Рішення № 140758006, 20.10.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2026 рокуСправа № 160/25330/26

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Ірметова О.В., розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за позовом адвоката Кравця Ростислава Юрійовича в інтересах ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

19 серпня 2026 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви адвоката Кравця Ростислава Юрійовича в інтересах ОСОБА_1 (далі Позивач) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі Відповідач 1), Військової частини НОМЕР_1 (далі Відповідач 2), яким просить:

- визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 №723 від 01 червня 2026 року про призов та направлення для проходження військової служби під час мобілізації, в особливий період в частині, що стосується ОСОБА_1 ;

- визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №158/5338 від 02.06.2026 в частині зарахування до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 ;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 виключити зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та звільнити з військової служби ОСОБА_1 .

Позовну заяву обґрунтовано тим, що 25 травня 2026 року ОСОБА_1 перебуваючи в м. Кривий Ріг на вимогу невідомих осіб у військовій формі пред`явив документи, що посвідчують особу, військово-облікові документи. Після ознайомлення посадові особи вказали на необхідність прослідувати з ними до приміщення ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Позивач перебував на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_3 , як офіцер запасу, про що неодноразово зазначав особам, які здійснювали затримання. При цьому Позивачу не посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_2 не повідомлялось про те, що він перебуває у розшуку, а також не було складено жодного протоколу затримання.

В подальшому, без реального проходження військово-лікарської комісії, наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_1 було призвано та направлено для проходження військової служби під час мобілізації, в особливий період.

Позивач вважає, що дії, пов`язані з його призовом та включенням до списків складу військової частини, були здійснені з порушенням вимог чинного законодавства.

Прийнятий військовою частиною НОМЕР_1 (по стройовій частині) №158/5338 від 02.06.2026 в частині зарахування до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 є наслідком порушених прав Позивача під час незаконного затримання.

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду.

Відповідач ІНФОРМАЦІЯ_5 заперечував проти задоволення позовних вимог, про що надав відзив на позовну заяву, в обґрунтування якого вказав таке.

Пунктом 81 Порядку №560 визначено, що призов військовозобов`язаних та резервістів (крім резервістів, які уклали контракти на проходження служби у військовому резерві) на військову службу під час мобілізації, на особливий період здійснюють районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки. Призов громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період оформляється наказом керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки. У разі призову військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період не за місцем їх перебування на військовому обліку (крім тих осіб, що добровільно виявили бажання проходити військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період) такі особи перед призовом на військову службу беруться на військовий облік у районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки, який здійснює їх призов. Відомості про взяття таких осіб на військовий облік вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів перед їх направленням на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду. Наказ про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період видається керівником районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки - в день відправлення військової команди до військової частини (установи) (пункт 82 Порядку №560). Системний аналіз вказаних норм свідчить про те, що ІНФОРМАЦІЯ_6 є уповноваженою особою - органом військового управління, що забезпечує виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

На підставі пункту 79 Порядку №560 центральна військово-лікарська комісія Міноборони та її територіальні підрозділи організовують та здійснюють контроль за роботою військово-лікарських комісій територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, розглядають скарги громадян щодо рішень військово лікарських комісій.

