Рішення № 140758264, 07.10.2026, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

07 жовтня 2026 року м. Ужгород№ 260/4411/26Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гаврилка С.Є.,

з участю секретаря судового засідання Біров Н.Е.

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 не з`явився;

за участі представника позивача адвоката Ігнатка Владислава Івановича;

відповідач: Закарпатська митниця представник Басараб Андреа Сергіївна,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Закарпатського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Закарпатської митниці про визнання протиправними та скасування рішень, -

ВСТАНОВИВ:

22 червня 2026 року до Закарпатського окружного адміністративного суду із позовом звернувся ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Закарпатської митниці (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Собранецька, буд. 20, код ЄДРПОУ 43985560), яким просить суд: « 1. Прийняти позовну заяву та призначити її до загального позовного провадження із викликом сторін. 2. Зупинити розгляд справи до набрання законної сили судового рішення по справі №308/2460/26. 3. Визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 29 травня 2026 року № UA3050002026219, прийняте Закарпатською митницею, у повному обсязі. 4. Визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 29 травня 2026 року № UA3050002026220, прийняте Закарпатською митницею, у повному обсязі. 5. Судові та інші витрати покласти на Відповідача».

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 24 червня 2026 року даний позов було залишено без руху.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 03 липня 2026 року було прийнято вказану позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Звертаючись до суду із позовом, позивач зазначив, що 01 лютого 2024 року в зоні митного контролю митного посту «Виноградів» Закарпатської митниці декларантом ФОП ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ), згідно відомостей зазначених в гр. 14 та 54 МД, до митного контролю та оформлення, шляхом електронного декларування була подана митна декларація від 01 лютого 2024 року ІМ40 ДЕ №24UA305110001404U3 та товаросупровідні документи, у тому числі інвойс № 2024050018 від 22 січня 2024 року та сертифікат з перевезення товару EUR.1 № с. Ty 0623376 від 29 січня 2024 року на товар «Сідельний тягач для перевезення напівпричепів - 1шт, марка: VOLVO, модель FH13 460 42T, номер шасі: НОМЕР_3 , тип двигуна: дизельний, об`єм двигуна 12777 см3, потужність двигуна - 345 kW, номер двигуна: НЕМА ДАНИХ, колісна формула 4х2, календарний рік виготовлення 2011, модельний рік виготовлення 2012, що був у використанні». 10 травня 2024 року в зоні митного контролю митного посту «Виноградів» Закарпатської митниці декларантом ФОП ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ), згідно відомостей зазначених в гр. 14 та 54 МД, до митного контролю та оформлення, шляхом електронного декларування була подана митна декларація від 10 травня 2024 року ІМ40 ДЕ №24UA305110006145U7 та товаросупровідні документи, у тому числі інвойс №2024050149 від 09.04.2024 та сертифікат з перевезення товару EUR.1 № с. Ty 0639546 від 24.04.2024 на товар «Сідельний тягач для перевезення напівпричепів - 1шт, марка: VOLVO, модель FH, номер шасі: НОМЕР_4 , тип двигуна: дизельний, об`єм двигуна 12777 см3, потужність двигуна - 345 kW, номер двигуна: НЕМА ДАНИХ, колісна формула 4х2, календарний рік виготовлення 2013, модельний рік виготовлення 2013, що був у використанні.». 15.05.2024 року в зоні митного контролю митного посту «Виноградів» Закарпатської митниці декларантом ФОП ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ), згідно відомостей зазначених в гр. 14 та 54 МД, до митного контролю та оформлення, шляхом електронного декларування була подана митна декларація від 15.05.2024 ІМ40 ДЕ №24UA305110006340U6 та товаросупровідні документи, у тому числі інвойс №2024050151 від 09.04.2024 та сертифікат з перевезення товару EUR.1 № с. Ty 0639547 від 24.04.2024 на товар «Сідельний тягач для перевезення напівпричепів - 1шт, марка: VOLVO, модель FH13 460 42T, номер шасі: НОМЕР_5 , тип двигуна: дизельний, об`єм двигуна 12777 см3, потужність двигуна - 345 kW, номер двигуна: НЕМА ДАНИХ, колісна формула 4х2, календарний рік виготовлення 2010, модельний рік виготовлення 2010, що був у використанні». 19.06.2024 року в зоні митного контролю митного посту «Виноградів» Закарпатської митниці декларантом ФОП ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ), згідно відомостей зазначених в гр. 14 та 54 нижче вказаної МД, до митного контролю та Документ сформований в системі «Електронний суд» 19.06.2026 2 оформлення, шляхом електронного декларування була подана митна декларація від 19.06.2024 ІМ40 ДЕ №24UA305110007797U5 та товаросупровідні документи, у тому числі інвойс №2024050150 від 09.04.2024 та сертифікат з перевезення товару EUR.1 № с. Ty 0639549 від 24.04.2024 на товар «Сідельний тягач для перевезення напівпричепів - 1шт, марка: VOLVO, модель FH13 460 42T, номер шасі: НОМЕР_6 , тип двигуна: дизельний, об`єм двигуна 12777 см3, потужність двигуна - 345 kW, номер двигуна: НЕМА ДАНИХ, колісна формула 4х2, календарний рік виготовлення 2012, модельний рік виготовлення 2012, що був у використанні». Відправником даного товару є іноземне підприємство «Metamorfoza CZ s.r.o.» (73934 Senov, Tesinska 288, Чехія), а одержувачем є Позивач. Крім цього, 15.05.2024 року в зоні митного контролю митного посту «Виноградів» Закарпатської митниці декларантом, згідно відомостей зазначених в гр. 14 та 54 МД, до митного контролю та оформлення, шляхом електронного декларування була подана митна декларація від 15.05.2024 ІМ40 ДЕ №24UA305110006334U8 та товаросупровідні документи, у тому числі інвойс №24445 від 06.05.2024 та сертифікат з перевезення товару EUR.1 № с. Ty 0639584 від 07.05.2024 на товар «Напівпричіп для перевезення вантажів, тентований, трьохосьовий, що був у використанні, марка KOGEL модель SN24 календарний рік виготовлення: 2016, шасі: WK0S0002400192240». Відправником даного товару є іноземне підприємство «Rudolf Hyrek Koncesovana autodoprava» (5212 Jesenny, Jesenny 97, Чехія), а одержувачем є Позивач. Згідно листа від 15.01.2026 р. № 7.7-20/20-01/13/157 Відповідач запропонував Позивачу прибути до Управління боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил Закарпатської митниці для з`ясування деяких обставин щодо вищевказаних подій. 23.01.2026 року Відповідачем прийнято протоколи про порушення митних правил №0036/UA305000/2026 та №0037/UA305000/2026 (копії додаються) згідно яких відповідач констатує порушення позивачем статті 485 Митного кодексу України. Протокол №0036/UA305000/2026 розглядався Ужгородським міськрайонним судом Закарпатської області та Закарпатським апеляційним судом у справі №308/2486/26. Постановою від 25.05.2026 р. апеляційний Суд підтримав висновок суду першої інстанції та скасував відповідний протокол встановивши преюдиційні обставини для сторін цього провадження. Позивач вказує на протиправну поведінку відповідача, зокрема зазначає, що питання вини Позивача по відповідним обставинам справи вже було досліджене іншим Судом. Так, у постанові Закарпатського апеляційного суду по справі № 308/2486/26 чітко вказано, що: «протокол не містить обставин, які б свідчили про умисний характер дій ОСОБА_1 на вчинення адміністративного правопорушення, яке ставиться йому у провину. Під час митного оформлення вказаних товарів Позивач діяв добросовісно та в рамках чинного законодавства. Сертифікати EUR.1 були надані митному органу України в оригіналах, вони були фізично видані та засвідчені печатками уповноваженого митного органу Чехії (м. Прага). Позивач зазначає про притягнення його до юридичної відповідальності двічі за одне й теж правопорушення. Підсумовуючи свою позицію, позивач наголошує, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 29.05.2026 року №UA30500002026219 та №UA30500002026220 є протиправними, винесеними з істотним порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягають скасуванню у судовому порядку з огляду на такі обставини. По-перше, Відповідачем повністю знівельовано імперативні вимоги статті 112 ПК України щодо обов`язкової наявності вини особи як передумови для притягнення до фінансової відповідальності. Преюдиційним судовим рішенням Закарпатського апеляційного суду, яке набрало законної сили, вже остаточно встановлено факт відсутності у діях Позивача будь-якого протиправного умислу, узгодженості дій із іноземним контрагентом чи обізнаності про можливі порушення з боку чеського постачальника. По-друге, винесення оскаржуваних ППР на основі тих самих фактичних обставин, які одночасно слугували підґрунтям для ініціювання справ про порушення митних правил, є подвійним переслідуванням Позивача. Такий підхід Відповідача грубо порушує конституційний принцип non bis in idem (стаття 61 Конституції України) та статтю 4 Протоколу № 7 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, перетворюючи податкові процедури на інструмент повторного та надмірного правового переслідування добросовісного платника податків. По-третє, контролюючий орган обмежився виключно формальним підходом. Спираючись на результати закордонного листа без належного перекладу, відповідач не виконав покладеного на нього статтею 77 частиною 2 КАС України обов`язку доказування: не дослідив реальні умови придбання товару, не здійснив власних дій для дослідження обставин справи та не спростував об`єктивного європейського походження самих товарів. У зв`язку просить позовні вимоги задовольнити.

