Ухвала суду № 140758564, 19.10.2026, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ЩОДО ЗВІЛЬНЕННЯ ВІД СПЛАТИ СУДОВОГО ЗБОРУ

19 жовтня 2026 рокуСправа № 280/10364/26м. Запоріжжя

Суддя Запорізького окружного адміністративного суду Артоуз О.О., розглянувши клопотання представника позивача про звільнення від сплати судового збору у справі за позовною заявою Державної установи «Дружелюбівський виправний центр (№1)» (70053, Запорізька Запорізький область, район, с. Дружелюбівка, вул. Олімпійська, 2, ЄДРПОУ 08594542) до Вільнянського державного відділу виконавчої служби у Запорізькому районі Запорізької області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (70002, Запорізька область, Запорізький район, м. Вільнянськ, вул. Бочарова, 4, ЄДРПОУ 35045946) про скасування постанови державного виконавця про накладення штрафу,

ВСТАНОВИВ:

29 вересня 2026 року до Запорізького окружного адміністративного суду засобами системи «Електронний суд» надійшла позовна заява Державної установи «Дружелюбівський виправний центр (№1)» (далі позивач) до Вільнянського державного відділу виконавчої служби у Запорізькому районі Запорізької області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (далі відповідач) про скасування постанови державного виконавця про накладення штрафу, відповідно до якої позивач просить суд:

скасувати постанову головного державного виконавця Вільнянського відділу державної виконавчої служби у Запорізькому районі Запорізької області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Манзенко Тетяни Леонідівни від 16.09.2026 у виконавчому провадженні № 80833875 про накладення на державну установу «Дружелюбівський виправний центр (№ 1)» штрафу в розмірі 5 100,00 (п`ять тисяч сто) гривень.

Ухвалами судді Запорізького окружного адміністративного суду від 05.10.2026 відмовлено у задоволенні клопотання Державної установи «Дружелюбівський виправний центр (№1)» про звільнення від сплати судового збору, позовну заяву залишено без руху.

13 жовтня 2026 року на адресу суду надійшла заява позивача про поновлення строку звернення до суду з клопотанням про звільнення від сплати судового збору. Клопотання мотивовано тим, що наразі фінансовий стан установи є критичним, що повністю позбавляє нас можливості виконати цей обов`язок на етапі звернення до суду. «Державна установа є бюджетною неприбутковою організацією та розпорядником бюджетних коштів нижчого рівня. Фінансування установи здійснюється за рахунок цільових надходжень із загального фонду державного бюджету, а також власних надходжень спеціального фонду, основним джерелом формування якого є доходи від залучення засуджених до праці. Неможливість своєчасного виконання судового рішення зумовлена виключно обмеженим фінансуванням за загальним фондом (лише на захищені статті видатків) та повною відсутністю надходжень до спеціального фонду. Така ситуація склалася через те, що 04.04.2022 засуджених до обмеження волі, які утримувалися в установі, було евакуйовано до іншої виправної установи, а в самій державній установі «Дружелюбівський виправний центр (№ 1)» з 13.06.2022 і по теперішній час офіційно оголошено простій.

Розглянувши клопотання про звільнення від сплати судового збору суд дійшов наступних висновків.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України «Про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674-VI.

В силу приписів абз. 2 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про судовий збір» позовна заява належить до об`єктів справляння судового збору.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про судовий збір» платниками судового збору є: громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.

За правилами частини першої статті 133 КАС України, суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Відповідно до частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або

2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена;

3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про судовий збір» суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Суд вважає за необхідне зауважити, що судові витрати це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв`язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв`язку з вирішенням конкретної справи.

Також слід зазначити, що норми частини 1 та 2 статті 8 Закону України «Про судовий збір» є диспозитивними і встановлюють не обов`язок, а повноваження суду на власний розсуд звільнити особу від сплати судового збору (відстрочити, розстрочити його сплату або зменшити його розмір).

Подібна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 14.02.2023 у справі № 160/26929/21.

Гарантією реалізації права на судовий захист в аспекті доступу до правосуддя є встановлення законом помірного судового збору для осіб, які звертаються до суду. Це відповідає Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо заходів, що полегшують доступ до правосуддя, від 14.05.1981 №R(81)7: «У тій мірі, в якій судові витрати становлять явну перешкоду доступові до правосуддя, їх треба, якщо це можливо, скоротити або скасувати» (підпункт 12 пункту D).

