Рішення № 140759166, 20.10.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 жовтня 2026 року № 320/62260/25

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Діски А. Б., розглянувши в спрощеному позовному провадженні в приміщенні суду в місті Києві адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТопКард» до до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення,

в с т а н о в и в:

Позивач, ТОВ "ТопКард", звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до відповідача, в якому просить:

1. Визнати протиправним та скасувати Рішення Головного управління ДПС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19; код ЄДРПОУ 44116011) про припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності від 29.08.2025 № 2624, яким було припинено дію ліцензії на право оптової торгівлі пальним за відсутності місць оптової торгівлі пальним № 990614202500193, терміном дії з 14.04.2025, виданої Товариству з обмеженою відповідальність «ТопКард» (01103, м. Київ, вул. Звіринецька, буд. 63, офіс 3; код ЄДРПОУ 45568932).

Обґрунтовуючи свої вимоги позивач повідомив, що проводить господарську діяльність з оптової торгівлі пальним, яка підлягає ліцензуванню, та йому було видано безстрокову ліцензію на право оптової торгівлі пальним за відсутності місць оптової торгівлі.

Позивач стверджує про відсутність підстав для припинення дії ліцензії на право оптової торгівлі пальним за відсутності місць оптової торгівлі спірним рішенням відповідача. При цьому позивач зазначає, що знаходиться безпосередньо за місцем провадження діяльності, яка підлягає ліцензуванню, а офіс товариства розташований за зареєстрованою юридичною адресою: 01103, м. Київ, вул. Звіринецька, буд. 63, офіс 3, на підставі чинного Договору оренди нежитлового приміщення № 07/07/233 від 07.03.2025.

Позивач наголошує на безпідставності застосування відповідачем пункту 10 частини 2 статті 46 Закону України № 3817-IX як підстави для прийняття оскаржуваного рішення, оскільки факт відсутності ліцензіата за місцезнаходженням не був встановлений у передбачений законом спосіб. Складений контролюючим органом Акт про неможливість проведення фактичної перевірки за статтею 81 ПК України за своєю правовою природою не є актом про встановлення факту відсутності суб`єкта господарювання за місцезнаходженням у розумінні ліцензійного законодавства, а саме оскаржуване рішення взагалі не містить жодного опису підстав та реквізитів відповідного акта перевірки. Крім того, всупереч вимогам законодавства акт про неможливість перевірки було надіслано позивачу без матеріалів технічної фото- чи відеофіксації.

Крім того, позивач посилається на невиконання посадовими особами контролюючого органу положень Методичних рекомендацій № 470, оскільки посадовими особами контролюючого органу не було вжито належних заходів щодо з`ясування місцезнаходження посадових осіб ТОВ «ТопКард», зокрема не здійснювалися телефонні дзвінки керівництву, не складалася доповідна записка керівнику податкового органу та не направлявся запит на встановлення місцезнаходження платника. До того ж своєчасно подані позивачем заперечення з копією договору оренди приміщення були повністю проігноровані контролюючим органом, повторна фактична перевірка не призначалася, а висновок відповідача про відсутність платника податків за місцезнаходженням є передчасним, необґрунтованим та не підтверджується жодними належними доказами.

Разом із позовною заявою представником позивача було подано заяву про забезпечення позову, в якій позивач просив зупинити дію Рішення Головного управління ДПС у м. Києві про припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності від 29.08.2025 № 2624, яким було припинено дію ліцензії на право оптової торгівлі пальним за відсутності місць оптової торгівлі пальним № 990614202500193, терміном дії з 14.04.2025, виданої Товариству з обмеженою відповідальність «ТопКард» (01103, м. Київ, вул. Звіринецька, буд. 63, офіс 3; код ЄДРПОУ 45568932), до набрання законної сили судовим рішенням у цій справі.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 18.12.2025 відмовлено у задоволенні заяви ТОВ «ТопКард» про забезпечення позову.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 18.12.2025 відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Відповідачем засобами підсистеми «Електронний суд» сформовано та надіслано відзив на позовну заяву, в якому проти позовних вимог заперечує та просить відмовити у їх задоволенні. В обґрунтування своєї позиції відповідач зазначив, що на підставі наказу ГУ ДПС у м. Києві від 07.08.2025 № 5523-п та направлень від 12.08.2025 № 22135/26-15-09-02, № 22136/26-15-09-02 здійснено виїзд за місцем провадження діяльності ТОВ «ТОПКАРД»: м. Київ, вул. Звіринецька, 63, офіс 3. Під час виїзду встановлено, що станом на 12.08.2025 посадові особи або уповноважені представники платника податків відсутні за адресою, у зв`язку з чим вручити наказ, ознайомити з направленнями та провести фактичну перевірку було неможливо, про що складено акт про неможливість проведення перевірки від 13.08.2025 № 7638/Ж6/26-15-09-02/45568932 та здійснено фотофіксацію. Оскільки фактична перевірка не проводилася, подання заперечень за статтею 86 ПК України нормами законодавства не передбачено. Щодо нормативного регулювання відповідач посилається на норми ПК України та положення статті 15 Закону України від 19.12.1995 № 481/95-ВР.

