Рішення № 140759098, 19.10.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 жовтня 2026 року м. Київ справа №320/48706/24

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Білоус А.Ю. розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Київського міського відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Малого приватного підприємства «АНІГЕР» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені.

Суть спору: До Київського окружного адміністративного суду звернулося Київське міське відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (далі - позивач, Відділення Фонду) з позовом до Малого приватного підприємства «АНІГЕР» (далі - відповідач, МПП «АНІГЕР») про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені у загальному розмірі 749 028,43 грн (з яких: адміністративно-господарські санкції - 722 721,24 грн, пеня - 26 307,19 грн).

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем у порушення вимог Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» у 2023 році не виконано норматив з працевлаштування осіб з інвалідністю. За даними автоматизованого розрахунку, сформованого на підставі відомостей Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності, середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу відповідача за 2023 рік склала 16 осіб, з яких працівники з інвалідністю - 0, норматив робочих місць - 1 особа, фонд оплати праці - 11 563 539,81 грн, середня річна заробітна плата - 722 721,24 грн. У зв`язку з цим позивачем нараховано адміністративно-господарські санкції у розмірі 722 721,24 грн та пеню за порушення строків їх сплати за період з 16.04.2024 по 15.07.2024 у розмірі 26 307,19 грн. Несплата відповідачем визначених сум стала підставою для звернення до суду з позовом про їх примусове стягнення.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 31.10.2024 відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 24.03.2025 справу № 320/48706/24 прийнято до свого провадження суддею Білоус А.Ю. у зв`язку зі зміною складу суду (за результатами повторного автоматизованого розподілу) та ухвалено здійснювати розгляд справи спочатку за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідач скористався процесуальним правом на подання відзиву на позовну заяву, у якому заперечив проти позовних вимог та зазначив про їх повну безпідставність. Відповідач вказав, що розрахунок санкцій, проведений позивачем, не відповідає дійсності, оскільки до загальної чисельності та фонду заробітної плати безпідставно включено зовнішніх сумісників, осіб, що працювали за цивільно-правовими договорами, а також суму матеріальної допомоги мобілізованому працівникові. Згідно з належними первинними документами та вимогами Інструкції зі статистики кількості працівників, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 28.09.2005 № 286, фактична середньооблікова чисельність штатних працівників МПП «АНІГЕР» за 2023 рік становить 15 осіб. Відповідно до частини першої статті 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» для підприємств із чисельністю працюючих від 8 до 15 осіб розмір адміністративно-господарських санкцій визначається у розмірі половини середньої річної заробітної плати. З урахуванням виключення виплат сумісникам (4 500 094,82 грн) та матеріальної допомоги (156 000,00 грн), фактичний фонд оплати праці штатних працівників склав 6 907 444,99 грн, середня річна заробітна плата однієї особи - 460 496,33 грн, а сума санкції, що підлягала сплаті (50%), становить 230 248,17 грн. Вказану суму санкцій відповідач у повному обсязі та у встановлений законом строк самостійно перерахував до бюджету платіжною інструкцією від 10.04.2024 № 540. Відтак склад правопорушення відсутній, підстави для нарахування пені відсутні, у зв`язку з чим відповідач просив відмовити у задоволенні позову повністю.

Відповідно до частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.

З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

в с т а н о в и в:

Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Мале приватне підприємство «АНІГЕР» (код ЄДРПОУ 30309961) зареєстровано в якості юридичної особи.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем через електронний кабінет відповідача на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду України було надіслано Розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2023 рік, сформований 07.03.2024, згідно з яким відповідачу визначено обов`язок сплатити санкцію у розмірі 722 721,24 грн.

Вважаючи вказаний розрахунок не виконаним у добровільному порядку, позивач нарахував пеню у сумі 26 307,19 грн та звернувся до суду з позовом про стягнення зазначених сум.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Відповідно до частин першої та другої статті 17 Закону № 875-XII (тут і далі - в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин, зокрема, у редакції Закону України від 18 жовтня 2022 року № 2682-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо захисту соціальних, трудових та інших прав фізичних осіб, у тому числі під час воєнного стану, та спрощення обліку робочих місць для осіб з інвалідністю») з метою реалізації творчих і виробничих здібностей осіб з інвалідністю та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом.

