Рішення № 140759037, 20.10.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 жовтня 2026 року Київ № 640/22667/20

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Леонтовича А.М., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислово будівельно

інвестиційна компанія «ООО»

до Головного управління ДПС у м. Києві та Державної податкової служби

України

про визнання протиправними і скасування рішень та зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в:

I. Зміст позовних вимог

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Промислово будівельно інвестиційна компанія «ООО» (далі позивач) з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (далі відповідач 1) та Державної податкової служби України (далі відповідач 2), у якому просили суд:

- скасувати рішення від 23.12.2019 №1393943/34186852 Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Державної податкової служби України про відмову в реєстрації податкової накладної від 21.11.2019 №3 в Єдиному реєстрі податкових накладних;

- скасувати рішення від 28.12.2019 №46181/34186852/2 Комісії, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову у такій реєстрації Державної податкової служби України, прийняте за результатами розгляду скарги, про залишення скарги без задоволення та рішення комісії регіонального рівня про відмову у реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних без змін;

- скасувати рішення від 24.12.2019 №1401736/34186852 Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Державної податкової служби України про відмову в реєстрації податкової накладної від 25.11.2019 №4 в Єдиному реєстрі податкових накладних;

- скасувати рішення від 28.12.2019 №46183/34186852/2 Комісії, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову у такій реєстрації Державної податкової служби України, прийняте за результатами розгляду скарги, про залишення скарги без задоволення та рішення комісії регіонального рівня про відмову у реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних без змін;

- зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну від 21.11.2019 №3, складену Товариством з обмеженою відповідальністю «Промислово будівельно інвестиційна компанія «ООО» датою їх фактичного надходження;

- зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну від 25.11.2019 №4, складену Товариством з обмеженою відповідальністю «Промислово будівельно інвестиційна компанія «ООО» датою їх фактичного надходження.

II. Позиція позивача та заперечення відповідача

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем 1 прийняті рішення, якими позивачу відмовлено в реєстрації податкових накладних по реальним господарським операціям, здійснення яких підтверджено документально. Наголошували, що спірні рішення відповідача 1 не містять чітко визначених підстав відмови в реєстрації податкових накладних, не мають конкретизованих посилань на виявлені порушення та посилань на первинні документи, які складені позивачем із порушенням законодавства. Окрім того, оскаржувані рішення відповідача 1 позивач уважає незаконними, прийнятими за відсутності об`єктивного розгляду наданих ним первинних документів на підтвердження здійснення господарських операцій, зазначених у відповідній податковій накладній, чим порушено його права платника податків.

Крім того стверджували протиправність рішень Державної податкової служби України, прийнятих за результатами розгляду скарг, про залишення скарг без задоволення та рішень комісії регіонального рівня про відмову у реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних без змін.

До суду від представника відповідача 1 та відповідача 2 надійшли відзиви на позовну заяву, відповідно до яких у задоволенні позову просили відмовити з підстав, зазначених у них. Наголошували, що позивачем не було надано обґрунтованих доводів щодо порушення його прав та законних інтересів зі сторони органів податкової служби та неправомірності дій останніх, що свідчить про необґрунтованість позовних вимог.

Крім того, у квитанціях указано конкретні підстави не прийняття податкових накладних, проте, позивачем ані до контролюючого органу, ані до суду не було надано доказів, які б підтвердили реальність здійснення господарських операцій. Уважають, що контролюючий орган діяв у межах та у спосіб, визначений Податковим кодексом України для забезпечення адміністрування та справляння обов`язкових платежів на території України.

III. Процесуальні дії у справі

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.09.2020 позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.10.2020 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

На виконання положень пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 2825-ІХ, Окружним адміністративним судом міста Києва скеровано за належністю матеріали цієї справи до Київського окружного адміністративного суду.

За результатом автоматизованого розподілу, справу передано на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Леонтовичу А.М.

Згідно із частиною першою статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України, справа, розгляд якої розпочато одним суддею, повинна бути розглянута цим самим суддею, за винятком випадків, які унеможливлюють участь судді у розгляді справи.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 12.01.2024 справу прийнято до провадження судді Леонтовича А.М. за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.

Суд уважає за необхідне зазначити, що відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 18.12.2018 № 1200 «Про утворення Державної податкової служби України та Державної митної служби України», утворено Державну податкову службу України та Державну митну службу України, реорганізувавши Державну фіскальну службу шляхом поділу.