Отже, сплата судового збору за подання заяв, скарг до суду, а також за видачу судами документів є складовою доступу до правосуддя, який є елементом права особи на судовий захист, гарантованого Конституції України.

В контексті наведеного, з метою виконання рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо заходів, що полегшують доступ до правосуддя, від 14.05.1981 №R(81)7, статті 6 Конвенції у світлі рішень Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 09.10.2025 у справі «Король та інші проти України» (Korol and others v. Ukraine; заява №82560/17 та 6 інших заяв) та від 26.02.2026 у справі «Могила та інші проти України» (CASE OF MOGYLA AND OTHERS v. UKRAINE»; заява №1129/18 та 2 інші заяви), які в силу ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, статті 8 Закону та правових позицій її застосування, які викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 21.01.2026 у справі №925/1293/19 і від 17.06.2026 у справі №917/1219/24, та в силу статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", які враховуються іншими судами при застосуванні такої норми права, суд зазначає, що хоча норми Закону прямо не передбачають право юридичної особи на відстрочення сплати судового збору, однак, і не скасовують того, що висновки судів про неможливість застосування положень підпунктів 1 та 2 частини першої статті 8 Закону до юридичних осіб без додаткового аналізу обставин конкретної справи та висновками ЄСПЛ, не відповідають вимогам Конвенції, оскільки пропорційність обмеження доступу до суду має оцінюватися індивідуально з урахуванням фактичної можливості сплатити судовий збір та наслідків відмови у такому доступі для права на судовий захист.

Велика Палата Верховного Суду, переглядаючи за виключними обставинами судові рішення, а саме встановлення ЄСПЛ, порушення Україною пункту 1 статті 6 Конвенції, ухвалила постанови від 21.01.2026 у справі №925/1293/19 та від 17.06.2026 у справі №917/1219/24 в яких Велика Палата Верховного Суду наголосила, що висновок судів про неможливість застосування статті 8 Закону №3674-VI до юридичних осіб без додаткового аналізу обставин конкретної справи - за висновками ЄСПЛ - не відповідає вимогам Конвенції, оскільки пропорційність обмеження доступу до суду має оцінюватися індивідуально з урахуванням фактичної можливості сплатити збір та наслідків відмови у такому доступі для права на судовий захист. На переконання Великої Палати Верховного Суду, характер порушення, яке ЄСПЛ встановив у Рішенні (обмеження доступу до суду через непосильну ставку судового збору без оцінки майнового стану юридичної особи), суперечить Конвенції по суті, адже вказане обмеження підірвало саму суть права Товариства на доступ до суду. У цих висновках Велика Палата Верховного Суду звертається mutatis mutandis до власних висновків, викладених пунктах 70-73 постанови від 21.01.2026 у справі №925/1293/19.

Розглянувши подані позивачем до клопотання документи, суд зазначає, що наведені в ньому доводи та додані на їх підтвердження докази є достатніми для прийняття рішення про звільнення позивача від сплати судового збору.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 132, 133, 241,248, 256 КАС України, суддя, -

УХВАЛИВ:

Клопотання представника Державної установи «Дружелюбівський виправний центр (№1)» про звільнення від сплати судового збору у справі за позовною заявою Державної установи «Дружелюбівський виправний центр (№1)» (70053, Запорізька Запорізький область, район, с. Дружелюбівка, вул. Олімпійська, 2, ЄДРПОУ 08594542) до Вільнянського державного відділу виконавчої служби у Запорізькому районі Запорізької області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (70002, Запорізька область, Запорізький район, м. Вільнянськ, вул. Бочарова, 4, ЄДРПОУ 35045946) про скасування постанови державного виконавця про накладення штрафу - задовольнити.

Звільнити Державну установу «Дружелюбівський виправний центр (№1)» від сплати судового збору по справі № 280/10364/26.

Копію цієї ухвали надіслати позивачу.

Ухвала набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України, та може бути оскаржена в порядку та строки, визначені ст. ст. 292-297 КАС України.

Ухвала виготовлена та підписана 19 жовтня 2026 року.

Суддя О.О. Артоуз