Підприємства, установи і організації за рахунок коштів Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю або за рішенням місцевої ради за рахунок власних коштів у разі потреби створюють спеціальні робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, здійснюючи для цього адаптацію основного і додаткового обладнання, технічного оснащення і пристосування тощо з урахуванням обмежених можливостей осіб з інвалідністю.

Частина третя статті 18 Закону № 875-XII визначає, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для таких осіб умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з положеннями статті 19 Закону № 875-XII для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі 4 відсотки середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті та з урахуванням вимог статті 18 цього Закону, і здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативу робочих місць. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичною особою, яка використовує найману працю, осіб з інвалідністю, для яких це місце роботи є основним.

До виконання підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, нормативу робочих місць, визначеного згідно з частиною першою цієї статті, зараховується забезпечення роботою осіб з інвалідністю на підприємствах, в організаціях громадських об`єднань осіб з інвалідністю шляхом створення господарських об`єднань підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, та підприємствами, організаціями громадських об`єднань осіб з інвалідністю з метою координації виробничої, наукової та іншої діяльності для вирішення спільних економічних та соціальних завдань.

Пенсійний фонд України у порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом України за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення, надає Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю інформацію:

про працевлаштованих осіб з інвалідністю;

про створення підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, робочих місць для осіб з інвалідністю, про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю;

необхідну для обчислення кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті.

Отримана від Пенсійного фонду України інформація, яка містить ознаки порушень законодавства про створення робочих місць для осіб з інвалідністю, про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю, є підставою для проведення перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю.

Отримана від Пенсійного фонду України інформація про працевлаштованих осіб з інвалідністю використовується в Централізованому банку даних з проблем інвалідності для визначення в автоматичному режимі осіб з інвалідністю, які можуть бути працевлаштовані.

Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю щороку до 10 березня в автоматизованому режимі з використанням даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності здійснює визначення підприємств, установ та організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, які не забезпечили виконання у попередньому році нормативу робочих місць, визначеного згідно з частиною першою цієї статті, та надсилає їм розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за попередній рік, обчислених відповідно до статті 20 цього Закону.

Розрахунок надсилається у формі електронного документа через електронні кабінети підприємств, установ та організацій, фізичних осіб, які використовують найману працю, на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду України у формі та порядку, визначених Фондом соціального захисту осіб з інвалідністю спільно з Пенсійним фондом України.

Відповідно до частин першої-п`ятої статті 20 Закону № 875-XII підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Сплату адміністративно-господарських санкцій і пені підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, проводять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов`язкових платежів).

Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. Позови про стягнення адміністративно-господарських санкцій і пені пред`являються протягом шести місяців після закінчення строку для самостійної сплати, встановленого частиною четвертою цієї статті.

У разі несплати адміністративно-господарських санкцій або пені чи неможливості їх сплати за рішенням суду їх стягнення в примусовому порядку може бути звернено на майно підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичної особи, яка використовує найману працю, в порядку, передбаченому законом.

Верховний Суд у постанові від 24 квітня 2025 року у справі № 280/3642/23 зазначив таке:

«…з 06 листопада 2022 року Фонд не проводить власних розрахунків, а покладається на дані автоматизованого аналізу Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності, які формуються до 10 березня відповідного року зі звітності роботодавця, Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю лише виявляє роботодавців-порушників нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю та накладає адміністративно-господарські санкції відповідно до формули обрахунку, передбаченої статтею 20 Закону № 875-XII.

Згідно зі статтею 6 Закону № 2464-VI, роботодавець (платник єдиного внеску) зобов`язаний подавати достовірну звітність до Пенсійного фонду України, яка включає відомості про працівників, у тому числі осіб з інвалідністю.

Пункт 3 Розділу IV. «Дані облікової картки Реєстру застрахованих осіб, зміни та уточнення до них» Положення № 10-1 визначає, що відомості до Реєстру застрахованих осіб, зміни, уточнення до них вносяться в електронній формі в автоматичному режимі на підставі: звітності, що подається страхувальниками до Пенсійного фонду України, відомостей центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації актів цивільного стану, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Такі дані автоматично потрапляють до Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності.

