Рішення № 140758428, 19.10.2026, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

19 жовтня 2026 рокуСправа № 280/9344/26 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чернової Ж.М. розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Державна судова адміністрація України, Запорізький апеляційний суд про визнання бездіяльності протиправною, визнання протиправною та скасування постанови

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі позивач) до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі відповідач 1), Державної судової адміністрації (далі відповідач 2), Запорізького апеляційного суду (далі відповідач 3), в якій позивач просить суд:

1. Визнати поважними причини пропуску строку звернення до адміністративного суду з цим позовом.

2. Поновити строк звернення до суду з цим адміністративним позовом.

3. Визнати протиправною Бездіяльність відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України при примусовому виконанні виконавчого листа , виданого Запорізьким окружним адміністративним судом по справі № 280/5988/24, згідно судового рішення від 26 вересня 2024 року, яке набрало законної сили 29 жовтня 2024 року, про зобов`язання Державну судову адміністрацію України здійснити фінансування Запорізькому апеляційному суду коштів для проведення виплати ОСОБА_1 недоплаченої суддівської винагороди за період з 18 квітня 2020 року по 27 серпня 2020 року у розмірі 711 091,63 грн. у виконавчому проваджені № 76586291.

4. Визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 12 серпня 2026 року про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 280/5988/24, виданого Запорізьким окружним адміністративним судом.

5. Витребувати у Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України копію документів виконавчого провадження у № 7658629.

Ухвалою суду від 14 вересня 2026 року позовну заяву залишено без руху. Недоліки позовної заяви запропоновано усунути шляхом подання до суду уточненої позовної заяви, оформленої у відповідності до статей 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України, в якій привести у відповідність позовні вимоги з колом відповідачів, з доказами надсилання копії такої позовної заяви до особистого електронного кабінету відповідача(ів), а також копій доданих до позовної заяви документів, якими обґрунтовані позовні вимоги.

22 вересня 2026 року до суду надійшла уточнена позовна заява ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, треті особи Державна судова адміністрація України, Запорізький апеляційний суд, в якій позивач просить суд:

визнати протиправною Бездіяльність відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України при примусовому виконанні виконавчого листа, виданого Запорізьким окружним адміністративним судом по справі №280/5988/24, згідно судового рішення від 26 вересня 2024 року, яке набрало законної сили 29 жовтня 2024 року, про зобов`язання Державну судову адміністрацію України здійснити фінансування Запорізькому апеляційному суду коштів для проведення виплати ОСОБА_1 недоплаченої суддівської винагороди за період з 18 квітня 2020 року по 27 серпня 2020 року у розмірі 711 091,63 грн. у виконавчому проваджені № 76586291;

визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 12 серпня 2026 року про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 280/5988/24, виданого Запорізьким окружним адміністративним судом.

Ухвалою від 30 вересня 2026 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі, призначено справу до розгляду без повідомлення та виклику сторін за наявними у справі матеріалами. Витребувано від Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України засвідчені копії матеріалів виконавчого провадження №76586291.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 19 листопада 2024 року на підставі заяви позивачки та виконавчого листа, виданого Запорізьким окружним адміністративним судом від 01 листопада 2024 року по справі № 280/5988/24, згідно судового рішення від 26 вересня 2024 року, яке набрало законної сили 29 жовтня 2024 року, про зобов`язання Державну судову адміністрацію України здійснити фінансування Запорізькому апеляційному суду коштів для проведення виплати ОСОБА_1 недоплаченої суддівської винагороди за період з 18 квітня 2020 року по 27 серпня 2020 року у розмірі 711 091,63 грн. було відкрито виконавче провадження. У постанові від 19.11.2024 про відкриття виконавчого провадження №76586291 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Назаровцем Андрієм Тарасовичем зазначено про необхідність Боржнику Державній судовій адміністрації України виконати рішення суду протягом 10 робочих днів. Однак у встановлений старшим державним виконавцем строк боржником судове рішення не виконано. Станом на 05.02.2025 боржником - Державною судовою адміністрацією України жодних доказів виконання рішення, а також заходів пов`язаних із виконанням останнього на адресу відділу не надано. Документи які свідчили б про проведення фінансування Запорізькому апеляційному суду коштів для проведення виплати ОСОБА_1 недоплаченої суддівської винагороди за період з 18 квітня 2020 року по 27 серпня 2020 року у розмірі 711091,63грн. на адресу відділу не надходили. Вимоги державного виконавця викладені у постанові про відкриття виконавчого провадження проігноровано. 05 лютого 2025 року державним виконавцем винесено постанову про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн. за невиконання рішення суду та законних вимог державного виконавця без поважних причин у строк встановлений державним виконавцем. Даних про виконання зазначеної постанови відсутні. 25 липня 2025 року постановою державного виконавця за повторне невиконання рішення суду та законних вимог державного виконавця без поважних причин у строк встановлений державним виконавцем на боржника: Державна судова адміністрація України накладено штраф у розмірі 10200 грн даних про виконання зазначеної постанови відсутні. 26 лютого 2025 року державним виконавцем, керуючись вимогами ст. ст. 63, 75 Закону України «Про виконавче провадження» ст. 382 КК України, направлено до Головного управління Національної поліції у м. Києві повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення. Даних про виконання зазначеної постанови відсутні.

