Ухвала суду № 140759526, 19.10.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

у порядку статті 383 КАС України

19 жовтня 2026 року справа № 380/5731/25 м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Качур Р.П. розглянув у письмовому провадженні заяву позивача в порядку ст. 383 КАС України в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, -

УСТАНОВИВ:

У провадженні Львівського окружного адміністративного суду перебувала справа № 380/5731/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 17.10.2025 адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 із врахуванням довідки про заробітну плату за роботу в зоні відчуження № 5804-5421/5807 від 07.08.2020 року, виданої Головним управлінням Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Львівській області; щодо застосування з 20.03.2024 обмеження пенсії максимальним розміром десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність; із врахуванням доплати за понаднормовий стаж відповідно до ч. 2 ст. 56 Закону України Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області перерахувати пенсію ОСОБА_1 з 10.02.2025 із врахуванням довідки про заробітну плату за роботу в зоні відчуження № 5804-5421/5807 від 07.08.2020 року, виданої Головним управлінням Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Львівській області.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити з 20.03.2024 року перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії без обмеження її максимальним розміром у десять прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням раніше виплачених сум.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити перерахунок та виплату пенсії з 10.02.2025 ОСОБА_1 в частині доплати за понаднормовий стаж відповідно до ч. 2 ст. 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 № 796-ХІІ в редакції, чинній до 01.10.2017, збільшивши пенсію на один процент заробітку за кожен рік роботи понад стаж 20 років, з урахуванням проведених платежів.

У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Судові витрати розподілу не підлягали.

На адресу суду від позивача надійшла заява у порядку ст. 383 КАС України. В обґрунтування такої вказав, що виконавчий лист виданий на виконання рішення у справі № 380/5731/25 пред`явлено до примусового виконання 09 вересня 2026 року. Повідомив, що звернувся до відповідача із заявою щодо виконання рішення та врахування усіх складових заробітної плати, зазначених у довідці № 5804-5421/5807 від 07.08.2020 року. Вказав, що листом від 14.09.2026 ГУ ПФ України у Львівській області фактично відмовилося врахувати при перерахунку пенсії 60-відсоткову премію та оплату за чергування в стані бойової готовності, покликаючись на те, що безпосередньо в резолютивній частині рішення суду ці складові окремо не зазначені. Тому, просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, вчинені на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17.10.2025 року у справі № 380/5731/25, що полягають у неврахуванні при перерахунку моєї пенсії складових заробітної плати, зазначених у довідці № 5804-5421/5807 від 07.08.2020 року, а саме 60-відсоткової премії та оплати за чергування в стані бойової готовності;

- визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, викладену в листі від 14.09.2026 року, в частині неврахування зазначених складових заробітної плати при виконанні рішення суду у справі № 380/5731/25;

- постановити окрему ухвалу відповідно до частини шостої статті 383 та статті 249 КАС України і зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області вжити заходів щодо усунення причин та умов, які призвели до неналежного виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17.10.2025 року, а саме забезпечити його виконання шляхом здійснення перерахунку моєї пенсії з 10.02.2025 року із врахуванням довідки про заробітну плату № 5804-5421/5807 від 07.08.2020 року в її повному змісті, з урахуванням зазначених у ній 60-відсоткової премії та оплати за чергування в стані бойової готовності, з проведенням відповідної виплати недоотриманих сум з урахуванням раніше виплачених коштів;

- встановити Головному управлінню Пенсійного фонду України у Львівській області строк для повідомлення суду про вжиті заходи щодо належного виконання рішення суду.

При вирішенні заяви суд керується таким.

Відповідно до приписів частини 1 статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Частиною 2 статті 383 КАС України встановлено, що у такій заяві зазначаються:

1) найменування адміністративного суду, до якого подається заява;

2) ім`я (найменування) позивача, поштова адреса, а також номер засобу зв`язку, адреса електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету;

3) ім`я (найменування) відповідача, посада і місце служби посадової чи службової особи, поштова адреса, а також номер засобу зв`язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі;

4) ім`я (найменування) третіх осіб, які брали участь у розгляді справи, поштова адреса, номер засобу зв`язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі;

5) номер адміністративної справи;

6) відомості про набрання рішенням законної сили та про наявність відкритого касаційного провадження;

7) інформація про день пред`явлення виконавчого листа до виконання;

8) інформація про хід виконавчого провадження;

9) документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати за подання відповідної заяви;

10) перелік документів та інших матеріалів, що додаються.

