Рішення № 140758777, 20.10.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 жовтня 2026 року м. Київ справа №320/39047/23

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Леонтович А.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ТОВ «Айфар груп»

до Головного управління ДПС у м. Києві

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

I. Зміст позовних вимог

До Київського окружного адміністративного суду звернулось ТОВ «Айфар груп» (далі - позивач) з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (далі - відповідач), у якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 07.08.2023 №0524470707.

II. Позиція позивача та заперечення відповідача

Позивач вважає оскаржуване податкове повідомлення-рішення протиправним, посилаючись на порушення контролюючим органом порядку проведення фактичної перевірки, необґрунтованість встановлених порушень та відсутність правових підстав для застосування штрафних санкцій. Просить задовольнити позовні вимоги.

Відповідач проти задоволення позову заперечує, зазначаючи, що фактичну перевірку проведено відповідно до вимог законодавства, встановлені порушення підтверджуються матеріалами перевірки, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі та в межах повноважень, визначених законодавством України.

III. Процесуальні дії у справі

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 30.10.2023 відкрито провадження в адміністративній справі та призначено розгляд у порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.

Частиною 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Згідно з частиною 2 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання; якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів.

З огляду на завершення 30-ти денного терміну для подання заяв по суті справи, суд вважає можливим розглянути та вирішити справу по суті за наявними у ній матеріалами.

IV. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини

Товариство з обмеженою відповідальністю «АЙФАР ГРУП» (код ЄДРПОУ 43425497) є суб`єктом господарювання, щодо якого контролюючим органом здійснювалися заходи податкового контролю з питань дотримання вимог законодавства у сфері проведення розрахункових операцій.

Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області 21.10.2022 видано наказ №3021-п про проведення фактичної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «АЙФАР ГРУП».

На підставі зазначеного наказу посадовими особами Головного управління ДПС у Дніпропетровській області проведено фактичну перевірку позивача з питань дотримання вимог законодавства України щодо порядку здійснення розрахункових операцій.

За результатами проведеної фактичної перевірки Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області складено акт від 04.11.2022 №2213/04/36/07/08/РРО/43425497.

У зазначеному акті контролюючим органом зафіксовано порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «АЙФАР ГРУП» вимог пунктів 1, 2 статті 3 Закону України від 06.07.1995 №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

За змістом акта перевірки встановлені контролюючим органом порушення стосувалися порядку проведення розрахункових операцій із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій та надання відповідних розрахункових документів.

Контролюючим органом зазначені обставини кваліфіковано як порушення встановлених законодавством вимог щодо проведення розрахункових операцій при здійсненні господарської діяльності.

За результатами перевірки контролюючим органом визначено фінансові санкції відповідно до пункту 1 статті 17 Закону №265/95-ВР.

Головним управлінням ДПС у м. Києві на підставі акта фактичної перевірки від 04.11.2022 №2213/04/36/07/08/РРО/43425497 прийнято податкове повідомлення-рішення від 07.08.2023 №0524470707.

Зазначеним податковим повідомленням-рішенням до Товариства з обмеженою відповідальністю «АЙФАР ГРУП» застосовано штрафні (фінансові) санкції у загальному розмірі 29 160,00 грн за порушення пунктів 1, 2 статті 3 Закону №265/95-ВР.

Правовою підставою застосування фінансових санкцій контролюючим органом визначено пункт 1 статті 17 Закону №265/95-ВР.

Таким чином, фінансові санкції у розмірі 29 160,00 грн визначено за результатами фактичної перевірки, оформленої актом від 04.11.2022 №2213/04/36/07/08/РРО/43425497, та застосовано податковим повідомленням-рішенням від 07.08.2023 №0524470707.

Позивач вважає рішення необгрунтованим як нормативно, так і документально, тому звернувся до суду з цим позовом.

V. Норми права, які застосував суд

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків, крім Національного банку України, у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

За змістом підпункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин із працівниками.

Пунктом 80.1 статті 80 Податкового кодексу України передбачено, що фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Згідно з пунктом 80.2 статті 80 Податкового кодексу України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику чи особам, які фактично проводять розрахункові операції, до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим пунктом.

Відповідно до пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, направлення на проведення перевірки, копії наказу про проведення перевірки та службового посвідчення осіб, зазначених у направленні. Непред`явлення або ненадіслання зазначених документів у випадках, визначених цим Кодексом, чи пред`явлення документів, оформлених із порушенням установлених вимог, є підставою для недопущення посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки.

Відповідно до пункту 1 статті 3 Закону України від 06.07.1995 №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі при продажу товарів (наданні послуг), зобов`язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу програмні реєстратори розрахункових операцій зі створенням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій.

Згідно з пунктом 2 статті 3 Закону №265/95-ВР суб`єкти господарювання зобов`язані надавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи випадки замовлення чи оплати товарів (послуг) з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов`язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений у паперовій та/або електронній формі.