Позивачем подано відповідь на відзив, в якій зазначає про повне непогодження з доводами відповідача. Позивач вказує, що відзив сформовано 12.06.2026, тобто зі значним пропуском встановленого судом 15-денного процесуального строку, без наведення поважних причин та без клопотання про його поновлення, у зв`язку з чим просить залишити відзив без розгляду та вирішити справу за наявними матеріалами відповідно до статей 162, 163 КАС України. Окрім того, позивач звертає увагу, що нормативна частина відзиву ґрунтується на нечинному законодавстві (Законі № 481/95-ВР), а правомірність винесення рішення за нормами Закону № 3817-IX відповідачем взагалі не обґрунтована.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТопКард» зареєстроване 18.10.2024, про що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань вчинено запис за номером 1010351020000011937; ідентифікаційний код: 45568932; місцезнаходження юридичної особи: Україна, 01103, місто Київ, вул. Звіринецька, будинок 63, офіс 3.

Згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань основним видом господарської діяльності товариства за КВЕД є: 46.71 Оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами.

Для здійснення господарської діяльності позивачем отримано Ліцензію на право оптової торгівлі пальним, за відсутності місць оптової торгівлі, реєстраційний номер 990614202500193 від 14.04.2025, термін дії з 14.04.2025 безстроково; адреса місцезнаходження: Україна, 01103, місто Київ, вул. Звіринецька, будинок 63, офіс 3. Чергова річна сплата за ліцензію здійснена позивачем у встановленому порядку за період з 14.04.2025 по 14.04.2026 платіжним дорученням від 18.03.2025 № 3 на суму 16 000,00 грн.

Згідно з Договором оренди нежитлового приміщення № 07/07/233 від 07.03.2025, укладеним між ТОВ «ОРЕНД СЕРВІС» (орендодавець) та ТОВ «ТопКард» (орендар), орендарю передано у тимчасове платне користування нежитлове приміщення за адресою: 01103, м. Київ, Печерський р-н, вул. Звіринецька, буд. 63, оф. 3 площею 10 кв.м.

Наказом Головного управління ДПС у м. Києві від 07.08.2025 №5523-п «Про проведення фактичних перевірок суб`єктів господарювання» призначено фактичну перевірку ТОВ «ТОПКАРД» (код 45568932), адреса об`єкта: місто Київ, вул. Звіринецька, буд. 63, офіс 3, тривалістю 10 діб, дата початку перевірки: 12.08.2025.

На виконання зазначеного наказу Головним управлінням ДПС у м. Києві видано направлення на перевірку від 12.08.2025 № 22135/26-15-09-02 та № 22136/26-15-09-02.

13.08.2025 посадовими особами ГУ ДПС у м. Києві складено Акт № 7638/Ж6/26-15-09-02/45568932 про неможливість проведення фактичної перевірки ТОВ «ТОПКАРД» (код 45568932) у зв`язку із встановленням факту відсутності суб`єкта господарювання за місцем провадження діяльності, що підлягає ліцензуванню.

Відповідно до змісту зазначеного акта від 13.08.2025, заступником начальника відділу Людмилою Бойчук та головним державним інспектором Олександром Козяром 12.08.2025 здійснено виїзд (вихід) за місцем провадження діяльності ТОВ «ТОПКАРД»: м. Київ, вул. Звіринецька, будинок 63, офіс 3, де встановлено факт відсутності суб`єкта господарювання (посадових осіб платника або законних представників) за місцем провадження діяльності, проведено відео та фотофіксацію, у зв`язку з чим розпочати (провести) перевірку неможливо.

Супровідним листом від 14.08.2025 № 75486/6/26-15-09-02-05 вказаний акт направлено позивачу через електронний кабінет.

25.08.2025 представником ТОВ «ТопКард» на адресу ГУ ДПС у м. Києві подано письмові заперечення з додатком копії договору оренди приміщення № 07/07/233 від 07.03.2025.

Листом від 02.09.2025 № 79900/6/26-15-09-02-05 ГУ ДПС у м. Києві повідомило позивача про те, що фактична перевірка ТОВ «ТОПКАРД» не проводилась, акт перевірки не складався, а тому подання платником податків заперечень нормами Податкового кодексу України не передбачено.

