Ухвала суду № 140757551, 19.10.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД У Х В А Л А

19 жовтня 2026 рокуСправа № 160/27011/26

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Турова О.М., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

01.09.2026 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 , в якій позивач просив:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо застосування при обчисленні ОСОБА_1 пенсії за віком з 04.04.2025 року показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2014-2016 роки (3764,40 грн) з урахуванням коефіцієнтів збільшення;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити з 04.04.2025 року перерахунок та виплату пенсії за віком ОСОБА_1 із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, тобто за 2022-2024 роки (в розмірі 15 057,09 грн), з урахуванням раніше виплачених сум.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями зазначена вище справа розподілена головуючому судді Туровій О.М.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.09.2026 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду з цим позовом відмовлено, а позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та встановлено позивачеві надано строк - десять днів з дня отримання копії цієї ухвали, для усунення недоліків позову шляхом подання до суду: нової заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, із зазначенням поважних причин пропуску строку звернення до суду (інші підстави для поновлення строку) та докази на підтвердження поважності причин пропуску цього строку; уточненої позовної заяви, в якій чітко зазначити кого саме він вважає відповідачем (відповідачами) у цій справі та до кого спрямовує свої позовні вимоги, і у разі визначення декількох відповідачів - зазначити позовні вимоги щодо кожного з них, а також інформацію стосовно відповідача (-чів), передбачену пунктом 2 частини 5 статті 160 КАС України, та подати копії цієї уточненої позовної заяви та додатків до неї відповідно до кількості осіб, що беруть участь у справі (у разі подання уточненої позовної заяви в електронній формі через електронний кабінет, надати докази надсилання копії цієї уточненої позовної заяви іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 44 КАС України); доказів направлення відповідачу копії позовної заяви та всіх доданих до неї документів.

На виконання вимог ухвали суду від 07.09.2026 року позивачем подано уточнену позовну заяву, в якій позивачем у якості відповідача визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та викладено позовні вимоги в оновленій редакції, а саме:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо припинення застосування показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, встановленого постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 17.10.2025 року у справі №160/20807/24, при переведенні ОСОБА_1 з пенсії за вислугу років на пенсію за віком з 04 квітня 2025 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити з 04 квітня 2025 року перерахунок та виплату пенсії за віком ОСОБА_1 відповідно до ч. 3 ст. 45 Закону №1058-IV із обов`язковим збереженням проіндексованої судом бази заробітку (7763,17 грн з послідовним збільшенням на коефіцієнти 1,11; 1,14; 1,197 та 1,0796) як сталої базової величини для подальшого нарахування пенсії, без обмеження строком до наступної законодавчої індексації, та виплатити різницю між фактично отриманою та належною до виплати пенсією з урахуванням раніше виплачених сум.

Також на виконання вимог вказаної ухвали суду позивачем подано нову заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду з цим позовом, в якому позивач просить поновити пропущений строк, посилаючись на те, що строк звернення до суду було пропущено з поважних, об`єктивних та незалежних від нього причин, оскільки з моменту переведення на пенсію за віком 04.04.2025 року він послідовно та добросовісно вживав заходів для захисту своїх прав і досудового врегулювання спору. Зокрема, позивач неодноразово звертався до органів Пенсійного фонду України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, правоохоронних і контролюючих органів з питань неправомірного зменшення розміру пенсії з 13 717,90 грн до 11 116,85 грн, неврахування належних показників під час перерахунку та невиплати заборгованості. Водночас, надані відповідачем роз`яснення були нечіткими й суперечливими, містили посилання на Порядок здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 року №821, та запевнення щодо проведення перерахунків і подальшого здійснення виплат, що створювало у позивача обґрунтоване очікування усунення порушень у позасудовому порядку. Крім того, розгляд звернень Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини та іншими державними органами потребував додаткового часу, протягом якого позивач очікував на результати перевірок і відновлення своїх прав. Лише після отримання остаточних письмових відповідей відповідача наприкінці серпня 2026 року позивачу стало очевидно, що подальше очікування не призведе до добровільного усунення порушень. Таким чином, пропуск строку був зумовлений не бездіяльністю чи недобросовісною поведінкою позивача, а його послідовними спробами врегулювати спір за участю компетентних державних органів та невизначеністю позиції самого відповідача, що, на думку позивача, є підставою для поновлення строку звернення до суду.