Згідно правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 12.06.2020 у справі №810/5009/18, до повноважень суду не належить надання оцінки діагнозу на предмет того, чи підпадає він під дію статей розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби з посиланням на пункт 3.13 глави 3 розділу II Положення №402. Відповідно до цієї норми у спірних питаннях та складних випадках право на винесення остаточного рішення залишається за ЦВЛК. Для цього військовий комісаріат направляє в регіональну штатну ВЛК, на території якої проживає заявник, його заяву, медичні документи, які є в заявника або одержані військовим комісаріатом з цивільних (військових) лікувальних закладів, військовий квиток. У пунктах 80, 81 постанови від 26.02.2025 у справі №600/3273/22-а Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду підсумував, що питання визначення наявності або відсутності певного діагнозу у позивача та його придатності (непридатності) до військової служби за результатами медичного обстеження є дискреційними повноваженнями ВЛК. Розглядаючи по суті спори у справах щодо оскарження рішень ВЛК, суд вправі перевірити їх законність лише в межах дотримання процедури прийняття таких. Однак суд не може здійснювати власну оцінку підставності прийняття певного висновку, оскільки суд не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому оцінка підставності висновку ВЛК виходить за межі необхідності дослідження в контексті застосування норм матеріального права. Таким чином, Позивач не скористався належним порядком оскарження рішення військово-лікарської комісії. Так, згідно відомостей Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі ЄДРПВР), гр. ОСОБА_1 до 27.05.2026 перебував на військовому обліку офіцерів запасу ІНФОРМАЦІЯ_7 . З 27.05.2026 року ОСОБА_1 перебував на військовому обліку офіцерів запасу ІНФОРМАЦІЯ_4 . Згідно відомостей ЄДРПВР 02.10.2025 року за наслідком звернення ІНФОРМАЦІЯ_8 до органів та підрозділів Національної поліції України Безрук В.В. є порушником правил військового обліку у зв`язку з непроходженням військово-лікарської комісії, номер звернення Е3701667. Після здійснення адміністративного затримання та доставлення гр. ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_4 представниками Національної поліції України, ОСОБА_1 27.05.2026 взято на військовий облік військовозобов`язаних ІНФОРМАЦІЯ_4 , після чого направлено на проходження військово лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_9 на базі КНП «Міська клінічна лікарня № 16» ДОР з метою визначення ступеня придатності до військової служби. Висновком ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_9 від 28.05.2026 року № 2026-0528-2002-4363-3, ОСОБА_1 визнаний придатним до військової служби на підставі розкладу хвороб графи III Наказу Міністра оборони України № 402 від 14.08.2008 року «Про затвердження Положення про військово лікарську експертизу в Збройних Силах України». Перевіркою відомостей Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів встановлено, що військовозобов`язаний ОСОБА_1 правом на відстрочку з підстав, передбачених статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», не користувався, відомості про раніше надані відстрочки відсутні, до ІНФОРМАЦІЯ_4 та підпорядкованих відділів ОСОБА_1 протягом 2022-2026 років документи щодо підтвердження у нього права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації не надходили. У зв`язку з чим, у відповідності до положень Постанови КМУ № 560 від 16.05.2024 року «Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період», останній підлягав призову на військову службу за призовом під час мобілізації. Таким чином, 01.06.2026 року наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 № 723 гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , призваний на військову службу під час мобілізації, на особливий період та відправлений для проходження військової служби за мобілізацією до військової частини НОМЕР_1 . За наслідком чого, ОСОБА_1 знятий з військового обліку ІНФОРМАЦІЯ_4 на підставі абз. 3 п. 2 ст. 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у зв`язку з призовом на військову службу.

У зв`язку з тим, що Позивач не мав належним чином оформленої відстрочки від призову під час мобілізації згідно переліку підстав, визначених у статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», пройшов військово-лікарську комісію за результатами якої останньому було встановлено ступінь придатності до військової служби, як придатний до військової служби, військовозобов`язаного ОСОБА_1 наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 № 723 від 01.06.2026 року призвано на військову службу за мобілізацією до військової частини НОМЕР_1 . Відтак, відсутні будь-які законодавчі підстави для скасування вищезгаданого наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Відповідач Військова частина НОМЕР_1 також заперечувала проти задоволення позовних вимог, про що надав відзив на позовну заяву, в обґрунтування якого вказав таке.

Згідно п. 56 постанови Верховного Суду від 05.02.2025 року у справі № 160/2592/23 слідує, що процедура призову військовозобов`язаного на військову службу під час мобілізації є незворотною, тобто такою, що вже відбулася, а визнання процедури призову протиправною не спричинює відновлення попереднього становища особи, призваної на військову службу. Також слід відмітити сталу та послідовну позицію Верховного Суду у питаннях скасування актів індивідуальної дії разового застосування, який вичерпав свою дію фактом його виконання. Касаційний суд неодноразово висловлював правову позицію, відповідно до якої такий акт не може бути скасованим після його виконання через порушення гарантій стабільності суспільних відносин та принципу правової визначеності (постанови Великої Палати Верховного Суду у постановах від 12 травня 2021 року у справі № 9901/286/19 , від 8 вересня 2021 року у справі № 816/228/17 постановах від 14 липня 2021 року у справі № 9901/96/21 , Верховного Суду у , від 27 жовтня 2022 року у справі № П/9901/97/21 ). Частиною 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС) визначено, що «При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду». Тобто, навіть якщо суд визнає протиправність дій та рішень Відповідача 1 щодо призову позивача на військову службу по мобілізації у спірній ситуації, то це не є підставою для визнання протиправними наказів військової частини НОМЕР_1 про зарахування позивача до списків особового складу. На підставі викладеного, діяльність військової частини НОМЕР_1 по зарахуванню позивача до списків особового складу військової частини є правомірною, а тому позов в цій частині не підлягає задоволенню.

У ситуації позивача підпунктами п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 року № 2232-ХІІ (далі Закон 2232-ХІІ) визначено вичерпний перелік обставин, які надають підстави для звільнення військовослужбовців з військової служби. У матеріалах позову відсутні будь-які обставини, передбачені зазначеними правовими нормами.