29.08.2025 Головним управлінням ДПС у м. Києві прийнято Рішення № 2624 про припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності, яким припинено дію ліцензії ТОВ «ТОПКАРД» на право оптової торгівлі пальним за відсутності місць оптової торгівлі пальним № 990614202500193. Підставою прийняття рішення вказано пункт 10 частини другої статті 46 Закону України від 18.06.2024 № 3817-IX: «факт відсутності ліцензіата за місцезнаходженням та/або за місцем провадження діяльності, що зазначені в Єдиному реєстрі ліцензіатів та місць обігу пального... встановлений контролюючим органом у ході перевірки та зафіксований у відповідному акті про відсутність ліцензіата та/або його уповноважених осіб».

Вважаючи протиправним рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 29.08.2025 № 2624, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України в редакції на час виникнення спірних відносин).

Цим Кодексом визначаються функції та правові основи діяльності контролюючих органів, визначених пунктом 41.1 статті 41 цього Кодексу, та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Відповідно до положень пункту 19-1.1. статті 19-1 ПК України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, виконують такі функції, зокрема, здійснюють ліцензування діяльності суб`єктів господарювання з виробництва спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів і рідин, що використовуються в електронних сигаретах, оптової торгівлі спиртом, оптової та роздрібної торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами і рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, та контроль за таким виробництвом; здійснюють контроль у сфері виробництва, обігу та реалізації підакцизних товарів, контроль за їх цільовим використанням, забезпечують міжгалузеву координацію у цій сфері; здійснюють заходи щодо запобігання та виявлення порушень законодавства у сфері виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального; проводять роботу щодо боротьби з незаконним виробництвом, переміщенням, обігом спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального.

За змістом пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право, зокрема, проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Пунктом 61.1 статті 61 цього Кодексу визначено, що податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Згідно підпунктом 62.1.3 пункту 62.1. статті 62.1 ПК України податковий контроль здійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Пунктом 75.1 статті 75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Відповідно до підпункту 75.1.3. пункту 75.1 статті 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Відповідно до пункту 80.1 статті 80 ПК України, фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Згідно з підпунктом 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав: у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах і пального, та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, та/або масовими витратомірами, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері регулювання виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального.

Відповідно до пункту 81.2 статті 81 ПК України, у разі якщо при організації документальної планової та позапланової виїзної або фактичної перевірки встановлено неможливість її проведення, посадовими (службовими) особами контролюючого органу невідкладно складається та підписується акт про неможливість проведення перевірки, який не пізніше наступного робочого дня реєструється в контролюючому органі. До такого акта додаються матеріали, що підтверджують факти, наведені в такому акті. Зазначений акт та матеріали надсилаються контролюючим органом платнику податку в порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, ввезення на митну територію України, вивезення за межі митної території України, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, спиртовими дистилятами, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами, тютюновою сировиною, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, та пальним, а також посилення боротьби з їх незаконним виробництвом та обігом на території України визначені Законом України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» № 3817-ІХ від 18.06.2024 (далі Закон №3817-ІХ).

Відповідно до пункту 40 частини першої статті 1 Закону № 3817-ІХ ліцензія - право суб`єкта господарювання на провадження відповідного виду (кількох видів) господарської діяльності.

Ліцензіат - суб`єкт господарювання, якому надано ліцензію на право провадження відповідного виду (кількох видів) господарської діяльності (пункт 38 частини першої статті 1 цього Закону).

Згідно з пунктом 53 частини першої статті 1 Закону №3817-ІХ надання ліцензії - надання суб`єкту господарювання права на провадження певного виду (кількох видів) господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, шляхом прийняття органом ліцензування рішення про надання ліцензії на право провадження певного виду (кількох видів) господарської діяльності та внесення органом ліцензування відомостей про надану ліцензію до Єдиного реєстру ліцензіатів з виробництва та обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, або Єдиного реєстру ліцензіатів та місць обігу пального, а в передбачених цим Законом випадках - також шляхом набуття такого права автоматично.

Оптова торгівля пальним - діяльність з реалізації власно виробленого, ввезеного або придбаного пального суб`єктам господарювання, що здійснюють роздрібну торгівлю пальним, іншим суб`єктам господарювання, у тому числі в транспортному засобі, яким переміщується та/або в якому зберігається пальне (пункт 63 частини першої статті 1 Закону № 3817-ІХ).

Відповідно до частини першої статті 29 Закону №3817-ІХ оптова торгівля пальним здійснюється суб`єктом господарювання за наявності ліцензії на право оптової торгівлі пальним.

