Рішення № 140757822, 20.10.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2026 рокуСправа № 640/6236/22

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Свергун І.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні без повідомлення (виклику) учасників справи у м. Дніпрі адміністративну справу за позовом Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі позивач, Департамент) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (далі відповідач, ГУ ДПС у м. Києві), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 28 вересня 2021 року № 722950416 зі сплати грошового зобов`язання в сумі 712275 грн 70 коп. та штрафу в сумі 71227 грн 57 коп.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 28 вересня 2021 року № 722960416 зі сплати грошового зобов`язання в сумі 44933 грн та штрафу в сумі 2246 грн 65 коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 27.04.2017 на виконання програми приватизації комунального майна між Департаментом (продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Рент Інвестмент Груп» (покупець) укладено договір № 8/17 купівлі-продажу нежитлового приміщення за адресою: вул. Терещенківська, 13, м. Київ, за ціною 5814840 грн, у тому числі податок на додану вартість у сумі 969140 грн. Податкові зобов`язання з ПДВ за цією операцією були відображені Департаментом у зареєстрованих податкових накладних від 28.04.2017 № 5 та від 26.05.2017 № 4, задекларовані за квітень та травень 2017 року та сплачені до бюджету в повному обсязі.

Надалі постановою Верховного Суду від 19.09.2019 у справі № 910/14506/17 вказаний договір визнано недійсним, а рішенням Господарського суду міста Києва від 14.01.2020 у справі № 910/14871/19 з Київської міської ради та Департаменту солідарно стягнуто на користь ТОВ «Рент Інвестмент Груп» 5814840 грн. Оскільки кошти в сумі 969140 грн (ПДВ) були зараховані до Державного бюджету України, ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.10.2020 у цій справі встановлено порядок виконання рішення в цій частині шляхом стягнення коштів з бюджетного рахунку, на який зараховувався податок на додану вартість.

08.02.2021 Головним управлінням Державної казначейської служби України у м. Києві стягнуто на користь ТОВ «Рент Інвестмент Груп» з Державного бюджету України кошти в розмірі 969140 грн, згідно з платіжним дорученням від 08.02.2021 № 183642291, про що листом від 16.02.2021 № 05-08/2058 проінформовано Головне управління ДПС у м. Києві.

Державна податкова інспекція у Шевченківському районі Головного управління ДПС у м. Києві в карточці платника податків Департаменту відобразила операцію № 107 від 09.02.2021 (платіжне доручення від 08.02.2021 № 183642291 зарахування повернення сум податків і зборів, помилково або надміру зарахованих до бюджету) у сумі 969140,00 гри, що призвело до виникнення заборгованості Департаменту з податку на додану вартість.

На думку Департаменту, вищезазначена операція є помилковою та призвела до подвійної оплати Департаментом ПДВ до бюджету у сумі 969140,00 грн. Стягнення з рахунку Департаменту суми 969140,00 грн, що призвело до виникнення від`ємного значення з податку на додану вартість, позивач вважає помилковим, адже борг виник не в результаті порушення Департаментом податкового законодавства, а внаслідок повернення ПДВ, сплаченого покупцем до державного бюджету у зв`язку з виконанням рішення суду. Крім того, позивач наголошує, що Податковим кодексом України не передбачено відповідальності платника податків за повернення товару, а Департамент утримується за рахунок коштів бюджету міста Києва і власних коштів не має.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.05.2022 відкрито провадження у справі та визначено, що справа буде розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

До суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому ГУ ДПС у м. Києві просить відмовити у задоволенні позову. Відповідач зазначає, що камеральною перевіркою встановлено несвоєчасну сплату Департаментом узгоджених податкових зобов`язань з податку на додану вартість за червень 2021 року в сумі 712275,70 грн із затримкою понад 30 календарних днів та за липень 2021 року в сумі 44933,00 грн із затримкою до 30 календарних днів. На думку відповідача, відповідно до пункту 87.9 статті 87 та пункту 131.2 статті 131 Податкового кодексу України у разі наявності податкового боргу кошти, що сплачує платник податків, зараховуються в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником, а штраф на підставі статті 124 Податкового кодексу України нараховується при погашенні податкового боргу на сплачену суму з урахуванням періоду фактичного існування такого боргу.

