Рішення № 140758848, 20.10.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 жовтня 2026 року м. Київ справа №320/39618/23

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Леонтович А.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства «Підшипникзбут»

до Головного управління ДПС у м. Києві

про визнання протиправним та скасування рішення,

в с т а н о в и в:

I. Зміст позовних вимог

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Приватне підприємство «Підшипникзбут» (далі - позивач) з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (далі - відповідач), у якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у м. Києві щодо можливості чи неможливості своєчасного виконання платником податків свого податкового обов`язку №16474/6/26-15-04-04-08 від 10.03.2023, яким встановлено можливість своєчасного виконання платником податків ПП «ПІДШИПНИКЗБУТ» свого податкового обов`язку;

-зобов`язати Головне управління ДПС у м. Києві повторно розглянути заяву ПП «ПІДШИПНИКЗБУТ» №25 від 31.01.2023 про відсутність можливості виконувати податкові зобов`язання стосовно подання звітності на підставі пункту 1 розділу ІІ наказу Міністерства фінансів України №225 від 29.07.2022.

II. Позиція позивача та заперечення відповідача

Позивач вважає оскаржуване рішення протиправним, оскільки відповідачем не враховано обставини, які перешкоджали своєчасному виконанню податкових обов`язків, та не надано належної оцінки поданим поясненням і документам.

Відповідач заперечує проти задоволення позову, зазначаючи, що позивач здійснював господарську діяльність та виконував податкові обов`язки, а тому підстави для визнання неможливості їх своєчасного виконання відсутні.

III. Процесуальні дії у справі

Ухвалою суду від 02.11.2023 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

Частиною 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Згідно з частиною 2 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання; якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів.

З огляду на завершення 30-ти денного терміну для подання заяв по суті справи, суд вважає можливим розглянути та вирішити справу по суті за наявними у ній матеріалами.

IV. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини

Приватне підприємство «ПІДШИПНИКЗБУТ» (код ЄДРПОУ 23602486) зареєстровано як юридичну особу 14.07.1995 у місті Донецьку Донецької області.

З 25.07.1997 підприємство зареєстровано платником податку на додану вартість.

У грудні 2014 року ПП «ПІДШИПНИКЗБУТ» змінило місцезнаходження на адресу: Донецька область, м. Маріуполь, вул. Італійська, буд. 116-А.

24.02.2022 у зв`язку зі збройною агресією Російської Федерації проти України на території України введено воєнний стан.

Наказом ПП «ПІДШИПНИКЗБУТ» від 25.02.2022 № 25/02 призупинено господарську діяльність підприємства у зв`язку з початком бойових дій.

28.03.2022 до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості за кримінальним провадженням № 12022052770000472, на витяг із якого посилається позивач у зв`язку з пошкодженням приміщень підприємства.

За відомостями, наведеними відповідачем, починаючи з квітня 2022 року ПП «ПІДШИПНИКЗБУТ» здійснювало операції з імпорту підшипників.

12.05.2022 підприємством подано повідомлення про об`єкти оподаткування за формою № 20-ОПП.

Наказом ПП «ПІДШИПНИКЗБУТ» від 01.07.2022 № 0107 передбачено переривання відпусток працівників без збереження заробітної плати та вжиття заходів щодо часткового відновлення господарської діяльності підприємства.

За відомостями відповідача, з 01.07.2022 підприємство здійснювало реєстрацію податкових накладних.

20.07.2022 ПП «ПІДШИПНИКЗБУТ» складено заяву № 154-к, у якій зазначено про неможливість визначення об`єктів оподаткування та податкових зобов`язань у зв`язку з обставинами, що виникли внаслідок бойових дій.

Згідно з поясненнями позивача, з 01.08.2022 підприємство частково відновило господарську діяльність.

13.09.2022 ПП «ПІДШИПНИКЗБУТ» складено заяву № 210-к щодо неможливості формування проміжної фінансової звітності.

Факт отримання контролюючим органом заяв від 20.07.2022 № 154-к та від 13.09.2022 № 210-к відповідачем заперечується.

31.01.2023 ПП «ПІДШИПНИКЗБУТ» складено заяву № 25 про відсутність можливості виконання податкових обов`язків щодо подання податкової та фінансової звітності за 2022 рік.

31.01.2023 зазначену заяву отримано Головним управлінням ДПС у Вінницькій області та зареєстровано за вхідним № 3726/6.

Згідно з відомостями, наведеними відповідачем, з 01.02.2023 підприємство здійснювало подання декларацій з податку на додану вартість за звітні періоди з березня по грудень 2022 року, а з 02.02.2023 сплату податку на додану вартість.

08.02.2023 Головним управлінням ДПС у Вінницькій області прийнято попереднє рішення № 45/02-32-04 щодо можливості чи неможливості своєчасного виконання платником податків податкового обов`язку.

Зазначеним попереднім рішенням позивачу запропоновано надати додаткові документи на підтвердження неможливості виконання податкових обов`язків, зокрема витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань, копію наказу про призупинення господарської діяльності та документи щодо пошкодження, втрати або неможливості вивезення первинних документів.

