Рішення № 140758375, 20.10.2026, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

20 жовтня 2026 року м. Ужгород№ 260/2020/26Суддя Закарпатського окружного адміністративного суду Микуляк П.П., розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, яким просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення про відмову в призначенні пенсії № 072150014814 від 26.02.2026 р.;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зарахувати страховий стаж ОСОБА_1 за період з 05.04.1997 р. по 30.12.1999 р.;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком та провести перерахунок і виплату пенсії з дня її звернення за призначенням пенсії;

- стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області судовий збір у сумі 1331,20 грн на користь ОСОБА_1 .

Позовна заява мотивована тим, що позивач звернулася до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення їй пенсії за віком, однак рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 26.02.2026 р. за № 072150014814 їй було відмовлено у призначенні пенсії за віком, у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу.

Позивач зазначає, що відмова мотивована тим, що до страхового стажу не зараховано період роботи у фермерському господарстві «Вікторія» з 05.04.1997 р. по 30.12.1999 р. через відсутність документів про підтвердження сплати страхових внесків фермерським господарством до Пенсійного фонду України.

Позивач не згодна з рішенням про відмову у призначенні пенсії від 26.02.2026 р. за № 072150014814 Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області та вважає, що воно не відповідає вимогам діючого законодавства та фактичним обставинам.

Позивач наголошує, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. У трудовій книжці позивача серії НОМЕР_1 від 03.09.1981 р., яка була подана до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській для призначення пенсії за віком чітко зазначений період роботи у фермерському господарстві «Вікторія» з 05.04.1997 р. по 30.12.1999 р. Разом з тим, позивачем було надано додаткові документи, які підтверджують відповідний стаж.

На підставі наведеного позивач просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представником Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить відмовити в задоволенні позовних вимог та зазначає, що за результатами розгляду документів, доданих до заяви, згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 від 03.09.1981 р. до страхового стажу позивача не зараховано період роботи у фермерському господарстві «Вікторія» з 15.04.1997 р. по 30.12.1999 р. через відсутність документів про підтвердження сплати страхових внесків фермерським господарством до Пенсійного фонду України.

Зазначає, що право на призначення пенсії за віком у віці 63 роки мають особи за наявності страхового стажу від 22 років. Враховуючи, що у позивача відсутній необхідний страховий стаж, представник відповідач просить відмову у задоволенні позовних вимог.

Згідно ч. 5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши всі докази, які мають юридичне значення для вирішення справи і розгляду спору по суті, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 19.02.2026 р. звернулася із заявою про призначення пенсії за віком згідно з ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначено структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, - Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, яке було уповноважене розглянути подану позивачем заяву.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 26.02.2026 р. № 072150014814 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком, та, серед іншого, зазначено, що згідно з наданими документами страховий стаж ОСОБА_1 становить 21 рік 5 місяців 20 днів.

За результатами розгляду документів, доданих до заяви, згідно записів трудової книжки НОМЕР_2 від 03.09.1981 р. до страхового стажу, не зараховано період роботи у фермерському господарстві «Вікторія» з 05.04.1997 р. по 30.12.1999 р. через відсутність документів про підтвердження сплати страхових внесків фермерським господарством до Пенсійного фонду України на заявницю.

Позивач не погодившись з відмовою відповідача щодо не зарахування вищевказаного періоду до страхового стажу та призначення пенсії звернулася з даним адміністративним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Зі змісту ч. 3 ст. 23 Загальної Декларації прав людини, п. 4 частини першої Європейської соціальної хартії випливає, що кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.

За приписом п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Питання виникнення та реалізації права громадян на пенсійне забезпечення врегульоване положеннями Законів України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-XII від 05.11.1991 та «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV (в редакціях, чинних на момент прийняття рішення про відмову у призначенні пенсії).

Статтею 1 Закону України № 1058-IV встановлено, що пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до п. 2 ст. 26 Закону України № 1058 у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - від 23 до 33 років.