Законом України від 13.12.2022 № 2825-IX «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» Окружний адміністративний суд міста Києва ліквідовано. На виконання положень цього Закону та відповідно до Порядку передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 16.09.2024 № 399, справу передано на розгляд до Луганського окружного адміністративного суду.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 25.05.2026 адміністративну справу прийнято до провадження, позовну заяву залишено без руху.

28.05.2026 позивач усунув недоліки позовної заяви, подавши уточнену позовну заяву, позовні вимоги якої є аналогічними первісним, та документи на підтвердження повноважень представника.

Рішенням Вищої ради правосуддя від 21 травня 2026 року № 960/0/15-26 «Про зміну територіальної підсудності судових справ Слов`янського міськрайонного суду Донецької області, Донецького окружного адміністративного суду, Луганського окружного адміністративного суду» змінено із 1 червня 2026 року територіальну підсудність судових справ Луганського окружного адміністративного суду шляхом її передачі до Дніпропетровського окружного адміністративного суду, на виконання якого цю справу передано до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

Автоматизованою системою документообігу Дніпропетровського окружного адміністративного суду для розгляду цієї адміністративної справи визначено суддю Свергун І.О.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.09.2026 справу прийнято до провадження, продовжено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, зобов`язано відповідача надати витяг з інтегрованої картки платника, учасникам справи запропоновано надати письмові пояснення по суті позову з урахуванням спливу часу від дати подання позову.

17.09.2026 від відповідача надійшли додаткові пояснення, до яких долучено витяги з інтегрованої картки платника податків Департаменту з податку на додану вартість за 2021-2026 роки. У поясненнях відповідач підтримав свою позицію та зазначив, що за податковою декларацією від 06.07.2021 № 9179758440 граничний строк сплати 30.07.2021, фактично сплачено 23.09.2021, кількість днів прострочення 55; за податковою декларацією від 05.08.2021 № 9220199630 граничний строк сплати 30.08.2021, фактично сплачено 23.09.2021, кількість днів прострочення 24. На думку відповідача, кошти, сплачені позивачем платіжною інструкцією від 23.09.2021 № 288585014 у сумі 1182720,41 грн, правомірно зараховані в рахунок погашення заборгованості, що виникла у зв`язку з несвоєчасною сплатою самостійно визначеного грошового зобов`язання за вказаними деклараціями.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, суд дійшов такого.

Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (код ЄДРПОУ 19020407) перебуває на обліку як платник податків у ГУ ДПС у м. Києві та є платником податку на додану вартість.

27.04.2017 між Департаментом (продавець) та ТОВ «Рент Інвестмент Груп» (покупець) укладено договір № 8/17 купівлі-продажу нежитлового приміщення № 1-12 групи приміщень № 1 в літ. «А» загальною площею 177,6 кв.м, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Терещенківська, 13, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Литвин А.С. та зареєстрований в реєстрі за № 1519. Відповідно до пункту 1.6 договору об`єкт приватизації продано за 5814840 грн, у тому числі податок на додану вартість 969140 грн.

Позивачем складено та зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні від 28.04.2017 № 5 (податок на додану вартість 96914,00 грн) та від 26.05.2017 № 4 (податок на додану вартість 872226,00 грн), а всього на суму ПДВ 969140,00 грн. Як зазначає позивач і не заперечує відповідач, ці податкові зобов`язання задекларовано у податкових деклараціях з ПДВ за квітень та травень 2017 року та сплачено до бюджету.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 19.09.2019 у справі № 910/14506/17 договір купівлі-продажу від 27.04.2017 № 8/17 визнано недійсним.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.01.2020 у справі № 910/14871/19 позов ТОВ «Рент Інвестмент Груп» задоволено частково, стягнуто солідарно з Київської міської ради та Департаменту на користь ТОВ «Рент Інвестмент Груп» 5814840 грн основного боргу та 87220,38 грн судового збору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.10.2020 у справі № 910/14871/19 встановлено порядок виконання зазначеного рішення в частині стягнення коштів у розмірі 969140,00 грн, які сплачені до Державного бюджету України як податок на додану вартість, шляхом їх стягнення з рахунку UA588999980313040029000026011, відкритого за кодом класифікації доходів бюджету 14060100 «Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)».