На думку позивачки, проявляючи протиправну бездіяльність, старший державний виконавець Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, в порушення вимог статей статей 13, 18 Закону України «Про виконавче провадження», не здійснив з цього часу жодних дієвих заходів спрямованих на виконання судового рішення, та 12 серпня 2026 року державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 11 частини першої статті 39 Закону України « Про виконавче провадження», оскільки державним виконавцем вжито усіх заходів, передбачених законом, а рішення не може бути виконано без участі боржника. Позивачка вважає, що постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження від 12 серпня 2026 року без повного виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 26 вересня 2024 року у справі № 280/5988/24 постановлена з порушенням норм Закону України «Про виконавче провадження» та внаслідок бездіяльності державного виконавця щодо виконання рішення суду.

На підставі викладеного у позовній заяві, позивачка просила задовольнити позовні вимоги.

Відповідач у поданому до суду письмовому відзиві проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування заперечень посилається на те, що постановою від 19.11.2024 державним виконавцем відкрито виконавче провадження № 76586291 та надано боржнику строк для виконання судового рішення. Після закінчення встановленого строку рішення суду боржником виконано не було, про поважні причини його невиконання державного виконавця не повідомлено. У зв`язку з невиконанням рішення без поважних причин державним виконавцем 05.02.2025 винесено постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 5100 грн та повторно зобов`язано виконати рішення суду. У подальшому на адресу боржника направлено вимогу державного виконавця із зобов`язанням повідомити про стан виконання рішення суду. Однак станом на 25.07.2025 рішення суду залишалося невиконаним. У зв`язку з повторним невиконанням рішення державним виконавцем винесено постанову про накладення на боржника штрафу у подвійному розмірі - 10 200 грн та повторно встановлено строк для його виконання. Таким чином, державним виконавцем дотримано передбачену статтею 63 Закону України «Про виконавче провадження» процедуру перевірки виконання рішення боржником, застосування передбачених законом заходів відповідальності та встановлення додаткового строку для виконання рішення. Крім того, державним виконавцем направлено до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником правопорушення у зв`язку з невиконанням судового рішення. кримінального Отже, до моменту винесення оскаржуваної постанови державним виконавцем було вжито передбачених законом заходів реагування на невиконання боржником судового рішення.

Зазначає, що закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 11 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» можливо лише за умови виконання послідовності вказаних виконавчих дій, а саме:- накладення на боржника штрафу і перевірка стану виконання рішення (у разі невиконання вимог державного виконавця без поважних причин);- накладення штрафу в подвійному розмірі (у разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин);- звернення до правоохоронних органів з поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності відповідно до закону. Якщо після вжиття державним виконавцем усіх заходів примусового виконання рішення боржник відмовляється виконувати рішення немайнового характеру, а виконати його без участі боржника неможливо, державний виконавець звертається до правоохоронних органів із повідомленням про злочин, після чого закінчує виконавче провадження. Інших вимог до державного виконавця при примусовому виконанні судового рішення не передбачено Законом України «Про виконавче провадження». Таким чином, повторне невиконання боржником рішення суду, яке може бути виконано без його участі, має наслідком надіслання державним виконавцем органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення, а також вжиття заходів примусового виконання рішення суду. Водночас, у разі невиконання рішення суду, яке не може бути виконане без участі боржника, державний виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження. Ураховуючи викладене, керуючись вимогами п. 11 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» 12.08.2026 державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження з виконання виконавчого листа № 280/5988/24 виданого 05.11.2024 Запорізьким окружним адміністративним судом.