Відтак для призначення ОСОБА_1 пенсії за віком необхідна наявність обов`язкових умов у сукупності: вік 63 роки та страховий стаж не менше 23 років.

Відповідно до п.1.7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 р. № 22-1, днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.

Відповідно до п. 4.7 Порядку № 22-1, право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію. Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє адміністрації підприємства, установи, організації або особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження.

Згідно п.п. 3 п. 4.2 Порядку № 22-1 при прийманні документів орган, що призначає пенсію перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності). Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб до оформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Відповідно до ст. 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Згідно статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Згідно п.3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які, містять відомості про періоди роботи.

Трудовий стаж встановлюється на підставі уточнюючих довідок підприємств, установ, організацій або їх правонаступників у разі відсутності відповідних записів у трудовій книжці.

Відтак, лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Аналогічна правова позиція відображена в постанові Верховного Суду від 21.02.2020 р. у справі № 291/99/17.

Основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, а за відсутності останньої або відповідних записів у ній, їх неправильності чи неточності, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Такими документами, зокрема, є архівні та уточнюючі довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання, тощо. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків (постанова Верховного Суду Касаційного адміністративного суду від 31.01.2025 р. у справі № 120/8471/23).

Судом встановлено, що під час вирішення питання щодо призначення позивачу пенсії за віком відповідачем при прийнятті рішення про відмову в призначенні пенсії від 26.02.2026 р. № 072150014814 до страхового стажу не враховано період роботи у фермерському господарстві «Вікторія» з 05.04.1997 р. по 30.12.1999 р. через відсутність документів про підтвердження сплати страхових внесків фермерським господарством до Пенсійного фонду України на заявницю.

До заяви про призначення пенсії від 19.02.2026 р. позивачем долучено, серед іншого, трудову книжку серії НОМЕР_2 від 10.08.1962 р., згідно записів якої позивач працювала з 15.04.1997 р. по 30.12.1999 р. у фермерському господарстві «Вікторія» на посаді бухгалтера (записи № 13-14).

Разом з тим, до страхового стажу позивача вказаний період не зараховано.

Щодо не зарахування вказаного періоду роботи до страхового стажу позивача, суд зазначає наступне.

Спірний період належним чином відображений в трудовій книжці позивача.

Судом встановлено, що відомості про спірний період роботи внесений з дотриманням вимог Інструкції, зокрема, відомості про прийняття та звільнення з роботи зроблені акуратно, кульковою ручкою, завірені підписом уповноваженої особи, з посиланням на відповідні накази. З таких можна точно встановити місце, посаду та період роботи позивача, а також номер та дату розпорядчого документа, на підставі яких зроблені відповідні записи.

Доказів визнання недостовірними записів трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 від 10.08.1962 р. щодо спірного періоду роботи з 15.04.1997 р. по 30.12.1999 р. відповідачем суду не надано.

Разом з тим, відповідно до копії протоколів загальних зборів фермерського господарства «Вікторія» від 15.04.1997 р. ОСОБА_1 призначено на посаду бухгалтера фермерського господарства «Вікторія», відповідно до копії протоколу загальних зборів фермерського господарства «Вікторія» від 30.12.1999 р. ОСОБА_1 звільнено з посади бухгалтера фермерського господарства «Вікторія».

Згідно з довідки фермерського господарства «Вікторія-18» фермерське господарство «Вікторія» згідно з рішенням засновників № 1 від 04.07.2018 р. перейменовано на фермерське господарство «Вікторія-18».

Довідкою фермерського господарства «Вікторія-18» встановлено, що у період з 05.04.1997 р. по 30.12.1999 р. ОСОБА_1 працювала у фермерському господарстві «Вікторія».

При цьому суд зазначає, що згідно з абзацом 1 частини 1 статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Частинами 2, 3 статті 24 Закону № 1058-IV визначено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом

Страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом. За кожний повний рік стажу роботи (врахованого в одинарному розмірі) на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, зайнятість на яких давала та дає право на пенсію на пільгових умовах, до страхового стажу додатково зараховується по одному року.

