Рішення № 140758838, 20.10.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 жовтня 2026 року м. Київ справа №640/20577/22

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Леонтович А.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Олдікс Форм»

до Головного управління ДПС у м. Києві

про визнання протиправним та скасування рішення,

в с т а н о в и в:

I. Зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю «Олдікс Форм» (далі - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (далі - відповідач), в якому позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у м. Києві про відповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку 171724 від 10 листопада 2022 року;

- зобов`язати Головне управління ДПС у м. Києві виключити позивача з переліку ризикових платників податку.

II. Позиція позивача та заперечення відповідача

Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги тим, що скаржуване рішення є актом індивідуальної дії, а відтак воно має відповідати загальним вимогам, які висуваються до акту індивідуальної дії, як акту правозастосування, а саме бути обґрунтованим та вмотивованим, тобто містити не тільки конкретні підстави його прийняття (фактичні та юридичні), але і наведені контролюючим органом переконливі та зрозумілі мотиви його прийняття.

Відповідач у відзиві позов не визнав, вказав, що виявлено та підтверджено участь позивача у ризикових операціях. Також відповідач зазначив, що позивачем не надано жодних документів щодо невідповідності критеріям ризиковості, а тому оскаржуване рішення є правомірним.

III. Процесуальні дії у справі

Відповідно до ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.12.2022 відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.

На виконання положень пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 2825-ІХ, Окружним адміністративним судом міста Києва скеровано за належністю матеріали цієї справи до Київського окружного адміністративного суду.

За результатом автоматизованого розподілу, справу передано на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Шевченко А.В.

Ухвалою суду від 31.07.2023 справу №640/20577/22 прийнято до провадження судді Шевченко А.В.

У зв`язку з перебуванням судді Шевченко А.В. у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку, проведено повторний автоматизований розподіл справи №640/20577/22, за результатами якого, головуючим суддею визначено Леонтовича А.М.

Ухвалою суду від 05.04.2024 прийнято справу до провадження та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

Частиною 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Згідно з частиною 2 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання; якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів.

З огляду на завершення 30-ти денного терміну для подання заяв по суті справи, суд вважає можливим розглянути та вирішити справу по суті за наявними у ній матеріалами.

IV. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини

Товариство з обмеженою відповідальністю «ОЛДІКС ФОРМ» (код ЄДРПОУ 42935110) зареєстроване 06.04.2019 та перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС у м. Києві як платник податків.

Рішенням комісії Головного управління ДПС у м. Києві з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних №115407 від 28.12.2021 ТОВ «ОЛДІКС ФОРМ» визнано таким, що відповідає критеріям ризиковості платника податку.

02.11.2022 позивачем подано повідомлення №1 про подання інформації та копій документів щодо невідповідності платника податку критеріям ризиковості платника податку з відповідними додатками.

За результатами розгляду поданих документів комісією Головного управління ДПС у м. Києві прийнято рішення №171724 від 10.11.2022 про відповідність ТОВ «ОЛДІКС ФОРМ» критеріям ризиковості платника податку.

Підставою прийняття рішення №171724 від 10.11.2022 визначено пункт 8 Критеріїв ризиковості платника податку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 №1165. У графі «Податкова інформація» зазначено, що підприємство здійснює реалізацію імпортованих фруктів та овочів за недостатньої кількості трудових ресурсів, відсутнє придбання послуг з перевезення або власний транспорт, послуги оренди, а також підприємством не в повному обсязі надано пояснення та копії документів, передбачені постановою Кабінету Міністрів України №1165, які характеризують діяльність підприємства та спростовують ризик, зокрема виписки банку.

Вважаючи рішення №171724 від 10.11.2022 протиправним, позивач звернувся до суду з цим позовом.

V. Норми права, які застосував суд

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено).

Спірні правовідносини врегульовано нормами Податкового кодексу України.

За правилами п. 61.1 та п. 61.2 статті 61 Податкового кодексу України (далі ПК - України) податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Податковий контроль здійснюється органами, зазначеними у статті 41 цього Кодексу, в межах їх повноважень, встановлених цим Кодексом.

Положеннями статті 62 ПК України встановлено, що податковий контроль здійснюється шляхом: ведення обліку платників податків; інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючих органів; перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин; моніторингу контрольованих операцій та опитування посадових, уповноважених осіб та/або працівників платника податків відповідно до статті 39 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.1 статті 201 ПК України, на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін..

