Рішення № 140755322, 19.10.2026, Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 473/4121/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

іменем України

"19" жовтня 2026 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі: головуючої судді Лузан Л.В., за участю секретаря судового засідання Ракуленко Є.Ф., розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Вознесенську Миколаївської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором,

ВСТАНОВИВ

у травні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором у розмірі 10463,02 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що 12 березня 2026 року ТОВ «Мілоан» уклало з відповідачкою договір про споживчий кредит №104451241. Відповідно до договору ТОВ «Мілоан» зобов`язалося надати та надало відповідачці кредит у розмірі 3000,00 грн зі строком користування коштами протягом 360 днів, а відповідачка зобов`язалася частинами повертати кредит, повернувши його в повному обсязі до 07 березня 2027 року, сплачувати проценти за користування ним у розмірі 3,65% річних від фактичної заборгованості за кредитом протягом першого розрахункового періоду та 180% річних протягом решти строку кредитування від фактичного залишку кредитної заборгованості, комісію за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) в розмірі 7,40% від суми кредиту в перший день кожного наступного розрахункового періоду (15 днів).

Наслідком порушення позичальницею умов кредитного договору є її обов`язок сплатити штраф у розмірі 1000,00 грн за кожний випадок порушення.

26 червня 2026 року ТОВ «Мілоан» уклало з ТОВ «Новий Колектор» договір про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги №МТ-260626-1, за яким ТОВ «Мілоан» відступило позивачу за плату право грошової вимоги до відповідачки за зобов`язаннями, що виникли з кредитного договору №104451241 від 12 березня 2026 року.

Позичальниця свої зобов`язання жодному з кредиторів належним чином не виконала, в зв`язку з чим виникла заборгованість у розмірі 10463,02 грн, у тому числі заборгованість за кредитом у розмірі 3000,00 грн, заборгованість за процентами в розмірі 1131,02 грн, заборгованість за комісією за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) в розмірі 1332,00 грн, штраф у розмірі 5000,00 грн.

Вказану заборгованість позивач просив стягнути з відповідачки в повному обсязі.

В судове засідання представниця позивача Ємельянова С.В. не з`явилася, проте надала заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримала.

Відповідачка ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, судом відповідно до ч.ч. 7, 8 ст. 128 ЦПК України вважається належним чином повідомленою про час та місце розгляду справи за місцем її реєстрації, причину неявки суду не повідомила.

Суд вважав можливим провести розгляд справи в заочному порядку з ухваленням заочного рішення, оскільки представниця позивача не заперечувала проти такого порядку вирішення спору.

Дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наявних у ній доказів, суд прийшов до наступного.

Зокрема суд встановив, що 12 березня 2026 року ТОВ «Мілоан» уклало з відповідачкою договір про споживчий кредит №104451241. Відповідно до договору ТОВ «Мілоан» зобов`язалося надати та надало відповідачці кредит у розмірі 3000,00 грн зі строком користування коштами протягом 360 днів, а відповідачка зобов`язалася частинами повертати кредит, повернувши його в повному обсязі до 07 березня 2027 року, сплачувати проценти за користування ним у розмірі 3,65% річних від фактичної заборгованості за кредитом протягом першого розрахункового періоду та 180% річних протягом решти строку кредитування від фактичного залишку кредитної заборгованості, комісію за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) в розмірі 7,40% від суми кредиту в перший день кожного наступного розрахункового періоду (15 днів).

Наслідком порушення позичальницею умов кредитного договору є її обов`язок сплатити штраф у розмірі 1000,00 грн за кожний випадок порушення.

26 червня 2026 року ТОВ «Мілоан» уклало з ТОВ «Новий Колектор» договір про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги №МТ-260626-1, за яким ТОВ «Мілоан» відступило позивачу за плату право грошової вимоги до відповідачки за зобов`язаннями, що виникли з кредитного договору №104451241 від 12 березня 2026 року.

Згідно ч. 1 ст.626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Ч. 1ст. 627 ЦК України передбачає, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів Цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

При цьому, згідно ч. 1 ст. 628 ЦК України,зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ч. 1 ст.1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Згідно ч. 2 ст.639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Мілоан» та відповідачка ОСОБА_1 з дотриманням положень ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» уклали кредитний договір в електронній формі, узгодили в ньому усі істотні умови, відповідно до ст.12 Закону України «Про електронну комерцію» позичальниця підписала договір за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Таким чином відповідачка набула статусу, прав та обов`язків позичальниці.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення щодо договору позики, якщо інше не встановлено законом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. ст.611,612,623-625,1049,1050 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцю позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

В разі несвоєчасного повернення позики або її чергової частини (прострочення боржника) він не звільняється від обов`язку виконання зобов`язання.

Також відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

Таким чином, з укладенням договору факторингу до ТОВ «Новий Колектор» перейшли всі права кредитора, що виникли з кредитного договору №104451241 від 12 березня 2026 року.

З матеріалів справи також убачається, що ТОВ «Мілоан» свої зобов`язання за договором виконало у повному обсязі, що підтверджується копією платіжного доручення 116817087 від 12 березня 2026 року.

У той же час, матеріали справи не містять доказів, що позичальниця належним чином виконувала свої зобов`язання за кредитним договором.

Зокрема, з наданого ТОВ «Мілоан» розрахунку заборгованості вбачається, що заборгованість складає 10463,02 грн, у тому числі заборгованість за кредитом у розмірі 3000,00 грн, заборгованість за процентами в розмірі 1131,02 грн, заборгованість за комісією за надання кредиту в розмірі 1332,00 грн, штраф у розмірі 5000,00 грн.