Пунктом 1 статті 17 Закону №265/95-ВР передбачено, що за порушення вимог цього Закону до суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних контролюючих органів застосовуються фінансові санкції за проведення розрахункових операцій на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг), непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій або програмні реєстратори розрахункових операцій, невидачу відповідного розрахункового документа. Фінансові санкції застосовуються у розмірі 100 відсотків вартості проданих із порушеннями товарів (робіт, послуг) за порушення, вчинене вперше, та 150 відсотків вартості проданих із порушеннями товарів (робіт, послуг) за кожне наступне вчинене порушення.

Законом України від 30.06.2023 №3219-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей оподаткування у період дії воєнного стану», який набрав чинності 01.08.2023, внесено зміни до пункту 12 розділу II «Прикінцеві положення» Закону №265/95-ВР.

Відповідно до пункту 12 розділу II «Прикінцеві положення» Закону №265/95-ВР у редакції Закону №3219-IX суб`єкти господарювання звільняються від відповідальності за порушення вимог цього Закону, вчинені ними у період з 01.01.2022 до 01.10.2023, крім відповідальності за порушення порядку здійснення розрахункових операцій при продажу підакцизних товарів, здійснення діяльності з купівлі-продажу іноземної валюти, діяльності у сфері організації та проведення азартних ігор.

VI. Оцінка суду

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки платників податків.

Підпунктом 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України визначено, що фактичною вважається перевірка, яка здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника.

Відповідно до пункту 80.1 статті 80 Податкового кодексу України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків.

Згідно з пунктом 80.2 статті 80 Податкового кодексу України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, за наявності хоча б однієї з визначених цим пунктом підстав.

Водночас наявність у контролюючого органу повноважень на проведення фактичної перевірки не свідчить про безумовну правомірність прийнятого за її результатами податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до пункту 1 статті 3 Закону України від 06.07.1995 №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі при продажу товарів (наданні послуг), зобов`язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки через належним чином зареєстровані реєстратори розрахункових операцій або програмні реєстратори розрахункових операцій.

Пунктом 2 статті 3 Закону №265/95-ВР передбачено обов`язок суб`єктів господарювання надавати особі, яка отримує або повертає товар чи послугу, розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції.

Згідно з пунктом 1 статті 17 Закону №265/95-ВР за порушення встановленого порядку проведення розрахункових операцій до суб`єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у визначених цим Законом розмірах.

Разом із тим застосування відповідальності, передбаченої статтею 17 Закону №265/95-ВР, здійснюється з урахуванням спеціальних положень цього Закону, якими встановлено особливості притягнення суб`єктів господарювання до відповідальності за порушення, вчинені у період дії воєнного стану.

Законом України від 30.06.2023 №3219-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей оподаткування у період дії воєнного стану», який набрав чинності 01.08.2023, пункт 12 розділу II «Прикінцеві положення» Закону №265/95-ВР викладено в новій редакції.

Відповідно до зазначеної норми суб`єкти господарювання звільняються від відповідальності за порушення вимог Закону №265/95-ВР, вчинені ними у період з 01.01.2022 до 01.10.2023, крім відповідальності за порушення порядку здійснення розрахункових операцій при продажу підакцизних товарів, здійснення діяльності з купівлі-продажу іноземної валюти та діяльності у сфері організації і проведення азартних ігор.

Отже, законодавцем установлено спеціальне звільнення суб`єктів господарювання від відповідальності за порушення вимог Закону №265/95-ВР, вчинені протягом визначеного періоду, із встановленням вичерпного переліку винятків із такого звільнення.

Суд зазначає, що на момент прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 07.08.2023 №0524470707 положення пункту 12 розділу II Закону №265/95-ВР у редакції Закону №3219-IX вже набрали чинності та підлягали застосуванню контролюючим органом.

При цьому визначальними для застосування зазначеної норми є період вчинення відповідного порушення та характер розрахункових операцій, за здійснення яких застосовано фінансові санкції.

Відтак сам по собі факт встановлення контролюючим органом порушення пунктів 1, 2 статті 3 Закону №265/95-ВР не є достатньою правовою підставою для застосування фінансових санкцій без урахування передбаченого законом звільнення від відповідальності.

Оцінюючи доводи позивача щодо відсутності правових підстав для застосування штрафних санкцій, суд виходить із того, що матеріалами справи не підтверджено належності розрахункових операцій, за які до позивача застосовано відповідальність, до винятків, визначених пунктом 12 розділу II Закону №265/95-ВР.

Зокрема, надані матеріали не містять належного підтвердження того, що фінансові санкції у розмірі 29 160,00 грн застосовано саме за порушення порядку здійснення розрахункових операцій при продажу підакцизних товарів, здійсненні діяльності з купівлі-продажу іноземної валюти або діяльності у сфері організації та проведення азартних ігор.

