Рішення № 140757886, 20.10.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2026 рокуСправа № 160/25113/26

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Свергун І.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) в м. Дніпрі адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СТРАТЕРА» до Південно-Східної митниці про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів,

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду через підсистему «Електронний суд» надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «СТРАТЕРА» (далі - позивач) до Південно-Східної митниці (далі - відповідач), в якій позивач просить визнати протиправними та скасувати прийняті Південно-Східною митницею рішення про коригування митної вартості товарів від 08.05.2026 № UA110130/2026/000042/2 та від 11.05.2026 № UA110130/2026/000043/2.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 07.05.2026 для митного оформлення в режимі імпорту 44563,40 кг посуду кухонного скляного, що надійшли з Франції за прямим контрактом від 13.04.2026 № 01 26 із виробником «VERRERIE ARC 1825», відповідачу подана митна декларація № 26UA110130008035U0 із заявленням митної вартості товарів за основним методом визначення митної вартості товарів (за ціною договору).

08.05.2026 відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA110130/2026/000042/2, за яким митна вартість товарів скоригована в сторону збільшення із застосування другорядного методу визначення митної вартості (3 за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів), а саме митна вартість товару № 1 за кодом згідно з УКТ ЗЕД 7013491000 скоригована з 0, 5606 євро/шт до 0, 8910 євро/шт, митна вартість товару № 2 за кодом згідно з УКТ ЗЕД 7013289000 скоригована з 0, 5606 євро/шт до 1, 0505 євро/шт, митна вартість товару № 3 за кодом згідно з УКТ ЗЕД 7013491000 скоригована з 1, 9445 євро/шт до 2, 8214 євро /шт.

08.05.2026 у зв`язку із незгодою із Рішенням № 42 в порядку ч. 7 ст. 55 Митного кодексу України подана нова митна декларація № 26UA110130008191U9, за якою товари випущені у вільний обіг із збільшенням (доплатою) загальної суми митних платежів на 389073,84 грн (мито 21690, 98 грн, ПДВ 367382,86 грн), відомості про що містяться у гр. 47,52 гр. В митної декларації.

11.05.2026 для митного оформлення в режимі імпорту 88976,28 кг посуду кухонного з скляного, що надійшли з Франції за тим самим прямим контрактом, відповідачу подана митна декларація № 26UA110130008242U2 із заявленням митної вартості товарів із зазначенням основного методу визначення митної вартості товарів (за ціною договору).

11.05.2026 відповідачем прийняте рішення про коригування митної вартості товарів № UA110130/2026/000043/2, за яким митна вартість товарів скоригована в сторону збільшення із застосування другорядного методу визначення митної вартості (3 за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів), а саме митна вартість товару № 1 за кодом згідно з УКТ ЗЕД 7013491000 скоригована з 0, 6978 євро/шт до 0, 8910 євро/шт, митна вартість товару № 2 за кодом згідно з УКТ ЗЕД 7013289000 скоригована з 0, 7161 євро /шт до 1, 0505 євро /шт, митна вартість товару № 3 за кодом згідно з УКТ ЗЕД 7013491000 скоригована з 1,9445 євро /шт до 2, 8214 євро /шт.

11.05.2026 у зв`язку із незгодою із Рішенням № 43 в порядку ч. 7 ст. 55 Митного кодексу України подана нова митна декларація № 26UA110130008312U6, за якою товари випущені у вільний обіг із збільшенням (доплатою) загальної суми митних платежів на 672910,66 грн (мито 30309,44 грн, ПДВ 642601,22 грн), відомості про що містяться у гр. 47,52 гр. В митної декларації.

Загальна сума різниці (доплати) митних платежів становить 1061984,50 грн.

Позивач вважає Рішення № 42 та Рішення № 43 протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду.

Ухвалою суду від 24.08.2026 позовну заяву залишено без руху.

У встановлений судом строк недоліки позовної заяви було усунуто.

Ухвалою суду від 01.09.2026 відкрито провадження в адміністративній справі, визначено, що справа розглядатиметься за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), у відповідача витребувано докази.

15.09.2026 відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти позову з таких підстав.

Позивач звернувся до Південно-Східної митниці для здійснення митного оформлення товару: «Посуд столовий, кухонний в асортименті…». Країна виробництва EU/FR. Торговельна марка Luminarc. Виробник «ARC FRANCE».

Вищезазначені товари надійшли на адресу позивача на підставі зовнішньоекономічного контракту від 13.04.2026 № 01-26 із компанією-виробником «Verrerie ARC 1825» (Франція), рахунків-інвойсів від 29.04.2026 №7100001262, від 30.04.2026 №7100001433, від 29.04.2026 №7100001286, від 30.04.2026 №7100001434, від 30.04.2026 №7100001477, від 04.05.2026 №7100001561 та заявлені до митного оформлення шляхом електронного декларування за митними деклараціями від 07.05.2026 № 26UA110130008035U0 та від 11.05.2026 № 26UA110130008242U2 (далі ЕМД).

Поставка товарів здійснена на умовах FCA ARQUES (Франція).

За результатами перевірки документів та відомостей, доданих до митної декларації, з урахуванням положень ст. 337 МКУ, встановлено, що документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, містять розбіжності та не містять всіх даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості (п. 3 ст. 53 МКУ), а саме:

За ЕМД від 07.05.2026 №26UA110130008035U0.

1. Відповідно до пункту 3.4 контракту від 13.04.2026 № 01-26, плата за товар здійснюється на умовах 100% передоплати або відстрочкою платежу строком 30 календарних днів, в євро, за курсом НБУ, встановленого на дату купівлі валюти, на підставі інвойсу на кожну партію товару за реквізитами продавця, зазначеними у цьому контракті. Дані умови оплати діють, незважаючи на вказані в інвойсі. Сторони можуть змінити поставлені умови розрахунків шляхом укладення додаткової угоди.