За відомостями відповідача, з 10.02.2023 ПП «ПІДШИПНИКЗБУТ» перебуває на податковому обліку в Головному управлінні ДПС у м. Києві, ДПІ у Шевченківському районі.

13.02.2023 Головним управлінням ДПС у Вінницькій області направлено лист № 3509/6/02-32-04-03-18 щодо попереднього рішення від 08.02.2023 № 45/02-32-04.

13.02.2023 ПП «ПІДШИПНИКЗБУТ» складено заяву № 37 на виконання попереднього рішення, до якої, за твердженням позивача, долучено витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань за кримінальним провадженням № 12022052770000472 від 28.03.2022, наказ від 25.02.2022 № 25/02, наказ від 01.07.2022 № 0107, лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2022/02.0-7.1 та фотозображення пошкоджених приміщень підприємства.

Відповідач зазначає, що додаткові документи та пояснення на виконання попереднього рішення від 08.02.2023 № 45/02-32-04 до Головного управління ДПС у м. Києві не надходили.

За поясненнями позивача, до 17.02.2023 підприємство було зареєстроване за адресою: Донецька область, м. Маріуполь, вул. Італійська, буд. 116-А. Надалі місцезнаходження підприємства змінено на адресу: м. Київ, вул. Ярославів Вал, буд. 14-Г.

10.03.2023 Головним управлінням ДПС у м. Києві прийнято рішення № 16474/6/26-15-04-04-08 щодо можливості своєчасного виконання ПП «ПІДШИПНИКЗБУТ» податкового обов`язку, яким встановлено можливість своєчасного виконання підприємством податкових обов`язків.

Підставами прийняття зазначеного рішення контролюючим органом визначено здійснення підприємством господарської діяльності, проведення фінансово-господарських операцій, подання податкової звітності, виконання окремих податкових обов`язків та ненадання додаткових документів на виконання попереднього рішення від 08.02.2023 № 45/02-32-04.

Не погодившись з рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом.

V. Норми права, які застосував суд

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом 36.1 статті 36 Податкового кодексу України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Відповідно до пункту 45.2 статті 45 Податкового кодексу України податковою адресою юридичної особи є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про яке містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, з 05 години 30 хвилин 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан.

Законом України від 12.05.2022 № 2260-IX, який набрав чинності 27.05.2022, внесено зміни до пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України щодо особливостей виконання платниками податків податкових обов`язків в умовах воєнного стану.

Законом України від 13.12.2022 № 2836-IX, який набрав чинності 03.01.2023, внесено подальші зміни до підпункту 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України.

Відповідно до підпункту 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, у редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення, у разі відсутності у платника податків можливості своєчасно виконати свій податковий обов`язок щодо дотримання строків сплати податків та зборів, подання звітності та/або документів, реєстрації податкових або акцизних накладних, розрахунків коригування, подання електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального або спирту етилового, та інших визначених цією нормою обов`язків платники податків звільняються від передбаченої Податковим кодексом України відповідальності з обов`язковим виконанням таких обов`язків протягом шести місяців після припинення або скасування воєнного стану в Україні.

Зазначеним підпунктом також передбачено особливості звільнення від відповідальності платників податків, у яких відновилася можливість виконувати податкові обов`язки, та встановлено, що порядок підтвердження можливості чи неможливості виконання відповідних обов`язків і перелік документів на підтвердження визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Відповідно до пункту 69.28 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України встановлено спеціальні правила підтвердження даних податкової звітності платниками податків, які провадили діяльність на територіях, на яких ведуться або велися бойові дії, та на тимчасово окупованих територіях і не можуть пред`явити первинні документи, на підставі яких здійснюється облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних із визначенням об`єктів оподаткування та податкових зобов`язань.

Підставами неможливості пред`явлення первинних документів відповідно до зазначеної норми є їх втрата, знищення або неможливість вивезення з відповідних територій, зокрема у зв`язку з ризиком для життя чи здоров`я платника податків або неможливістю вивезення документів через адміністративні перешкоди, встановлені органами влади.

Наказом Міністерства фінансів України від 29.07.2022 № 225, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.08.2022 за № 967/38303, затверджено Порядок підтвердження можливості чи неможливості виконання платником податків обов`язків, визначених у підпункті 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, та переліки документів на підтвердження.

Зазначений наказ набрав чинності 06.09.2022.

Відповідно до пункту 1 розділу I Порядку № 225 цей Порядок визначає процедуру підтвердження платниками податків можливості чи неможливості своєчасного виконання податкових обов`язків, визначених підпунктом 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України, до припинення або скасування воєнного стану на території України.

Пунктом 1 розділу II Порядку № 225 визначено підстави неможливості виконання платниками податків юридичними особами та їх відокремленими підрозділами податкових обов`язків.