Вказує, що державний виконавець не може змінити спосіб та порядок виконання судового рішення, перекласти обов`язок Державної судової адміністрації України на інший орган або самостійно здійснити бюджетне фінансування замість боржника. Отже, після вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на спонукання боржника до виконання рішення, та встановлення факту подальшого невиконання такого рішення, державний виконавець мав правові підстави оцінити можливість його подальшого виконання саме у межах відкритого виконавчого провадження. За таких обставин постанова державного виконавця від 12.08.2026 про закінчення виконавчого провадження є наслідком встановлення неможливості подальшого виконання рішення без безпосередньої участі боржника, а не результатом бездіяльності державного виконавця. При цьому позивач у позовній заяві не зазначає конкретної виконавчої дії, яка відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» була обов`язковою для вчинення державним виконавцем саме за цих обставин, але не була ним вчинена.

На підставі викладеного у відзиві, відповідач просив у задоволенні позовних вимог відмовити.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв`язок у сукупності, установив наступні обставини.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 26 вересня 2024 року у справі №280/5988/24 визнано протиправними дії Запорізького апеляційного суду щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 18 квітня 2020 року по 27 серпня 2020 року із застосуванням статті 29 Закону України Про Державний бюджет України на 2020 рік.

Стягнуто з Запорізького апеляційного суду (69005, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 62, код ЄДРПОУ 42263611) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), недоплачену суддівську винагороду за період з 18 квітня 2020 року по 27 серпня 2020 року включно у розмірі 711 091,63 грн. з відрахуванням з цієї суми обов`язкових податків та зборів…».

Визнано протиправною бездіяльність Державної судової адміністрації України щодо незабезпечення фінансування виплати ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 18 квітня 2020 року по 27 серпня 2020 року у розмірі 711 091,63 грн.

Зобов`язано Державну судову адміністрацію України здійснити фінансування Запорізькому апеляційному суду коштів для проведення виплати ОСОБА_1 недоплаченої суддівської винагороди за період з 18 квітня 2020 року по 27 серпня 2020 року у розмірі 711 091,63 грн.

Допущено до негайного виконання рішення суду у частині стягнення з Запорізького апеляційного суду на користь ОСОБА_1 недоплаченої суддівської винагороди у межах суми стягнення за один місяць.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 26 вересня 2024 року у справі №280/5988/24 набрало законної чили 29 жовтня 2024 року.

05.11.2024 позивачка подала до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України заяву про відкриття виконавчого провадження та примусового виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 26 вересня 2024 року у справі №280/5988/24.

Постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 19.11.2024 відкрито виконавче провадження № 76586291 з примусового виконання виконавчого листа №280/5988/24 виданого 05.11.2024 Запорізьким окружним адміністративним судом про зобов`язання Державної судової адміністрації України здійснити фінансування Запорізькому апеляційному суду коштів для проведення виплати ОСОБА_1 недоплаченої суддівської винагороди за період з 18 квітня 2020 року по 27 серпня 2020 року у розмірі 711 091,63 грн.

У зв`язку з невиконанням рішення без поважних причин головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України 05.02.2025 винесено постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 5 100 грн та повторно зобов`язано виконати рішення суду.

Вимогою державного виконавця від 25.02.2025 зобов`язано Державну судову адміністрацію України у 3-денний строк з моменту отримання вимоги надати письмові докази, з яких вбачається вжиття заходів, спрямованих на виконання судового рішення, а саме фінансування Запорізькому апеляційному суду коштів для проведення виплати ОСОБА_1 недоплаченої суддівської винагороди за період з 18 квітня 2020 року по 27 серпня 2020 року у розмірі 711 091,63 грн.