Вирішуючи нову заяву позивача про поновлення строку звернення до суду з цим позовом, суд повторно наголошує, що відповідно до ч.1, абз.1 ч.2 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

При цьому ч.6 ст.161 КАС України встановлено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Законодавче обмеження строку, протягом якого особа може звернутися до суду, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.

Суд звертає увагу на те, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин у випадку, якщо вони стали спірними. У випадку пропуску строку звернення до суду, підставами для визнання поважними причин такого пропуску є лише наявність обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

Необхідно зазначити, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Аналогічні правові висновки були висловлені Верховним Судом у постановах від 28 березня 2018 року в справі №809/1087/17 та від 22 листопада 2018 року в справі №815/91/18.

Крім того, слід зазначити, що обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011). Такі обмеження направленні на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.

Таким чином, законодавством регламентовано шестимісячний строк звернення особи до суду за захистом її прав, свобод та законних інтересів, що обумовлено метою досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та дисциплінуванням учасників адміністративного судочинства щодо своєчасної реалізації їх права на суд.

Строк звернення до суду обчислюється за загальним правилом з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

При цьому при вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття дізнався та повинен був дізнатись.

Так, під поняттям «дізнався» необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.

Водночас, вжиття конструкції «повинен був дізнатись» в розумінні положень ч. 2 та 3 ст. 122 КАС України означає неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду (постанова Великої Палати Верховного Суду від 24 лютого 2021 року в справі №800/30/17).

Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних спорів Касаційного адміністративного суду у постанові від 31 березня 2021 року в справі №240/12017/19 зазначив, що для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

Суд звертає увагу, що Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Верховного Суду у постанові від 31 березня 2021 року в справі №240/12017/19 відступила від висновків, викладених, зокрема у постановах від 29 жовтня 2020 року в справі №816/197/18, від 20 жовтня 2020 року в справі №640/14865/16-а, від 25 лютого 2021 року в справі №822/1928/18 щодо застосування строку звернення до суду у соціальних спорах.

У постанові від 31 березня 2021 року в справі №240/12017/19 суд Касаційної інстанції дійшов такого висновку щодо застосування строку звернення до суду, передбаченого ст. 122 КАС України у спорах цієї категорії:

1) для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів;

2) пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує щомісячно. Відтак, отримання пенсіонером листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку тощо.

Крім того, Судова палата звернула увагу на те, що за умови відсутності часових обмежень для звернення до суду за минулі періоди Пенсійний фонд України як центральний орган виконавчої влади був би позбавлений можливості реалізовувати покладені на нього завдання, зокрема здійснювати ефективний розподіл фінансових ресурсів для пенсійного забезпечення; така ситуація не відповідала б принципу юридичної визначеності у правовідносинах щодо пенсійного забезпечення у солідарній системі.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Наведеній нормі кореспондують приписи ч.6 ст.161 КАС України, якою визначено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Водночас, ч.1 ст.121 КАС України визначено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

При цьому, з урахуванням положень ст. ст. 122, 123 КАС України, обов`язок доказування поважності причин пропуску строку звернення до суду покладений на позивача.

Як слідує з уточненої позовної заяви, позивач просить суд визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо припинення застосування показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, встановленого постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 17.10.2025 року у справі №160/20807/24, при переведенні ОСОБА_1 з пенсії за вислугу років на пенсію за віком з 04.04.2025 року, а також зобов`язати відповідача здійснити з 04.04.2025 року перерахунок та виплату йому пенсії за віком відповідно до ч.3 ст.45 Закону №1058-IV із обов`язковим збереженням проіндексованої судом бази заробітку (7763,17 грн з послідовним збільшенням на коефіцієнти 1,11; 1,14; 1,197 та 1,0796), як сталої базової величини для подальшого нарахування пенсії, без обмеження строком до наступної законодавчої індексації, з виплатою різниці між фактично отриманою та належною до виплати пенсією з урахуванням раніше виплачених сум.