Суб`єкти господарювання отримують ліцензію на право оптової торгівлі пальним на кожне місце оптової торгівлі пальним, а за відсутності місць оптової торгівлі пальним - одну ліцензію на право оптової торгівлі пальним за місцезнаходженням суб`єкта господарювання або місцезнаходженням постійного представництва нерезидента (частина четверта статті 29 Закону №3817-ІХ).

Відповідно до частини шостої статті 29 Закону №3817-ІХ оптова торгівля пальним (крім оптової торгівлі пальним за відсутності місць оптової торгівлі) та роздрібна торгівля пальним здійснюються виключно з місць оптової або роздрібної торгівлі пальним відповідно.

Оптова торгівля пальним за відсутності місць оптової торгівлі здійснюється:

з місця/в місці зберігання пального, оптової торгівлі пальним, в якому ліцензіат здійснює придбання та/або отримує послуги із зберігання пального, за умови що відпуск пального здійснюється суб`єктом господарювання, який отримав відповідно ліцензію на право зберігання пального, на право оптової торгівлі пальним у такому місці;

у транспортному засобі, на якому переміщується та/або в якому зберігається пальне.

Пунктом 74 частини першої статті 1 Закону № 3817-ІХ визначено, що припинення дії ліцензії - позбавлення суб`єкта господарювання права на провадження відповідного виду (видів) господарської діяльності, на який (які) йому надано ліцензію, у порядку, визначеному цим Законом.

Відповідно до частини першої статті 46 Закону № 3817-ІХ дія ліцензії припиняється шляхом прийняття органом ліцензування, який надав відповідну ліцензію, рішення про припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності.

Згідно з пунктом 10 частини другої статті 46 Закону № 3817-ІХ підставою для прийняття органом ліцензування рішення про припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності є: факт відсутності ліцензіата за місцезнаходженням та/або за місцем провадження діяльності, що зазначені в Єдиному реєстрі ліцензіатів та місць обігу пального та/або Єдиному реєстрі ліцензіатів з виробництва та обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, факт відсутності уповноваженої особи за місцем зберігання, яке внесено до Єдиного реєстру місць зберігання за договорами про надання послуг із складського зберігання, встановлений контролюючим органом у ході перевірки та зафіксований у відповідному акті про відсутність ліцензіата та/або його уповноважених осіб.

У разі встановлення факту відсутності уповноваженої особи за місцем зберігання, яке внесено до Єдиного реєстру місць зберігання за договорами про надання послуг із складського зберігання, ця норма застосовується, якщо така уповноважена особа не з`явилася на місце зберігання протягом двох годин після встановлення такого факту посадовими особами податкового органу, що зафіксовано у відповідному акті.

До актів, передбачених цим пунктом, обов`язково долучається мультимедійна інформація щодо фіксації зазначених фактів технічними приладами та/або технічними засобами, що здійснюють або мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, та/або засобами фото- і кінозйомки, відеозапису.

Відповідно до частини третьої статті 46 Закону № 3817-ІХ у рішенні про припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності зазначаються:

1) реквізити (номер і дата) рішення про припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності (дата у форматі ДДММРРРР);

2) найменування та код органу ліцензування, що прийняв рішення про припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності;

3) реєстраційний номер ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності, дія якої припинена;

4) вид ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності, дія якої припинена;

5) реквізити суб`єкта господарювання:

для юридичних осіб - найменування, місцезнаходження, код згідно з ЄДРПОУ;

для фізичних осіб - підприємців - прізвище, власне ім`я, по батькові (за наявності), місцезнаходження (адреса зареєстрованого/задекларованого місця проживання (перебування), за якою здійснюється зв`язок з фізичною особою - підприємцем), реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та/або номер паспорта (для фізичних осіб, які мають право здійснювати будь-які платежі за серією та/або номером паспорта), унікальний номер запису в Єдиному державному демографічному реєстрі (за наявності);

для осіб, уповноважених на ведення обліку діяльності за договорами про спільну діяльність без утворення юридичної особи, та осіб, які є відповідальними за утримання та внесення податків до бюджету під час виконання договорів, - найменування та код уповноваженої особи згідно з ЄДРПОУ і податковий номер, наданий такій особі під час взяття на облік договору згідно з пунктом 63.6 статті 63 та пунктом 64.6 статті 64 Податкового кодексу України;

для іноземних суб`єктів господарської діяльності - найменування та податковий номер постійного представництва;

6) підстава/підстави та опис підстав (обґрунтування) для прийняття рішення про припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності із зазначенням відповідного пункту частини другої цієї статті;

7) строк набрання чинності рішенням про припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності;

8) строк і порядок оскарження рішення про припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності (у тому числі найменування та місцезнаходження податкового органу, який є суб`єктом розгляду скарги, та вид суду, до якого особа може подати позов).