Відповідно до п. 3.7. контракту від 13.04.2026 № 01-26, сторони визнають, що проформа-інвойс є документом попереднього замовлення товару та передплати за цим договором і є невід`ємною частиною договору. У разі внесення продавцем змін: у асортимент, кількість, ціни до попереднього замовлення товару, то документом, підтверджуючим замовлення товару із внесеними змінами, визначається інвойс, який є невід`ємною частиною договору.

Загальна вартість товару за інвойсами від 29.04.2026 № 7100001262 та від 30.04.2026 № 7100001433 складає 58017,85 EUR, в той час як за платіжними документами SWIFT від 24.04.2026 № 240426/2080987 та № 240426/2080990 сума оплати складає 54433,57 EUR.

До того ж, надані до митного оформлення платіжні документи у гр. 70 «Призначення платежу» містять посилання на проформи-інвойси, які до митного оформлення не подавались.

Таким чином, надані до митного оформлення платіжні документи не ідентифікуються із спірним товаром ні за сумою, ні за призначенням платежу.

Окрім того, надані до митного оформлення платіжні документи не можуть бути взяті до уваги в якості банківських платіжних документів, що стосуються оцінюваних товарів та підтверджують факт оплати, оскільки дані платіжні документи оформлено без дотримання вимог Положення про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 28.07.2008 № 216, а саме: вищезазначені платіжні інструкції не містять підпис(и) (власноручний(і)/електронний(і)) відповідальної(их) особи (іб) платника, яка(і) відповідно до законодавства України має(ють) право розпоряджатися рахунком.

2. Відповідно до відомостей, що містяться у наданих до митного оформлення документах, поставка оцінюваного товару здійснюється на комерційних умовах поставки FCA ARQUES (Франція).

В наданих до митного оформлення на підтвердження заявленого розміру транспортних витрат довідках про транспортні витрати від 30.04.2026 № 3004/1 та № 64 зазначено, що вантаж не страхувався.

Проте надані декларантом заявки на перевезення від 24.04.2026 № 14 та № 17 у розділі «Особливі умови» містять відомості про обов`язкову наявність у перевізника страхового договору.

Надані до митного оформлення документи не містять інформації щодо вартості страхових витрат.

Також митниця вважає за необхідне зазначити про те, що платіжні інструкції щодо оплати транспортних послуг від 30.04.2026 № 7180 та № 7171 не містять печатки та підпису (власноручного чи електронного) платника, чим порушено вимоги постанови НБУ від 20.12.2023 № 172.

За ЕМД від 11.05.2026 №26UA110130008242U2.

1. Пунктом 3.4 контракту від 13.04.2026 № 01-26 передбачено 100% передоплату за товар на підставі інвойсу. Пункт 3.7 цього ж контракту визначає проформу-інвойс як документ попередньої оплати за товар, а в разі внесення змін у асортимент, кількість та ін., то документом підтверджуючим замовлення є інвойс.

Загальна вартість товару за інвойсами від 29.04.2026 № 7100001286, від 30.04.2026 № 7100001434, від 30.04.2026 № 7100001477, від 04.05.2026 № 7100001561 складає 123385,86 EUR, в той час як за платіжними документами SWIFT від 24.04.2026 № 240426/2080987 та № 240426/2080990 сума оплати складає 54433,57 EUR.

До того ж, надані до митного оформлення платіжні документи у гр. 70 «Призначення платежу» містять посилання на проформи-інвойси, які до митного оформлення не подавались.

Таким чином, надані до митного оформлення платіжні документи не ідентифікуються із спірним товаром ні за сумою, ні за призначенням платежу.

Окрім того, надані до митного оформлення платіжні документи не можуть бути взяті до уваги в якості банківських платіжних документів, що стосуються оцінюваних товарів та підтверджують факт оплати, оскільки дані платіжні документи оформлено без дотримання вимог Положення про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 28.07.2008 № 216, а саме: вищезазначені платіжні інструкції не містять підпис(и) (власноручний(і)/електронний(і)) відповідальної(их) особи (іб) платника, яка(і) відповідно до законодавства України має(ють) право розпоряджатися рахунком.

2. Відповідно до відомостей, що містяться у наданих до митного оформлення документах, поставка оцінюваного товару здійснюється на комерційних умовах поставки FCA ARQUES (Франція).

В наданих до митного оформлення на підтвердження заявленого розміру транспортних витрат довідках про транспортні витрати від 30.04.2026 № 216, № 217, № 218 та № 63 зазначено, що вантаж не страхувався.

Проте надані декларантом заявки на перевезення від 24.04.2026 № 14 та № 17 у розділі «Особливі умови» містять відомості про обов`язкову наявність у перевізника страхового договору.

Надані до митного оформлення документи не містять інформації щодо вартості страхових витрат.

Також митниця вважає за необхідне зазначити про те, що платіжні інструкції щодо оплати транспортних послуг від 30.04.2026 № 7169, № 7170, № 7173 та № 7181 не містять печатки та підпису (власноручного чи електронного) платника, чим порушено вимоги постанови НБУ від 20.12.2023 № 172.

Декларанта повідомлено, що згідно ч. 6 ст. 53 МКУ він за власним бажанням може подати додаткові наявні у нього документи для підтвердження заявленої митної вартості товару. Про відмову від подання додаткових документів або про бажання надати додаткові наявні у декларанта документи, необхідно повідомити шляхом надіслання електронного повідомлення.

У відповідь на запит митного органу декларант за кожним спірним митним оформленням повідомив митницю про неможливість надання додаткових документів.

У зв`язку з цим митну вартість товарів скориговано за інформацією попередніх митних оформлень.

У зв`язку з неможливістю застосування митної вартості, заявленої декларантом, з урахуванням вищезазначеного прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів від 08.05.2026 № UA110130/2025/000042/2 та Рішення про коригування митної вартості товарів від 11.05.2026 № UA110130/2026/000043/2.

Таким чином, Рішення про коригування митної вартості товарів прийняті митницею відповідно до норм чинного законодавства.

