Рішення № 140757680, 20.10.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2026 рокуСправа № 160/27163/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ніколайчук С.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фолт-Транс" (49011, Україна, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вулиця Орловська, будинок 21 ЄДРПОУ 45070790) до Південно-Східної митниці (49038, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, вул.Ольги княгині, будинок 22 ЄДРПОУ 43971371) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів

УСТАНОВИВ:

02.09.2026 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ФОЛТ-ТРАНС» (далі позивач, ТОВ «ФОЛТ-ТРАНС») до Південно-Східної митниці (далі відповідач, митниця), у якій позивач просить визнати протиправним та скасувати рішення Південно-Східної митниці про коригування митної вартості товарів від 07.08.2026 № UA110130/2026/000067/1, стягнути з відповідача судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що до митного оформлення ним подано всі документи, передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України, які підтверджують заявлену за основним методом (за ціною договору) митну вартість вживаного пошкодженого напівпричепа. Наведені митницею зауваження мають формальний характер, не стосуються числових значень складових митної вартості та спростовуються поданими документами, зокрема висновком судового експерта, який митниця залишила без оцінки. Резервний метод застосовано без обґрунтування неможливості послідовного застосування методів, визначених статтями 5963 Митного кодексу України, а товар, обраний митницею для порівняння, не є ані ідентичним, ані подібним до оцінюваного.

Ухвалою від 07.09.2026 суд відкрив провадження у справі та призначив її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

23.09.2026 відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому позов не визнав. Зазначив, що подані декларантом документи містять розбіжності та не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, а саме: у контракті відсутній номер торгового реєстру продавця, а у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу зазначено іншу особу; рахунок-проформа, інвойс та контракт не містять відомостей про ступінь пошкоджень і відсоток зносу товару; калькуляція транспортних витрат не містить витрат на страхування та навантаження, кількість діб відрядження водія не відповідає товаросупровідним документам, не зазначено вид і вартість пального. Декларант відмовився від надання додаткових документів, тому митну вартість скориговано за резервним методом на підставі раніше визнаної митної вартості товару, випущеного за митною декларацією від 23.12.2025 № 25UA205140080732U7.

24.09.2026 позивач подав відповідь на відзив, у якій підтримав позовні вимоги та зазначив, що відзив відтворює зміст оскаржуваного рішення і не спростовує доводів позову.

Представник відповідача надав заперечення на відповідь на відзив, суть та зміст яких дублює аналогічний раніше наданому відповідачем відзиву на позовні вимоги.

06.10.2026 року від позивача до суду надійшла заява про розподіл судових витрат із доказами понесення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн., на яку 14.10.2026 року відповідач подав заперечення, просить відмовити у стягненні цих витрат.

Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується матеріалами справи.

Справа розглядається судом в порядку спрощеного провадження за приписами статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

06.07.2026 між Hollenhorst Nutzfahrzeughandel GmbH (Німеччина) як продавцем та ТОВ «ФОЛТ-ТРАНС» як покупцем укладено зовнішньоекономічний контракт № 06072026 на поставку вживаного напівпричепа-рефрижератора SCHMITZ CARGOBULL, модель SKO 24 SCB S3В, ідентифікаційний номер (VIN) НОМЕР_1 , 2017 року виготовлення, на умовах EXW Nottuln (Інкотермс 2020).

Згідно з рахунком-проформою від 09.07.2026 № 200194 та інвойсом від 15.07.2026 № 401182 ціна товару становить 7 000,00 євро. Ціну сплачено позивачем у повному обсязі платіжною інструкцією від 13.07.2026 № 5, у призначенні платежу якої зазначено номер і дату контракту та VIN напівпричепа.

Напівпричіп переміщувався з Німеччини до м. Дніпро у складі автопоїзда з тягачем SCANIA R 410 під керуванням водія ТОВ «ФОЛТ-ТРАНС», відрядженого наказом від 17.07.2026 № 17/07/26.

06.08.2026 митний брокер ФОП ОСОБА_1 на підставі договору від 13.03.2026 № 297 подав митну декларацію № 26UA110130013550U4, в якій митну вартість товару заявлено за основним методом у розмірі 7 100,37 євро (366 558,73 грн), що складається з ціни товару 7 000,00 євро та витрат на транспортування до митного кордону України 5 181,50 грн. У графі 31 декларації детально описано механічні пошкодження напівпричепа (заміна правих дверей задка, позицій 212 правої та 28 лівої панелей боковини, ремонт панелі передка, можливі приховані дефекти).