Зокрема, підпунктом 1 пункту 1 розділу II Порядку № 225 передбачено таку підставу, як втрата або знищення комп`ютерного та іншого обладнання внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених військовою агресією Російської Федерації, або внаслідок дії обставин непереборної сили.

Підпунктами 2 та 3 пункту 1 розділу II Порядку № 225 передбачено підстави, пов`язані з неможливістю використання або вивезення документів, комп`ютерного та іншого обладнання, необхідних для виконання податкових обов`язків, унаслідок бойових дій, тимчасової окупації та пов`язаних із цим обставин.

Підпунктом 6 пункту 1 розділу II Порядку № 225 визначено, що підставою неможливості виконання платниками податків податкових обов`язків є перебування податкової адреси платника податків та/або його фактичного місцезнаходження, виробничих потужностей тощо на території населеного пункту, в якому ведуться воєнні (бойові) дії, який перебуває в оточенні (блокуванні) або тимчасово окупований збройними формуваннями Російської Федерації.

Відповідно до пункту 3 розділу II Порядку № 225 платники податків, які станом на дату набрання чинності цим Порядком мали можливість подати заяву та документи на підтвердження неможливості виконання податкових обов`язків, повинні були подати їх до контролюючого органу не пізніше 30.09.2022.

Згідно з пунктом 4 розділу II Порядку № 225 у разі відсутності у платника податків можливості подати заяву та відповідні документи у встановлений строк такий платник подає їх одночасно з набуттям можливості виконання одного із податкових обов`язків, передбачених Податковим кодексом України або іншим законодавством, контроль за виконанням якого покладено на контролюючий орган, але не пізніше 60 календарних днів з першого дня місяця, наступного за місяцем відновлення таких можливостей платника податків.

Відповідно до пункту 1 розділу III Порядку № 225 заява платника податків у довільній формі та відповідні документи розглядаються контролюючим органом протягом 20 календарних днів з дня, наступного за днем їх отримання, з можливістю продовження строку розгляду з урахуванням строку, передбаченого для направлення попереднього рішення.

У разі недостатності документів, які підтверджують неможливість виконання податкових обов`язків, контролюючий орган направляє платнику податків попереднє рішення із пропозицією надати конкретні додаткові документи на підтвердження зазначених у заяві підстав.

Платник податків має право подати додаткові документи, обґрунтування або пояснення протягом 10 календарних днів з дня, наступного за днем отримання попереднього рішення.

Додаткові документи, обґрунтування та пояснення розглядаються контролюючим органом протягом 20 календарних днів з дня, наступного за днем їх отримання.

У разі ненадання платником податків додаткових документів, обґрунтувань або пояснень контролюючий орган приймає рішення на підставі раніше поданої заяви, документів та інформації, які можуть бути використані для підтвердження можливості чи неможливості своєчасного виконання податкових обов`язків.

Цим же пунктом передбачено, що обов`язок доведення можливості чи неможливості своєчасного виконання платником податків податкового обов`язку покладається на контролюючий орган.

Контролюючий орган встановлює причинно-наслідковий зв`язок між обставинами непереборної сили, що виникли внаслідок збройної агресії Російської Федерації, безпосереднім впливом таких обставин на конкретного платника податків та можливістю виконання ним податкового обов`язку станом на дату, на яку припадає граничний строк його виконання.

За результатами розгляду заяви та відповідних документів контролюючий орган приймає вмотивоване рішення щодо можливості чи неможливості своєчасного виконання платником податків податкового обов`язку.

Відповідно до пункту 2 розділу III Порядку № 225 у разі прийняття контролюючим органом рішення про неможливість своєчасного виконання платником податків податкового обов`язку до такого платника податків не застосовується відповідальність, передбачена Податковим кодексом України або іншим законодавством, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи, за невиконання або несвоєчасне виконання відповідного обов`язку.

Згідно з пунктом 3 розділу III Порядку № 225 попереднє рішення та рішення щодо можливості чи неможливості своєчасного виконання податкового обов`язку направляються платнику податків у порядку, встановленому статтею 42 Податкового кодексу України.

Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 23.12.2022 за № 1668/39004, затверджено Перелік територій, на яких ведуться або велися бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією. Зазначеним Переліком визначаються відповідні території та дати початку і завершення бойових дій або тимчасової окупації, якщо такі дати встановлені.

VI. Оцінка суду

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, дослідивши доводи позивача, заперечення відповідача та наявні матеріали справи, суд виходить із наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 36.1 статті 36 Податкового кодексу України визначено, що податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, з 05 години 30 хвилин 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан.

Законом України від 12.05.2022 № 2260-IX, який набрав чинності 27.05.2022, внесено зміни до підпункту 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України щодо особливостей виконання платниками податків податкових обов`язків у період дії воєнного стану.

Законом України від 13.12.2022 № 2836-IX, який набрав чинності 03.01.2023, внесено подальші зміни до зазначеного підпункту, застосування яких передбачено починаючи з 27.05.2022.