Як вбачається з листа Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві від 16.02.2021 № 05-08/2058 на адресу ГУ ДПС у м. Києві, на виконання наказу Господарського суду міста Києва від 20.02.2020 у справі № 910/14871/19 з урахуванням ухвал від 27.04.2020 та від 06.10.2020 у цій справі здійснено безспірне стягнення коштів з бюджету міста Києва на користь ТОВ «Рент Інвестмент Груп» у розмірі 4845700,00 грн, а також безспірне стягнення коштів у розмірі 969140,00 грн у межах поточних надходжень на рахунок UA588999980313040029000026011 згідно з платіжним дорученням від 08.02.2021 № 183642291 з призначенням платежу «*;107;38063135;стягнення коштів ПДВ зг. наказу Господарського суду м. Києва;20.02.2020;910/14871/19».

Згідно з витягом з інтегрованої картки платника податків Департаменту з податку на додану вартість за 2021 рік (далі ІКП) станом на 01.01.2021 у позивача обліковувалась переплата з ПДВ у сумі 214016,67 грн.

09.02.2021 в ІКП позивача відображено операцію з кодом 107 «Повернення сум податків і зборів, помилково або надміру зарахованих до бюджету» за платіжною інструкцією від 08.02.2021 № 183642291 на суму 969140,00 грн, за рахунок якої наявну переплату в сумі 214016,67 грн зменшено до нуля та відображено недоїмку в сумі 755123,33 грн. У зв`язку з цим 24.02.2021 позивачу нараховано пеню в сумі 2085,38 грн, яку погашено за рахунок здійсненого платежу.

Починаючи з березня 2021 року кошти, які щомісяця сплачувались Департаментом у сумі, що відповідала задекларованим податковим зобов`язанням з ПДВ, зараховувалися відповідачем насамперед на погашення вказаної недоїмки, а відтак після настання граничного строку сплати чергового податкового зобов`язання в ІКП знову відображалась недоїмка в сумі 757208,71 грн, яка переносилася на наступні періоди.

Так, 23.07.2021 позивач сплатив до бюджету 2721956,25 грн, з яких 757208,71 грн зараховано в погашення недоїмки за податковою декларацією від 03.06.2021 № 9145717173, а 1964747,54 грн відображено як переплату. 30.07.2021 в ІКП нараховано податкове зобов`язання з ПДВ за податковою декларацією за червень 2021 року від 06.07.2021 № 9179758440 у сумі 2799623,00 грн, внаслідок чого відображено недоїмку в сумі 834875,46 грн.

20.08.2021 та 25.08.2021 позивачем сплачено до бюджету 77666,75 грн та 44933,00 грн відповідно, які зараховано в погашення недоїмки за декларацією від 06.07.2021 № 9179758440, внаслідок чого недоїмка зменшилась до 712275,71 грн.

30.08.2021 в ІКП нараховано податкове зобов`язання з ПДВ за податковою декларацією за липень 2021 року від 05.08.2021 № 9220199630 у сумі 44933,00 грн, яке відображено як недоїмку, і загальна сума недоїмки знову склала 757208,71 грн.

23.09.2021 позивачем сплачено до бюджету 1182720,41 грн (платіжна інструкція № 288585014), з яких 712275,71 грн та 44933,00 грн зараховано відповідачем у погашення недоїмки за деклараціями від 06.07.2021 № 9179758440 та від 05.08.2021 № 9220199630.

