Рішення № 140760296, 19.10.2026, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/22995/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бабенка Д.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, в якій просить суд:

визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області № 213050020791 від 21.07.2026 року про відмову у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 на підставі довідки Господарського суду Херсонської області про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці №01.01-16/0199/26 від 13.07.2026 року;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 на підставі довідки Господарського суду Херсонської області №01.01-16/0199/26 від 13.07.2026 року про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, починаючи з 01.01.2026 року.

Стислий виклад позиції позивача.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що Указом Президента України від 02.11.1999 №1432/99 його призначено на посаду судді арбітражного суду Херсонської області строком на п`ять років, Постановою Верховної Ради України від 21.04.2005 №2553-IV обрано на посаду судді місцевого господарського суду Херсонської області безстроково, а рішенням Вищої ради правосуддя від 20.04.2021 №876/0/15-21 звільнено з посади судді Господарського суду Херсонської області у зв`язку з поданням заяви про відставку.

З 21.04.2021 йому призначене щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці.

Позивач вказує, що на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05.06.2026 у справі №420/8396/26, залишеного без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 08.07.2026, Господарський суд Херсонської області виготовив і супровідним листом від 13.07.2026 №01.01-16/0200/26 надіслав органу, що призначив йому щомісячне довічне грошове утримання (Головному управлінню Пенсійного фонду України в Херсонській області), та йому довідку від 13.07.2026 №01.01-16/0199/26 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 01 січня 2026 року виходячи з базового посадового окладу судді місцевого суду, визначеного на підставі частини другої статті 130 Конституції України, частини третьої статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та абзацу 4 статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік», з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб - 3328 гривень.

За твердженням позивача, 13.07.2026 він сформував та подав через вебпортал Пенсійного фонду України заяву про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з урахуванням цієї довідки, а відповідач за принципом екстериторіальності рішенням від 21.07.2026 №213050020791 відмовив йому в перерахунку, оскільки базовий розмір посадового окладу судді залежить від розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, та з 2021 року перерахунок раніше призначеного щомісячного грошового утримання судді не проводиться.

При цьому, на думку позивача, відповідач проігнорував надану ним довідку та вимоги абзацу 2 частини 3 статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Позивач вважає, що рішення порушує його право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, передбачене частиною 4 статті 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

З посиланням на пункти 1, 6-9 розділу IV Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, судді Конституційного Суду України територіальними органами Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.01.2008 №3-1, позивач зазначає, що умовою перерахунку є зміна розміру складових суддівської винагороди судді, а підставою перерахунку у спірних відносинах є збільшення базового розміру посадового окладу судді місцевого суду з 01.01.2026 внаслідок підвищення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб Законом України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» до 3328,00 грн.

З цієї дати, на думку позивача, він отримав право на перерахунок, з урахуванням висновку Верховного Суду в постанові від 27.11.2023 у справі №640/16655/21 про те, що довідка про суддівську винагороду має виключно інформаційний характер.

Позивач зазначає, що, відмовляючи в перерахунку, відповідач керувався Законом України «Про Державний бюджет України на 2026 рік», який визначає прожитковий мінімум для працездатних осіб, що застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, - 2102,00 грн.

Проте, на переконання позивача, особливості виплати суддівської винагороди врегульовані статтею 130 Конституції України та статтею 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а тому норми інших законодавчих актів до цих правовідносин застосовуватися не можуть, для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, а суддівська винагорода не може обчислюватися із застосуванням величини, відмінної від тієї, що визначена цим Законом.

Позивач посилається на статті 1 і 4 Закону України «Про прожитковий мінімум», за якими судді до соціальної і демографічної групи населення, стосовно якої прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо, не віднесені.

Позивач вказує, що Законом України від 09.06.2026 №4905-IX частину третю статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» доповнено абзацом, згідно з яким для визначення базового розміру посадового окладу судді не може застосовуватися інша вартісна величина, ніж прожитковий мінімум для працездатних осіб, передбачений абзацом четвертим частини другої статті 1 Закону України «Про прожитковий мінімум», в розмірі, встановленому для цієї соціальної і демографічної групи населення законом України про Державний бюджет на відповідний рік.

