Рішення № 140756701, 19.10.2026, Новобузький районний суд Миколаївської області

Справа № 481/1326/26

Провадж.№ 2/481/996/2026

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

19.10.2026 Новобузький районний суд Миколаївської області в складі:

головуючого судді Вжещ С.І.,

за участю секретаря судових засідань Юхименко Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін в м. Новий Буг цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «СМАРТ ПЕЙ» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

16.09.2026 року до Новобузького районного суду Миколаївської області звернувся представник Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «СМАРТ ПЕЙ» Рудзей Ю.В. з позовом до ОСОБА_1 , у якому просив стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «СМАРТ ПЕЙ» заборгованість за кредитним договором №200997672801 від 14.03.2018 року, яка виникла станом на 26.06.2026 року, у сумі 33 748,94 гривень, з яких: 22 865,15 гривень заборгованість за кредитом; 10 883,79 гривень заборгованість по процентам; витрати зі сплати судового збору у сумі 2 662,40 гривень та витрати на професійну правову допомогу у сумі 10 000,00 гривень.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що між АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» та ОСОБА_1 14.03.2018 року укладено кредитний договір №200997672801, за яким останньому видано кредитну картку з погодженим кредитним лімітом. Проте відповідач умови договору належним чином не виконував, внаслідок чого станом на 26.06.2026 року утворилася заборгованість в загальному розмірі 33748,94 грн, з яких: 22 865,15 грн - заборгованість за кредитом; 10883,79 грн - заборгованість за процентами. Вказану заборгованість позивач просив стягнути з відповідача в повному обсязі та розподілити судові витрати.

В силу вимог ст.14 ЦПК України автоматизованою системою документообігу суду 16.09.2026 року визначено головуючу по цій справі суддю Вжещ С.І.

Ухвалою судді від 18.09.2026 відкрито провадження в справі, призначено справу в порядку спрощеного позовного провадження до судового розгляду на 07.10.2026 року о 11:15 годині.

01.10.2026 року від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого проти задоволення позовних вимог останній заперечував. У відзиві представник відповідача посилався на те, що, сторони не досягли згоди з усіх істотних умов договору, відповідно договір є неукладеним. Крім того останній посилався на той факт, що в матеріалах справи відсутня вимога про дострокове повернення кредиту і відсутні докази, що Відповідач отримував Вимогу Позивача, а отже право вимоги у Позивача не виникло.

Позивач не подав жодного доказу згоди Відповідача на жодне з чотирьох збільшень (заяви, підписаного додатку, підтвердження в дистанційному каналі тощо). Довідка це односторонній документ Банку, Відповідачем не підписаний. Твердження Позивача, що «Відповідачем не подавались заяви про незгоду з розміром кредитного ліміту, встановленого банком», є хибним за змістом: мовчання не є згодою, якщо це не передбачено договором чи законом. А отже відсутні належні докази збільшення кредитного ліміту.

Надана виписка по особовому рахунку не є документом первинного бухгалтерського обліку в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Вона не містить обов`язкових реквізитів первинного документа, не відображає детального руху коштів (надходжень у рахунок погашення) із зазначенням конкретних дат і цільового спрямування кожного платежу. А отже позивачем не доведено надання кредитних коштів.

Розмір і види комісій у підписаній Відповідачем Заяві не визначені: вона відсилає до Тарифів, яких Позивач не надав і які Відповідач не підписував (розділ 1). Без погодження розміру й підстав комісії її утримання позбавлене договірної основи (ст. 626, 638, 1054 ЦК України). За виписками в рахунок «комісії в рамках договору на ККП» Банк утримав кошти платежів Відповідача: 14 платежів по 100,00 грн та один платіж 75,00 грн (08.06.2018, 02.07.2018, 16.08.2018 двічі, 08.12.2018, 01.06.2019 двічі, 06.09.2019, 09.10.2019, 04.11.2019, 03.12.2019, 04.01.2020, 05.02.2020, 03.03.2020, 02.11.2020), усього 1 475,00 грн. Кошти, сплачені на виконання нікчемної умови, мали бути зараховані в погашення заборгованості за кредитом і процентами.