Листом від 12.03.2025 Державна судова адміністрація України повідомила, що виконання рішення суду у справі №280/5988/24 можливо лише за рахунок коштів бюджетної програми 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів і установ системи правосуддя». Законом України «Про державний бюджет України на 2024 рік» за бюджетною програмою 0501150 були затверджені видатки в розмірі 10,0 млн гривень, що розподілені між судами, органами та установами системи правосуддя. Кошторисом на 2024 рік Запорізькому апеляційному суду були затверджені асигнування у сумі 23,6 тис. грн. Відповідно до пункту 3 Порядку рішення про стягнення коштів державного та місцевого бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів до органів Казначейства. Таким чином, виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та органів і установ системи правосуддя здійснюються на загальних підставах в порядку черговості надходження виконавчих листів до органів Казначейства без надання переваги жодному зі стягувачів, а тому у ДСА України відсутні законні підстави розподіляти кошти на кожну особу окремо. Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» за програмою 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів і установ системи правосуддя» затверджені видатки в розмірі 10,0 млн грн, що розподілені між судами, органами та установами системи правосуддя. ДСА України 10.01.2025 затверджений кошторис на 2025 рік Запорізькому апеляційному суду за бюджетною програмою 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів і установ системи правосуддя» у сумі 23,3 тис. гривень. ДСА України листом від 06.03.2025 №11-4566/25 звернулась до Комітету ВРУ з питань бюджету із пропозицією щодо внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» у частині збільшення бюджетних призначень за бюджетною програмою 0501150 на суму 1503,6 млн грн. ДСА України в межах своїх повноважень вжито відповідних заходів, спрямованих на виконання рішення у справі №280/5988/24.

25.07.2025 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України винесено постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 10200 грн за повторне невиконання рішення суду та законних вимог державного виконавця без поважних причин.

26.02.2025 державним виконавцем направлено до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником правопорушення у зв`язку з невиконанням судового рішення.

12.08.2026 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Назаровцем А.Т. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 76586291 на підставі п.11 частини першої статті 39, статті 40 Закону України «Про виконавче провадження».

Не погодившись з постановою від 12 серпня 2026 року про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 280/5988/24, виданого Запорізьким окружним адміністративним судом, та бездіяльністю відповідача, позивач звернулася до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Аналіз цієї норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, яке побудовано на основі принципу «заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом». Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб`єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року №1404-VІІІ (далі - Закон № 1404).

Відповідно до статті 1 Закону № 1404 виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною 1 статті 5 Закону № 1404 встановлено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів.

З огляду на частину 1 статті 13 Закону № 1404 під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з частиною 1 статті 18 Закону № 1404 виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до частин першої-третьої статті 63 Закону № 1404 за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.

У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

З аналізу вищенаведених норм вбачається, що Законом України "Про виконавче провадження" на виконавця покладено функції із забезпечення виконання обов`язкового рішення суду, на виконання якого останній має вжити усі передбачені Законом України "Про виконавче провадження" заходи в межах встановлених повноважень.

З матеріалів справи вбачається, що головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 76586291 від 19.11.2024 та встановлено боржнику 10 робочих днів для виконання рішення суду.

05.02.2025 у ВП № 76586291 державним виконавцем винесено постанову про накладення штрафу на користь держави в розмірі 5100,00 гривень за невиконання судового рішення.

25.07.2025 державним виконавцем за повторне невиконання рішення без поважних причин винесено постанову про накладення штрафу у розмірі 10200 грн.

Так, у силу вимог пункту 11 частини першої статті 39 Закону виконавче провадження підлягає закінченню у разі: надіслання виконавчого документа до суду, який його видав, у випадку, передбаченому частиною 3 статті 63 цього Закону.

Згідно з частиною 3 статті 63 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.