На думку позивача, Закон України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» не повинен містити інакшого чи додаткового правового регулювання правовідносин, що охоплюються предметом регулювання інших законів України, Конституція України не надає закону про Державний бюджет України переваги над іншими законами, а колізію належить подолати за принципом «спеціальний закон скасовує дію загального закону», вважаючи спеціальним Закон України «Про судоустрій і статус суддів».

Позивач посилається на рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 №6-рп/2007 та від 22.05.2008 №10-рп/2008, на постанови Верховного Суду від 10.11.2021 у справі №400/2031/21, від 30.11.2021 у справі №360/503/21, від 02.06.2023 у справі №400/4904/21, від 24.07.2023 у справі №280/9563/21, від 25.07.2023 у справі №120/2006/22-а, від 26.07.2023 у справі №240/2978/22, від 27.07.2023 у справі №240/3795/22, від 13.09.2023 у справі №240/44080/21, від 21.09.2023 у справі №380/25627/21 та наводить висновки Верховного Суду з постанови у справі №240/44080/21, зокрема про те, що зміна Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» складової для визначення базового розміру посадового окладу судді є порушенням гарантії незалежності суддів.

Позивач також посилається на юридичну позицію Конституційного Суду України в Рішенні від 18.02.2020 №2-р/2020 про «автоматичне» здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у разі збільшення розміру винагороди, на рішення Ради суддів України від 01.03.2019 №12 та від 09.04.2021 №7, на постанови Верховного Суду від 27.10.2022 у справі №640/10564/21 і від 12.09.2023 у справі №540/7777/21, а також на постанову Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 17.02.2026 у справі №200/2309/25, якою Верховний Суд відступив від висновків, викладених у постанові від 17.11.2025 у справі №520/32171/24, та вказав на неподібність правовідносин у справі №240/9028/24, у якій ухвалена постанова Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2025.

Щодо належного відповідача позивач з посиланням на пункт 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, та на постанови Верховного Суду від 08.02.2024 у справі №500/1216/23 і від 09.07.2024 у справі №240/16372/23 зазначає, що його заяву за принципом екстериторіальності розглянуло Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, яке й порушило його право, а тому саме цей орган належить зобов`язати відновити порушене право.

З посиланням на пункт 4.10 Порядку №22-1 та пункт 1 розділу V Порядку №3-1 позивач вказує, що відповідач не пізніше одного місяця з дня прийняття рішення про перерахунок зобов`язаний передати електронну пенсійну справу до органу за місцем його фактичного проживання для здійснення виплати перерахованого щомісячного довічного грошового утримання у строк не пізніше 25 числа місяця, за який воно виплачується.

Позивач також просить стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача сплачений судовий збір у розмірі 1064,96 грн.

Стислий виклад заперечень відповідача.

Представник Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області подав до суду відзив на позовну заяву, в якому вважає позов необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

У відзиві зазначено, що позивач є суддею у відставці та отримує довічне грошове утримання відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів», звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про перерахунок на підставі довідки про суддівську винагороду на 01.01.2026 від 13.07.2026 №01.01-16/0199/26, виданої Господарським судом Херсонської області, а згідно з принципом екстериторіальності засобами програмного забезпечення заяву позивача та надані документи розподілено на Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області для опрацювання.

Посилаючись на пункт 1 розділу IV Порядку №3-1, представник відповідача вказує, що про наявність підстав для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання (зміну розміру складових суддівської винагороди працюючого судді) Пенсійний фонд України повідомляється, зокрема, Державною судовою адміністрацією України щодо суддів місцевих та апеляційних судів у місячний строк з дня виникнення таких підстав, проте відповідного повідомлення не надходило, а Пенсійний фонд України, який відповідно до пункту 2 розділу IV цього Порядку протягом трьох робочих днів після отримання повідомлення інформує органи, що призначають щомісячне довічне грошове утримання, про підстави для перерахунку, Головне управління про такі підстави не інформував.

Навівши частини третю і четверту статті 142, частини другу-четверту статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», представник відповідача зазначає, що розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, напряму залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідач посилається на Рішення Конституційного Суду України від 22.05.2018 №5-р/2018, за яким у разі значного погіршення фінансово-економічної ситуації, виникнення умов воєнного або надзвичайного стану держава може здійснити відповідний перерозподіл своїх видатків, та на Рішення від 25.01.2012 №3-рп/2012, за яким суди під час вирішення справ щодо соціального захисту громадян повинні застосовувати нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, прийняті на підставі і на виконання Бюджетного кодексу України, інших законів України.