Відтак, позовні вимоги стосуються проведення перерахунку пенсії позивача з дати його переведення на пенсію за віком, а саме: з 04.04.2025 року з урахуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, в розмірі 7 763,17 грн, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії (з урахуванням коефіцієнтів збільшення у розмірі 1,11; 1,14; 1,197 та 1,0796), водночас, з вказаною позовною заявою позивач звернулася до суду лише 31.08.2026 року, що підтверджується документом сформованим в системі «Електронний суд», тобто з порушенням шестимісячного строку звернення до суду, визначеного частиною 2 статті 122 КАС України, позаяк, зважаючи на те, що пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий позивачеві, який її отримує щомісячно, а, отже, вже з квітня 2025 року та кожного наступного місяця в подальшому позивач міг та повинен був дізнатися про непроведення перерахунку його пенсії за віком, призначеної згідно із Законом України від 09.07.2003 року №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні, з якої сплачені страхові внески, що передували року звернення за призначенням пенсії, за рахунок чого безпосередньо змінюється і загальний розмір пенсійної виплати позивача.

Таким чином, звернувшись з позовними вимогами щодо оскарження таких дій відповідача лише 31.08.2026 року, позивач здійснив це зі значним пропуском строку звернення до суду.

Щодо доводів позивача, викладених у новій заяві про поновлення строку звернення до суду з цим позовом, відносно того, що починаючи з моменту переведення на пенсію за віком, а саме: з 04.04.2025 року, і до дня звернення до суду з цим позовом, позивач неодноразово та послідовно звертався до відповідача, з вимогами: застосувати з 04.04.2025 року показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2017-2019 роки (7 763,17 грн) з урахуванням коефіцієнтів збільшення 1,11; 1,14; 1,197 та 1,0796; здійснити перерахунок пенсії, тобто не був пасивним або байдужим до захисту своїх прав, а, навпаки, вчиняв активні дії, спрямовані на їх реалізацію та відновлення, очікуючи належного та законного реагування з боку органів Пенсійного фонду України, суд зазначає, що такі доводи не можуть свідчити про поважність причин пропуску строку звернення до суду з цим позовом, позаяк, наведені доводи, навпаки, свідчать про безпосередню обізнаність позивача протягом тривалого часу, починаючи з квітня 2025 року, про відмови пенсійного органу у здійсненні спірного перерахунку його пенсії, а також про підстави таких відмов (постанова Третього апеляційного адміністративного суду від 17.10.2025 року у справі №160/20807/24 не містить зобов`язань щодо перерахунків (індексації) пенсії позивача у подальшому, з урахуванням змін в законодавстві, проведення перерахунків тощо), відтак, не звернення позивача до суду з відповідним позовом про оскарження таких дій (відмов) відповідача у встановлені законом строки пов`язане виключно з власним вибором позивача намагатися вирішувати це питання у позасудовому порядку протягом тривалого часу (понад 1 рік), водночас, позивачем не наведено жодного переконливого доводу щодо існування об`єктивних та непереборних обставин, які б перешкоджали йому звернутися до суду з відповідним позовом про оскарження вищевказаних дій (відмови) відповідача у визначений законом строк, а також не надано жодних доказів на підтвердження існування вказаних обставин та не надано будь-яких інших доказів неможливості своєчасного звернення до суду з цим позовом.

Суд зауважує, що за загальним правилом поважними причинами визнаються ті обставини, існування яких є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного звернення до суду з даним позовом.

Неоднозначність судової практики у певних правовідносинах, відсутність такої чи її сформованість не є обставинами, з якими пов`язується виникнення у позивача права та підстав для судового захисту, тому не можуть вважатись поважними причинами пропуску строку.

Реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності відповідача, формування судової практики і таке інше. Нереалізація цього права зумовлена власною пасивною поведінкою позивача.

Аналогічні правові висновки висловлені Верховним Судом у постанові від 12 квітня 2023 року в справі №380/14933/22.

Таким чином, обставини пропуску позивачем строку звернення до суду з цим позовом не можуть бути визнані судом як поважні причини пропуску такого строку.

При вирішенні питання щодо дотримання строків звернення до суду, суд також звертає увагу на практику Європейського суду з прав людини.

Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа Стаббігс на інші проти Великобританії, справа Девеер проти Бельгії).

Крім того, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наголошує, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов`язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (рішення Європейського суду у справі Перез де Рада Каванілес проти Іспанії від 28.10.1998 року, заява № 28090/95, пункт 45). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

У рішенні Міраґаль Есколано та інші проти Іспанії Європейський суд встановив, що строки позовної давності, яких заявники мають дотримуватися при поданні скарг, спрямовані на те, щоб забезпечити належне здійснення правосуддя і дотримання принципів правової певності. Сторонам у провадженні слід очікувати, що ці норми будуть застосовними (рішення від 25.01.2000 року, пункт 33).

Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами (Постанова Верховного Суду від 17.07.2018 року у справі №521/21851/16-а).

Разом з тим, суд бере до уваги, що обставина, на підставі якої позивач звернувся до суду (не здійснення перерахунку його пенсії із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2017-2019 роки (7 763,17 грн) з урахуванням коефіцієнтів збільшення 1,11; 1,14; 1,197 та 1,0796), продовжує існувати і на час звернення позивача до суду.

У зв`язку з цим суд дійшов висновку, що спір між сторонами повинен бути розглянутий в межах шестимісячного строку звернення до адміністративного суду.

Водночас, враховуючи вищенаведене у сукупності, суд доходить висновку, що позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про існування об`єктивних та поважних причин, що зумовили несвоєчасне звернення до суду із позовними вимогами, в частині про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо припинення застосування показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, встановленого постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 17.10.2025 року у справі №160/20807/24, при переведенні ОСОБА_1 з пенсії за вислугу років на пенсію за віком з 04.04.2025 року по 27.02.2026 року, а також щодо зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити з 04.04.2025 року по 27.02.2026 року перерахунок та виплату пенсії за віком ОСОБА_1 відповідно до ч.3 ст.45 Закону №1058-IV із обов`язковим збереженням проіндексованої судом бази заробітку (7763,17 грн з послідовним збільшенням на коефіцієнти 1,11; 1,14; 1,197 та 1,0796) як сталої базової величини для подальшого нарахування пенсії, без обмеження строком до наступної законодавчої індексації, та виплатити різницю між фактично отриманою та належною до виплати пенсією з урахуванням раніше виплачених сум.

В силу частини другої статті 123 КАС України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Відповідно до пунктів 1, 9 частини 4 статті 169 КАС України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк, вона повертається позивачеві та у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.

Враховуючи вищевикладене, уточнену позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, в частині позовних вимог про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо припинення застосування показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, встановленого постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 17.10.2025 року у справі №160/20807/24, при переведенні ОСОБА_1 з пенсії за вислугу років на пенсію за віком з 04.04.2025 року по 27.02.2026 року, а також щодо зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити з 04.04.2025 року по 27.02.2026 року перерахунок та виплату пенсії за віком ОСОБА_1 відповідно до ч. 3 ст. 45 Закону №1058-IV із обов`язковим збереженням проіндексованої судом бази заробітку (7763,17 грн з послідовним збільшенням на коефіцієнти 1,11; 1,14; 1,197 та 1,0796) як сталої базової величини для подальшого нарахування пенсії, без обмеження строком до наступної законодавчої індексації, та виплатити різницю між фактично отриманою та належною до виплати пенсією з урахуванням раніше виплачених сум, слід повернути позивачеві.

На підставі викладеного та керуючись п. 1 ч. 4 ст. 169, ст. 248 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні нової заяви ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду з цим позовом відмовити.

Уточнену позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, в частині позовних вимог про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо припинення застосування показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, встановленого постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 17.10.2025 року у справі №160/20807/24, при переведенні ОСОБА_1 з пенсії за вислугу років на пенсію за віком з 04.04.2025 року по 27.02.2026 року, а також щодо зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити з 04.04.2025 року по 27.02.2026 року перерахунок та виплату пенсії за віком ОСОБА_1 відповідно до ч.3 ст.45 Закону №1058-IV із обов`язковим збереженням проіндексованої судом бази заробітку (7763,17 грн з послідовним збільшенням на коефіцієнти 1,11; 1,14; 1,197 та 1,0796) як сталої базової величини для подальшого нарахування пенсії, без обмеження строком до наступної законодавчої індексації, та виплатити різницю між фактично отриманою та належною до виплати пенсією з урахуванням раніше виплачених сум, - повернути позивачеві.

Роз`яснити позивачеві, що відповідно до ч. 8 ст. 169 КАС України, повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленого законом.

Копію ухвали про повернення позовної заяви направити особі, яка її подала.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена до Третього апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, передбачені ст. ст. 294-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.М. Турова