Рішення № 140757025, 20.10.2026, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

20 жовтня 2026 р. Справа № 120/9387/25

Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Чернюк Алли Юріївни, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії.

Позовні вимоги обґрунтовані протиправною, на думку позивача, бездіяльністю відповідача щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення за період служби з 07.11.2015 по 30.10.2017, ненарахування та невиплати грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, за 2021-2024 роки в загальній кількості 40 діб, а також грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015, 2018, 2019, 2020, 2022 та 2023 роки в загальній кількості 84 доби.

Ухвалою від 15.07.2025 дану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження, а також визначено, що вона буде розглядатись в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

25.07.2025 відповідачем до суду надано відзив на позовну заяву, в якому наведено заперечення проти заявлених позовних вимог. Аргументуючи свою позицію відповідач вказує, що підстави для нарахування позивачу індексації грошового забезпечення за період з 07.11.2015 по 31.10.2017 відсутні, оскільки лише з 24.10.2017 грошове забезпечення поліцейських офіційно віднесене до об`єктів індексації. Відповідач зауважує, що за встановленим алгоритмом розрахунку, базовим місяцем є листопад 2015 року, а право на індексацію могло виникнути не раніше червня 2016 року і лише за умови перевищення порогу інфляції 103%, при цьому сама індексація не є складовою частиною грошового забезпечення. Щодо компенсації за невикористані відпустки, відповідач акцентує увагу на тому, що додаткова відпустка не належить до категорії щорічних, а тому, згідно зі ст. 83 КЗпП України та спеціальним законодавством, вона не підлягає заміні грошовою компенсацією при звільненні. Враховуючи наведене, відповідач вважає заявлені позовні вимоги безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Розпорядженням в.о. керівника апарату суду від 01.01.2026 № 1 "Щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судових справ", у зв`язку із тим, що суддя Слободонюк М.В. відповідно до наказу Вінницького окружного адміністративного суду від 17.12.2025 № 034-К виключений зі штату Вінницького окружного адміністративного суду та суддя позбавлений можливості здійснювати розгляд адміністративних справ та нерозглянутих заяв переданих на розгляд, Протоколом передачі раніше визначеному складу суду, справу передано на розгляд судді Чернюк А.Ю.

Дослідивши усі обставини справи та надавши їм юридичну оцінку, суд встановив наступне.

Позивач проходив службу в Головному управлінні Національної поліції у Вінницькій області.

Наказом відповідача від 07.10.2024 №151 о/с позивача звільнено зі служби в поліції за власним бажанням.

Разом з тим, позивач, вважаючи, що в період з 07.11.2015 по 30.10.2017 йому не виплачувалась індексація грошового забезпечення, звернувся до відповідача із відповідною заявою.

Відповідач листом від 21.06.2025 за № 171626 повідомив про відсутність правових підстав для нарахування та виплати позивачу індексації за період з 07.11.2015 по 30.10.2017.

Крім того, у вказаному листі зазначено, що позивач не використав додаткові відпустки із збереженням заробітної плати учасникам бойових дій, інвалідам війни за 2015-2023 роки загальною кількістю 84 доби та відпустки працівникам які мають дітей або повнолітню дитину особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А І групи за 2021-2024 роки загальною кількістю 40 діб. Нарахування та виплата компенсації за вказаний вид відпустки діючою редакцією постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 №988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» не передбачені.

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування індексації грошового забезпечення за період з 07.11.2015 по 31.10.2017 та невиплати компенсації за невикористані дні додаткової відпустки протиправною, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв`язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суд зазначає таке.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначені Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" від 03.07.1991 № 1282-XII (далі - Закон № 1282-XII)

Згідно зі ст. 1 Закону № 1282-XII індексація грошових доходів населення встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Відповідно до ст. 2 Закону № 1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).

Статтею 4 Закону визначено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.

Частиною 2 ст. 5 Закону № 1282-XII встановлено, що підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України, визначає Закон України від 02 липня 2015 року № 580-VIII "Про Національну поліцію" (далі - Закон України № 580).

Пунктом 4 ч. 10 ст. 62 Закону України № 580 визначено, що поліцейський своєчасно і в повному обсязі отримує грошове забезпечення та інші компенсаційні виплати відповідно до закону та інших нормативно-правових актів України.

За змістом ч. 1, 2 і 5 ст. 94 Закону України № 580 поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України. Грошове забезпечення поліцейських індексується відповідно до закону.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення, яким визначені правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення (далі - Порядок № 1078).

