Рішення № 140757570, 19.10.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2026 рокуСправа № 160/19547/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ніколайчук С.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Відповідач 1: Центральна військово-лікарська комісія Збройних сил України (м. Київ, вул. Госпітальна, 16, 01133 ЄДРПОУ 08356179), Відповідач 2: Військово-лікарська комісія при ІНФОРМАЦІЯ_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії

УСТАНОВИВ:

07.07.2026 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до відповідач 1: Центральна Військово-лікарська комісія Збройних Сил України, відповідач 2: Військово-лікарська комісія при ІНФОРМАЦІЯ_1 , у якому позивач просить:

- скасувати рішення ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_1 , яке оформлене довідкою № 2025-1129-1410-0031-0 від 29.11.2025 та якою ОСОБА_1 визнано придатним до військової служби;

- визнати протиправною бездіяльність Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України щодо нездійснення, у встановленому законом порядку, розгляду скарги ОСОБА_1 від 19.01.2025 р. скасувати рішення ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_1 , яке оформлене довідкою №2025-1129-1410-0031-0 від 29.11.2025;

- зобов`язати Центральну військово-лікарську комісію Збройних Сил України повторно розглянути скаргу ОСОБА_1 від 19.01.2025р. на довідку військово-лікарської комісії №2025-1129-1410-0031-0 від 29.11.2025, з прийняттям постанови відповідно до підпунктів 2.3.3- 2.3.5 глави 2 розділу І Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 року №402, якою направити на повторний медичний огляд ОСОБА_1 з метою визначення ступеню придатності до військової служби.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 29.11.2025 його призвано на військову службу за мобілізацією та зараховано до військової частини НОМЕР_3 Державної спеціальної служби транспорту. За результатами проходження військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_2 його визнано придатним до військової служби у військових частинах забезпечення та інших визначених довідкою ВЛК підрозділах, що підтверджується довідкою ВЛК від 29.11.2025 №2025-1129-1410-0031-0. Позивач вважає зазначений висновок ВЛК таким, що не відповідає фактичному стану його здоров`я та прийнятий без належного врахування наявних у нього хронічних захворювань і скарг на стан здоров`я. Зазначає, що має захворювання серцево-судинної та нервової систем, які супроводжуються головним болем, запамороченням, порушенням координації, слабкістю та іншими симптомами, що, на його думку, перешкоджають належному виконанню військових обов`язків. У зв`язку з погіршенням стану здоров`я 02.12.2025 позивач подав командуванню військової частини НОМЕР_3 рапорт про направлення його на повторний медичний огляд для визначення придатності до подальшого проходження військової служби. За твердженням позивача, належного реагування на рапорт не відбулося. 19.01.2026 позивач звернувся до Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України зі скаргою на довідку ВЛК від 29.11.2025 №2025-1129-1410-0031-0. Листом від 26.03.2026 йому повідомлено про необхідність звернення до командира військової частини для отримання направлення на медичний огляд. Позивач вважає, що його скарга на рішення ВЛК мала розглядатися у порядку, встановленому Положенням про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженим наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 №402, а не як звичайне звернення громадянина. На думку позивача, відповідачами не забезпечено належного перегляду висновку ВЛК та проведення повторного медичного огляду, у зв`язку з чим просить визнати відповідну бездіяльність протиправною та зобов`язати відповідачів вчинити необхідні дії. З урахуванням обставин, викладених у позові, просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Ухвалою від 13 липня 2026 року суд відкрив провадження у справі №160/19547/26 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання, за наявними у справі матеріалами.

В силу ч. 4 ст. 124, ч. 8 ст.126 Кодексу адміністративного судочинства України суд вважає відповідача належним чином повідомленим про можливість подання відзиву у зазначені строки та належним чином повідомленим про судовий розгляд справи.

Відповідач на виконання ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України, не надіслав до суду письмового відзиву на адміністративний позов та не повідомив про поважність причин ненадання відзиву.

Відповідно до ч. 6 ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини.