Відповідач проти задоволення даного позову заперечив з підстав викладених у відзиві на позовну заяву. Зазначив, що відповідач діяв правомірно, у зв`язку із чим відсутні підстави для скасування оскаржуваних рішень Просить у задоволенні позову відмовити.

Розгляд даної справи відкладався (оголошувалась перерва) у зв`язку з існуванням на те об`єктивних законодавчо встановлених підстав.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив задовольнити позов в повному обсязі з підстав наведених у такому позові.

В судовому засіданні представник відповідача заперечив щодо задоволення позовних вимог, просив у задоволенні таких відмовити в повному обсязі з підстав наведених у відзиві на позов.

Розглянувши подані сторонами докази, заслухавши сторони та їх представників, всебічно і повно оцінивши всі фактичні обставини (факти), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що позивачем ввозились товари з поданням, в якості підстави для застосування преференційної ставки ввізного мита, сертифікатів з перевезення (походження) товарів форми EUR.1 за 5 вказаними митними деклараціями (МД), а саме за МД: 1. від 01.02.2024 №24UA305110001404U3 з поданням до митного оформлення сертифіката з перевезення (походження) товару форми EUR.1 від 29.01.2024 № Ty 0623376. Застосована преференційна ставка ввізного мита 0% Експортер/продавець товару чеська компанія "Metamorfoza CZ s.r.o." 73934 Senov, Tesinska 288, Чехія. 2. від 10.05.2024 №24UA305110006145U7 з поданням до митного оформлення сертифіката з перевезення (походження) товару форми EUR.1 від 24.04.2024 № Ty 0639546 із застосуванням пільгового (преференційного) рівня ставок ввізного мита (0%). Експортер/продавець товару чеська компанія «Metamorfoza CZ s.r.o.» 73934 Senov, Tesinska 288, Чехія. 3. від 15.05.2024 №24UA305110006334U8 з поданням до митного оформлення сертифіката з перевезення (походження) товару форми EUR.1 від 07.05.2024 № Ty 0639584 із застосуванням пільгового (преференційного) рівня ставок ввізного мита (0%). Експортер/продавець товару чеська компанія «Rudolf Hyrek Koncesovana autodoprava» 5212 Jesenny, Jesenny 97, Чехія. 4. від 15.05.2024 №24UA305110006340U6 з поданням до митного оформлення Документ сформований в системі «Електронний суд» 14.07.2026 2 сертифіката з перевезення (походження) товару форми EUR.1 від 24.04.2024 № Ty 0639547 із застосуванням пільгового (преференційного) рівня ставок ввізного мита (0%). Експортер/продавець товару чеська компанія «Metamorfoza CZ s.r.o.» 73934 Senov, Tesinska 288, Чехія. 5. від 19.06.2024 №24UA305110007797U5 з поданням до митного оформлення сертифіката з перевезення (походження) товару форми EUR.1 від 24.04.2024 № Ty 0639549 із застосуванням пільгового (преференційного) рівня ставок ввізного мита (0%). Експортер/продавець товару чеська компанія «Metamorfoza CZ s.r.o.» 73934 Senov, Tesinska 288, Чехія (а.с.а.с. 68(на звороті)-77).

