеному законодавством України.
З системного аналізу наведених норм законодавства слідує, що єдиною підставою для застосування до осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України дисциплінарного стягнення є відповідний наказ начальника, прийнятий на підставі висновку службового розслідування, проведеного з метою з`ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого такою особою.
Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до особи рядового чи начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку. При цьому, дисциплінарна відповідальність такої особи виникає у разі вчинення ним дисциплінарного проступку, який доведений матеріалами службового розслідування. У свою чергу, висновок за результатами службового розслідування повинен містити повне та об`єктивне дослідження обставин скоєння дисциплінарного проступку та встановлення наявності (або відсутності) вини порушника.
Суд зазначає, що застосування дисциплінарних стягнень, перелік яких визначено у статті 12 Дисциплінарного статуту, є мірою дисциплінарної відповідальності за вчинений особою рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України дисциплінарний проступок, що полягає у невиконанні чи неналежному виконані особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.
При цьому, службова дисципліна досягається дотриманням особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги.
Служба в Державній кримінально-виконавчій службі України є державною службою особливого характеру. Персонал Державної кримінально-виконавчої служби України зобов`язаний неухильно виконувати закони України.
Як установлено судом, спірний наказ прийнятий за наслідками проведеного службового розслідування, оформленого висновком, затверджений заступником Міністра юстиції України 24.04.2026.
Підставою для призначення службового розслідування став лист Офісу Генерального прокурора від 26 березня 2026 року Лга 20/2/1-28779ВИХ-26 щодо констатації смерті засудженого ОСОБА_2 в медичній частині державної установи «Райківська виправна колонія (№ 73)».
У цьому Листі зазначено, що до Офісу Генерального прокурора надійшло повідомлення про те, що в медичній частині державної установи «Райківська виправна колонія (№ 73)» констатовано смерть засудженого ОСОБА_2 . Установлено, що засуджений ОСОБА_2 прибув до зазначеної установи 06.03.2026 із державної установи «Черкаський слідчий ізолятор» транзитом через державну установу «Київський слідчий ізолятор». У засудженого на момент прибуття до державної установи «Райківська виправна колонія (М 73)» були наявні тяжкі тілесні ушкодження, а саме множинні переломи ребер, пневмоторакс, переломи лопатки та кісток гомілки, що об`єктивно потребувало невідкладного медичного втручання, належного обстеження та безперервного медичного нагляду.
При цьому, у висновку службового розслідування зазначено, що начальник оперативного відділу СІЗО підполковник внутрішньої служби ОСОБА_1 (позивач), всупереч вимогам пунктів 2.1, 2.4, 2.10 Посадової інструкції начальника оперативного відділу СІЗО неналежним чином володів оперативною обстановкою та процесами, що відбувалися осіб, взятих під варту, унаслідок чого не було забезпечено своєчасне з`ясування обставин отримання засудженим ОСОБА_2 тілесних ушкоджень.
Отже, у вину позивачу поставлено саме неналежне володіння оперативною обстановкою, що мало наслідком несвоєчасне отримання інформації про травмування засудженого ОСОБА_2 .
Оцінюючи вказані висновки службового розслідування, суд бере до уваги обов`язки позивача, визначені Розділом 2 Посадової інструкції начальника оперативного відділу ДУ «Черкаський слідчий ізолятор», зокрема п.п.2.1, 2.4, 2.10 (порушення яких ставиться у провину позивачу).
Так, вказаними пунктами передбачено, що начальник оперативного відділу ДУ «Черкаський слідчий ізолятор»:
- здійснює безпосереднє керівництво діяльністю оперативних працівників і несе особисту відповідальність за стан ОРД в установі;
- здійснює контроль за вербовкою, вихованням та розстановкою оперативними співробітниками негласного апарату і проведенням зустрічей;
- за допомогою гласних та негласних заходів вивчає скриті процеси, що відбуваються в середовищі взятих під варту та засуджених.
Разом з тим, із матеріалів службового розслідування суд встановив, що дисциплінарною комісією чітко установлено період та характер отриманих ОСОБА_2 тілесних ушкоджень під час перебування у Черкаському СІЗО.
