Рішення № 140759688, 20.10.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 жовтня 2026 рокусправа № 380/8934/26

Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Кузана Р.І. розглянувши у письмовому провадженні в м.Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

у с т а н о в и в :

ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (місцезнаходження: 14005, Чернігівська обл., місто Чернігів, вулиця П`ятницька, будинок 83-А, ЄДРПОУ 21390940), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області №913060156616 від 26.12.2025 про відмову ОСОБА_1 (РНОКПП : НОМЕР_1 , адреса : АДРЕСА_1 ) у переведенні на пенсію в разі втрати годувальника відповідно до ст.37 Закону України від 16.12.1993 №3723 «Про державну службу», пунктів 10 та 12 Закону України від 10.12.2015 №889 «Про державну службу»;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області перевести ОСОБА_1 (РНОКПП : НОМЕР_1 , адреса : АДРЕСА_1 ) з 19.12.2025 на пенсію в разі втрати годувальника відповідно до ст.37 Закону України від 16.12.1993 №3723 «Про державну службу», пунктів 10 та 12 Закону України від 10.12.2015 №889 «Про державну службу».

Обґрунтовуючи позовні вимоги зазначила, що у зв`язку із смертю чоловіка позивачка звернулася до ГУ ПФ України у Львівській області із заявою від 19.12.2025, в якій просила перевести з пенсії за віком на пенсію в разі втрати годувальника відповідно до Закону України від 16.12.1993 №3723 «Про державну службу». За принципом екстериторіальності Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області розглянуло заяву позивачки та прийняло рішення №913060156616 від 26.12.2025 про відмову у перерахунку пенсії, оскільки діючим законодавством призначення пенсії в разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про державну службу» не передбачено. Позивачка вважає вказане рішення протиправним та таким, що порушує її право на належне пенсійне забезпечення, тому звернулася до суду із цим позовом.

Ухвалою від 11.05.2026 суддя залишив позовну заяву без руху.

Ухвалою судді від 18.05.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Сторони належним чином повідомлялися про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити в задоволенні позову. Відзив обґрунтований тим, що за результатами розгляду звернення за принципом єдиної черги завдань та єдиної черги спеціалістів ОСОБА_1 відмовлено у перерахунку пенсії Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області в результаті розгляду заяви від 19.12.2025 та винесено рішення про відмову від 26.12.2025 №913060156616. Зазначає, що питання пенсійного забезпечення членів сім`ї державних службовців, в тому числі у випадку втрати годувальника, не врегульовано Законом України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-VIII, оскільки право на отримання пенсії мають лише державні службовці. Таким чином, прийняте рішення органами Пенсійного фонду про відмову позивачці в переведенні на пенсію по втраті годувальника відповідно до Закону України «Про державну службу» відповідає вимогам діючого законодавства, а позовні вимоги позивачки є безпідставними. Просить відмовити у задоволенні позову.

Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Позивачка з 02.08.2005 перебуває на обліку у Головному Управлінні Пенсійного Фонду України у Львівській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

ОСОБА_1 перебувала у шлюбі із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП : НОМЕР_2 ), який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_3 виданим 29.04.1978 Львівським міським РАЦС та свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 , виданим 09.08.2025 Личаківським ВДРАЦС у місті Львові Львівського МРУ Міністерства Юстиції України.

У зв`язку із смертю чоловіка позивачка звернулася до ГУ ПФ України у Львівській області із заявою від 19.12.2025, в якій просила перевести її з пенсії за віком на пенсію в разі втрати годувальника відповідно до Закону України від 16.12.1993 №3723 «Про державну службу».

За принципом екстериторіальності Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області розглянуло звернення позивачки та прийняло рішення №913060156616 від 26.12.2025 про відмову у перерахунку пенсії, оскільки діючим законодавством призначення пенсії в разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про державну службу» не передбачено.

Не погоджуючись з рішенням відповідача щодо відмови в призначенні пенсії в разі втрати годувальника, позивачка звернулася до суду з відповідним позовом.