У відзиві наведено, що статтями 7 законів про Державний бюджет України на 2021-2025 роки встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, - 2102 гривні, а статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» - на рівні, встановленому для відповідного державного органу станом на 31 грудня 2025 року.

Представник відповідача посилається на постанову Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2025 у справі №240/9028/24, в якій зазначено, що приписи абзацу п`ятого статті 7 законів про Державний бюджет України на 2023 і 2024 роки є чинними, не визнавались Конституційним Судом України неконституційними, та в якій Велика Палата Верховного Суду відступила від висновків Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладених у постановах від 13.07.2023 у справі №280/1233/22 та від 21.03.2024 у справі №620/4971/23, і зазначила, що починаючи з 2021 року у законах про Державний бюджет України на відповідний рік встановлювався на 1 січня відповідного календарного року грошовий розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді.

Відповідач наголошує, що суди під час вирішення спорів у подібних правовідносинах мають враховувати саме останній правовий висновок Великої Палати Верховного Суду.

Щодо стягнення судового збору представник відповідача зазначає, що Пенсійний фонд України є неприбутковою самоврядною організацією, його кошти зберігаються на окремих рахунках територіальних органів і вилученню не підлягають, використовувати кошти Пенсійного фонду не за цільовим призначенням забороняється (частини перша і друга статті 73 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»), а тому кошти Пенсійного фонду не входять до державного бюджету і не можуть бути використані на інші цілі, крім виплати пенсій і допомоги. Відповідач просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі та відмовити у стягненні судових витрат.

Стислий виклад відповіді на відзив.

У відповіді на відзив позивач зазначає, що підставою для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці є не повідомлення Пенсійного фонду України Державною судовою адміністрацією України, а зміна розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, відповідно до частини четвертої статті 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Крім того, за абзацами першим і другим пункту 6 розділу IV Порядку №3-1 перерахунок проводиться як на підставі довідки, надісланої відповідним органом, так і за зверненням судді у відставці.

Щодо посилання відповідача на постанову Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2025 у справі №240/9028/24 позивач з посиланням на частину п`яту статті 242 КАС України та постанову Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі №910/719/19 вказує, що висновки Верховного Суду не є універсальними, а в справі №240/9028/24 спірні правовідносини стосувались розрахунку при звільненні та виключенні зі штату судді Вищого адміністративного суду України, тоді як у цій справі предмет спору стосується перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді місцевого суду у відставці у зв`язку зі зростанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2026.

Аналогічний висновок, на думку позивача, зробив Верховний Суд у постанові від 17.02.2026 у справі №200/2309/25, у якій також сформував висновок про те, що у зв`язку зі збільшенням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначеного законом про Державний бюджет України на відповідний рік станом на 1 січня, у суддів у відставці виникає право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання.

Щодо судового збору позивач зазначає, що бюджет Пенсійного фонду України затверджується Урядом щорічно на підставі статті 73 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», витрати на сплату судового збору та відшкодування судових витрат за рішеннями судів закладаються у видатковій частині бюджету в межах статті «Видатки на забезпечення діяльності Пенсійного фонду України та його органів», а відповідно до пункту 2.6 Інструкції щодо застосування економічної класифікації видатків бюджету, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 12.03.2012 №333, відшкодування судових витрат здійснюється за кодом 2800 «Інші поточні видатки».

Процесуальні дії у справі.

Суд ухвалою від 07.08.2026 прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі, вирішив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін відповідно до статті 262 КАС України в електронній формі та встановив учасникам справи строки для подання заяв по суті справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд встановив такі обставини.

Позивач, ОСОБА_1 , є суддею у відставці та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Згідно з протоколом призначення пенсії, рішенням Херсонського об`єднаного управління Пенсійного фонду України від 30.04.2021 №213050020791 ОСОБА_1 з 21.04.2021 призначено довічне грошове утримання за Законом України «Про судоустрій і статус суддів» у розмірі 68533,61 грн.

У протоколі зазначено середньомісячний заробіток 131795,40 грн, стаж судді 21 рік 2 місяці, загальний процент розрахунку пенсії від заробітку 52%.

