Рішення № 140762457, 16.10.2026, Новгород-Сіверський районний суд Чернігівської області

Справа № 739/1651/26

Провадження № 2/739/928/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2026 року м. Новгород-Сіверський

Новгород-Сіверський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючого судді Чепурка В.В.,

за участі:

секретаря судового засідання Лукаш Н.Я.,

розглянувши у порядку загального позовного провадження у відкритому підготовчому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Новгород-Сіверської міської ради Чернігівської області, третя особа Державна інспекція архітектури та містобудування України, про визнання права власності на самочинне будівництво,

В С Т А Н О В И В:

1.Описова частина

Стислий виклад позицій учасників справи

ОСОБА_1 (далі позивачка), діючи через свого представника ОСОБА_2 , звернулася до суду з позовом до Новгород-Сіверської міської ради Чернігівської області (далі відповідач) про визнання за нею права власності на самочинно збудований житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташованими за адресою: АДРЕСА_1 .

Свої позовні вимоги мотивує тим, що вона є власником земельної ділянки площею 0,05 га з кадастровим номером 7423610000:00:011:0188, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , що має цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. У 2020 році на даній земельній ділянці було збудовано житловий будинок площею 92.6 кв.м. без отримання документів на виконання будівельних робіт, тобто самочинно. При цьому сам будинок відповідає технічним вимогам та придатний для експлуатації. Нею виготовлено технічний паспорт на вказаний будинком та отримано висновок про його технічну придатність до експлуатації. 20 липня 2026 року вона подала до центру адміністративних послуг декларацію про готовність об`єкта до експлуатації з метою подальшого до Державної інспекції архітектури та містобудування, однак 25 серпня 2026 рок отримала відповідь про неможливість вирішення даного питання в адміністративний спосіб. У зв`язку з чим вона не може у позасудовому порядку оформити право власності на вказаний будинок, тому посилаючись на положення статті 376 ЦК України просить визнати за нею право власності на даний об`єкт нерухомого майна.

Позивачка та її представник у судове засідання не з`явилися, при цьому представник позивачки подав заяву про розгляд справи без його участі в якій позов підтримав та просив задовольнити його повністю з підстав, вказаних у позовній заяві.

Представник відповідача Новгород-Сіверської міської ради Чернігівської області у судове засідання не з`явився, при цьому подав заяву про розгляд справи без його участі, в які зазначає, що позов визнає повністю.

Представник третьої особи у судове засідання не з`явився, при цьому подав письмові пояснення в яких міститься посилання на положення статей 328, 331, 373, 376 ЦК України, зазначено умови, за яких може бути визнано за особою право власності на самочинно збутовий житловий будинок та міститься прохання розглянути справу без його участі врахувати дані пояснення під час розгляду справи по суті.

Заяви та клопотання учасників справи

Учасники справи інших заяв та клопотань до суду не подавали.

Процесуальні дії у справі

Ухвалою суду від 01 вересня 2026 року відкрито провадження у справі, призначено підготовче судове засідання та визначено відповідачам строк для подання відзиву на позов.

Враховуючи те, що представник відповідача позов визнав повністю, згідно статей 200, 206 ЦПК України суд у підготовчому судовому засіданні ухвалив перейти до вирішення питання щодо задоволення позову за наявності для того законних підставі.

У зв`язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи, на підставі частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного пристрою не здійснювалося.

2. Мотивувальна частина

Фактичні обставини, встановлені судом, зміст спірних правовідносин та оцінка аргументів і доказів учасників справи

Як встановлено, позивачка є власником земельної ділянки площею 0,0500 га з кадастровим номером 7423610000:00:011:0188, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , призначеної для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (а.с. 4-7).

У 2020 році позивачка самочинно збудувала на вказаній вище земельній ділянці житловий будинок загальною площею 92,6 кв.м., що підтверджується технічним паспортом №969 від 26 травня 2026 року, зареєстрованим у реєстрі будівельної діяльності за №ТІ01:5487-5668-5337-5888, згідно якого даний житловий будинок розташований в АДРЕСА_1 , до нього прибудовано ганок, веранду та мансарду (а.с. 29-33).

Згідно звіту про проведення технічного обстеження №104/29-ТО/06/2026 вказаний житловий будинок з верандою, мансардою та ганком готовий до експлуатації та може надійно і безпечно експлуатуватися (а.с. 8-11, 16-23).

20 липня 2026 року позивачка звернулася до Центру надання адміністративних послуг м. Чернігова з декларацією про готовність житлового будинку по АДРЕСА_1 до експлуатації (а.с. 12-14, 24), однак отримала відповідь про відмову у внесенні відомостей, зазначених в декларації про готовність до експлуатації житлового будинку до Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, оскільки будинок збудовано після 09 квітня 2015 року (а.с. 11).

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Згідно зі статей 321, 328 Цивільного кодексу України право власності є непорушним, вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Статтею 383 ЦК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, було встановлено, що власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім`ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва. Власник квартири може на свій розсуд здійснювати ремонт і зміни у квартирі, наданій йому для використання як єдиного цілого, - за умови, що ці зміни не призведуть до порушень прав власників інших квартир у багатоквартирному житловому будинку та не порушать санітарно-технічних вимог і правил експлуатації будинку.

Частиною першою статті 376 ЦК України передбачено, що житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Згідно частини третьої статті 376 Цивільного кодексу України право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у вставленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Відповідно до частини п`ятої статті 376 ЦК України на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Згідно роз`яснень, що містяться в абзаці 4 пункту 9 та в пункті 12 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 3 «Про практику застосування судами статті 376 ЦК України (про правовий режим самочинного будівництва)», у справах, пов`язаних із самочинним будівництвом нерухомого майна, суди мають враховувати, що за загальним правилом особа, яка здійснила або здійснює таке будівництво, не набуває права власності на нього. Разом із цим, власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно, а тому на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудовано на ній, якщо це не порушує права інших осіб. Вирішуючи справу за позовом власника (користувача) земельної ділянки про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно, суди зобов`язані встановлювати усі обставини справи, зокрема: чи є позивач власником (користувачем) земельної ділянки; чи звертався він до компетентного державного органу про прийняття забудови до експлуатації; чи є законною відмова у такому прийнятті; чи є порушені будівельні норми та правила істотними. Якщо позивач не звертався до компетентного державного органу із заявою про прийняття об`єкта до експлуатації, суд вирішує спір по суті з урахуванням наведених обставин та вимог закону.

Верховний Суд у постанові від 21 жовтня 2020 року у справі №910/2939/19 виклав правову позицію про те, що зміст приписів статті 376 ЦК України підтверджує неможливість застосування інших, ніж ті, що встановлені цією статтею, способів легітимізації (узаконення) самочинного будівництва та набуття права власності на такі об`єкти. Реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, яка його здійснила, не змінює правовий режим такого будівництва як самочинного».

При цьому, у постанові Верховного Суду від 19 вересня 2018 року у № 61-33701св18 зроблено висновок про те, що суд має повноваження визнавати право власності на об`єкт самочинного будівництва виключно у двох випадках: право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно; на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудовано на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Оскільки судом встановлено, що позивачкою було здійснено самочинне будівництво житлового будинку з верандою, мансардою та ганком, загальною площею 92,6 кв.м., на належній їй земельній ділянці площею 0,0500 га з кадастровим номером 7423610000:00:011:0188, при цьому під час будівництва було дотримано вимоги державних будівельних норм, а саме самочинне будівництво не порушує прав інших осіб, суд приходить до висновку про наявність законних підстав для визнання позову відповідачем та у зв`язку з цим задоволення позову повністю.

Враховуючи те, що спір виник внаслідок недбалих дій позивачки, яка здійснила самочинне будівництво без дотримання визначеного законодавством порядку, відповідно до частини дев`ятої статті 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне повністю покласти на позивачку всі здійснені ним витрати, не стягуючи їх з відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 81-83, 141, 200, 206, 258-259, 263-268, 273, 352, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до Новгород-Сіверської міської ради Чернігівської області, третя особа Державна інспекція архітектури та містобудування України, про визнання права власності на самочинне будівництво задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на самочинно збудований житловий будинок садибного типу з верандою, мансардою та ганком, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , згідно технічного паспорта №969 від 26 травня 2026 року, зареєстрованого в реєстрі будівельної діяльності за №ТІ01:5487-5668-5337-5888.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Чернігівського апеляційного суду через Новгород-Сіверський районний суд Чернігівської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивачка: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач 1: Новгород-Сіверська міська рада Чернігівської області, ЄДРПОУ 04061978, місцезнаходження: Чернігівська область, Новгород-Сіверський район, м. Новгород-Сіверський, вул. Губернська, 2.

Третя особа: Державна інспекція архітектури та містобудування, ЄДРПОУ 44245840, місцезнаходження: м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26б.

Суддя В.В. Чепурко