29.11.2025 ОСОБА_1 призвано на військову службу за мобілізацією та направлено для проходження військової служби до військової частини НОМЕР_3 Державної спеціальної служби транспорту, що підтверджується витягом з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 29.11.2025 №2805.

Наказом командира військової частини НОМЕР_3 від 29.11.2025 №333 позивача призначено на посаду арматурника монтажного відділення 1 будівельного взводу 2 роти спеціальних будівельних робіт 2 батальйону обладнання території військової частини, що підтверджується копією відповідного наказу.

29.11.2025 за результатами медичного огляду військово-лікарською комісією при ІНФОРМАЦІЯ_1 позивача визнано придатним до військової служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв`язку, оперативного забезпечення та охорони, що підтверджується довідкою ВЛК від 29.11.2025 №2025-1129-1410-0031-0.

02.12.2025 позивач звернувся до командира військової частини НОМЕР_3 з рапортом, у якому, посилаючись на погіршення стану здоров`я та загострення хронічних захворювань, просив надати йому направлення для проходження військово-лікарської комісії з метою визначення ступеня придатності до подальшого проходження військової служби, що підтверджується копією зазначеного рапорту.

19.01.2026 позивач звернувся до Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України зі скаргою на довідку ВЛК від 29.11.2025 №2025-1129-1410-0031-0, у якій просив переглянути висновок щодо його придатності до військової служби та направити його на повторний медичний огляд, що підтверджується копією скарги та доданими до неї документами.

За результатами розгляду зазначеної скарги 20 регіональна військово-лікарська комісія листом від 26.03.2026 повідомила про необхідність звернення до командира військової частини для отримання направлення на медичний огляд. Також ВЛК зазначено, що встановлений позивачу діагноз та ступінь придатності до військової служби є правильними та підстав для проведення повторного медичного огляду не вбачається, що підтверджується копією листа 20 регіональної військово-лікарської комісії від 26.03.2026.

Позивач вважає не правомірним висновок ВЛК, оформленого довідкою від 29.11.2025 №2025-1129-1410-0031-0, а також неправомірними дії Центральної військово-лікарської комісії щодо розгляду його скарги від 19.01.2026 та наявність правових підстав для зобов`язання відповідача повторно розглянути таку скаргу із вирішенням питання про направлення його на повторний медичний огляд, у зв`язку з чим звернувся до суду з вищезазначеним позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, доводам позивача, викладеним в позовній заяві, суд врахував такі норми чинного законодавства, які діють на момент виникнення спірних правовідносин, та релевантні їм джерела прав.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Згідно з частиною першою статті 2 цього Закону військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Частиною десятою статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» визначено, що військово-лікарська експертиза проводиться, зокрема, для визначення придатності громадян до військової служби за станом здоров`я. Порядок проведення військово-лікарської експертизи визначається Міністерством оборони України.

Відповідно до частини дванадцятої статті 12 цього Закону військовозобов`язані, призвані на військову службу під час мобілізації, проходять обов`язковий медичний огляд у порядку, встановленому Міністерством оборони України.

Таким спеціальним нормативно-правовим актом є Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затверджене наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 №402, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 за №1109/15800 (далі Положення №402), чинне на час виникнення спірних правовідносин. Чинна редакція Положення №402 встановлює систему військово-лікарських комісій, їх повноваження, порядок проведення медичного огляду, оформлення постанов ВЛК, а також порядок перегляду та оскарження таких постанов.

Згідно з пунктом 1.1 розділу I Положення №402 це Положення визначає організацію та проведення військово-лікарської експертизи, яка полягає, зокрема, у визначенні придатності за станом здоров`я до військової служби.

Пунктом 1.2 розділу I Положення №402 передбачено, що військово-лікарська експертиза включає медичний огляд військовозобов`язаних, військовослужбовців та інших визначених Положенням осіб з метою визначення ступеня придатності до військової служби, а також вирішення інших питань, віднесених до компетенції ВЛК.

