Рішення № 140757697, 20.10.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2026 рокуСправа № 160/4770/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Єфанової О.В.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

УСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якій позивач просить:

визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення, прийняті Головним управлінням Державної податкової служби у Дніпропетровській області, якими визначено Загорі Лідії Георгіївні податкові зобов`язання по уплаті податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки:

№ 0903379-2410-0462-UA12020010000033698 від 16 травня 2025 року на суму 8409,30 грн. за період з 2020 рік з платежу 18010200, за об`єкт нерухомого майна квартира АДРЕСА_1 площею 178,70 кв.м.;

№ НОМЕР_1 від 16 травня 2025 року на суму 10683,00 грн. за період з 2021 рік з платежу 18010200, за об`єкт нерухомого майна квартира АДРЕСА_1 площею 178,70 кв.м.;

№ 0903386-2410-0462-UA12020010000033698 від 16 травня 2025 року на суму 9258,60 грн. за період з 2022 рік з платежу 18010200, за об`єкт нерухомого майна квартира АДРЕСА_2 площею 178,70 кв.м.;

№ 2513470-2415-0465-UA12020010000033698 від 30 вересня 2024 року на суму 9543,48 грн. за період з 2023 рік з платежу 18010200, за об`єкт нерухомого майна квартира АДРЕСА_1 площею 178,70 кв.м.;

№ 0903393-2410-0462-UA12020010000033698 від 16 травня 2025 року на суму 10113,24 грн. за період з 2024 рік з платежу 18010200, за об`єкт нерухомого майна квартира АДРЕСА_1 площею 178,70 кв.м.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що про існування податкового боргу з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у загальній сумі 48007,62 грн позивач дізналася 02 листопада 2025 року після реєстрації електронного кабінету. Позивач зазначає, що квартира АДРЕСА_1 загальною площею 178,70 кв. м перебуває у власності чотирьох осіб, а належна позивачу частка становить 1/4, тобто 44,675 кв. м, тоді як відповідач обчислив податок виходячи з повної загальної площі квартири; такі самі податкові повідомлення-рішення за ту саму квартиру та на повну її площу отримали й інші співвласники. З посиланням на підпункти 266.3.1, 266.3.2 та 266.4.1 статті 266 Податкового кодексу України позивач стверджує, що з урахуванням зменшення бази оподаткування на 60 кв. м податок їй нарахуванню взагалі не підлягає. Позивач також зазначила, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення їй не надсилалися, а подана 03 листопада 2025 року в порядку статті 56 Податкового кодексу України скарга залишилася без відповіді.

Розгляд справи здійснено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами (частина перша статті 257, частина п`ята статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідач подав відзив, у якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог. Позиція відповідача полягає в тому, що позивач перебуває на податковому обліку як платник податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, та є власником квартири за адресою: АДРЕСА_3 , загальною площею 178,7 кв. м з часткою власності 1, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення за 2020-2024 роки сформовані в автоматичному режимі за даними інформаційно-комунікаційної системи ДПС України відповідно до підпунктів 266.7.1 і 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України; розрахунки податку за кожен рік додано до відзиву. Водночас відповідач зазначив, що при підготовці відзиву з`ясувалося, що за відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на 13.03.2026 частка власності позивача у цій квартирі становить 1/4. Проти відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відповідач заперечив, посилаючись на відсутність доказів фактичного понесення витрат та на неспівмірність заявленої суми зі складністю справи.

Позивач подала відповідь на відзив, у якій наполягала на задоволенні позову та зазначила, що відповідач, визнавши належність позивачу лише 1/4 частки квартири, оскаржуваних податкових повідомлень-рішень не скасував; на підтвердження того, що податок за ту саму квартиру нараховано на повну її площу кожному зі співвласників, позивач долучила копії податкових повідомлень-рішень від 30.09.2024 за 2023 рік. Щодо витрат на правничу допомогу позивач послалася на умови договору та акта, якими передбачено оплату гонорару в сумі 10 000,00 грн з відкладальною умовою відповідно до статті 212 Цивільного кодексу України - протягом одного календарного місяця з дня набрання судовим рішенням законної сили.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що квартира АДРЕСА_4 має загальну площу 178,70 кв. м і перебуває у власності чотирьох осіб, однією з яких є позивач.

Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області щодо ОСОБА_1 прийнято податкові повідомлення-рішення форми "Ф": від 16.05.2025 № 0903379-2410-0462-UA12020010000033698 на суму 8409,30 грн за 2020 рік; від 16.05.2025 № 0903382-2410-0462-UA12020010000033698 на суму 10683,00 грн за 2021 рік; від 16.05.2025 № 0903386-2410-0462-UA12020010000033698 на суму 9258,60 грн за 2022 рік; від 30.09.2024 № 2513470-2415-0465- НОМЕР_2 на суму 9543,48 грн за 2023 рік; від 16.05.2025 № 0903393-2410-0462-UA12020010000033698 на суму 10113,24 грн за 2024 рік. Загальна сума визначених цими рішеннями грошових зобов`язань становить 48007,62 грн. Усі вони прийняті щодо одного й того самого об`єкта - квартири АДРЕСА_4 площею 178,70 кв. м.