Постановою Кабінету Міністрів України від 06.03.2019 № 227 затверджено положення про Державну податкову службу України та Державну митну службу України.

21.08.2019 Кабінетом Міністрів України ухвалено розпорядження № 682-р «Питання Державної податкової служби», згідно з яким погоджено пропозицію Міністерства фінансів щодо можливості забезпечення здійснення Державною податковою службою покладених на неї постановою Кабінету Міністрів України від 06.03.2019 № 227 «Про затвердження положень про Державну податкову службу України та Державну митну службу України» (Офіційний вісник України, 2019 р., № 26, ст. 900) функцій і повноважень Державної фіскальної служби, що припиняється, з реалізації державної податкової політики, державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та законодавства з інших питань, контроль за дотриманням якого покладено на Державну податкову службу.

28.08.2019 Державною податковою службою України прийнято наказ № 36 «Про початок діяльності Державної податкової служби України», згідно з яким розпочато виконання Державною податковою службою України функцій і повноважень Державної фіскальної служби України, що припиняється.

Згідно з наявною в ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань інформації за кодом в ЄДРПОУ: 39439980, Головне управління ДФС у м. Києві перебуває в стані припинення, дата: 01.08.2019; запис: 10741270009051245; внесення рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу щодо припинення юридичної особи в результаті її реорганізації.

Крім того, постановою Кабінету Міністрів України від 30.09.2020 № 893 «Деякі питання територіальних органів Державної податкової служби» (далі Постанова № 893), ліквідовано як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної податкової служби за переліком згідно з додатком, зокрема Головне управління ДПС у м. Києві.

Пунктом 2 Постанови № 893 установлено, що територіальні органи Державної податкової служби, що ліквідуються відповідно до пункту 1 цієї постанови, продовжують здійснювати свої повноваження та функції до утворення Державною податковою службою територіальних органів згідно з абзацом четвертим пункту 3 цієї постанови та прийняття рішення про можливість забезпечення здійснення такими органами повноважень та функцій територіальних органів, що ліквідуються. Таке рішення приймається Державною податковою службою після здійснення заходів, пов`язаних із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань даних про територіальні органи Державної податкової служби, що будуть утворені згідно з абзацом четвертим пункту 3 цієї постанови, як відокремлені підрозділи юридичної особи публічного права, затвердженням положень про них, структур, штатних розписів, кошторисів та заповненням 30 відсотків вакансій.

Права та обов`язки територіальних органів Державної податкової служби, що ліквідуються відповідно до пункту 1 цієї постанови, переходять Державній податковій службі та її територіальним органам у межах, визначених положеннями про Державну податкову службу та її територіальні органи.

30.09.2020 Державною податковою службою України видано наказ № 529 «Про утворення територіальних органів Державної податкової служби», відповідно до пункту 1 якого утворено як відокремлені підрозділи Державної податкової служби територіальні органи за переліком згідно з додатком, зокрема, Головне управління ДПС у м. Києві.

Згідно з наказом Державної податкової служби України від 24.12.2020 № 755 «Про початок забезпечення здійснення територіальними органами ДПС повноважень та функцій», з 01.01.2021 розпочато здійснення територіальними органами ДПС, утвореними як її відокремлені підрозділи згідно з наказом ДПС від 30.09.2020 № 529 «Про утворення територіальних органів Державної податкової служби», повноважень та функцій територіальних органів ДПС, що ліквідуються відповідно до пункту 1 постанови № 893.

За наявною в ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань інформації за кодом в ЄДРПОУ: 43141267, Головне управління ДПС у м. Києві перебуває в стані припинення, дата: 22.10.2020; запис: 1000741100011086626; внесення рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу щодо припинення юридичної особи в результаті її ліквідації.

Разом із тим, згідно з наявною в ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань інформацією, 30.09.2020 внесено запис в ЄДР № 1000741030008085321 про державну реєстрацію філії (відокремленого підрозділу) Державної податкової служби України Головне управління ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ ВП: 44116011).

Згідно з вимогами статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.

Беручи до уваги зазначене, суд доходить висновку про доцільність заміни первісного відповідача - Головного управління ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ: 43141267) на належного відповідача - Головне управління ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ ВП: 44116011).