Відповідно до частини 1 статті 15 Закону № 1058-IV платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону, і застраховані особи, зазначені в частині 1 статті 12 цього Закону.

Згідно із частиною 2 статті 20 Закону № 1058-IV обчислення страхових внесків застрахованих осіб, зазначених у пунктах 1, 2, 5 - 7, 9, 10, 12, 15, 17 і 18 статті 11 цього Закону, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

Як передбачено частинами 4-6, 9, 10 статті 20 Закону № 1058-IV, сплата страхових внесків здійснюється виключно в грошовій формі шляхом внесення відповідних сум страхових внесків до солідарної системи на банківські рахунки виконавчих органів Пенсійного фонду, а сум страхових внесків до накопичувальної системи пенсійного страхування - на банківський рахунок Накопичувального фонду або на банківський рахунок обраного застрахованою особою недержавного пенсійного фонду - суб`єкта другого рівня системи пенсійного забезпечення. Страхові внески сплачуються страхувальниками шляхом перерахування безготівкових сум з їх банківських рахунків. Страхувальники зобов`язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом є: для страхувальників, зазначених у пунктах 1, 2, 4 статті 14 цього Закону, - календарний місяць. Днем сплати страхових внесків вважається: у разі перерахування сум страхових внесків у безготівковій формі з банківського рахунку страхувальника на банківський рахунок органу Пенсійного фонду - день списання установою банку, органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з банківського (спеціального реєстраційного) рахунку страхувальника незалежно від часу її зарахування на банківський рахунок органу Пенсійного фонду. Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Системний аналіз вказаних вище правових норм дає підстави дійти висновку про те, що до страхового стажу зараховується період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески. При цьому, на думку суду, виходячи із змісту наведених вище правових норм, порушення страхувальником вимог законодавства щодо порядку та строків сплати страхових внесків тягне негативні наслідки лише щодо самого страхувальника (зокрема, у вигляді сплати недоїмки, штрафних санкцій та пені) та не може мати негативних наслідків для застрахованої особи у вигляді не зарахування до страхового чи пільгового стажу періоду роботи, протягом якого такій особі нараховувалася заробітна плата, на яку у свою чергу нараховувалися страхові внески, проте не з вини застрахованої особи страхові внески не були зараховані на відповідні рахунки.

Крім того, при вирішенні спору суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду від 27 березня 2018 року (справа № 208/6680/16-а), від 20 березня 2019 року (справа № 688/947/17), від 30 вересня 2019 року (справа № 316/1392/16-а), відповідно до яких, за загальним правилом, несвоєчасна сплата підприємством страхових внесків, за умови підтвердження роботи особи на такому підприємстві, отримання заробітної плати та утримання з неї єдиного соціального внеску, не повинна порушувати законні права та інтереси позивача, зокрема, порушувати його право на належне пенсійне забезпечення, оскільки обов`язок своєчасної сплати страхових внесків до пенсійного фонду покладено на роботодавця, а тому їх несплата не може позбавляти працівників права на зарахування періоду роботи до страхового стажу, фактично позбавляючи особу права власності на пенсію в належному розмірі.

Позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов`язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості підприємства по страховим внескам не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу при перерахунку пенсії позивача періодів його роботи на такому підприємстві.

З огляду на вищезазначене суд вважає, що відомості трудової книжки серії НОМЕР_2 від 10.08.1962 р. є належним доказом підтвердження трудової діяльності ОСОБА_1 та у відповідача відсутні підстави не зараховувати повністю до страхового стажу позивача період роботи з 15.04.1997 р. по 30.12.1999 р. у фермерському господарстві «Вікторія».