На підставі викладеного відповідач просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

21.09.2026 позивач подав відповідь на відзив, в якій зазначив, що відзив не спростовує доводів позовної заяви, а відповідач не надав відомостей щодо механізму обрання джерел цінової інформації та дотримання послідовності застосування методів визначення митної вартості.

Позивач зазначив, що товар за митною декларацією №UA110110/2026/2166 придбано за непрямим (посередницьким) контрактом, на відміну від прямого контракту з виробником, за яким придбано товар позивача; відповідачем не надано відомостей про складові митної вартості товарів, оформлених за митними деклараціями, взятими за основу; товар №3 має інше походження (Об`єднані Арабські Емірати), ніж товар, ціну якого взято за основу (Європейський Союз).

Посилаючись на лист Державної митної служби України від 19.08.2026 №15/15-02-03/8.19/5132, наданий на адвокатський запит, позивач вважає, що застосовані відповідачем рівні митної вартості у перерахунку на штуку (0,8910 EUR/шт, 1,0136 EUR/шт, 1,4591 EUR/шт, 2,8214 EUR/шт, 3,9953 EUR/шт) не відповідають рівням митної вартості, визнаним за митними деклараціями, взятими за основу, а також що митні органи України мали в своєму розпорядженні відомості про численні випадки митного оформлення товарів за відповідними кодами УКТ ЗЕД із застосуванням основного методу. Позивач також посилається на постанови Верховного Суду від 16.01.2025 у справі № 160/939/24, від 23.04.2025 у справі № 160/12189/24, від 07.05.2025 у справі № 560/1787/23.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані сторонами докази, суд дійшов такого.

Судом установлено, що 13.04.2026 між ТОВ «СТРАТЕРА» (покупець) та компанією VERRERIE ARC 1825 (Франція) (продавець) укладено контракт №01-26 (далі - контракт), за умовами якого продавець зобов`язується поставити, а покупець прийняти та оплатити товари - скляний посуд.

Пунктом 3.4 контракту передбачено, що оплата за товар здійснюється на умовах 100% передоплати або з відстрочкою платежу строком 30 календарних днів, в євро, на підставі інвойсу на кожну партію товару. Зазначені умови оплати діють, незважаючи на вказані в інвойсі, через неможливість внесення змін у налаштування програмного продукту. Сторони можуть змінити поставлені умови розрахунків шляхом укладення додаткової угоди. Згідно з пунктом 3.7 контракту проформа-інвойс є документом попереднього замовлення товару та передоплати і є невід`ємною частиною договору; у разі внесення продавцем змін в асортимент, кількість, ціни документом, що підтверджує замовлення товару із внесеними змінами, є інвойс. Пунктом 3.3 контракту передбачено можливість встановлення продавцем спеціальної промо-ціни, нижчої від стандартної.

23.04.2026 продавцем виставлено позивачу рахунки-проформи № 1104047082 на суму 30479,75 EUR, № 1104047075 на суму 27538,09 EUR, №1104047072 на суму 29903,92 EUR, № 1104047073 на суму 34890,14 EUR, № 1104047080 на суму 26258,98 EUR та № 1104047081 на суму 32364,34 EUR, умови поставки - FCA ARQUES. На третій сторінці кожного рахунку-проформи зазначено умови оплати: «Передоплата 30%. Оплата 70% - через 30 днів після виставлення рахунку» та номер контракту № 01-26 від 13.04.2026.

24.04.2026 позивачем здійснено на користь продавця банківські перекази: за платіжним документом SWIFT № 240426/2080987 - 28582,15 EUR з призначенням платежу «передоплата за посуд за контрактом 01-26 від 13.04.2026, проформа 1104047082 від 23.04.26 - 9143,93, проформа 1104047072 від 23.04.26 - 8971,18, проформа 1104047073 від 23.04.26 - 10467,04»; за платіжним документом SWIFT № 240426/2080990 - 25851,42 EUR з призначенням платежу «передоплата за посуд за контрактом 01-26 від 13.04.2026, проформа 1104047080 від 23.04.26 - 7877,69, проформа 1104047075 від 23.04.26 - 8264,43, проформа 1104047081 від 23.04.26 - 9709,3». Загальна сума переказів становить 54433,57 EUR.

На поставку товарів продавцем виставлено рахунки-фактури (інвойси) від 29.04.2026 №7100001262 на суму 30479,76 EUR, від 30.04.2026 №7100001433 на суму 27538,09 EUR, від 29.04.2026 №7100001286 на суму 29903,92 EUR, від 30.04.2026 №7100001434 на суму 26227,46 EUR, від 30.04.2026 №7100001477 на суму 32364,34 EUR та від 04.05.2026 №7100001561 на суму 34890,14 EUR, які містять ті самі умови оплати (передоплата 30%, оплата 70% - через 30 днів після виставлення рахунку) та посилання на контракт №01-26.

Перевезення товарів здійснювалося автомобільним транспортом перевізниками ТОВ «АЛЛТРАНС» (за договором від 22.01.2019 № 22/01/2019) та ФОП ОСОБА_1 (за договором від 05.06.2025 № СТ-АЗ/05/06/25) на підставі заявок від 24.04.2026 № 14 та № 17. Перевізниками видано довідки про транспортні витрати з розподілом вартості перевезення на ділянки маршруту до митного кордону України та територією України, в яких зазначено, що страхування вантажу не проводилось, та виставлено рахунки, оплачені позивачем згідно з платіжними інструкціями від 30.04.2026 № 7169, № 7170, № 7171, № 7173, № 7180, № 7181.

07.05.2026 позивачем до Південно-Східної митниці подано митну декларацію № 26UA110130008035U0 на товари за трьома позиціями, фактурна вартість яких становить 58017,85 EUR (інвойси № 7100001262 та № 7100001433), з визначенням митної вартості за основним методом. До ціни договору декларантом додано витрати на транспортування до місця ввезення на митну територію України у сумі 208000,11 грн.

