Рішення № 140761542, 16.10.2026, Конотопський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 577/2926/26

Провадження № 2/577/1649/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 жовтня 2026 року

Конотопський міськрайонний суд Сумської області в складі:

головуючого судді Логіна Є.В.,

секретаря судового засідання Скляр О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами,-

в с т а н о в и в:

ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги мотивує тим, що 22.09.2023р. між ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту № 08053-09/2023, відповідно до умов якого відповідачці надано кредит у розмірі 5 000 грн, а остання зобов`язалася повернути отримані кошти та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, визначених договором. Кінцева дата його повернення 15.09.2024р., процентна ставка за користування кредитом становить 2,50 % на день та застосовується у межах строку кредитування. Кредитний договір укладений в електронній формі та підписаний сторонами електронними підписами.

Відповідачка належним чином взяті на себе зобов`язання не виконала, кредит та проценти у встановлені договором строки не сплатила, у зв`язку з чим утворилася заборгованість.

Станом на дату відступлення права вимоги заборгованість відповідачки становила 21 250 грн, з яких 5 000 грн заборгованість за тілом кредиту, 16 250 грн заборгованість за процентами, штраф 0 грн. позов

29.01.2024р. між ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» укладено договір факторингу №29012024-1, відповідно до якого до позивача перейшло право грошової вимоги, у тому числі до ОСОБА_1 за договором про надання фінансового кредиту №08053-09/2023 від 22.09.2023р.

Оскільки на час відступлення права вимоги строк кредитування не закінчився, позивач продовжив нарахування процентів за передбаченою договором ставкою за період з 17.02.2024р. по 15.09.2024р. У зв`язку з цим станом на дату звернення до суду загальний розмір заборгованості, за розрахунком позивача, становить 47 750 грн, з яких 5 000 грн заборгованість за тілом кредиту, 42 750 грн заборгованість за процентами, штраф 0 грн.

За таких обставин, позивач просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» заборгованість у загальному розмірі 47 750 грн, а також судовий збір у сумі 2 662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000 грн.

Відповідачка ОСОБА_1 подала відзив на позовну заяву, в якому позов визнала частково, просила стягнути з неї 5 000 грн заборгованості за тілом кредиту та 10 000 грн процентів, у задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Зазначила, що не заперечує факт укладення 22.09.2023р. кредитного договору №08053-09/2023 та отримання кредиту у сумі 5 000 грн, однак не погоджується із заявленим розміром процентів у сумі 42 750 грн. Вважає, що такий розмір процентів у багато разів перевищує суму отриманого кредиту, не відповідає принципам розумності та справедливості, а також, на її думку, суперечить положенням законодавства про захист прав споживачів та споживче кредитування. Крім того, відповідачка зазначала, що кредитодавцем на її електронну адресу та шляхом SMS-повідомлень надсилалися вимоги про погашення заборгованості у повному обсязі, у зв`язку з чим вважає, що кредитором було змінено строк виконання зобов`язання та відсутні підстави для подальшого нарахування процентів до 15.09.2024р. У зв`язку з цим просила витребувати у позивача інформацію щодо направлення їй вимог про погашення заборгованості у період з 01.11.2023р. по 01.10.2024р.

23.07.2026р. представник ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» подав додаткові пояснення, в яких позов підтримав у повному обсязі, а заперечення відповідачки вважав необґрунтованими. Зазначив, що перед укладенням кредитного договору відповідачка мала можливість ознайомитися з усіма його умовами, паспортом споживчого кредиту та іншою необхідною інформацією. Так, процентна ставка за договором є фіксованою та становить 2,50 % на день, такі нараховуються в межах строку кредитування, їх розмір та порядок нарахування прямо передбачені договором, а тому правових підстав для їх зменшення немає. Просив позов задовольнити у повному обсязі та розглянути справу за відсутності його представника.

Під час розгляду справи відповідачка ОСОБА_1 неодноразово подавала клопотання про відкладення судового розгляду, посилаючись на перебування за межами м. Конотопа, безпекову ситуацію та стан здоров`я. Разом з тим у подальше судове засідання відповідачка не з`явилася, надавши заяву про розгляд справи без її участі.