За відсутності в матеріалах справи повного тексту реєстру боржників, підписаного та скріпленого печатками обох сторін договору факторингу, як невід`ємний додаток до нього, неможливо достовірно встановити, що право вимоги до Відповідача було правомірно відступлено Позивачу.

Також зазначав про не співмірність витрат та непропорційність їх розміру до предмету позову.

05.10.2026 року від представника позивача до суду надійшла відповідь на відзив, згідно якої позивач вважає, що суду надано належні, допустимі та достатні докази на підтвердження укладення кредитного договору, погодження з відповідачем усіх умов кредитного договору, надання кредитних коштів відповідачу, переходу права вимоги до позивача та реальності, обґрунтованості і пропорційності розміру правової допомоги наданої позивачу. З огляду на вищевикладене просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою суду від 07.10.2026 на підставі пункту 2 частини 2 статті 223 ЦПК України відкладено судовий розгляд по справі на 19.10.2026 року о 09:45 годині.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, разом з позовом останній направив до суду письмову заяву про можливість розгляду справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити у повному обсязі, не заперечував проти заочного розгляду справи, у разі неявки відповідача.

Відповідач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином. У відзиві на позовну заяву розгляд справи просили проводити без участі відповідача та його представника.

При цьому, оскільки в судове засідання сторони не з`явились, суд відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, проводить слухання справи без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписуючого технічного засобу.

Суд, вивчивши доводи позовної заяви, відзиву та відповіді на відзив та дослідивши додані до них письмові документи в їх сукупності, приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 14.03.2018 року ОСОБА_2 підписав Заяву №200997672801 на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб. Підписанням Заяви останній беззастережно підтвердив, що приймає Публічну пропозицію АТ «ПУМБ» на укладення Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (надалі за текстом - ДКБО), яка розміщена на сайті АТ «ПУМБ»: www.pumb.ua, в повному обсязі, з урахуванням умов надання всіх послуг, як обраних безпосередньо при акцептуванні ДКБО, так і послуг, що можуть бути надані мені в процесі обслуговування (з урахуванням всіх змін ДКБО) і погодився з тим, що може обирати будь-які передбачені ДКБО послуги, зокрема через Дистанційні канали обслуговування за наявності технічної можливості в АТ «ПУМБ», а при обранні послуги з укладення Договору страхування, підписанням цієї заяви підтвердив згоду на укладення Договору страхування на зазначених в заяві умовах.

В заяві ОСОБА_2 просив відкрити йому поточний рахунок № НОМЕР_1 у валюті UAH та надати кредитну картку миттєвого випуску НОМЕР_2 . , на яку встановити кредитний ліміт у сумі 12700 грн,

Умовами цієї заяви сторони погодили, зокрема розрахунковий день - 30 число місяця, патіжну дату 30 число місяця, реальну річну процентну ставку 59,46% річних, за користування кредитним лімітом.

Строк дії кредитного ліміту, процентна ставка за користування кредитним лімітом , розмір мінімального платежу та інші умови надання та обслуговування кредитної картки встановлюються відповідно до умов ДКБО в залежності від типу Кредитної карти.

Орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача за весь строк користування кредитом (у т.ч. тіло кредиту, відсотки, комісії та інші платежі) 15942,75 грн

Підписанням заяви останній підтвердив отримання платіжної картки та ПІН, а також ознайомився з правилами користування платіжною карткою та зобов`язався їх дотримуватися. Крім того 14.03.2018 року відповідач обравши послугу з страхування підписав Заяву на приєднання до Договору страхування №СС9976728 та Заяву на приєднання до Договору страхування №К9976728.

Довідкою про збільшення кредитного ліміту позивач підтвердив, що 14.03.2018 року відповідачу було встановлено кредитний ліміт в розмірі 12 700,00 грн, який в подальшому неодноразово збільшувався та в останнє 12.02.2020 року був збільшений до 21 100,00 грн.

Встановлення на картковому рахунку відповідача кредитного ліміту та користування ним кредитними коштами позивач підтвердив випискою з особового рахунку.

Згідно розрахунку заборгованості ОСОБА_1 станом на 25.06.2026 року має заборгованість за кредитним договором № 200997672801 від 14 березня 2018 року в загальному розмірі 33748,94 грн, яка складається із: 22865,15 грн заборгованості за кредитом; 10883,79 грн за процентам.