Разом із декларацією подано зокрема: контракт, рахунок-проформу, інвойс, платіжну інструкцію № 5, свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (Teil I № LER-K-1-185/25-00089, Teil II № XA021599), калькуляцію транспортних витрат від 06.08.2026, висновок судового експерта від 05.08.2026 № 192т26, митну декларацію країни відправлення № 26DE830490918675B5, договір з митним брокером, що підтверджується графою 18 оскаржуваного рішення.

07.08.2026 відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів № UA110130/2026/000067/1, яким митну вартість визначив за резервним методом у розмірі 22 500,00 євро, та видав картку відмови № UA110130/2026/000265. Декларанта зобов`язано протягом 10 календарних днів подати додаткові документи за переліком із восьми позицій; листом від 07.08.2026 року декларант повідомив про відсутність інших документів.

Для випуску товару у вільний обіг позивач подав митну декларацію №26UA110130013731U9 зі сплатою митних платежів, обчислених від скоригованої митної вартості.

Не погоджуючись з прийнятим відповідачем рішенням про коригування митної вартості товарів № UA110130/2026/000067/1 та карткою відмови № UA110130/2026/000265, розивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, доводам позивача, викладеним в позовній заяві, та доводам відповідача, викладеним у відзиві, суд врахував такі норми чинного законодавства, які діяли на момент виникнення спірних правовідносин, та релевантні їм джерела права.

Згідно зі статтею 49 Митного кодексу України (далі МК України) митною вартістю товарів є вартість, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до частини другої статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення її складових; зовнішньоекономічний договір (контракт); рахунок-фактура (інвойс); банківські платіжні документи, якщо рахунок сплачено; транспортні (перевізні) документи та документи про вартість перевезення, якщо такі витрати не включені у вартість товару; ліцензія (за потреби); страхові документи якщо здійснювалося страхування. Цей перелік є вичерпним; забороняється вимагати від декларанта будь-які інші документи, відмінні від зазначених у цій статті.

Право митного органу вимагати додаткові документи за частиною третьою статті 53 МК України виникає лише у разі, якщо подані документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості чи ціну, що фактично сплачена або підлягає сплаті.

Відповідно до частин другої, третьої статті 57 МК України основним методом визначення митної вартості є метод за ціною договору, а кожний наступний метод застосовується лише тоді, коли митна вартість не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. За частиною другою статті 55 МК України рішення про коригування має містити обґрунтування причин, через які заявлену митну вартість не може бути визнано, та обґрунтування числового значення скоригованої митної вартості.

Верховний Суд у постанові від 23.07.2019 у справі № 1140/3242/18 зазначив, що наявність обґрунтованих сумнівів у правильності заявленої митної вартості є імперативною умовою для витребування додаткових документів, а саме на митний орган покладається обов`язок зазначити конкретні обставини, які викликали сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі поданих документів та документи, надання яких може усунути такі сумніви. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що в сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації (постанова Верховного Суду України від 30.06.2015 у справі № 21-591а15).

Вирішуючи спір по суті та оцінюючи кожну з підстав, покладених в основу оскаржуваного рішення та картки відмови, суд зробив такі висновки.

Щодо номера торгового реєстру продавця та особи, зазначеної у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу.

Так, номер торгового реєстру продавця (Amtsgericht Coesfeld, HRB 16312) зазначено в рахунку-проформі № 200194 та інвойсі № 401182, поданих разом із контрактом, що не спростовано відповідем. Жодна норма МК України не вимагає відображення такого номера саме в тексті контракту.

Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу не належить до документів, що підтверджують митну вартість згідно з частиною другою статті 53 МК України, а лише ідентифікує транспортний засіб. Зазначення в ньому попереднього тримача (Erwin Arno, Weener) за наявності контракту з дилером, який придбав товар для перепродажу, не є розбіжністю щодо ціни чи будь-якої складової митної вартості. Крім того у пункті C.4c цього свідоцтва прямо вказано, що його тримач не засвідчується як власник транспортного засобу.

Відповідач не навів, яким чином ця обставина впливає на числове значення митної вартості, а вимога про подання рахунків про платежі третім особам на користь продавця не ґрунтується на жодних даних про існування таких платежів.

Щодо доводів відповідача стосовно відсутності відомостей про ступінь пошкоджень і відсоток зносу, суд зазначає таке.

Законодавство не вимагає зазначення ступеня пошкоджень чи відсотка зносу в контракті або інвойсі. Технічний стан напівпричепа детально описано в графі 31 митної декларації, що відтворено самим відповідачем в оскаржуваному рішенні та у відзиві, та підтверджено висновком судового експерта Пилипенка А.І. від 05.08.2026 № 192т26, поданим до митного оформлення (код документа 3016 у графі 18 рішення).