Таким чином, на момент подання позивачем заяви від 31.01.2023 № 25 та прийняття відповідачем оскаржуваного рішення від 10.03.2023 № 16474/6/26-15-04-04-08 підлягали застосуванню положення підпункту 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України з урахуванням змін, внесених Законом України від 13.12.2022 № 2836-IX.

Відповідно до зазначеної норми у разі відсутності у платника податків можливості своєчасно виконати податковий обов`язок щодо дотримання строків сплати податків та зборів, подання звітності та/або документів, реєстрації податкових або акцизних накладних, розрахунків коригування та інших визначених законом обов`язків такий платник звільняється від передбаченої Податковим кодексом України відповідальності з обов`язковим виконанням відповідних обов`язків протягом шести місяців після припинення або скасування воєнного стану в Україні.

При цьому порядок підтвердження можливості чи неможливості виконання платником податків відповідних обов`язків та перелік документів на підтвердження таких обставин визначаються Міністерством фінансів України.

На виконання зазначених положень наказом Міністерства фінансів України від 29.07.2022 № 225, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.08.2022 за № 967/38303, затверджено Порядок підтвердження можливості чи неможливості виконання платником податків обов`язків, визначених у підпункті 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, який набрав чинності 06.09.2022.

Суд застосовує положення Порядку № 225 у редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення, тобто станом на 10.03.2023.

Пунктом 1 розділу II Порядку № 225 визначено підстави неможливості виконання платниками податків - юридичними особами податкових обов`язків.

Зокрема, такими підставами є втрата або знищення первинних документів, комп`ютерного та іншого обладнання внаслідок бойових дій, неможливість використання або вивезення документів та обладнання з територій бойових дій або тимчасово окупованих територій, а також перебування податкової адреси чи фактичного місцезнаходження платника податків на території населеного пункту, в якому ведуться бойові дії або який тимчасово окупований.

Підпунктом 6 пункту 1 розділу II Порядку № 225 прямо передбачено як підставу неможливості виконання податкових обов`язків перебування податкової адреси платника податків та/або його фактичного місцезнаходження, виробничих потужностей тощо на території населеного пункту, в якому ведуться воєнні (бойові) дії, який перебуває в оточенні (блокуванні) або тимчасово окупований збройними формуваннями Російської Федерації.

З аналізу наведених положень убачається, що законодавець визначив декілька підстав неможливості виконання податкових обов`язків, які підлягають оцінці контролюючим органом з урахуванням конкретних обставин діяльності платника податків.

При цьому наявність однієї з передбачених Порядком № 225 підстав не звільняє контролюючий орган від необхідності встановлення її впливу на можливість своєчасного виконання відповідного податкового обов`язку.

Як убачається з матеріалів справи, ПП «ПІДШИПНИКЗБУТ» (код ЄДРПОУ 23602486) зареєстровано 14.07.1995 у місті Донецьку, Донецької області.

У грудні 2014 року підприємство змінило місцезнаходження на місто Маріуполь, Донецької області.

За доводами позивача, до 17.02.2023 його зареєстрованим місцезнаходженням була адреса: Донецька область, м. Маріуполь, вул. Італійська, буд. 116-А.

Наказом підприємства від 25.02.2022 № 25/02 призупинено господарську діяльність у зв`язку з початком бойових дій.

Наказом від 01.07.2022 № 0107 вжито заходів щодо часткового відновлення роботи підприємства, яке, за поясненнями позивача, здійснювалося з 01.08.2022.

Суд враховує, що місто Маріуполь Донецької області у 2022 році було територією ведення активних бойових дій та згодом тимчасово окупованою територією України.

Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 23.12.2022 за № 1668/39004, затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією.

Отже, обставини перебування підприємства на території міста Маріуполя протягом відповідного періоду мали безпосереднє значення для розгляду його заяви від 31.01.2023 № 25.

Суд зазначає, що підпункт 6 пункту 1 розділу II Порядку № 225 не встановлює вимоги щодо обов`язкового припинення платником податків усієї господарської діяльності як передумови застосування зазначеної підстави.

Відтак здійснення підприємством окремих господарських операцій не виключає необхідності перевірки обставин, пов`язаних із перебуванням його податкової адреси та фактичного місцезнаходження на території бойових дій або тимчасової окупації.

Разом із тим зазначена обставина сама по собі не підтверджує неможливість виконання кожного податкового обов`язку, оскільки вирішальне значення має встановлення її впливу на своєчасне виконання конкретного обов`язку.

Щодо доводів позивача про втрату доступу до первинних документів та пошкодження приміщень підприємства суд зазначає наступне.

Позивач посилається на те, що внаслідок бойових дій у місті Маріуполі підприємство втратило можливість використовувати первинні документи, необхідні для ведення бухгалтерського та податкового обліку, формування фінансової звітності та визначення окремих податкових зобов`язань.

На підтвердження зазначених обставин позивач посилається на витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань за кримінальним провадженням № 12022052770000472 від 28.03.2022, наказ від 25.02.2022 № 25/02, наказ від 01.07.2022 № 0107, лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2022/02.0-7.1 та фотозображення пошкоджених приміщень підприємства.