Частиною п`ятою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Згідно із частиною другою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання; якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів.

З огляду на завершення 30-ти денного терміну для подання заяв по суті справи, суд вважає можливим розглянути та вирішити справу по суті за наявними у ній матеріалами.

IV. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин

Товариство з обмеженою відповідальністю «Промислово будівельно інвестиційна компанія «ООО» перебуває на обліку в органах податкової служби, є платником податків і зареєстроване в якості юридичної особи з 23.02.2006, що підтверджено даними ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за кодом ЄДРПОУ: 34186852.

Видами діяльності є: 41.20 Будівництво житлових і нежитлових будівель (основний) 43.29 Інші будівельно-монтажні роботи 43.31 Штукатурні роботи 43.32 Установлення столярних виробів 43.91 Покрівельні роботи.

Зі змісту позовної заяви та доданих до неї документів установлено, що між позивачем (виконавець) та ПП «Анабуд» (замовник) було укладено договір підряду на виконання будівельно-монтажних робіт від 01.10.2019 № 01/10-19, відповідно до умов якого виконавець зобов`язується на замовлення замовника виконати роботи своїми силами і засобами та на свій ризик, відповідно до пункту 1.2 цього договору, що є його невід`ємною частиною, на об`єкті замовника, та передати виконані роботи замовнику за актом про прийняття виконаних робіт по договору, а замовник у свою чергу зобов`язується прийняти закінчені роботи та оплатити їх відповідно до умов цього договору.

За пунктом 1.2 договору, комплекс робіт включає: будівельно-монтажні роботи та улаштування зовнішнього утеплення та оздоблення фасаду.

Відповідно до платіжних доручень від 21.11.2019 № 20 на суму 1800000,00 грн та від 25.11.2019 № 25 на суму 1900000,00 грн контрагентом позивача було здійснено оплату за названим договором.

ПП «Анабуд» в адресу позивача було надіслано лист від 25.11.2019 № 25-1/1119 «Щодо уточнення призначення платежу», відповідно до якого доведено до відома, що у платіжних дорученнях від 21.11.2019 № 20 та від 25.11.2019 № 25 у полях «призначення платежу» були допущені помилки. Просили вважати правильним призначенням платежу інформацію, наведену у вказаному листі.

Між сторонами договору були підписані акти приймання виконаних будівельних робіт № 1, № 2, № 3 за листопад 2019 року

За результатами вказаних фінансово-господарських операцій позивачем складені податкові накладні від 21.11.2019 № 3 та від 25.11.2019 № 4, та направлено їх для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Позивач отримав квитанції про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в ЄРПН, відповідно до яких податкові накладні від 21.11.2019 № 3 та від 25.11.2019 № 4 прийнято, але їх реєстрацію зупинено. Підставою для зупинення реєстрації податкової накладної відповідачем вказано таке: відповідно до пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України, реєстрація ПН від 21.11.2019 № 3 та від 25.11.2019 № 4 в Єдиному реєстрі податкових накладних зупинена. ПН/РК відповідає вимогам підпункту 1.6 пункту 1 Критеріїв ризиковості платника податку. Запропоновано надати пояснення та копії документів щодо підтвердження інформації, зазначеної а ПН/РК для розгляду питання прийняття рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації ПН/РК в ЄРПН.

Позивачем до контролюючого органу надіслано повідомлення від 19.12.2019 № 1 та від 20.12.2019 № 2 про подання пояснень та копій документів щодо податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрацію яких зупинено.

До повідомлення № 1 надано копії документів у кількості 34 додатків, а до повідомлення № 2 також 34 додатки на підтвердження здійснення реальності господарських операцій по податковій накладній, реєстрацію якої зупинено.

За результатом розгляду наданих позивачем пояснень та документів Комісією ГУ ДПС у м. Києві прийняті рішення від 23.12.2019 №1393943/34186852 про відмову в реєстрації податкової накладної від 21.11.2019 № 3 та від 24.12.2019 №1401736/34186852 про відмову в реєстрації податкової накладної від 25.11.2019 № 4 в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відмова відповідача 1 в оскаржуваних рішеннях мотивована ненаданням платником податку копій договорів, довіреностей, актів керівного органну платника податку, якими оформлено повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операцій; первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунків-фактури/інвойсів, актів приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладних, а щодо рішення від 23.12.2019 №1393943/34186852 також розрахункових документів та/або банківських виписок з особових рахунків.