Вирішуючи даний спір суд застосовує такі норми права та виходить з таких мотивів.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, регулює Закон України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Згідно зі статтею 5 Закону №1058-IV цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону №1058-IV відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Згідно з частиною першою статті 10 Закону №1058-IV особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Умови призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника встановлені статтею 36 Закону №1058-IV, за змістом якої пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, - незалежно від тривалості страхового стажу.

Непрацездатними членами сім`ї вважаються, зокрема, чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є інвалідами або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону. Члени сім`ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв`язку з втратою годувальника (частина перша, пункт 1 частини другої, абзац другий пункту 2 частини третьої цієї статті).

Отже, оскільки за змістом пункту 1 частини другої статті 36 Закону №1058-IV непрацездатними членами сім`ї вважається дружина, яка досягла пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, то позивачка має право на призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника.

Приписами ч. 1 ст. 37 Закону №1058-IV передбачено, що пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається в розмірі: на одного непрацездатного члена сім`ї 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника; на двох та більше непрацездатних членів сім`ї 100 відсотків пенсії за віком померлого годувальника, що розподіляється між ними рівними частками.

Згідно з ч. 1 ст. 38 Закону №1058-IV, пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається на весь період, протягом якого член сім`ї померлого годувальника вважається непрацездатним згідно із частиною другою статті 36 цього Закону, а членам сім`ї, які досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, - довічно.

Як встановлено судом, 19.12.2025 позивачка звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою про перехід на пенсію у зв`язку з втратою годувальника відповідно до ст. 37 Закону України №3723-ХІІ від 16.12.1993 «Про державну службу».

За принципом екстериторіальності вказану заяву було розглянуто ГУ ПФУ в Чернігівській області, рішенням якого №913060156616 від 26.12.2025 ОСОБА_1 відмовлено в перерахунку пенсії.

Отже, спірним у справі є правомірність дій відповідача щодо відмови в переведенні позивача на пенсію у зв`язку з втратою годувальника відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ.

Пунктом 10 статті 37 Закону № 3723-XII передбачено що в разі смерті особи в період перебування на державній службі за наявності у померлого годувальника стажу державної служби не менше 10 років непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні, призначається пенсія у зв`язку з втратою годувальника на одного непрацездатного члена сім`ї в розмірі 70 % суми заробітної плати померлого годувальника, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а на 2-х і більше членів сім`ї 90 % відсотків. До непрацездатних членів сім`ї належать особи, зазначені у статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Право на призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника на умовах, передбачених частиною десятою цієї статті, мають також непрацездатні члени сім`ї померлої особи, яка отримувала або мала право на пенсію за цим Законом.

Закон №3723-XII втратив чинність на підставі Закону України від 10.12.2015 №889-VIII «Про державну службу» за винятком статті 37 Закону № 3723-XII, яка повинна застосовуватися до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 розділу 11 Закону №889 -VIII.

Згідно із пунктами 10 і 12 розділу 11 Закону №889-VIII державні службовці які на момент набрання законної сили цим законом мають стаж роботи на державній службі 10 або 20 років на посадах віднесених до відповідних категорій державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII.

Пункт 13 розділу 11 Закону №889-VIII передбачає, що за особами, які на день набрання чинності цим Законом, перебувають у відставці, відповідно до вимог статті 31 Закону №3723-XII зберігаються гарантії, передбачені цією статтею.

Відповідно до частини першої статті 37 Закону №3723-XII на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Відповідно до частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 37 Закону №3723-XII у разі смерті особи у період перебування на державній службі за наявності у померлого годувальника стажу державної служби не менше 10 років непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні (при цьому дітям - незалежно від того, чи були вони на утриманні померлого годувальника), призначається пенсія у зв`язку з втратою годувальника на одного непрацездатного члена сім`ї у розмірі 70 відсотків суми заробітної плати померлого годувальника, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а на двох і більше членів сім`ї - 90 відсотків. До непрацездатних членів сім`ї належать особи, зазначені у статті 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Право на призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника на умовах, передбачених частиною десятою цієї статті, мають також непрацездатні члени сім`ї померлої особи, яка отримувала або мала право на пенсію за цим Законом.