Згідно з п. 2 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.

Пунктом 2 Порядку № 1078 визначено чіткий перелік видів грошових доходів громадян, що підлягають індексації.

Відповідно до п. 2 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.

До вказаної постанови внесено зміни постановою Кабінету Міністрів України від 18 жовтня 2017 року № 782 Про внесення змін до пункту 2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення та включено поліцейських до переліку категорій осіб, яким здійснюється індексація грошового забезпечення.

Приписами п. 6 Порядку № 1078 визначено, що виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.

Суд наголошує, що ст. 94 Закону України № 580 безпосередньо визначено, що грошове забезпечення поліцейських індексується відповідно до закону.

Критерії виплати грошового забезпечення, зокрема, поліцейським Національної поліції, визначають Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затверджені наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 №260 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29.04.2016 за № 669/28799).

Індексація грошових доходів громадян проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін, обчисленого наростаючим підсумком, перевищить поріг індексації, який становить 103 % (абз. 2 п. 1-1 Порядку № 1078, в редакції після 01.01.2016). Для проведення подальшої індексації обчислення індексу споживчих цін здійснюється за місяцем, у якому відбувається перевищення порогу індексації. Підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією проводиться з місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін і на підставі якого відбувається перевищення порога індексації.

Можливість проведення індексації грошових доходів залежить від порогу індексації величини індексу споживчих цін, яка надає підстави для проведення індексації грошових доходів населення. В свою чергу, якщо величина індексу споживчих цін не перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка (після 01.01.2016), індексація грошових доходів в такому місяці не проводиться.

Індекс споживчих цін (надалі - ІСЦ) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які придбаває населення для невиробничого споживання. Цей показник розраховується на основі споживчого набору товарів продовольчого та непродовольчого призначення і послуг. Зазначений набір товарів (послуг) є єдиним для всіх регіонів країни та ґрунтується на структурі споживчих грошових витрат домогосподарств міських поселень.

Індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях (зокрема, у газеті Урядовий кур`єр).

Відповідно до п. 10-2 Порядку № 1078 для працівників, військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби, яких переведено на іншу роботу (місце проходження служби) на тому самому підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу, організацію або іншу місцевість та у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці (умов проходження служби) у разі продовження такими особами роботи (проходження служби) для новоприйнятих працівників, військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби, а також для тих, які використали відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустку без збереження заробітної плати (грошового забезпечення), передбачені законодавством про відпустки, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (посадового окладу), за посадою, яку займає працівник, військовослужбовець, поліцейський, особа рядового і начальницького складу, посадова особа митної служби.

У місяці, в якому відбувається підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюється відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соцстрахування, значення ІСЦ приймається за 1 або 100 % (абз. 1 п. 5 Порядку № 1078).

Національна поліція України є новоствореним органом, для всіх її працівників вперше визначено посадові оклади з листопада 2015 року, отже, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем встановлення посадових окладів, тобто з грудня 2015 року.

За даними Держстату України індекс споживчих цін (%), на підставі яких здійснюється розрахунок індексів для проведення індексації, за грудень 2015 року становив 100,7 %, опублікований в січні 2016 року; за січень 2016 року - 100,9 %; за лютий 2016 року - 99,6 %; за березень 2016 року - 101,0 %; за квітень 2016 року - 103,5 %.

Відтак, поріг індексації 103 % було перевищено у квітні 2016.

В силу п. 1-1 Порядку № 1078 підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.

Оскільки зазначений показник за квітень 2016 року опублікований у травні 2016 року, індексацію слід проводити з 01.06.2016, як першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.

Отже, саме з 01.06.2016 у відповідача виник обов`язок провести нарахування та виплату індексації грошового забезпечення позивачу, а не з 07.11.2015, як зазначено позивачем.

Враховуючи зазначене, суд обираючи належний спосіб захисту вважає за необхідне визнати протиправну бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.06.2016 по 30.10.2017 відповідно до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення".

Відтак, належним способом захисту прав позивача є зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.06.2016 по 30.10.2017, із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) листопад 2015 року, з урахуванням вже виплачених сум.

У свою чергу посилання відповідача на те, що індексація грошового забезпечення позивача повинна здійснюватися лише з набранням чинності постановою Кабінету Міністрів України № 782, є помилковими, оскільки така індексація прямо передбачена положеннями Закону України "Про Національну поліцію" та Закону України "Про індексацію грошових доходів населення".