У якості додаткової інформації рішення не містить жодних застережень.

Названі рішення були оскаржені позивачем в адміністративному порядку, за результатами розгляду скарг на які ДПС України прийняті рішення від 28.12.2019 №46181/34186852/2 та від 28.12.2019 №46183/34186852/2 про залишення скарг без задоволення, а рішень про відмову в реєстрації податкових накладних без змін.

Уважаючи рішення відповідача 1 про відмову в реєстрації ПН в ЄРПН, а також рішення відповідача 2 за результатами розгляду скарг протиправними, позивач звернувся з позовом до суду.

V. Норми права, які застосував суд

Згідно зі статтею 67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до вимог пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України), при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 01.07.2017 в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.

Помилки в реквізитах, визначених пунктом 201.1 цієї статті (крім коду товару згідно з УКТ ЗЕД), які не заважають ідентифікувати здійснену операцію, її зміст (товар/послугу, що постачаються), період, сторони та суму податкових зобов`язань, не можуть бути причиною неприйняття податкових накладних у електронному вигляді.

Квитанція про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування надсилається одночасно продавцю та покупцю платнику податку.

Відповідно до вимог пункту 201.16 статті 201 ПК України, реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 117, затверджений Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Порядок № 117, чинний на момент виникнення спірних правовідносин), який визначає механізм зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Реєстр).

Відповідно до пункту 5 Порядку № 117, податкова накладна / розрахунок коригування, які підлягають моніторингу, перевіряються на відповідність критеріям ризиковості платника податку, критеріям ризиковості здійснення операцій та показникам позитивної податкової історії платника податку.

За правилами пункту 6 Порядку № 117 (в редакції, чинній на час прийняття оскаржуваного рішення), у разі коли за результатами моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну / розрахунок коригування, відповідає критеріям ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної / розрахунку коригування зупиняється.

За приписами пункту 10 Порядку № 117, критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку, визначає ДФС та надсилає на погодження Мінфіну в електронній формі через систему електронної взаємодії органів виконавчої влади.

Мінфін у дводенний строк погоджує або надсилає ДФС на доопрацювання визначені у цьому пункті критерії та перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку.

Про визначені критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку, ДФС інформує Комітет Верховної Ради України з питань податкової та митної політики.

ДФС оприлюднює на своєму офіційному веб-сайті погоджені критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку.

За положеннями пунктів 19-23 Порядку № 117, комісії контролюючих органів складаються з комісій регіонального рівня (комісії головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників ДФС) та комісії центрального рівня (ДФС).

Зазначені комісії приймають рішення про: реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі; відмову у реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі.

Підставами для прийняття комісіями контролюючих органів рішення про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування є: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено; ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту 4 пункту 13 цього Порядку; надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства.

Рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі за формою згідно з додатком 2 підлягає реєстрації в окремому Реєстрі податкових накладних / розрахунків коригування, реєстрація яких зупинена. Відповідне рішення набирає чинності після реєстрації його в такому Реєстрі.

Комісією регіонального рівня протягом п`яти робочих днів, що настають за днем отримання пояснень та копій документів, поданих відповідно до пункту 15 цього Порядку: щодо платників податку, у яких обсяг постачання, зазначений в податкових накладних / розрахунках коригування, зареєстрованих в поточному місяці у Реєстрі, з урахуванням поданої податкової накладної / розрахунку коригування на реєстрацію в Реєстрі, менше 30 млн. гривень та які на дату зупинення реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Реєстрі не відповідали критеріям ризиковості платника податку, приймається рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування, яке реєструється в окремому Реєстрі податкових накладних / розрахунків коригування, реєстрація яких зупинена, та надсилається платнику податку у порядку, встановленому статтею 42 Кодексу.

Згідно з пунктом 27 Порядку № 117, рішення комісії регіонального рівня про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі може бути оскаржено в адміністративному або судовому порядку.

Рішення комісії центрального рівня про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі може бути оскаржено у судовому порядку.

VI. Оцінка суду

Згідно з пунктами 12, 13 Порядку № 117, у разі зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі контролюючий орган протягом операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування. Така квитанція є підтвердженням зупинення такої реєстрації.