Відповідно до пункту 2.1 розділу I Положення №402 для проведення військово-лікарської експертизи створюються штатні та позаштатні військово-лікарські комісії, які за результатами медичного огляду приймають постанови з питань, віднесених до їх компетенції.

За змістом підпункту 2.3.4 пункту 2.3 розділу I Положення №402 до повноважень Центральної військово-лікарської комісії належить, зокрема, перевірка роботи підпорядкованих ВЛК з питань військово-лікарської експертизи, витребування необхідних документів та додаткових даних, а також розгляд, перегляд, скасування, затвердження, незатвердження та контроль постанов ВЛК відповідно до цього Положення.

Підпунктами 2.4.42.4.6 пункту 2.4 розділу I Положення №402 визначено повноваження ВЛК регіону, до яких, зокрема, належить організація та контроль військово-лікарської експертизи, розгляд звернень і скарг, перевірка постанов підпорядкованих ВЛК, а також направлення осіб на контрольний або повторний медичний огляд у випадках, передбачених Положенням.

Пунктом 3.3 розділу I Положення №402 врегульовано порядок оскарження постанов позаштатних ВЛК. Зокрема, скарги на дії, бездіяльність та постанови позаштатних ВЛК подаються до відповідної штатної ВЛК за територіальним принципом, а постанови ВЛК районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки оскаржуються до відповідної ВЛК регіону.

Положення №402 встановлює не лише повноваження ВЛК щодо проведення медичного огляду, але й спеціальну послідовність перегляду прийнятих постанов, за якою первинне рішення позаштатної ВЛК може бути перевірене відповідною штатною ВЛК, а за наявності визначених Положенням підстав переглянуте, скасоване або за результатами контролю прийнято інше рішення.

Відповідно до пункту 1.1 глави 1 розділу II Положення №402 медичний огляд передбачає вивчення та оцінку стану здоров`я і фізичного розвитку особи на момент огляду з метою визначення ступеня придатності до військової служби. За результатами медичного огляду ВЛК приймає відповідну постанову.

При цьому визначення ступеня придатності до військової служби здійснюється з урахуванням положень Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, пояснень щодо його застосування та додаткових вимог до стану здоров`я, передбачених Положенням №402.

Суд зауважує, що наведені положення нормативного регулювання мають істотне значення для вирішення цього спору, оскільки предметом судового розгляду є не питання доцільності чи правильності медичного діагнозу як такого, а правомірність постанови ВЛК та дотримання встановленої законодавством процедури її прийняття і перегляду.

За змістом частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень суд перевіряє, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано; безсторонньо; добросовісно; розсудливо; пропорційно; своєчасно.

Відповідно до частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

За приписами статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративному судочинстві здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Разом з тим частиною другою статті 77 КАС України встановлено спеціальне правило для спорів щодо рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень: в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Суд при цьому не перебирає на себе повноваження військово-лікарської комісії та не визначає самостійно ступінь придатності позивача до військової служби на підставі власної оцінки його діагнозів. Такі питання належать до спеціальної компетенції ВЛК і потребують спеціальних медичних знань.

Аналогічний підхід послідовно застосовується Верховним Судом. Так, у постанові від 12.06.2020 у справі №810/5009/18 Верховний Суд зазначив, що питання оцінки діагнозу особи на предмет його відповідності статтям Розкладу хвороб, станів та фізичних вад не належить до повноважень адміністративного суду, оскільки потребує спеціальних знань та належить до компетенції ВЛК.

У постанові від 26.02.2025 у справі №600/3273/22-а Верховний Суд, посилаючись на положення Положення №402 та попередню практику, виходив із того, що суд не може підміняти ВЛК при вирішенні спеціальних медичних питань, однак питання дотримання передбаченої Положенням №402 процедури оскарження результатів медичного огляду має самостійне правове значення.

Крім того, у постанові від 26.02.2025 у справі №240/13173/22 Верховний Суд звернув увагу на обсяг повноважень ЦВЛК, зокрема щодо перевірки роботи підпорядкованих ВЛК, витребування необхідних документів та розгляду, перегляду, скасування чи контролю постанов ВЛК. Отже, механізм перегляду постанов ВЛК є окремою стадією військово-лікарської експертизи, яка також підлягає оцінці судом з точки зору дотримання встановленої процедури.