Вказаний висновок узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, яка викладена у постанові від 16.07.2020 у справі № 2140/1763/18, яку суд застосовує до спірних правовідносин.

Визначаючись стосовно вимог позивача в частині нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки працівникам, які мають дітей за 2021-2024 роки, суд виходить із наступного.

Закон України "Про відпустки" №504/96-ВР від 15.11.1996 року (далі - Закон №504/96-ВР) встановлює державні гарантії права на відпустки працівників, визначає умови, тривалість і порядок надання їх працівникам для відновлення працездатності, зміцнення здоров`я, а також для виховання дітей, задоволення власних життєво важливих потреб та інтересів, всебічного розвитку особи.

Згідно із частиною 1 статті 24 Закону № 504/96-ВР у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину-особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

Згідно із частинами 1, 2 статті 92 Закону № 580-VIII поліцейським надаються щорічні чергові оплачувані відпустки в порядку та тривалістю, визначених цим Законом. Поліцейському надаються також додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) та інші види відпусток відповідно до законодавства про відпустки.

Відповідно до статті 93 Закону №580-VІІІ, поліцейським дозволяється, за бажанням, використовувати відпустку частинами. Чергова відпустка надається поліцейському, як правило, до кінця календарного року. Поліцейським у рік звільнення за власним бажанням, за віком, через хворобу чи скорочення штату в році звільнення, за їх бажанням, надається чергова відпустка, тривалість якої обчислюється пропорційно з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожний повний місяць служби в році звільнення. За невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до закону.

Відповідно до частини 10 вказаної статті, поліцейським, які звільняються зі служби в поліції, виплачується грошова компенсація за всі не використані під час проходження служби дні.

Положення Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженим наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 року № 260 (далі - Порядок №260) визначають критерії виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських.

За змістом пункту 8 розділу ІІІ Порядку №260 за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до чинного законодавства. Виплата грошової компенсації за невикористану в році звільнення відпустку проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого поліцейський має відповідно до чинного законодавства, на день звільнення із служби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів. Кількість днів для виплати грошової компенсації за невикористану відпустку вказується в наказі про звільнення.

Питання виплати компенсації за невикористані відпустки при звільненні за роки, що передували року звільнення поліцейського, було предметом дослідження Верховного Суду також у постанові від 19.01.2021 у справі №160/10875/19, і вказані висновки мають бути враховані у цій справі.

У справі №160/10875/19, Верховний Суд у складі суддів судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду відступив від правового висновку, сформованого в судових рішеннях у справах №818/1276/17, №820/5122/17, №808/2122/18, №825/1038/16, і зазначив наступне.

Рішенням Конституційного Суду України від 07.05.2002 №8-рп/2002 в справі за конституційним поданням Президента України щодо офіційного тлумачення положень частин другої, третьої статті 124 Конституції України (справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб) зазначено, що при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов`язаних із спорами щодо проходження публічної служби, адміністративний суд, установивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосувати норми, у яких визначені основні трудові права працівників - КЗпП України.

Право працюючої особи на відпочинок у формі відпустки закріплено Конституцією України. Особу не може бути позбавлено такого права. Види відпусток, які можуть надаватися поліцейським, визначені у статті 92 Закону України Про "Національну поліцію". Її аналіз дозволяє зробити висновок, що поліцейським можуть бути надані такі відпустки: щорічні чергові оплачувані відпустки, додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) та інші види відпусток відповідно до законодавства про відпустки.

Правило про надання відпустки до кінця календарного року не є виключним, про що свідчать положення частин восьмої, одинадцятої статті 93 Закону України Про Національну поліцію, а саме: до яких поліцейським, які захворіли під час чергової відпустки, після одужання відпустка продовжується на кількість невикористаних днів. Відкликання поліцейського з чергової відпустки, як правило, забороняється. У разі крайньої необхідності відкликання з чергової відпустки може бути дозволено керівнику територіального органу поліції. За бажанням поліцейського невикористана частина відпустки може бути приєднана до чергової відпустки на наступний рік.

Аналізуючи наведені норми законодавства, Суд звернув увагу, що законом не виключаються випадки, коли поліцейським відпустка не буде використана протягом календарного року. Не передбачено позбавлення поліцейського права на відпустку, яке він уже отримав в попередньому календарному році. Водночас надано право працівнику використати право на відпустку за попередній рік одночасно з черговою відпусткою наступного року.