Суд зазначає, що обставини втрати, пошкодження або неможливості використання первинних документів належать до обставин, які відповідно до пункту 1 розділу II Порядку № 225 можуть бути підставами неможливості виконання податкових обов`язків.

Водночас наявність витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань не є безумовним підтвердженням знищення всіх первинних документів підприємства, а фотозображення пошкоджених приміщень потребують оцінки у взаємозв`язку з іншими документами та поясненнями платника податків.

Таким чином, зазначені матеріали підлягали оцінці контролюючим органом з урахуванням їх змісту, характеру заявлених позивачем перешкод та конкретних податкових обов`язків, щодо яких порушувалося питання про неможливість своєчасного виконання.

Щодо доводів позивача про направлення до контролюючих органів заяв від 20.07.2022 № 154-к та від 13.09.2022 № 210-к суд зазначає наступне.

Позивач стверджує, що заявою від 20.07.2022 № 154-к повідомив про неможливість визначення об`єктів оподаткування та податкових зобов`язань, а заявою від 13.09.2022 № 210-к - про неможливість складання проміжної фінансової звітності.

Відповідач заперечує факт надходження зазначених заяв до контролюючого органу.

За таких обставин самі по собі посилання позивача на складання та направлення відповідних заяв не можуть вважатися достатнім підтвердженням їх отримання контролюючим органом без належних доказів направлення або вручення.

Разом із тим зазначені розбіжності не усувають обов`язку відповідача належним чином розглянути заяву від 31.01.2023 № 25, факт отримання якої контролюючим органом підтверджується обставинами справи.

Відповідно до пункту 3 розділу II Порядку № 225 платники податків, які на дату набрання чинності цим Порядком мали можливість подати заяву та відповідні документи, повинні були здійснити таке звернення не пізніше 30.09.2022.

Водночас пунктом 4 розділу II Порядку № 225 передбачено спеціальний порядок звернення для платників податків, у яких після набрання чинності Порядком виникла можливість подати заяву та підтвердні документи.

Таким платникам податків надано право подати заяву та документи одночасно з набуттям можливості виконання одного з податкових обов`язків, визначених відповідною нормою, але не пізніше 60 календарних днів з першого дня місяця, наступного за місяцем відновлення відповідних можливостей.

Отже, для вирішення питання про своєчасність звернення із заявою від 31.01.2023 № 25 необхідним є встановлення моменту виникнення у позивача можливості подати відповідну заяву та документи.

При цьому відновлення підприємством частини господарських операцій не є тотожним відновленню можливості зібрати та подати всі документи, необхідні для підтвердження обставин, передбачених Порядком № 225.

Суд враховує, що контролюючий орган прийняв заяву позивача від 31.01.2023 № 25 до розгляду та ухвалив за нею попереднє рішення від 08.02.2023 № 45/02-32-04, а згодом остаточне рішення від 10.03.2023 № 16474/6/26-15-04-04-08.

Таким чином, відповідач здійснив розгляд заяви по суті, а правомірність прийнятого рішення підлягає перевірці насамперед з огляду на повноту встановлення обставин та належність його мотивування.

Щодо процедури розгляду заяви суд зазначає наступне.

Заява ПП «ПІДШИПНИКЗБУТ» від 31.01.2023 № 25 зареєстрована Головним управлінням ДПС у Вінницькій області 31.01.2023 за вхідним № 3726/6.

За результатами її попереднього розгляду прийнято рішення від 08.02.2023 № 45/02-32-04, яке направлено позивачу листом від 13.02.2023 № 3509/6/02-32-04-03-18.

У зазначеному попередньому рішенні контролюючий орган запропонував надати додаткові документи, зокрема витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань, копію наказу про призупинення господарської діяльності та документи щодо пошкодження, втрати або неможливості вивезення первинних документів.

Пунктом 1 розділу III Порядку № 225 передбачено, що заява платника податків та відповідні документи розглядаються контролюючим органом протягом 20 календарних днів з дня, наступного за днем їх отримання, з можливістю продовження строку розгляду з урахуванням процедури прийняття попереднього рішення.

У разі недостатності документів контролюючий орган направляє платнику податків попереднє рішення з пропозицією надати конкретні додаткові документи.

Платник податків має право подати додаткові документи, обґрунтування або пояснення протягом 10 календарних днів з дня, наступного за днем отримання попереднього рішення.

Додаткові документи розглядаються контролюючим органом протягом 20 календарних днів з дня, наступного за днем їх отримання.

Позивач стверджує, що на виконання попереднього рішення від 08.02.2023 № 45/02-32-04 ним підготовлено заяву від 13.02.2023 № 37 з відповідними додатками.

Відповідач, своєю чергою, зазначає, що додаткові документи та пояснення на виконання попереднього рішення до Головного управління ДПС у м. Києві не надходили.