У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування зазначаються: 1) номер та дата складання податкової накладної / розрахунку коригування; 2) порядковий номер, номенклатура товарів/послуг продавця, код товару згідно з УКТЗЕД / послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг, зазначені у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрація яких зупинена; 3) критерій(ї) ризиковості платника податку та/або критерій(ї) ризиковості здійснення операцій, на підставі якого(их) зупинено реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, із розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку; 4) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі.

Відповідно до отриманих платником податку квитанцій комісії регіонального рівня операція, відображена у податковій накладній відповідає підпункту 1.6 пункту 1 Критеріїв ризиковості платника податку.

Критерії ризиковості платника податку станом на час виникнення спірних правовідносин були затверджені Державною фіскальною службою України листом від 07.08.2019 № 1962/99-99-29-01-01.

Згідно з вимогами підпункту 1.6 пункту 1 Критеріїв ризиковості платника податку, платник податків відповідає критеріям ризиковості, якщо: комісії головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДФС можуть розглядати питання щодо встановлення ризиковості платника податків, а саме:

керівник платника податку та/або головний бухгалтер, та/або особа, що має право підпису, згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, зареєстровані (перереєстровані) за адресою, що знаходиться на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях і тимчасово окупованій території, в розумінні Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України»;

платник податку - юридична особа, який не має відкритих рахунків у банківських установах, крім рахунків в органах Державної казначейської служби України (крім бюджетних установ);

платник податку, посадова особа та/або засновник якого був посадовою особою та/або засновником суб`єкта господарювання, якого ліквідовано за процедурою банкрутства протягом останніх трьох років;

платником податку не подано контролюючому органу податкову звітність з податку на додану вартість за два останні звітні періоди всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та абзацу першого пункту 49.2 і пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України;

платником податку на прибуток не подано контролюючому органу фінансову звітність за останній звітний період всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та пункту 46.2 статті 46 Податкового кодексу України (далі - Кодекс);

в органах ДФС наявна податкова інформація, яка стала відома у процесі поточної діяльності при реалізації покладених на контролюючі органи завдань і функцій, що визначає ризиковість здійснення господарської операції, зазначеної в поданій на реєстрацію податковій накладній / розрахунку коригування.

Головні управління ДФС в областях, м. Києві та Офіс великих платників податків ДФС постійно обраховують та проводять моніторинг показників, визначених у пунктах 1.1 - 1.6 цих Критеріїв.

Відповідність платника податку Критеріям ризиковості платників податку може бути встановлено у разі виконання хоча б одного з критеріїв, визначених у пунктах 1.1 - 1.5 цих Критеріїв.

Якщо виявлено, що платник податків має ознаки ризиковості згідно з пунктом 1.6 цих Критеріїв, то такий платник податків виноситься на розгляд Комісії в той самий день і вноситься до переліку ризикових платників у день проведення засідання Комісії, на якому прийнято відповідне рішення.

Якщо платник податків, якого внесено до переліку ризикових суб`єктів господарювання, перестав відповідати критеріям ризиковості, що визначені у пунктах 1.1 - 1.5 цих Критеріїв, такого платника податків виключають з переліку ризикових суб`єктів господарювання в день отримання/виявлення такої інформації.

У разі якщо платник податків, внесений до переліку ризикових суб`єктів господарювання, перестав відповідати критеріям ризиковості, що визначені у пункті 1.6 цих Критеріїв, платника виключають з переліку ризикових суб`єктів господарювання за рішенням комісій головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДФС.

Інформація про внесення/виключення платника податку до/з переліку ризикових платників податків, відповідно до пунктів 1.1 - 1.6 цих Критеріїв, стає доступною платнику в Електронному кабінеті.

Так, в отриманих позивачем квитанціях контролюючий орган зазначив, що відповідно до пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України, реєстрація ПН від 21.11.2019 № 3 та від 25.11.2019 № 4 в Єдиному реєстрі податкових накладних зупинена. ПН/РК відповідає вимогам підпункту 1.6 пункту 1 Критеріїв ризиковості платника податку. Запропоновано надати пояснення та копії документів щодо підтвердження інформації, зазначеної а ПН/РК для розгляду питання прийняття рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації ПН/РК в ЄРПН.

Аналіз підпункту 1.6 пункту 1 Критеріїв ризиковості платника податку свідчить про те, що для того, аби встановити наявність у господарської операції такої ознаки мають існувати визначені цим підпунктом передумови.