24.09.2021 головним державним ревізором-інспектором відділу застосування штрафних санкцій з ПДВ управління податкового адміністрування юридичних осіб ГУ ДПС у м. Києві проведено камеральну перевірку дотримання позивачем вимог податкового законодавства в частині своєчасності сплати податку на додану вартість до бюджету, за результатами якої складено акт № 72622/Ж5/26-15-04-16-18, яким встановлено порушення Департаментом граничних строків сплати узгодженої суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість, передбачених пунктом 50.1 статті 50, пунктом 57.1 статті 57, пунктом 203.1 статті 203 Податкового кодексу України, а саме: за податковою декларацією від 06.07.2021 № 9179758440 сума 712275,70 грн з граничним строком сплати 30.07.2021 сплачена 23.09.2021 (затримка 55 днів); за податковою декларацією від 05.08.2021 № 9220199630 сума 44933,00 грн з граничним строком сплати 30.08.2021 сплачена 23.09.2021 (затримка 24 дні).

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 28.09.2021:

- № 722950416, яким за затримку на 55 календарних днів сплати грошового зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 712275,70 грн до позивача на підставі статті 124 Податкового кодексу України застосовано штраф у розмірі 10 відсотків у сумі 71227,57 грн;

- № 722960416, яким за затримку на 24 календарних дні сплати грошового зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 44933,00 грн до позивача на підставі статті 124 Податкового кодексу України застосовано штраф у розмірі 5 відсотків у сумі 2246,65 грн.

Не погодившись зі вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх в адміністративному порядку шляхом подання скарг від 11.10.2021 № 062/02-07-6405 та № 062/02-07-6405/1 до Державної податкової служби України.

Рішеннями Державної податкової служби України від 21.01.2022 № 915/5/99-00-06-03-01-05 та № 914/5/99-00-06-03-01-05 податкові повідомлення-рішення від 28.09.2021 № 722950416 та № 722960416 залишено без змін, а скарги без задоволення. Вказані рішення отримано позивачем 24.01.2022.

Вважаючи податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються Податковим кодексом України (далі ПК України) (тут і надалі в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно з підпунктом 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України грошове зобов`язання платника податків сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий борг сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.

Згідно з підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до пункту 31.1 статті 31 ПК України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов`язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

Пунктом 38.1 статті 38 ПК України визначено, що виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

Згідно з пунктом 54.1 статті 54 ПК України платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно до пункту 57.1 статті 57 ПК України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Пунктами 203.1, 203.2 статті 203 ПК України передбачено, що податкова декларація з податку на додану вартість подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця, а сума податкового зобов`язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Відповідно до пункту 87.1 статті 87 ПК України джерелами самостійної сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Згідно з пунктом 87.9 статті 87 ПК України у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов`язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом. Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов`язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Пунктом 124.1 статті 124 ПК України встановлено, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім грошового зобов`язання у вигляді штрафних (фінансових) санкцій, застосованих до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, а також пені, застосованої до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу в таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, у розмірі 5 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Аналіз наведених норм свідчить, що підставою для застосування штрафу, передбаченого пунктом 124.1 статті 124 ПК України, є несплата платником податків узгодженої суми грошового зобов`язання протягом строків, визначених Кодексом. Водночас зарахування контролюючим органом коштів, що сплачує платник податків, у рахунок погашення податкового боргу незалежно від визначеного платником напряму сплати (пункт 87.9 статті 87 ПК України) можливе виключно у разі наявності у платника саме податкового боргу, тобто узгодженого, але не сплаченого у встановлений строк грошового зобов`язання.

Суд зауважує, що оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями позивачу не визначались податкові зобов`язання з податку на додану вартість. Суми 712275,70 грн та 44933,00 грн, зазначені в цих рішеннях, є сумами самостійно задекларованих позивачем податкових зобов`язань, від яких обчислено штраф, а грошове зобов`язання, визначене податковими повідомленнями-рішеннями, складається виключно зі штрафних (фінансових) санкцій у сумах 71227,57 грн та 2246,65 грн.