Для підтвердження заявленої митної вартості декларантом надано митному органу документи, перелік яких зазначено у графі 44 митної декларації, зокрема: пакувальні листи, рахунки-проформи від 23.04.2026 №1104047082 та №1104047075, інвойси від 29.04.2026 №7100001262 та від 30.04.2026 №7100001433, міжнародні товарно-транспортні накладні (CMR), платіжні документи SWIFT від 24.04.2026 №240426/2080987 та №240426/2080990, рахунки перевізників від 30.04.2026 №64 та №218, платіжні інструкції від 30.04.2026 №7171 та №7180, довідки про транспортні витрати від 30.04.2026 №3004/1 та №64, контракт від 13.04.2026 №01-26, заявки на перевезення від 24.04.2026 №14 та №17, митні декларації країни відправлення від 29.04.2026 №26FR10003683624MB1 та від 30.04.2026 №26FR10003759912MB0.

08.05.2026 відповідачем прийнято Рішення № 42, яким скориговано митну вартість трьох товарних позицій:

товару № 1 - «Посуд столовий, кухонний скляний із зміцненого скла» (тарілки, салатники, блюда, сервізи) торговельної марки Luminarc, код УКТ ЗЕД 7013491000, країна походження EU, країна виробництва FR, вага нетто 34956,902 кг, кількість 93204 шт, фактурна вартість 48681,04 EUR, заявлена митна вартість 52249,73 EUR - з розрахунку 2,3757 EUR/кг (0,8910 EUR/шт) до 83044,76 EUR;

товару № 2 - «Посудини на ніжці для пиття, механічного виготовлення» (келих Arcoroc DEGUSTATION COGNAC 25), код УКТ ЗЕД 7013289000, країна походження EU, країна виробництва FR, вага нетто 77,76 кг, кількість 648 шт, фактурна вартість 452,90 EUR, заявлена митна вартість 464,03 EUR - з розрахунку 8,7545 EUR/кг (1,0505 EUR/шт) до 680,72 EUR;

товару № 3 - «Посуд столовий, кухонний скляний із зміцненого скла» (ємності для їжі прямокутні з кришками TEMP KEEPN та набори ємностей з кришками TEMP PURE ACTIVE) торговельної марки Luminarc, код УКТ ЗЕД 7013491000, країна походження та виробництва AE (виробник ARC FRANCE на виробничих площах Arc Middle East), вага нетто 4101,168 кг, кількість 4800 шт, фактурна вартість 8883,91 EUR, заявлена митна вартість 9333,95 EUR - з розрахунку 3,3022 EUR/кг (2,8214 EUR/шт) до 13542,72 EUR.

11.05.2026 позивачем до Південно-Східної митниці подано митну декларацію № 26UA110130008242U2 на товари за трьома позиціями, фактурна вартість яких становить 123385,86 EUR (інвойси №7100001286, №7100001434, №7100001477, №7100001561), з визначенням митної вартості за основним методом. До ціни договору декларантом додано витрати на транспортування до місця ввезення на митну територію України у сумі 420773,22 грн.

Для підтвердження заявленої митної вартості декларантом надано митному органу документи, перелік яких зазначено у графі 44 митної декларації, зокрема: пакувальні листи, рахунки-проформи від 23.04.2026 №1104047072, №1104047073, №1104047080, №1104047081, інвойси №7100001286, №7100001434, №7100001477, №7100001561, міжнародні товарно-транспортні накладні (CMR), платіжні документи SWIFT від 24.04.2026 №240426/2080987 та №240426/2080990, рахунки перевізників від 30.04.2026 №216, №217, №218, №63, платіжні інструкції від 30.04.2026 №7169, №7170, №7173, №7181, довідки про транспортні витрати від 30.04.2026 №3004, №63 та від 06.05.2026 №0605/1, №0605/2, контракт від 13.04.2026 №01-26, договори з перевізниками, лист продавця від 20.03.2026, митні декларації країни відправлення від 29.04.2026 №26FR10003694360MB4, від 30.04.2026 №26FR10003761653MB9, №26FR10003779397MB0, від 04.05.2026 №26FR10003822324MB4.

11.05.2026 відповідачем прийнято Рішення № 43, яким скориговано митну вартість трьох товарних позицій:

товару № 1 - «Посуд столовий, кухонний скляний із зміцненого скла» торговельної марки Luminarc, код УКТ ЗЕД 7013491000, країна походження EU, країна виробництва FR, вага нетто 71444,442 кг, кількість 167461 шт, фактурна вартість 109433,89 EUR, заявлена митна вартість 116865,31 EUR - з розрахунку 2,3757 EUR/кг (1,0136 EUR/шт) до 169738,47 EUR;

товару № 2 - «Посуд столовий, кухонний: інші посудини для пиття, крім вироблених із склокераміки, механічного виготовлення» (склянки ISLANDE HB TUMBLER 33 та стопки ISLANDE HB TUMBLER 6) торговельної марки Luminarc, код УКТ ЗЕД 7013379900, країна походження EU, країна виробництва FR, вага нетто 468 кг, кількість 2808 шт, фактурна вартість 1111,04 EUR, заявлена митна вартість 1163,85 EUR - з розрахунку 8,7545 EUR/кг (1,4591 EUR/шт) до 4097,15 EUR;

товару № 3 - «Посуд столовий, кухонний скляний із зміцненого скла» (ємності для їжі прямокутні з кришками TEMP KEEPN та набори ємностей з кришками TEMP PURE ACTIVE) торговельної марки Luminarc, код УКТ ЗЕД 7013491000, країна походження та виробництва AE (виробник ARC FRANCE на виробничих площах Arc Middle East LLC, UAE), вага нетто 5870,38 кг, кількість 4852 шт, фактурна вартість 12840,93 EUR, заявлена митна вартість 13511,25 EUR - з розрахунку 3,3022 EUR/кг (3,9953 EUR/шт) до 19385,20 EUR.

Митну вартість за обома рішеннями скориговано за другорядним методом - за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів (стаття 60 Митного кодексу України) на підставі відомостей митних декларацій від 01.04.2026 № UA110110/2026/2166 (для товарів №1), від 05.05.2026 № UA100380/2026/016890 (для товарів №2) та від 01.12.2025 № UA100350/2025/381429 (для товарів №3).