Проте, суд не в повній мірі погоджується з вказаним розрахунком, виходячи з наступного.

Згідно ч. 4 ст.16 Закону України «Про споживче кредитування» у разі затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - щонайменше на три календарні місяці кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, якщо таке право передбачене договором про споживчий кредит.

Кредитодавець зобов`язаний у письмовій формі повідомити споживача про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку, протягом якого вони мають бути здійснені.

Якщо кредитодавець відповідно до умов договору про споживчий кредит вимагає здійснення платежів, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі платежі або повернення споживчого кредиту здійснюються споживачем протягом 30 календарних днів, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - 60 календарних днів з дня одержання від кредитодавця повідомлення про таку вимогу. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про споживчий кредит, вимога кредитодавця втрачає чинність.

Отже вказаною нормою встановлений обов`язковий досудовий порядок врегулювання питання дострокового повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту.

Звернення до суду з позовом про дострокове повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту не замінює визначений Законом України «Про споживче кредитування» порядок.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року в справі №638/13683/15-ц, постанові Верховного Суду від 22 листопада 2023 року в справі № 426/4264/19, обов`язковою умовою для дострокового стягнення споживчого кредиту є направлення кредитодавцем позичальнику у порядку, визначеному ч. 4 ст. 16 Закону України «Про споживче кредитування», вимоги про усунення порушення (дострокове виконання зобов`язань) протягом 30 календарних днів.

За відсутності факту належного направлення кредитором вимоги позичальнику про усунення порушень кредитного договору, суд може стягнути лише прострочену суму боргу, а платежі, за якими строк сплати ще не настав - ні.

Як встановлено судом, сторони кредитного договору визначили строк кредитування з 12 березня 2026 року до 07 березня 2027 року .

Матеріали справи не містять належних доказів направлення кредитором у передбаченому порядку на адресу відповідачки вимоги про усунення порушення та остання її отримала.

За встановленого, позивач має право лише на стягнення простроченої заборгованості за кредитом (тілом кредиту), яка виникла станом на 26 червня 2026 року, відповідно до наданого позивачем розрахунку, графіку платежів, що становить 15,00 грн.

В іншій частині вимоги про стягнення заборгованості за кредитом (тілом кредиту) є передчасними.

Крім цього, суд не погоджується з розрахунком у частині нарахування комісії за обслуговування кредитної заборгованості в зв`язку з наступним.

Частиною 2 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» встановлена можливість встановлення кредитодавцем у межах споживчого кредитування додаткових комісій, пов`язаних з наданням, обслуговуванням та поверненням кредиту, які включаються до загальних витрат за споживчим кредитом.

Водночас, згідно ч. 1 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не більше одного разу на місяць, а також у разі зміни істотних умов договору про споживчий кредит, включаючи випадки, коли така зміна відбувається внаслідок настання умов, визначених таким договором, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє споживачу інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства та договором про споживчий кредит.

Умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними (ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування»).

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.

У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті11, частини п`ятої статті12 Закону України «Про споживче кредитування».

Схожі правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 14 вересня 2022 року у справі № 755/11636/21, від 08 лютого 2023 року у справі № 168/349/20 та інших.

Наведені висновки в подальшому також підтримані й у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21, згідно якої якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті11, частини п`ятої статті12 Закону України «Про споживче кредитування».

Як убачається з матеріалів справи, позивачем заявлено вимогу щодо стягнення комісії як плати за обслуговування кредитної заборгованості. Тобто кредитор фактично встановив сплату комісії, не зазначивши за які саме послуги ця комісія має сплачуватись позичальницею. Жодних доказів вчинення будь-яких дій в якості послуг на користь позичальниці, матеріали справи не містять, і тому ця умова є нікчемною умовою договорів, внаслідок чого сума нарахованої комісії не може бути стягнута на вимогу кредитора з позичальниці.

Також не підлягає стягненню сума нарахованого штрафу, оскільки відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексуУкраїни у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Таким чином, з огляду на викладене, з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за тілом кредиту в розмірі 15,00 грн, заборгованість за процентами в розмірі 1131,02 грн. Такі нарахування здійснені у повній відповідності з умовами кредитного договору (зокрема проценти нараховані за узгодженою процентною ставкою та в межах строку кредитування, розмір процентів не перевищує обмежень, встановлених ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування»).

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідачки на користь позивача (згідно розміру задоволених вимог - 11%) також підлягають стягненню понесені останнім судові витрати, а саме 293,00 грн судового збору, 24,00 грн поштових витрат.

Керуючись ст.ст.12,13,76-83,141,259,263-265,280-282,289 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ

позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договорами задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор», місцезнаходження: місто Київ, вулиця Генерала Алмазова, будинок 13, офіс 601, ідентифікаційний код 43170298, заборгованість за договором про споживчий кредит №104451241 від 12 березня 2026 року в розмірі 1146,02 грн, у тому числі заборгованість за кредитом у розмірі 15,00 грн, заборгованість за процентами в розмірі 1131,02 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор», місцезнаходження: місто Київ, вулиця Генерала Алмазова, будинок 13, офіс 601, ідентифікаційний код 43170298, судові витрати в розмірі 317,00 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте за письмовою заявою відповідачки, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення.

Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення.

Суддя Л.В. Лузан