З доданих відповідачем до відзиву розрахунків податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2020, 2021, 2022, 2023 і 2024 роки вбачається, що за кожен із цих періодів обчислення здійснювалося виходячи із загальної площі об`єкта 178,70 кв. м, розміру частки у праві спільної власності 178,70 кв. м (тобто частки "1"), пільги у вигляді зменшення бази оподаткування на 60,00 кв. м і ставки податку за 1 кв. м бази оподаткування у розмірі 70,845 грн за 2020 рік, 90,00 грн за 2021 рік, 78,00 грн за 2022 рік, 80,40 грн за 2023 рік та 85,20 грн за 2024 рік.

У відзиві від 20.03.2026 відповідач зазначив, що "при підготовці відзиву на позовну заяву з`ясувалось, що відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ... станом на 13.03.2026 ОСОБА_1 є власником квартири ... загальною площею 178,7 м2., дата набуття права власності 15.10.2003, частка власності 1/4".

Відповідно до частини першої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Розмір належної позивачу частки у праві власності на квартиру - 1/4 - визнаний відповідачем у відзиві, тобто в заяві по суті справи. Обґрунтованого сумніву щодо достовірності цієї обставини та добровільності її визнання суд не має, а тому розмір частки позивача доказуванню не підлягає.

Вирішуючи справу по суті, надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Підпунктом 266.1.2 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України визначено платників податку в разі перебування об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості у спільній частковій або спільній сумісній власності кількох осіб:

а) якщо об`єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній частковій власності кількох осіб, платником податку є кожна з цих осіб за належну їй частку;

б) якщо об`єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділений в натурі, платником податку є одна з таких осіб-власників, визначена за їх згодою, якщо інше не встановлено судом;

в) якщо об`єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб і поділений між ними в натурі, платником податку є кожна з цих осіб за належну їй частку.

Згідно з підпунктом 266.3.1 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

Відповідно до підпункту 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України база оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Згідно з підпунктом 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 Податкового кодексу України ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради ... залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Відповідно до підпункту 266.4.1 пункту 266.4 статті 266 Податкового кодексу України база оподаткування об`єкта/об`єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи - платника податку, зменшується: а) для квартири/квартир незалежно від їх кількості - на 60 кв. метрів. Таке зменшення надається один раз за кожний базовий податковий (звітний) період (рік).

Згідно з підпунктом 266.4.3 пункту 266.4 статті 266 Податкового кодексу України пільги з податку, передбачені підпунктами 266.4.1 та 266.4.2 цього пункту, для фізичних осіб не застосовуються до: об`єкта/об`єктів оподаткування, якщо площа такого/таких об`єкта/об`єктів перевищує п`ятикратний розмір неоподатковуваної площі, встановленої підпунктом 266.4.1 цього пункту; об`єкта/об`єктів оподаткування, що використовуються їх власниками з метою одержання доходів (здаються в оренду, лізинг, позичку, використовуються у підприємницькій діяльності).

Відповідно до підпункту 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості у такому порядку: а) за наявності у власності платника податку одного об`єкта житлової нерухомості, в тому числі його частки, податок обчислюється, виходячи з бази оподаткування, зменшеної відповідно до підпунктів "а" або "б" підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті, та відповідної ставки податку.

Згідно з підпунктом 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, разом з детальним розрахунком суми/сум податку, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються платнику податку контролюючим органом у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).

Відповідно до підпункту 266.7.3 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України платники податку мають право звернутися з письмовою заявою до контролюючого органу за своєю податковою адресою для проведення звірки даних щодо об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності платника податку; розміру загальної площі об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності платника податку; права на користування пільгою із сплати податку; розміру ставки податку; нарахованої суми податку.

Наведені підпункти 266.1.2, 266.3.1, 266.3.2, 266.4.1, 266.4.3 та 266.7.1 статті 266 Податкового кодексу України в редакціях, чинних станом на 1 січня 2020 року, 1 січня 2021 року, 1 січня 2022 року, 1 січня 2023 року і 1 січня 2024 року, є текстуально тотожними, а тому застосовуються в наведеному викладі до всіх спірних податкових (звітних) періодів.

Оскільки позивачу належить 1/4 частка у праві власності на квартиру загальною площею 178,70 кв. м, базою оподаткування для позивача є площа належної їй частки, яка становить 44,675 кв. м (178,70 кв. м : 4). Зменшення бази оподаткування, передбачене підпунктом "а" підпункту 266.4.1 пункту 266.4 статті 266 Податкового кодексу України, становить 60 кв. метрів для квартири/квартир незалежно від їх кількості, надається один раз за кожний базовий податковий (звітний) період (рік) і стосується кожного платника податку окремо. Площа належної позивачу частки є меншою за розмір такого зменшення (44,675 кв. м - 60 кв. м), а тому база оподаткування позивача за кожен із податкових (звітних) періодів 2020, 2021, 2022, 2023 і 2024 років дорівнює нулю, і сума податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, яка підлягала нарахуванню позивачу за кожен із цих років, також дорівнює нулю.

