Рішення № 140757430, 20.10.2026, Волинський окружний адміністративний суд

Дата ухвалення
20.10.2026
Номер справи
140/10425/26
Номер документу
140757430
Форма судочинства
Адміністративне
Компанії, зазначені в тексті судового документа
Державний герб України Єдиний державний реєстр судових рішень

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2026 рокуЛуцькСправа № 140/10425/26

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

судді Стецика Н.В.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі також ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі також ГУ ПФУ в Одеській області, відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення від 13.07.2026 №032350036765 про відмову у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»; зобов`язання відповідача зарахувати до страхового стажу період проходження військової служби з 01.01.1992 по 14.09.2000 на території російської федерації згідно довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 №6944 від 03.07.2026 та здійснити призначення з 06.07.2026 пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 06.07.2026 звернувся до територіального органу ПФУ із заявою про призначення пенсії за віком. За принципом екстериторіальності заява опрацьовувалася ГУ ПФУ в Одеській області. Рішенням відповідача від 13.07.2026 №032350036765 у призначенні пенсії було відмовлено через відсутність необхідного страхового стажу тривалістю 33 роки (за розрахунком органу ПФУ страховий стаж склав 32 роки 06 місяців 09 днів). Зокрема, відповідач не зарахував до страхового стажу період проходження позивачем військової служби з 01.01.1992 по 14.09.2000 у Збройних Силах рф, мотивуючи це тим, що з 01.01.2023 російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992.

Позивач вважає таке рішення протиправним, оскільки його права на призначення пенсії та належне пенсійне забезпечення набуті відповідно до положень Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення під час її чинності, та не втрачають сили в разі виходу держави з цієї Угоди.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 10.08.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

19.08.2026 до суду через систему «Електронний суд» надійшов відзив ГУ ПФУ в Одеській області на позовну заяву, в якому представник відповідача просила відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 . Зазначила, що у зв`язку з виходом України та денонсацією Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць СНД у галузі пенсійного забезпечення періоди роботи/служби на території рф після 01.01.1992 не підлягають зарахуванню до страхового стажу.

Крім того, зауважила, що вимога про зобов`язання призначити пенсію є втручанням у дискреційні повноваження пенсійного органу, а стягнення судового збору з органів ПФУ є недопустимим.

Інших заяв по суті справи до суду не надходило.

Сторони скористались своїм правом на подання до суду заяв по суті справи, в яких письмово виклали свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору, а тому суд вважає можливим розглянути справу за наявними у справі матеріалами.

Враховуючи вимоги статті 262 КАС України судом розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є громадянином України, що підтверджується копією паспорта серії НОМЕР_1 (а.с.6).

06.07.2026 позивач звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV.

За принципом екстериторіальності розгляд заяви ОСОБА_1 здійснено Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області.

Рішенням відповідача від 13.07.2026 №032350036765 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу тривалістю 33 роки, визначеного ст. 26 Закону №1058-IV (а.с.11).

Згідно з розрахунком відповідача (форма РС-право від 06.07.2026), страховий стаж позивача склав 32 роки 06 місяців 09 днів. При цьому до страхового стажу відповідачем не зараховано період проходження ОСОБА_1 військової служби з 01.01.1992 по 14.09.2000 у Збройних Силах російської федерації згідно з довідкою ІНФОРМАЦІЯ_3 №6944 від 03.07.2026 (а.с.12).

Підставою незарахування зазначено те, що з 01.01.2023 російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 ().

Не погоджуючись із даним рішення ГУ ПФУ в Одеській області, позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України закріплено право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до частини 2 статті 10 Закону України «Про зайнятість населення» права громадян України, які працюють за кордоном, захищаються законодавством України та держави перебування, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначено Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).

У розумінні абзацу 22 статті Закону №1058-IV пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Частиною 1 статті 9 Закону №1058-IV передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

За визначенням, наведеним у статті 1 Закону №1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

Згідно із частиною другою статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

За приписами частини першої статті 26 Закону №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 33 років (у період з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року).

Спірним питанням у цій справі є правомірність незарахування відповідачем до страхового стажу позивача періоду проходження ним військової служби з 01.01.1992 по 14.09.2000 у Збройних Силах російської федерації.

Суд звертає увагу на те, що оскільки страховий стаж набутий позивачем на території російської федерації, тому при визначені права на пенсійне забезпечення суд відповідно до ч. 1, 2 ст. 4 Закону №1058-IV вправі застосовувати міжнародні договори з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Одним із міжнародних договорів з питань пенсійного забезпечення, який підписала Україна, стала багатостороння Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, зобов`язання за якою взяли на себе дев`ять держав - учасниць СНД, в тому числі Україна та російська федерація.

Так, відповідно до вимог статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць даної угоди та членів їх сімей проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають.

Статтею 6 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення встановлено, що призначення пенсій громадянам держав-учасниць Угоди проводиться за місцем проживання.