Уповноважений митний орган Чеської Республіки провів самостійну перевірку сертифікатів з перевезення товарів EUR.1 (в тому числі сертифікатів з перевезення (походження) товару форми EUR.1 від 29.01.2024 № Ty 0623376, від 24.04.2024 № Ty 0639546, від 07.05.2024 № Ty 0639584, від 24.04.2024 № Ty 0639547, від 24.04.2024 № Ty 0639549, поданих до митного оформлення позивачем за МД від 01.02.2024 №24UA305110001404U3,від 10.05.2024 №24UA305110006145U7, від 15.05.2024 №24UA305110006334U8, від 15.05.2024 №24UA305110006340U6, від 19.06.2024 №24UA305110007797U5. Відповідно до результатів самостійно проведених митними органами Чеської Республіки, (лист від 04.09.2025 №35185-2/2025-900000-22020/ZD) перевірочних заходів та відповідей компаній, які зазначені постачальниками в деклараціях постачальників, доведеного листом Державної митної служби України від 08.09.2025 №15/15-03-01/7/5270, встановлено, що вищевказані сертифікати з перевезення товару EUR.1 видані митним органом Чеської Республіки на підставі явно підроблених декларацій постачальника (а.с. 110).

На підставі наказу Закарпатської митниці від 09 квітня 2026 року за № 302 «Про проведення документальної невиїзної перевірки дотримання фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 вимог законодавства України з питань митної справи» було сформоване повідомлення про проведення документальної невиїзної перевірки дотримання вимог законодавства України з питань митної справи, які були надіслані позивачеві (а.с.а.с. 66-68).

За результатами проведеної перевірки 30 квітня 2026 року був складений акт за № 0084/26/7.7-19/30964005314 «Про результати документальної невиїзної перевірки дотримання фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_7 ) вимог законодавства України з питань митної справи в частині обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування, застосування знижених ставок ввізного мита, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів за митними деклараціями типу ІМ 40 ДЕ: від 01.02.2024 № 24UA305110001404U3, від 10.05.2024 № 24UA305110006145U7, від 15.05.2024 № 24UA305110006334U8, від 15.05.2024 № 24UA305110006340U6, від 19.06.2024 № 24UA305110007797U5» (а.с.а.с. 82 (на звороті)-94).

В акті перевірки зафіксовано заниження податкового зобов`язання на загальну суму 302490,47 грн., у тому числі: - 252075,38 грн ввізного мита та 50415,09 грн податку на додану вартість.

На підставі вказаного акут перевірки прийняті податкові повідомлення-рішення від 29 травня 2026 року: за № UA3050002026219, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем: «Мито на товари, що ввозяться на територію України суб`єктами господарювання у розмірі 252075,38 грн, у тому числі й за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 63018,85 грн; за №UA3050002026220, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем: «Податок на додану вартість з товарів, ввезених на територію України суб`єктами господарювання у розмірі 50415,09 грн, у тому числі й за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 12603,78 грн (а.с.а.с. 37-41).

Зазначені податкові повідомлення-рішення були направлені позивачеві (а.с. 36).

Не погоджуючись із зазначеними вище рішеннями позивач звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою про визнання їх протиправними та скасування.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами на час виникнення спору, суд виходить з наступного.

Статтею 19 частиною 2 Конституції України визначено обов`язок органів держаної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 1 частини 1 Митного кодексу України (далі по тексту МК України), законодавство України з питань митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів. Якщо міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Кодексом та іншими законами України, застосовуються правила міжнародного договору України.

Згідно з частинами першою, другою, шостою статті 36 МК України країна походження товару визначається з метою оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України, застосування до них заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, заборон та/або обмежень щодо переміщення через митний кордон України, а також забезпечення обліку цих товарів у статистиці зовнішньої торгівлі.

Країною походження товару вважається країна, в якій товар був повністю вироблений або підданий достатній переробці відповідно до критеріїв, встановлених цим Кодексом.

Положення цього Кодексу застосовуються для визначення походження товарів, на які при ввезенні їх на митну територію України поширюється режим найбільшого сприяння (непреференційне походження), з метою застосування до таких товарів передбачених законом заходів тарифного та нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до частини першої статті 43 МК України документами, що підтверджують країну походження товару, є сертифікат про походження товару, засвідчена декларація про походження товару, декларація про походження товару, сертифікат про регіональне найменування товару.

Частиною третьою статті 43 МК України встановлено, що сертифікат про походження товару - це документ, який однозначно свідчить про країну походження товару і виданий компетентним органом даної країни або країни вивезення, якщо у країні вивезення сертифікат видається на підставі сертифіката, виданого компетентним органом у країні походження товару.

Відповідно до частини восьмої статті 43 МК України у разі якщо в документах про походження товару є розбіжності у відомостях про країну походження товару або органом доходів і зборів встановлено інші відомості про країну походження товару, ніж ті, що зазначені у документах, декларант або уповноважена ним особа має право надати органу доходів і зборів для підтвердження відомостей про заявлену країну походження товару додаткові відомості.

Частиною дев`ятою цієї статті кодексу передбачено, що додатковими відомостями про країну походження товару є відомості, що містяться в товарних накладних, пакувальних листах, відвантажувальних специфікаціях, сертифікатах (відповідності, якості, фітосанітарних, ветеринарних тощо), митній декларації країни експорту, паспортах, технічній документації, висновках-експертизах відповідних органів, інших матеріалах, що можуть бути використані для підтвердження країни походження товару.

