Рішення № 140756280, 20.10.2026, Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 473/2942/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

іменем України

"20" жовтня 2026 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області у складі головуючого судді Ротар М.М.,

за участю секретаря судового засідання Ніколаєнко Г.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Вознесенську цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

У червні 2026 року ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, у якому вказувало, що 08 вересня 2024 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» уклало з ОСОБА_1 в електронній формі Договір кредитної лінії №240370177.

Відповідно до договору ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» зобов`язалося відкрити на користь ОСОБА_1 кредитну лінію з лімітом у розмірі 5700 грн на умовах строковості, зворотності, а відповідач зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, кінцева дата повернення кредиту 08.10.2029 рік, а також сплачувати проценти за користування ним у розмірі 1,00 % від суми кредиту за кожен день користування коштами.

У випадку порушення зобов`язань позичальниця зобов`язалася сплатити штраф у розмірі 5 000 % від суми невиконаного (неналежно виконаного) зобов`язання, але не більше половини суми кредиту, одержаної за цим договором.

22.04.2025 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» уклало з ТОВ «Таліон Плюс» Договір факторингу №МВ-ТП/32, за яким первісний кредитор відступив ТОВ «Таліон Плюс» право грошової вимоги до ОСОБА_1 за зобов`язаннями, що виникли з кредитного договору №240370177 від 08 вересня 2024 року.

31.03.2026 року ТОВ «Таліон Плюс» уклало з ТОВ «Європейська агенція з повернення боргів» Договір факторингу №31/0326-02, за яким ТОВ «Таліон Плюс» відступило позивачу право грошової вимоги до ОСОБА_1 за зобов`язаннями, що виникли з кредитного договору №240370177 від 08 вересня 2024 року.

Позичальник свої зобов`язання жодному з кредиторів належним чином не виконав, у зв`язку з чим виникла заборгованість у загальному розмірі 17580,62 грн, в тому числі: заборгованість за кредитом 4897,26 грн, заборгованість за процентами 10234,73 грн, нарахована неустойка 2448,63 грн.

Вказану заборгованість позивач просив стягнути з відповідача у повному обсязі.

В судове засідання представник позивача Кудіна А.В. не з`явилась, проте у позові просила про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, судом відповідно до ч.ч. 7, 8 ст. 128 ЦПК України вважається належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи за місцем його реєстрації, причину неявки суду не повідомив.

Суд вважав можливим провести розгляд справи в заочному порядку з ухваленням заочного рішення, оскільки представник позивача в позові не заперечував проти такого порядку вирішення спору.

Дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наявних у ній доказів, суд прийшов до наступного.

Зокрема, суд встановив, що 08 вересня 2024 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» уклало з ОСОБА_1 в електронній формі Договір кредитної лінії №240370177.

Відповідно до договору ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» зобов`язалося відкрити на користь ОСОБА_1 кредитну лінію з лімітом у розмірі 5700 грн з правом користування коштами в межах строку дії кредитного договору (5 років з моменту підписання або до дострокового розірвання правочину), з дисконтним періодом кредитування протягом 30 днів з дня надання кредиту (з правом його продовження), а відповідач зобов`язався повернути кредит в цілому до 08 жовтня 2029 року, а також сплачувати проценти за користування ним у розмірі 1,00 % від суми кредиту за кожен день користування коштами.

У випадку порушення зобов`язань позичальниця зобов`язалася сплатити штраф у розмірі 5 000 % від суми невиконаного (неналежно виконаного) зобов`язання, але не більше половини суми кредиту, одержаної за цим договором.

22.04.2025 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» уклало з ТОВ «Таліон Плюс» Договір факторингу №МВ-ТП/32, за яким первісний кредитор відступив ТОВ «Таліон Плюс» право грошової вимоги до ОСОБА_1 за зобов`язаннями, що виникли з кредитного договору №240370177 від 08 вересня 2024 року.

31.03.2026 року ТОВ «Таліон Плюс» уклало з ТОВ «Європейська агенція з повернення боргів» Договір факторингу №31/0326-02, за яким ТОВ «Таліон Плюс» відступило позивачу право грошової вимоги до ОСОБА_1 за зобов`язаннями, що виникли з кредитного договору №240370177 від 08 вересня 2024 року.

Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Стаття 627 ЦК України передбачає, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів Цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

При цьому, згідно ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ст. 638 ЦК України).

Згідно ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.

Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Згідно ч. 2 ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

З матеріалів справи вбачається, що учасники кредитних правовідносин з дотриманням положень ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» уклали між собою кредитний договір в електронній формі, узгодили у ньому усі істотні умови, відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» позичальник погодився з умовами та підписав договір за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Таким чином, ОСОБА_1 набув статусу, прав та обов`язків позичальника у кредитних правовідносинах з ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення щодо договору позики, якщо інше не встановлено законом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ст.ст. 611, 612, 623-625, 1049, 1050 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцю позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

В разі несвоєчасного повернення позики або її чергової частини (прострочення боржника) він не звільняється від обов`язку виконання зобов`язання, зокрема повинен достроково повернути суму позики разом з процентами та іншими нарахуваннями, відшкодувати позикодавцю збитки та сплатити неустойку.