Таким чином, у наступному календарному році, в тому числі і за умови, що він є роком звільнення, поліцейський має гарантоване право на чергову відпустку за поточний календарний рік та на відпустки (основні і додаткові), що не були використані в попередніх роках, що виражається в праві на отримання грошової компенсації за весь час невикористаної оплачуваної відпустки, незалежно від часу набуття права на таку відпустку, оскільки відпустки за попередні роки також є невикористаними в році звільнення та не можуть бути залишені без розрахунку з поліцейським, адже це суперечить суті та гарантіям як трудового, так і спеціального законодавства в частині реалізації права на відпочинок.

Отже, суд дійшов висновку, що у випадку звільнення поліцейських з органів Національної поліції України їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні, як основної, так і додаткової відпустки.

Аналогічних висновків дотримується Сьомий апеляційний адміністративний суд у постанові № 560/22021/23 від 05 червня 2024 року.

У змісті позовної заяви представник позивача зазначає, що відповідачем ненараховано та не виплачено позивачу грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки працівникам, які мають дітей за 2021-2024 роки.

У свою чергу, відповідачем не надано доказів використання позивачем такої відпустки чи нарахування грошової компенсацію за її невикористання.

Зважаючи на викладене, суд приходить до висновку, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність щодо не нарахування та невиплати позивачу грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової соціальної відпустки працівникам, які мають дітей за 2021-2024 роки, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про виплату позивачеві грошової компенсації за невикористані додаткові відпустки як учаснику бойових дій за 2015, 2018, 2019, 2020, 2022 та 2023 роки, в загальній кількості 84 діб, то суд зазначає наступне.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач має статус учасника бойових дій згідно посвідчення НОМЕР_1 від 03.07.2015, додаткова відпустка як учаснику бойових дій за 2015, 2018, 2019, 2020, 2022 та 2023 роки не використана, що підтверджується листом відповідача від 21.06.2025.

Правовий статус ветеранів війни визначає Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 № 3551-XII (далі - Закон № 3551-XII), який забезпечує створення належних умов для життєзабезпечення ветеранів війни, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них.

Як передбачено п. 12 ст. 12 цього Закону учасникам бойових дій надаються право на одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.

Отже, виходячи з положень Закону № 3551-ХІІ, додаткова відпустка із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік є пільгою, гарантованою державою.

Відповідно до Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій (стаття 1).

Указом Президента України "Про часткову мобілізацію" від 17.03.2014 № 303/2014, який затверджений Законом України від 17.03.2014 № 1126-VI, постановлено оголосити та провести часткову мобілізацію.

Таким чином, спірні правовідносини стосовно отримання грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки у зв`язку із звільненням позивача виникли в особливий період.

В особливий період з моменту оголошення мобілізації до припинення відповідного періоду надання інших видів відпусток, зокрема, додаткової відпустки, передбаченої п.12 ч.1 ст. 12 Закону №3551-XII, припиняється.

Разом із тим, слід звернути увагу, що норми Закону №3551-XII не обмежують та не припиняють право учасника бойових дій на отримання у рік звільнення виплати грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки, право на яку набуто під час проходження служби в особливий період з моменту оголошення мобілізації.

Відтак, у позивача наявне право на отримання грошової компенсації за невикористану додаткову оплачувану відпустку як учаснику бойових дій за 2015, 2018, 2019, 2020, 2022 та 2023, а тому бездіяльність відповідача щодо її виплати визнається судом протиправною

Як наслідок, порушене право позивача підлягає відновленню у спосіб зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити йому грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015, 2018, 2019, 2020, 2022 та 2023 роки в загальній кількості 84 дні.

Щодо позовних вимог про нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушення строків їх виплати, то суд зазначає наступне.

Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України від 19 жовтня 2000 року № 2050-III "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" (далі - Закон № 2050-III).

Згідно зі ст. 1, 2 Закону № 2050-III підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), така компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Тобто ст. 2 Закону № 2050-III прямо передбачає, що під доходами, на які поширюються правила щодо компенсації втрат, у цьому Законі слід розуміти, зокрема й заробітну плату.

Наведене дає підстави для висновку, що дія зазначеного Закону поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності й господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), і стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України та які (відповідні доходи) не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата).

Основною умовою для виплати громадянину передбаченої ст. 2 Закону № 2050-III компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів. Своєю чергою компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку та підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.

Відповідно до ст. 3 Закону № 2050-III, сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Зі змісту вказаних норм слідує, що їх дія поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата).