Згідно з частинами першою, другою статті 44 МК України для підтвердження країни походження товару орган доходів і зборів у передбачених законом випадках має право вимагати та отримувати документи про походження такого товару. У разі ввезення товару на митну територію України документ, що підтверджує країну походження товару, обов`язково подається у разі, якщо це необхідно для застосування митно-тарифних заходів регулювання зовнішньоекономічної діяльності, кількісних обмежень (квот), інших заходів економічного або торговельного характеру, що здійснюються в односторонньому порядку або відповідно до двосторонніх чи багатосторонніх міжнародних договорів, укладених відповідно до закону, або заходів, що здійснюються відповідно до закону для забезпечення здоров`я населення чи суспільного порядку, а також у разі, якщо в органу доходів і зборів є підстави для підозри в тому, що товар походить з країни, товари якої заборонені до переміщення через митний кордон України згідно із законодавством України.

Відповідно до частини першої статті 45 МК України у разі виникнення сумнівів з приводу дійсності документів про походження товару чи достовірності відомостей, що в них містяться, включаючи відомості про країну походження товару, орган доходів і зборів може звернутися до компетентного органу, що видав документ, або до компетентних організацій країни, зазначеної як країна походження товару, із запитом про проведення перевірки цих документів про походження товару чи надання додаткових відомостей.

Законом України від 16 вересня 2014 року № 1678-VII ратифіковано Угоду про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони (далі по тексту Угода).

У частині першій статті 26 вказаної Угоди встановлено, що положення цієї Глави застосовуються до торгівлі товарами, що походять з територій Сторін. Для цілей цієї Глави «походження» означає, що товар підпадає під правила походження, викладені в Протоколі I «Щодо визначення концепції походження товарів і методів адміністративного співробітництва» (далі по тексту - Протокол І).

Частиною першою статті 2 розділу 2 Протоколу І встановлено, що з метою впровадження цієї Угоди наступні товари мають вважатися як такі, що походять з Європейського Союзу: 1) товари, цілком вироблені в Європейському Союзі, як це визначається у статті 5 цього Протоколу; 2) товари, отримані в Європейському Союзі з матеріалів, які не були вироблені цілком у Європейському Союзі, за умови, що такі матеріали пройшли достатню обробку в ЄС відповідно до статті 6 цього Протоколу.

Відповідно до частини першої статті 16 розділу 5 Протоколу І товари, що походять з Європейського Союзу, і товари, що походять з України, після ввезення до України чи Європейського Союзу відповідно підпадають під дію цієї Угоди за умови подання одного з таких документів: 1) сертифікат з перевезення товару EUR.1; 2) у випадках, вказаних у статті 22(1) цього Протоколу, - декларація, що надалі іменуватиметься «декларацією інвойс», надана експортером до інвойсу, повідомлення про доставку чи будь-якого іншого комерційного документа, який описує розглядувані товари достатньо детально для того, щоб їх можна було ідентифікувати.

Процедура видачі сертифіката з перевезення товару EUR.1 встановлена статтею 17 розділу 5 «Підтвердження походження» Протоколу 1, згідно з положеннями якої сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бути виданий митними органами країни експорту на письмову заяву експортера або, під відповідальність експортера, його уповноваженим представником.

Для цього експортер або його уповноважений представник має заповнити сертифікат з перевезення товару EUR.1, а також бланк заяви, зразок якої наведений у Додатку. Ці бланки мають бути заповнені однією з мов, якими складено цю Угоду, і згідно з нормами законодавства країни експорту. Якщо їх заповнюють від руки, це має бути зроблено чорнилом і друкованими літерами. Опис товарів потрібно викласти у виділеній для цього комірці, не залишаючи вільних рядків. Якщо комірка заповнена не повністю, під останнім рядком опису потрібно накреслити горизонтальну лінію й перекреслити вільний залишок комірки.

Експортер, який подає заяву про видачу сертифіката з перевезення товару EUR.1, повинен бути готовим у будь-який час на вимогу митних органів країни експорту, у якій видається сертифікат з перевезення товару EUR.1, надати всі належні документи на підтвердження статусу походження розглядуваних товарів, а також виконання інших умов цього Протоколу.

Сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бути виданий митними органами країни-члена Європейського Союзу або України, якщо розглядувані товари можуть бути визнаними такими, що походять з Європейського Союзу або України, і задовольняють іншим умовам цього Протоколу.

Митні органи, які видають сертифікати з перевезення товару EUR.1, повинні вжити всіх необхідних заходів для перевірки статусу походження товарів, а також виконання інших умов цього Протоколу. Для виконання цього завдання вони мають право вимагати будь-яких доказів і здійснювати будь-яку перевірку рахунків експортера та інші перевірки, які вважатимуть належними. Ці органи також мають забезпечити правильне заповнення бланків, зазначених у пункті 2 цієї статті. Вони зокрема повинні перевірити, чи заповнена комірка, призначена для опису товарів, таким чином, щоб запобігти зловмисному дописуванню.

Сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бути виданий митними органами й переданий експортерові одразу ж після здійснення чи забезпечення фактичного експортування товару.

Статтею 33 Протоколу І регулюються питання щодо перевірки підтверджень походження. Так, пунктом 1 цієї статті встановлено, що подальші перевірки підтверджень походження мають здійснюватися у довільному порядку або тоді, коли митні органи країни імпорту мають обґрунтовані сумніви в достовірності таких документів, статусі походження відповідних товарів або виконанні інших вимог цього Протоколу.

З метою реалізації положень пункту 1 цієї статті митні органи країни імпорту повинні повернути сертифікат з перевезення товару EUR.1 та інвойс, якщо він був поданий, декларацію інвойс або копії цих документів митним органам країни експорту, вказавши, якщо це доречно, причини запиту. Будь-які отримані документи й інформація, що вказують на недостовірність інформації, наведеної в підтвердженні походження, повинні бути передані на підтримку запита про перевірку (пункт 2 статті 33 Протоколу І).

