Рішення № 140756431, 25.08.2026, Корабельний районний суд м. Миколаєва

КОРАБЕЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.МИКОЛАЄВА

Справа № 488/1217/26

Провадження № 2/488/1821/26 р.

РІШЕННЯ

Іменем України

(ЗАОЧНЕ)

25.08.2026 року м. Миколаїв

Корабельний районний суд міста Миколаєва

у складі головуючого судді Щеглової Я.В.,

за участю секретаря судового засідання Скочко О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ТОВ «Споживчий центр», через підсистему «Електронний суд», звернувся до суду з вказаним позовом, у якому просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором (оферти) № 15.08.2025-100000453 від 15.08.2025 у розмірі 35 040 грн. та витрати з оплати судового збору.

В обґрунтування позову зазначав, що 15.08.2025 між ТОВ «Споживчий центр», кредитодавцем, та ОСОБА_1 , позичальником, укладено кредитний договір (оферти) № 15.08.2025-100000453.

За умовами цього договору позичальнику надано кредит у розмірі 12 000 грн. строком на 122 днів на засадах строковості, поворотності та платності, дата повернення кредиту 14.12.2025.

Кредитодавець свої зобов`язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредитні кошти, відповідно до умов договору, на картковий рахунок, вказаний відповідачем.

Відповідач свої обов`язки перед кредитодавцем не виконав, кошти у повному обсязі після сплину строку кредитування, встановленого умовами договору, не повернув і станом на день звернення з цим позовом до суду (16.03.2026) загальний розмір заборгованості відповідача за договором складає 35 040 грн. (12 000,00 грн. - заборгованості за кредитом, 14 640,00 грн. - за процентами, 2 400,00 грн. - комісія за надання кредиту, 6 000,00 грн. - відсотки нараховані на підставі ст. 625 ЦК України).

З огляду на викладене позивач просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі та стягнути судові витрати. За наявності відповідних підстав просив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження, не заперечував проти заочного розгляду справи.

Ухвалою судді Корабельного районного суду м. Миколаєва від 23.03.2026 відкрито провадження у справі, постановлено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Призначене судове засідання у справі.

У судові засідання 19.05.2026 та 25.08.2026 сторони не з`явилися.

Представник позивача в позовній заяві просить розглядати справу без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідач до суду не з`явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений своєчасно і належним чином, причини неявки суду не повідомив, про що свідчить наявні у матеріалах справи рекомендовані повідомлення з позначками «адресат відсутній», відзив та заперечення проти розгляду справи в спрощеному позовному провадженні не подавав.

Згідно з ч. 4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у них даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Відповідно до вимог ст. 280 ЦПК України, суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення, враховуючи, що відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, але в судове засідання не з`явився, відзив на позов не подав та позивач проти такого вирішення справи не заперечував.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши досліджені по справі докази в їх сукупності, суд встановив наступні факти та відповідні правовідносини.

Судом встановлено, що 15.08.2025 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 , шляхом обміну електронними повідомленнями укладено договір про надання кредиту № 15.08.2025-100000453.

Договір укладено за допомогою веб-сайту https://sgroshi.com.ua/ua, який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «Споживчий центр», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле.

Згідно з умовами кредитного договору позивач взяв на себе зобов`язання надати відповідачу кредит на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника, безготівковим шляхом в сумі 6 000 грн. зі строком кредитування на 122 днів.

Процентна ставка фіксована у розмірі 1,0% на день, «Комісія» - 20%, денна процентна ставка - 0,94%.

Позивач виконав взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши відповідачу кредит відповідно до умов укладеного договору шляхом зарахування коштів на платіжну картку позичальника, зазначену в договорі.

Відповідач, порушуючи умови договору, своєчасно, в порядку та на умовах, визначених договором, кредитні кошти не повернув.

Отримання відповідачем кредитних коштів в розмірі 12 000 грн. підтверджено кредитним договором (оферта), який підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором А342 (номер телефону НОМЕР_1 ) та квитанцією про перерахунок коштів.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та актів цивільного законодавства.

Згідно із ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1048 ЦК України).

Статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст.12 цього Закону є оригіналом такого документа.

Згідно з ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

З огляду на матеріали справи кредитний договір № 15.08.2025-100000453 від 15.08.2025 укладений сторонами шляхом ідентифікації позичальника та використання ним електронного цифрового підпису одноразовим ідентифікатором, що узгоджується з вимогами законодавства. Такий договір прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі.

Вказаний договір укладений у спосіб, визначений чинним законодавством України з повним дотриманням вимог щодо його укладення із зазначенням умов, які жодним чином не порушують вимоги Закону України «Про захист прав споживачів», порядок надання та повнота наданої інформації відповідають вимогам Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

Оскільки позивачем надано кредит, а відповідач не виконує умов щодо його повернення, суд дійшов висновку, що право позивача порушене і підлягає захисту.