Пунктом 201.10 статті 201 ПК України встановлено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При цьому реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України (п. 201.16 статті 201 ПК України).

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року №1165 затверджено Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та Порядок розгляду скарги щодо рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі також - Порядок №1165 та Порядок розгляду скарги, відповідно), який визначає механізм зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Реєстр), організаційні та процедурні засади діяльності комісій з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі (далі - комісії контролюючих органів), права та обов`язки їх членів.

Згідно з п. 5 та п. 6 Порядку №1165, платник податку, яким складено та/або подано для реєстрації в Реєстрі податкову накладну/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряється щодо відповідності критеріям ризиковості платника податку (додаток 1), показникам, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку (додаток 2).

Податкова накладна/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряються щодо відповідності відображених у них операцій критеріям ризиковості здійснення операцій (додаток 3).

У разі коли за результатами автоматизованого моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну/розрахунок коригування, відповідає хоча б одному критерію ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.

Питання відповідності/невідповідності платника податку критеріям ризиковості платника податку розглядається комісією регіонального рівня.

У разі встановлення відповідності платника податку хоча б одному з критеріїв ризиковості платника податку комісією регіонального рівня приймається рішення про відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.

Включення платника податку до переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку, здійснюється в день проведення засідання комісії регіонального рівня та прийняття відповідного рішення.

Платник податку отримує рішення про відповідність критеріям ризиковості платника податку через електронний кабінет у день прийняття такого рішення (додаток 4).

У рішенні зазначається підстава, відповідно до якої встановлено відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.

Комісією регіонального рівня розглядається питання виключення платника податку з переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку, у разі виявлення обставин та/або отримання інформації, що свідчать про невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку та/або отримання інформації та копій відповідних документів від платника податку, що свідчать про невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.

У разі виявлення обставин та/або отримання інформації, визначених абзацом сьомим цього пункту, та прийняття комісією регіонального рівня рішення про невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку платник податку отримує таке рішення в електронному кабінеті в день його прийняття (додаток 4).

VI. Оцінка суду

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено критерії, за якими адміністративні суди перевіряють рішення суб`єктів владних повноважень, зокрема щодо їх прийняття на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені законодавством, обґрунтовано, добросовісно, розсудливо, пропорційно та з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Відносини щодо зупинення реєстрації податкових накладних та розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних регулюються Податковим кодексом України та постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 №1165 «Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних».

Відповідно до пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 6 Порядку №1165 у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, передбачено, що в разі коли за результатами автоматизованого моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну/розрахунок коригування, відповідає хоча б одному критерію ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.

Питання відповідності або невідповідності платника податку критеріям ризиковості розглядається комісією регіонального рівня.

У разі встановлення відповідності платника податку хоча б одному з критеріїв ризиковості комісією регіонального рівня приймається рішення про відповідність платника податку критеріям ризиковості.

Цим же пунктом передбачено право платника податку подати інформацію та копії документів, які свідчать про невідповідність критеріям ризиковості, а також обов`язок комісії регіонального рівня розглянути такі документи та прийняти відповідне рішення.

Пунктом 8 Критеріїв ризиковості платника податку на додану вартість, визначених додатком 1 до Порядку №1165, передбачено, що підставою для встановлення відповідності платника податку критеріям ризиковості є наявність у контролюючих органах податкової інформації, яка стала відома у процесі провадження поточної діяльності під час виконання покладених на контролюючі органи завдань і функцій та визначає ризиковість здійснення господарської операції, зазначеної в поданій для реєстрації податковій накладній/розрахунку коригування.

Таким чином, застосування пункту 8 Критеріїв ризиковості передбачає встановлення контролюючим органом відповідної податкової інформації, яка свідчить про ризиковість господарської операції платника податку.

Саме по собі посилання на результати аналізу господарської діяльності платника податку без належного підтвердження обставин, які визначають ризиковість господарських операцій, не є достатньою підставою для прийняття рішення про відповідність платника податку критеріям ризиковості.

Як убачається з матеріалів справи, рішенням комісії Головного управління ДПС у м. Києві №115407 від 28.12.2021 ТОВ «ОЛДІКС ФОРМ» визнано таким, що відповідає критеріям ризиковості платника податку на додану вартість.

З метою виключення з переліку платників податку, які відповідають критеріям ризиковості, позивачем 02.11.2022 подано до контролюючого органу повідомлення №1 з інформацією та копіями документів щодо невідповідності товариства критеріям ризиковості.