Відповідно до довідки Господарського суду Херсонської області від 13.07.2026 №01.01-16/0199/26 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виданої ОСОБА_1 на підставі Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII, станом на 01 січня 2026 року його суддівська винагорода, яка враховується при призначенні/перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, складає 208665,60 грн, у тому числі: посадовий оклад - 109824,00 грн, доплата за вислугу років 70% - 76876,80 грн, доплата за перебування на адміністративній посаді в суді 5% - 5491,20 грн, доплата за науковий ступінь 15% - 16473,60 грн.

Позивач 13.07.2026 подав заяву про призначення/перерахунок пенсії, адресовану Головному управлінню ПФУ в Херсонській області, в якій просив перерахувати пенсію.

Згідно з принципом екстериторіальності засобами програмного забезпечення заяву позивача та надані ним документи розподілено на Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області для опрацювання.

Рішенням від 21.07.2026 №213050020791 про відмову у перерахунку пенсії Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області відмовило ОСОБА_1 в проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до статті 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII.

У рішенні зазначено дату звернення за перерахунком 13.07.2026 та що для здійснення перерахунку заявник надав довідку про суддівську винагороду на 01.01.2026 від 13.07.2026 №01.01-16/0199/26, видану Господарським судом Херсонської області.

Мотивуючи рішення, відповідач послався на те, що законами України про Державний бюджет на 2021-2025 роки прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення посадового окладу судді, визначено в розмірі 2102 гривні, тобто на рівні січня 2020 року, а статтею 7 Закону України від 21.11.2023 №3481 доповнено розділ XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402.

Відповідач зазначив: «Так, як базовий розмір посадового окладу судді залежить від розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, то з 2021 року перерахунок раніше призначеного щомісячного грошового утримання судді не проводиться», та дійшов висновку, що здійснити перерахунок пенсії відповідно до наданих документів немає законних підстав.

Вважаючи рішення від 21.07.2026 №213050020791 протиправним, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Вирішуючи адміністративну справу та надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 130 Конституції України встановлено, що держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

Спірні правовідносини врегульовані Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII (далі - Закон №1402-VIII).

Згідно з частиною першою статті 135 Закону №1402-VIII, суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Частиною другою статті 135 Закону №1402-VIII передбачено, що суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 135 Закону №1402-VIII, базовий розмір посадового окладу судді становить: судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Законом України від 09.06.2026 №4905-IX «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та Закону України «Про Вищу раду правосуддя» щодо удосконалення декларацій доброчесності судді та родинних зв`язків судді», який набрав чинності 25.06.2026, частину третю статті 135 Закону №1402-VIII доповнено абзацом такого змісту: «Для визначення базового розміру посадового окладу судді не може застосовуватися інша вартісна величина, ніж прожитковий мінімум для працездатних осіб, передбачений абзацом четвертим частини другої статті 1 Закону України «Про прожитковий мінімум», в розмірі, встановленому для цієї соціальної і демографічної групи населення законом України про Державний бюджет на відповідний рік».

За частиною третьою статті 142 Закону №1402-VIII, щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.

Відповідно до частини четвертої статті 142 Закону №1402-VIII, у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.

Частина перша статті 1 Закону України «Про прожитковий мінімум» від 15.07.1999 №966-XIV (далі - Закон №966-XIV) визначає, що прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я набору продуктів харчування (далі - набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі - набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі - набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.

За частиною другою статті 1 Закону №966-XIV, прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» від 03.12.2025 №4695-IX (далі - Закон №4695-IX) установлено з 1 січня 2026 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі 3209 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років - 2817 гривень; дітей віком від 6 до 18 років - 3512 гривень; працездатних осіб - 3328 гривень; працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, посадового окладу прокурора окружної прокуратури, посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, а також працівників податкових і митних органів, - на рівні, встановленому для відповідного державного органу станом на 31 грудня 2025 року; осіб, які втратили працездатність, - 2595 гривень; осіб, які втратили працездатність, який застосовується для визначення розміру доплати за проживання на територіях радіоактивного забруднення за рішеннями суду, - 1600 гривень.

Механізм перерахунку щомісячного довічного грошового утримання визначає розділ IV Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, судді Конституційного Суду України територіальними органами Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.01.2008 №3-1 (далі - Порядок №3-1).