За таких обставин відповідачем не доведено наявності передбачених законом підстав для застосування до позивача відповідальності, від якої суб`єкти господарювання звільнялися відповідно до пункту 12 розділу II Закону №265/95-ВР.

Щодо доводів позивача про порушення порядку призначення та проведення фактичної перевірки суд зазначає, що відповідно до пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України проведення фактичної перевірки допускається за наявності передбачених законом підстав та належного оформлення рішення контролюючого органу.

Положеннями статті 81 Податкового кодексу України визначено умови допуску посадових осіб контролюючого органу до проведення документальних виїзних та фактичних перевірок.

Разом із тим суд зазначає, що правомірність призначення та проведення фактичної перевірки не є тотожною правомірності застосування фінансових санкцій за її результатами.

Навіть за умови дотримання контролюючим органом установленого порядку проведення фактичної перевірки прийняте за її результатами податкове повідомлення-рішення повинно відповідати нормам матеріального права, які регулюють підстави та умови застосування відповідальності.

Тому наявність наказу від 21.10.2022 №3021-п та акта перевірки від 04.11.2022 №2213/04/36/07/08/РРО/43425497 сама по собі не підтверджує правомірності застосування фінансових санкцій.

Стосовно доводів позивача про неправомірність висновків акта перевірки суд зазначає, що акт перевірки є документом, у якому відображаються встановлені контролюючим органом обставини та виявлені порушення законодавства.

Водночас висновки акта перевірки підлягають правовій оцінці з урахуванням законодавства, яке визначає відповідальність за відповідні порушення.

Відтак навіть встановлення факту недотримання вимог пунктів 1, 2 статті 3 Закону №265/95-ВР не усуває необхідності перевірки наявності законодавчих обмежень щодо застосування фінансових санкцій.

Щодо доводів відповідача про правомірність застосування пункту 1 статті 17 Закону №265/95-ВР суд зазначає, що положення зазначеної статті визначають вид та розмір відповідальності за порушення встановленого порядку проведення розрахункових операцій.

Проте зазначена норма не може застосовуватися відокремлено від пункту 12 розділу II Закону №265/95-ВР, яким установлено спеціальні правила звільнення від відповідальності.

Отже, застосування штрафних санкцій на підставі пункту 1 статті 17 Закону №265/95-ВР за порушення, вчинені у період з 01.01.2022 до 01.10.2023, є правомірним лише за наявності обставин, які відповідно до пункту 12 розділу II цього Закону виключають можливість звільнення суб`єкта господарювання від відповідальності.

Таких обставин відповідачем у межах наданих матеріалів не доведено.

Суд також враховує положення частини першої статті 58 Конституції України, відповідно до яких закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

При цьому на момент прийняття податкового повідомлення-рішення від 07.08.2023 №0524470707 положення пункту 12 розділу II Закону №265/95-ВР у редакції Закону №3219-IX уже набрали чинності.

Отже, контролюючий орган при вирішенні питання про застосування до позивача фінансових санкцій був зобов`язаний врахувати зазначене законодавче регулювання.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача.

Згідно зі статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, обґрунтовано, добросовісно, розсудливо та пропорційно.

Оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд доходить висновку, що відповідачем не доведено правомірності застосування до ТОВ «АЙФАР ГРУП» штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 29 160,00 грн.

Суд виходить із того, що податкове повідомлення-рішення від 07.08.2023 №0524470707 прийнято у період дії спеціального законодавчого звільнення від відповідальності, а матеріалами справи не підтверджено наявності передбачених законом винятків, які дозволяли застосування відповідних фінансових санкцій.

За таких обставин відповідачем не доведено відповідності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення вимогам законодавства, чинного на момент його прийняття.

З огляду на викладене, суд доходить висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «АЙФАР ГРУП» є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі шляхом визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 07.08.2023 №0524470707, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 29 160,00 грн.

VІI. Висновок суду

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Положеннями статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

VIІI. Розподіл судових витрат

Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2684,00 грн.

Враховуючи задоволення позову, на користь позивача слід присудити понесені ним судові витрати в розмірі 2684,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань призначених для Головного управління ДПС у м. Києві, оскільки саме комісією регіонального рівня прийняте оскаржуване рішення про відмову у реєстрації податкових накладних/розрахунку коригування в реєстрі.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби України у м. Києві (код ЄДРПОУ: 44116011; місцезнаходження: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 33/19) від 07.08.2023 №0524470707.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АЙФАР ГРУП» (ЄДРПОУ: 43425497, місцезнаходження: 02002, м. Київ, вул. Сверстюка Євгена, буд. 11, корп. Ж, офіс 27) судові витрати в розмірі 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири), 00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань, призначених для Головного управління ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ 44116011; місцезнаходження: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 33/19).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Леонтович А.М.