Ухвала суду № 140759706, 20.10.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

з питань залишення позову без розгляду

20 жовтня 2026 рокусправа № 380/11852/26

Львівський окружний адміністративний суд Сподарик Н.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в:

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) до військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) з вимогами:

- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення з 07.03.2022 по 31.12.2022, грошової допомоги на оздоровлення за 2022 рік, грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку як учаснику бойових дій за 2022 рік, грошової компенсації за невикористану щорічну основну відпустку за 2022 рік, без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок грошового забезпечення ОСОБА_1 з 07.03.2022 по 31.12.2022, грошової допомоги на оздоровлення за 2022 рік, грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку як учаснику бойових дій за 2022 рік, грошової компенсації за невикористану щорічну основну відпустку за 2022 рік, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінет Міністрів Україні «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 №704, та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум;

- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення з 01.01.2023 по 19.05.2023, грошової допомоги на оздоровлення за 2023 рік, грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку як учаснику бойових дій за 2023 рік, грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2023 рік, без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок грошового забезпечення ОСОБА_1 з 01.01.2023 по 19.05.2023, грошової допомоги на оздоровлення за 2023 рік, грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку як учаснику бойових дій за 2023 рік, грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2023 рік, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінет Міністрів Україні «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 №704, та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум

В обґрунтування цього позову позивач зазначив протиправність виплати грошового забезпечення, з урахуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року. Позивач вважає, що скасування в судовому порядку пункту 6 Постанови № 103, яким внесено зміни до пункту 4 Постанови № 704 дає підстави вважати, що розрахунковою величиною для обчислення грошового забезпечення є 01.01.2022, 01.01.2023, відповідно. Тому позивач звернувся з цим позовом до суду.

Ухвалою суду від 15.06.2026 позовну заяву залишено без руху, а позивачеві надано строк для усунення виявлених недоліків (десять днів з дня вручення цієї ухвали). На виконання вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху, позивачем усунуто вказані недоліки.

Ухвалою суду від 22.06.2026 відкрито провадження в адміністративній справі за цим позовом та вирішено розглянути справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та проведення судового засідання.

Відповідач позов не визнав, 09.10.2026 за вх.№90932 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву. Вказав, що грошове забезпечення, виплати, належні при звільненні позивачу, нараховані і виплачені позивачу із дотриманням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» та розраховані із застосуванням з розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року. Просить у задоволенні позову відмовити.

09.10.2026 за вх.№90952 від представника відповідача надійшло клопотання про залишення позовної заяви без розгляду. Зазначив, що позивача звільнено з військової служби 13.02.2025, з вказаним позовом позивач звернувся лише в червні 2026 року, тобто з пропуском тримісячного строку звернення до суду. Просить позов залишити без розгляду.

При вирішенні поданого клопотання суд виходить з такого.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01.07.2022 №2352-IX) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 № 2352-ІХ (далі - Закон № 2352-ІХ) внесені зміни, зокрема до статті 233 Кодексу законів про працю України (далі КЗпП України).

Закон № 2352-ІХ набрав чинності 19.07.2022, відтак до 19 липня 2022 року КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Аналогічний правовий висновок викладений, зокрема у постанові Верховного Суду від 25.04.2023 року у справі №380/15245/22.

Позивач 10.03.2025 виключений із списків особового складу, звернувся до суду 05.01.2026.

Верховний Суд у складі cудової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у Постанові від 21 березня 2025 року у справі № 460/21394/23 адміністративне провадження № К/990/45865/24 вказав, що "початок перебігу тримісячного строку для подання адміністративного позову [у частині вимог за період з 19 липня 2022 року по 30 березня 2023 року] слід обчислювати з моменту, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум, що, у цій справі, відбулося шляхом вручення грошового атестата (тобто, письмового документа, у якому детально зазначено суми, нараховані та виплачені позивачу при звільненні)".

З матеріалів справи встановлено, що відповідач надав відповідь на адвокатський запит позивача 18.06.2026.

Разом з тим, відсутні докази ознайомлення позивача з письмовим документом, у якому детально зазначено суми, нараховані та виплачені позивачу при звільненні, зокрема, грошовим атестатом позивача при звільненні, що могло б свідчити про ознайомлення з нарахуваннями.

При цьому, суд зауважує, що ухвалою суду від 22.06.2026 відповідача зобов`язано долучити до матеріалів справи інформацію щодо нарахованого та виплаченого грошового забезпечення позивачу під час проходження військової служби, докази ознайомлення з нарахованим та виплаченим грошовим забезпеченням.

Однак, відповідачем таких доказів не подано.

Зважаючи на викладене, відсутні підстави для висновку про пропуск позивачем строку звернення до суду.

Як наслідок, суд вважає, що заява відповідача про залишення позовної заяви без розгляду є безпідставною, а тому в її задоволенні слід відмовити.

Керуючись ст.240, 248, 256, 294 КАС України, суд

у х в а л и в:

У задоволенні клопотання представника відповідача про залишення адміністративного позову без розгляду - відмовити.

Ухвала окремо не оскаржується. Заперечення на неї можуть бути викладені в апеляційній скарзі на остаточне рішення по справі.

Суддя Сподарик Наталія Іванівна