Правильність цього висновку наочно підтверджується і власними розрахунками відповідача. Застосована відповідачем база оподаткування становить 118,70 кв. м (178,70 кв. м - 60,00 кв. м), і множення цієї величини на ставку податку відповідного року дає до копійки саме ті суми, які визначені оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями: 118,70 х 70,845 = 8409,30 грн за 2020 рік; 118,70 х 90,00 = 10683,00 грн за 2021 рік; 118,70 х 78,00 = 9258,60 грн за 2022 рік; 118,70 х 80,40 = 9543,48 грн за 2023 рік; 118,70 х 85,20 = 10113,24 грн за 2024 рік. Отже, передбачене підпунктом "а" підпункту 266.4.1 пункту 266.4 статті 266 Податкового кодексу України зменшення на 60 кв. м відповідач застосував, однак застосував його до повної загальної площі квартири, а не до площі належної позивачу частки, вважаючи позивача власником усього об`єкта.

Підпункт 266.4.3 пункту 266.4 статті 266 Податкового кодексу України застосуванню цієї пільги не перешкоджає: загальна площа квартири 178,70 кв. м не перевищує п`ятикратного розміру неоподатковуваної площі, встановленої підпунктом 266.4.1 цього пункту, який для квартири становить 300 кв. м. Доказів використання квартири з метою одержання доходів матеріали справи не містять.

Окремо суд зазначає, що абзацом останнім підпункту 266.7.3 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України встановлено: "У разі виявлення розбіжностей між даними контролюючих органів та даними, підтвердженими платником податку на підставі оригіналів відповідних документів, зокрема документів на право власності, контролюючий орган за своєю податковою адресою платника податку проводить перерахунок суми податку і надсилає (вручає) йому нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним)". Виявивши розбіжність між даними власної інформаційно-комунікаційної системи (частка власності 1) та відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (частка власності 1/4), відповідач перерахунку суми податку не провів, нового податкового повідомлення-рішення позивачу не надіслав і жодного з оскаржуваних податкових повідомлень-рішень не скасував.

За таких обставин оскаржувані податкові повідомлення-рішення визначають позивачу грошові зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за відсутності бази оподаткування, а тому є протиправними і підлягають скасуванню.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно зі статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно зі статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши наявні у справі докази та перевіривши оскаржувані рішення відповідача на відповідність наведеним критеріям, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.

Відповідно згідно ст.139 КАС України, суд присуджує позивачу здійснені ним документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Позивачем заявлено до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн. На підтвердження цих витрат до матеріалів справи долучено договір про надання правничої допомоги № 4-160/2026 від 27 лютого 2026 року, укладений з Адвокатським бюро "Іванова Олена", та акт виконаних робіт (наданих послуг) № 1 від 27 лютого 2026 року з детальним описом наданих послуг, за яким вартість наданих послуг становить 10 годин х 1000,00 грн = 10000,00 грн і підлягає оплаті протягом одного календарного місяця з дня набрання судовим рішенням законної сили.

Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Відповідно до частини сьомої статті 139 цього Кодексу розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Наведені норми прямо пов`язують розподіл судових витрат не лише з уже сплаченою, а й з такою, що підлягає сплаті, вартістю послуг адвоката, а отже відсутність фактичної оплати гонорару на час вирішення справи сама по собі не є підставою для відмови у відшкодуванні цих витрат.

Згідно з частиною сьомою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Відповідач, заперечуючи проти заявленого розміру витрат, власного розрахунку не навів і не зіставив заявлену суму з обсягом фактично виконаних адвокатом робіт та наданих послуг, описаних в акті, а тому неспівмірності витрат не довів.

З урахуванням наведеного витрати на професійну правничу допомогу підлягають відшкодуванню позивачу в повному розмірі - 10000,00 грн.

Керуючись ст. ст. 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення, прийняті Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області щодо ОСОБА_1 : від 16.05.2025 № 0903379-2410-0462-UA12020010000033698 на суму 8409,30 грн; від 16.05.2025 №0903382-2410-0462-UA12020010000033698 на суму 10683,00 грн; від 16.05.2025 №0903386-2410-0462-UA12020010000033698 на суму 9258,60 грн; від 30.09.2024 № 2513470-2415-0465-UA12020010000033698 на суму 9543,48 грн; від 16.05.2025 № 0903393-2410-0462-UA12020010000033698 на суму 10113,24 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17-А, ЄДРПОУ 44118658) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_3 ) судовий збір у розмірі 1064,96 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17-А, ЄДРПОУ 44118658) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_3 ) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10000,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Єфанова