26.06.2026 між АТ «ПУМБ» (первісний кредитор) та ТОВ «ФК «Смарт Пей» (новий кредитор) укладено договір факторингу № 1. Згідно з витягом з Реєстру боржників № 1 до договору факторингу № 1 від 26.06.2026 первісний кредитор відступив новому кредитору права вимоги, зокрема, за кредитною угодою № 200997672801 від 14.03.2018, боржником за якою є ОСОБА_1 , із загальним розміром заборгованості 33748,94 грн, у тому числі сумою простроченої заборгованості за кредитом 22865,15 грн (порядковий номер 82931). ТОВ «ФК «Смарт Пей» (ідентифікаційний код 43696954) є юридичною особою, основним видом економічної діяльності якої є надання інших фінансових послуг (крім страхування та пенсійного забезпечення), що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Доказів погашення відповідачем заборгованості перед первісним або новим кредитором матеріали справи не містять.

Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1048 ЦК України).

Відповідно до змісту статті 526 ЦК України зобов`язання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору й вимогами ЦК України.

Кожна із сторін у зобов`язанні має право вимагати доказів того, що обов`язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред`явлення такої вимоги (частина 2 статті 527 ЦК України).

Позивач свої зобов`язання за договором виконав, надавши відповідачеві кредит, що підтверджується випискою по особовому рахунку.

З огляду на норми частини 1 статті 1054 ЦК України, суд вважає, що у спірних правовідносинах позичальник має довести відсутність заборгованості у зв`язку з належним виконанням зобов`язання щодо повернення грошових коштів.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно з частинами 1 та 2 статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Заява на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб від 14.03.2018 року №200997672801 підписана сторонами, містить усі умови, що є істотними для кредитних договорів, зокрема про предмет договору (вид, розмір, валюта кредиту), порядок повернення кредиту, ціну. Таким чином вказана заява складає собою кредитний договір.

За приписами статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-383/2010 зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Матеріали справи не містять та відповідачем не надано доказів щодо спростування презумпції правомірності договору споживчого кредиту №200997672801 від 14.03.2018 року, зазначений договір недійсним не визнано.

Таким чином, за встановлених обставин справи та досліджених доказів, суд дійшов до висновку про укладеність договору споживчого кредиту №200997672801 від 14.03.2018 року, між відповідачем та Акціонерним товариством «Перший Український Міжнародний Банк».

Не заслуговує на увагу твердження представника відповідача щодо відсутності погодженого розміру процентів за користування кредитними коштами оскільки їх розмір сторонами був погоджений, що підтверджується змістом власноручно підписаної ОСОБА_1 14.03.2018 року Заяви №200997672801 на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, у якій сторони у належній письмовій формі погодили реальну річну процентну ставку за користування кредитними коштами у розмірі 59,46 %.

Натомість нарахування заборгованості з застосуванням меншої процентної ставки (в довідці про збільшення кредитного ліміту зазначено ставку в розмірі 49% ) не може бути визнано порушенням прав Позичальника та недотримання умов Договору.

Натомість споживач (позичальник) не звільнений від обов`язку бути добросовісним при укладенні договору, що означає повне з`ясування позичальником умов договору (тобто умов, на яких йому кредитор надасть кредитні кошти, і які наслідки він матиме для себе) до підписання договору і відповідно до отримання позичальником на підставі підписаного договору кредитних коштів, а не навпаки.

Хибним є посилання представника відповідача на відсутність погодження з відповідачем збільшення кредитного ліміту, оскільки протягом дії кредитного договору Відповідач не надавав заперечень Банку, що не погоджується з розміром збільшеного кредитного ліміту, навпаки, активно користувався карткою після збільшення розміру кредитного ліміту, що підтверджується Випискою з особового рахунку.

З матеріалів справи вбачається, що банк виконав умови договору щодо надання відповідачу кредитних коштів у вигляді встановлення кредитного ліміту на картку, що підтверджується випискою з банківського рахунку за період з 14.03.2018 року по 25.06.2026 року та довідкою про встановлення кредитного ліміту.

Належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеним кредитним договором та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Згідно із зазначеною нормою закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Верховний Суд у постановах від 04 липня 2018 року у справі № 201/5527/16-ц, від 25 травня 2021 року у справі № 554/4300/16-ц дійшов висновку, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.