У зв`язку із зазначеним, підстав для звільнення позивача з військової служби немає, а позовна вимога позову в цій частині не підлягає до задоволення.

Ухвалою суду від 24.08.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Дослідив матеріали справи, розглянув справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінив докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), судом встановлено таке.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , що підтверджується паспортом громадянина України, карткою платника податків.

Згідно з довідкою про доставлення (супроводження) громадянина(ки) до територіального центру комплектування та соціальної підтримки ОСОБА_1 доставлено до ІНФОРМАЦІЯ_2 27.05.2026 о 17:31 год. працівником поліції ОСОБА_2 .

Відповідно до довідки військово-лікарської комісії від 28.05.2026 №2026-0528-2002-4363-3 проведено медичний огляд ОСОБА_1 військово-лікарською комісією при ІНФОРМАЦІЯ_9 за висновком якої позивача визнано придатним до військової служби.

Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 Про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період від 01.06.2026 №723 ОСОБА_1 призвано на військову службу під час мобілізації, на особливий період та відправлено до військової частини НОМЕР_1 .

Згідно з витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 05.06.2026 № 161/5338 ОСОБА_1 зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та на всі види забезпечення.

Позивач, вважаючи протиправними накази відповідачів про призов його на військову службу та про зарахування до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 , звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.

Відповідно до статті 17 Конституції України, захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України здійснює, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби Закон України від 25 березня 1992 року № 2232-XII Про військовий обов`язок і військову службу (далі - Закон № 2232-ХІІ).

Згідно з частинами першою, третьою статті 1 Закону № 2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії:

допризовники - особи, які підлягають взяттю на військовий облік;

призовники - особи, які взяті на військовий облік;

військовослужбовці - особи, які проходять військову службу;

військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави;

резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період (частина 9 статті 1 Закону № 2232-ХІІ).

Частинами 1 та 2 статті 2 Закону № 2232-ХІІ визначено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом), за направленням або за призовом; іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту та Національній гвардії України.

Згідно з частиною 14 статті 2 Закону № 2232-ХІІ виконання військового обов`язку в особливий період здійснюється з особливостями, визначеними цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до пунктів 1, 4 статті 24 Закону № 2232-ХІІ початком проходження військової служби вважається: день відправлення у навчальну частину (центр) з територіального центру комплектування та соціальної підтримки (збірного пункту) - для громадян, направлених для проходження базової військової служби; день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або день прибуття до Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідних підрозділів розвідувальних органів України - для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період та на військову службу за призовом осіб офіцерського складу.

Згідно з частиною 1 статті 39 Закону № 2232-ХІІ призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

На військову службу під час мобілізації призиваються резервісти та військовозобов`язані, які перебувають у запасі і не заброньовані в установленому порядку на період мобілізації, незалежно від місця їх перебування на військовому обліку.

Призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації здійснюється для доукомплектування військових посад, передбачених штатами воєнного часу, у терміни, визначені мобілізаційними планами Збройних Сил України та інших військових формувань.

Громадяни України, призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, які раніше не проходили військову службу в Збройних Силах України, інших військових формуваннях, проходять курс базової загальновійськової підготовки тривалістю не менше ніж один місяць.

Згідно з частиною 6 статті 37 Закону № 2232-ХІІ виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов`язаних та резервістів розвідувальних органів України - у відповідному підрозділі розвідувальних органів України) підлягають громадяни України, які, зокрема визнані непридатними до військової служби.

У громадянина, якого виключено з військового обліку відповідно до пунктів 3 та 4 цієї частини, військово-обліковий документ не вилучається. До військово-облікового документа громадянина вносяться дані про виключення із військового обліку.

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні встановлює Закон України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію (далі - Закон № 3543-XII).

Відповідно до статті 1 Закону № 3543-XII у цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні: особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, сил оборони і сил безпеки, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і час демобілізації після закінчення воєнних дій (абзац п`ятий вказаної статті).

Частиною другою статті 4 Закону № 3543-XII визначено, що загальна мобілізація проводиться одночасно на всій території України і стосується національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 Про введення воєнного стану в Україні, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX Про затвердження Указу Президента України Про введення воєнного стану в Україні, постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який діє по теперішній час.

Також Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 65/2022 Про загальну мобілізацію оголошено проведення загальної мобілізації, яка діє по теперішній час.

Відповідно до пункту 24 частини 1 статті 23 Закону № 3543-XII не підлягають призову на військову службу під час мобілізації інші військовозобов`язані або окремі категорії громадян у передбачених законом випадках.

Аналіз наведених положень законодавства свідчить про те, що громадяни проходять військову службу у Збройних Силах України в добровільному порядку або за призовом. Військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період, належить до військової служби за призовом.