На рішення про припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності накладається кваліфікована електронна печатка податкового органу.

Згідно з частиною четвертою статті 46 Закону № 3817-ІХ рішення про припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності приймається:

1) протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання податковим органом відповідних документів (у тому числі рішення суду) та/або виявлення даних/відомостей, що є підставою для припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності згідно з частиною другою цієї статті;

2) у разі припинення дії ліцензії за результатами перевірки податкового органу - не раніше одинадцятого робочого дня за днем направлення суб`єкту господарювання акта такої перевірки;

3) у разі припинення дії ліцензії за заявою суб`єкта господарювання - не пізніше 20 робочих днів з дня, наступного за днем отримання такої заяви органом ліцензування.

Частиною п`ятою статті 46 Закону № 3817-ІХ визначено, що рішення про припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності набирає чинності на другий робочий день за днем направлення відповідного рішення платнику податків.

Відповідно до частини шостої статті 46 Закону № 3817-ІХ орган ліцензування не пізніше наступного робочого дня за днем прийняття рішення про припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності:

1) вносить відомості про припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності до Єдиного реєстру ліцензіатів та місць обігу пального або Єдиного реєстру ліцензіатів з виробництва та обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини та рідин, що використовуються в електронних сигаретах;

2) оприлюднює рішення про припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності на своєму офіційному веб-порталі/субсайтах веб-порталу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику;

3) направляє суб`єкту господарювання рішення про припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності в електронній формі у порядку, встановленому статтею 42 Податкового кодексу України.

Рішення про припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності, прийняте територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, може бути оскаржено в адміністративному порядку, передбаченому Податковим кодексом України, або в судовому порядку, а рішення про припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності, прийняте центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, - в судовому порядку (частина сьома статті 46 Закону № 3817-ІХ).

Датою припинення дії ліцензії є день набрання чинності рішенням про припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності (частина десята статті 46 Закону №3817-ІХ).

Отже, законодавцем чітко визначено, що дія ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності припиняється шляхом прийняття органом ліцензування, який надав відповідну ліцензію, рішення про припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності на підставі, зокрема: акту відсутності суб`єкта господарювання, якому надано таку ліцензію, за місцезнаходженням та/або за місцем провадження діяльності, що зазначені в Єдиному реєстрі ліцензіатів та місць обігу пального.

При цьому, до такого акту долучається мультимедійна інформація щодо фіксації зазначених фактів технічними приладами та/або технічними засобами, що здійснюють або мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, та/або засобами фото- і кінозйомки, відеозапису.

У ході судового розгляду встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ліцензія на право оптової торгівлі пальним, за відсутності місць оптової торгівлі, № 990614202500193 від 14.04.2025, що видана позивачу, припинена з наступної підстави: за наявності акту, що засвідчує факт відсутності суб`єкта господарювання ТОВ «ТОПКАРД» за місцезнаходженням та/або за місцем провадження діяльності, яка підлягає ліцензуванню.

Суд звертає увагу, що положеннями пункту 6 частини третьої статті 46 Закону № 3817-ІХ чітко визначено, що в рішенні про припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності зазначається підстава/підстави та опис підстав (обґрунтування) для прийняття рішення про припинення дії ліцензії із зазначенням відповідного пункту частини другої цієї статті.

Водночас, з оскаржуваного Рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 29.08.2025 № 2624 не вбачається реквізитів акта, з яким відповідач пов`язує підтвердження факту відсутності суб`єкта господарювання ТОВ «ТОПКАРД» за місцезнаходженням, що не дозволяє однозначно ідентифікувати Акт від 13.08.2025 № 7638/Ж6/26-15-09-02/45568932 як підставу (обґрунтування) прийняття рішення про припинення дії ліцензії № 990614202500193.

Загальне посилання відповідача в графі «Підстава/підстави та опис підстав (обґрунтування) для прийняття рішення про припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності» на диспозицію статті закону без зазначення індивідуалізуючих реквізитів конкретного акта не свідчить про обґрунтованість прийнятого рішення, оскільки ставить позивача у стан правової невизначеності, що безумовно є порушенням прав останнього.

Щодо самого акту № 7638/Ж6/26-15-09-02/45568932 від 13.08.2025, з яким відповідач пов`язує підставу прийняття оскаржуваного рішення, суд зазначає, що такий акт не засвідчує відсутність суб`єкта господарювання ТОВ «ТОПКАРД» (код ЄДРПОУ 45568932) за місцезнаходженням та місцем провадження діяльності.

Суд звертає увагу, що фактичною є перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності.