Як встановлено судом, 29.11.2025 позивач був мобілізований та направлений для проходження військової служби до військової частини НОМЕР_3 Державної спеціальної служби транспорту.

Наказом командира військової частини НОМЕР_3 від 29.11.2025 №333 позивача призначено на посаду арматурника будівельного підрозділу.

29.11.2025 ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_1 провела медичний огляд позивача, за результатами якого прийняла постанову про придатність позивача до військової служби за визначеними Положенням №402 видами військової служби, що оформлена довідкою №2025-1129-1410-0031-0.

Позивач із зазначеною постановою не погодився, посилаючись на наявність у нього хронічних захворювань та погіршення стану здоров`я.

02.12.2025 позивач звернувся до командира військової частини із рапортом, у якому просив направити його на повторний медичний огляд у зв`язку з погіршенням стану здоров`я.

19.01.2026 позивач звернувся зі скаргою на постанову ВЛК від 29.11.2025, оформлену довідкою №2025-1129-1410-0031-0, у якій просив переглянути результати медичного огляду та направити його на повторний медичний огляд.

З матеріалів справи також встановлено, що за результатами звернення позивача НОМЕР_4 РВЛК листом від 26.03.2026 повідомила позивача про те, що встановлений ВЛК діагноз та ступінь придатності до військової служби визначені правильно, а підстав для проведення повторного медичного огляду не встановлено. Одночасно позивачу роз`яснено необхідність звернення до командира військової частини для вирішення питання щодо направлення на медичний огляд.

Пункт 3.3 розділу I Положення №402 встановлює спеціальний порядок оскарження постанов позаштатних ВЛК. Зокрема, постанови ВЛК районних та міських територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки оскаржуються до відповідної ВЛК регіону.

Первинний перегляд постанови ВЛК при районному ТЦК та СП належить до компетенції відповідної ВЛК регіону, а не передбачає безумовного безпосереднього вирішення такого спору ЦВЛК.

У цьому випадку скарга позивача стосувалася саме постанови ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_4 , а тому відповідно до спеціальної процедури, встановленої Положенням №402, підлягала розгляду відповідною ВЛК регіону.

Суд зауважує, що за результатами такого звернення позивачу була надана відповідь 20 РВЛК від 26.03.2026, у якій зазначено результати перевірки правильності встановленого діагнозу та ступеня придатності, а також відсутність підстав для повторного медичного огляду.

За таких обставин суд не встановив бездіяльності саме Центральної військово-лікарської комісії щодо нерозгляду скарги позивача, оскільки чинним Положенням №402 встановлено спеціальний порядок оскарження постанови ВЛК районного ТЦК та СП через відповідну ВЛК регіону, і матеріалами справи підтверджується, що скарга позивача була розглянута в межах відповідної системи військово-лікарської експертизи.

При цьому суд не погоджується з доводами позивача про те, що незгода з результатами розгляду скарги свідчить про бездіяльність уповноваженого органу. Неналежним результатом розгляду може бути рішення, яке не відповідає вимогам закону або прийняте з порушенням процедури, однак для визнання бездіяльності необхідно встановити невчинення суб`єктом владних повноважень дій, які він був зобов`язаний вчинити.

Щодо вимоги про скасування постанови ВЛК від 29.11.2025 суд виходить із такого.

Суд встановив, що позивач пройшов медичний огляд у ВЛК при районному ТЦК та СП, за результатами якого прийнято постанову про його придатність до військової служби та оформлено відповідну довідку.

Разом із тим матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що під час проведення медичного огляду ВЛК порушила визначену Положенням №402 процедуру, діяла поза межами своїх повноважень, не врахувала подані позивачем медичні документи або прийняла постанову без проведення передбаченого Положенням №402 медичного огляду.