Роботодавець, що виявив помилку в поданій звітності, має право подати уточнюючу звітність до Пенсійного фонду України відповідно до Положення № 10-1. Проте, якщо роботодавець подав звітність з неправильною середньообліковою чисельністю штатних працівників або не вказав у звітності працівника з інвалідністю (через помилку чи незнання про наявність у працівника статусу інвалідності) та не уточнив звітність до 10 березня, Фонд має всі підстави вважати, що норматив не виконано, і накласти санкції відповідно до статті 20 Закону № 875-XII.

Верховний Суд підкреслює, що з набранням чинності Законом № 2682-IX (з 06 листопада 2022 року) Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю здійснює визначення факту невиконання нормативу робочих місць та розрахунок адміністративно-господарських санкцій в автоматизованому режимі, виключно на підставі даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності, зафіксованих станом на контрольну дату - до 10 березня року, наступного за звітним.

Відповідальність за повноту, достовірність і своєчасність подання інформації до зазначених реєстрів покладається на роботодавця як джерело такої інформації. Несвоєчасне виправлення помилок у звітності до настання контрольної дати є ризиком роботодавця і не звільняє його від сплати адміністративно-господарської санкції, передбаченої статтею 20 Закону № 875-XII, навіть якщо фактичні обставини не відповідали поданій звітності.

Під час судового розгляду суд може врахувати, чи вживав роботодавець заходів для виправлення звітності до моменту накладення санкцій, а не переглядати результат автоматизованого аналізу даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності.

Таким чином, обов`язок роботодавця відповідати за достовірність звітності є ключовим у контексті виконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю. Для уникнення санкцій або успішного їх оскарження роботодавець має забезпечити точність і своєчасність звітності, а в разі помилок - оперативно їх виправити та надати докази виконання нормативу».

Наказом Міністерства економіки України «Про затвердження форми звітності № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» та Порядку її подання» від 12 квітня 2022 року №827-22 затверджено Форму звітності № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)», яка заповнюється та подається роботодавцем до філії міжрегіонального/регіонального центру зайнятості (або до міського, районного, міськрайонного центру зайнятості - до дати припинення їхньої діяльності) (далі - центр зайнятості) незалежно від місцезнаходження роботодавця з дня виникнення в нього потреби в підборі працівників та/або з дати відкриття вакансії, але не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення нового робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

Тобто, звіт за формою 3-ПН є актом інформування органів працевлаштування про створені на підприємстві робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю і, водночас, запитом про направлення на підприємство осіб для працевлаштування.

Наведене свідчить про те, що обов`язок підприємства щодо створення робочих місць для осіб з інвалідністю не супроводжується його обов`язком підбирати і працевлаштовувати таких осіб на створені робочі місця.

Такий обов`язок покладається на органи працевлаштування, що перелічені в частині першій статті 18 Закону № 875-ХІІ.

У той же час, на підприємство покладається лише обов`язок створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю та інформувати про таку кількість створених робочих місць органи працевлаштування.

Вказане узгоджується з правовою позицією, викладеною в постановах Верховного Суду від 21.08.2019 у справі № 805/402/17-а та від 24 лютого 2020 року у справі №820/2132/17.

Доказом, який свідчить про створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальних робочих місць та інформування органів зайнятості про наявність вільних робочих місць для інвалідів, є звіт форми № 3-ПН.

Підприємство не несе відповідальності за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю, якщо воно розробило необхідні заходи по створенню для них робочих місць, зокрема, створило робочі місця для таких осіб та своєчасно, достовірно, в повному обсязі проінформувало відповідні установи, але фактично не працевлаштувало особу з інвалідністю з причин, незалежних від нього: відсутність осіб з інвалідністю, відмова особи з інвалідністю від працевлаштування на підприємство, бездіяльність державних установ, які повинні сприяти працевлаштуванню осіб з інвалідністю.

Такий правовий висновок викладений Верховним Судом в постанові від 22.06.2022 по справі №826/11977/18.

Таким чином, передбачена частиною першою статті 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» міра юридичної відповідальності у вигляді виникнення обов`язку здійснити грошовий платіж на користь Фонду соціального захисту інвалідів має наставати або:

1) в разі порушення роботодавцем вимог частини третьої статті 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», а саме: не виділення та не створення робочих місць, не надання державній службі зайнятості інформації, не звітування перед Фондом соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів, так як саме ця бездіяльність має своїм фактичним наслідком позбавлення державної служби зайнятості можливості організувати працевлаштування інвалідів;

2) в разі порушення роботодавцем вимог частини третьої статті 17, частини першої статті 18, частин другої, третьої, п`ятої статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», що полягає у безпідставній відмові у працевлаштуванні інваліда, який звернувся до роботодавця самостійно чи був направлений до нього державною службою зайнятості.