На запит митного органу декларант листами від 08.05.2026 № 0805/Т-2 та від 11.05.2026 № 1105/Т-1 повідомив, що в рамках оформлення митних декларацій надано всі обов`язкові та всі можливі додаткові документи, надати інші додаткові документи протягом 10 днів немає можливості, та просив невідкладно прийняти рішення.

У зв`язку з прийняттям оскаржених рішень товари випущено у вільний обіг за митними деклараціями від 08.05.2026 № 26UA110130008191U9 та від 11.05.2026 № 26UA110130008312U6.

Не погодившись з рішеннями про коригування митної вартості товарів, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Вирішуючи спір по суті, суд керується таким.

Відповідно до статті 1 Митного кодексу України (далі також МК України) законодавство України з питань митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Згідно із частиною восьмою статті 257 Митного кодексу України митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється митними органами на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться, окрім іншого, відомості щодо митної вартості товарів та методу її визначення.

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари (стаття 49 Митного кодексу України).

Згідно з частиною другою статті 52 Митного кодексу України декларант, який заявляє митну вартість товару, зобов`язаний: заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, у тому числі за результатами консультацій із митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості, визначений статтею 53 Митного кодексу України. Згідно з частиною другою цієї статті документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до частини 3 вказаної статті у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант на письмову вимогу митного органу зобов`язаний протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Частиною п`ятою статті 53 Митного кодексу України встановлено, що забороняється вимагати від декларанта будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Декларант за власним бажанням може подати додаткові наявні у нього документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товару (частина шоста статті 53 Митного кодексу України).

Відповідно до частини першої статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (частина друга статті 54 Митного кодексу України).

Згідно з частиною четвертою статті 54 Митного кодексу України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний, зокрема: здійснювати контроль заявленої декларантом митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; надавати декларанту письмову інформацію про причини, за яких заявлена ним митна вартість не може бути визнана; надавати декларанту письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування.

З метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган має право, зокрема: упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю (частина п`ята статті 54 Митного кодексу України).

Відповідно до частини шостої статті 54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Згідно з частиною першою статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Відповідно до частини першої статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу; під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (частини друга - четверта статті 57 МК України).

Відповідно до частини десятої статті 58 Митного кодексу України під час визначення митної вартості за ціною договору до ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, додаються, зокрема, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до місця ввезення на митну територію України, а також витрати на страхування цих товарів, якщо такі витрати не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

Системний аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що митною вартістю товарів є ціна, яку декларант дійсно сплатив або повинен сплатити за придбаний товар, щодо якого здійснюється митне оформлення. Така ціна має бути підтверджена належними та достовірними документами, зокрема, зовнішньоекономічним договором (контрактом) або рахунком-фактурою (інвойсом). При цьому, якщо рахунок сплачено, декларант в обов`язковому порядку зобов`язаний надати банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару.

Митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, наявністю у них розбіжностей, ознак підробки, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, тощо.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які саме документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. При цьому, митний орган зобов`язаний довести обґрунтованість цього сумніву, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Суд зауважує, що саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 13.08.2020 у справі № 815/3451/16, від 12.06.2020 у справі № 826/4434/16, від 10.10.2019 у справі № 809/1469/16.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з частиною другою статті 55 Митного кодексу України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування;

5) інформацію про:

а) право декларанта на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:

у разі згоди декларанта з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом;

у разі незгоди декларанта з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання забезпечення сплати митних платежів відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті;

б) право декларанта оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Суд, досліджуючи оскаржені рішення на відповідність ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшов такого висновку.

Як вбачається з графи 33 оскаржених рішень, підставами для неприйняття заявленої декларантом митної вартості митний орган визначив: розбіжність між загальною вартістю товарів за інвойсами та сумою оплати за банківськими платіжними документами, а також неможливість ідентифікації оплати з оцінюваними товарами; відсутність у платіжних документах підпису та печатки платника; невідповідність кількості товарів у штуках, зазначеної в документах, даним графи 41 митних декларацій; невключення до митної вартості витрат на страхування при наявності в заявках на перевезення умови про обов`язкову наявність у перевізника страхового договору, а також відсутність у заявках переліку та вартості послуг перевізника.

Щодо оплати товарів.

Відповідач стверджує, що загальна вартість товарів за інвойсами (58017,85 EUR та 123385,86 EUR) не відповідає сумі оплати за платіжними документами SWIFT (54433,57 EUR), а номери проформ-інвойсів у призначенні платежу відрізняються від заявлених та наданих до митного контролю.

Однак твердження відповідача про те, що платіжні документи містять посилання на проформи-інвойси, які до митного оформлення не подавались, спростовується матеріалами справи. До митної декларації № 26UA110130008035U0 декларантом подано рахунки-проформи № 1104047082 та № 1104047075, а до митної декларації № 26UA110130008242U2 - рахунки-проформи № 1104047072, № 1104047073, № 1104047080 та № 1104047081 (графа 44 митних декларацій, графа 18 оскаржених рішень). Саме ці рахунки-проформи із зазначенням суми платежу за кожним із них вказано в призначенні платежу банківських переказів від 24.04.2026 № 240426/2080987 та № 240426/2080990, які також містять посилання на контракт № 01-26 від 13.04.2026.