Відповідно до виписки з особового рахунку ОСОБА_1 на підставі укладеного із позивачем кредитного договору він користувався кредитними коштами та частково здійснював погашення заборгованості, проте несвоєчасно та не у повному обсязі.

Таким чином, надана позивачем виписка за картковим рахунком позичальника ОСОБА_1 підтверджує обставини видачі кредиту та його розміру, а також заборгованість по кредиту.

Відповідачем існування вказаної заборгованості за процентами належними, достатніми та переконливими доказами не спростовано, власного контррозрахунку заборгованості не надано, тоді як надана позивачем виписка з карткового рахунку є належним та допустимим доказом користування відповідачем кредитними коштами та наявності у нього заборгованості.

Заборгованість за кредитним договором повністю підтверджена відповідним розрахунком та узгоджується з умовами договору (в тому числі узгодженими сторонами розміром процентної ставки та строком кредитування).

Разом з тим слушними є посилання представника відповідача на відсутність погодження з відповідачем виду та розміру комісій у підписаній Відповідачем Заяві, оскільки остання відсилає до Тарифів та Правил ДКБО, примірник яких позивачем до матеріалів справи не долучено.

Зокрема відповідно до виписки в рахунок «комісії в рамках договору на ККП» Банк утримав кошти платежів Відповідача: 14 платежів по 100,00 грн та один платіж 75,00 грн (08.06.2018, 02.07.2018, 16.08.2018 двічі, 08.12.2018, 01.06.2019 двічі, 06.09.2019, 09.10.2019, 04.11.2019, 03.12.2019, 04.01.2020, 05.02.2020, 03.03.2020, 02.11.2020), усього 1 475,00 грн.

Таким чином, зазначені кошти мають бути зараховані в погашення заборгованості за кредитом і процентами.

Згідно зі ст.ст.512, 514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відступлення права вимоги за своєю суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

За загальним правилом заміна кредитора у зобов`язанні не вимагає згоди на це боржника, якщо інше не передбачено законом або договором.

Згідно з ч.2 ст.517 ЦК України боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, чи який вважає, що йому не надано належних доказів на підтвердження відступлення прав вимоги новому кредиту, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору (а не новому) і таке виконання є належним. Інших правових наслідків факт не повідомлення боржника про заміну кредитора чи ненадання йому доказів на підтвердження відступлення прав вимоги новому кредитору законом не передбачено.

Відповідно до ч.1 ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно з ч.1 ст.1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

З матеріалів справи судом встановлено, що 26.06.2026 між АТ «ПУМБ» (первісний кредитор) та ТОВ «ФК «Смарт Пей» (новий кредитор) укладено договір факторингу № 1. Згідно з витягом з Реєстру боржників № 1 до договору факторингу № 1 від 26.06.2026 первісний кредитор відступив новому кредитору права вимоги, зокрема, за кредитною угодою № 200997672801 від 14.03.2018, боржником за якою є ОСОБА_1 , із загальним розміром заборгованості 33748,94 грн, у тому числі сумою простроченої заборгованості за кредитом 22865,15 грн (порядковий номер 82931).

Відповідно д п.4.1 Договору право вимоги за Реєстром Боржників вважається відступленим у день надходження оплати за Права вимоги в повному обсязі на рахунок Клієнта, вказаний у п.3.2 Договору, після чого передає Фактору Реєстр Боржників.

Оплата за Право вимоги було сплачено позивачем в повному обсязі на рахунок Клієнта, відповідно до платіжної інструкції №23 від 26.06.2026 року.

Відступлення права вимоги стосовно відповідача ОСОБА_1 за кредитною угодою № 200997672801 від 14.03.2018 року підтверджено витягом з Реєстру боржників №1 до Договору факторингу №1 від 26.06.2026 року, який підписаний сторонами та скріплений печатками.

Зазначений доказ є належним та в сукупності з іншими дослідженими судом доказами достатнім для підтвердження права переходу права вимоги від АТ «ПУМБ» до Позивача.

З огляду на вищевикладене твердження представника відповідача щодо відсутності в матеріалах справи належних доказів на підтвердження правомірності відступлення прав вимоги Позивачу ( відсутність повного Реєстру Боржників) є хибним.