Як свідчать матеріали справи, позивачем у Розрахунку сум адміністративно-господарських санкцій за 2023 рік зазначено, що середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу МПП «АНІГЕР» становить 16 осіб, середньооблікова чисельність штатних працівників, яким встановлено інвалідність - 0 осіб, норматив робочих місць - 1 особа, фонд оплати праці штатних працівників - 11 563 539,81 грн, середня річна заробітна плата штатного працівника - 722 721,24 грн, а сума санкції визначена у розмірі 100% середньої річної заробітної плати та становить 722 721,24 грн.

Разом з тим, суд встановив, що на спростування вказаного автоматизованого розрахунку відповідачем надано до матеріалів справи належним чином засвідчені первинні документи:

- лист МПП «АНІГЕР» від 04.04.2024 № 56 на адресу Відділення Фонду (вх. № 15-388/04 від 10.04.2024), у якому підприємство зазначило про невірність автоматичного розрахунку у зв`язку з помилковим включенням до розрахунку сумісників, винагород за ЦПД та нецільових виплат, та повідомило про правильний розрахунок суми санкцій;

- довідку про середньооблікову чисельність штатних працівників МПП «АНІГЕР» за 2023 рік разом із помісячними розрахунками;

- копії Податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску за звітні періоди 2023 року (у тому числі уточнюючих) та додатки 1 і 4ДФ до них;

- копію платіжної інструкції від 10.04.2024 № 540 про сплату адміністративно-господарських санкцій за нестворені робочі місця за 2023 рік у розмірі 230 248,17 грн.

Відповідно до пункту 2.6 Інструкції зі статистики кількості працівників, затвердженої наказом Держкомстату України від 28.09.2005 № 286 (зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 30.11.2005 за № 1442/11722), до облікової кількості штатних працівників не включаються працівники, прийняті на роботу за сумісництвом з інших підприємств (підпункт 2.6.1), та особи, залучені до виконання робіт за цивільно-правовими договорами (підпункт 2.6.2), а також працівники, які припинили роботу до закінчення строку попередження або без попередження адміністрації (підпункт 2.6.7), тоді як пункт 2.5 цієї Інструкції визначає категорії працівників, які підлягають включенню до облікової кількості у разі їх тимчасової відсутності.

З помісячних розрахунків середньооблікової кількості штатних працівників МПП «АНІГЕР» за 2023 рік вбачається, що чисельність штатних працівників складала: у січні - 17 осіб, у лютому - 15 осіб, у березні - 15 осіб, у квітні - 15 осіб, у травні - 15 осіб, у червні - 15 осіб, у липні - 15 осіб, у серпні - 15 осіб, у вересні - 15 осіб, у жовтні - 15 осіб, у листопаді - 15 осіб, у грудні - 15 осіб. Середньооблікова чисельність штатних працівників за 2023 рік становить: (17 + 15 + 15 + 15 + 15 + 15 + 15 + 15 + 15 + 15 + 15 + 15) / 12 = 182 / 12 = 15,16, що за правилами математичного округлення становить 15 осіб.

Решта працюючих на підприємстві осіб (загальна кількість застрахованих осіб коливалася від 36 до 42 осіб) були працівниками, прийнятими на роботу за сумісництвом з інших підприємств (від 22 до 25 осіб помісячно), та особами, залученими до виконання робіт за цивільно-правовими договорами, виплати яким згідно з податковими розрахунками відображалися за відповідними ознаками доходів (ознака 102 - дохід за цивільно-правовими договорами), а також сума матеріальної допомоги мобілізованому працівнику (ознака 126 - 156 000,00 грн), які відповідно до Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13.01.2004 № 5, не включаються до фонду оплати праці штатних працівників для цілей обчислення санкцій.