Положенням пункту 10 частини другої статті 46 Закону № 3817-ІХ передбачено необхідність фіксації факту відсутності ліцензіата та/або його уповноважених осіб за місцезнаходженням та/або за місцем провадження діяльності, що зазначені в Єдиному реєстрі ліцензіатів та місць обігу пального та/або Єдиному реєстрі ліцензіатів з виробництва та обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, факту відсутності уповноваженої особи за місцем зберігання, яке внесено до Єдиного реєстру місць зберігання за договорами про надання послуг із складського зберігання технічними приладами та/або технічними засобами, що здійснюють або мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, та/або засобами фото- і кінозйомки, відеозапису.

При цьому, як слідує зі змісту оскаржуваного рішення, у спірному випадку вимагається встановити факт відсутності суб`єкта господарювання за місцезнаходженням, зафіксований у ході перевірки у відповідному акті про відсутність ліцензіата.

Надані відповідачем фотоматеріали не дають можливості дійти однозначного та беззаперечного висновку про те, що на них зафіксовано саме місцезнаходження та місце провадження діяльності ТОВ «ТОПКАРД», яка підлягає ліцензуванню, оскільки вони містять лише загальне зображення фасаду будинку № 63 по вул. Звіринецькій у м. Києві з рекламними вивісками сторонніх закладів («Смачні обіди») без обстеження та фіксації конкретного нежитлового приміщення - офісу № 3, орендованого товариством.

Крім того, наявна в матеріалах справи фотокопія фасаду будівлі не містить жодних технічних реквізитів, відомостей про застосований засіб фіксації, а також метаданих щодо точної дати, часу і координат її створення, що позбавляє суд можливості перевірити та ідентифікувати, коли саме та за яких обставин проводилася відповідна фотофіксація, а відтак не дозволяє встановити факт відсутності суб`єкта господарювання та його посадових осіб саме "за місцем провадження діяльності, яка підлягає ліцензуванню".

За таких обставин, додані відповідачем фотоматеріали не є належними, допустимими та достатніми доказами у розумінні статей 73, 74, 76 КАС України.

Будь-яких інших доказів на підтвердження факту відсутності суб`єкта господарювання за місцезнаходженням та за місцем провадження діяльності, яка підлягає ліцензуванню, акт № 7638/Ж6/26-15-09-02/45568932 від 13.08.2025 не містить, а відповідачем до суду не надано.

Водночас, відповідно до підпункту 1.4.5 пункту 1.4 Розділу І Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби при організації, проведенні та реалізації матеріалів перевірок платників податків, затверджених наказом ДПС України від 04.09.2020 №470, зокрема, зазначено, що у разі коли при організації документальної планової та позапланової виїзної або фактичної перевірки встановлено неможливість її проведення (у тому числі у зв`язку з відсутністю платника податків (посадових осіб платника податків або його законних (уповноважених) представників) за податковою адресою та/або адресою об`єктів оподаткування) посадовими (службовими) особами територіального органу ДПС/апарату ДПС, невідкладно складається у двох примірниках у довільній формі та підписується акт про неможливість проведення перевірки, що засвідчує цей факт.

У такому акті рекомендується зазначати інформацію про дату встановлення факту та причини неможливості проведення перевірки (у тому числі у зв`язку з відсутністю платника податків (посадових осіб платника податків або його законних (уповноважених) представників) за податковою адресою та/або адресою об`єктів оподаткування, у зв`язку з отриманням інформації оператора поштового зв`язку щодо неможливості вручення платнику податків або повернення без вручення письмового запиту територіальному органу ДПС/апарату ДПС про надання пояснень та їх документальних підтверджень, надісланого такому платнику податків з метою організації перевірки тощо), податкова адреса та/або адреса об`єктів оподаткування платника податків, за якою встановлено відсутність платника, інформацію про підстави для проведення перевірки (реквізити наказу, направлень тощо - зазначаються у випадку, якщо факт неможливості проведення перевірки встановлено після їх оформлення) та інші фактичні обставини, що засвідчують такі факти.

До такого акта додаються матеріали, що підтверджують факти, наведені у такому акті.

Зазначений акт не пізніше наступного робочого дня після його складання реєструється у електронному Спеціальному журналі реєстрації актів.

Другий примірник акта про неможливість проведення перевірки разом з копіями матеріалів надсилається територіальним органом ДПС/апаратом ДПС платнику податку у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

При цьому підрозділ органу ДПС, який здійснює (очолює) перевірку та встановив неможливість проведення перевірки у зв`язку з відсутністю платника податків (посадових осіб платника податків або його законних (уповноважених) представників) за податковою адресою, протягом 2 робочих днів з дня, наступного за днем складання цього акта, доповідною запискою повідомляє про це керівника (його заступника) відповідного органу ДПС та готує запит на встановлення місцезнаходження платника податків.