Згідно з цим висновком ринкова вартість пошкодженого напівпричепа на дату оцінки становить 349 222,50 грн (6 776,13 євро за курсом НБУ на 05.08.2026), що узгоджується з контрактною ціною 7 000,00 євро. При цьому навіть середня ринкова вартість аналогічних транспортних засобів без урахування пошкоджень визначена експертом у розмірі 17 763,00 євро, тобто суттєво нижче за скориговану митницею вартість 22 500,00 євро. Відповідач жодної оцінки цьому висновку ні в оскаржуваному рішенні, ні у відзиві не надав, хоча сам долучив його до відзиву.

Стосовно транспортної складової митної вартості розмитненого товару.

Як слідує з матеріалів справи, поставка товару здійснювалася на умовах EXW, тому витрати на перевезення до митного кордону України заявлено позивачем як окрему складову митної вартості в сумі 5 181,50 грн та підтверджено калькуляцією транспортних витрат від 06.08.2026.

Правила заповнення декларації митної вартості, затверджені наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599, на які посилається відповідач, прямо передбачають калькуляцію як документ для підтвердження витрат на перевезення власним транспортним засобом і не встановлюють вичерпного переліку таких документів.

Калькуляція містить маршрут (Nottuln (DE) п/п Вишнє-Нємецьке (SK), 1 331 км; по території України 1 177 км), норму витрат пального, обсяг пального та його вартість, а також добові витрати водія. Ціна пального за літр арифметично визначається з наведених у калькуляції даних (4 071,50 грн / 47,9 л = 85,00 грн), а тому твердження про неможливість перевірки витрат на пальне є безпідставним.

Водночас розбіжність між нормативною кількістю діб у дорозі та фактичним часом перебування товару в дорозі, який включає очікування митних і прикордонних формальностей, не свідчить про недостовірність заявленої вартості перевезення.

Відповідач не навів власного розрахунку, який би вказував на інший розмір цієї складової.

Якщо законом не визначено доказ, виключно яким повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами (постанови Верховного Суду від 22.08.2019 у справі № 810/2784/18, від 06.09.2019 у справі № 815/2501/18).

Відповідно до пункту 8 частини другої статті 53 МК України страхові документи подаються лише у разі, якщо страхування здійснювалося.

На умовах EXW продавець не зобов`язаний страхувати товар, а згідно з дозволом данського органу Motorstyrelsen на використання транзитних номерних знаків № 1930800, виданим на цей напівпричіп, окреме страхування відповідальності для причепів не оформлюється, оскільки вони покриваються страхуванням тягача.

Посилання відповідача на Директиву 2009/103/ЄС стосується страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів, а не страхування товару як складової митної вартості. Доказів фактичного здійснення страхування товару відповідач не навів.

Посилання ж відповідача на відсутність витрат на навантаження спростовується змістом самого оскаржуваного рішення, в якому зазначено, що транспортний засіб прибув у зону митного контролю своїм ходом. Позивач вказує, що напівпричіп рухався у зчепленні з тягачем і не навантажувався на інший транспортний засіб, тому таких витрат об`єктивно не існувало.

Суд також враховує, що будь-які сумніви щодо транспортної складової стосуються суми 5 181,50 грн (близько 100 євро) і жодним чином не впливають на підтверджену контрактом, інвойсом та банківським платіжним документом ціну товару 7 000,00 євро, а тому не можуть бути підставою для відмови від основного методу та збільшення митної вартості більш ніж утричі.

Щодо витребуваних відповідачем додаткових документів від декларанта.

Зі справи видно, що частину з витребуваних документів (банківські платіжні документи, документи про вартість перевезення) позивач подав разом із митною декларацією, інші (страхові документи, договори з третіми особами, рахунки про платежі третім особам) у позивача відсутні через відсутність відповідних правовідносин.

Вищенаведене доводить, що неподання документів, яких не існує, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості за першим методом не може бути підставою для коригування митної вартості за резервним методом.

Щодо застосування відповідачем резервного методу у спірному випадку.

З аналізу змісту оскаржуваного ріщення висновується, що останнє містить лише виклад змісту статей 59 і 60 МК України без аналізу наявності чи відсутності інформації щодо ідентичних або подібних товарів і без жодного обґрунтування неможливості застосування методів, передбачених статтями 6163 МК України.

Таке формальне обґрунтування не відповідає вимогам частини третьої статті 57 та пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України (постанови Верховного Суду від 21.02.2018 у справі № 820/17417/14, від 27.07.2018 у справі № 809/1174/17, від 06.03.2019 у справі № 809/278/17, від 01.04.2021 у справі № 260/695/19).