Отже, у цій справі підлягає з`ясуванню, чи допустив позивач несвоєчасну сплату податкових зобов`язань з ПДВ, задекларованих у податкових деклараціях від 06.07.2021 № 9179758440 та від 05.08.2021 № 9220199630.

Як установлено судом, затримка сплати вказаних податкових зобов`язань, з якою відповідач пов`язує застосування штрафів, відображена в ІКП позивача виключно внаслідок того, що сплачені позивачем кошти зараховувалися відповідачем на погашення недоїмки, яка виникла 09.02.2021 у зв`язку з відображенням в ІКП операції повернення 969140,00 грн за платіжною інструкцією від 08.02.2021 № 183642291.

Водночас з матеріалів справи вбачається, що вказані кошти не повертались позивачу як помилково та/або надміру сплачені суми податку. Ці кошти стягнуто органом Казначейства в порядку виконання рішення Господарського суду міста Києва від 14.01.2020 у справі № 910/14871/19 на користь третьої особи ТОВ «Рент Інвестмент Груп» як частину коштів, що підлягали поверненню покупцю внаслідок визнання недійсним договору купівлі-продажу від 27.04.2017 № 8/17, а рахунок, з якого здійснено стягнення, визначено ухвалою господарського суду від 06.10.2020 саме з огляду на те, що ці кошти були зараховані до Державного бюджету України як податок на додану вартість.

Повернення помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань здійснюється в порядку, визначеному статтею 43 ПК України, платнику податків на підставі поданої ним заяви.

Доказів подання Департаментом заяви про повернення 969140,00 грн як помилково та/або надміру сплаченого податку на додану вартість, зменшення ним податкових зобов`язань за квітень та травень 2017 року шляхом подання уточнюючих розрахунків чи розрахунків коригування, або визначення контролюючим органом позивачу грошового зобов`язання на зазначену суму податковим повідомленням-рішенням матеріали справи не містять, і відповідач на такі обставини не посилається.

Таким чином, податкові зобов`язання позивача з ПДВ за операцією з продажу об`єкта приватизації, задекларовані у 2017 році, залишились незмінними та були ним сплачені, а стягнення коштів з бюджетного рахунку на користь покупця в порядку виконання рішення господарського суду не створило для позивача нового податкового зобов`язання і не відновило обов`язку позивача повторно сплатити до бюджету вже сплачений податок.

Відображення відповідачем такої операції в ІКП позивача як повернення помилково або надміру сплачених сум ПДВ та утворення внаслідок цього недоїмки в сумі 755123,33 грн не ґрунтується на нормах ПК України. Ця сума не є узгодженою сумою грошового зобов`язання в розумінні пункту 54.1 статті 54 ПК України, оскільки не була задекларована позивачем і не визначалась контролюючим органом у податковому повідомленні-рішенні, а відтак не є податковим боргом у розумінні підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України.

Оскільки у позивача був відсутній податковий борг, у відповідача не було підстав для застосування пункту 87.9 статті 87 ПК України та зарахування поточних платежів позивача в рахунок погашення недоїмки, що обліковувалась в ІКП внаслідок вказаної операції.

Суд також враховує, що сума податкових зобов`язань позивача за податковими деклараціями від 06.07.2021 № 9179758440 (2799623,00 грн) та від 05.08.2021 № 9220199630 (44933,00 грн) повністю відповідає сумі коштів, сплачених позивачем 23.07.2021 (2721956,25 грн), 20.08.2021 (77666,75 грн) та 25.08.2021 (44933,00 грн), тобто податкове зобов`язання за липень 2021 року сплачено позивачем до настання граничного строку його сплати, а податкове зобов`язання за червень 2021 року на дату граничного строку сплати (30.07.2021) було забезпечене сплаченими 23.07.2021 коштами та переплатою, що обліковувалась у позивача на початок 2021 року. За відсутності в ІКП операції від 09.02.2021 (та нарахованої у зв`язку з нею пені в сумі 2085,38 грн) станом на 30.07.2021 та 30.08.2021 у позивача обліковувалась би переплата з ПДВ у сумах 136349,92 грн та 214016,67 грн відповідно, а не недоїмка.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позивачем не допущено несплати узгоджених сум грошового зобов`язання з податку на додану вартість за податковими деклараціями від 06.07.2021 № 9179758440 та від 05.08.2021 № 9220199630 протягом строків, визначених ПК України, а тому у відповідача були відсутні підстави для застосування до позивача штрафів, передбачених пунктом 124.1 статті 124 ПК України.