Перевірка має бути здійснена митними органами країни експорту. Для виконання цього завдання вони мають право вимагати будь-яких доказів і здійснювати будь-яку перевірку рахунків експортера та інші перевірки, які вважатимуть належними (пункт 3 статті 33 Протоколу І).

Відповідно до частини першої статті 289 МК України обов`язок із сплати митних платежів виникає, зокрема, після завершення митного оформлення товарів та їх випуску, якщо внаслідок перевірки митної декларації чи за результатами документальної перевірки митний орган самостійно визначає платнику податків додаткові податкові зобов`язання (п.4); в інших випадках, встановлених Податковим кодексом України (п.5).

Згідно з пунктом 54.4 статті 54 ПК України у разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджених відомостей щодо країни походження, вартісних, кількісних або якісних характеристик, які мають значення для оподаткування товарів і предметів при ввезенні (пересиланні) на митну територію України або територію вільної митної зони або вивезенні (пересиланні) товарів і предметів з митної території України або території вільної митної зони, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення, контролюючий орган має право самостійно визначити базу оподаткування та податкові зобов`язання платника податків шляхом проведення дій, визначених пунктом 54.3 цієї статті, на підставі відомостей, зазначених у таких документах.

Спірні правовідносини виникли у зв`язку із наявністю інформації від компетентного органу про підробленість декларацій постачальника під час подання заявки на підтвердження сертифікатів перевезення EUR.1 в Україну.

Відповідно до Закону України від 08 листопада 2017 року за № 2187-VІІІ «Про приєднання України до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження», 01 лютого 2018 року Україна набула статусу учасниці Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження (далі по тексту Конвенція).

Згідно статті 1 Конвенції ця Конвенція встановлює положення про походження товарів, що продаються згідно із відповідними угодами, укладеними між Договірними Сторонами. У Доповненні I викладено загальні правила для концепції походження товарів та методів адміністративного співробітництва. У Доповненні II викладено конкретні положення, які застосовуються між певними Договірними сторонами та відмінні від положень, зазначених у Доповненні I.

Відповідно до статті 83 Глави 5 Розділу IV Угоди, Підкомітетом Україна - ЄЄ з питань митного співробітництва прийнято Рішення від 21 листопада 2018 року № 1/2018 про заміну Протоколу І «Щодо визначення концепції «походження товарів і методів адміністративного співробітництва» до Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони.

Вказані зміни почали діяти з 1 січня 2019 року.

У статті 1 заміненого Протоколу I «Щодо визначення концепції «походження товарів» і методів адміністративного співробітництва» зазначено, що з метою імплементації цієї Угоди застосовуються Доповнення I і відповідні положення Доповнення II до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження.

Відповідно до пункту 1 статті 15 Доповнення I, товари, що походять з однієї з Договірних Сторін, і ввозяться в інші Договірні Сторони, підпадають під дію цієї Угоди за умови подання одного з таких документів, що підтверджують походження: (а) сертифікат з перевезення товару EUR.1, зразок якого наведений у Додатку III а; (b) сертифікат з перевезення товару EUR-MED, зразок якого наведений у Додатку III b; (c) у випадках, вказаних у Статті 21(1), декларація (надалі іменуватиметься «декларацією походження» або «декларацією походження EUR-MED»), надана експортером до інвойсу, повідомлення про доставку чи будь-якого іншого комерційного документа, який описує розглядувані товари достатньо детально для того, щоб їх можна було ідентифікувати.

Зокрема, відповідно до статті 27 Доповнення І до Конвенції визначено, що документи, зазначені в Статтях 16 (3) та 21 (5), що використовуються для підтвердження того, що товари, вказані в сертифікаті з перевезення товару EUR.1 або EUR-MED, або декларації про походження або декларації про походження EUR MED можуть бути визнані такими, що походять з Договірної Сторони й відповідають іншим вимогам цієї Конвенції, можуть включати, серед іншого, наступне: (1) прямі посвідчення процесів, виконаних експортером чи постачальником для отримання розглядуваного майна, що містяться, наприклад, у його обліковій документації чи у внутрішній системі обліку; (2) документи, що підтверджують статус походження використаних матеріалів, видані чи складені у відповідній Договірній Стороні, якщо застосування таких документів відповідає національному законодавству; (3) документи, що підтверджують обробку матеріалів у відповідній Договірній Стороні, видані чи складені у відповідній Договірній Стороні, якщо застосування таких документів відповідає національному законодавству; (4) сертифікати з перевезення товару EUR.1 або EUR-MED, або декларації про походження або декларації про походження EUR-MED, що підтверджують статус походження використаних матеріалів, видані чи складені у відповідній Договірній Стороні згідно з цією Конвенцією; (5) належні свідчення про обробку або переробку, виконані за межами відповідної Договірної Сторони згідно з положеннями Статті 11, які підтверджують, що вимоги цієї статті були виконані.

З метою належного застосування Конвенції Договірні Сторони допомагають одна одній через компетентні митні адміністрації у перевірці достовірності сертифікатів з перевезення товару EUR.1, декларацій про походження та правильності інформації, що міститься в цих документах (пункт 2 статті 31 Доповнення І до Конвенції).

Відповідно до статті 32 Доповнення I, митні органи Договірної сторони імпортера мають право здійснювати подальші перевірки підтверджень походження у довільному порядку або тоді, коли мають обґрунтовані сумніви в достовірності таких документів, статусі походження відповідних товарів або виконанні інших вимог цієї Конвенції.

Таким чином, Угода передбачає перевірку підтверджень походження товарів як у довільному порядку (вибіркова перевірка), так і при наявності обґрунтованих сумнівів.

Пунктом 1 статті 17 «Процедура видачі сертифіката з перевезення товару EUR.1» Протоколу I Угоди встановлено, що сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бути виданий митними органами країни експорту на письмову заяву експортера або, під відповідальність експортера, його уповноваженим представником.