Як зазначено вище, відповідно до Книги обліку заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події СІЗО внесені два записи стосовно засудженого ОСОБА_2 : від 04.05.2025 №35 (тілесні ушкодження, параорбітальна гематома зліва) та від 07.01.2026 №2 (тілесне ушкодження, перелом гомілко-ступного суглоба справа).
Стосовно вище зазначених подій в СІЗО на підставі наказів начальника №236/ОД-25 від 04.05.2025 та №90/ОД-26 від 07.01.2026 проведено відповідні службові розслідування, за результатами яких встановлено, що засуджений ОСОБА_8 отримав тілесні ушкодження з власної необережності, претензій до працівників СІЗО та співкамерників не має.
Встановлено, що повідомлення від 04.05.2025 зареєстровано в журналі єдиного обліку заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події Черкаського районного управління поліції ГУНП в Черкаській області за №37723. Інформація від лікаря медичної частини СІЗО про виявлення у засудженого ОСОБА_2 , тілесного ушкодження у вигляді параорбітальної гематоми надійшла до поліції 04.05.2025.
Згідно з поясненнями наданими працівникам поліції, засуджений ОСОБА_2 вказані ушкодження отримав з власної необережності. У подальшому засуджений ОСОБА_2 звернувся із заявою, в якій просив додаткову перевірку не проводити, оскільки претензій до персоналу СІЗО не мав.
Також, згідно з матеріалами перевірки, 07.01.2026 до поліції надійшли інформація від лікаря медичної частини СІЗО про виявлення у засудженого ОСОБА_2 тілесного ушкодження у вигляді перелому гомілко-ступного суглоба. Під час опитування засуджений ОСОБА_2 пояснив, що зазначене ушкодження отримав з власної необережності. У подальшому засуджений ОСОБА_2 також подав заяву, в якій просив перевірку за вказаним фактом не проводити, відомостей до ЄРДР не вносити, оскільки тілесне ушкодження отримав самостійно та претензій до персоналу СІЗО не має.
Також, під час службової перевірки встановлено, що для надання медичної допомоги засудженому ОСОБА_2 викликалась швидка медична допомога 06.08.2025 та 22.01.2026.
06.08.2025 було споряджено екстрену варту для охорони засудженого, після надання допомоги, того ж дня, засудженої о ОСОБА_2 було повернуто до СІЗО.
22.01.2026 виклик бригади швидкої медичної допомоги відбувся о 19 год. 58 хв. за попереднім діагнозом: колапс, стан після синкопе. Засудженого ОСОБА_2 було госпіталізовано до КНП «Третя Черкаська міська лікарня швидкої медичної допомоги». Персоналом СІЗО забезпечено охорону та нагляд за засудженим в лікувальному закладі до повернення його в СІЗО 26.01.2026.
Комісією встановлено, що до засудженого ОСОБА_2 , за період його перебування в СІЗО, фізична сила та спеціальні засоби не застосовувались, про що свідчить відсутність відповідних записів в Журналі реєстрації рапортів про застосування фізичної сили, спеціальних засобів га гамівної сорочки до ув`язнених (засуджених) СІЗО.
Також у висновку службового розслідування зазначено, що протягом тривалого часу спостерігалося погіршення стану здоров`я, у зв`язку з чим перебував під постійним наглядом медичних працівників.
Отже, службовим розслідуванням достеменно встановлено обставини отримання ОСОБА_2 травм під час перебування у Черкаському СІЗО, вчинених адміністрацією дій, спрямованих на надання медичної допомоги, госпіталізацію засудженого, тощо.
При цьому, службовим розслідуванням не установлено фактів отримання ОСОБА_2 травм, які не були своєчасно виявлені через неналежне здійснення позивачем посадових обов`язків, зокрема щодо неналежного володіння позивачем оперативною обстановкою та процесами, що відбувалися в осіб, взятих під варту.
Відтак, висновок службового розслідування, що позивачем не було забезпечено своєчасне з`ясування обставин отримання засудженим ОСОБА_2 тілесних ушкоджень, суд вважає необґрунтованим.
Більш того, згідно з висновками службового розслідування (п.2 арк.32): «Співробітниками СІЗО, відповідно до вимог Закону України попереднє ув`язнення», Правил внутрішнього розпорядку слідчих ізоляторів, Інструкції із забезпечення режиму, охорони і нагляду в слідчих ізоляторах здійснювалися заходи щодо забезпечення належного правопорядку та умов тримання засудженого ОСОБА_2 .