Однак, відсутність у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної зазначення конкретного критерію ризиковості платника податку, про які йдеться у підпункті 1.6 пункту 1 Критеріїв ризиковості платника податку, якому відповідає платник податку, свідчить про необґрунтованість віднесення господарської операції до відповідного критерію, що визначений підпунктом 1.6 пункту 1 Критеріїв ризиковості платника податку.

Суд зазначає, що контролюючим органом не наведено обґрунтування того, що позивач відповідає умовам, визначеним у підпункті 1.6 пункту 1 Критеріїв ризиковості платника податку.

За нормами пунктів 14-16 Порядку № 117, перелік документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, включає в себе: договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством.

Письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 14 цього Порядку, платник податку має право подати до контролюючого органу протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов`язання, відображеного у податковій накладній / розрахунку коригування.

Платник податку має право подати письмові пояснення та копії документів до декількох податкових накладних / розрахунків коригування, якщо такі податкові накладні / розрахунки коригування складені на одного отримувача - платника податку за одним і тим самим договором або якщо в таких податкових накладних / розрахунках коригування відображені однотипні операції (з однаковими кодами товарів згідно з УКТЗЕД або кодами послуг згідно з Державним класифікатором продукції та послуг).

Письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 14 цього Порядку, платник податку подає до ДФС в електронній формі засобами електронного зв`язку, визначеними ДФС, з урахуванням вимог Законів України «Про електронні довірчі послуги», «Про електронні документи та електронний документообіг» та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

Так, під час розгляду справи судом установлено, що позивачем до контролюючого органу надіслані повідомлення від 19.12.2019 № 1 та від 20.12.2019 № 2 про подання пояснень та копій документів щодо податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрацію яких зупинено.

До повідомлення № 1 надано копії документів у кількості 34 додатків, а до повідомлення № 2 також 34 додатки на підтвердження здійснення реальності господарських операцій по податковій накладній, реєстрацію якої зупинено.

Названі документи наявні в матеріалах справи та досліджені судом.

Відтак, суд доходить висновку про необґрунтованість рішень комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, якими відмовлено у реєстрації податкових накладних критерію обґрунтованості.

Суд, ухвалюючи рішення, виходив із того, що оскаржувані рішення не містять чіткого визначення підстав для прийняття Комісією рішення про відмову в реєстрації податкової накладної. Натомість платником податків надано всі необхідні документи, які засвідчують факт здійснення господарських операцій за податковою накладною, у реєстрації якої відмовлено.

Як установлено судом, податковим органом у рішеннях не наведено жодної конкретної інформації щодо причин, підстав та обґрунтувань прийняття таких рішень.

Загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.

Суд зазначає, що можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення фіскальним органом конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків.

Невиконання податковим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності.

Враховуючи наведене, суд доходить висновку, що матеріали справи не містять належних і достатніх доказів спростування відповідачами, як суб`єктами владних повноважень, тверджень позивача, наведення ним відповідних мотивів прийняття спірних рішень та неврахування наданих позивачем комісії документів, а відтак, підтверджень правомірності рішень податкового органу. Відтак, оскаржувані рішення прийняті відповідачем необґрунтовано, без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, у зв`язку із чим, такі рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Щодо позовних вимог у частині зобов`язання ДПС України зареєструвати податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних, суд зазначає таке.

Згідно з пунктами 19-20 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 № 1246 (у редакції, чинній на момент ухвалення рішення), податкова накладна та/або розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструється у день настання однієї з таких подій: прийняття в установленому порядку та набрання чинності рішенням про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування; набрання рішенням суду законної сили про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування (у разі надходження до ДПС відповідного рішення); неприйняття та/або відсутність реєстрації в установленому порядку рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування.

Внесення відомостей до Реєстру на підставі рішення суду, яке набрало законної сили, здійснюється з дотриманням вимог цього Порядку. При цьому вимоги абзацу десятого пункту 12 цього Порядку не застосовуються до податкової накладної та/або розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в установленому порядку.

Датою внесення відомостей до Реєстру вважається день, зазначений в рішенні суду, або день набрання законної сили таким рішенням.