Абзацом 2 частини 3 статті 383 КАС України до заяви додаються докази її надсилання іншим учасникам справи.

Згідно з частиною 4 статті 383 КАС України заяву, зазначену у частині першій цієї статті, може бути подано протягом десяти днів з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, але не пізніше дня завершення строку пред`явлення до виконання виконавчого листа, виданого за відповідним рішенням суду.

При цьому, частиною 5 статті 383 КАС України встановлено, що, у разі відповідності заяви вимогам, зазначеним у цій статті, вона підлягає розгляду та вирішенню в порядку письмового провадження або в судовому засіданні на розсуд суду протягом десяти днів з дня її отримання. Неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду такої заяви. У разі невідповідності заяви вказаним вище вимогам, а також у разі подання заяви особою, яка відповідно до частини шостої статті 18 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, така заява ухвалою суду, прийнятою в порядку письмового провадження, повертається заявнику. Така ухвала суду може бути оскаржена.

Таким чином, зі змісту наведених норм слідує, що судовий контроль є спеціальним видом провадження в адміністративному судочинстві, відмінним від позовного. Головна мета судового контролю за виконанням рішень в адміністративних справах полягає, насамперед, у реалізації основних завдань адміністративного судочинства при здійсненні адміністративними судами правосуддя, оскільки воно не обмежується винесенням судового рішення, а також передбачає його виконання.

Правовий інститут контролю за виконанням рішення суду, механізм якого унормований, у тому числі, і приписами статті 383 КАС України, підлягає застосуванню виключно у разі наявності протиправних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень щодо виконання рішення суду, що порушує права та законні інтереси позивача. Застосування судом до суб`єкта владних повноважень заходів процесуального впливу можливе виключно у випадку встановлення факту невиконання таким суб`єктом владних повноважень дій зобов`язального характеру, визначених рішенням суду на користь особи-позивача, що має бути підтверджено відповідними доказами.

При цьому, правовий інститут судового контролю за виконанням судових рішень, унормований статтею 383 КАС України, передбачає особливий порядок звернення до суду.

Так, відповідно до частин 1, 2 статті 383 КАС України, позивач має право подати заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача на виконання рішення суду або порушення його прав, підтверджених таким рішенням, при цьому у заяві відповідно до вимог пунктів 7, 8 частини 2 статті 383 КАС України має міститися інформація про день пред`явлення виконавчого листа до виконання та інформація про хід виконавчого провадження.

Отже, звернення до суду із заявою у порядку статті 383 КАС України можливе за умови перебування виконавчого документа на примусовому виконані в органах виконавчої служби.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною у постановах Верховного Суду від 21.03.2019 року у справі № 805/1458/17-а та від 27.06.2019 року у справі № 807/220/18.

Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 09.12.2021 року у справі № 9901/235/20, перед тим як подати заяву у порядку статті 383 КАС України, стягувач має використати всі можливі засоби для виконання судового рішення. Зокрема, наявність рішення суду, яке набрало законної сили, зобов`язує суб`єкта владних повноважень здійснити його виконання. У випадку, коли боржник добровільно не виконує рішення суду, стягувач має вчинити дії для виконання рішення суду в примусовому порядку відповідно до вимог Закону України Про виконавче провадження, і тільки після того, як стягувач використав усі можливості для примусового виконання рішення суду, а воно залишається не виконаним, тоді в такої особи виникає право звернутися до суду із заявою в порядку статті 383 КАС України.

Актуальність вказаного правового висновку також підтверджується ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 20.08.2025 року у справі №2а-7421/11, в якій, з покликанням на вищевказані правові висновки, зазначено таке:

Так, відповідно до частин першої та другої статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України позивач має право подати заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача на виконання рішення суду або порушення його прав, підтверджених таким рішенням. У заяві, зокрема, зазначається інформація про день пред`явлення виконавчого листа до виконання та хід виконавчого провадження.

Наведена процесуальна норма спрямована на захист прав особи-позивача щодо належного виконання рішення суду, яке набрало законної сили. При цьому, із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень така особа має право звернутись протягом десяти днів з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, але не пізніше дня завершення строку пред`явлення до виконання виконавчого листа, виданого за відповідним рішенням суду.