Згідно з пунктом 1 розділу IV Порядку №3-1, перерахунок щомісячного довічного грошового утримання проводиться відповідно до частини четвертої статті 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», частини другої статті 27 Закону України «Про Конституційний Суд України» органами, що призначають щомісячне довічне грошове утримання. Про наявність підстав для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання (зміну розміру складових суддівської винагороди працюючого судді, винагороди працюючого судді Конституційного Суду України) Пенсійний фонд України повідомляється Конституційним Судом України, Верховним Судом, Вищим судом з питань інтелектуальної власності, Вищим антикорупційним судом - щодо суддів цих судів, Державною судовою адміністрацією України - щодо суддів місцевих та апеляційних судів, судів, що перебувають в процесі ліквідації, у місячний строк з дня виникнення таких підстав.

Відповідно до абзаців першого та другого пункту 6 розділу IV Порядку №3-1, перерахунок щомісячного довічного грошового утримання проводиться органом, що призначає щомісячне довічне грошове утримання, на підставі довідки про суддівську винагороду/довідки про винагороду судді Конституційного Суду України, надісланої відповідним органом (без звернення судді у відставці, судді Конституційного Суду України), або за зверненням судді у відставці, судді Конституційного Суду України.

Звернення судді за перерахунком щомісячного довічного грошового утримання здійснюється шляхом подання до органу, що призначає щомісячне довічне грошове утримання, заяви про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання та довідки про суддівську винагороду судді у відставці/довідки про винагороду судді Конституційного Суду України, в тому числі через вебпортал або засобами Порталу Дія з використанням суддею електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, разом зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів), або надсилання поштою.

За пунктом 7 розділу IV Порядку №3-1, документи про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання розглядає орган, що призначає щомісячне довічне грошове утримання, та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про перерахунок або про відмову в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання.

Пунктом 9 розділу IV Порядку №3-1 визначено, що перерахунок щомісячного довічного грошового утримання проводиться з дня виникнення права на відповідний перерахунок. У разі якщо внаслідок перерахунку розмір щомісячного довічного грошового утримання зменшується, щомісячне довічне грошове утримання виплачується в раніше встановленому розмірі, про що орган, що призначає щомісячне довічне грошове утримання, повідомляє суддю.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду в постанові від 17.02.2026 у справі №200/2309/25 відступив від висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 17.11.2025 у справі №520/32171/24, та сформував такий висновок:

«у зв`язку зі збільшенням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначеного законом про Державний бюджет України на відповідний рік станом на 1 січня, а також зумовленим цим зростанням розміру суддівської винагороди, розрахунок якої здійснюється на основі прожиткового мінімуму, у суддів у відставці виникає право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання;

для визначення базового розміру посадового окладу судді, який враховується при обчисленні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, підлягає застосуванню прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі, встановленому законом про Державний бюджет України на відповідний рік та, відповідно, у разі його збільшення порівняно з попереднім роком з 01 січня наявні правові підстави для здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці».

У постанові від 30.09.2026 у справі №240/5787/24, у якій заяву судді у відставці про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання за принципом екстериторіальності також розглянуло Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, Верховний Суд зазначив, що збільшення прожиткового мінімуму для працездатних осіб порівняно з попереднім календарним роком зумовлює зміну базового розміру посадового окладу судді як складової суддівської винагороди. Відповідно до частини четвертої статті 142 Закону № 1402-VIII така зміна є підставою для перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Наведені висновки застосовні до спірних правовідносин, оскільки в цих справах суддя у відставці оскаржував відмову органу Пенсійного фонду України в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання на підставі довідки, обчисленої з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом про Державний бюджет України на 1 січня відповідного року, а орган обґрунтовував відмову величиною 2102 грн.

Вирішуючи позовні вимоги про визнання протиправним та скасування рішення від 21.07.2026 №213050020791 та про зобов`язання відповідача здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання, суд зазначає таке.

Законом №4695-IX прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2026 року встановлено в розмірі 3328 гривень.

Частиною третьою статті 135 Закону №1402-VIII базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду визначено в прожиткових мінімумах для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Закон №966-XIV не визначає суддів окремою соціальною і демографічною групою населення, для якої прожитковий мінімум встановлюється окремо.

Отже, з 01.01.2026 базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду, який є складовою суддівської винагороди судді, що працює на відповідній посаді, змінився, а це за частиною четвертою статті 142 Закону №1402-VIII є підставою для перерахунку раніше призначеного позивачу щомісячного довічного грошового утримання.