До запиту додаються копія акта про неможливість проведення перевірки у зв`язку з відсутністю платника податків за податковою адресою, копія наказу про проведення перевірки (у разі його складання) та інші документи (або їх копії), що підтверджують відсутність платника податків за місцезнаходженням.

Такий запит підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) органу ДПС, працівники якого здійснюють (очолюють) перевірку, реєструється та направляється у загальновстановленому порядку, визначеному відповідним нормативно-правовим актом до відповідного органу.

Зразок форми запиту наведено у додатку 5 до цих Методичних рекомендацій.

При отриманні органом ДПС від відповідного органу інформації щодо встановлення місцезнаходження платника податків, структурним підрозділом, який здійснює (очолює) перевірку (ініціатором запиту), вживаються заходи з організації та проведення перевірки платника податків.

Всупереч зазначеним нормам, відповідач не надав суду доказів формування доповідної записки, підготовки запиту на встановлення місцезнаходження платника податків, не надав матеріалів, що підтверджують факти, наведені у такому акті.

В оскаржуваному рішенні про припинення дії ліцензії №2624 від 29.08.2025 зазначено, що підставою для прийняття рішення про припинення дії ліцензії є пункт 10 частини 2 статті 46 Закону №3817 без посилання на акт про відсутність ліцензіата та/або його уповноважених осіб.

З викладеного вбачається, що відповідачем не складався і не направлявся позивачу акт про відсутність позивача (ліцензіата) та/або його уповноважених осіб за місцем провадження діяльності (м. Київ, вул. Звіринецька, 63, офіс 3).

При цьому, як було зазначено вище, акт про неможливість проведення фактичної перевірки має іншу правову природу ніж акт про відсутність ліцензіата та/або його уповноважених осіб за місцем провадження діяльності і має інше правове регулювання, а саме, статтею 81 Податкового кодексу України, яка визначає умови та порядок допуску посадових осіб контролюючих органів до проведення документальних виїзних та фактичних перевірок.

Суд також критично оцінює посилання контролюючого органу на положення пункту 10 частини другої статті 46 Закону № 3817-IX, оскільки відповідачем не надано жодних доказів вжиття добросовісних заходів щодо виклику керівника або уповноваженого представника товариства до офісного приміщення, фіксації часу очікування їх прибуття або здійснення телефонного зв`язку за офіційним номером телефону позивача, наявним у відкритому доступі в Єдиному державному реєстрі та в договорі оренди.

Нездійснення таких заходів, з огляду на вимоги абзацу 2 п. 10 ч. 2 ст. 46 Закону № 3817-ІХ та визначену у наказі про проведення перевірки її тривалість, свідчить про недотримання податковим органом критеріїв розумності, добросовісності та розсудливості при прийнятті рішення про припинення дії ліцензії, визначених частиною другою статті 2 КАС України.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що оскаржуване рішення про припинення дії ліцензії № 990614202500193 від 14.04.2025 прийняте відповідачем необгрунтовано, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до частини першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Таким чином, довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов`язаний суб`єкт владних повноважень.

Однак, відповідачем не доведено правомірності свого рішення у спірних правовідносинах.

Враховуючи викладене, на підставі наданих доказів у їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, суд вважає, що позовна заява підлягає задоволенню.

Щодо заяви позивача про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Частиною 1 ст. 132 КАС України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Компенсація витрат на професійну правничу допомогу здійснюється у порядку, передбаченому статтею 134 КАС України, яка не обмежує розмір таких витрат.

За змістом пункту першого частини третьої статті 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4, 5 статі 134 КАС України).

Відповідно до частини третьої статті 134 КАС України розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Аналіз вищевикладених норм права дає підстави для висновку, що на підтвердження обставин щодо складу та розміру витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Такий висновок щодо застосування норм права наведено у постановах Верховного Суду від 20.09.2021 у справі № 815/390/18 та від 28.12.2020 у справі № 640/18402/19, при цьому, у останній справі відзначено, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Питання щодо застосування вищенаведених норм процесуального права вирішувалось Верховним Судом й у справі №200/14113/18-а (постанова від 26.06.2019), у якій викладено правові висновки про те, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої було ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір витрат, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору. При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

На підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу надано наступні докази, а саме: копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЧЦ № 000240 від 23.03.2018; ордер на надання правничої допомоги серії АІ № 2070605 від 12.12.2025, виданий адвокатом Хмілем В.М.; Акт № 12/12/25-01 наданих послуг адвоката від 12.12.2025 на суму 20 000,00 грн; рахунок на оплату № 64 від 12.12.2025 на суму 20 000,00 грн; платіжну інструкцію від 12.12.2025 № 658 про сплату ТОВ «ТопКард» на користь адвоката Хміля В.М. коштів у розмірі 20 000,00 грн із призначенням платежу: «За надання правової допомоги АКТ № 12/12/25-01 від 12.12.2025 без ПДВ».