На момент звернення із заявою до пенсійного органу ОСОБА_1 , як член сім`ї померлого годувальника, відповідала вимогам статті 37 Закону №3723-XII.

Суд вважає, що норми статті 37 Закону №3723-XII розповсюджуються не тільки на осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 розділу XI Закону № 889-VIII, а й на позивачку, з огляду на наступне.

Однією зі складових права на справедливий судовий розгляд (стаття 6 Європейської Конвенції з прав людини) є принцип правової визначеності, за яким права особи мають бути чітко та повною мірою визначені законом, положення якого є зрозумілими та доступними до розуміння будь-якою особою.

Дотримання принципу правової визначеності як складової принципу верховенства права полягає у тому, що, приймаючи нові умови пенсійного забезпечення згідно Закону №889-VIII, Верховна Рада України закріпила право певних осіб на конкретні умови призначення пенсії, зокрема, пенсії державного службовця шляхом відсилання до норм Закону, який, серед іншого, передбачає такий вид пенсійного забезпечення, як призначення пенсії по втраті годувальника.

За таких умов, розповсюдивши право на особу, законодавець шляхом прийняття закону поширив і право членів сім`ї цієї особи при призначенні пенсії на випадок втрати годувальника у разі її смерті, відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII.

Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 09.11.2018 у справі №236/3193/16-а та від 31.05.2021 у справі №569/10026/16-а, який відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України підлягає врахуванню при розгляді цієї справи.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що рішення ГУ ПФУ в Чернігівській області щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії у зв`язку з втратою годувальника є протиправним.

Отже, суд дійшов висновку про необхідність скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області №913060156616 від 26.12.2025.

Також суд враховує, що у межах спірних правовідносин адміністративним судом не здійснюється призначення пенсії, а перевіряється виключно законність рішення органу пенсійного фонду про відмову в призначенні пенсії, за наслідками чого суд може визнати протиправними такі рішення, дії чи бездіяльність, а як наслідок - зобов`язати вчинити певні дії.

Слід звернути увагу, що функції органів Пенсійного фонду України щодо призначення пенсії відносяться до виключної компетенції відповідача.

Акт, прийнятий у ході здійснення дискреційних повноважень, підлягає контролю відносно його законності з боку суду або іншого незалежного органу. Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною 2 статті 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Отже, суд не може перебирати на себе функції, які відносяться до виключної компетенції органів Пенсійного фонду.

Однак, на переконання суду, у цій справі наявні підстави для зобов`язання ГУ ПФУ в Чернігівській області (як органу, який за принципом екстериторіальності розглянув заяву позивачки та прийняв оскаржуване рішення) повторно розглянути її заяву від 19.12.2025 про переведення на пенсію у зв`язку із втратою годувальника, з урахуванням висновків суду, що викладені у даному рішенні.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. А, згідно ч.1 ст.90 цього ж Кодексу, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Відповідно до ст. 139 КАС України на користь позивачки з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань необхідно стягнути судовий збір у розмірі 2662,40 грн.

Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, 262, 291 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в :

позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області №913060156616 від 26.12.2025 про відмову ОСОБА_1 у переведенні на пенсію у зв`язку з втратою годувальника відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) від 19.12.2025 про перехід на пенсію по втраті годувальника відповідно до Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VІІІ та статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 № 3723-XІІ, з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (код ЄДРПОУ 13814885, місцезнаходження: 79016, м.Львів, вул. Митрополита Андрея, 10) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір в сумі 2662 (п`ятсот тридцять шість) грн. 40 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Р.І. Кузан