Суми, сплачені за кожним рахунком-проформою, відповідають встановленим у рахунках-проформах та інвойсах умовам оплати - передоплата 30% вартості товару (зокрема, 9143,93 EUR за рахунком-проформою № 1104047082 на суму 30479,75 EUR, 8971,18 EUR за рахунком-проформою № 1104047072 на суму 29903,92 EUR, 10467,04 EUR за рахунком-проформою № 1104047073 на суму 34890,14 EUR). При цьому загальні суми інвойсів, поданих до кожної митної декларації, відповідають сумам рахунків-проформ, поданих до тієї ж декларації: за митною декларацією № 26UA110130008035U0 - інвойси № 7100001262 (30479,76 EUR) та № 7100001433 (27538,09 EUR) відповідають рахункам-проформам № 1104047082 та № 1104047075; за митною декларацією № 26UA110130008242U2 - інвойси № 7100001286, № 7100001561, № 7100001477 відповідають рахункам-проформам № 1104047072, № 1104047073, № 1104047081, а інвойс № 7100001434 (26227,46 EUR) відрізняється від рахунку-проформи № 1104047080 (26258,98 EUR) на 31,52 EUR, що узгоджується з пунктом 3.7 контракту, згідно з яким у разі внесення продавцем змін документом, що підтверджує замовлення, є інвойс.

Отже, подані декларантом банківські платіжні документи дозволяють ідентифікувати здійснену оплату з рахунками-проформами та інвойсами на оцінювані товари за кожною з митних декларацій.

Відповідно до умов оплати, зазначених у рахунках-проформах та інвойсах, решта 70% вартості товару підлягала оплаті через 30 днів після виставлення рахунку. Пунктом 3.4 контракту також передбачено можливість оплати з відстрочкою платежу строком 30 календарних днів. Інвойси датовані 29.04.2026, 30.04.2026 та 04.05.2026, тобто станом на дату подання митних декларацій (07.05.2026 та 11.05.2026) строк оплати решти вартості товарів не настав.

Таким чином, різниця між загальною вартістю товарів за інвойсами та сумою здійсненої передоплати не є розбіжністю у числових значеннях складових митної вартості, а пояснюється умовами розрахунків. Митною вартістю відповідно до статті 49 Митного кодексу України є ціна, що фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, а відтак часткова оплата товару на дату митного оформлення відповідно до погоджених сторонами умов не свідчить про недостовірність заявленої ціни.

Висновок відповідача про те, що оплата мала бути здійснена до 23.04.2026 (до виставлення рахунку), ґрунтується на відомостях першої сторінки рахунків-проформ («оплата до виставлення рахунку»). Водночас пунктом 3.4 контракту прямо передбачено, що умови оплати, визначені контрактом, діють незважаючи на вказані в інвойсі, через неможливість внесення змін у налаштування програмного продукту продавця. Відповідач не пояснив, яким чином відмінність між умовами оплати, зазначеними в рахунках-проформах, і умовами пункту 3.4 контракту вплинула на ціну товару та на числове значення будь-якої складової митної вартості.

Суд зазначає, що надана позивачем до суду додаткова угода від 23.04.2026 № 1 до контракту не зазначена в графі 44 митних декларацій і митному органу не подавалася, тому не оцінюється судом як доказ, що мав бути врахований при прийнятті оскаржуваних рішень. Водночас наведені вище висновки суду ґрунтуються виключно на документах, поданих до митного оформлення.

Щодо відсутності підпису та печатки платника в платіжних документах.

Платіжні документи SWIFT від 24.04.2026 № 240426/2080987 та № 240426/2080990 є роздруківками повідомлень формату МТ103 (Customer Transfer), відправлених банком платника (АТ «СЕНС БАНК») через систему SWIFT, зі статусом доставки «Network Ack», а платіжні інструкції в національній валюті від 30.04.2026 № 7169, № 7170, № 7171, № 7173, № 7180, № 7181 містять відмітки банку «Одержано банком» та «Проведено банком 30.04.2026». Тобто зазначені документи підтверджують виконання банком платіжних операцій.

Дотримання вимог Положення про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 28.07.2008 № 216, та Положення про використання електронного підпису та електронної печатки, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 20.12.2023 № 172, стосується відносин між платником та надавачем платіжних послуг і не є предметом контролю митного органу. Стаття 53 Митного кодексу України не встановлює вимог щодо наявності на банківських платіжних документах підпису чи печатки платника, а відповідач не навів жодних обставин, які б ставили під сумнів сам факт здійснення платежів чи їх суми.

Щодо невідповідності кількості товарів у штуках.

В оскаржених рішеннях зазначено, що «кількість у одиниці виміру штука, що зазначені в документах, не відповідають заявленим даним в гр. 41 митної декларації». Однак митний орган не вказав, у яких саме документах, щодо якої товарної позиції та в якому розмірі виявлено таку розбіжність, і яким чином вона вплинула на числове значення митної вартості. За таких обставин зазначене твердження не може вважатися обґрунтованою підставою для неприйняття заявленої митної вартості.

Щодо витрат на транспортування та страхування.

Відповідно до пункту 8 частини другої статті 53 Митного кодексу України страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування, подаються декларантом лише у випадку, якщо здійснювалося страхування.

Умови поставки FCA (Інкотермс 2020) не покладають на покупця обов`язку страхувати товар. Довідками перевізників про транспортні витрати, поданими до митного оформлення, засвідчено, що страхування вантажу не проводилось.

Пунктом 2 розділу «Особливі умови» заявок на перевезення від 24.04.2026 № 14 та № 17 передбачено обов`язкову наявність у перевізника страхового договору відповідальності перевізника вантажів (CMR-страхування). Зазначена умова стосується страхування цивільно-правової відповідальності самого перевізника, яке здійснюється перевізником за власний рахунок, а не страхування вантажу покупцем, і не свідчить про понесення позивачем витрат на страхування оцінюваних товарів. Будь-яких відомостей про те, що такі витрати фактично понесені позивачем і не включені до митної вартості, відповідачем не наведено.

Крім того, в Рішенні № 43 відповідач послався на заявки на перевезення, які були подані до попереднього митного оформлення, одночасно зазначивши, що до митної декларації № 26UA110130008242U2 заявки не надавалися. Отже, висновок відповідача про невключення до митної вартості витрат на страхування в цій частині ґрунтується на документах, які стосуються іншого митного оформлення, і є припущенням.

