Ухвала суду № 140756868, 19.10.2026, Центральний районний суд м. Миколаєва

Справа № 490/1239/26

н/п6/490/349/2026

Центральний районний суд м. Миколаєва

______________

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2026 року м. Миколаїв

Центральний районний суд м.Миколаєва у складі головуючого судді Гуденко О.А., при секретарі Романової К.Т., розглянувши заяву відповідачки ОСОБА_1 про розстрочення виконання рішення суду від 09 вересня 2026 року у справі №490/1239/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

07.10.2026 року ОСОБА_1 звернулася до суду з даною заявою про розстрочення виконання рішення Миколаївського апеляційного суду від 09 вересня 2026 року у справі №490/1239/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обгрунтування вимог заявниця посилається на те, що на даний час у неї склалися обставини, що ускладнюють виконання рішення суду в повному обсязі одним траншем, а саме несприятлива фінансова ситуація, що пов`язана з великим кредитним навантаженням. Крім того, заявниця вказує, що на її утриманні перебуває неповнолітня дитина, яка має з 2021 року тяжке хронічне захворювання (цистаденому підшлункової залози), наявність якого вимагає постійного медикаментозного підтримання та постійного спостерігаючого контролю (МРТ, УЗД, аналізи на онкомаркери) та дієтичного гастрономічного режиму. Крім того, заявниця зазначає, що має власні важкі хронічні захворювання (кіста головного мозку, серцево-судинні захворювання та варикоз нижніх кінцівок), які потребують контролю та медикаментозного підтримання.

За такого, на підставі вищевикладеного ОСОБА_1 просила суд розстрочити виконання рішення Миколаївського апеляційного суду від 09 вересня 2026 року у справі №490/1239/26 на суму 21 011,62 грн трьома рівними частинами по 7003,87 грн щомісячно, періодом з жовтня 2026 року по грудень 2026 року за графіком виплат: 07 жовтня 2026 р., 07 листопада 2026 р., 07 грудня 2026 р.

Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 07.10.2026 року матеріали заяви передано судді Гуденко О.А. та отримані суддею 12.10.2026 року.

Ухвалою судді Гуденко О.А. від 12.10.2026 року заяву прийнято до розгляду.

Сторони в судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду заяви повідомлені належним чином

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали заяви суд дійшов наступного.

Рішенням Центрального районного суду м.Миколаєва від 19.06.2026 року Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» заборгованість за Договором про відкриття кредитної лінії №1485-4949 продукту «CreditKasa» від 18.12.2024 року та Додатковими угодами до даного договору від 21.12.2024 року та від 14.01.2025 року у розмірі 3 048,65 грн (три тисячі сорок вісім гривень 65 копійок).

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» витрати на судовий збір у сумі 1000 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Постановою Миколаївського апеляційного суду від 09.09.2025 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» задоволено частково.

Рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 19 червня 2026 року змінено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» 16967 грн 44 коп. заборгованість за процентами за користування кредитними коштами за кредитним договором №1485-4949 від 18 грудня 2024 року та додатковими угодами до договору від 21 грудня 2024 року та 14 січня 2025 року, а також 4044 грн 18 коп. судового збору.

В іншій частині рішення суду залишено без змін.

Як вбачається з наданою суду 07.10.2026 року платіжної інструкції від 07.10.2026 року, ОСОБА_1 сплачено 7004,00 грн на погашення заборгованості у відповідності до постанови Миколаївського апеляційного суду від 09.09.2026 року.

Відповідно до ст. 435 ЦПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Пунктом 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами процесуальних питань, пов`язаних із виконанням судових рішень у цивільних справах» від 25.09.2015 року №8 встановлено, що судам при вирішенні питання про розстрочку виконання рішення суду слід враховувати те, що розстрочкою виконання рішення є встановлення періоду, протягом якого рішення суду виконається частинами з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частини мають визначатись судом. Це стосується виконанням рішення суду щодо предметів, які діляться (грошей, майна тощо). Суди, задовольняючи заяви про розстрочку та відстрочку виконання рішень, не враховують що матеріальний стан боржника не є безумовною підставою для невиконання судових рішень, які набрали законної сили, та не є обставиною, що утруднює виконання рішень суду. Водночас відстрочення виконання судового рішення не є правоперетворюючим судовим рішенням. Саме розстрочення впливає лише на порядок примусового виконання рішення, а природа зобов`язань залишається незмінною. Натомість таке розстрочення або відстрочення унеможливлює примусове виконання судового рішення до спливу строків, визначених судом. Така правова позиція сформована Великою Палатою ВС у постанові від 04.06.2019 року у справі №916/190/18.

Європейський суд з прав людини у своїй практиці звертає увагу, що несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно якої «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру…», а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале невиконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи. До того ж, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв`язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого невиконання. Межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом. Обставини, які зумовлюють надання розстрочки виконання рішення суду повинні бути об`єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення. Отже, питання щодо надання розстрочки (відстрочки) виконання рішення суду повинно вирішуватися із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі.

Відповідно до статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Згідно з частиною першою статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Виконання судового рішення у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Іммобільяре Саффі проти Італії» наголошує, що право на звернення до суду, гарантоване статтею 6, також передбачає практичне виконання остаточних, обов`язкових для виконання судових рішень, які в державах, що поважають принцип верховенства права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду стороні у провадженні. Отже, виконання судового рішення не може відстрочуватися на незаконних підставах.

Як зазначено в рішенні Конституційного Суду України №5-пр/2013 від 26.06.2013, розстрочка (відстрочка) виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом.

Відповідно до положень частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Оцінюючи наявні у справі докази, суд вважає, що заявником доведено існування обставин передбачених статтею 435 ЦПК України, які істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи вказане в заяві питання про розстрочку виконання рішення, суд ураховує, що заявниця не намагається уникнути виконання рішення суду, а навпаки виконати його.

З урахуванням викладеного, суд дійшовши висновку про те, що описані в заяві обставини можуть бути використані на користь задоволення заяви про розстрочення виконання рішення, суд вважає, що матеріальне становище відповідачки, на утриманні якої знаходиться неповнолітня дитина з хронічними захворюваннями, що підтверджується матеріалами справи, можна оцінювати як особливі обставини в розумінні ст. 435 ЦПК України.

За такого, заява про розстрочення виконання рішення суду щомісячними рівними платежами по 7003,87 грн, підлягає задоволенню, адже розстрочення виконання рішення у вищевказаний спосіб не порушить справедливої рівноваги та справедливого балансу у розумінні статті 6 Конвенції про захист прав особи і основоположних свобод.

Враховуючи сплату ОСОБА_1 перший платіж за жовтень 2026 року у сумі 7004,00 грн, суд вважає за можливе надати ОСОБА_1 розстрочку виконання рішення суду, шляхом сплати коштів у сумі 7003,87 грн - 07 листопада 2026 року та 7003,87 грн - 07 грудня 2026 року.

На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, ст. ст.18, 81, 435 ЦПК України, Законом України «Про виконавче провадження», суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Заяву ОСОБА_1 про розстрочення виконання рішення суду від 09 вересня 2026 року у справі №490/1239/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором- задовольнити.

Розстрочити ОСОБА_1 виконання постанови Миколаївського апеляційного суду від 09 вересня 2026 року по справі №490/1239/26, шляхом погашення заборгованості на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс`в загальному розмірі 21 011 грн 62 коп. строком на три місяці рівними щомісячними платежами , а саме по 7003,87 грн щомісяця, враховуючи вже проведену в добровільному порядку сплату 7003,87 грн. - 07 жовтня 2026 року .

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя Гуденко О.А.