Суд зазначає, що сам факт складання позивачем заяви від 13.02.2023 № 37 не є безумовним підтвердженням її отримання контролюючим органом.

Водночас пункт 1 розділу III Порядку № 225 прямо передбачає, що в разі ненадання платником податків додаткових документів, обґрунтувань або пояснень контролюючий орган приймає рішення на підставі раніше поданої заяви, документів та інформації, які можуть бути використані для підтвердження можливості чи неможливості своєчасного виконання податкових обов`язків.

Отже, ненадання додаткових документів не є самостійною підставою для автоматичного прийняття рішення про можливість своєчасного виконання платником податків податкових обов`язків.

Контролюючий орган зобов`язаний оцінити наявні матеріали та встановити обставини, що мають значення для прийняття відповідного рішення.

Крім того, пунктом 1 розділу III Порядку № 225 встановлено, що обов`язок доведення можливості чи неможливості своєчасного виконання платником податків податкового обов`язку покладається на контролюючий орган.

Зазначеною нормою передбачено необхідність встановлення контролюючим органом причинно-наслідкового зв`язку між обставинами непереборної сили, що виникли внаслідок збройної агресії Російської Федерації, безпосереднім впливом таких обставин на конкретного платника податків та можливістю виконання ним податкового обов`язку станом на дату, на яку припадає граничний строк його виконання.

За результатами такого розгляду контролюючий орган приймає вмотивоване рішення.

Таким чином, Порядок № 225 прямо покладає на контролюючий орган обов`язок не лише встановити факт здійснення платником податків господарської діяльності, а й перевірити можливість своєчасного виконання конкретних податкових обов`язків з урахуванням відповідних обставин та строків.

Щодо доводів відповідача про здійснення позивачем господарської діяльності та виконання окремих податкових обов`язків суд зазначає наступне.

У відзиві відповідач посилається на те, що починаючи з квітня 2022 року ПП «ПІДШИПНИКЗБУТ» здійснювало імпорт підшипників, 12.05.2022 подало повідомлення за формою № 20-ОПП, з 01.07.2022 здійснювало реєстрацію податкових накладних, з 01.02.2023 подавало декларації з податку на додану вартість за березень грудень 2022 року, з 02.02.2023 сплачувало податок на додану вартість, а з 29.04.2022 виконувало окремі обов`язки зі сплати податку на доходи фізичних осіб, військового збору та єдиного внеску.

На думку відповідача, зазначені обставини підтверджують можливість позивача виконувати податкові обов`язки.

Суд не погоджується з таким висновком у частині його достатності для обґрунтування оскаржуваного рішення.

Факт здійснення підприємством господарських операцій, реєстрації податкових накладних, подання окремих декларацій та сплати податків свідчить про виконання відповідних обов`язків, однак сам по собі не підтверджує можливості своєчасного виконання всіх інших податкових обов`язків, щодо яких позивачем заявлено про неможливість їх виконання.

Зокрема, здійснення імпортних операцій та реєстрація податкових накладних не є тотожними можливості складання фінансової звітності підприємства за відповідний період.

Так само подання у лютому 2023 року декларацій з податку на додану вартість за попередні звітні періоди не свідчить безумовно про наявність можливості подати такі декларації у строки, встановлені податковим законодавством протягом 2022 року.

Суд зазначає, що предметом регулювання підпункту 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України є саме можливість своєчасного виконання податкових обов`язків.

Тому встановлення факту їх виконання після закінчення відповідного строку не усуває необхідності з`ясування причин несвоєчасного виконання.

Крім того, відповідно до пункту 1 розділу III Порядку № 225 контролюючий орган повинен встановити можливість виконання податкового обов`язку станом на дату, на яку припадає граничний строк його виконання.

Відтак для прийняття обґрунтованого рішення необхідно було визначити, які саме податкові обов`язки позивач не мав можливості виконати, строки їх виконання, обставини, які перешкоджали такому виконанню, та наявність причинно-наслідкового зв`язку між відповідними обставинами і неможливістю своєчасного виконання цих обов`язків.

Посилання відповідача на загальний факт здійснення господарської діяльності не замінює такого дослідження.

Суд також враховує, що часткове відновлення діяльності підприємства з 01.08.2022 не спростовує можливості існування перешкод для виконання окремих податкових обов`язків у попередні періоди.

Водночас відновлення діяльності підприємства підлягало врахуванню під час оцінки можливості виконання обов`язків, граничні строки яких припадали на період після такого відновлення.

Отже, контролюючий орган повинен був надати окрему оцінку відповідним періодам та конкретним податковим обов`язкам, а не обмежуватися загальним висновком про можливість їх своєчасного виконання.

Щодо посилання позивача на лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2022/02.0-7.1 суд зазначає наступне.

Зазначеним листом Торгово-промислова палата України повідомила про наявність форс-мажорних обставин, пов`язаних із військовою агресією Російської Федерації проти України.

Водночас такий лист має загальний характер та сам по собі не підтверджує неможливість своєчасного виконання конкретним платником податків окремого податкового обов`язку.