Згідно з абзацами 2, 3 статті 6 Угоди між Урядом України і урядом російської федерації «Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і росії, які працюють за межами кордонів своїх країн» від 14.01.1993, трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв`язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.

Отже, зі змісту наведеного слід враховувати, що положення відповідних міжнародних договорів розповсюджується також і на питання пов`язані із зарахуванням періодів роботи на території інших держав до страхового стажу та обчислення пенсій, пов`язаних із їх перерахунком. Діюче в Україні пенсійне законодавство передбачає, що у разі, якщо пенсія призначена на території України, а особа працювала на території російської федерації або на підприємстві зареєстрованому на території російської федерації після 13.03.92, то цей стаж має враховуватись на території України як власний страховий (трудовий стаж), хоча пенсійні внески можуть сплачуватись в росії. Тобто існує гарантія врахування страхового стажу кожної із сторін при призначенні пенсії на її території без перерахування страхових внесків.

Вказане узгоджується з правовою позицією, викладеною в постановах Верховного Суду від 14.11.2019 у справі №676/6166/16-а, від 16.04.2020 у справі №555/2250/16-а, від 17.06.2020 у справі №646/1911/17, від 21.02.2020 у справі №291/99/17 та від 06.07.2020 у справі №345/9/17.

Суд зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України від 29.11.2022 №1328 передбачено вихід України з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13.03.1992 у м. Москві.

Зазначений міжнародний договір України припинив свою дію для України з 19.06.2023.

Також 01.12.2022 Верховною радою прийнято Закон №2783-IX «Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року» відповідно до якого постановлено зупинити у відносинах з Російською Федерацією та Республікою Білорусь дію Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, вчиненої від імені України у м. Мінську 22.01.1993 і ратифікованої Законом України від 10.11.1994 №240/94-ВР (Відомості Верховної Ради України, 1994 р., №46, ст. 417), та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22.01.1993, вчиненого від імені України у м. Москві 28.03.1997 і ратифікованого Законом України від 03.03.1998 №140/98-ВР (Відомості Верховної Ради України, 1998 р., № 26, ст. 162).

Разом з тим, відповідно до статті 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

В Рішенні Конституційного Суду № 1-рп/99 від 09.02.1999 щодо тлумачення частини першої вказаної статті 58 Конституції України зазначено, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Дія нормативно-правових актів у часі раніше визначалась тільки в окремих законах України (стаття 6 Кримінального кодексу України, стаття 8 Кодексу України про адміністративні правопорушення, стаття 3 Цивільного процесуального кодексу України. Конституція України, закріпивши частиною першою статті 58 положення щодо неприпустимості зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, водночас передбачає їх зворотну дію в часі у випадках, коли вони пом`якшують або скасовують юридичну відповідальність особи, що є загальновизнаним принципом права. Тобто щодо юридичної відповідальності застосовується новий закон чи інший нормативно-правовий акт, що пом`якшує або скасовує відповідальність особи за вчинене правопорушення під час дії нормативно-правового акта, яким визначались поняття правопорушення і відповідальність за нього.

За статтею 151-1 Конституції України, рішення Конституційного Суду України є обов`язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскарженим.

Як зазначено у правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 19.06.2018 у справі №820/5348/17, розпочатий процес реалізації права, за загальним правилом, повинен бути завершений за чинним на момент початку такого процесу закону (крім випадків, якщо у самому законі не визначений інший порядок), що узгоджується з принципом правої визначеності.

Відповідно до ч. 1 ст. 70 Віденської конвенції про право міжнародних договорів, якщо договором не передбачається інше або якщо учасники не погодились про інше, припинення договору відповідно до його положень або відповідно до Конвенції звільняє учасників договору від усякого зобов`язання виконувати договір у майбутньому та не впливає на права, зобов`язання або юридичне становище учасників, які виникли в результаті виконання договору до його припинення.

Таким чином, положення Закону №2783-IX та постанови КМУ №1328 підлягають до застосуванню щодо правовідносин, які виникли після набрання ними чинності.

Позивач проходив військову службу в період з 01.01.1992 по 14.09.2000 року, тобто у період, коли Угода від 13.03.1992 була чинною та діючою як для України, так і для російської федерації, а тому у ГУ ПФУ в Одеській області не було підстав не зараховувати вказаний період військової служби позивача на території російської федерації до його страхового стажу.

З урахуванням зарахування спірного періоду (8 років 8 місяців 14 днів) до раніше визначеного відповідачем стажу (32 роки 6 місяців 9 днів), загальний страховий стаж позивача станом на дату звернення за призначенням пенсії (06.07.2026) перевищує необхідні 33 роки.

Отже, рішення ГУ ПФУ в Одеській області від 13.07.2026 №032350036765 про відмову у призначенні пенсії є протиправним та підлягає скасуванню.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного владними суб`єктами, а вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення.