За таких обставин, з урахуванням належного повідомлення учасників справи про дату, час і місце судового розгляду, наявності у матеріалах справи письмових позицій сторін та достатності наданих доказів для вирішення спору, суд розглянув справу за наявними у ній матеріалами.

Згідно ч.2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З`ясувавши дійсні обставини справи, права та обов`язки сторін, перевіривши зібрані по справі матеріали, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що 22.09.2023р. між ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту № 08053-09/2023, відповідно до якого відповідачці надано кредит у розмірі 5 000 грн, а остання зобов`язалася повернути отримані кошти та сплатити проценти за користування кредитом у порядку і на умовах, передбачених договором.

Факт виконання первісним кредитором свого обов`язку щодо надання кредиту підтверджується довідкою ТОВ «Стар Файненс Груп» відповідно до якої 22.09.2023 на платіжну картку/рахунок відповідача було перераховано 5000 грн. (а.с.22 зв.)

Відповідно до погоджених сторонами умов кредит наданий 22.09.2023р. строком на 360 днів, кінцевою датою його повернення визначено 15.09.2024р. Процентна ставка за користування кредитом є фіксованою та становить 2,50 % на день, застосовується в межах визначеного договором строку кредитування.

Згідно з наведеними позивачем умовами п. 3.3 договору нарахування процентів здійснюється в межах строку кредитування, починаючи з дня надання кредиту, на залишок фактичної заборгованості за кредитом станом на початок кожного календарного дня.

За змістом ст.ст. 205, 207 ЦК України правочин може вчинятися, зокрема, в електронній формі, а письмова форма вважається дотриманою, якщо зміст правочину зафіксований в електронному документі та підписаний сторонами у визначений законом спосіб.

Частинами 3, 6, 8, 12 ст. 11 та ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено можливість укладення електронного договору шляхом акцепту оферти та підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

Верховний Суд у постанові від 12.01.2021р. у справі №524/5556/19 виходив із того, що кредитний договір, підписаний одноразовим паролем-ідентифікатором із дотриманням вимог Закону України «Про електронну комерцію», є укладеним у письмовій формі. Аналогічний підхід підтверджено КЦС ВС, зокрема у постанові від 08.04.2026р. у справі №705/1938/25.

Кредитний договір № 08053-09/2023 від 22.09.2023 підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором «W8516». Відтак суд вважає дотриманою письмову форму правочину.(а.с.21)

При цьому сама відповідачка у відзиві не заперечила укладення договору та отримання кредитних коштів у сумі 5 000 грн, а, навпаки, просила стягнути з неї 5 000 грн основного боргу та 10 000 грн процентів. Отже, факти виникнення між сторонами кредитних правовідносин та отримання відповідачкою 5 000 грн не становлять предмета реального спору між сторонами.

За змістом ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов`язана вчинити на користь іншої певну дію, а кредитор має право вимагати виконання цього обов`язку.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається, а зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону, а статтею 629 ЦК України встановлено обов`язковість договору для його сторін.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, визначених договором, а позичальник повернути кредит і сплатити проценти.

Частиною 1 ст. 1056-1 ЦК України передбачено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною, а її тип визначається кредитним договором.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 належним чином не виконувала свої зобов`язання перед ТзОВ «Стар Файненс Груп» за кредитним договором, внаслідок чого у неї виникла заборгованість в розмірі 21250 грн, яка складається з 5000 грн. заборгованості за тілом кредиту, 16250 грн. заборгованості за відсотками.(а.с.23,24).

29.01.2024р. між ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» укладено договір факторингу №29012024-1, за яким до позивача перейшло право грошової вимоги до боржників первісного кредитора, у тому числі до ОСОБА_1 за договором №08053-09/2023 від 22.09.2023р.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином.

За ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, відступлення права вимоги не припинило самого кредитного зобов`язання та не змінило погоджених сторонами умов щодо розміру процентної ставки та строку кредитування.

На момент відступлення права вимоги заборгованість відповідачки за розрахунком первісного кредитора становила 21 250 грн, у тому числі 5 000 грн тіла кредиту та 16 250 грн процентів. Після набуття права вимоги позивач продовжив нарахування передбачених договором процентів у межах строку кредитування за період з 17.02.2024р. по 15.09.2024р.