Судом встановлено, що між позивачем та адвокатом Хмілем Вячеславом Миколайовичем укладено Договір про надання правової допомоги № 95 від 12.12.2025.

Згідно з Актом № 12/12/25-01 наданих послуг адвоката від 12.12.2025 сторони зафіксували надання та прийняття наступних послуг: прийом клієнта та усна консультація з поточним юридичним аналізом стосовно оскарження рішення від 29.08.2025 № 2624 (1 год. вартістю 2000,00 грн); аналіз наданих клієнтом документів, підготовка загальної правової позиції, консультації та узгодження позиції у справі (3 год. вартістю 6 000,00 грн); підготовка адвокатом позовної заяви про визнання протиправним та скасування рішення від 29.08.2025 № 2624 (з додатками), заяви про забезпечення позову та їх подальша подача до суду (6 год. вартістю 12 000,00 грн). Загальна вартість послуг за погодженою ставкою 2 000,00 грн за годину склала 20 000,00 грн.

Факт фактичної оплати зазначених послуг у повному обсязі підтверджується банківською платіжною інструкцією від 12.12.2025 № 658 на суму 20 000,00 грн.

З огляду на викладене, вирішуючи питання про визначення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, суд виходить з оцінки складності справи та обсягу наданих адвокатом послуг позивачу, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (послуг).

Дослідивши надані позивачем документи та матеріали справи, суд зазначає, що позовна заява була складена, підписана та подана адвокатом Хмілем В.М. Також представником позивача було складено та подано відповідь на відзив від 12.06.2026.

Справа розглядалася в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. У задоволенні заяви про забезпечення позову судом було відмовлено. Такі роботи як прийом клієнта, усна консультація, аналіз наданих клієнтом документів, підготовка загальної правової позиції, консультації та узгодження позиції у справі не є самостійною складовою витрат на правову допомогу, а має включатися до вартості послуг із підготовки відповідного процесуального документа, зокрема, позовної заяви, тощо.

Суд враховує ту обставину, що дана справа відноситься до категорії справ незначної складності, предмет спору стосується оцінки процедурних питань проведення перевірки та правомірності припинення дії ліцензії, а спірні правовідносини не є принципово новими у судовій практиці.

Отже, підготовка до вказаної справи не вимагала значного обсягу дослідження судової практики та законодавства, а також не потребувала значних витрат часу, які заявлені позивачем як витрати на правову допомогу в розмірі 20 000,00 грн, про що свідчать зміст позовної заяви та характер досліджуваних доказів.

З урахуванням досліджених судом доказів щодо витрат на професійну правничу допомогу, суд вважає заявлений розмір витрат дещо завищеним та неспівмірним зі складністю справи і часом, необхідним для надання таких послуг, тому, враховуючи критерії реальності, розумності, необхідності та доцільності понесених витрат, обсяг фактично наданих послуг, а також значення справи для позивача, суд дійшов висновку про можливість часткового відшкодування за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 4000 грн.

Вирішуючи питання про стягнення з відповідача витрат зі сплати судового збору, суд виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки ухвалою суду від 18.12.2025 у задоволенні заяви про забезпечення позову було відмовлено, судовий збір, сплачений за подання зазначеної заяви, відшкодуванню за рахунок відповідача не підлягає.

Разом з тим, під час звернення з даним позовом до суду позивач сплатив судовий збір у розмірі 3 028,00 грн, що підтверджується відомостями платіжної інструкції від 12.12.2025 № 659, наявної в матеріалах справи.

Відтак, враховуючи задоволення позовних вимог, суд дійшов висновку, що сплачена позивачем сума судового збору підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд.

в и р і ш и в:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ТопКард» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати Рішення Головного управління ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ 44116011, місцезнаходження: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19) від 29.08.2025 № 2624 про припинення Товариству з обмеженою відповідальністю «ТопКард» (код ЄДРПОУ 45568932) дії ліцензії на право на право оптової торгівлі пальним за відсутності місць оптової торгівлі пальним № 990614202500193 від 14.04.2025.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у місті Києві (код ЄДРПОУ 44116011, місцезнаходження: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТопКард» (код ЄДРПОУ 45568932, місцезнаходження: 01103, м. Київ, вул. Звіринецька, буд. 63, офіс 3) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 3 028,00 грн (три тисячі двадцять вісім гривень 00 копійок) та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4000,00 грн (чотири тисячі гривень 00 копійок).

Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Діска А.Б.