Таким чином, з огляду на викладене, з відповідача на користь позивача належить до стягнення заборгованість за договором №200997672801 від 14.03.2018 року в загальному розмірі 32 273,94 грн, з яких: 22 865,15 грн - заборгованість за кредитом, 9408,79 (10 883,79 грн проценти 1475,00 грн кошти зараховані на сплату комісії) гривень - заборгованість за процентами.

Щодо вимог про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу, суд приходить до наступного.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до ст.141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Вимоги до форми та змісту договору про надання правової допомоги, закріплено статтею 27 зазначеного Закону.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування у справі, що свідчить про те, що витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами з наданням, зокрема, розрахунків (калькуляції) вартості кожної окремо наданої послуги, з урахуванням її складності та обсягу, а не лише визначення загальної вартості наданої правової допомоги.

Згідно положень п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Судові витрати позивача на професійну правничу допомогу становлять 10 000,00 грн., які підтверджуються: договором про надання правничої допомоги від 26.03.2026 року; актом наданих послуг правничої допомоги від 30.06.2026 року.

При визначенні обґрунтованого розміру витрат на правову допомогу необхідно враховувати наступні фактори: обсяг часу і роботи, що вимагаються для належного виконання доручення, ступінь складності та новизни правових питань, які стосуються доручення; вірогідність того, що прийняття доручення перешкоджатиме прийняттю адвокатом інших доручень або суттєво ускладнить їх виконання у звичайному часовому режимі; необхідність виїзду у відрядження; роль адвоката в досягненні гіпотетичного результату, якого бажає клієнт; професійний досвід, науково-теоретична підготовка, значні професійні здібності тощо.

Жодний з цих факторів не має самодостатнього значення і вони підлягають врахуванню в їх взаємозв`язку щодо обставин кожного конкретного випадку.

Отже, суд не зобов`язаний присуджувати стороні всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Суд вважає, що даний спір для кваліфікованого юриста є спором незначної складності (категорія малозначних справ), судова практика щодо яких є сталою і передбачуваною. Великої кількості законів і підзаконних нормативно-правових актів, які підлягають дослідженню адвокатом і застосуванню, спірні правовідносини не передбачають, а відтак заявлені до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу 10 000 грн. є завищеними порівняно з вартістю послуг з правничої допомоги в таких категоріях спору, матеріали справи не потребували та не містять великої кількості документів для підготовки позовної заяви, дана справа є не складною, враховуючи усталену практику.

Отже, проаналізувавши кожен компонент наданої адвокатом правової допомоги на предмет її обґрунтованості та розумності, суд керуючись принципами справедливості та пропорційності, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат та розумності їх розміру, тобто відповідністю понесених витрат, складності, обсягу та характеру наданої адвокатом допомоги, а також співмірності цих витрат із ціною позову, конкретних обставин справи, суд приходить до висновку, що реальний розмір витрат на правову допомогу по справі становить 4 000 гривень.

При цьому, враховуючи часткове задоволення позовних вимог (95,63%), суд дійшов висновку, що витрати на професійну правничу допомогу в даній справі повинні складати 3 825,30 (4 000,00 грн х 95,63 %) гривень.

Крім того на підставі ст.ст.133, 141 ЦПК України, враховуючи результат вирішення справи, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача, понесені останнім при зверненні до суду судові витрати у вигляді судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (95,63 %) в розмірі 2 546,05 гривень.

Керуючись ст.ст.12,13,76-83,141,259,263-265 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «СМАРТ ПЕЙ» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «СМАРТ ПЕЙ» заборгованість за кредитним договором №200997672801 від 14.03.2018 року в загальному розмірі 32 273,94 грн, з яких: 22 865,15 грн - заборгованість за кредитом та 9 408,79 гривень - заборгованість за процентами.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «СМАРТ ПЕЙ» судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 2 546,05 гривень та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 825,30 гривень.

Рішення суду може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК «СМАРТ ПЕЙ», місцезнаходження: 01042, місто Київ, вулиця Іоанна Павла ІІ, будинок 4/6, корпус А, офіс 303, ЄДРПОУ 43696954.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 .

Повне судове рішення складено 19.10.2026 року.

Суддя Вжещ С.І.