Виплата громадянам суми компенсації провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати нарахованих доходів у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць (ст. 4 Закону №2050-ІІІ).

З метою реалізації Закону №2050-ІІІ постановою Кабінету Міністрів України 21.02.2001 року №159 затверджено Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі - Порядок №159).

Пункти 1, 2 Порядку №159 відтворюють положення Закону №2050-ІІІ та конкретизують підстави та механізм виплати компенсацій.

Згідно з абз. 1 п. 4 Порядку №159 сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

З системного аналізу наведених правових норм слідує, що підставою для здійснення компенсації громадянам втрати частини доходів є дотримання таких основних умов: нарахування належних доходів (заробітної плати, пенсії, соціальних виплат, стипендії); порушення встановлених строків їх виплати (як з вини так і без вини підприємств всіх форм власності і господарювання); затримка виплати доходів на один і більше календарних місяців; зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги; доходи не повинні носити разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата).

Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду України від 11.07.2017 №21-2003а16, Верховного Суду від 22.06.2018 у справі №810/1092/17, від 13.01.2020 у справі №803/203/17 та від 15.10.2020 у справі №240/11882/19.

При цьому, використане у ст. 3 Закону №2050-ІІІ формулювання, що компенсація обчислюється як добуток нарахованого, але не виплаченого грошового доходу за відповідний місяць, означає, що має існувати обов`язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.

Зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1-3 вказаного Закону №2050-ІІІ дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.

Таким чином, із вищевикладеного слід дійти висновку, що у випадку бездіяльності роботодавця щодо нарахування та виплати працівнику грошового забезпечення, така особа має право на компенсацію втрати доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати. При цьому, донарахування належних громадянину сум компенсації втрати доходів має здійснюватися до дня фактичної виплати заборгованості, щодо якої порушені строки виплати.

Враховуючи наявність факту ненарахування та невиплати позивачеві індексації грошового забезпечення з 01.06.2016 по 30.10.2017, а також компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, суд вважає, що позивач має право на компенсацію втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків виплати такого грошового забезпечення.

Таким чином, відповідача належить зобов`язати нарахувати та виплатити позивачеві компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації забезпечення за період з 01.06.2016 по 30.10.2017 за весь час затримки виплати, тобто з 01.06.2016 по день фактичної виплати такої індексації, а також на суму невиплаченої грошової компенсації за невикористані доби додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015, 2018, 2019, 2020, 2022 та 2023 роки та компенсації за невикористані доби додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину-особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи за 2021-2024 роки за весь час затримки виплати, тобто з 08.10.2024 (наступний день після звільнення) по день її фактичної виплати.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Враховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору та ним не понесено витрат, пов`язаних з розглядом справи, тому судові витрати у даній справі не розподіляються.

Керуючись ст.ст. 73 - 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції у Вінницькій області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення під час служби в поліції у період з 01.06.2016 по 30.10.2017 включно.

Зобо`язати Головне управління Національної поліції у Вінницькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.06.2016 по 30.10.2017, із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) листопад 2015 року, з урахуванням раніше виплачених сум.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції у Вінницькій області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані 40 днів додаткової соціальної відпустки працівникам, які мають дітей за 2021, 2022, 2023, 2024 роки.

Зобов`язати Головне управління Національної поліції у Вінницькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані 40 днів додаткової соціальної відпустки працівникам, які мають дітей за 2021, 2022, 2023, 2024 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби в поліції.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції у Вінницькій області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015, 2018, 2019, 2020, 2022 та 2023 роки, в загальній кількості 84 доби.

Зобов`язати Головне управління Національної поліції у Вінницькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015, 2018, 2019, 2020, 2022 та 2023 роки, в загальній кількості 84 доби.

Зобов`язати Головне управління Національної поліції у Вінницькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації забезпечення за період з 01.06.2016 по 30.10.2017 за весь час затримки виплати, тобто з 01.06.2016 по день фактичної виплати такої індексації, а також на суму невиплаченої грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015, 2018, 2019, 2020, 2022 та 2023 роки та на суму невиплаченої грошової компенсації за невикористані дні додаткової соціальної відпустки працівникам, які мають дітей за 2021-2024 роки за весь час затримки виплати, тобто з 08.10.2024 по день її фактичної виплати.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 )

Відповідач: Головне управління Національної поліції у Вінницькій області (вул. Театральна, 10, м. Вінниця, 21050, код ЄДРПОУ: 40108672)

Суддя Чернюк Алла Юріївна