Загальна заявлена до стягнення заборгованість становить 47 750 грн, у тому числі 5 000 грн тіла кредиту та 42 750 грн процентів.

Відповідачка доказів повернення кредиту або сплати нарахованих відповідно до договору процентів суду не надала.

Таким чином, доведено, що відповідач ОСОБА_1 не виконувала взяті на себе зобов`язання належним чином, що спричинило виникнення вказаної заборгованості. Правильність проведення розрахунку заборгованості по кредиту відповідачем належними та допустимими доказами не спростована.

Cуд відхиляє доводи відповідачки про те, що розмір процентів у цій справі має бути обмежений подвійною сумою отриманого кредиту.

Так, частиною 3 ст. 21 Закону України «Про споживче кредитування» у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, передбачалося, що за кредитом, розмір якого не перевищує однієї мінімальної заробітної плати, сукупна сума неустойки та інших платежів, які підлягають сплаті саме за порушення виконання зобов`язань, не може перевищувати подвійної суми отриманого кредиту. Цією ж нормою заборонялось у разі порушення зобов`язання змінювати процентну ставку у бік погіршення становища споживача.

Між тим, у даній справі позивач не заявляє до стягнення пеню, штраф чи підвищені проценти, нараховані внаслідок прострочення. Навпаки, штраф визначено в сумі 0 грн, а 42 750 грн є процентами, нарахованими за тією ж фіксованою ставкою 2,50 %, яка була погоджена сторонами при укладенні договору.

Доводи відповідачки про максимальну денну процентну ставку 1 % суд також відхиляє, адже Закон України №3498-IX від 22.11.2023р., яким запроваджено максимальний розмір денної процентної ставки, набрав чинності 24.12.2023р., тоді як кредитний договір між сторонами укладено 22.09.2023р.

Вказане питання досліджувалось Об`єднаною палатою Касаційного цивільного суду у постанові від 07.09.2026р. у справі №552/672/23, у якій Верховний Суд зазначив, що встановлене Законом №3498-IX обмеження максимальної денної процентної ставки не застосовується до договору, укладеного до 24.12.2023р., якщо строк кредитування за ним після цієї дати не продовжувався. Сам по собі той факт, що первісно погоджений строк кредитування спливає після 24.12.2023р., не означає його продовження в розумінні зазначеного Закону.

Окрім цього відповідачка також посилалася на значний розмір нарахованих процентів, у співвідношенні до суми отриманого кредиту та на принципи справедливості й добросовісності.

Так, у постанові ОП КЦС ВС від 07.09.2026р. у справі №552/672/23 Верховний Суд прямо відступив від раніше сформованого підходу, за яким суд міг зменшувати непропорційно великі проценти, виходячи лише із засад справедливості, добросовісності та розумності, без окремої вимоги споживача про оспорення відповідної умови договору.

Об`єднана палата вказала, що за відсутності встановленої законом нікчемності умови договору суд не вправі без відповідної позовної вимоги споживача визнавати таку умову недійсною, змінювати договір та на цій підставі самостійно зменшувати розмір процентів.

У даній справі відповідачка зустрічного позову про визнання відповідної умови договору недійсною, зміну договору чи застосування наслідків недійсності правочину не пред`являла. Її вимога фактично зводиться до того, щоб суд за власною ініціативою замість погодженого сторонами розміру процентів визначив іншу суму в розмірі 10 000 грн.

Разом із тим судом не встановлено таких неясностей у тих умовах договору щодо ставки та строку її застосування, на яких ґрунтується заявлений позивачем розрахунок, які давали б підстави для застосування правила про тлумачення двозначних положень на користь споживача.

Щодо твердження відповідачки про дострокові вимоги кредитора від 01.11.2023р. та 01.10.2024р., які позивач, зі слів, надсилав їй на електронну пошту та смс-повідомленнями, а також щодо витребування доказів для з`ясування цього питання, суд зазначає таке.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28.03.2018р. у справі №444/9519/12 зазначила, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування або після пред`явлення позичальнику вимоги відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України.