Посилання відповідача на відсутність у заявках переліку та вартості послуг перевізника суд також не приймає до уваги, оскільки вартість перевезення оцінюваних товарів до митного кордону України підтверджена поданими до митного оформлення рахунками перевізників, довідками про транспортні витрати з розподілом вартості перевезення за ділянками маршруту та платіжними інструкціями про їх оплату. Числові значення витрат на транспортування, заявлені декларантом, відповідачем не спростовано, а закон не покладає на декларанта обов`язку подавати заявки на перевезення для підтвердження вартості перевезення.

Щодо застосування методу визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів.

Відповідно до статті 60 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статей 58 і 59 цього Кодексу, за митну вартість береться прийнята митним органом вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

Під подібними (аналогічними) розуміються товари, які хоч і не однакові за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються зі схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними.

Для визначення, чи є товари подібними (аналогічними), враховуються якість товарів, наявність торгової марки та репутація цих товарів на ринку.

Ціна договору щодо подібних (аналогічних) товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості і на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари.

У разі якщо такого продажу не виявлено, використовується вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продавалися в Україну в іншій кількості та/або на інших комерційних рівнях. При цьому їх ціна коригується з урахуванням зазначених розбіжностей незалежно від того, чи веде це до збільшення або зменшення вартості. Інформація, що використовується при здійсненні коригування, повинна бути документально підтверджена.

У разі якщо кошти та витрати, зазначені в пунктах 5-7 частини десятої статті 58 цього Кодексу, включаються у вартість операції, здійснюється коригування для врахування значної різниці у таких коштах і витратах між оцінюваними товарами та відповідними подібними (аналогічними) товарами, що зумовлено різницею у відстанях і способах транспортування.

У разі якщо для цілей застосування цього методу виявляється більш як одна вартість договору щодо подібних (аналогічних) товарів, для визначення митної вартості оцінюваних товарів використовується найменша така вартість.

Верховний Суд, розглядаючи судові справи щодо оскарження аналогічних рішень митниці, висловлює у своїх постановах наступні правові висновки: розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару. В цьому випадку митниця повинна здійснити дослідження документів щодо поставки товару з метою встановлення доказів, які підтверджують або спростовують цей сумнів (постанова від 22.04.2019 у справі № 815/6242/17).

У постанові Верховного Суду від 18.12.2020 у справі № 160/5853/19 вказано, що рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, якщо містить не лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, а й порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.01.2025 у справі №160/939/24 та від 07.05.2025 у справі №560/1787/23, в яких наголошено, що у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

Оскаржені рішення таких відомостей не містять. Митний орган обмежився зазначенням номерів та дат митних декларацій, переліком товарів, оформлених за ними, та рівня митної вартості у євро за кілограм, без порівняння характеристик оцінюваних товарів і товарів, митна вартість яких взята за основу, обсягів партій, умов поставки та комерційних умов, а також без будь-яких коригувань з урахуванням відмінностей між ними.

Більше того, з наявних у матеріалах справи копій митних декларацій, використаних як джерело цінової інформації, вбачається наступне.

Щодо товарів № 1. За митною декларацією від 01.04.2026 №UA110110/2026/2166 (Львівська митниця) оформлено посуд скляний із зміцненого скла торговельної марки Luminarc вагою нетто 19827,4 кг, фактурною вартістю 45146,16 EUR, відправником якого є компанія ARC FRANCE, а у графі 44 як контракт зазначено документ AGT-1WW від 01.06.2023. Натомість оцінювані товари придбано у компанії VERRERIE ARC 1825 за прямим контрактом від 13.04.2026 №01-26 і ввезено партіями вагою нетто 34956,902 кг та 71444,442 кг, тобто у 1,8 та 3,6 раза більшими. Склад асортименту товарів за порівнюваними деклараціями також відрізняється. При цьому з поданого позивачем до митного оформлення за митною декларацією №26UA110130008242U2 листа продавця від 20.03.2026 вбачається, що з 01.04.2026 діяльність компанії Arc France передано компанії Verrerie Arc 1825 у зв`язку із завершенням процедури зовнішнього управління щодо Arc France, а в рахунках-проформах та інвойсах на оцінювані товари частину замовлень позначено як «EDS - STOCK CLEARANCE» (розпродаж складських залишків). Ці обставини, які могли вплинути на ціну товарів, митним органом не досліджено та не оцінено, а коригувань на обсяг партії та комерційні умови не здійснено.

Щодо товару № 2 за Рішенням № 42. За митною декларацією від 05.05.2026 №UA100380/2026/016890 (Волинська митниця) оформлено 9324 шт посуду скляного для пиття на ніжці для закладів громадського харчування (келихи для вина, шампанського, коньяку, коктейлів) торговельних марок Arcoroc, Chef&Sommelier, Luminarc вагою нетто 1767,48 кг, тоді як оцінюваним товаром є 648 шт келихів для коньяку однієї моделі торговельної марки Arcoroc вагою нетто 77,76 кг. Відмінності у кількості, асортименті та торговельних марках митним органом не проаналізовано, коригувань не здійснено.

Щодо товару № 2 за Рішенням № 43. Оцінюваним товаром є склянки та стопки (посудини для пиття не на ніжці), які класифікуються за кодом УКТ ЗЕД 7013379900, тоді як за основу взято митну вартість посуду для пиття на ніжці (келихів), що класифікується за іншим товарним підкодом - 7013289000. Митним органом не обґрунтовано, з яких підстав склянки та стопки визнано подібними (аналогічними) до келихів на ніжці, які мають інші фізичні характеристики, вагу та призначення.