Також, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

За встановленого, права та обов`язки первісного кредитора за зобов`язаннями, що виникли з кредитного договору №240370177 від 08 вересня 2024 року, перейшли до ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів».

Відповідно до копії платіжного доручення від 08.09.2024 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» ініціювало грошовий переказ за кредитним договором №240370177 від 08.09.2024 року у розмірі 5700 грн на зазначену відповідачем банківську картку, отримувач ОСОБА_1 .

Таким чином, первісний кредитор виконав взяті на себе зобов`язання за кредитним договором.

Натомість, позичальник свої зобов`язання жодному з кредиторів належним чином не виконав.

Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості, станом на 31 березня 2026 заборгованість за кредитним договором становить 17580,62 грн, в тому числі заборгованість за кредитом 4897,26 грн, заборгованість за процентами (за період з 08 вересня 2024 року до 31.03.2026 року) 10234,73 грн, нарахована неустойка 2448,63 грн.

Однак суд не в повній мірі погоджується з таким розрахунком у зв`язку з наступним.

Як вбачається з кредитного договору (п.п. 7.2, 7.3, 11.1), сторони узгодили умову про повне повернення позичальником кредиту не пізніше 30 календарних днів після закінчення строку дії кредитного договору (5 років) або дострокового припинення договору в порядку, передбаченому п.п. 9.1.1.2, 9.1.1.7. У той же час кредитний договір укладено 08 вересня 2024 року. Кінцевою датою повернення кредиту визначено 08 жовтня 2029 року. Таким чином, встановлений у кредитному договорі строк кредитування на час розгляду справи не сплив.

Сторони договору узгодили, що дата встановленого договором терміну закінчення дисконтного періоду користування кредитом (08 вересня 2024 року) є не обов`язковою, а орієнтовною (рекомендованною) датою повернення кредиту (п. 7.1 договору).

Згідно ч. 3 ст. 1054 ЦК України особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Згідно ч. 4 ст. 16 Закону України «Про споживче кредитування» у разі затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - щонайменше на три календарні місяці кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, якщо таке право передбачене договором про споживчий кредит.

Кредитодавець зобов`язаний у письмовій формі повідомити споживача про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку, протягом якого вони мають бути здійснені.

Якщо кредитодавець відповідно до умов договору про споживчий кредит вимагає здійснення платежів, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі платежі або повернення споживчого кредиту здійснюються споживачем протягом 30 календарних днів, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - 60 календарних днів з дня одержання від кредитодавця повідомлення про таку вимогу. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про споживчий кредит, вимога кредитодавця втрачає чинність.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі №638/13683/15-ц, обов`язковою умовою для дострокового стягнення споживчого кредиту є направлення кредитодавцем позичальнику у порядку, визначеному ч. 4 ст. 16 Закону України «Про споживче кредитування», вимоги про усунення порушення (дострокове виконання зобов`язань) протягом 30 календарних днів.

За відсутності факту належного направлення кредитором вимоги позичальнику про усунення порушень кредитного договору, суд може стягнути лише прострочену суму боргу, а платежі, за якими строк сплати ще не настав - ні.

Зі змісту кредитного договору вбачається, що він містить умову щодо права кредитодавця вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі у разі порушення позичальником умов договору.

Однак, матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження тієї обставини, що первісний кредитор або його правонаступники пред`являли позичальнику вимогу про повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі (п.п. 9.1.1.2, 9.1.1.7), зокрема надсилали йому таку вимогу в передбаченому порядку та що останній її отримав.

За встановленого, вимога про стягнення заборгованості за кредитом (тілом кредиту), термін повернення якого на час вирішення спору не настав, є передчасною, а тому в цій частині позов не підлягає задоволенню.

В судовому засіданні було встановлено, що проценти нараховувалися позивачем відповідно до умов кредитного договору, в тому числі за узгодженою сторонами процентною ставкою та в межах встановленого строку кредитування. Умови кредитного договору не суперечать вимогам Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

За встановленого, нарахована позивачем неустойка не підлягає стягненню.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача (згідно розміру задоволених вимог 58%) також підлягають стягненню понесені останнім судові витрати, а саме 1549,94 грн судового збору.

Керуючись ст.ст. 141, 258, 259, 263-265, 282, 284, 289 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , ідент. номер НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (Київська область, м. Бровари, вул. Лісова, 2; код ЄДРПОУ 35625014) заборгованість за Договором кредитної лінії №240370177 від 08 вересня 2024 року, що утворилася станом на 31 березня 2026 року, а саме - заборгованість за процентами за користування кредитом у розмірі 10234,73 грн, а також 1549,94 грн судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуте за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його складення.

Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Суддя: М.М. Ротар