Товар, митна вартість якого взята за основу, відрізняється від оцінюваного моделлю (SKO 24/L-13.4 FP 60 Cool проти SKO 24 SCB S3В) та технічним станом: у порівнюваній декларації не зазначено жодних пошкоджень, тоді як оцінюваний напівпричіп має значні механічні пошкодження, що підлягають усуненню. Сам відповідач визначив співставність товарів лише «з урахуванням виробника», тобто за однією з ознак, передбачених частиною другою статті 59 МК України.

Крім того митна вартість порівнюваного товару також була визначена за резервним методом, а не за вартістю операції, тоді як методи за статтями 59, 60 МК України ґрунтуються саме на ціні договору щодо ідентичних або подібних товарів.

Відповідач не навів пояснень щодо коригувань з урахуванням відмінностей у технічному стані, умовах поставки та комерційних умовах.

Рішення про коригування митної вартості не може ґрунтуватися виключно на інформації з автоматизованої інформаційної системи митних органів без пояснень щодо зроблених коригувань та докладної інформації, використаної при застосуванні другорядних методів (постанови Верховного Суду від 04.09.2018 у справі № 818/1186/17, від 08.02.2019 у справі № 825/648/17, від 26.05.2022 у справі № 560/355/19). Посилання відповідача на гнучкість застосування резервного методу за статтею 64 МК України та на узагальнення практики Вищого адміністративного суду України не звільняє митний орган від обов`язку довести неможливість застосування попередніх методів і співставність обраного для порівняння товару.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача.

В спірному випадку, суд вважає, що відповідач не довів наявності в поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутності відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості чи ціну, фактично сплачену за товар, а також правомірності застосування резервного методу.

За таких обставин оскаржуване рішення та картка відмови прийняті без урахування всіх обставин, що мають значення для їх прийняття, необґрунтовано та не відповідають критеріям, визначеним частиною другою статті 2 КАС України, а тому підлягають скасуванню, а позов - задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 3 066,34 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 31.08.2026 № 6189, який підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивачем подано: договір про надання професійної правничої допомоги від 21.05.2024 № 21/05/24-1, укладений з Адвокатським об`єднанням «РАДНИК»; додаток № 1 до договору акт виконаних робіт по справі № 160/27163/26 від 05.10.2026 з детальним описом робіт (аналіз документів, практики Верховного Суду та консультація 1 000,00 грн; підготовка та подання позовної заяви 6 000,00 грн; підготовка та подання відповіді на відзив 3 000,00 грн); рахунок від 05.10.2026 № 215/2026; платіжну інструкцію від 05.10.2026 № 6432 про сплату 10 000,00 грн.

Доводи відповідача про відсутність у акті погодинного розрахунку не є підставою для відмови у відшкодуванні витрат, оскільки статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» допускається визначення гонорару у фіксованому розмірі, а акт виконаних робіт містить детальний опис робіт, якого вимагає частина четверта статті 134 КАС України. Зазначені в акті роботи відповідають процесуальним документам, наявним у матеріалах справи.

Відповідно до частин п`ятої сьомої статті 134 КАС України суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу лише за клопотанням іншої сторони, при цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка про це заявляє (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16). Відповідач обмежився загальними твердженнями про типовість справи, не навівши жодних доказів чи розрахунків, які б свідчили про неспівмірність заявлених витрат.

Оцінюючи витрати за критеріями реальності та розумності (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц), суд враховує, що вони фактично понесені та документально підтверджені, а справа потребувала аналізу іноземних реєстраційних і митних документів, висновку судового експерта, транспортної калькуляції та практики Верховного Суду щодо методів визначення митної вартості.

З урахуванням вищенаведеного, суд вважає розмір витрат у 10 000,00 грн співмірним із складністю справи, обсягом виконаних робіт і значенням справи для позивача, а тому вони підлягають стягненню в повному обсязі.

Загальна сума судових витрат, що підлягає стягненню на користь позивача, становить 13 066,34 грн (3 066,34 грн + 10 000,00 грн).

Керуючись ст. 72 77, 132, 134, 139, 143, 241 246, 250, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ФОЛТ-ТРАНС» (вул. Орловська, буд. 21, м. Дніпро, 49011, код ЄДРПОУ 45070790) до Південно-Східної митниці (вул. Княгині Ольги, буд. 22, м. Дніпро, 49038, код ЄДРПОУ 43971371) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Південно-Східної митниці про коригування митної вартості товарів № UA110130/2026/000067/1 від 07.08.2026.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Південно-Східної митниці (код ЄДРПОУ 43971371) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФОЛТ-ТРАНС» (код ЄДРПОУ 45070790) судові витрати у загальному розмірі 13 066 (тринадцять тисяч шістдесят шість) грн 34 коп., з яких судовий збір 3 066,34 грн, витрати на професійну правничу допомогу 10 000,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.В. Ніколайчук