Згідно положень пункту 3 статті 17 Протоколу 1: «Експортер, який подає заяву про видачу сертифіката з перевезення товару EUR.1, повинен бути готовим у будь-який час на вимогу митних органів країни експорту, у якій видається сертифікат з перевезення товару EUR.1, надати всі належні документи на підтвердження статусу походження розглядуваних товарів, а також виконання інших умов цього Протоколу».

Пунктом 2 статті 22 «Умови складання декларації інвойс» Протоколу I Угоди встановлено, що декларація інвойс може бути складена, якщо розглядувані товари можуть бути визнані такими, що походять з Європейського Союзу або України і відповідають іншим вимогам Протоколу I Угоди.

Згідно положень пункту 3 статті 22 Протоколу I «Експортер, який складає декларацію інвойс, повинен бути готовим у будь-який час на вимогу митних органів країни експорту надати всі належні документи на підтвердження статусу походження розглядуваних товарів, а також виконання інших умов цього Протоколу».

Пунктами 3 та 5 статті 33 Протоколу I визначено, що перевірка здійснюється митними органами країни експорту. Для виконання цього митні органи країни експорту мають право вимагати будь-яких доказів і здійснювати будь-яку перевірку рахунків експортера та інші перевірки, які вважатимуть належними. Повідомлення про результати перевірки надсилається якомога раніше, результати повинні чітко вказувати на те, чи є перевірені документи достовірними та чи розглядувані товари можуть бути визнані такими, що походять з Європейського Союзу і відповідають іншим вимогам Протоколу I.

Пунктом 3 статті 21 «Умови складання декларації про походження або декларації про походження EUR-MED» Доповнення I Регіональної Конвенції, згідно з відповідною Угодою, встановлено, що декларація про походження EUR-MED може бути складена, якщо відповідні товари можуть вважатися такими, що походять з Договірної Сторони-експортера, Договірної Сторони-імпортера чи однієї з інших Договірних Сторін відповідно до Статті 3, з якими застосовується кумуляція та виконуються вимоги цієї Конвенції.

Згідно положень пункту 5 статті 21 Доповнення I «Експортер, який складає декларацію про походження або декларацію про походження EUR-MED, повинен бути готовим у будь-який час на вимогу митних органів Договірної сторони-експортера надати всі належні документи на підтвердження статусу походження розглядуваних товарів, а також виконання інших умов цієї Конвенції».

Пунктом 6 статті 33 «Перевірка підтверджень походження» Протоколу I встановлено, якщо відповідь не містить достатньої інформації для визначення достовірності розглядуваного документа або справжнього походження товарів, митні органи, що подали запит, повинні за відсутності виняткових обставин відмовити у наданні права на преференції.

Пунктом 6 статті 32 «Перевірка підтверджень походження» Доповнення I встановлено, якщо відповідь не містить достатньої інформації для визначення достовірності розглядуваного документа або справжнього походження товарів, митні органи, що подали запит, повинні за відсутності виняткових обставин відмовити у наданні права на преференції.

Таким чином, судом резюмується, що застосування преференційної ставки ввізного мита за сертифікатами перевезення EUR.1, що видані за посередництвом явно підроблених декларацій постачальника є протиправним. Підробленість декларацій постачальника не може свідчити про преференційне походження товарів. А отже зазначення у листі іноземного компетентного органну інформації щодо явно підроблених декларацій постачальника під час подання заявки на підтвердження сертифікатів перевезення EUR.1 в Україну не підтверджує преференційного походження товарів в рамках Протоколу І та Доповнення I до Угоди.

Згідно частини 7 статті 36 Митного кодексу України повністю вироблені або піддані достатній переробці товари преференційного походження визначаються на основі законів України, а також міжнародних договорів України, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України.

Відповідно до положень частини 1 статті 281 Митного кодексу України допускається встановлення тарифних пільг (тарифних преференцій) щодо ставок Митного тарифу України у вигляді звільнення від оподаткування ввізним митом, зниження ставок ввізного мита або встановлення тарифних квот відповідно до законодавства України та для ввезення товарів, що походять з держав, з якими укладено відповідні міжнародні договори.

Статтею 352 Митного кодексу України передбачено, що отримані від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджені відомості щодо вартісних, кількісних або якісних характеристик, країни походження, складу та інших характеристик, які мають значення для оподаткування товарів, їх ввезення (пересилання) на митну територію України або на територію вільної митної зони чи вивезення (пересилання) за межі митної території України або території вільної митної зони, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення, можуть використовуватись як матеріали для підготовки висновків за результатами перевірок.

Проведеною документальною перевіркою, з урахуванням офіційно отриманої відповіді від уповноваженого органу країни експортера про встановлення підроблення декларації постачальника під час подання заявки на підтвердження сертифікатів EUR. 1 в Україну щодо не підтвердження «преференційного походження товарів» в рамках Протоколу І та Доповнення I до Угоди, ввезених на митну територію України та задекларованих до митного оформлення Закарпатській митниці позивачем, контролюючим органом встановлено обставини які свідчать, що платником податків, при декларуванні імпортованих товарів із застосуванням преференційних (знижених) ставок ввізного мита щодо товарів, які імпортуються з території ЄС, відповідно до поданих сертифікатів з перевезення (походження) товарів форми EUR.1, створені умови щодо несплати митних платежів в повному обсязі (внаслідок незаявлення позивачем в поданих митних деклараціях точних відомостей про товари, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю, митного оформлення і нарахування митних платежів) та невиконання вимог, установлених Митним кодексом України, Податковим кодексом України а також міжнародних договорів України, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України.

У даному випадку, формальна наявність поданих до митного оформлення Закарпатській митниці сертифікатів з перевезення (походження) товарів форми EUR.1, за видачу яких несуть відповідальність експортери, не є достатньою підставою для висновку про вчинення позивачем всіх необхідних та залежних від нього дій для здійснення декларування «преференційного походження» ввезених товарів та отримання пільги - тарифної преференції. Діючи добросовісно та застосовуючи тарифну преференцію по сплаті ввізного мита за зниженим рівнем ставки ввізного мита (0%), суб`єкт господарювання безсумнівно повинен переконатися, що поставлені експортерами товари дійсно є товарами «преференційного походження» відповідно до положень вищезазначеної Угоди, а не покладатися лише на відповідальність експортерів відповідних декларацій інвойс, декларацій походження та сертифікатів з перевезення (походження) товарів форми EUR.1.