Відповідно до довідки-розрахунку заборгованості за договором № 15.08.2025-100000453 від 15.08.2025, загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 за період з 15.08.2025 по 14.12.2025 складає 35 040 грн. (12 000,00 грн. - заборгованості за кредитом, 14 640 грн. - за процентами, 2 400,00 грн. - комісія за надання кредиту, 6 000 грн. - відсотки нараховані на підставі ст. 625 ЦК України).

Відповідач не надав заперечень відносно того, що він підписував договір та отримував від позивача кредитні кошти.

Відповідно до ч. 1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Згідно з частиною 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Цивільне законодавство передбачає як випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, так і випадки, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак не сплачує коштів, користуючись ними протягом певного строку неправомірно.

Тобто, проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов`язання за частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов`язання. На відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, зокрема за договором позики, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність.

Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 Цивільного кодексу України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини першої статті 1048 Цивільного кодексу України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

Вказані висновки щодо застосування частини 1 статті 1050 та статті 625 ЦК України у їх взаємозв`язку викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, від 04.07.2018 у справі № 310/11534/13-ц, від 31.10.2018 у справі № 202/4494/16-ц, від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16.

Таким чином, відповідач до закінчення строку кредитування зобов`язаний був сплачувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а після закінчення строку кредитування у зв`язку з порушенням ним взятих на себе зобов`язань, повинний нести відповідальність, передбачену частиною 2 статті 625 ЦК України.

Водночас, позовні вимоги про стягнення відсотків нарахованих на підставі ст. 625 ЦК України в розмірі 6 000 грн., суд вважає безпідставними та їх не задовольняє з огляду на таке.

Законом України від 15.03.2022 № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» доповнено пунктом 18 розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України, який передбачає, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної у ст. 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Встановлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Таким чином законодавець звільнив позичальників від неустойки (штрафу, пені) та від інших платежів за прострочення виконання зобов`язань за договором, які були нараховані у період дії в Україні воєнного стану, тобто з 24.02.2022, та такі нарахування підлягають списанню. Отже відсутні підстави для стягнення з відповідача заборгованості за процентами річних на підставі ст. 625 ЦК України у розмірі 6 000,00 грн.

Верховний Суд у своїй постанові від 31.01.2024 (справа № 183/7850/22, провадження № 61-14740св23) висловив правову позицію щодо тлумачення п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у якій вказав, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань: в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч. 2 ст. 625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/202 введено в Україні воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 строком на 30 діб. Надалі строк дії режиму воєнного стану неодноразово продовжувався та триває до цього часу.

Отже, в силу дії вказаної вище прямої норми, позивач зобов`язаний був списати боржнику заборгованість за процентами річних на підставі ст. 625 ЦК України в сумі 6 000 грн., адже вони нараховані за кредитним договором укладеним після 24 лютого 2022 року, тобто у період дії воєнного стану, що нині триває. Однак позивач списання процентів річних не здійснив, звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості, що включає проценти річних.

Вказане суперечить вимогам чинного законодавства, а тому позовні вимоги в частині стягнення процентів річних є такими, що не підлягають задоволенню.

З огляду на викладене, виходячи із принципів законності та справедливості, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 15.08.2025-100000453 від 15.08.2025 у загальному розмірі 29 040 грн., з яких 12 000 грн. заборгованості за кредитом, 14 640 грн. - за процентами, 2 400,00 грн. - комісія за надання кредиту.

При розподілі судових витрат суд виходить з наступного.

Згідно зі ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2206,51 грн. (2662,40 грн. х 83,2%).

Згідно з ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до Постанови КЦС ВС від 30.09.2022 за № 761/38266/14, якщо проголошення судового рішення не відбувається, то датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення, навіть, у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулося у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з`явились всі учасники такої справи. При цьому, дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явилися всі учасники такої справи.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 13, 81, 137, 141, 259, 263-265, 268, 273-275, 279, 280-283, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А, код за ЄДРПОУ: 37356833, МФО 305299, р/р НОМЕР_3 ) заборгованість за кредитним договором № 15.08.2025-100000453 від 15.08.2025 у розмірі 29 040 (двадцять дев`ять тисяч сорок) гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А, код за ЄДРПОУ: 37356833, МФО 305299, р/р НОМЕР_3 ) 2206 (дві тисячі двісті шість) гривень 51 копійку витрат на оплату судового збору.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте Корабельним районним судом м. Миколаєва за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення може бути оскаржене іншими учасниками справи в апеляційному порядку безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 04 вересня 2026 року.

Суддя Я.В. Щеглова