При цьому, не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані, які відповідно до висновку військово-лікарської комісії визнані непридатними до військової служби за станом здоров`я.

З довідки військово-лікарської комісії від 28.05.2026 № 2026-0528-2002-4363-3 вбачається, що ОСОБА_1 пройшов 28.05.2026 військово-лікарську комісію при ІНФОРМАЦІЯ_9 за висновком якої позивача визнано придатним до військової служби.

Доказів оскарження рішення ВЛК представником позивача не надано.

Тож у суду відсутні правові підстави для неврахування вищевказаного чинного висновку від 28.05.2026 військово-лікарської комісії щодо придатності позивача до військової служби.

На підставі вказаного висновку військово-лікарської комісії, позивача призвано на військову службу під час мобілізації на особливий період, на підставі відповідного наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (з питань мобілізаційної підготовки, мобілізаційної готовності та мобілізації) від 01.06.2026 № 723 та направлено до військової частини НОМЕР_1 , наказом командира якої, позивача зараховано до списків особового складу цієї частини.

Отже, з наведеного вбачається, що у зв`язку з придатністю позивача до військової служби, відповідачами було вчинено ряд дій щодо призову позивача на військову службу під час мобілізації на особливий період та направлення його до військової частини для проходження військової служби.

Окрім того, позивач після видання відповідного наказу про призов його на військову службу та до теперішнього часу є військовослужбовцем, тому в даному випадку виникають нові правовідносини щодо проходження військової служби, особливості яких визначаються, зокрема Законом № 2232-ХІІ та Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008.

Суд вважає слушними доводи відповідача 2 також щодо того, що наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 05.06.2026 № 161/5338 про зарахування позивача до списків особового складу цієї військової частини вже реалізований, оскільки позивач був зарахований до військової частини та приступив до виконання службових обов`язків за посадою, а тому його скасування без прийняття відповідного рішення про звільнення з військової служби з підстав, що визначені законом, не відновить початковий стан і не призведе до захисту прав та інтересів позивача, про які він просить у позові.

Крім того суд ураховує, що позивач пов`язує протиправність наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 05.06.2026 № 161/5338 про зарахування позивача до списків особового складу цієї військової частини з протиправністю його мобілізації.

Наведені висновки також є застосовними й до наказу відповідача 1 про призов позивача на військову службу.

При цьому, підстави для звільнення військовослужбовця з військової служби визначені статтею 26 Закону № 2232-ХІІ, а тому після набуття позивачем статусу військовослужбовця, його може бути звільнено зі служби виключно за підстав, що встановлені наведеною нормою законодавства.

До того ж, Верховний Суд у постанові від 05.02.2025 у справі № 160/2592/23 сформував правовий висновок, що процедура призову військовозобов`язаного на військову службу під час мобілізації є незворотною, тобто такою, що вже відбулася, а визнання процедури призову протиправною не спричинює відновлення попереднього становища особи, призваної на військову службу.

Вказані висновки Верховного Суду є релевантними до цієї справи, оскільки сформовані за схожих обставин та відповідних їм правовідносин.

Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що законні підстави для скасування спірних наказів відповідачів відсутні.

Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїз Торія проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) серія A, 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Суд зазначає, що доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою, однак позивачем в ході судового розгляду справи не доведено неправомірність рішень відповідачів.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В той же час, згідно з частиною 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Реальність (справжність та правдивість) конкретної обставини фактичної дійсності не може бути сприйнята доведеною виключно через неспростування одним із учасників справи (навіть суб`єктом владних повноважень) декларативно проголошеного, але не доказаного твердження іншого учасника справи, позаяк протилежне явно та очевидно прямо суперечить меті правосуддя - з`ясування об`єктивної істини у справі.

Правильність саме такого тлумачення змісту частини 1 статті 77 та частини 2 статті 77 КАС України підтверджується правовим висновком постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 520/2261/19, що визначений у статті 77 КАС України обов`язок відповідача - суб`єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов`язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (стаття 90 КАС України).

Оскільки матеріалами справи встановлено, що позивач є особою призовного віку, не має відстрочення від проходження військової служби під час воєнного стану, за висновками ВЛК визнаний придатним до служби та такий висновок не оскаржено у судовому порядку, суд дійшов висновку необгрунтованості позовних вимог та наявності законних підстав у хз задоволенні.

Питання про розподіл судових витрат відповідно до вимог статті 139 КАС України судом не вирішується, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 12 частини 1 статті 5 Закону України Про судовий збір.

Керуючись ст. ст. 2, 9, 72, 77, 90, 94, 133, 134, 139, 241-246, 250, 255, 257, 262, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову адвоката Кравця Ростислава Юрійовича в інтересах ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.В. Ірметова