Отже, законодавством не передбачено іншого належного способу захисту порушеного права у спірних правовідносинах, ніж зобов`язання ДПС України зареєструвати податкову накладну в ЄРПН, що свідчить про обґрунтованість позовних вимог у цій частині.

Як установлено судом і підтверджено матеріалами справи та не спростовано відповідачами, надані позивачем документи підтверджували реальність здійснення господарських операцій по поданій податковій накладній, а позивачем, у свою чергу, на пропозицію контролюючого органу були надані вичерпні пояснення та докази. Документи складені з дотриманням вимог законодавства і були достатніми для реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Обставин, які б унеможливлювали реєстрацію податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних, судом не встановлено.

Із урахуванням викладеного, позовні вимоги у частині зобов`язання відповідача 2 зареєструвати спірні податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних є обґрунтованими.

Щодо позовних вимог у частині визнання протиправними та скасування рішень відповідача 2 за результатами розгляду скарг, суд констатує відсутність підстав для їх задоволення, з огляду на таке.

За правилами пункту 56.23 статті 56 ПК України оскарження рішення про відмову у реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється у порядку, визначеному цією статтею.

Згідно з пунктом 27 Порядку № 117, рішення комісії центрального рівня про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі може бути оскаржено у судовому порядку.

Разом із тим, завданням адміністративного судочинства, згідно із частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення зокрема про: визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Отже, із наведених процесуальних норм слідує, що судовому захисту підлягає лише порушене право. Так, до адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється. У контексті наведених приписів Кодексу адміністративного судочинства України має значення лише суб`єктивне уявлення особи про те, що її право чи законний інтерес потребує захисту, однак обов`язковою умовою здійснення такого захисту судом є наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду.

При цьому неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану її суб`єктивних прав та обов`язків, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов`язку.

Однак, у цьому випадку оскаржувані рішення відповідача 2 за результатами розгляду скарги не містять приписів вчинити обов`язкові дії позивачу та не створюють жодних правових наслідків у вигляді виникнення, зміни чи припинення праві обов`язків позивача, а тому не є рішеннями суб`єкта владних повноважень (актами індивідуальної дії) у розумінні статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України та, відповідно, не порушують права, свободи та інтереси позивача у сфері публічно-правових відносин.

Із урахуванням викладеного, позовні вимоги у названій частині є необґрунтованими та безпідставними.

VІI. Висновок суду

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Положеннями статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд доходить висновку про часткове задоволення позову.

VIІI. Розподіл судових витрат

Відповідно до частини першої статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

За приписами частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За нормами частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Судом установлено, що позивачем сплачено судовий збір у сумі 2102,00 грн згідно з платіжним дорученням від 03.09.2020 № 45 та 6306,00 грн відповідно до платіжного доручення від 07.10.2020 № 47, що разом складає 8408,00 грн.

Зважаючи на часткове задоволення позовних вимог, а саме відмову в позові щодо двох рішень відповідача 2, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору на суму 4204,00 грн підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача 1 - Головного управління ДПС у м. Києві, як суб`єкта владних повноважень, який прийняв оскаржувані рішення.

Керуючись статтями 9, 14, 52, 73-78, 90, 139, 143, 159, 162, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати рішення Комісії Головного управління ДПС у м. Києві з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 23.12.2019 №1393943/34186852 про відмову в реєстрації податкової накладної від 21.11.2019 № 3 та від 24.12.2019 №1401736/34186852 про відмову в реєстрації податкової накладної від 25.11.2019 № 4 в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Зобов`язати Державну податкову службу України (код ЄДРПОУ: 43005393; місцезнаходження: 04053, м. Київ, Львівська площа, буд. 8) зареєструвати Товариству з обмеженою відповідальністю «Промислово будівельно інвестиційна компанія «ООО» (код ЄДРПОУ: 34186852; місцезнаходження: 03148, м. Київ, вул. Жмеринська, буд. 11/1) в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні від 21.11.2019 № 3 та від 25.11.2019 № 4 датами їх фактичного надходження.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислово будівельно інвестиційна компанія «ООО» (код ЄДРПОУ: 34186852; місцезнаходження: 03148, м. Київ, вул. Жмеринська, буд. 11/1) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ ВП: 44116011; місцезнаходження: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 33/19) судовий збір у розмірі 4204,00 грн (чотири тисячі двісті чотири гривні 0 копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Леонтович А.М.