Під час службового розслідування не встановлено фактів умисної бездіяльності чи дій працівників СІЗО, які б перешкоджали медичним працівникам у проведенні лікувально-профілактичних заходів.».
Отже, висновки службового розслідування одночасно свідчать про відсутність порушення вимог чинного законодавства України в частині забезпечення належного правопорядку та умов тримання засудженого ОСОБА_2 , та, у той же час, ставлять у провину позивачу неналежне виконання службових обов`язків. Отже, висновки є явно суперечливими.
Більш того, суд враховує, що ОСОБА_2 11.02.2026 ОСОБА_2 етаповано до державної установи «Київський слідчий ізолятор» (Київський СІЗО), де він перебував до 06.03.2026.
06.03.2026 ОСОБА_2 прибув до ВК №73, де ІНФОРМАЦІЯ_1 помер.
Отже, у період з 11.02.2026 до 06.03.2026 (24 дні) ОСОБА_2 перебував у ДУ «Київський слідчий ізолятор».
Однак, матеріали службового розслідування не містять жодної інформації щодо з`ясування обставин перебування ОСОБА_2 в ДУ «Київський слідчий ізолятор», можливого отримання ним травм у цей період, не зважаючи на те, що ОСОБА_2 під час вибуття із Черкаського СІЗО скарг на стан здоров`я не висловлював, а під час прибуття 06.03.2026 до ВК №73 його стан був явно незадовільний.
Під час вирішення спору щодо правомірності притягнення особи до дисциплінарної відповідальності адміністративний суд не підміняє дисциплінарний орган та не здійснює повторне службове розслідування, а перевіряє, чи було дотримано встановленої процедури, чи підтверджуються висновки дисциплінарної комісії належними та допустимими доказами, а також чи не є застосоване дисциплінарне стягнення явно непропорційним установленому порушенню.
Суд враховує, що дисциплінарна відповідальність не потребує такого самого стандарту доказування, який застосовується у кримінальному провадженні. Водночас сукупність зібраних під час службового розслідування доказів має давати можливість дійти обґрунтованого висновку про наявність дисциплінарного проступку.
Зважаючи на викладені обставини, відповідачем не доведено належними та допустимими доказами, в розумінні норм ст.ст. 72-74 КАС України, неналежного виконання позивачем своїх обов`язків, в тому числі щодо додержання вимог Посадової інструкції.
Висновок службового розслідування у цій справі містить необґрунтовані відомості щодо наявності причинного зв`язку між діями позивача та їх наслідками, а також про ставлення його до вчиненого.
Згідно з частиною першою статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
За приписами статті 74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із положеннями статті 75 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому, в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з статтею 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов`язаний суб`єкт владних повноважень.
Натомість у спірному випадку відповідачем не доведено та не підтверджено належними доказами доводи на обґрунтування підстав правомірності оспорюваного наказу.
З огляду на викладене, з урахуванням наведених норм чинного законодавства та встановлених обставин, суд вважає, що оскаржуваний наказ не відповідає вимогам частини 2 статті 2 КАС України.
Враховуючи зазначене суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню.
Згідно з ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Дотримуючись вказаних вимог, суд дійшов висновку, що сплачений позивачем судовий збір в сумі 1331,20 грн підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст. 6, 9, 14, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ВИРІШИВ:
1. Задовольнити повністю позов ОСОБА_1 .
Визнати протиправним та скасувати наказ начальника Державної установи Черкаський слідчий ізолятор від 07.05.2026 №18/ОС/СТ-26 про накладення на начальника оперативного відділу Державної установи Черкаський слідчий ізолятор ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення Сувора догана.
2. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної установи Черкаський слідчий ізолятор (18015, м. Черкаси, вул. Благовісна, буд.234, код ЄДРПОУ 08564883) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати зі сплати судового збору в розмірі 1331,20 грн (одна тисяча триста тридцять одна гривня 20 копійок).
3. Копію рішення направити учасникам справи.
4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного його тексту.
СуддяОлексій РІДЗЕЛЬ
Судове рішення № 140762758, Черкаський окружний адміністративний суд було прийнято 19.10.2026. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти корисні дані про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити корисні дані.
Це рішення відноситься до справи № 580/5652/26. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа: