Рішення № 140762052, 12.10.2026, Бобровицький районний суд Чернігівської області

Справа № 729/710/26

2/729/733/26

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

12 жовтня 2026 р. Бобровицький районний суд Чернігівської області у складі:

судді Демченко Л.М.,

за участю секретаря судового засідання Роєнко А.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Бобровиця цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Бобровицької міської об`єднаної територіальної громади в особі Бобровицької міської ради Чернігівської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 про виділ у натурі цілої частки із майна, що знаходиться у спільній частковій власності, припинення права спільної часткової власності та визнання права приватної власності на об`єкт нерухомого майна, -

У С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Бобровицької міської об`єднаної територіальної громади в особі Бобровицької міської ради Чернігівської області про виділ у натурі частки із майна, що знаходиться у спільній частковій власності, припинення права спільної часткової власності та визнання права приватної власності на об`єкт нерухомого майна.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що на підставі договору купівлі-продажу від 03 грудня 1991 року, посвідченого державним нотаріусом Бобровицької державної нотаріальної контори Христонько С.Н. за реєстровим № 2336, їй належать 7/20 частин житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . Право власності на зазначену частку житлового будинку зареєстровано 06 грудня 1991 року в Ніжинському міжміському бюро технічної інвентаризації за реєстровим № 3373.

Фактично належні їй 7/20 частин житлового будинку становлять квартиру АДРЕСА_2 , у якій вона проживає та зареєстрована. Відповідно до довідки КП «Ніжинське МБТІ» Чернігівської обласної ради № 406 від 31 липня 2025 року загальна площа зазначеної квартири становить 72,0 кв.м, житлова площа 44,1 кв.м, тоді як квартири АДРЕСА_3 та АДРЕСА_4 становлять інші 13/20 частин житлового будинку.

Згідно з висновком КП «Ніжинське МБТІ» № 135 від 18 березня 2026 року щодо технічної можливості виділу в натурі частки з об`єкта нерухомого майна, належна їй частина житлового будинку є відокремленою, має окремий вихід, окреме інженерне обладнання, автономне опалення та окремі електролічильники, фактично виділена в окрему квартиру та за технічними показниками може бути виділена в натурі як самостійний об`єкт нерухомого майна зі статусом квартири.

Власниками інших квартир у зазначеному житловому будинку є ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , яким належить по 1/2 частині квартири АДРЕСА_3 , а також ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , яким належить по 1/4 частині квартири АДРЕСА_4 , що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 09 квітня 2026 року.

21 квітня 2026 року вона звернулася за проведенням державної реєстрації права власності на належну їй частину житлового будинку, однак рішенням державного реєстратора № 84383245 їй було відмовлено у проведенні реєстраційних дій у зв`язку з тим, що квартири АДРЕСА_3 та АДРЕСА_4 за вказаною адресою вже зареєстровані в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно як окремі об`єкти нерухомості.

Посилаючись на те, що належна їй частина житлового будинку фактично є відокремленою, має самостійний вхід та може використовуватися незалежно від інших частин будинку, позивачка бажає виділити її в натурі з метою оформлення права приватної власності на самостійний об`єкт нерухомого майна.

У зв`язку з викладеним позивачка просить виділити їй у натурі належні 7/20 частин житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , припинити право спільної часткової власності та визнати за нею право приватної власності на виділений у натурі об`єкт нерухомого майна, до складу якого входять: у житловому будинку літ. «А» житлова кімната площею 26,3 кв.м, житлова кімната площею 17,8 кв.м, коридор площею 5,1 кв.м, котельня площею 2,6 кв.м, кухня площею 6,8 кв.м, кладова площею 2,2 кв.м; у прибудові літ. «а1» веранда «ІІ» площею 11,2 кв.м, а також ганок «а4», 1/3 частина сараю «Б», погріб «В», 1/2 частина вбиральні «Ж», 1/3 частина огорожі № 5 та 1/2 частина воріт із хвірткою № 6.

Позивачка ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, надала до суду заяву, в якій просить розглянути справу без її участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити.

Представник відповідача Бобровицької міської ради Чернігівської області у судове засідання не з`явився, подав до суду заяву, в якій просить розглянути справу за його відсутності.

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у судове засідання не з`явилися, надали до суду заяви, в яких просять розглянути справу без їхньої участі, проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 не заперечують.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, судом, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, встановивши фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 на праві власності належать 7/20 частин житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Зазначена обставина підтверджується договором купівлі-продажу від 03 грудня 1991 року, посвідченим державним нотаріусом Бобровицької державної нотаріальної контори Христонько С.Н. за реєстровим № 2336, а також довідкою КП «Ніжинське МБТІ» Чернігівської обласної ради № 406 від 31 липня 2025 року (а.с.17).

Згідно з технічним паспортом, виготовленим КП «Ніжинське МБТІ» Чернігівської обласної ради 25 червня 2025 року, житловий будинок літ. «А» має загальну площу 191,6 кв.м, житлову площу 110,5 кв.м та складається з трьох квартир (а.с.11-15).

Квартира АДРЕСА_2 , якою фактично користується позивачка, має загальну площу 72,0 кв.м, житлову площу 44,1 кв.м.

Відповідно до експлікації приміщень технічного паспорта квартира АДРЕСА_2 складається з коридору площею 5,1 кв.м, житлової кімнати площею 26,3 кв.м, житлової кімнати площею 17,8 кв.м, котельні площею 2,6 кв.м, кухні площею 6,8 кв.м, кладової площею 2,2 кв.м та веранди площею 11,2 кв.м.

Відповідно до висновку КП «Ніжинське МБТІ» № 135 від 18 березня 2026 року належна позивачці частина житлового будинку є відокремленою, має окремий вихід, окреме інженерне обладнання, автономне опалення та окремі електролічильники, фактично виділена в окрему квартиру та за технічними показниками може бути виділена в натурі в цілу частину і мати статус квартири (а.с.18).

Згідно з рішенням державного реєстратора № 84383245 від 21 квітня 2026 року позивачу відмовлено в державній реєстрації права власності на належні їй 7/20 частин житлового будинку у зв`язку з наявністю в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відомостей про квартири АДРЕСА_3 та АДРЕСА_4 як окремі об`єкти нерухомого майна (а.с.19).

Відповідно до висновку про вартість майна від 27 лютого 2026 року ринкова вартість житлового будинку загальною площею 191,6 кв.м становить 380 810 грн, а вартість належних позивачці 7/20 частин 133 284 грн (а.с.21).

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності є непорушним.

Згідно з ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Згідно зі ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно з ч. 1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Відповідно до ст. 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом. Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.

Згідно з ч. 1 ст. 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Отже, право спільної часткової власності передбачає належність майна декільком особам із визначенням частки кожного співвласника у праві власності на спільне майно.

Кожен учасник спільної часткової власності володіє не конкретною частиною майна в натурі, а часткою у праві власності на спільне майно в цілому. Такі частки є ідеальними та визначаються у дробовому вираженні або у відсотках.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.

Згідно зі ст. 361 ЦК України співвласник має право самостійно розпорядитися своєю часткою у праві спільній частковій власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.

Згідно з ч. 2 ст. 364 ЦК України, якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим, співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки.

Відповідно до ч. 3 ст. 364 ЦК України у разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації.

Таким чином, виділ частки в натурі є способом реалізації співвласником належного йому права власності, внаслідок якого він набуває право власності на самостійний об`єкт майна, а його право спільної часткової власності на попередній об`єкт припиняється.

При цьому виділ частки із спільного майна необхідно відрізняти від поділу спільного майна між усіма співвласниками.

У разі поділу майна право спільної часткової власності припиняється для всіх співвласників, тоді як при виділі частки таке право припиняється лише для співвласника, який здійснив виділ, а щодо решти співвласників може зберігатися.

Згідно з п. 1.2 Інструкції щодо проведення поділу, виділу та розрахунку часток об`єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 18 червня 2007 року № 55, поділ та виділ частки в натурі здійснюються відповідно до законодавства з наданням висновку щодо технічної можливості поділу об`єкта нерухомого майна або висновку щодо технічної можливості виділу в натурі частки з об`єкта нерухомого майна.

За змістом положень ст. 364 ЦК України виділ у натурі частки з нерухомого майна можливий за умови, що частина майна, яка виділяється, може використовуватися як самостійний об`єкт нерухомості відповідно до її призначення та такий виділ не порушує прав інших співвласників.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Разом із тим вимога про визнання права власності у зв`язку з виділом частки підлягає оцінці з урахуванням положень ст. 364 ЦК України, яка визначає правові наслідки виділу частки зі спільного майна.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Оцінюючи наявні у справі докази, суд враховує, що право власності позивачки на 7/20 частин житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами підтверджується договором купівлі-продажу від 03 грудня 1991 року та довідкою КП «Ніжинське МБТІ» № 406 від 31 липня 2025 року.

Матеріалами справи також підтверджується, що належна позивачці частина житлового будинку фактично становить квартиру АДРЕСА_2 , яка є відокремленою від інших частин житлового будинку, має самостійний вхід, окреме інженерне обладнання та автономне опалення.

Висновком КП «Ніжинське МБТІ» № 135 від 18 березня 2026 року підтверджено технічну можливість виділу належної ОСОБА_1 частини житлового будинку в натурі як самостійного об`єкта нерухомого майна зі статусом квартири.

Зазначені обставини свідчать про можливість самостійного використання належних позивачці житлових приміщень відповідно до їх цільового призначення незалежно від інших частин житлового будинку.

Суд також враховує, що власники квартир АДРЕСА_3 та АДРЕСА_4 , які залучені до участі у справі як треті особи, надали до суду заяви, в яких не заперечують проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 . Будь-яких заперечень щодо заявленого позивачкою способу виділу належної їй частки майна від зазначених осіб до суду не надходило.

Таким чином, дослідженими судом доказами підтверджено належність позивачці на праві власності 7/20 частин житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, а також технічну можливість виділу житлових приміщень, які фактично становлять квартиру АДРЕСА_2 , у самостійний об`єкт нерухомого майна.

Враховуючи викладене, дослідивши наявні у справі докази в їх сукупності, беручи до уваги технічну можливість виділу належної позивачці житлової частини будинку та відсутність заперечень з боку інших власників квартир, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для виділу належної позивачці частки житлового будинку в натурі, припинення її права спільної часткової власності на відповідне майно та визнання права власності на виділений об`єкт нерухомості.

Керуючись ст. 41 Конституції України, ст.ст. 316, 317, 319, 321, 328, 355, 356, 358, 361, 364, 392 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 51, 76-81, 89, 258, 259, 263-265, 354 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Бобровицької міської об`єднаної територіальної громади в особі Бобровицької міської ради Чернігівської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 про виділ у натурі цілої частки із майна, що знаходиться у спільній частковій власності, припинення права спільної часткової власності та визнання права приватної власності на об`єкт нерухомого майна задовольнити.

Виділити ОСОБА_1 в натурі належні їй 7/20 частин житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: в житловому будинку А: житлової кімнати площею 26,3 кв.м.; житлової кімнати площею 17,8 кв.м.; коридору площею 5,1 кв.м.; котельні площею 2,6 кв.м.; кухні площею 6,8 кв.м.; кладової площею 2,2 кв.м.; загальною площею 72,0 кв.м, житловою площею 44,1 кв.м; у прибудові а1: веранди «ІІ» площею 11,2 кв.м, ганку «а4», 1/3 частини сараю «Б», погреба «В», 1/2 частини вбиральні «Ж», 1/3 частину огорожі №5 та 1/2 частину воріт з хвірткою №6.

Припинити право спільної часткової власності ОСОБА_1 на належні їй 7/20 частин житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_1 право приватної власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , що складається з: в житловому будинку А: житлової кімнати площею 26,3 кв.м.; житлової кімнати площею 17,8 кв.м.; коридору площею 5,1 кв.м.; котельні площею 2,6 кв.м.; кухні площею 6,8 кв.м.; кладової площею 2,2 кв.м.; загальною площею 72,0 кв.м, житловою площею 44,1 кв.м; у прибудові а1: веранди «ІІ» площею 11,2 кв.м, ганку «а4», 1/3 частини сараю «Б», погреба «В», 1/2 частини вбиральні «Ж», 1/3 частину огорожі №5 та 1/2 частину воріт з хвірткою №6.

Найменування сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_5 .

Відповідач: Бобровицька міська об`єднана територіальна громада в особі Бобровицької міської ради Чернігівської області, місцезнаходження: Чернігівська область, м. Бобровиця, вул. Незалежності, 46, код ЄДРПОУ 04061990.

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору:

ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_6 .

ОСОБА_3 , місце проживання: АДРЕСА_6 .

ОСОБА_4 , місце проживання: АДРЕСА_7 .

ОСОБА_5 , місце проживання: АДРЕСА_7 .

ОСОБА_6 , місце проживання: АДРЕСА_7 .

ОСОБА_7 , місце проживання: АДРЕСА_7 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Суддя Демченко Л.М.