Крім того, з 25.06.2026 частиною третьою статті 135 Закону №1402-VIII в редакції Закону №4905-IX встановлено, що для визначення базового розміру посадового окладу судді не може застосовуватися інша вартісна величина, ніж прожитковий мінімум для працездатних осіб.

Довідку від 13.07.2026 №01.01-16/0199/26 Господарський суд Херсонської області видав на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05.06.2026 у справі №420/8396/26, яке набрало законної сили 08.07.2026.

Посадовий оклад 109824,00 грн, зазначений у довідці, дорівнює 30 прожитковим мінімумам для працездатних осіб у розмірі 3328 грн із регіональним коефіцієнтом 1,1, передбаченим пунктом 1 частини четвертої статті 135 Закону №1402-VIII (3328 х 30 х 1,1), доплати за вислугу років (70%), за перебування на адміністративній посаді (5%) та за науковий ступінь (15%) обчислено від цього окладу, а їх сума з посадовим окладом становить зазначені в довідці 208665,60 грн.

Позивач подав відповідачу заяву про перерахунок разом із цією довідкою, тобто звернувся за перерахунком у спосіб, передбачений абзацом другим пункту 6 розділу IV Порядку №3-1, що відповідач зазначив і в оскаржуваному рішенні.

Відповідач відмовив у перерахунку з тих мотивів, що прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення посадового окладу судді, законами про Державний бюджет визначено в розмірі 2102 гривні, а з 2021 року перерахунок раніше призначеного щомісячного грошового утримання судді не проводиться.

Такий мотив суперечить частинам першій і третій статті 135, частині четвертій статті 142 Закону №1402-VIII та наведеному висновку Верховного Суду, а з 25.06.2026 - також частині третій статті 135 цього Закону в редакції Закону №4905-IX.

Заперечення відповідача про те, що до Пенсійного фонду України не надходило повідомлення Державної судової адміністрації України про наявність підстав для перерахунку, а Пенсійний фонд України не інформував відповідача про такі підстави, є необґрунтованими.

Повідомлення, передбачене абзацом другим пункту 1 та пунктом 2 розділу IV Порядку №3-1, є підставою для перерахунку без звернення судді у відставці.

Пунктом 6 цього розділу передбачено також перерахунок за зверненням судді у відставці на підставі поданої ним довідки, і позивач звернувся до відповідача в такий спосіб. Відсутність повідомлення не позбавляє суддю у відставці права на перерахунок, передбаченого частиною четвертою статті 142 Закону №1402-VIII у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.

Посилання відповідача на постанову Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2025 у справі №240/9028/24 суд не застосовує, оскільки правовідносини в зазначеній справі та в цій справі не є подібними. У справі №240/9028/24 предметом спору були дії щодо проведення розрахунку при звільненні та виключенні зі штату судді Вищого адміністративного суду України за період з 27.12.2023 до 08.02.2024 у частині суддівської винагороди, допомоги на оздоровлення та вихідної допомоги, і питання перерахунку щомісячного довічного грошового утримання за частиною четвертою статті 142 Закону №1402-VIII Велика Палата Верховного Суду не вирішувала.

Аналізуючи цю постанову, Верховний Суд у постанові від 17.02.2026 у справі №200/2309/25 зазначив: «Отже, відмінність спірних правовідносин та фактичних обставин у справі № 240/9028/24 та у справі, що розглядається, виключає можливість застосування правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у її постанові від 24 квітня 2025 року у зазначеній справі, під час розгляду цього спору, у зв`язку з чим суд апеляційної інстанції, застосувавши правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену в зазначеній постанові, без оцінки її релевантної до встановлених обставин цієї справи, дійшов помилкового висновку щодо правомірності відмови у перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці».

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що відповідач прийняв рішення від 21.07.2026 №213050020791 всупереч частинам першій і третій статті 135, частині четвертій статті 142 Закону №1402-VIII та пункту 6 розділу IV Порядку №3-1, а правомірності свого рішення відповідно до частини другої статті 77 КАС України не довів.

Позовна вимога про визнання протиправним та скасування цього рішення є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання про те, з якої дати має бути здійснено перерахунок, суд виходить з пункту 9 розділу IV Порядку №3-1, за яким перерахунок проводиться з дня виникнення права на відповідний перерахунок.

Право позивача на перерахунок виникло зі зміною складової суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, тобто з 01.01.2026, коли Законом №4695-IX встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 3328 гривень.