Тобто, платником податків, в обґрунтування мотивів вибору контрагента, в ході проведення перевірки не надано достатніх доказів обставин укладання і виконання зовнішньоекономічних договорів, та можливості і необхідності проведення перевірки ділової репутації контрагентів, а також повноважень осіб, які діють від імені таких підприємств.

У зазначених зовнішньоекономічних відносинах обов`язок з декларування та визначення і сплати мита та податків, згідно вимог українського законодавства і ратифікованих Верховною Радою України міжнародних договорів України, має саме позивач, а тому саме український учасник зовнішньоекономічної діяльності, а не продавець товару, несе відповідальність за повноту виконання цього обов`язку.

Таким чином платник податків мав можливість дотриматися норм чинного законодавства, зокрема здійснити декларування ввезених товарів із застосуванням пільгової ставки ввізного мита у рамках режиму найбільшого сприяння та дотримання зазначених вище вимог законодавства, однак не вжив достатніх заходів для цього через те, що він діяв недобросовісно та без належної обачності з метою зменшення бази оподаткування.

Згідно пункту 109.1 статті 109 ПК України податковим правопорушенням є протиправне, винне (у випадках, прямо передбачених цим Кодексом) діяння (дія чи бездіяльність) платника податку (в тому числі осіб, прирівняних до нього), контролюючих органів та/або їх посадових (службових) осіб, інших суб`єктів у випадках, прямо передбачених цим Кодексом.

Відповідно підпункту «в» пункту 185.1 статті 185 ПК України об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податків з ввезення товарів на митну територію Україну.

Пунктом 187.8 статті 187 ПК України визначено, що датою виникнення податкових зобов`язань у разі ввезення товарів на митну територію України є дата подання митної декларації для митного оформлення.

Відповідно до Податкового кодексу України податок на додану вартість для товарів, які ввозяться (пересилаються) на митну територію України платниками податку, становить 20% бази оподаткування.

Згідно з положеннями пункту 190.1 статті 190 ПК України (зі змінами та доповненнями, що діяли на день подання митних декларацій до митного оформлення товарів), базою оподаткування для товарів, що ввозяться на митну територію України, є договірна (контрактна) вартість, але не нижче митної вартості цих товарів, визначеної відповідно до розділу III Митного кодексу України, з урахуванням мита та акцизного податку, що підлягають сплаті і включаються до ціни товарів.

Із врахуванням вищевказаного, перевіркою встановлено порушення імпортером (позивачем): 1. пункту 1 статті 15 Доповнення I до Регіональної конвенції про пан-євро середземноморські преференційні правила походження, ратифікованої Законом України від 08.11.2017 № 2187-VIII, в частині відсутності підтвердження статусу преференційного походження товарів ввезених за сертифікатами з перевезення (походження) товару EUR.1 як таких, що походять з певної країни в розумінні Протоколу I і Доповнення I та підпадають під дію цієї Угоди, в результаті чого занижено податкове зобов`язання по сплаті ввізного мита; 2. пункту 190.1 статті 190 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податкове зобов`язання по сплаті податку на додану вартість.

Відповідно до встановленого контролюючим органом документального не підтвердження преференційного походження товарів в рамках Протоколу І та Доповнення I до Угоди, оформлених позивачем в митному режимі імпорту за митною декларацією типу ІМ 40 ДЕ, до товару застосовується пільгова ставка ввізного мита (10%), які застосовуються у рамках режиму найбільшого сприяння, встановлені Законом України від 19.10.2022 №2697-ІХ «Про Митний тариф України» (із змінами, в редакції чинній на дату митного оформлення за вказаними МД).

Відповідно до положень пункту 4 частини першої статті 289 МК України обов`язок із сплати митних платежів виникає після завершення митного оформлення товарів та їх випуску, якщо внаслідок перевірки митної декларації чи за результатами документальної перевірки митний орган самостійно визначає платнику податків додаткові податкові зобов`язання.

Відповідно до пункту 54.4 статті 54 ПК України, у разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджених відомостей щодо країни походження, вартісних, кількісних або якісних характеристик, які мають значення для оподаткування товарів і предметів при ввезенні (пересиланні) на митну територію України або територію спеціальної митної зони або вивезенні (пересиланні) товарів і предметів з митної території України або території спеціальної митної зони, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення, контролюючий орган має право самостійно визначити базу оподаткування та податкові зобов`язання платника податків шляхом проведення дій, визначених пунктом 54.3 цієї статті, на підставі відомостей, зазначених у таких документах.

Необхідно зазначити, що на правомірність використання інформації отриманої від іноземних митних органів для підтвердження преференційного походження товару та відповідно преференційного оподаткування відповідно до Угоди, вказує правова позиція Верховного Суду, яка наведена у постанові від 01.03.2021 у справі №240/7093/19 (К/9901/1715/20) (яка подібна із даною справою), щодо застосування приписів статті 33 Протоколу 1 до Угоди, згідно якої, надходження від іноземних митних органів інформації щодо непідтвердження преференційного походження товарів в контексті застосування Угоди, має безумовним наслідком скасування права на преференційне оподаткування.

Тотожна правова позиція наведена в постановах Верховного Суду від 11 квітня 2022 року, що ухвалена у справі №260/2805/20, від 11 серпня 2022 року, що ухвалена у справі №460/8509/21, від 26 квітня 2023 року, що ухвалена у справі №260/4347/20, від 05 червня 2024 року, що ухвалена у справі №380/2397/22, від 31 липня 2024 року, що ухвалена у справі №260/6407/21, від 11 лютого 2026 року, що ухвалена у справі №380/25552/24.