Таким чином, суд встановив, що загальний фонд нарахованої заробітної плати за 2023 рік склав 11 563 539,81 грн; фонд заробітної плати зовнішніх сумісників склав 4 500 094,82 грн; розмір матеріальної допомоги мобілізованому працівнику - 156 000,00 грн; дійсний фонд оплати праці штатних працівників підприємства за 2023 рік: 11 563 539,81 грн - 4 500 094,82 грн 156 000,00 грн = 6 907 444,99 грн; середня річна заробітна плата одного штатного працівника: 6 907 444,99 грн / 15 працівників = 460 496,33 грн.

Відповідно до абзацу другого частини першої статті 20 Закону № 875-XII для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві.

Оскільки середньооблікова чисельність штатних працівників МПП «АНІГЕР» за 2023 рік становила 15 осіб, розмір адміністративно-господарської санкції за 1 нестворене робоче місце підлягав визначенню у розмірі 50% середньої річної заробітної плати штатного працівника, а саме: 460 496,33 грн / 2 = 230 248,17 грн.

Як встановлено судом та підтверджується банківською випискою і платіжною інструкцією від 10.04.2024 № 540, відповідач у добровільному порядку перерахував на рахунок казначейства для Відділення Фонду (код платежу 101, призначення платежу: «до ФСЗІ за нестворені робочі місця за 2023 рік: АГС 230248,17 грн, пеня 0 грн») кошти у розмірі 230 248,17 грн. Зазначений платіж прийнято та проведено банком АТ КБ «ПРИВАТБАНК» 10 квітня 2024 року об 11:55:00.

Частиною четвертою статті 20 Закону № 875-XII встановлено, що адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону.

Отже, МПП «АНІГЕР» повністю виконало обов`язок зі сплати адміністративно-господарських санкцій за 2023 рік у належному розмірі до 15 квітня 2024 року, а саме 10 квітня 2024 року.

У правовідносинах щодо застосування господарсько-правової відповідальності визначальним є встановлення дійсних показників діяльності суб`єкта господарювання та фактичних обставин виконання законодавчо встановлених обов`язків, а не суто автоматичні розрахунки реєстрів, які містили помилкові вихідні дані через нерозмежування штатних одиниць та сумісників. При цьому підприємство до настання граничного строку сплати (до 15.04.2024) вжило вичерпних заходів для повідомлення Фонду про фактичні показники розрахунку листом від 04.04.2024 № 56, надало органам доходи з уточненнями та фактично сплатило правомірно нараховану суму.

Щодо позовних вимог про стягнення пені у розмірі 26 307,19 грн, нарахованої за період з 16.04.2024 по 15.07.2024, суд зазначає, що за приписами частини другої статті 20 Закону № 875-XII нарахування пені є похідним заходом відповідальності, який застосовується виключно у разі порушення встановлених строків сплати адміністративно-господарських санкцій на суму фактичної недоїмки.

Оскільки МПП «АНІГЕР» належну до сплати суму санкцій у розмірі 230 248,17 грн перерахувало своєчасно - 10.04.2024 (тобто до спливу законодавчо визначеного граничного строку - 15.04.2024), а визначена позивачем сума в розмірі 722 721,24 грн є необґрунтованою та нормативно не підтвердженою, факт існування у відповідача простроченої заборгованості (недоїмки) не знайшов свого підтвердження під час судового розгляду, що свідчить про відсутність правових підстав для нарахування та стягнення пені.

Адміністративно-господарські санкції за своєю правовою природою є мірою відповідальності за вчинення правопорушення у сфері господарювання, застосування якої можливе виключно за наявності протиправної поведінки та вини суб`єкта господарювання. В діях МПП «АНІГЕР» складу господарського правопорушення, ухилення від виконання обов`язку чи протиправної бездіяльності судом не встановлено, оскільки встановлений законом обов`язок щодо сплати належного розміру санкцій за 2023 рік виконано самостійно і своєчасно, а відтак підстави для стягнення адміністративно-господарських санкцій та похідної вимоги про стягнення пені відсутні.

З огляду на викладене, позовні вимоги Київського міського відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Відповідно до статті 139 КАС України відсутні підстави для вирішення питання стосовно повернення судового збору, сплаченого позивачем за первісним позовом при зверненні до суду.

Керуючись статтями 243-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

У задоволенні адміністративного позову Київського міського відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Малого приватного підприємства «АНІГЕР» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені - відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Білоус А.Ю.