Довідку від 13.07.2026 №01.01-16/0199/26 складено станом на 01.01.2026.

Щодо органу, який має здійснити перерахунок, суд зазначає, що відповідно до абзацу чотирнадцятого пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (далі - Порядок №22-1), на який посилаються обидві сторони, після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Суд встановив, що для прийняття рішення за результатами поданої позивачем заяви за принципом екстериторіальності структурним підрозділом визначено Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, рішенням якого позивачу відмовлено в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання.

Верховний Суд у постанові від 04.08.2026 у справі №340/5804/25 зазначив, що дії зобов`язального характеру щодо здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності.

Отже, обґрунтованим є аргумент позивача про те, що дії зобов`язального характеру щодо перерахунку має вчинити Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.

Відповідно до частини третьої статті 245 КАС України, у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Розмір суддівської винагороди для перерахунку визначено довідкою, складеною на виконання судового рішення, а дата виникнення права на перерахунок - частиною четвертою статті 142 Закону №1402-VIII та пунктом 9 розділу IV Порядку №3-1, тому вибору між кількома правомірними варіантами рішення у відповідача немає.

За таких обставин, позовна вимога про зобов`язання відповідача здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки Господарського суду Херсонської області від 13.07.2026 №01.01-16/0199/26, починаючи з 01.01.2026, є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача здійснити виплату перерахованого щомісячного довічного грошового утримання суд зазначає, що за приписами абзацу першого пункту 4.10 розділу IV Порядку №22-1, після призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший вид електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем фактичного проживання особи, за місцезнаходженням установи виконання покарань, де відбуває покарання засуджений до позбавлення (обмеження) волі, для здійснення виплати пенсії.

Аналіз наведених положень Порядку №22-1 свідчить про те, що виплату проводить орган, що призначає пенсію, за місцем фактичного проживання особи, а не структурний підрозділ, визначений за принципом екстериторіальності для розгляду заяви.

Позивач також зазначає, що після перерахунку відповідач зобов`язаний передати електронну пенсійну справу до органу за місцем його фактичного проживання для здійснення виплати.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що позовна вимога в частині зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці не підлягає задоволенню.

За результатом розгляду справи, суд дійшов висновку, що відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області - рішенням від 21.07.2026 №213050020791 протиправно відмовив позивачу в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки Господарського суду Херсонської області від 13.07.2026 №01.01-16/0199/26, чим порушив право позивача, передбачене частиною четвертою статті 142 Закону №1402-VIII, на перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.

Суд надав оцінку всім аргументам учасників справи та навів мотиви, з яких дійшов висновків у цій справі, як того вимагає частина третя статті 242 КАС України.

За таких обставин, позовна заява підлягає задоволенню частково.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивач за подання позовної заяви через підсистему «Електронний суд» сплатив судовий збір у розмірі 1064,96 грн за одну вимогу немайнового характеру (0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб із застосуванням коефіцієнта 0,8 відповідно до частини третьої статті 4 Закону України «Про судовий збір»).

Вимога про визнання протиправним та скасування рішення та похідна від неї вимога про зобов`язання вчинити дії становлять одну вимогу, яку суд задовольнив, а тому судовий збір у цьому розмірі підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Заперечення відповідача проти стягнення судового збору з посиланням на те, що кошти Пенсійного фонду України не входять до державного бюджету та не можуть бути використані на інші цілі, суд відхиляє, оскільки частина перша статті 139 КАС України визначає, що судові витрати стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, і не ставить це в залежність від джерел формування його коштів.

З цих мотивів посилання позивача на Інструкцію щодо застосування економічної класифікації видатків бюджету, затверджену наказом Міністерства фінансів України від 12.03.2012 №333, для вирішення питання про судовий збір значення не має.

Керуючись ст. 2, 5, 6, 72, 77, 78, 90, 139, 241-246, 258, 262, 293, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області №213050020791 від 21.07.2026 про відмову у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 на підставі довідки Господарського суду Херсонської області про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці №01.01-16/0199/26 від 13.07.2026.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 на підставі довідки Господарського суду Херсонської області №01.01-16/0199/26 від 13.07.2026 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, починаючи з 01.01.2026.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1064,96 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Позивач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, місцезнаходження: вул.Зодчих, буд.22, м.Вінниця, 21005, код ЄДРПОУ 13322403.

Суддя Дмитро БАБЕНКО