Разом із тим загальний характер зазначеного листа не виключає необхідності оцінки інших обставин, передбачених пунктом 1 розділу II Порядку № 225.

Зокрема, перебування підприємства на території бойових дій або тимчасової окупації передбачено підпунктом 6 пункту 1 розділу II Порядку № 225 як окрему підставу неможливості виконання податкових обов`язків.

Отже, відсутність індивідуального підтвердження форс-мажорних обставин листом Торгово-промислової палати України не є достатньою підставою для відхилення інших доводів позивача без їх належної оцінки.

Щодо посилання позивача на пункт 69.28 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України суд зазначає, що цією нормою встановлено особливості підтвердження даних податкового обліку платниками податків, які провадили діяльність на територіях бойових дій або тимчасово окупованих територіях та не можуть пред`явити первинні документи внаслідок їх втрати або неможливості вивезення.

Разом із тим пункт 69.28 та підпункт 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України мають різний предмет правового регулювання.

Положення пункту 69.28 стосуються особливостей підтвердження даних податкового обліку, тоді як підпункт 69.1 регулює питання відповідальності за несвоєчасне виконання податкових обов`язків в умовах воєнного стану.

При цьому обставини неможливості використання або вивезення первинних документів можуть мати значення для застосування Порядку № 225, оскільки прямо передбачені пунктом 1 розділу II цього Порядку.

Отже, зазначені доводи позивача підлягали оцінці саме в межах встановлення можливості чи неможливості своєчасного виконання відповідних податкових обов`язків.

Щодо зміни місцезнаходження підприємства суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 45.2 статті 45 Податкового кодексу України податковою адресою юридичної особи є її місцезнаходження, відомості про яке містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

За відомостями відповідача, з 10.02.2023 ПП «ПІДШИПНИКЗБУТ» перебуває на податковому обліку в Головному управлінні ДПС у м. Києві, а його місцезнаходження змінено на адресу: м. Київ, вул. Ярославів Вал, буд. 14-Г.

Разом із тим зміна місцезнаходження підприємства у лютому 2023 року не спростовує обставин, які існували за попереднім місцезнаходженням підприємства у місті Маріуполі протягом 2022 року.

При вирішенні питання про можливість своєчасного виконання податкових обов`язків за відповідні звітні періоди контролюючий орган повинен був оцінити фактичні обставини, що існували на момент настання граничних строків виконання таких обов`язків.

Відтак сама по собі зміна податкової адреси підприємства не є достатньою підставою для висновку про наявність можливості своєчасного виконання податкових обов`язків у попередні періоди.

Водночас така зміна місцезнаходження підлягала врахуванню під час оцінки можливості виконання податкових обов`язків після її здійснення.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України в справах щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, добросовісно, розсудливо, пропорційно та з дотриманням інших визначених цією нормою критеріїв.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, установлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень суб`єкта владних повноважень обов`язок доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача.

Суд зазначає, що зазначені положення процесуального закону узгоджуються з вимогами пункту 1 розділу III Порядку № 225, яким безпосередньо на контролюючий орган покладено обов`язок доведення можливості чи неможливості своєчасного виконання платником податків податкового обов`язку.

При цьому обов`язок контролюючого органу прийняти вмотивоване рішення передбачає необхідність оцінки всіх істотних обставин, що мають значення для вирішення питання про можливість своєчасного виконання відповідного податкового обов`язку.

Як убачається з наведених сторонами обставин, рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 10.03.2023 № 16474/6/26-15-04-04-08 обґрунтовано насамперед здійсненням підприємством господарських операцій, виконанням окремих податкових обов`язків та ненаданням додаткових документів на виконання попереднього рішення від 08.02.2023 № 45/02-32-04.

Водночас наведені обставини самі по собі не дають підстав для висновку про можливість своєчасного виконання позивачем усіх податкових обов`язків, щодо яких ним заявлено про неможливість виконання.

Контролюючим органом не наведено належного обґрунтування того, яким чином здійснення окремих господарських операцій підтверджує можливість своєчасного складання та подання відповідної звітності за 2022 рік за наявності заявлених позивачем обставин щодо перебування підприємства на території бойових дій, тимчасової окупації та неможливості використання первинних документів.

Також відповідачем не наведено належної оцінки можливості виконання відповідних податкових обов`язків саме станом на дати, на які припадали граничні строки їх виконання.

Суд зазначає, що положення пункту 1 розділу III Порядку № 225 прямо вимагають встановлення причинно-наслідкового зв`язку між обставинами, що виникли внаслідок збройної агресії Російської Федерації, їх безпосереднім впливом на конкретного платника податків та можливістю своєчасного виконання відповідного податкового обов`язку.

Здійснення підприємством господарської діяльності після часткового відновлення роботи не виключає необхідності встановлення такого зв`язку.

Так само ненадання додаткових документів на виконання попереднього рішення не звільняє контролюючий орган від обов`язку оцінити раніше подані документи та наявну інформацію.