Щодо позиції позивача з приводу притягнення особи до адміністративної відповідальності за порушення митних правил (ПМП) та одночасне ухвалення (прийняття) податкових повідомлень-рішень (ППР), то суд не може кваліфікувати як подвійна відповідальність. Згідно зі сталими правовими позиціями Верховного Суду та нормами законодавства України, такі дії контролюючих органів не порушують стаття 61 Конституцію України, яка забороняє двічі притягувати до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Ці процедури мають різну юридичну природу, застосовуються до різних суб`єктів і переслідують різну мету: суб`єкт відповідальності за ПМП фізична особа (конкретна людина: громадянин або посадова особа підприємства керівник, уповноважена особа, декларант); за ППР юридична особа або ФОП (безпосередньо платник податків/імпортер). Характер та мета відповідальності: за ПМП каральний характер. Відповідальність спрямована на покарання винної особи за порушення встановлених митних прави; за ППР компенсаційний/відновлювальний характер. Відповідальність спрямована на стягнення недоплачених державі податків, мита та пені. Різні правопорушення: сама лише сплата адміністративного штрафу за порушення митних правил не звільняє платника податків від обов`язку сплатити правомірно нараховані митні платежі та фінансові санкції (штрафи за ПК України). Таким чином необхідно чітко розмежовувати ці процедури, оскільки вони мають різну правову природу, різні суб`єкти, підстави та об`єкти правопорушення, а отже, не порушують статтю 61 Конституції України (принцип non bis in idem ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення).

Відповідно до статті 364 частини 1 МК України штраф як адміністративне стягнення за порушення митних правил полягає у покладенні на особу, яка притягується до адміністративної відповідальності за таке правопорушення, обов`язку сплатити до державного бюджету грошові кошти у сумі, яка визначається цим Кодексом залежно від виду та характеру вчиненого правопорушення.

Відповідно до статті 364 частини 2 МК України, сплата штрафу, якщо при цьому не застосовується адміністративне стягнення у вигляді конфіскації товарів, транспортних засобів, зазначених у пункті 3 статті 461 цього Кодексу, не звільняє особу, яка вчинила порушення митних правил, від сплати митних платежів, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Окрім того, у відповідності до статті 78 частини 6 КАС України, постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов`язковою для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Водночас, склад правопорушення з приводу порушення митних правил, за яке МК України встановлена адміністративна відповідальність, відмінний від податкового правопорушення, яке має наслідком визначення податкових зобов`язань, - що вказує на безпідставність посилання представника позивача на притягнення двічі позивача до одного виду юридичної відповідальності.

Зобов`язання позивача сплатити до Державного бюджету належні суми митних платежів є наслідком доведеного факту неможливості застосування преференційного оподаткування відповідно до норм Угоди, та не може ставитись в залежність від доведеності суб`єктивної сторони адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 485 МК України прямого умислу на ухилення від сплати належних митних платежів .

Таким чином, вказана справа про притягнення позивача до адміністративної відповідальності жодним чином не може бути підставою для звільнення позивача від податкових зобов`язань по сплаті до Державного бюджету належних сум ввізного мита та податку на додану вартість що є предметом спору в даній справі.

Преюдиційно встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність вже встановлено у рішенні і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18 квітня 2018 року, що ухвалена у справі №753/11000/14-ц).

Частина шоста статті 78 КАС України відрізняється від інших тим, що містить припис про обов`язковість врахування для адміністративного суду, зокрема постанови суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, в питанні, чи мали місце дії (бездіяльність) та чи вчинені вони певною особою. Преюдиційність, як підстава звільнення від доказування, передбачена частинами четвертою, п`ятою та сьомою статті 78 КАС України, не носить абсолютного характеру, через те, що стосується оцінки певних обставин та фактів, які не є тотожними з встановленням наявності або відсутності складу, зокрема, адміністративного правопорушення. Необхідно також зазначити, що у частині шостій статті 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. Водночас розглядувана норма встановлює межі обов`язковості зазначених різновидів судових рішень для адміністративного суду, що розглядає конкретну адміністративну справу. Така обов`язковість поширюється лише на те питання, чи мало місце певне діяння та чи вчинене воно особою, щодо якої постановлено відповідний вирок або прийнято постанову. Водночас правова кваліфікація діяння особи, наведена у вироку в кримінальній справі або постанові про адміністративне правопорушення (тобто застосування тих чи інших правових норм до відповідної поведінки), не є обов`язковою для адміністративного суду.

Відповідно до статті 111 пункту 111.3 ПК України, притягнення фізичної або юридичної особи до фінансової відповідальності за податкове правопорушення не звільняє фізичну особу чи посадових (службових) осіб юридичної особи у передбачених законом випадках від юридичної відповідальності інших видів. Притягнення фізичної або юридичної особи до фінансової відповідальності за податкове правопорушення, що передбачає встановлення контролюючими органами вини особи, не передбачає презумпції наявності вини фізичної особи чи посадових (службових) осіб юридичної особи у випадках притягнення фізичної особи чи посадових (службових) осіб юридичної особи до юридичної відповідальності інших видів та не звільняє від обов`язку її доведення в порядку, передбаченому законом.

Зазначена норма не передбачає презумпції вини фізичної особи чи посадових осіб юридичної особи у випадках притягнення цих осіб до юридичної відповідальності інших видів та не звільняє від обов`язку її доведення.

Відповідно до статті 112 пункту 112.2 ПК України, особа вважається винною у вчиненні правопорушення, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання. Вжиті платником податків заходи щодо дотримання правил та норм податкового законодавства вважаються достатніми, якщо контролюючий орган не доведе, що, вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності.

Відповідно до статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно вимог статті 73 частини 2 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За правилами встановленими статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Відповідно до статті 77 частини 2 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Таким чином, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 242-246 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Закарпатської митниці (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Собранецька, буд. 20, код ЄДРПОУ 43985560) про визнання протиправними та скасування рішень відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до статті 243 частини 3 КАС України 07 жовтня 2026 року було проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Рішення у повному обсязі було складено 19 жовтня 2026 року.

СуддяС.Є. Гаврилко