Щодо товарів № 3. Оцінювані товари - ємності для зберігання їжі прямокутні з кришками та набори таких ємностей - вироблені в Об`єднаних Арабських Еміратах (країна походження та виробництва AE), тоді як за основу взято митну вартість форм для запікання та рамекінів Smart Cuisine Wavy, вироблених у Франції, оформлених за митною декларацією від 01.12.2025 №UA100350/2025/381429. Отже, за основу взято вартість товарів, які мають інше функціональне призначення (форми для запікання замість ємностей для зберігання їжі) та вироблені в іншій країні. Митним органом не обґрунтовано, з яких підстав такі товари визнано такими, що виконують однакові функції та є комерційно взаємозамінними з оцінюваними товарами в розумінні частини другої статті 60 Митного кодексу України, та чи впливає країна виробництва на якість і репутацію товарів на ринку (частина третя статті 60 Митного кодексу України). Водночас з листа Державної митної служби України від 19.08.2026 №15/15-02-03/8.19/5132 вбачається, що митними органами України здійснено 114 митних оформлень товарів за кодом УКТ ЗЕД 7013491000 походженням з Об`єднаних Арабських Еміратів із застосуванням основного методу визначення митної вартості, однак причини, з яких такі відомості не було використано, в оскаржуваних рішеннях не наведено.

Крім того, копії митних декларацій № UA100380/2026/016890 та № UA100350/2025/381429 надано відповідачем без відомостей про відправника, одержувача, декларанта, умови розрахунків, перелік поданих документів (графа 44) та складові митної вартості, що позбавляє суд можливості пересвідчитися, що товари за цими деклараціями ввезено приблизно в тій же кількості і на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари, а у разі відмінностей - перевірити необхідність коригувань, передбачених частинами п`ятою та шостою статті 60 Митного кодексу України.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України обов`язок доведення цих обставин покладається на відповідача.

Також оскаржувані рішення не містять обґрунтування неможливості застосування методу визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів, окрім загального твердження про відсутність у митного органу відповідної інформації, яке не підтверджено жодними доказами. Не наведено в рішеннях і обґрунтування вибору саме зазначених митних декларацій як джерела цінової інформації з урахуванням вимог частини сьомої статті 60 Митного кодексу України.

Щодо ненадання декларантом додаткових документів.

Декларантом на запит митного органу не надано зазначені в запиті додаткові документи. Однак ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли сумніви митного органу є обґрунтованими, а подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують такі сумніви.

У даному випадку документи, подані декларантом для митного оформлення, містили відомості щодо ціни, що підлягає сплаті за товари, та щодо витрат на їх транспортування, страхування товарів не здійснювалося, а здійснена оплата відповідає умовам розрахунків, визначеним у рахунках-проформах та інвойсах. Перелік додаткових документів, наведений у запиті митного органу, фактично відтворює загальний перелік, визначений частинами другою та третьою статті 53 Митного кодексу України, без обґрунтування того, яким чином кожен з них міг би усунути конкретні сумніви митного органу.

Відповідно до частини сьомої статті 54 Митного кодексу України у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом митна вартість вважається визнаною автоматично.

З аналізу матеріалів справи судом встановлено, що декларант подав усі наявні документи, які ідентифікували оцінювані товари та містили об`єктивні і достовірні дані, які підтверджували ціну товарів, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця, тобто підтверджували митну вартість товарів за ціною договору, а недоліки, на які посилається митниця, не перешкоджали визначенню митної вартості товарів.

Декларантом включено до митної вартості товарів усі необхідні складові, визначено їх числові значення, підтверджено та обґрунтовано документально складові митної вартості товарів - ціну, що підлягала сплаті за товар, та транспортні витрати, а також спростовано обставини, які унеможливлюють, на думку контролюючого органу, застосування основного методу визначення митної вартості товарів.

Митним органом не доведено, що документи, подані декларантом для митного оформлення товарів, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, та не надано доказів, які б підтверджували відсутність підстав для визначення митної вартості за ціною договору.

Суд зазначає, що обов`язок доведення обґрунтованості такого сумніву митним органом підтверджено також і у висновках Верховного Суду, викладених у постанові від 06.03.2019 у справі № 809/278/17.

Суд зазначає, що зміст спірних рішень відповідача, які є індивідуально-правовими актами, оскільки породжують права і обов`язки для позивача, мають відповідати вимогам, визначеним статтею 2 КАС України.

Загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як актів правозастосування, є їх обґрунтованість та вмотивованість.

Обґрунтованість, в силу статті 2 КАС України, є однією з обов`язкових ознак рішення (дії, бездіяльності) суб`єкта владних повноважень, що підлягає встановленню адміністративним судом.

Суб`єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.

Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує Закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо.

У рішенні №37801/97 від 1 липня 2003 у справі «Суомінен проти Фінляндії» Європейський суд вказав, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень, а в рішенні від 10 лютого 2010 р. у справі «Серявін та інші проти України» Європейський суд відзначив, що у рішеннях судів та органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. В рішенні від 27 вересня 2010 р. по справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» Європейський суд зазначив, що призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Таким чином, висновки та рішення суб`єкта владних повноважень можуть ґрунтуватися виключно на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування у спорі покладається на відповідача - суб`єкта владних повноважень, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Відповідачем, у свою чергу, не доведено належними доказами правомірність своїх рішень.

З огляду на встановлені судом обставини оскаржені рішення про коригування митної вартості товарів є протиправними та належать до скасування.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі «Серявін та інші проти України» (п. 58) суд вказує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір у розмірі 12743,81 грн відповідно до платіжної інструкції № 15000000001863 від 26.08.2026.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

У зв`язку із задоволенням позову судові витрати слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача.

Керуючись статтями 2, 5, 9, 72-77, 139, 143, 241-246, 255, 262, 263, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «СТРАТЕРА» (місцезнаходження: просп. Науки, буд. 111А, м. Дніпро, 49107, код за ЄДРПОУ 40134110) до Південно-Східної митниці (місцезнаходження: вул. Княгині Ольги, буд. 22, м. Дніпро, 49038, код за ЄДРПОУ 43971371) про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати рішення Південно-Східної митниці про коригування митної вартості товарів від 08.05.2026 № UA110130/2026/000042/2 та від 11.05.2026 № UA110130/2026/000043/2.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СТРАТЕРА» за рахунок бюджетних асигнувань Південно-Східної митниці судові витрати зі сплати судового збору в сумі 12743,81 грн (дванадцять тисяч сімсот сорок три грн 81 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту.

Суддя І.О. Свергун