Ключовим аспектом є необхідність вичерпання позивачем усіх можливих заходів для виконання судового рішення, включаючи примусове виконання, до звернення із заявою в порядку ст. 383 Кодексу адміністративного судочинства України.

Отже, звернення рішення суду до примусового виконання є обов`язковою передумовою для подання заяви у порядку ст. 383 КАС України, оскільки повноваження щодо вчинення дій щодо примусового виконання рішення суду, в тому числі і щодо перевірки його виконання, належать передусім до виконавців, а звернення до суду в порядку статті 383 КАС України є виключною мірою, якщо позивачем було вичерпано усі можливі механізми на стадії примусового виконання рішення суду.

Таким чином, з аналізу приписів частини 1 статті 383 КАС України слідує, що позивач може звернутися із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем саме на стадії виконання такого рішення суду.

Також, вищевикладеними приписами частини 4 статті 383 КАС України передбачено, що заяву, зазначену у частині першій цієї статті, може бути подано протягом десяти днів з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, але не пізніше дня завершення строку пред`явлення до виконання виконавчого листа, виданого за відповідним рішенням суду.

Суд зауважує, що строк для подання заяви про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у порядку цієї статті, який є скороченим, починає перебіг від дня, коли особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів внаслідок прийняття суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду певних рішень, вчинення ним дій чи допущення бездіяльності, які така особа просить визнати протиправними у відповідній заяві або ж - порушення відповідачем її прав, підтверджених рішенням суду, в інший спосіб.

Аналогічний правовий висновок викладено в ухвалі Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 08.09.2020 року у справі № 9901/598/19 та у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 14 липня 2022 року у справі № 295/9823/21.

Частиною 1 статті 121 КАС України встановлено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Отже, поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були об`єктивно непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

При цьому норми КАС України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.

Дослідивши подану заяву та копії документів, долучених до неї, суд встановив, що про порушення своїх прав позивач дізнався 14.09.2026, отримавши лист-відповідь відповідача.

Водночас, із заявою у порядку статті 383 КАС України звернувся 06.10.2026 року, тобто з пропуском десятиденного строку, встановленого частиною 4 статті 383 КАС України.

Суд зауважує, що заявник не надав суду доказів того, що він вчиняв всі необхідні дії, які свідчать про бажання реалізації його процесуальних прав з метою їх захисту в межах строків встановлених процесуальним законом або їх поновлення.

Як зазначив суд, у відповідності до частини 5 статті 383 КАС України у разі відповідності заяви вимогам, зазначеним у цій статті, вона підлягає розгляду, а у разі невідповідності заяви вказаним вище вимогам вона ухвалою суду, прийнятою в порядку письмового провадження, повертається заявнику.

Так, на відміну від позовних заяв чи апеляційних скарг, для яких КАС України передбачає можливість залишення без руху у разі недотримання вимог щодо форми та змісту (статті 169, 298 КАС України), стаття 383 цього Кодексу не містить прямої вказівки на застосування такого механізму до заяв, поданих у її порядку.

Суд звертає увагу на те, що частина 5 статті 383 КАС України є нормою прямої дії, яка передбачає безумовні наслідки у вигляді повернення заяви, у разі невідповідності заяви вимогам зазначеним у цій статті, без попереднього залишення такої заяви без руху.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2023 року у справі № 9901/988/18.

У постановах від 08.11.2024 року у справі № 340/222/20 та від 24.04.2025 року у справі № 340/5977/22 Верховний Суд дійшов висновку, що ураховуючи положення частини 5 статті 383 КАС України судом не може бути прийнято іншого, альтернативного рішення ніж повернення заяви.

Суд зауважує, що виконання обов`язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми, змісту і строку подання заяви про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду покладається на особу, яка має намір її подати, а тому така повинна вчиняти усі необхідні для цього дії.

Однак, у спірному випадку заяву у порядку статті 383 КАС України подано без додержання обов`язкових норм, тому, така підлягає поверненню заявнику на підставі абзацу 2 частини 5 статті 383 КАС України.

Керуючись ст.ст. 243, 248, 256, 293-295, 383 КАС України суд -

УХВАЛИВ:

Заяву позивача подану у порядку статті 383 КАС України в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії - повернути заявнику без розгляду.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в строки, передбачені статтею 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Р.П. Качур