Доводи відповідача про те, що кошти позивача правомірно зараховано в рахунок погашення заборгованості згідно з черговістю її виникнення, суд відхиляє, оскільки відповідач обмежився посиланням на дані ІКП, не обґрунтувавши правомірності виникнення в обліку позивача недоїмки 09.02.2021, тоді як облікові дані ІКП самі по собі не створюють для платника податків грошових зобов`язань і не можуть підміняти передбачені ПК України процедури їх визначення та узгодження. Будь-яких доводів щодо правової природи операції від 09.02.2021 та підстав віднесення стягнутих на користь третьої особи коштів до податкового боргу позивача ні у відзиві, ні в додаткових поясненнях відповідач не навів, хоча про характер цього стягнення був повідомлений органом Казначейства листом від 16.02.2021 № 05-08/2058.

Посилання позивача на те, що він утримується за рахунок коштів бюджету міста Києва і не має власних коштів, суд не бере до уваги, оскільки такі обставини не впливають на зобов`язання сплачувати визначені законом податки і збори, а також на оцінку правомірності оскаржених рішень.

Суд також враховує практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні від 20.10.2011 у справі «Рисовський проти України» підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування», що передбачає обов`язок державних органів діяти вчасно, в належний і якомога послідовніший спосіб, а в рішенні від 20.05.2010 у справі «Лелас проти Хорватії» зазначив, що ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу і помилки не можуть виправлятися за рахунок особи, яка діяла добросовісно.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною другою статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно із частинами першою-третьою статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідачем як суб`єктом владних повноважень не доведено правомірності оскаржених податкових повідомлень-рішень, а тому вони належать до скасування як протиправні, а позов задовольняється повністю.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає таке.

Позивачем за подання позову сплачено судовий збір у сумі 14233,55 грн (платіжне доручення від 08.02.2022 № 1111)..

Разом з тим, як зазначено вище, оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями визначено грошові зобов`язання лише у вигляді штрафів у сумах 71227,57 грн та 2246,65 грн. Відповідно до підпункту 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано юридичною особою, ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Станом на 01.01.2022 прожитковий мінімум для працездатних осіб становив 2481 грн. Отже, за подання позову з двома вимогами майнового характеру належало сплатити судовий збір у сумі 4962,00 грн (2481 грн х 2).

Відповідно до статті 139 КАС України у разі задоволення позову судові витрати, понесені позивачем і підтверджені документально, стягуються на його користь за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

З огляду на задоволення позову на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає стягненню судовий збір у сумі 4962,00 грн. Надмірно сплачена сума судового збору в розмірі 9271,55 грн може бути повернута позивачу за його клопотанням відповідно до пункту 1 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір».

Керуючись статтями 9, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 257-262 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (юридична адреса: вул. Хрещатик, 10, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 19020407) до Головного управління ДПС у м. Києві (юридична адреса: вул. Шолуденка, 33/19, м. Київ, 04116, код ЄДРПОУ ВП 44116011) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити повністю.

Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 28 вересня 2021 року № 722950416.

Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 28 вересня 2021 року № 722960416.

Стягнути на користь Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (код ЄДРПОУ 19020407) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ ВП 44116011) судовий збір у сумі 4962,00 грн (чотири тисячі дев`ятсот шістдесят дві грн 00 коп).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду.

Суддя І.О. Свергун