За результатами розгляду зазначених документів комісією Головного управління ДПС у м. Києві прийнято рішення №171724 від 10.11.2022 про відповідність ТОВ «ОЛДІКС ФОРМ» критеріям ризиковості платника податку.

Підставою прийняття зазначеного рішення визначено пункт 8 Критеріїв ризиковості платника податку.

У графі «Податкова інформація» контролюючим органом зазначено, що з використанням баз даних ДПС України, наданих пояснень та копій документів проведено аналіз діяльності ТОВ «ОЛДІКС ФОРМ» (код ЄДРПОУ 42935110), у процесі якого встановлено здійснення підприємством реалізації імпортованих фруктів та овочів за недостатньої кількості трудових ресурсів, відсутність придбання послуг з перевезення або власного транспорту, послуг оренди. Крім того, зазначено про ненадання підприємством у повному обсязі пояснень та копій документів, передбачених постановою Кабінету Міністрів України №1165, які характеризують діяльність підприємства та спростовують ризиковість, зокрема банківських виписок.

Оцінюючи зазначені підстави прийняття оскаржуваного рішення, суд виходить з наступного.

Щодо доводів контролюючого органу про недостатню кількість трудових ресурсів суд зазначає, що відсутність певної кількості найманих працівників не визначена Порядком №1165 як самостійна підстава для віднесення платника податку до переліку ризикових.

Водночас відомості про трудові ресурси можуть враховуватися контролюючим органом під час оцінки ризиковості конкретних господарських операцій, якщо такі відомості підтверджені належними доказами та свідчать про обставини, передбачені пунктом 8 Критеріїв ризиковості.

У матеріалах позовної заяви наведено відомості щодо наявності у позивача працівників, залучених до здійснення господарської діяльності.

При цьому відповідачем не наведено конкретного обсягу господарських операцій, для виконання яких кількість наявних у позивача працівників була недостатньою, не зазначено необхідної кількості працівників та не встановлено, які саме операції не могли бути здійснені за наявних трудових ресурсів.

Суд зазначає, що висновок про недостатність трудових ресурсів повинен ґрунтуватися на встановлених обставинах здійснення конкретних господарських операцій, а не на загальній оцінці кількості працівників підприємства.

За таких обставин наведені відповідачем відомості про недостатню кількість трудових ресурсів самі по собі не підтверджують відповідність позивача пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податку.

Щодо доводів відповідача про відсутність власного транспорту або придбання послуг із перевезення суд зазначає, що здійснення господарської діяльності з реалізації імпортованих фруктів та овочів не передбачає обов`язкової наявності у власності підприємства транспортних засобів.

Перевезення товарів може здійснюватися із залученням інших суб`єктів господарювання на договірних засадах.

З матеріалів позовної заяви вбачається, що позивач посилався на договори, товарно-транспортні накладні, акти надання послуг та інші документи, якими обґрунтовував здійснення перевезення товарів із залученням перевізників.

Разом з тим відповідачем не визначено конкретних господарських операцій, за якими встановлено відсутність транспортного забезпечення, не наведено відповідних податкових накладних, контрагентів та періодів здійснення таких операцій.

Саме по собі встановлення відсутності власного транспорту не підтверджує неможливості здійснення платником господарських операцій та не є достатньою підставою для застосування пункту 8 Критеріїв ризиковості.

Щодо доводів контролюючого органу про відсутність послуг оренди суд зазначає, що позивачем наведено відомості про використання приміщень та інших матеріальних ресурсів для здійснення господарської діяльності.

Водночас відповідачем не конкретизовано, які саме об`єкти нерухомого майна або інші ресурси були необхідними для здійснення господарських операцій позивача, відсутність яких установлена контролюючим органом, та яким чином така відсутність свідчить про ризиковість конкретних операцій.

Відсутність відомостей про придбання окремих послуг оренди без встановлення відповідних обставин здійснення господарських операцій не підтверджує наявності підстав для прийняття рішення про відповідність платника податку критеріям ризиковості.

Щодо посилань відповідача на ненадання позивачем у повному обсязі пояснень та копій документів, зокрема банківських виписок, суд зазначає наступне.

Пунктом 6 Порядку №1165 у редакції, чинній станом на 10.11.2022, передбачено можливість подання платником податку інформації та копій документів, необхідних для розгляду питання його виключення з переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості.