Суд наголошує, що механізм державного соціального страхування передбачає державні гарантії реалізації застрахованими особами їхніх конституційних прав, а тому позивач не може бути позбавлений права на отримання соціальних гарантій через те, що орган, відповідальний за повноту та своєчасність сплати страхових внесків, своєчасно не вжив дієвих заходів, що призвело до порушення гарантованого державою права на отримання позивачем належної пенсії із солідарної системи з урахуванням страхового стажу.

Аналіз норм чинного законодавства дає підстави для висновку, що у випадку несплати підприємством страхових внесків до органу пенсійного фонду відповідальність за таку несплату несе саме підприємство-страхувальник, в якому працює застрахована особа, оскільки саме на страхувальника покладено обов`язок здійснювати відрахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи та їх перерахунок до відповідного фонду, а відтак саме роботодавець є тією особою, яка згідно закону повинна сплачувати страхові внески.

Окрім того, суд звертає увагу відповідача на те, що він, як уповноважений на призначення пенсії орган, може самостійно звертатися до підприємств з метою здійснення перевірки поданих заявником відомостей, достовірність яких ставиться під сумнів. Однак матеріали справи не містять доказів вчинення відповідачем дій, що спрямовані на отримання будь-яких додаткових документів щодо підтвердження трудового стажу позивача за спірні періоди роботи, як і відсутні докази на підтвердження того, що дані трудової книжки позивача є хибними.

Враховуючи викладене, період роботи ОСОБА_1 у фермерському господарстві «Вікторія» з 05.04.1997 р. по 30.12.1999 р. безпідставно не врахований до страхового стажу позивача, а відмова відповідача зарахувати до страхового стажу позивача такий період порушує право на соціальний захист, гарантоване Конституцією України та Законом № 1058-IV.

За вказаних обставин рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 26.02.2026 р. № 072150014814 про відмову в призначенні пенсії за віком є необґрунтованим та підлягає скасуванню.

При цьому, обираючи ефективний спосіб захисту порушеного права, та періоду, що підлягає захисту, суд керується такими мотивами.

Згідно з частиною 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Після реєстрації заяви позивача, органом пенсійного забезпечення, який її розглядав і вирішував за принципом екстериторіальності питання про наявність чи відсутність права на призначення пенсії за віком в розумінні Порядку № 22-1 є Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області.

Відповідно до частини 1 статті 58 Закону № 1058-IV пенсійний фонд є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішує питання, пов`язані з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснює адміністративне управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені цим Законом і статутом Пенсійного фонду.

Згідно з оскаржуваним рішення від 26.02.2026 р. № 072150014814 ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , відтак станом на дату звернення із заявою про призначення пенсії від 19.02.2026 р., останній виповнилось 63 повних років.

Загальний страховий стаж позивача згідно з рішенням від 26.02.2026 р. № 072150014814 становить 21 рік 05 місяців і 20 днів.

Загальна тривалість періодів роботи позивача, які підлягають зарахуванню до страхового стажу орієнтовно становить 02 роки 08 місяців 15 днів. Додавши їх до вже врахованого стажу (21 рік 05 місяців і 20 днів), слід зазначити, що загальний страховий стаж заявника складе більше 23 років і такий є достатнім для призначення останній пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003.

В силу вимог пункту 1 частини 1 статті 45 Закону № 1058-IV пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

З огляду на те, що позивач звернулася за призначенням пенсії 19.02.2026 р., то пенсію ОСОБА_1 необхідно призначити з 19.02.2026 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно із ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, сума судового збору сплачена позивачем при поданні позовної заяви підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі наведеного та керуючись ст. 5, 9, 19, 77, 78, 243, 246, 262 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 26 лютого 2026 року за № 072150014814 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 15.04.1997 р. по 30.12.1999 р. у фермерському господарстві «Вікторія» відповідно до записів трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 від 10 серпня 1962 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області призначити ОСОБА_1 з 19 лютого 2026 року пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 р.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ - 20551088) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_3 ) сплачений судовий збір у розмірі 1331,20 грн (одна тисяча триста тридцять одна гривня двадцять копійок).

Рішення суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 255 КАС України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

СуддяП.П.Микуляк