У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

З аналізу правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин слідує, що закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 11 частини 1 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» можливо лише за умови виконання послідовності вказаних виконавчих дій, а саме: накладення на боржника штрафу і перевірка стану виконання рішення (у разі невиконання вимог державного виконавця без поважних причин); накладення штрафу в подвійному розмірі (у разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин); звернення до правоохоронних органів з поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності відповідно до закону.

Якщо після вжиття державним виконавцем усіх заходів примусового виконання рішення боржник відмовляється виконувати рішення немайнового характеру, а виконати його без участі боржника неможливо, державний виконавець звертається до правоохоронних органів із повідомленням про злочин, після чого закінчує виконавче провадження.

У той же час, суд звертає увагу, що лише вчинення виконавцем вичерпних заходів примусового виконання рішення суду може свідчити про правомірність такої постанови про закриття виконавчого провадження.

Так, Верховний Суд в постанові від 18 червня 2019 року у справі №826/14580/16 та в постанові від 04 березня 2020 року у справі № 750/11948/17 підтримав правову позицію, відповідно до якої накладення на боржника повторного штрафу і звернення до правоохоронних органів із поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності є лише заходами з метою притягнення до відповідальності боржника за невиконання без поважних причин виконавчого документа.

За цією позицією накладення штрафів і внесення подання (повідомлення) правоохоронним органам не є достатніми заходами виконання рішення суду, якщо при цьому відсутні докази, які б підтверджували факт реального виконання судового рішення чи вжиття вичерпних заходів з його виконання. Тож звернення з таким повідомленням до правоохоронних органів не є підставою для висновку про те, що державним виконавцем ужито всіх можливих заходів для виконання рішення суду та встановлено неможливість його виконання.

Направлення повідомлення про притягнення до кримінальної відповідальності боржника, не є останньою дією після вчинення державним виконавцем усіх можливих дій із виконання рішення суду, після якої державний виконавець повинен винести постанову про закінчення виконавчого провадження, а свідчить лише про вжиття ним передбачених Законом заходів щодо повідомлення уповноважених органів про невиконання обов`язкового рішення суду.

Отже, розглядаючи адміністративний позов про законність дій державного виконавця органу виконавчої служби, суд має враховувати, що Законом України «Про виконавче провадження» на виконавця покладено функції із забезпечення виконання обов`язкового рішення суду, на виконання якого останній має вжити усі передбачені Законом заходи в межах встановлених повноважень.

Крім того, суд звертає увагу, що за наслідками прийняття оскаржуваної постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження рішення суду не лише залишилось невиконаним, а й не буде виконаним у майбутньому, що суперечить основним завданням виконавчого провадження.

Так, частиною 3 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону (пункт 1); звертатися до суду або органу, який видав виконавчий документ, із заявою (поданням) про роз`яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа у випадках, передбачених цим Законом, до суду, який видав виконавчий документ, - із заявою (поданням) про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення, про відстрочку чи розстрочку виконання рішення (пункт 10); здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом (пункт 22).

Разом з цим, матеріалами справи не підтверджено виконання державним виконавцем вказаних приписів чинного законодавства.

Водночас слід зауважити, що самі по собі вчинені державним виконавцем виконавчі дії (перевірка виконання судового рішення, винесення постанов про накладення на боржника штрафу і надіслання подання про вчинення злочину) не є належними і достатніми заходами виконання судового рішення. У свою чергу, постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження винесена передчасно й за відсутності доказів, які б підтверджували факт реального виконання судового рішення чи вжиття вичерпних заходів з його виконання.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 26.10.2023 року по справі № 420/1511/23, від 02.11.2023 року по справі № 580/4398/22.

Суд звертає увагу на те, що матеріали справи не містять доказів того, що державний виконавець здійснив всі необхідні заходи для перевірки виконання виконавчого листа Запорізького окружного адміністративного суду №280/5988/24 виданого 05.11.2024 у повному обсязі.

Слід зазначити, що виконання судового рішення як завершальна стадія судового провадження є невід`ємним елементом права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, складовою права на справедливий суд.