Тому, з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів позивача, суд вважає за необхідне зобов`язати ГУ ПФУ в Одеській області зарахувати до загального страхового стажу позивача спірні періоди військової служби ОСОБА_1 на території російської федерації.

Щодо вимог позову про зобов`язання ГУ ПФУ в Одеській області призначити позивачу пенсію за віком з 06.07.2026 та заперечень відповідача про те, що такі вимоги є втручанням у його дискреційні повноваження, суд зазначає наступне.

Зазначені у Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 щодо здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень (прийнятій 11.03.1980) положення під дискреційними повноваженнями розуміють повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Дискреційне повноваження виникає у разі, якщо у законно визначених випадках орган адміністративної влади має право обрати один із декількох можливих варіантів управлінського рішення або утриматися від його прийняття, причому обидва рішення будуть однаково законними.

Водночас, коли законом чітко встановлено вичерпні передумови призначення пенсії і ці умови в конкретних правовідносинах є виконаними, органу державної влади не надається свобода розсуду обирати між можливістю призначити пенсію чи відмовити у її призначенні. У такому випадку виникає пов`язаний (імперативний) обов`язок суб`єкта владних повноважень прийняти єдино можливе законне рішення.

За змістом частин першої та другої статті 245 КАС України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов та обрати спосіб захисту порушеного права, який гарантує його повне та ефективне відновлення.

Згідно з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою у постанові від 06.11.2019 у справі №509/1350/17, суд має право зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Як встановлено судом під час розгляду справи:

позивач досяг передбаченого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» 60-річного віку станом на 24.05.2026;

з урахуванням зарахування до страхового стажу позивача спірного періоду проходження військової служби з 01.01.1992 по 14.09.2000 (8 років 8 місяців 14 днів), підтвердженого довідкою ІНФОРМАЦІЯ_3 №6944 від 03.07.2026, загальний страховий стаж ОСОБА_1 перевищує необхідний для призначення пенсії у 2026 році норматив у 33 роки;

інших підстав для відмови у призначенні пенсії за віком оскаржуване рішення від 13.07.2026 року №032350036765 не містить.

За таких обставин, з моменту підтвердження судом законності та обґрунтованості зарахування спірного періоду служби до страхового стажу позивача, у відповідача відсутня будь-яка юридична альтернатива розсуду, окрім як призначити позивачу пенсію за віком від дати звернення з відповідною заявою (06.07.2026).

Направлення справи на повторний розгляд до пенсійного органу у цьому випадку призвело б до затягування відновлення порушеного права позивача, надмірного формалізму та порушення принципу ефективності судового захисту (ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та ст. 2 КАС України).

Отже, зобов`язання ГУ ПФУ в Одеській області призначити позивачу пенсію за віком з 06.07.2026 є належним способом захисту порушеного права і не становить втручання у дискреційні повноваження відповідача.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про задоволення позову ОСОБА_1 .

Вирішуючи питання стосовно розподілу судових витрат, суд враховує наступне.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За подання даного адміністративного позову до суду позивачем було сплачено судовий збір в розмірі 1 064,96 грн (а.с.5), який підлягає стягненню в користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в Одеській області.

На підставі викладеного, керуючись ст. 243, 243-246 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 13.07.2026 №032350036765 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу період проходження військової служби з 01.01.1992 по 14.09.2000 згідно з довідкою ІНФОРМАЦІЯ_1 №6944 від 03.07.2026.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області призначити ОСОБА_1 з 06.07.2026 пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 064,96 грн (одну тисячу шістдесят чотири гривні 96 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано судом 20 жовтня 2026 року.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ).

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65012, м. Одеса, вул. Канатна, буд. 83; код ЄДРПОУ 20987385).

Суддя Н. В. Стецик

Часті запитання

Який тип судового документу № 140757430 ?

Документ № 140757430 це Рішення

Яка дата ухвалення судового документу № 140757430 ?

Дата ухвалення - 20.10.2026

Яка форма судочинства по судовому документу № 140757430 ?

Форма судочинства - Адміністративне

Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?

Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту. Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.

В якому cуді було засідання по документу № 140757430 ?

У чому перевага платних тарифів?

У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22. Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.

Інформація про судове рішення № 140757430, Волинський окружний адміністративний суд

Судове рішення № 140757430, Волинський окружний адміністративний суд було прийнято 20.10.2026. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні дані про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити необхідні дані.

Судове рішення № 140757430 відноситься до справи № 140/10425/26

Це рішення відноситься до справи № 140/10425/26. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа:


Наша система підтримує пошук за різними критеріями, такими як регіон або назва суда. Також у персональному кабінеті є можливість детального налаштування, що суттєво прискорює процес пошуку даних. Це дозволяє продуктивно заощаджувати ваш час при отриманні необхідної інформації з реєстру судових рішень та інших офіційних джерел.

Попередній документ : 140757429
Наступний документ : 140757431