Доводи позивача фактично зводяться до незгоди з визначеним ВЛК ступенем його придатності до військової служби та до необхідності повторного медичного обстеження у зв`язку з наявними, на його думку, захворюваннями.

Вирішення питання про те, чи відповідають конкретні захворювання позивача певним статтям Розкладу хвороб та який саме ступінь придатності має бути визначений за результатами такого співвіднесення, належить до спеціальної компетенції ВЛК і не може бути здійснене судом шляхом самостійної медичної оцінки.

Верховний Суд у постанові від 12.06.2020 у справі №810/5009/18 прямо зазначив, що адміністративний суд не може самостійно визначати відповідність діагнозу особи відповідним статтям Розкладу хвороб, оскільки такі питання потребують спеціальних медичних знань та належать до компетенції ВЛК.

Суд зауважує, що позивач не позбавлений можливості у порядку, визначеному Положенням №402, порушувати питання про повторний або контрольний медичний огляд у разі наявності відповідних медичних підстав та належного медичного підтвердження зміни стану здоров`я.

Незгода позивача з висновком ВЛК щодо ступеня його придатності до військової служби без встановлення порушення самої процедури проведення медичного огляду не є достатньою правовою підставою для скасування постанови ВЛК судом.

Суд також враховує, що вимога про зобов`язання ЦВЛК повторно розглянути скаргу позивача та направити його на повторний медичний огляд є похідною від вимоги щодо неправомірності розгляду його звернення та наявності передбачених Положенням №402 підстав для такого перегляду.

Встановлені у справі обставини не підтверджують протиправної бездіяльності ЦВЛК та не свідчать про те, що саме ЦВЛК була зобов`язана безпосередньо повторно провести медичний огляд позивача замість відповідної ВЛК регіону.

Суд звертає увагу, що зобов`язання суб`єкта владних повноважень прийняти конкретне рішення або провести певну процедуру можливе лише за наявності встановлених судом правових підстав для такого втручання у межі дискреційних повноважень відповідного органу. Суд не може підміняти спеціалізовану ВЛК та визначати за неї медичні підстави для встановлення ступеня придатності особи до військової служби.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може визнати протиправним та скасувати індивідуальний акт чи окремі його положення.

Пунктом 4 частини другої статті 245 КАС України передбачено можливість зобов`язання відповідача вчинити певні дії з метою відновлення порушених прав, свобод чи інтересів позивача.

Судом не втсноавлено протиправності відповідного рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Суд зауважує, що висновок про відсутність підстав для задоволення позову не ґрунтується на наданні судом власної оцінки медичному стану позивача чи визначенні правильності конкретного діагнозу. Суд виходить виключно з меж судового контролю, встановлених статтею 2 КАС України, положеннями Положення №402, встановленої процедури оскарження постанов ВЛК та відсутності доведеного порушення цієї процедури.

Таким чином, за результатами оцінки наявних у справі доказів у їх сукупності суд дійшов висновку, що позовні вимоги про скасування постанови ВЛК від 29.11.2025, визнання протиправною бездіяльності ЦВЛК щодо розгляду скарги від 19.01.2026 та зобов`язання ЦВЛК повторно розглянути таку скаргу і направити позивача на повторний медичний огляд є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

При цьому відповідно до частини другої статті 77 КАС України саме на відповідачів покладається обов`язок доведення правомірності оскаржуваних рішень, дій чи бездіяльності, а суд відповідно до статті 90 КАС України оцінює наявні у справі докази за результатами їх безпосереднього, всебічного, повного та об`єктивного дослідження.

З огляду на наведене, підстав для застосування передбачених статтею 245 КАС України способів судового захисту не встановлено.

Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи результат розгляду справи судовий збір не розподіляється.

Керуючись ст. 77, 78, 90, 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Відповідач 1: Центральна військово-лікарська комісія Збройних сил України (м. Київ, вул. Госпітальна, 16, 01133 ЄДРПОУ 08356179), Відповідач 2: Військово-лікарська комісія при ІНФОРМАЦІЯ_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.В. Ніколайчук