Отже, наведені відповідачем підстави не є достатніми для підтвердження обґрунтованості висновку про можливість своєчасного виконання позивачем податкових обов`язків, зазначених у заяві від 31.01.2023 № 25.

За таких обставин суд доходить висновку, що при прийнятті рішення від 10.03.2023 № 16474/6/26-15-04-04-08 відповідачем не забезпечено належного встановлення та оцінки всіх істотних обставин, які мають значення для вирішення питання щодо можливості чи неможливості своєчасного виконання позивачем податкових обов`язків.

Зазначене свідчить про невідповідність оскаржуваного рішення критерію обґрунтованості, визначеному пунктом 3 частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, та вимогам пункту 1 розділу III Порядку № 225 щодо прийняття контролюючим органом вмотивованого рішення.

При цьому суд наголошує, що встановлення протиправності рішення контролюючого органу внаслідок недостатності його обґрунтування не є тотожним встановленню неможливості виконання позивачем усіх податкових обов`язків протягом 2022 року.

Визначення можливості чи неможливості своєчасного виконання конкретних податкових обов`язків потребує належної оцінки контролюючим органом відповідних обставин у порядку, встановленому наказом Міністерства фінансів України від 29.07.2022 № 225.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання Головного управління ДПС у м. Києві повторно розглянути заяву від 31.01.2023 № 25 суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта, а також про зобов`язання відповідача вчинити певні дії.

З урахуванням характеру встановленого порушення належним способом захисту прав позивача є визнання протиправним та скасування рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 10.03.2023 № 16474/6/26-15-04-04-08 із зобов`язанням відповідача повторно розглянути заяву ПП «ПІДШИПНИКЗБУТ» від 31.01.2023 № 25.

При повторному розгляді відповідач повинен надати оцінку підставам, наведеним позивачем, зокрема перебуванню підприємства на території бойових дій та тимчасової окупації, обставинам втрати доступу до первинних документів, фактичному здійсненню господарської діяльності, виконанню окремих податкових обов`язків та можливості своєчасного виконання конкретних обов`язків станом на відповідні граничні строки.

Зазначений спосіб захисту не підміняє повноважень контролюючого органу щодо прийняття рішення за результатами розгляду заяви, а забезпечує її належний розгляд відповідно до вимог податкового законодавства.

Таким чином, суд доходить висновку, що рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 10.03.2023 № 16474/6/26-15-04-04-08 є протиправним та підлягає скасуванню, а позовна вимога про зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву від 31.01.2023 № 25 є обґрунтованою.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, судові витрати, що підлягають відшкодуванню відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, який виступав відповідачем у справі.

За умови документального підтвердження сплати судового збору в розмірі 5 368,00 грн зазначені витрати підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві.

З огляду на викладене, враховуючи встановлені обставини справи, зміст оскаржуваного рішення, доводи сторін та положення законодавства, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, суд доходить висновку про обґрунтованість позовних вимог Приватного підприємства «ПІДШИПНИКЗБУТ».

Отже, адміністративний позов Приватного підприємства «ПІДШИПНИКЗБУТ» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення від 10.03.2023 № 16474/6/26-15-04-04-08 та зобов`язання повторно розглянути заяву від 31.01.2023 № 25 підлягає задоволенню повністю.

VІI. Висновок суду

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Положеннями статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

VIІI. Розподіл судових витрат

Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 5368,00 грн.

Враховуючи задоволення позову, на користь позивача слід присудити понесені ним судові витрати в розмірі 5368,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань призначених для Головного управління ДПС у м. Києві, оскільки саме комісією регіонального рівня прийняте оскаржуване рішення про відмову у реєстрації податкових накладних/розрахунку коригування в реєстрі.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у м. Києві щодо можливості чи неможливості своєчасного виконання платником податків свого податкового обов`язку №16474/6/26-15-04-04-08 від 10.03.2023, яким встановлено можливість своєчасного виконання платником податків ПП «ПІДШИПНИКЗБУТ» свого податкового обов`язку.

Зобов`язати Головне управління ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ 44116011; місцезнаходження: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 33/19) повторно розглянути заяву Приватного підприємства «ПІДШИПНИКЗБУТ» (ЄДРПОУ: 23602486, місцезнаходження: 01054, м. Київ, вул. Ярославів Вал, буд. 14-Г) №25 від 31.01.2023 про відсутність можливості виконувати податкові зобов`язання стосовно подання звітності на підставі пункту 1 розділу ІІ наказу Міністерства фінансів України №225 від 29.07.2022.

Стягнути на користь ПП «ПІДШИПНИКЗБУТ» (ЄДРПОУ: 23602486, місцезнаходження: 01054, м. Київ, вул. Ярославів Вал, буд. 14-Г) судові витрати в розмірі 5368 (п`ять тисяч триста шістдесят вісім), 00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань, призначених для Головного управління ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ 44116011; місцезнаходження: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 33/19).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Леонтович А.М.