При цьому, за приписами статті 40 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

Таким чином, винесення оскаржуваної постанови за обставин встановлених у цій справі, з позбавленням права стягувача у виконавчому провадженні повторно звернутись з цим же виконавчим листом з приводу примусового виконання рішення суду, повністю нівельовано гарантії держави щодо виконання судових рішень, а також гарантії, надані статтями 6 та 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та не може відповідати суті приписів статті 129-1 Конституції України, статтям 370, 372 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно зі ст. 14 КАС України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України.

Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Суд звертає увагу, що державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження без реального виконання судового рішення.

При цьому відповідачем не надано належного обґрунтування вжиття вичерпних заходів з його виконання з підтвердженням таких доводів належними та допустимими доказами.

Завданням адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно, у випадку звернення зацікавленої особи з позовом до суду, адміністративний суд повинен надати правову оцінку діям суб`єкта владних повноважень при прийнятті того чи іншого рішення та перевірити його відповідність критеріям правомірності, які пред`являються до рішень суб`єктів владних повноважень та які закріплені у статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

За змістом частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про передчасне прийняття головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України постанови про закінчення виконавчого провадження № 76586291 від 12.08.2026 з примусового виконання виконавчого листа Запорізького окружного адміністративного суду №280/5988/24 виданого 05.11.2024 без дотримання вимог статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» та без здійснення перевірки фактичного виконання боржником рішення суду у повному обсязі та у спосіб, визначений судовим рішенням, а відтак, наявні підстави для визнання її протиправною та скасування.

Відповідно до частини 1 статті 41 Закону України "Про виконавче провадження", у разі визнання судом постанови виконавця про закінчення виконавчого провадження або про повернення виконавчого документа стягувачу незаконною чи скасування постанови у встановленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня після одержання виконавцем відповідного рішення.

Щодо іншої частини позовних вимог, на переконання суду, визнання протиправною бездіяльності відповідача не призведе до відновлення порушеного права позивача, оскільки оскаржувана бездіяльність відповідача не є юридично значимою у спірних відносинах з урахуванням реалізації відповідачем наслідків таких дій у вигляді прийняття постанови від 12.08.2026 про закінчення виконавчого провадження №76586291.

Належним способом захисту у спірних правовідносинах є саме оскарження правомірності постанови державного виконавця від 12.08.2026 про закінчення виконавчого провадження №76586291, чим і скористався позивач.

У зв`язку з чим, суд вважає позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльності відповідача, такими, що не підлягають задоволенню.

Враховуючи положення частин першої, другої статті 77, 90 КАС України, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд вважає, що заявлені позовні вимоги знайшли своє підтвердження матеріалами справи, є обґрунтованими, а надані сторонами письмові докази є належними та достатніми для постановлення судового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає, що з урахуванням положень статті 139 КАС України понесені позивачем судові витрати у розмірі 1064,96 грн (оскільки позовну заяву подано до суду в електронній формі) на оплату судового збору підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Щодо решти суми надмірно сплаченого судового збору в розмірі 266,24 грн, суд зазначає, що питання про повернення цих судових витрат вирішується відповідно до ст.7 Закону України «Про судовий збір» на підставі відповідного клопотання особи, яка надмірно сплатила судовий збір, проте станом на час розгляду справи таке клопотання від позивача не надходило, тому на теперішній час повернення таких витрат не здійснюється.

Доказів понесення позивачем інших судових витрат матеріали справи не містять.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255, 271, 287, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (01001, м. Київ, вул. Городецького, буд. 13, код ЄДРПОУ 00015622), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Державна судова адміністрація України (00020, м. Київ, вул. Липська, буд. 18/5, код ЄДРПОУ 26255795), Запорізький апеляційний суд (69005, м. Запоріжжя, просп. Соборний, буд. 162, код ЄДРПОУ 42263611) про визнання бездіяльності протиправною, визнання протиправною та скасування постанови задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати постанову Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про закінчення виконавчого провадження № 76586291 від 12.08.2026 з примусового виконання виконавчого листа № 280/5988/24, виданого Запорізьким окружним адміністративним судом.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України судові витрати зі сплати судового збору сумі 1064,96 грн (одна тисяча шістдесят чотири гривні 96 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 10-денний строк з дня його підписання.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 19.10.2026.

Суддя Ж.М. Чернова