До таких документів належать, зокрема, договори, первинні документи щодо постачання та придбання товарів і послуг, документи щодо транспортування, зберігання продукції, розрахункові документи та банківські виписки.

При цьому перелік документів, передбачений пунктом 6 Порядку №1165, застосовується з урахуванням характеру господарської діяльності платника податку та обставин, які стали підставою для прийняття рішення про його відповідність критеріям ризиковості.

Судом установлено, що 02.11.2022 позивач подав до контролюючого органу повідомлення №1 з інформацією та копіями документів щодо невідповідності критеріям ризиковості.

Отже, контролюючий орган був зобов`язаний розглянути подані позивачем документи та оцінити їх з урахуванням обставин, які стали підставою для віднесення товариства до ризикових платників податку.

Водночас в оскаржуваному рішенні не наведено належного обґрунтування того, чому подані позивачем документи не спростовують установлених контролюючим органом обставин.

Посилання на ненадання банківських виписок не супроводжується визначенням конкретних господарських операцій, щодо яких такі документи необхідні, та поясненням їх значення для встановлення ризиковості операцій.

Суд не заперечує права контролюючого органу враховувати відсутність окремих документів під час розгляду питання відповідності платника податку критеріям ризиковості.

Однак така обставина повинна оцінюватися разом з іншими наявними відомостями та не звільняє відповідача від обов`язку підтвердити наявність податкової інформації, передбаченої пунктом 8 Критеріїв ризиковості.

Відтак саме по собі посилання на неповноту поданих документів без належного обґрунтування встановленої ризиковості господарських операцій не є достатнім підтвердженням правомірності оскаржуваного рішення.

Оцінюючи доводи позивача про відсутність належного обґрунтування рішення №171724 від 10.11.2022, суд зазначає, що форма рішення, передбачена додатком 4 до Порядку №1165 у редакції, чинній на момент його прийняття, передбачала зазначення підстави прийняття рішення, а в разі застосування пункту 8 Критеріїв ризиковості розшифрування податкової інформації.

Таким чином, контролюючий орган повинен був зазначити податкову інформацію, яка стала підставою для висновку про відповідність позивача критеріям ризиковості.

Водночас із наведеного у рішенні №171724 від 10.11.2022 обґрунтування неможливо встановити, які саме господарські операції позивача визнано ризиковими, у зв`язку з якими обставинами та на підставі яких конкретних відомостей.

Наведені відповідачем обставини стосуються загальної оцінки господарської діяльності підприємства, проте не розкривають змісту податкової інформації, яка визначає ризиковість здійснення господарських операцій у розумінні пункту 8 Критеріїв ризиковості.

Суд звертає увагу, що відсутність у рішенні належного обґрунтування встановленої ризиковості позбавляє платника податку можливості визначити конкретні обставини, які необхідно спростувати шляхом подання відповідних документів.

Щодо доводів відповідача про наявність у контролюючого органу повноважень на збирання та використання податкової інформації суд зазначає, що такі повноваження передбачені Податковим кодексом України.

Разом з тим наявність повноважень щодо здійснення інформаційно-аналітичної діяльності не звільняє контролюючий орган від обов`язку діяти відповідно до вимог Порядку №1165 та належним чином обґрунтовувати прийняті рішення.

Використання інформаційних баз ДПС України саме по собі не підтверджує наявності підстав для застосування пункту 8 Критеріїв ризиковості, якщо відповідна інформація не конкретизована та її значення для встановлення ризиковості господарських операцій не обґрунтовано.

При цьому процедура встановлення відповідності платника податку критеріям ризиковості не підміняє передбаченого Податковим кодексом України порядку проведення податкових перевірок та встановлення порушень податкового законодавства.

Суд зазначає, що в межах розгляду цієї справи не вирішується питання реальності всіх господарських операцій позивача, правильності формування ним податкового кредиту або наявності порушень податкового законодавства.

Предметом судового контролю є наявність установлених законодавством підстав для прийняття рішення №171724 від 10.11.2022 та дотримання відповідачем вимог до його обґрунтованості.

Щодо доводів позивача про порушення його прав та законних інтересів суд зазначає, що рішення про відповідність платника податку критеріям ризиковості є індивідуальним актом суб`єкта владних повноважень, який породжує для платника податку правові наслідки.

Відповідно до пункту 6 Порядку №1165 встановлення відповідності платника податку хоча б одному з критеріїв ризиковості впливає на реєстрацію податкових накладних та розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Таким чином, прийняття рішення про відповідність платника податку критеріям ризиковості безпосередньо впливає на порядок виконання ним податкових обов`язків та здійснення господарської діяльності.