Разом із тим доказів того, що кредитор до 15.09.2024р. у передбачений законом та договором спосіб реалізував право на дострокове повернення всієї непогашеної суми кредиту та визначив новий строк повного виконання зобов`язання, відповідачкою не надано.

Самого твердження про отримання SMS-повідомлень чи електронних листів недостатньо для встановлення зміни строку кредитування, оскільки повідомлення про наявність поточної простроченої заборгованості, нагадування про необхідність внесення платежу та вимога про дострокове повернення всього кредиту мають різну правову природу та наслідки.

Клопотання відповідачки про витребування у позивача інформації та копій повідомлень, які нібито направлялися їй електронною поштою та засобами SMS-зв`язку, суд вважає таким, що задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч. 1 ст. 84 ЦПК України право звернутися до суду із клопотанням про витребування доказу виникає у разі неможливості самостійно надати такий доказ.

Зі змісту самого відзиву вбачається, що, за твердженням відповідачки, спірні повідомлення були направлені безпосередньо їй на її електронну адресу та номер телефону. Однак відповідачка не надала суду їх роздруківок, скриншотів електронної пошти чи телефонних повідомлень, інших електронних копій, не навела доказів втрати відповідної інформації, неможливості доступу до електронної поштової скриньки чи номера телефону, не надала доказів вчинення дій з метою самостійного отримання або відновлення відповідних повідомлень та не обґрунтувала об`єктивної неможливості зробити це.

Суд також не вбачає підстав для задоволення клопотання позивача про витребування додаткових доказів перерахування кредитних коштів відповідачці, адже відповідачка у відзиві не заперечила факту отримання кредитних коштів у сумі 5 000 грн, а навпаки просила стягнути з неї зазначену суму як заборгованість за тілом кредиту. А відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо їх достовірності або добровільності визнання.

За таких обставин суд приходить до висновку про наявність правових підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» заборгованості за договором про надання фінансового кредиту №08053-09/2023 від 22.09.2023р. у загальному розмірі 47 750 грн, з яких 5 000 грн заборгованість за тілом кредиту, 42 750 грн заборгованість за процентами, а тому позов у цій частині підлягає задоволенню повністю.

Також позивачем заявлено вимогу про стягнення 8 000 грн витрат на професійну правничу допомогу. На підтвердження цих витрат надано договір про надання правової допомоги №0107 від 01.07.2025р., акт наданих послуг від 11.05.2026р. та детальний опис наданих послуг.

Відповідно до ст.ст. 133, 137, 141 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу належать до судових витрат, а їх розмір визначається судом на підставі поданих доказів з урахуванням обсягу наданих послуг, складності справи, витраченого адвокатом часу та співмірності таких витрат.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.11.2022р. у справі №922/1964/21 зазначила, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критеріїв реальності, необхідності та розумності адвокатських витрат. Аналогічний підхід застосовує ЄСПЛ, зокрема у справах «East/West Alliance Limited проти України» та «Лавентс проти Латвії».

Враховуючи характер спору, ціну позову, складність справи, обсяг виконаної адвокатом роботи та зміст поданих процесуальних документів, суд вважає заявлені витрати у сумі 8 000 грн завищеними та неспівмірними з фактично наданою правничою допомогою. З огляду на критерії реальності, розумності та співмірності суд вважає обґрунтованим стягнення з відповідачки на користь позивача 3 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Крім того, в силу дії 141 ЦПК України, з відповідача слід стягнути в користь позивача судовий збір.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 76, 89, 141, 247, 259, 263-265, 273 ЦПК України, суд -

у х в а л и в :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором № 08056-09/2023 від 22.09.2023 у розмірі 47 750 (сорок сім тисяч сімсот п`ятдесят ) грн 98 коп., 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн 40 коп. судового збору та 3000 (три тисячі ) грн витрат на професійну правничу допомогу.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Сумського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або справу розглянуто без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування сторін:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Кредит-Капітал (юридична адреса: 79029, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28, 3 поверх, за реквізитами: код ЄДРПОУ 35234236, НОМЕР_1 , банк отримувача АТ «Креді Агріколь Банк», МФО 300614)

Відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ).

Повне судове рішення складено 20 жовтня 2026р.

Суддя Логін Є. В.