З огляду на зазначене суд погоджується з доводами позивача про те, що оскаржуване рішення підлягає перевірці адміністративним судом на відповідність вимогам законодавства.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, установлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням наведених положень суд зазначає, що саме на Головне управління ДПС у м. Києві покладено обов`язок довести правомірність прийняття рішення №171724 від 10.11.2022.

Водночас наведені відповідачем доводи щодо недостатності трудових ресурсів, відсутності транспорту, послуг оренди та ненадання окремих документів не підтверджують наявності конкретної податкової інформації, яка визначає ризиковість здійснення господарських операцій позивача відповідно до пункту 8 Критеріїв ризиковості.

Саме посилання на такі обставини без належного встановлення їх зв`язку з конкретними господарськими операціями не є достатнім для підтвердження правомірності оскаржуваного рішення.

Відповідачем не доведено, що під час прийняття рішення №171724 від 10.11.2022 комісією було належним чином оцінено подані позивачем 02.11.2022 документи та встановлено обставини, які свідчать про відповідність товариства пункту 8 Критеріїв ризиковості.

За таких обставин суд доходить висновку, що рішення комісії Головного управління ДПС у м. Києві №171724 від 10.11.2022 не відповідає вимогам обґрунтованості, визначеним частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, та прийнято без належного підтвердження передбачених Порядком №1165 підстав.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання Головного управління ДПС у м. Києві виключити ТОВ «ОЛДІКС ФОРМ» з переліку платників податку, які відповідають критеріям ризиковості, суд зазначає наступне.

Пунктом 6 Порядку №1165 у редакції, чинній станом на 10.11.2022, передбачено, що в разі надходження до контролюючого органу відповідного рішення суду, яке набрало законної сили, комісія регіонального рівня виключає платника податку з переліку платників податку, які відповідають критеріям ризиковості.

Отже, законодавством прямо передбачено можливість виключення платника податку з переліку ризикових на підставі судового рішення.

Враховуючи встановлену протиправність рішення №171724 від 10.11.2022, суд доходить висновку, що належним та ефективним способом захисту порушених прав позивача є визнання протиправним і скасування зазначеного рішення та зобов`язання відповідача виключити товариство з переліку платників податку, які відповідають критеріям ризиковості.

Такий спосіб захисту забезпечує відновлення порушених прав позивача та відповідає положенням пункту 6 Порядку №1165.

Таким чином, оцінивши наявні матеріали справи в їх сукупності, доводи позивача та заперечення відповідача, суд доходить висновку, що Головним управлінням ДПС у м. Києві не доведено правомірності прийняття рішення №171724 від 10.11.2022 про відповідність ТОВ «ОЛДІКС ФОРМ» критеріям ризиковості платника податку на додану вартість.

З огляду на викладене суд вважає позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ОЛДІКС ФОРМ» обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі шляхом визнання протиправним та скасування рішення комісії Головного управління ДПС у м. Києві №171724 від 10.11.2022 та зобов`язання Головного управління ДПС у м. Києві виключити Товариство з обмеженою відповідальністю «ОЛДІКС ФОРМ» (код ЄДРПОУ 42935110) з переліку платників податку, які відповідають критеріям ризиковості платника податку.

VII. Висновок суду

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша та друга статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України).

Частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду доказів на підтвердження правомірності своїх дій.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову.

VIII. Розподіл судових витрат

Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Судом встановлено, що позивачем сплачено судового збору 2481,00 грн.

Оскільки адміністративний позов підлягає задоволенню, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати по сплаті судового збору у розмірі 2481,00 грн.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у м. Києві про відповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку 171724 від 10 листопада 2022 року.

Зобов`язати Головне управління ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ 44116011; місцезнаходження: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 33/19) виключити ТОВ «ОЛДІКС ФОРМ» (ЄДРПОУ: 42935110, місцезнаходження: 04212, м. Київ, вул. Маршала Тимошенка, буд. 9) з переліку ризикових платників податку.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ 44116011; місцезнаходження: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 33/19) на користь ТОВ «ОЛДІКС ФОРМ» (ЄДРПОУ: 42935110, місцезнаходження: 04212, м. Київ, вул. Маршала Тимошенка, буд. 9) витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, у розмірі 2481 (дві тисячі чотириста вісімдесят один), 00 грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Леонтович А.М.